Тема 22

Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності.

Результати навчальної діяльності Зміст історії України

Учень/ учениця
Знає:
Дати подій: Гетьманський
29 квітня 1918 р. – державний переворот і прихід до влади переворот. Українська
П. Скоропадського; Держава.
1 листопада 1918 р.- Листопадовий зрив у Львові
13 листопада 1918 р – проголошення ЗУНР Західноукраїнська
Листопад 1918 р – заснування Української академії наук Народна Республіка.
(УАН).
14 листопада 1918 р. –утворення Директорії; Український
22 січня 1919 р. – проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР; національний рух на
Грудень 1919 - травень 1920 –перший Зимовий похід армії Буковині та Закарпатті.
УНР; Акт злуки УНР та ЗУНР.
Квітень 1920 р. – Варшавська угода;
Українсько - польська
Березень 1921 р. – Ризький мирний договір;
війна 1918-1919 рр.
1921 р – утворення Української автокефальної православної
церкви (УАПЦ) Директорія. Друга війна
Листопад 1921 р. – Другий Зимовий похід армії УНР. більшовицької Росії з
УНР. Більшовицький
Персоналії: Павло Скоропадський, Дмитро Вітовський режим в Україні.
Євген Петрушевич, Симон Петлюра, Нестор Махно, Ухвалення Конституції
Василь Липківський, Григорій Нарбут, Володимир УСРР 1919 р. Політика
Вернадський воєнного комунізму.
Червоний терор.
Значення понять і термінів: «Директорія», «соборність»,
«отаманщина», «воєнний комунізм», «червоний терор», Військова інтервенція
«інтервенція», «Чортківська офензива», «Київська Антанти на півдні
катастрофа», «автокефальна церква». України.
Історично-культурні пам’ятки: пам’ятник Тарасові
Шевченку у м. Ромни (скульптор Іван Кавалерідзе)- 1918 р, Денікінський режим в
картина Григорія Нарбута «Еней та його військо - 1919 р. Україні. Повернення
більшовицької влади.
Уміє:
Встановлювати та групувати вказані дати відповідно до Перший Зимовий похід.
подій, явищ, процесів, співвідносити дати та історичні Варшавська угода між
факти ( події, явища, процеси) з періодами, факти- події- з УНР та Польщею.
явищами, процесами, визначати послідовність історичних
подій, явищ, процесів. Польсько-радянська
Визначати правильність застосування в історичному війна на території
контексті вказаних понять і термінів. України.

Розпізнавати на картосхемі територію Української Другий Зимовий похід

1
Держави Скоропадського, хід воєнних дій на території
України в 1918 - 1921 рр. армії УНР.
Характеризувати внутрішню та зовнішню політику урядів
гетьмана П.Скоропадського, Директорії УНР, ЗУНР, УСРР, Холодноярська
зміст Варшавської угоди між УНР та Польщею, Ризького республіка
мирного договору, культурне життя в Україні в 1918- ( 1919-1922 рр).
1921рр.; діяльність і здобутки вказаних історичних діячів.
Визначати причини гетьманського перевороту та падіння Культура і духовність.
влади гетьмана П. Скоропадського; особливості
внутрішнього та зовнішнього становища УНР часів
Директорії; причини та наслідки українсько-польської війни
та підписання С. Петлюрою Варшавської угоди;
причини поразки Української революції.
Пояснювати історичне значення відновлення української
державності на східно - та західноукраїнських землях та
об'єднання українських держав (Акт злуки УНР і ЗУНР).
Сприймати та інтерпретувати різновидові історичні
джерела, що стосуються теми.
Візуально розпізнавати та характеризувати вказані
історично – культурні пам’ятки.
Частина 1

Гетьманський переворот. Українська Держава

29 квітня 1918 р. – державний переворот і прихід до влади П. Скоропадського

29 квітня 1918 р. засідала Центральна Рада. Останнім рішенням Ради було прийняття
демократичної Конституції УНР і за спогадами – обрання ( протоколи не велися і в
Конституції такої посади не передбачалось) Президентом України М. Грушевського.

Того ж дня на Всеукраїнському з’їзді хліборобів-землевласників, що зібрався в

найбільшому в місті приміщенні цирку, зібралося майже 8 тис. делегатів, тут було
вирішено встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат.
Гетьманом України було обрано одного з найбільш відомих організаторів військових
частин генерала Павла Скоропадського, нащадка славетного гетьманського роду.
Серед перших рішень гетьмана було проголошення Української Держави замість УНР.
В ніч на 30 квітня 1918 року прибічники Гетьмана захопили державні установи.

Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського

Гетьман звернувся з маніфестом — «Грамотою до всього Українського Народу», у

якому він повідомив про державний переворот і розпуск Центральної Ради та її уряду, а
також про скасування усіх законів Центральної Ради. У маніфесті повідомлялося про
відновлення права приватної власності на землю та забезпечення прав робітників.
Основні • Грамота П. Скоропадського до всього українського народу.
документи • Закон про тимчасовий державний устрій України
29 квітня 1918
2
Політико-адміні- • УНР перетворено на Українську Державу, очолювану гетьманом.
стративний • Формування Ради Міністрів, (голови: Г. Василенко — квітень-
устрій травень 1918 р.; Ф. Лизогуб — травень-листопад 1918 р., С. Гербель
листопад-грудень 1918 р.).
Міністерство закордонних справ очолив Д. Дорошенко. Міністром
освіти став М. Василенко. М. Чубинський очолив міністерство
юстиції.
Інші члени гетьманського кабінету міністрів також були не
політичними діячами, а фахівцями у своїй галузі. Наприклад,
військовим міністром було призначено генерала А. Рогозу, а посаду
державного секретаря обійняв відомий юрист І. Кістяківський. Деякі
досвідчені спеціалісти поваленого кабінету В. Голубовича
залишилися в уряді на відповідальних посадах, але жодного
представника українських соціалістичних партій
П. Скоропадський до складу уряду не включив.
• Формування місцевих владних органів, відновлення земств.
• Ставка на професіоналізм, а не на політичні переконання
Соціально-еконо- • Відновлення права приватної власності як основи цивілізації.
мічна політика • Повернення націоналізованих підприємств, землі й майна
попереднім власникам.
• Проект земельної реформи: максимум землеволодіння — 25 га на
особу; наділення землею малоземельних селян.
• Удосконалення фінансової системи: запровадження гривні,
відкриття українських банків.
• Скасування 8-годинного робочого дня, заборона страйків.
Найболючішими для робітничого класу були локаути —
припинення роботи зі звільненням всіх працюючих, щоб через
деякий час найняти покірливіших та ще й за меншу плату.
• Організація громадських робіт для безробітних.
Відновлено залізничне сполучення
• Постачання продовольства до Німеччини
Армія • Початок створення регулярної української армії: організовано
кілька дивізій кількістю 65 тис. вояків, у перспективі — 300 тис.
чоловік.
Збройні сили гетьмана складалися із Запорозької дивізії (з полком
гайдамаків), двох дивізій синьожупанників, а також сформованої в
Австро-Угорщині з полонених українців дивізії сірожупанників.
Улітку закінчилося формування на добровольчих засадах
сердюцької дивізії. Восени у Білій Церкві почала відтворюватися
бригада січових стрільців.
• Відновлено флотську службу за призовом.
• Спроба відновлення українського козацтва
Національно- • Українська мова проголошена державною.
культурна • Курс на українізацію освіти:
політика — українські університети в Києві та Кам'янці-Подільському;
— українські кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси;
— близько 100 гімназій, мережа шкіл;
3
 - обов'язкове вивчення української мови, літератури, історії,
географії в середніх навчальних закладах.
- 27 листопада 1918 р. - створення Української академії наук на
чолі з В. Вернадським
• Засновано:
— Інститут східних мов;
— Національний архів;
— Національну бібліотеку;
— Державний архів;
— Український історичний музей;
— Національну галерею мистецтв;
- Український театр драми та опери;
— Державну хорову капелу;
— симфонічний оркестр.

Зовнішня • Українську державу визнали 30 країн. Встановлення

політика дипломатичних відносин із 12-ма країнами; пріоритет у відносинах
із Німеччиною.
• Виконання умов Берестейського договору.
• 12 червня 1918 р. — підписання перемир'я з радянською Росією.
. Дипломатична боротьба за повернення українських територій, які
не увійшли до гетьманату ( Румунія анексувала Бессарабію,
Польща захопила Підляшшя)
. 14 листопада 1918 р. - грамота П. Скоропадського про відмову
від самостійної Української держави, курс на утворення
Всеросійської федерації народів, «кінцевою метою якої буде
відновлення Великої Росії» .
Результати • Створення передумов для економічного зростання України.
• Активізація національно-культурного життя.
• Наростання соціальних суперечностей, страйковий і повстанський
рух
Причини падіння держави П. Скоропадського
 Згортання революційних завоювань, досягнутиху зв’язку з падінням
самодержавства. Реставрація старих порядків - соціальна напруга.
 Вузька соціальна база- буржуазія, поміщики, заможні селяни
 Поразка Німеччини у війни - втрата підтримки. Втрата окупаційних функцій
австро-німецькими гарнізонами в Україні після Листопадової революції в
Німеччині й розпаду Австро-Угорщини.
 Нездатність гетьмана спертися на війська Антанти.
 Конфронтація гетьмана майже з усіма українськими політичними партіями.
Виникнення опозиції, що об’єднала соціалістичні партії, українських комуністів,
селянство (в серпні 1918 р. - утворення Українського національного союзу (УНС)
на чолі з В. Винниченко, мета- повстання проти гетьманської влади
 Неможливість для гетьмана знайти спільну мову з російськими білогвардійцями.

4
  Війна гетьманської й окупаційної адміністрацій з селянськими масами, які бажали
негайно поділити поміщицьку землю на зрівняльних засадах (подібно до того, як
це було зроблено в сусідній Росії).
 Відсутність боєздатної регулярної армії.
 Відмова від незалежності - грамота Гетьмана від 14.11.18 – про намір відновити
федерацію з Росією.
 Підривна діяльність Радянської Росії.

Формування опозиції до гетьманського режиму

Травень 1918 р. Створення Українського національно-державного союзу (УНДС) на
чолі з А. Ніковським у складі соціалістичних партій
Серпень 1918 р. Перетворення УНДС на Український національний союз (УНС), який
згодом очолив В. Винниченко.
• Склад УНС:
— УСДРП (Українська соціал-демократична партія);
— УПСС (Українська партія соціалістів-самостійників (праві);
— УПСФ (Українська партія соціалістів-федералістів);
— УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів (праві);
-Українська трудова партія;
— Селанська спілка;
—Союз земств
— Союз залізничників.
• Мета УНС:
— самостійна Українська держава на соціалістичних принципах;
— повстання проти гетьманської влади

14 листопада 1918 р. –утворення Директорії

У ніч на 14 листопада 1918 р. в Києві від булося таємне засідання, в якому взяли участь
представники політичних партій, Селянської спілки, профспілки залізничників,
Українських січових стрільців. Було створено орган з п’яти осіб для керівництва
повстанням проти гетьмана – Директорію.
Склад Директорії :
 B. Винниченко (голова, член УСДРП).
 C. Петлюра (головний отаман військ УНР, член УСДРП
 Ф. Швець (член УПСР).
 А. Макаренко (керівник профспілки залізничників, ний).
 О. Андрієвський (член УПСС)

Повалення гетьманського режиму

Дата Подія
15 листопада 1918 р. Початок повстання: виступ корпусу січових стрільців
Є. Коновальця в Білій Церкві
18 листопада 1918 р. Бій під Мотовилівкою. Поразка гетьманських військ, перехід
сердюцьких частин на бік повстанців
19—21 листопада Підривна агітація Директорії у військових частинах
5
1918 р. Української держави. Забезпечення нейтралітету окупаційних
військ
14 грудня 1918 р. Вступ до Києва військ Директорії; гетьман П. Скоропадський
зрікся влади й виїхав до Німеччини
18 грудня 1918 р. Прибуття Директорії до Києва

Внутрішня політика Директорії

26 грудня Проголошення Декларації з програмою Директорії

1918 р.
Напрямок Заходи
Політичний • Скасування Гетьманату, відновлення УНР.
курс • Директорія — тимчасова верховна влада до скликання Конгресу
трудового народу України.
• Влада в УНР належить трудовому народові. Нетрудові,
експлуататорські класи позбавляються права голосу (буржуазія,
поміщики, частина інтелігенції, духовенство).
• Установлення в Україні національного варіанту радянської влади.
• Тимчасовий законодавчий орган -Трудовий конгрес (23-28 січня
1919 р.), який передав усю повноту влади Директорії.
• Вища виконавча влада — Рада Народних Міністрів на чолі з
В. Чехівським.
• Передання влади на місцях губернським та повітовим трудовим
Радам.
• Розквіт отаманщини, спричинений відсутністю боєздатної армії.
• Середина 1919 р. — реформування армії Директорії з метою
боротьби з отаманщиною, посилення її боєздатності
Соціально- • Ліквідація приватної власності.
економічний • Аграрна реформа:
розвиток — конфіскація поміщицьких земель понад 15 десятин;
— недоторканним лишається дрібне селянське землеволодіння;
— термін і порядок розподілу землі не визначені.
• Відновлення 8-годинного робочого дня.
. Установлення робітничого контролю на виробництві, право на
укладення колективних договорів, проведення страйків тощо.
Заходи з надання допомоги безробітнім
Результати За умов війни соціально-економічні перетворення були відкладені.
Головним завданням Директорії стала перемога у війні

Серед членів Директорії УНР не було згоди щодо внутрішньої і зовнішньої політики.
В. Винниченко й перший голова Ради народних міністрів В. Чехівський прагнули
порозуміння з Москвою, а С. Петлюра обстоював зближення з Антантою.
Криза влади поглиблювалася особистим суперництвом між В. Винниченком і С.
Петлюрою. Вплив останнього невпинно зростав. Однак реальна влада на місцях
належала виборним отаманам напівпартизанських загонів, з яких складалися збройні
сили УНР.

6
 Отаманщина
Суть . Комплектування військових частин для конкретного отамана.
. Призначення отаманами будь-кого, хто міг командувати, мав зброю,
висловлював лояльність до Директорії, заявляв про боротьбу з
більшовиками.
• Фінансування отаманів за рахунок державної казни.
• Відсутність будь-якого контролю над отаманами.
. Перехід отаманів на бік більшовиків, якщо ті пропонували кращі умови
(січень 1919 р.-М. Григор'єв, Д. Терпило (Зелений)
Причини • Різке погіршення економічної ситуації в Україні.
• Розвал фронтів.
. Накопичення великої кількості зброї в населення
. Недалекоглядність політики національних українських урядів щодо
воєнного питання.
• Прагнення селян захиститися від анархії (безвладдя)
Впливові отамани
• Зелений (Д. Терпило): Київщина;
• М. Григор'єв: Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина;
 Н. Махно: Таврія, Катеринославщина;
 Ангел: Чернігівщина;
 Божко: Катеринославщина
Результати
 Фактична ліквідація центральної влади.
 Посилення анархії, криміналізація суспільства.
 Ізоляція більшості отаманів
 Масові єврейські погроми

Основні напрямки міжнародної політики Директорії

Директорія та Антанта Директорія і Польща Директорія і
радянська Росія
Початок інтервенції - збройне Відновлення Польської Невизнання
втручання у внутрішні справи держави в листопаді Раднаркомом Росії
військами Антанти 1918 р. Директорії вищим
Листопад - грудень 1918 р- Заявка керівником органом влади в
висадка франц, англ, грец., Польської Україні.
румунських, польських частин у держави Ю. Марні спроби
портах від Одеси до Пілсудським тери- Директорії зупинити
Новоросійська. Згода Антанти торіальних претензій до агресію радянської
визнати Директорію за умови України. Росії
підпорядкуванняїї військ генералу Початок окупації дипломатичним
А. Денікіну (Директорія західноукраїнських шляхом.
відмовилась від цієї пропозиції). земель польською Початок Другої
Спроба Директорії витіснити армією війни радянської
війська Антанти, але зазнала Росії проти УНР
поразки

7
 Друга війна радянської Росії проти УНР
( грудень 1918-червень 1919 р)
Дата Подія
Листопад 1918 р. • Анулювання радянською Росією Берестейського мирного
договору,
• Постанова Раднаркому про невизнання України самостійною
державою.
• Утворення Укрреввійськради у складі В. Антонова-Овсієнка,
В. Затонського, Й. Сталіна, Г. П'ятакова.
• На території Росії у м. Суджа створено Тимчасовий
робітничо-селянський уряд України, очолюваний
Г. П'ятаковим, пізніше — X. Раковським, який видав маніфест
про відновлення радянської влади в Україні
Грудень 1918 р. Початок захоплення українських територій, залишених німцями
3 січня 1919 р Радянські війська окупували Харків, куди переїхав уряд
радянської України
6 січня 1919 р. Проголошення Української Соціалістичної Радянської
Республіки (УСРР)
9 січня 1919 р. • Ультиматум Директорії Раднаркому з вимогою припинення
воєнних дій та негайного виведення російських військ із території
України.
• Відповідь Раднаркому- воєнні дії ведуть між собою війська
Директорії та українського радянського уряду, тому в Україні
відбувається громадянська війна, а не іноземна інтервенція
16 січня 1919 р. Директорія оголосила війну радянській Росії

Січень-лютий Радянські війська захопили Лівобережжя.

1919 р. • Директорія переїхала до Житомира, згодом — до Вінниці.
• Більша частина армії Директорії дезертирувала.
• 5 лютого 1919 р. — Червона армія увійшла до Києва.
• С. Петлюра, сподіваючись на підтримку Антанти, вийшов з
УСДП й очолив Директорію
Лютий-березень Утрата Директорією контролю над більшою частиною України
1919 р.
Квітень-1919 р. Квітень 1919 р. — невдала спроба державного перевороту,
травень очолювана командиром Північної групи військ УНР В. Оскілком за
підтримки президента ЗУНР Є. Петрушевича.
• Більшовики заволоділи Кримом.
• Травень 1919 р. — вихід із Директорії О. Андріївського.
• Розгром головних військових сил Директорії

Інтервенція країн Антанти (листопад 1918 - квітень 1919 р.)

Мета • Не допустити поширення більшовизму за умов падіння Гетьманату та

відступу німецьких військ.
• Надати допомогу білогвардійським силам Росії, що прагнули повалення
більшовицького уряду
8
Основні • Листопад 1918 р. — висадка французьких, англійських, грецьких,
події румунських, польських частин у портах від Одеси до Новоросійська
(Росія).
• Війська Антанти зайняли прибережну смугу Причорномор'я,
відмовившись від просування в глиб України.
• Лютий 1919 р. — початок переговорів Директорії з командуванням
військ Антанти. Антанта поставила ультиматум:
— виключити зі складу Директорії соціалістів;
— відмовитися від більшовицької соціально-економічної політики;
— реорганізувати армію УНР і підпорядкувати її союзному
командуванню нарівні з Добровольчою армією Денікіна.
• С. Петлюра вийшов з УСДП, В. Винниченко - зі складу Директорії,
передавши свої повноваження С. Петлюрі. Та сподівання на допомогу
Антанти не справдилися, наступ більшовиків продовжувався.

Квітень 1919 р. — унаслідок повстання французьких моряків війська

Антанти евакуйовані з Півдня України, проте флот продовжував морську
блокаду Чорноморського узбережжя та постачання білогвардійців

На початку березня Директорія переїхала з Вінниці до Проскурова, а через деякий час у

Рівне.
5 травня уряд перебрався до Радзивилова. На початку червня 1919 р. армія УНР,
закінчивши реорганізацію (всі військові з’єднання було зведено в групи й дивізії зі
стрункою організаційною структурою), опинилася в оточенні між польськими й
більшовицькими військами. За цих умов українські війська перейшли в контрнаступ
проти більшовиків на Західному Поділлі. 3 червня частини армії УНР під командуванням
полковника О. Удовиченка розбили більшовицькі частини під Кам’янцем і захопили
місто.
У червні розпочинається Кам’янецька доба Директорії УНР (до листопада 1919 р.).
Незабаром до Кам’янця-Подільського переїхали центральні державні установи УНР, усі
міністерства.
На початку липня загони В. Антонова-Овсієнка зупинили наступ військ С. Петлюри,
які опинилися перед загрозою знищення.
Причини поразки Директорії
Внутрішні причини
• Соціалістична політика.
• Невирішене аграрне питання.
• Позбавлення політичних прав значної частини українських громадян.
• Невиправдане закриття створених за часи гетьмана національних установ.
• Заборона на вживання російської мови.
• Неспроможність завадити масовим єврейським погромам.
• Незадовільна підготовка та організація армії.
• Розквіт отаманства, анархії.
Особисте протистояння лідерів — В. Винниченка та С. Петлюри
Зовнішні причини
Територія України стала ареною битви для військ радянської Росії, білогвардійців,
Антанти, поляків
9
 Утворення ЗУНР
16 жовтня 1918 р., коли Австрійська імперія вже була приречена, з'явився маніфест
імператора «До моїх вірних австрійських народів», який обіцяв федеративну перебудову
держави. «...Кожне плем'я на області, яку воно заселяє, творить свій власний державний
організм», — відзначалося в маніфесті.
Згідно з цим документом 18 жовтня українські парламентарії з Галичини й
Буковини, керівники політичних партій і церковні ієрархи — разом 150 чоловік -
утворили у Львові Українську Національну Раду, яка мала представницькі функції.
Наступного дня вона оголосила про намір об'єднати західноукраїнські землі в єдину
Українську державу. Своїх цілей Національна Рада прагнула добитися виключно
мирними методами.
Визначення поняття ЗУНР — українська держава, створена в листопаді 1918 р. на
західноукраїнських землях, які входили до складу Австро-
Угорської імперії
Передумови • Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні, пошук
урядом внутрішньої підтримки.
• 16 жовтня 1918 р. — маніфест австрійського імператора
про перебудову держави на федеративних засадах.
• Досвід політичної діяльності українців в Австро-Угорщині
Дата Основні етапи

18 жовтня 1918 р. Депутати галицького й буковинського сеймів, лідери

українських політичних партій та греко-католицького
духовенства обрали у Львові Українську Народну Раду, яка
очолила український національно-визвольний рух
19 жовтня 1918 р. Постанова Ради про створення на українських землях Австро-
Угорщини єдиної Української держави
28 жовтня 1918 р. Польща заявила претензії на західноукраїнські землі
Поляки також інтенсивно розбудовували власну державу й
претендували на територію Західної України. 28 жовтня вони
утворили у Кракові польську ліквідаційну комісію, яка мала
завдання розпустити окупаційні органи влади і передати всі
повноваження польським. До Львова члени ліквідаційної комісії
сподівалися прибути 1 листопада

1 листопада 1918 р. Ініціативу перехопили молоді українські офіцери, яких не

задовольняло прагнення Української Національної Ради мирно і
в рамках існуючої законності добитися визнання Української
держави. Ситуація, за їх переконанням, вимагала рішучих
методів боротьби.
У вересні 1918 р. вони утворили Центральний Військовий
комітет, що об'єднував керівників українських гуртків
австрійських військових частин Львова. 30 жовтня Центральний
Військовий комітет почав працювати як штаб з підготовки
повстання

10
 1 листопада- Листопадовий зрив- захоплення українськими
військовими формуваннями на чолі з Д. Вітовським найваж-
ливіших об'єктів, урядових установ у Львові та інших містах
Східної Галичини
11 листопада 1918 р. Створення першого українського уряду — Державного
Секретаріату на чолі з К. Левицьким
13 листопада 1918 р. Проголошення самостійної Західноукраїнської Народної
Республіки (ЗУНР), президентом якої згодом став
Є. Петрушевич

Внутрішня та зовнішня політика 3УHP

Галузь Основні заходи
Державне • Створення дієвих органів законодавчої й виконавчої влади в
управління центрі та на місцях шляхом проведення демократичних виборів.
• Державні символи: жовто-блакитний прапор, герб — золотий лев
на синьому тлі.
• Закон про громадянство, проголошення української мови
державною
Нац. меншинам гарантовано 30% місць у майбутньому парламенті
Соціально- • Земельна реформа:
економічна — володіння великих землевласників (переважно поляків) передавалися
земельним комітетам
— термін наділення селян землею не встановлювався;
— за самоправне захоплення земель -покарання.
• Закон про 8-годинний робочий день.
• Встановлення державної монополії на продаж найважливіших
продуктів.
• Введення нац валюти: гривні та карбованця
Армія Створення Української Галицької Армії (УГА) на чолі з М.
Омеляновичем-Павленком на основі загальної військової повинності.
На січень 1919 р. УГА налічувала 60 тис. осіб
Культурно- • Закон про основи шкільництва:
освітня — дозвіл на заснування приватних шкіл;
політика — право нац. меншин на школи з рідною мовою викладання.
Зовнішня • 22 січня 1919 р. — проголошення в Києві Акта злуки ЗУНР і
політика УНР.
• Зміцнення міжнародних позицій:
— відкриття посольств в Австрії, Угорщині, Німеччині;
— дипломатичні представництва в Чехословаччині, США, Бразилії,
Канаді, Італії.
• Участь у Паризькій мирній конференції.
• Війна з Польщею

Акт злуки УНР та ЗУНР

Пропозиція про обєднання надійшла від західних українців. Попередній договір
підписали у м. Фастові у грудні 1918 року.
11
 Ця історична подія відбулася 22 січня 1919 р., коли у Києві на майдані біля
Софійського собору було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки і
Західноукраїнської Народної Республіки.
 ЗУНР дістала назву Західна область Української Народної Республіки (ЗоУНР) і
повну автономію.
 Президент ЗУНР Є. Петрушевич входить до складу Директорії
Наслідки укладання:
 Акт продемонстрував прагнення до соборності ( єдності)
 Формально єдина Україна проіснувала до 16 листопада 1919 року
 Реального обєднання не відбулось через несприятливі зовнішні обставини та
розбіжності лідерів УНР і ЗУНР

Український національний рух на Буковині та Закарпатті

Український національний рух на Буковині.

Українські політичні сили Буковини і Галичини тісно співпрацювали у роки війни.
25 жовтня 1918 р. у Чернівцях був утворений Український Крайовий Комітет як
представницький орган українців Буковини під керівництвом депутата австрійського
парламенту від українського населення Омеляна Поповича. Він також очолив
буковинську делегацію, яка брала участь у роботі УНРади.
1 листопада 1918 р. Українська Національна Рада у Львові проголосила незалежність
усіх українських земель, що належали до Австро-Угорської імперії. Скликане 3
листопада 1918 р. у Чернівцях Буковинське народне віче, в якому взяло участь більше
10 тис. осіб, прийняло Акт возз’єднання Північної Буковини із ЗУНР та «злуку» з
великою Україною. Головні міста Буковини — Чернівці, Сучава, Сторожинець —
опинилися під контролем української влади. Аналогічні процеси відбувались і в
буковинських селах. Такі рішення спричинили загострення стосунків із румунським
населенням краю. 27 жовтня 1918 р. румунські депутати австрійського парламенту та
Буковинського сейму утворили Румунську Національну Раду, яка вважала Буковину
румунською землею.
За цих умов Український Крайовий Комітет і Румунська Національна Рада уклали
домовленості, згідно з якими влада Українського Крайового Комітету поширювалася
на північну частину Буковини, а Румунської Національної Ради — південну.
Українську Національну Раду в краї очолив учений, громадсько-політичний діяч Агенор
Артимович, крайову адміністрацію — Омелян Попович. Було створено українську
поліцію, суд, взято під контроль пошту, телеграф, фінанси, промисловість. Службовці
краю присягнули на вірність Українській Національній Раді.
Однак домовленості між українцями і румунами не надто вплинули на перебіг подій,
позаяк більшість румунських лідерів Буковини мали інші плани. Насправді Румунська
Національна Рада не хотіла ділити владу з українцями, сподіваючись на швидке
«возз’єднання» із Румунією, і 6 листопада звернулася до Румунії з проханням вислати
війська. Румунія, проігнорувавши рішення Буковинського віча, захопила територію
Північної Буковини. Відтак боротьба буковинців за власну державність завершилася
збройним втручанням Румунії та окупацією нею Буковини. 11 листопада румунські
війська увійшли до столиці краю — Чернівців. Північна Буковина залишилася
беззбройною перед румунською агресією, особливо після від’їзду Легіону УСС із
12
Чернівців до Львова. Уряд ЗУНР заявив протест Румунському королівству, однак не зміг
допомогти буковинцям, позаяк ЗУНР уже вела оборонні бої з поляками. Наступного 1919
р. окупація краю Румунією була визнана Сен-Жерменським мирним договором як
правомірний акт

Події у Бессарабії. Хотинське повстання

У квітні 1918 р. Румунія приєднала Бессарабію. Вважаючи румунську окупацію

Бессарабії тимчасовою, політичне керівництво УЦР, а згодом Української Держави
намагалися налагодити з нею добросусідські відносини. Вони прагнули розв’язати
бессарабську проблему за етнічним принципом шляхом референдуму. Натомість
Директорія УНР не ставила питання про долю Бессарабії, не бажаючи ускладнювати
стосунки з Румунією. У листопаді 1918 р. Румунія остаточно залагодила бессарабське
питання на міжнародному рівні, усталивши приєднання регіону, зокрема й українських
етнічних земель Бессарабії: Аккерманщину, Ізмаїльщину (Південна Бессарабія) та
Хотинщину (Північна Бессарабія).

Хотинське повстання стало реакцією українців на румунську анексію Бессарабії,. 5

січня 1919 р. було обрано керівний орган повстання — Бессарабську (Хотинську)
Директорію, яка очолила повстанський рух з метою ліквідації румунської окупаційної
влади у Бессарабії. Майбутнє регіону планували вирішити згодом через референдум,
хоча серед членів Директорії не було єдності щодо його статусу. Одні політики прагнули
створити незалежну Бессарабську Народно-Демократичну Республіку, інші — автономну
Народно-Демократичну Республіку в складі УНР. Повстання розпочалося 19 січня 1919
р. 23 січня захоплено Хотин. Незабаром влада Директорії поширилася більш як на 100
сіл та містечок Хотинського і Сорокського повітів. Уряд Румунії кинув проти повстанців
були значні військові сили.
Повсталі звернулися за допомогою до військового командування УНР, однак не
отримав її, позаяк Директорія УНР намагалася не ускладнювати стосунки з Румунією. 1
лютого 1919 р.Румунія захопила Хотин. Частина повстанців (4 тис. вояків), разом з
біженцями (50 тис. осіб) перейшла Дністер, опинившись на території УНР. Із тими, які
залишились у краї, румунська влада розправилася жорстоко: більше 15 тис. осіб було
страчено, зокрема у Хотині — близько 500. Такі дії проти учасників повстання
викликали обурення та осуд світової громадськості. Самі ж повстанці зуміли зберегти
бойовий кістяк армії, утворивши три полки. Однак спроба приєднатися до УНР була
невдалою, і цим скористалися більшовики. Хотинців реорганізували в більшовицькі
полки під керівництвом командувача Українським фронтом В. Антонова-Овсієнка.

Незабаром вони взяли участь у повстанні проти УHP, а в червні 1919 р. влились у 45-ту
стрілецьку дивізію Червоної армії.

28 жовтня 1920 р. Велика Британія, Франція, Італія та Японія уклали з Румунією

Бессарабський протокол, за яким Бессарабію передали Румунії. Окрему позицію
зайняли США, відмовившись підписати цей договір як такий, що суперечить
міжнародному праву.

13
 Національний рух на Закарпатті

Передбачаючи крах Австро-Угорської імперії, українське населення Ужгорода,

Мукачевого, Берегового, Хуста та інших міст краю на початку листопада 1918 р. почало
роззброювати військові гарнізони, відділи жандармерії, поліції, розганяти старі органи
влади. Було утворено кілька народних рад для обговорення майбутнього свого краю. З-
поміж них виокремилося три спрямування: Ужгородська рада схилялася до того, щоб
залишитися з Угорщиною; Пряшівська бажала приєднатися до щойно проголошеної
держави Чехословаччина, а Мараморош-Сегетська — до незалежної України. 21 січня
1919 р. у Хусті відбулися Закарпатські всенародні збори. Виконуючи волю народу, 420
делегатів висловилися за об’єднання Мармороша, Угона, Берегового, Унга, Замплина,
Шаріша, Спіжа, Абайторна із соборною Україною. Наступного дня, 22 січня, у Києві
було проголошено Акт злуки усіх українських земель в єдину державу. Однак входження
до неї Закарпаття ставало дедалі проблематичнішим через складну внутрішню і
зовнішньополітичну ситуацію, в якій опинились УНР і ЗУНР. Водночас цю територію
прагнули приєднати Румунія, Чехословаччина і намагалася зберегти у своєму складі
Угорщина.

Найбільше шансів заволодіти Закарпаттям мала Чехословаччина. У травні 1919 р.

Центральна Руська Народна Рада, політична організація закарпатських українців,
сформована в Ужгороді, підтримала приєднання Закарпаття до Чехословаччини на
автономних засадах і вислала делегацію до Праги. Закріпленню Чехословацької
Республіки в регіоні сприяла також Паризька мирна конференція, на якій представники
закарпатських русинів, що прибули із США, а також лідери українського національного
руху Закарпаття Августин Волошин, брати Михайло та Юлій Бращайки погодилися на
пропозицію Великої Британії і Франції приєднати Закарпаття до Чехословаччини.
Остаточно прилучення Закарпаття до Чехословаччини під офіційною назвою
Підкарпатська Русь було закріплено Сен-Жерменським мирним договором. Згідно з
міжнародними зобов’язаннями, Чехословаччина мала надати населенню Закарпатської
України автономні права.

Отже, розпад Австро-Угорської імперії восени 1918 р. привів до відродження

української державності в Галичині, на Буковині й Закарпатті. Однак Польща, Румунія та
Чехословаччина, спираючись на підтримку Великої Британії і Франції, перервали цей
процес, приєднавши названі регіони до своїх країн.

Українсько-польська війна 1918-1919 рр

Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами.

Поляки не збиралися миритися з існуванням української держави у Східній Галичині.

Перші сутички між поляками й українцями спалахнули у Львові одразу після взяття
влади українцями.

Після трьох тижнів боїв за Львів українські війська змушені були залишити місто.
Конфлікт набував затяжного характеру.

14
 Дата Подія
1 листопада 1918 р. Початок українсько-польського протистояння
11.11.1918 Захоплення польськими військами Перемишля
21 листопада 1919 р. Польські війська захопили Львів. Уряд ЗУНР переїхав до
Тернополя, пізніше до Станіслава(нині Івано-Франківськ)
Січень 1919 Переформування УГА в регулярну армію; польсько-українські
переговори за посередництвом Англії
Лютий 1919 Місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартелемі висунула
уряду ЗУНР такий ультиматум:
— Антанта визнає ЗУНР як державу;
— УГА негайно припиняє воєнні дії;
— відбувається встановлення демаркаційної лінії між
Галичиною та Польщею таким чином, що 40 % території ЗУНР,
зокрема Львів і Дрогобицький нафтовий район, залишалися за
Польщею.
Уряд ЗУНР відхилив пропозицію
Квітень 1919 р. Франція надала Польщі військову допомогу: до Східної
Галичини прибула 80-тисячна армія генерала И. Галлера

Травень 1919 р. • Початок наступу польської армії по всьому фронту.

• Польський наступ підтримано Румунією, яка захопила
частину галицького Підкарпаття.
• Невдала спроба УГА зупинити наступ поляків на Золотій
Липі.
• Відступ українських військ до р. Збруч
У середині травня польські війська, зміцнені армією Галлера, перейшли в загальний
наступ і до початку червня зайняли майже всю Галичину, за винятком невеликого
трикутника між ріками Дністер і Збруч. 26 травня 1919 р. голова (президент) УНради
Є. Петрушевич та уряд ЗУНР залишилиистолицю – Станіславів. 9 червня УНрада
наділили президента ЗУНР повноваженнями диктатора.
Є. Петрушевич призначив нового керманича УГА –наддніпрянського генерала
Олександра Грекова.
Наступні два тижні стали періодом останнього відчайдушного наступу УГА, відомого
під назвою Чортківської офензиви (офензива з польської – наступ).
Червень 1919 р • Реорганізація владних структур, передання всієї повноти влади
диктатору Є. Петрушевичу
7-28 червня 1919 р. • Чортківська офензива — наступальна операція УГА, під
час якої 25 тис. українських вояків примусили відступити по всій
лінії фронту 100-тисячну польську армію.
• Армії УГА не вистачило зброї та боєприпасів, щоб
закріпити успіх
25 червня 1919 р. Країни Антанти на Паризькій конференції визнали право Польщі
на окупацію Східної Галичини
28 червня 1919 р. Початок контрнаступу польських військ
Липень 1919 р. Окупація поляками Східної Галичини; відступ УГА за р.
Збруч і об’єдналась з армієюУНР
15
 16-18 липня 1919 р. УГА відступила за р. Збруч. Територію ЗоУНР окупували
польські війська. З липня до листопада 1919 р. місцем перебування керівництва ЗоУНР
був Кам'янець-Подільський.
12 листопада 1919 в Кам'янці-Подільському відбулась остання спільна нарада урядів
ЗУНР та УНР, на якій Е. Петрушевич запропонував усунути С. Петлюру від
керівництва як «нефахівця від оперативних справ».
16 листопада 1919 р. Є. Петрушевич, група урядовців ЗУНР, сотня стрільців особистої
охорони були змушені переїхати через Румунію до Відня, де продовжували активну
міжнародну діяльність щодо захисту державних інтересів ЗУНР.
Вранці 17 листопада 1919 р. частини Добровольчої армії захопили Кам'янець-
Подільський.
Поглинення території ЗУНР різними країнами
Східна Галичина Північна Буковина Закарпаття
• 25 червня 1919 р. — Паризька мирна 10 вересня 1919 10 вересня 1919 р.
конференція надала Польщі право на згідно із Сен- — згідно із Сен-
володіння Галичиною на 10 років. Жерменським Жерменським
• 21 листопада 1919 р. — Рада Антанти договором Північну договором Закар-
надала Польщі 25-річний мандат на Буковину було паття було
управління Східною Галичиною. включене до складу включене до складу
• 14 березня 1923 р. — рішення Ради Румунії Чехословаччини на
Антанти про остаточне включення Східної правах автономії
Галичини до складу Польщі

16