Тема 4.

Україна в боротьбі за збереження державної

незалежності

План
1. ІV Універсал ЦР та проголошення незалежності УНР. Мирний
договір у Брест-Литовську.
2. Внутрішня та зовнішня політика Української Держави за часів
П.Скоропадського.
3. Політичний курс Директорії. С.Петлюра. Причини поразки
Директорії.
1.В  січні 1918р. в Україні настала нестабільна ситуація. Відбулись:
● більшовицькі повстання в містах України проти Центральної Ради;
● повстання робітників заводу “Арсенал” проти ЦР (загинуло 300
арсенальців);
● радянські війська під керівництвом Муравйова підійшли до Києва.
ЦР виїхала до Житомира.
5 днів обстрілювали артилерією місто, яке ніхто не захищав, після цього за
наказом Муравйова в місті почались розправи. Загинуло більше 5 тис. мирних
жителів.
За таких обставин
22 січня 1918р. ЦР ухвалила ІV Універсал, яким:
● проголошена державна незалежність України;
● містився  заклик “твердо і рішуче взятись за боротьбу проти більшовиків”;
● Генеральний секретаріат перейменовано у Раду народних міністрів.
Доповнювали ІV Універсал ряд законів:
● аграрний закон про націоналізацію великих землеволодінь;
● закон про 8-годинний робочий день;
● закон про грошову систему;
● закон про українське законодавство;
● новий адміністративний поділ України;
● про державний герб і прапор.

9 лютого делегація УНР підписала мирний договір з Німеччиною, Австро-

1918р. Угорщиною, Туреччиною, Болгарією, згідно якого:
● Україна вийшла зі стану війни з країнами німецько –австро-
угорського блоку;
● Німеччина і Австро-Угорщина зобов’язались допомогти ЦР
відновити контроль над усією територією УНР;

● Центральна Рада взяла на себе зобов’язання поставити

союзникам 1 млн. тон хліба, та ін. продуктів  і промислової
сировини;
● в Україну передбачалися поставки сільськогосподарської
техніки, машин.
 Швидко після підписання мирного договору 450 тис. німецько-австрійське
військо вступило на територію України, її територію було  поділено на сфери
впливу.

2. Німецьке і австроугорське командування досить швидко зрозуміло

кволість ЦР і дійшло висновку про безперспективність співробітництва з нею.
 Вже 6 квітня 1918р. головнокомандувач німецькими військами в Україні
Айхгорн видав наказ про повний засів земельних площ (селяни не мали права
брати більше поміщицької землі, ніж могли засіяти). Тим часом конфлікт
хліборобів з урядом використав П.Скоропадський:
● нащадок давнього українського гетьманського роду;
● генерал-лейтенант російської армії;
● з 1917р. керівник армії “вільного козацтва”.
Він розгорнув бурхливу політичну діяльність з метою захоплення влади.
День 29 квітня 1918р.     став останнім у діяльності ЦР, яка без бою здала владу в
руки П.Скоропадського, проголошеного на з’їзді земельних власників
гетьманом України.
Центральна Рада віддала владу, не поступившись принципами. Останнього
дня свого існування вона ухвалила Конституцію УНР, якого Україна
проголошувалась суверенною, демократичною, парламентською державою.
Скоропадський видав “Грамоту до всього українського народу”, якою
повідомив про розпуск Центральної Ради. Україна перейменовувалась на
“Українську державу”.
Вся влада – законодавча і виконавча мала належати гетьману до скликання
українського Сейму. Гетьман призначав уряд, виступав найвищою посадовою
особою у зовнішньополітичних справах, був верховним воєначальником і ін.
Усе це свідчить, що в Україні на заміну демократичній парламентській
формі управління приходить режим авторитарний:
● розпочався масовий наступ на революційну демократію;
● українські партії змушені були працювати в підпіллі;
● зупинено випуск революційно-демократичних видань;
● посилились переслідування робітників за страйки (400 тис.
робітників втратили роботу);
● прокотилась хвиля арештів і депресій;
● застосовувались каральні експедиції проти селянства;
● оголошено відновлення приватної власності .
У відповідь на такі заходи гетьманської влади ліві есери організували
селянські повстання. В червні 1918р. М.Шинкар та Ю.Тютюнник підняли
повстання в Звенигородському й Таращанському повітах (30 тис. селян).
Повстання  охопили Дубенський, Староконстянтинівський, Кременецький
повіти, що на Волині.
В пошуках компромісу з селянством в жовтні 1918р. Федором Лизогубом
було сформовано новий склад уряду, до якого увійшли представники
українського Національного Союзу.
Однак створення коаліційного уряду не дало бажаних результатів.
 14 листопада 1918р. видав грамоту “до всіх українських громадян”, де  повідомив
про майбутнє об’єднання України з небільшовицькою Росією (“Акт
Федерації”).
Національний Союз на оголошення гетьманом нового державного курсу
відповів повстанням.
В період гетьманського правління за економічним рівнем  життя Україна
виглядала краще за Росію.
Важливих результатів досягнуто в культурно-освітній галузі:
● відкрито Українську Академію Наук;
● Київський та Кам’янець-Подільський університети.
3. 13 листопада  1918р.    на засіданні Національного Союзу було сформовано
Директорію у складі:
● В.Винниченка (голова);
● С.Петлюри;
● Ф.Швеця;
● А.Макаренка;
● П.Андрієвського.
Директорія стала керівним політичним органом повстання.
14 листопада 1918р.       у відповідь на гетьманську грамоту Директорія оголосила
початок повстання проти гетьманського режиму.
15 листопада Директорія виїхала до Білої Церкви у розташування січових
стрільців. Їхній командир Є.Коновалець підтримав повстання.
Отаман Болбачан захопив владу в Харкові. На Чернігівщині проти 
гетьмана виступила Сірожупанна дивізія (сформована з військовополонених,
що потрапили в полон до Австро-Угорщини в першій світовій війні).
Німецьке командування з Директорією підписало договір про нейтралітет.
18 листопада біля Мотовилівки в першому ж бою війська Директорії
розбили гетьманців і через кілька днів підійшли до Києва.
14 грудня 1918р.           гетьман зрікся влади. Директорія увійшла в Київ і         
проголосила відновлення УНР.
Після того як 19 грудня 1918р. на Софіївському майдані відбулися
військовий парад і урочистий молебен з нагоди перемоги, функції Директорії,
як органу, що керував повстанням, вичерпались.
М.Грушевський, В.Голубович наполягли на негайному відновленні
законодавства ЦР. Але В.Винниченко, С.Петлюра не бажали віддавати владу.
Директорія урядувала на більшій частині України близько півтора місяця:
● хоч поміщицькі маєтки підлягали експропріації, строки й порядок
поділу землі не визначалися;
● придушувались робітничі страйки, заборонялись профспілки та
робітничі політичні організації;
● страхітливих масштабів набули єврейські погроми.
2 лютого 1919р.  через 1,5 місяця після приходу до влади, Директорія під
тиском більшовицьких військ, покинула Київ, перебравшись до Вінниці, а
згодом – на територію ЗУНР, до Тернополя. У червні 1919р. підконтрольна
Директорії території становила смугу завширшки 10-20км – між поляками і
більшовиками.
 В середині липня 1919р. Українська Галицька армія (УГА – 4,5 тис.
війська) об’єдналась з петлюрівцями (всього 80 тис.) і змушена була вступити в
бій з денікінцями. В листопаді керівництво УГА перейшло на службу до
Денікіна, який зайняв Правобережжя, але під натиском більшовицьких військ
швидко відступив до Криму. На початку 1920р. радянську владу в Україні було
відновлено втретє і остаточно. 
В жовтні 1920р. уряд УНР переїхав до Австрії.
18 березня 1921р. між Польщею, Радянською Росією і Радянською Україною
був підписаний Ризький мир.