Україна в боротьбі за збереження

державності (1918-1921)
План заняття:
1. Визволення України від більшовиків.
2. Політика УЦР.
3. Українська Держава. Гетьман П. Скоропадський.
4. Директорія УНР.
5. Друга війна з більшовицькою Росією (грудень 1918 – червень 1918)
6. Інтервенція Антанти на південь України.
7. Становище Директорії літом 1919 р.
8. ЗУНР.
9. Більшовицький режим в Україні 1919 р.
10.Антибільшовицькі виступи.
11. Денікінський режим.
12.Боротьба за Україну восени – взимку 1919 р.
13.Польсько-радянська війна та Україна (1920-1921 рр.).
14.Остаточний розгром білогвардійців в Україні.
15.Другий зимовий похід армії УНР.
1. Визволення України
Значення Брест-Литовського договору:
1. Визнання України на міжнародній арені.
2. Можливість продовжити процес українського державотворення;
3. Відновлення влади УЦР.
4. Залежність від німецької сторони, яка використала скрутне
становище України для вирішення власних продовольчих та
політичних проблем в обмін на непевні обіцянки щодо створення умов
для возз’єднання українських етнічних територій у складі України.
5. Створення передумов для звільнення України від більшовиків
шляхом збройного втручання країн Четверного союзу.
1. Визволення України
1. 27 лютого 1918 р. 450 тис. німецько-австрійських
військ розпочали просування в Україну, наступаючи
на Київ. Перед німецько-австрійськими військами, за
домовленістю з УЦР, рухалися українські частини.

2. 1 березня більшовики без бою залишили Київ, і

населення побачило на вулицях нечисленні загони
українського війська – січових стрільців Є.
Коновальця, гайдамаків С. Петлюри й вояків
окремого Запорозького загону К. Прісовського.

3. 2 березня до Києва залізницею прибула німецька

армія, яка 3 березня провела урочистий парад на
Софійській площі.
1. Визволення України
1. За новим мирним договором, підписаним 3 березня 1918 р. Росією із
Центральними державами у Брест-Литовську, Росія визнавала
законність влади УЦР на території України, зобов’язувалася вивести з
її території війська, припинити агітацію проти УНР й укласти з нею
мир.
2. Під час вигнання більшовиків з території УНР склалися умови для
визволення Криму. Запорізький корпус Армії УНР під
командуванням Петра Болбочана в результаті успішного військового
рейду звільнив Кримський півострів, але за вимогою німецького
командування змушений припинити наступ, бо воно не планувало
перебування Криму в складі УНР.
Карта
7 березня 1918 р.
до Києва повернулася
УЦР.
2. Політика УЦР
1. Запровадження нового стилю в літочисленні (заміна
Юліанського календаря Григоріанським) – 16 лютого
стало 1 березня 1918 р.
2. Уведення в обіг національної валюти – гривні.
3. Затвердження державного герба – тризуба.
4. Впровадження закону про громадянство.
5. Скасування приватної власності на землю та прийняття
закону про землю, згідно з яким передбачалися
соціалізація землі та встановлення максимуму
землеволодіння (31 січня 1918 р.).
6. Підтвердження курсу і соціально-економічної політики,
проголошених у III та IV Універсалах.
7. 29 квітня 1918 р. – прийняття УЦР Конституції УНР;
обрання головою М. Грушевського.
2. Політика УЦР
1. Вища законодавча влада належала Всенародним зборам;
2. виконавча – Раді Народних Міністрів;
3. судова – Генеральному суду;
4. місцеве самоврядування здійснювалося виборними радами та
управами земель, волостей і громад;
5. усім громадянам надавалися й гарантувалися демократичні права й
свободи;
6. виборче право реалізовувалося можливістю усіх громадян обирати й
бути обраними з 20 років;
7. усім націям, що заселяли територію України, надавалося право на
національно-культурну автономію.
2. Політика УЦР
Із Конституції Української Народної Республіки (29 квітня 1918 р.)
1. Відновивши своє державне право, яко українська Народня Республіка, Україна <...> проголосила себе і нині єсть
державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною.
2. Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України, цебто громадянам УНР всім
разом.
3. Це своє суверенне право народ здійснює через Всенародні Збори України.
4. Територія УНР неподільна, і без згоди Всенародних Зборів у 2/3 голосів присутніх членів не може відбутися ніяка
зміна в границях Республіки. <...>
6. Націям України УНР дає право на впорядкування своїх культурних прав у національних межах. <...>
12. Громадяне в УНР рівні у своїх громадянських і політичних правах. Уродження, віра, національність, освіта,
майно, оподаткування не дають ніяких привілеїв у них. Ніякі титули в актах і діловодстві УНР вживатися не
можуть. <...>
14. Громадянин УНР і ніхто инший на території її не може бути покараний смертю. <...>
15. Домашнє огнище признається недоторканим. <...>
16. Установлюється листова тайна. <...>
17. Громадянин УНР і ніхто инший на території її не може бути обмежений в правах слова, друку, сумління,
організації, страйку, скільки він не переступає при тім постанов карного права.
2. Політика УЦР
ПРОРАХУНКИ УЦР:

1. Відсутність національної програми УЦР.

2. Відмова від розбудови власної армії.
3. Курс на автономію України у складі Росії.
4. Недооцінка програми більшовиків – соціальної, національної.
5. Відсутність міжнародної підтримки, особливо з боку Антанти, тобто тих
держав, які перемагали в Першій світовій війні.
6. Неспроможність лідерів УНР створити сильну вертикаль влади, щоб
здійснювати свою політику на периферії.
7. Міжпартійні й особистісні суперечності всередині керівництва УЦР,
відсутність харизматичного лідера.
3. Українська Держава
29 квітня 1918 р. у Києві відбувся Всеукраїнський
хліборобський конгрес, на якому зібралося 6432 делегати
від семи українських губерній. П.Скоропадський* був
одностайно проголошений гетьманом.
У ніч з 29 на 30 квітня відбувся державний переворот.
Прибічники гетьмана та німецькі війська зайняли Київ,
розігнали УЦР та її органи.
Видано два маніфести:
1. «Грамоту до всього українського народу».
2. «Про тимчасовий державний устрій України».
3. Українська Держава
Витяг з «Грамоти до всього українського народу»

Всім Вам... відомі події останнього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і
знову відродившася Українська Держава стояла на краю загибелі.
Спаслась вона, дякуючи могутньому підтриманню Центральних держав... Бувше Українське
Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до
цього.
Бешкети і анархія продовжуються в Україні, економічна розруха і безроботиця збільшуються і
розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатющої колись-то України встає грізна
примара голоду.
При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, яке глибоко сколихнуло всі
трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку
Державну Владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої
праці.
Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю
повноту влади.
3. Українська Держава

Територія держави

Змінено назву держави з УНР на

Українську Державу
Карта
3. Українська Держава
Внутрішня політика
1. Важливим у діяльності гетьмана стало формування вертикалі влади. Уряд
Української Держави очолив полтавський поміщик Ф.Лизогуб.
2. Особливість уряду гетьмана полягала в тому, що він формувався не за
партійною, а за професійною ознакою, а у своїх діях керувався не
програмово-політичними або ідеологічними міркуваннями, а реальними
потребами часу.
3. Головним завданням уряду було налагодження державного життя.
4. П. Скоропадський спирався на заможні верстви суспільства: поміщиків,
промисловців, заможних селян.
3. Українська Держава
Внутрішня політика

Політико-адміністративний устрій:
1. Зміна державного устрою: перетворення УНР на
Українську Державу монархічного типу на чолі із
гетьманом.
2. Структура влади: гетьман, Рада Міністрів,
губернські та повітові старости, волосні старшини,
у великих містах – градоначальники (усі посади
призначалися, а не обиралися).
3. Українська Держава
Внутрішня політика
Економічний розвиток:
1. Відновлення права приватної власності, у тому числі й на землю.
2. Повернення націоналізованих підприємств, землі й майна попереднім власникам
(у перспективі – обмеження розмірів земельних ділянок 25 гектарами й
наділення землею малоземельних хліборобів).
3. Обмеження свобод для робітників: скасування 8-годинного робочого дня,
заборона страйків тощо.
4. Вдосконалення грошової системи (запровадження гривні, відкриття українських
банків).
5. Розвиток зовнішнього ринку за рахунок збуту товарів до Німеччини та Австро-
Угорщини.
3. Українська Держава
Внутрішня політика
Національно-культурний розвиток:
1. Визнання української мови державною.
2. Українізації освіти: відкрито український університет у Кам’янці-
Подільському; заснування української кафедри в університетах Харкова,
Києва, Одеси; відкриття понад 150 гімназій та великої мережі шкіл.
3. Створення української Академії наук на чолі з В. Вернадським* (27
листопада 1918 р.).
4. Заснування Національного архіву, державної бібліотеки, Українського
історичного музею, Національної галереї мистецтв, Українського театру
драми та опери тощо.
5. Утворення української автокефальної церкви на чолі з митрополитом В.
Липківським.
3. Українська Держава
Внутрішня політика

Військова справа:
1. Початок створення регулярної української армії
(кілька дивізій загальною кількістю 65 тис.
воїнів).
2. Спроба відновлення українського козацтва.
3. Українська Держава
Зовнішня політика
1) за гетьмана розширювалися міжнародні контакти, Україну визнали близько 30
країн;
2) до Української Держави належали деякі етнічні землі, які нині не входять до
складу України;
3) велися переговори з Кримом і Кубанню про об’єднання з Україною, з Румунією
– щодо Бессарабії;
4) розвиток подій – революція в Німеччині, її поразка в Першій світовій війні –
викликав зміну політичної орієнтації гетьмана.
5) 14 листопада 1918 р. П. Скоропадський опублікував грамоту про федерацію
України з небільшовицькою Росією. Був призначений новий уряд, у якому
переважали політики проросійської орієнтації.
3. Українська Держава
Причини падіння режиму гетьмана П. Скоропадського:
1) залежність стабільності держави від австро-німецьких збройних сил;
2) революція в Німеччині та її поразка в Першій світовій війні;
3) відсутність регулярної потужної української армії, здатної контролювати
ситуацію в країні;
4) вузька соціальна база – заможні верстви, а більшість населення не
підтримувало владу гетьмана;
5) посилення впливу на державну лінію гетьмана російських
консервативних кіл;
6) наростання соціальної напруги, формування сильної антигетьманської
опозиції.
Карта:
4. Директорія УНР
1. У серпні 1918 р. в Києві опозиційні до гетьманату сили об’єдналися і утворили
Український національний союз (УНС).
2. 14 листопада 1918 р. гетьман опублікував грамоту про відновлення федерації з
небільшовицькою Росією. Ця подія була розцінена як зрада самостійності України.
УНС розпочав організацію антигетьманського повстання задля відновлення УНР.
3. У ніч з 13 на 14 листопада на засіданні УНС було утворено верховний
п’ятиособовий орган – Директорію – для керівництва повстанням проти гетьмана,
до складу якої ввійшли В. Винниченко* (голова, член УСДРП), С. Петлюра (член
УСДРП), Ф. Швець (Селянська спілка), А. Макаренко (представник Об’єднаної ради
залізничників України), П. Адрієвський (член УПСР).
4. Директорія УНР
1. Під Мотовилівкою 18 листопада гетьманські
війська були вщент розбиті.
2. 14 грудня 1918 р. Скоропадський зрікся влади.
Гетьманський режим перестав існувати.
3. 19 грудня Директорія, яка перебувала в Білій
Церкві, переїхала до Києва.
4. Директорія проголосила відродження Української
Народної Республіки, відновила її закони та
призначила свій уряд під керівництвом В.
Чехівського.
4. Директорія УНР
26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою
дій Директорії.
 З Декларації Директорії УНР
Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-
монархічне панування – гетьманщину.
До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народної Республіки оголосила: всі дрібні селянські
господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель
переходить у користування безземельних і малоземельних селян, в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби
з бувшим гетьманом. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казенних земель.
... Відновлено восьмигодинний робочий день… право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних
комітетів…
Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу... Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише
класам працюючим – робітництву й селянству, тим класам, що здобули владу своєю кров’ю...
Так звані «пануючі класи», класи земельної, промислової буржуазії, за сім місяців … свого панування на Україні доказали свою
цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього народу і управління державою...З боку революційного
правительства, поставленого народом, що в гніві й муках постав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього
краю після всього цього допустити ці класи до участі в управлінні країною…
Директорія вважає своїм обов'язком взяти під керування УНР головні галузі української промисловості і направити
господарство в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класу великовласників...
У сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на ґрунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з
народами всіх держав…
...Класам нетрудовим треба розумно і чесно признати шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на все
примиритися з тим, що право рішати долю більшості народу повинно належати тій самій більшості, себто класам трудовим.
 4. Директорія УНР
Внутрішня політика

 було відновлено УНР, її основні політичні принципи. Законодавча влада мала належати
Трудовому конгресові (23-28 січня 1919 р.), але він проіснував лише тиждень у зв’язку з воєнними
подіями. Урядом була Рада Народних Міністрів, який очолював Володимир Чехівський, соратник
В. Винниченка по УСДРП;
 через непродуманий радикалізм (позбавлені права голосу) Директорія залишилася без підтримки
більшості спеціалістів, промисловців, чиновників, без яких нормальне існування держави
неможливе;
 незадоволеними аграрною політикою були найбідніші селяни, а також поміщики та заможні селяни
(ліквідована приватна власність, землі площею понад 15 десятин підлягали конфіскації);
 відновлено 8-годинний робочий день, установлено робітничий контроль над підприємствами
 4. Директорія УНР
Зовнішня політика
22 січня 1919 р. Директорія УНР видала Універсал про возз’єднання
УНР і ЗУНР в єдину соборну Україну – Акт Злуки
 4. Директорія УНР
Зовнішня політика

1. Дипломатичні відносини було встановлено з Угорщиною,

Чехословаччиною, Нідерландами, Італією, Ватиканом.
2. Однак їй не вдалося налагодити необхідний рівень зв’язків із
тими країнами, від яких значною мірою залежала доля України,
тобто країнами Антанти, Польщею та радянською Росією.
3. В. Винниченко намагався знайти шляхи до порозуміння з
радянською Росією, а С. Петлюра* орієнтувався на Антанту.
5. Друга війна з більшовиками
11 листопада 1918 р. – Німеччина вийшла із війни. Її війська в
Україні зайняли позицію нейтралітету. Брест-Литовський мир,
яким Росія визнавала УНР – втратив чинність.
28 листопада 1918 р. – більшовики створили Тимчасовий
робітничо-селянський уряд України. Почалося формування
Української радянської армії.
3 січня 1919 р. – захоплення більшовицькими військами
Харкова, куди переїхали ЦК КП(б)У та Тимчасовий робітничо-
селянський уряд України; перетворення Харкова на столицю
більшовицької України.
5. Друга війна з більшовиками
1. 6 січня 1919 р. в Харкові було проголошено
створення Української Соціалістичної Радянської
Республіки (УСРР). З 1937 р. – УРСР.
2. 9 січня 1919 р. – ультиматум Директорії УНР
Раднаркому з вимогою припинити воєнні дії та
негайно вивести російські війська з території України.
Раднарком відповів, що воєнні дії ведуть між собою
війська Директорії та Українського радянського уряду,
а російських військ там немає.
3. 16 січня 1919 р. – Директорія оголосила війну
радянській Росії.
Карта
5 лютого червоні війська
вступили в Київ.
Навесні радянську владу
було встановлено на всій
території України, крім
Надзбруччя і західних
областей.
6. Інтервенція Антанти
листопад 1918 – квітень 1919 р.

16 листопада 1918 р. війська Антанти пройшли

Чорноморські протоки Дарданелли й Босфор і вирушили в
усі порти від Одеси до Новоросійська.
На початок 1919 р. тут висадилося дві французькі дивізії, а
також англійські, грецькі, румунські й польські частини
загальною кількістю до 60 тис. осіб. Вони зайняли
прибережну смугу, відмовившись від просування в глиб
території України.
6. Інтервенція Антанти
1. Переговори з представниками Антанти, які вимагали відставки
найрадикальніших діячів Директорії й уряду, були важкими. В. Винниченко
і В. Чехівський у лютому 1919 р. пішли у відставку, але допомоги від військ
Антанти УНР так і не дочекалася.
2. Новим головою Директорії УНР став Симон Петлюра*.
3. Повстання моряків на французькому флоті, котрі піддалися більшовицькій
агітації, поразка під Вознесенськом від військ Червоної армії, якими
командував М. Григор’єв, змусили країни Антанти евакуювати свої війська
з Півдня України (квітень 1919 р.).
4. 9 квітня 1919 р. новий уряд Директорії очолив Б. Мартос (соціаліст), що
засвідчило про крах переговорів з Антантою.
7. Становище Директорії
1. 3 червня 1919 р. частини армії УНР під
командуванням полковника О. Удовиченка
розбили більшовицькі частини під Кам’янцем і
захопили місто.
2. У червні розпочинається Кам’янецька доба
Директорії УНР (до листопада 1919 р.).
Незабаром до Кам’янця-Подільського переїхали
центральні державні установи УНР, усі
міністерства.
3. У середині липня на подільську землю перейшли
Українська Галицька Армія (УГА) й уряд ЗУНР.
4. З’єднані УГА і армію УНР очолив С. Петлюра.
5. Посилення протиріч в національно-визвольному
русу.
6. Загострюються відносини між Петлюрою та
Петрушевичем.
Карта
8. ЗУНР
1. У вересні 1918 р. молоді українські офіцери
утворили Центральний Військовий
комітет.
2. 30 жовтня він почав працювати як штаб з
підготовки повстання. Очолив його Дмитро
Вітовський.
3. 18 жовтня 1918 р. українські парламентарії з
Галичини й Буковини, керівники політичних
партій і церковні ієрархи утворили у
Львові Українську Національну Раду
(УНР).
8. ЗУНР
1. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада українські військові з’єднання
взяли під контроль усі головні пункти Львова.
2. 1 листопада Українська Національна Рада перебрала до своїх рук
владу в багатьох містах Східної Галичини – «Листопадовий
зрив». Того ж дня представники австрійських властей у Львові
погодилися нарешті на передачу влади Українській національній
раді.
3. 5 листопада 1918 р. УНР звернулася з маніфестом до населення
краю, в якому проголошувалися загальне виборче право,
встановлення 8-годинного робочого дня, рівність усіх громадян
перед законом, курс на аграрну реформу.
8. ЗУНР
1. 9 листопада 1918 р. утворено уряд – Державний
Секретаріат, який очолив Кость Левицький.
2. 13 листопада 1918 р. прийнято «Тимчасовий Основний Закон
про державну самостійність українських земель бувшої
Австро-Угорської монархії». Ця дата стала днем
проголошення Західноукраїнської Народної Республіки
(ЗУНР).
3. Її президентом став Євген Петрушевич*.
4. 22-26 листопада відбулися вибори Української
Національної Ради як законодавчого органу республіки.
8. ЗУНР
Тимчасовий Основний закон Західноукраїнської Народної Республіки (1918 p., листопада 13)
Артикул І. — Назва
Держава, проголошена на підставі права самоозначення народів Українською Національною Радою у Львові дня 19 жовтня 1918
року, обнимаюча весь простір бувшої австро-угорської монархії, заселений переважно Українцями, має назву Західно-Українська
Народня Республика.
Артикул II. — Границі
Простір Західно-Української Народньої Республики покривається з українською суцільною етнографічною областю в межах
бувшої австро-угорської монархії — то є з українською частиною бувших австрійських коронних країв Галичини з Володимирією і
Буковини та з українськими частями бувших угорських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і
Марморош, — як вона означена на етнографічній карті австрійської монархії Карла барона Черніга [...]
Артикул III. — Державна суверенність
Отся державна територія творить самостійну Західно-Українську Народню Республику.
Артикул IV. — Державне заступництво
Права влади іменем Західно-Української Народньої Республики виконує весь її народ через своє заступництво, вибране на основі
загального, рівного, безпосереднього тайного і пропорціонального права голосування без ріжниці пола. На сій основі мають бути
вибрані установчі збори Західно-Української Народным Республики. До часу зібрання установчих зборів виконує всю власть
Українська Національна Рада і Державний Секретаріат.
Артикул V. — Герб і прапор
Гербом Західно-Української Народным Республики є Золотий Лев на синім полі, обернений у свою праву сторону. Державна
печать, має довкола гербу напис: «Західно-Українська НародняРеспублика».
8. ЗУНР
Внутрішня політика
1. 15 травня 1919 р. прийнято Закон про державну мову,
якою ставала українська. Крім того, всі чиновники
повинні були володіти мовами національних меншин, які
проживали на певних територіях.
2. 4 квітня 1919 р. в обіг ввели власну валюту – гривню
(дорівнювала одній австрійській кроні) і карбованець
(дорівнював двом австрійським кронам).
3. 14 квітня 1919 р. було ухвалено земельний закон, котрий
передбачав конфіскацію всіх монастирських і церковних
земель, ділянок, які власники не обробляли своїми
силами та площі яких перевищували максимум
землеволодіння.
4. 12 травня 1919 р. Українська Національна Рада
спеціальним законом запровадила восьмигодинний
робочий день.
8. ЗУНР
Зовнішня політика
1. Зовнішньополітична діяльність ЗУНР розпочалася 1 листопада
1918 р., коли Українська Національна Рада стала розсилати
телеграми про утворення в Галичині Української держави.
2. Наприкінці 1918 р. у Відні в приміщенні «Французького готелю»
було відкрито Українську пресову службу, яка протидіяла
польським заявам про становище у Галичині.
3. ЗУНР відкрила свої посольства в Австрії, Угорщині, Німеччині,
заснувала дипломатичні представництва в Чехословаччині,
Канаді, США, Італії, Бразилії.
4. Країни Антанти не визнали ЗУНР, і вона опинилася в
міжнародній ізоляції, а уряд Польщі не збирався відмовлятися від
Східної Галичини. Особливо негативно ставилася до ЗУНР
Франція, котра виступала за створення сильної Польщі як
противаги Німеччині.
Офіційна публікація рішення
Ради Послів про східні кордони Польщі
1923 р.
Галичина – частина Польщі
8. ЗУНР. Війна з Польщею
1. 22 листопада1918 року уряд ЗУНР під тиском польських
військ змушений був покинути Львів, евакуювавшись
спочатку до Тернополя, а потім – Станіслава. Вища Рада
Антанти дала дозвіл Польщі окупувати всю Східну
Галичину і вийти на лінію р. Збруч.

2. Командувачем УГА став колишній генерал російської

армії Михайло Омелянович-Павленко, а начальником
штабу – її полковник Євген Мишковський. На весну 1919
р. чисельність УГА сягала 125 тис. осіб.

3. 3 березня 1919 р. ініціатива у бойових діях повністю

перейшла до поляків.
8. Війна з Польщею
1. У квітні 1919 р. до Галичини прибула 100-тисячна польсько-
французька армія генерала Йозефа Галлера, котру польське
керівництво кинуло проти УГА.
2. 14 травня поляки перейшли в наступ на всьому фронті й до літа
зайняли майже всю Галичину. Частини УГА відступали й були
затиснуті у невеликий трикутник території біля Чорткова на
південному сході Галичини.
3. Новий командувач УГА – О. Греков у червні 1919 р. розпочав
підготовку до наступальної операції, що увійшла в історію як
Чортківська офензива (прорив, наступ). 25 тис. українських
солдатів і офіцерів примусили відступити 100-тисячну армію
поляків.
8. Війна з Польщею
28 червня 1919 р. польська армія перейшла в контрнаступ.
Протягом першої половини липня поляки окупували майже
всю Східну Галичину, а УГА відступила за р. Збруч,
перебралася на територію, яку контролювала Директорія і
об’єдналася з армією УНР. Уряд ЗУНР перебрався до
Кам’янець-Подільського, а в листопаді до Відня.
8. Результат:
1. Україно-польська війна 1918-1919 рр. завершилася окупацією
Східної Галичини Польщею,
2. у листопаді 1918 р. Румунія захопила Бессарабію,
3. Закарпаття у травні 1919 р. окупувала Чехословаччина.
За Сен-Жерменським мирним договором (10 вересня 1919 р)
Закарпаття під назвою Підкарпадська Русь була визнана частиною
Чехословаччини, а Північна Буковина – частиною Румунії.
15 березня 1923 р. Конференція послів Антанти прийняла
рішення про приналежність Східної Галичини Польщі,
припинивши, таким чином, існування ЗУНР.
9. Більшовицький режим 1919 р.
6 січня 1919 р. було проголошено створення Української Соціалістичної
Радянської Республіки (УСРР). Ця назва проіснувала до 1937 р., коли внаслідок
прийняття нової Конституції змінилася на УРСР.

29 січня 1919 р. – перейменування Тимчасового робітничо-селянського уряду

України в Раду Народних Комісарів (РНК), яку очолив X. Раковський (за
російським зразком).

10 березня 1919 р. – затвердження першої Конституції УСРР за зразком

прийнятої раніше Конституції РСФРР, згідно з якою було закріплено диктатуру
пролетаріату, скасовано приватну власність, встановлено владу трудового народу,
яку представляли ради, тощо. ІІІ Всеукраїнський з’їзд рад.
9. Більшовицький режим 1919 р.
Вищим органом державної влади визнавався Всеукраїнський з’їзд
рад, у період між з’їздами – Всеукраїнський Центральний Виконавчий
Комітет (ВУЦВК або ЦВК).

1 червня 1919 р. було опубліковано декрет ВЦВК, згідно з яким

РСФРР й УСРР об’єднували:

1) військові організації і військове командування;

2) ради народного господарства (вищі органи керівництва

промисловістю);

3) управління залізничним транспортом;

4) наркомати фінансів;

5) наркомати праці.
X. Раковський – голова РНК УСРР
9. Більшовицький режим 1919 р.
«Воєнний комунізм» – внутрішня політика радянської
влади, запроваджена в роки громадянської війни з метою
зосередження всіх ресурсів у руках держави. Відображала
тогочасні уявлення більшовиків про функціонування
державного господарського механізму.

Елементами комуністичного будівництва були:

 запровадження загальної трудової повинності,
 мілітаризація праці,
 заборона приватної торгівлі, ліквідація грошей,
 продовольча розкладка,
 карткова система постачання міського населення,
 націоналізація всіх підприємств.
Продрозкладка / Продрозверстка – система примусової
заготівлі сільськогосподарських продуктів у 1918-1921
рр., запроваджена за рішення РНК у Радянській Росії та
поширена на територію окупованої більшовиками
України. Зобов’язувала селян здавати державі за
твердими цінами надлишки продовольства, насамперед –
хліба.
10. Антибільшовицькі виступи
Одне із перших великих антибільшовицьких повстань спалахнуло на Київщині, підняте
отаманом Зеленим (Д. Терпило). 10 квітня 1919 р. повсталі навіть зайняли Київ. Проте
у травні 1919 р. більшовикам вдалося здолати збройний виступ.
Наймасштабнішим став виступ отамана М. Григор’єва. 7 травня 1919 р. в
Єлисаветграді (нині Кропивницький) він підняв антибільшовицьке повстання. За кілька
днів загони повстанців здобули Черкаси, Кременчук, Золотоношу.
Улітку 1919 р. війська Григор’єва об’єднались із загонами Нестора Махна*. Проте два
амбітні отамани не могли ужитися разом. Григор’єва звинуватили у єврейських
погромах і зв’язках із денікінцями та розстріляли. Селянський рух не вщухав і став
головним фактором падіння більшовицької влади в Україні в цей час.
Карта
11. Денікінський режим
1. Обидві армії (УНР та УГА) в липні 1919 р. об’єдналися
на Поділлі й розпочали наступ на Київ. 30 серпня
українським військам вдалося зайняти столицю УНР,
але вже наступного (31 серпня) довелося її залишити
під тиском нового ворога – російської білогвардійської
армії.
2. Ці події відомі під назвою «Київська катастрофа».
3. Після цього українські війська потрапили в так званий
«трикутник смерті».
4. Встановлення денікінського режиму (літо-осінь 1919
р.)

Україна в «трикутнику смерті»

(між поляками, білогвардійцями та більшовиками)
Карта
11. Денікінський режим
Денікінський окупаційний режим в Україні:
1. Невизнання УНР; розподіл території України на області (Харківську,
Київську, Новоросійську), очолювані російськими генералами з
необмеженими повноваженнями.
2. Створення спеціальних каральних загонів для повернення землі та
майна поміщикам; сплата селянами великих контрибуцій (якщо земля
вже була засіяна, селянин мав віддати значну частину врожаю поміщику
і також сплатити податок на армію).
3. Поновлення приватної власності та її недоторканності, повернення
націоналізованих підприємств власникам.
4. Національне гноблення (державна мова – російська; закриття
українських шкіл та видань; припинення роботи Академії наук України
тощо).
5. Скасування 8-годинного робочого дня.
6. Розпалювання національної ворожнечі (єврейські погроми).
7. Відновлення вільної торгівлі.
8. «Білий» терор.
12. Боротьба восени-взимку 1919 р.
1. 20 вересня командування Армії УНР вирішило укласти з Революційною повстанською армією України, створеною
отаманом Н. Махном, угоду про спільну боротьбу проти Білої армії генерала А. Денікіна.
2. 24 вересня Директорія УНР оголосила війну білогвардійським Збройним силам Півдня Росії. Упродовж
жовтня 1919 р. на українсько-білогвардійському фронті тривали запеклі бої. Одночасно із цим активно боролася з
денікінцями армія Н. Махна. Проте українські армії зазнали поразки і були змушені відступати.
3. Щоб уникнути оточення і розгрому, махновці прорвали денікінський фронт і рушили в рейд тилами Білої
армії. Підтримана повсталими селянами 80-тисячна армія Н. Махна взяла під контроль територію з населенням
близько 3 млн осіб. Н. Махно фактично зруйнував тил А. Денікіна й позбавив його резервів.
12. Боротьба восени-взимку 1919 р.
1. У цих умовах командувач УГА генерал М. Тарнавський, щоб зберегти свою армію, у складі якої
залишалося тільки 10 тис. боєздатних бійців, пішов на укладання перемир’я з Денікіним. Згідно із
досягнутою угодою УГА припинила боротьбу проти Добровольчої армії. А після підписання угоди з А.
Денікіним в Одесі перейшла під його командування.
2. У середині листопада 1919 р. на спільній нараді членів Директорії та уряду УНР було прийнято рішення,
що «керування справами Республіки покладається на Голову Директорії пана Головного отамана Симона
Петлюру, який іменем Директорії затверджує всі закони й постанови, ухвалені Радою народних міністрів».
3. 16 листопада польські війська окупували Кам’янець-Подільський, де до цього розміщувалася
Директорія. Армія УНР уже не могла продовжувати війну регулярним фронтом. 4 грудня 1919 р. на
державній нараді УНР було прийнято рішення про перехід до партизанських форм боротьби.
 12. Боротьба восени-взимку 1919 р.
6 грудня 1919 р. - 6 травня 1920 р. –
Перший зимовий похід армії УНР.
Командувач – генерал
М. Омелянович-Павленко.
Результат – сприяв продовженню
боротьби за українську державність.
12. Боротьба восени-взимку 1919 р.
У жовтні 1919 р. більшовики розпочали контрнаступ проти денікінців. 6 листопада вони оволоділи Черніговом, 12
грудня увійшли в Харків, 16 грудня – у Київ. Під тиском наступу Червоної армії та селянських повстань армія А.
Денікіна відступила до Криму. Більшовики втретє захопили більшу частину України. Головні їхні противники –
Армія УНР і Біла армія – були розгромлені.
13. Радянсько-польська війна
13. Радянсько-польська війна
Бажаючи далі боротися за незалежність УНР, голова Директорії
погодився на умови, викладені в трьох таємних конвенціях. Вони були
підписані у квітні 1920 р. і відомі під загальною назвою
Варшавської угоди:

1) Польща визнавала незалежність УНР та Директорію УНР на чолі з

С. Петлюрою як верховну владу в державі;
2) польський уряд зобов’язувався не укладати міжнародних угод,
спрямованих проти України;
3) українському населенню в Польщі, як і польському в Україні
гарантувалися національно-культурні права;
4) УНР офіційно погоджувалася на анексію Польщею частини
західноукраїнських земель (під польським контролем
залишалися Східна Галичина, Західна Волинь, частина Полісся,
Лемківщина, Підляшшя, Посяння і Холмщина).
13. Радянсько-польська війна
24 квітня 1920 р. між Польщею та УНР було укладено військову конвенцію,
суть якої полягала в об’єднанні сил для боротьби з більшовиками (Польща
мусила забезпечити військо УНР озброєнням та боєприпасами, а УНР
польські формування – продовольством, фуражем тощо).
25 квітня 1920 р. розпочалася радянсько-польська війна. Спочатку вона
була успішною для українських і польських військ, які вже 6 травня
зайняли Київ. Але Червона армія була значно численнішою, вже 12 червня
вона відвоювала це місто й продовжувала наступ на захід.
У серпні 1920 р. Червона Армія зазнала поразки під Варшавою, битва
відома під назвою «диво на Віслі». У жовтні 1920 р. між сторонами було
укладене перемир’я.
Карта

Підписання радянсько-
польського перемир’я, що
означало розрив
Варшавського договору
Польщі з УНР.
Українські війська
продовжували вести
відчайдушну боротьбу з
більшовиками
самостійно.
13. Радянсько-польська війна
Зміст Ризького мирного договору 18 березня 1921
р. між Польщею, радянською Росією і УСРР:
1) Польща порушила Варшавський договір, в якому
обіцяла не визнавати УСРР;
2) кордони між Польщею та УСРР встановлювалися
приблизно такі ж, як і за Варшавським договором:
Польща зберегла за собою Галичину, до неї
відійшли Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і
Західне Полісся;
3) Польща зобов’язалася забезпечити належні умови для
національно-культурного розвитку українців.
14. Розгром білогвардійців
1. Станом на кінець червня 1920 р., скориставшись тим, що основні сили
Червоної армії були зайняті у війні з Польщею, П. Врангель захопив
Північну Таврію, південну частину Катеринославщини, створивши
загрозу Донбасу.
2. 7 серпня 1920 р. більшовики разом з махновцями перейшли в
контрнаступ. У районі Каховки вони переправилися через Дніпро й
захопили плацдарм, який становив загрозу для тилу та флангу військ П.
Врангеля.
3. 8-11 листопада 1920 р. більшовики силами майже 100 тис. осіб здобули
Перекопські оборонні позиції білих та увійшли до Криму.
4. 13 листопада червоні вступили в Сімферополь.
5. 17 листопада весь Крим був захоплений червоними.
14. Розгром білогвардійців

Після цього радянські війська почали боротьбу з

формуваннями Н. Махно*, який лякав їх своєю
незалежністю.
У серпні 1921 р. славетний отаман, відбиваючись від
радянських військ покинув територію України.
15. Другий зимовий похід
1. У січні 1921 р. представники керівництва УНР, що
перебували в Польщі, створили Повстансько-
партизанський штаб для підготовки загального
повстання проти більшовицького режиму в Україні.
2. Організацію походу в Україну С. Петлюра доручив
генерал-хорунжому Юрію Тютюннику.
3. Цей рейд здобув назву Другого зимового походу
(жовтень-листопад 1921 р.).
4. 359 бійців Волинської групи потрапили в полон й були
розстріляні біля населеного пункту Базар.
15. Другий зимовий похід

Другий «Зимовий похід» став останньою

спробою збройним шляхом здобути
незалежність України під час визвольних
змагань 1917-1921 рр.

Так закінчилася збройна боротьба регулярних

військ УНР.
15. Другий зимовий похід