Тема 22

Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності.

Частина 2

Більшовицький режим в Україні у 1919 р.

Протягом зими/весни 1919 р. на всій території України (окрім Надзбруччя) було
встановлено радянську владу.
6 січня 1919 р. рішенням Тимчасового робітничо-селянського уряду назву держави
Українська Народна Республіка (започаткована Центральною Радою), скасували і ввели
нову — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР).

29 січня 1919 р. було прийняте рішення: Тимчасовий робітничо-селянський уряд

України перейменовувався в Раду Народних Комісарів, відділи стали називатися
народними комісаріатами.
В реорганізованому уряді, за пропозицією В. Леніна, Головою Раднаркому і наркомом
іноземних справ став авторитетний у керівництві РКП(б) професійний революціонер
X. Раковський, болгарин, виходець із Румунії.
Більшість членів РНК становили росіяни та євреї, українців серед вищих чиновників
була незначна кількість.
Створювалися органи придушення опору противників радянської влади –
 Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК),
 народні суди і революційні трибунали,
 робітничо-селянська міліція.
Головною в системі каральних органів була ВУНК, очолювана Ісааком Шварцем,
якого з 2 квітня 1919 р. заступив відряджений з Москви латиш Мартин Лаціс.
Одночасно відбувалося формування місцевих органів влади. Через невизначеність
обставин більшовики не наважилися на вибори до рад. Натомість були створені
надзвичайні органи влади - революційні й військово-революційні комітети.
Кандидатів до них підбирали більшовицькі комітети й військові власті. У сільській
місцевості за прикладом Росії формувалися ще й комітети бідноти ( комбіди). Цим
органам передавалася вся повнота влади аж до створення на всій території України
системи рад. Комбіди розглядались як опорні пункти більшовиків на селі, знаряддя у
боротьбі із заможними верствами селянства.
Таким чином, як і в 1918 р., більшовики не поспішали передавати владу виборним
органам – радам.

Конституція УСРР 1919 р.

Юридичне оформлення української радянської держави відбулося 10 березня 1919 р. з
прийняттям III Всеукраїнським з’їздом Рад першої Конституції УСРР.
Найвища влада - Всеукраїнський з їзд рад, між з’їздами - ВУЦВК (голова
Г. Петровський)
Конституція УСРР проголосила:
• УСРР є федеративною республікою у складі РСФРР;
• Форма державного устрою – радянська республіка у вигляді диктатури
пролетаріату;
• Скасування приватної власності;
• Проголошення свободи слова, зібрань, союзів для трудового народу.
1
 «Військово-політичний союз» з Росією
1 червня було опубліковано декрет ВЦВК, згідно з яким РСФРР й УСРР об’єднували:
1) військові організації і військове командування;
2) ради народного господарства (вищі органи керівництва промисловістю);
3) управління залізничним транспортом;
4) наркомати фінансів;
5) наркомати праці.
Керівництво цими п’ятьма галузями зосереджувалося в єдиних московських
наркоматах. ЦК РКП(б) дозволив залишити звання «нарком УСРР» за головами всіх
об’єднаних відомств, крім військового. Але відповідні наркоми вважалися лише
уповноваженими наркомів РСФРР. Скасування наркоматів зруйнувало б фасад тієї
псевдодержави, яку комуністична партія будувала в Україні.
14 червня ВУЦВК схвалив декрет про утворення «воєнно-політичного союзу» і
запропонував урядовим установам негайно запровадити його в життя.

Елементами більшовицького комуністичного будівництва були:

запровадження загальної трудової повинності, мілітаризація праці, заборона приватної
торгівлі, продовольча розкладка, карткова система постачання міського населення,
націоналізація всіх підприємств. Таку політику незабаром назвуть «воєнним
комунізмом».
Політика воєнного комунізму

Визначення Воєнний комунізм — це соціально-економічна політика

поняття більшовиків в УСРР у 1919-1920 рр., її реалізація стала спробою
переходу до нового суспільного ладу — комунізму
Мета • Термінове будівництво комунізму.
• Мобілізація ресурсів для боротьби з антибільшовицькими
силами.
• Придушення національно-визвольного руху
Сільське • Введення продрозкладки (вилучення «надлишків»
господарство продовольства в селян); вилучали до 85 % врожаю.
• Державна монополія на продаж та заготівлю хліба.
• Запровадження кругової поруки
• Заборона оренди, найманої праці.
• Спроба створення колективних господарств — комун, які
об'єднували землю, худобу, інвентар і побут комунарів.
• Формування продзагонів для збирання продрозкладки
Промисло- • Націоналізація всіх підприємств.
вість • Державний контроль над виробництвом.
• Загальна трудова повинність із 18 років.
• Мілітаризація праці: створення Трудової армії.
• Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед робітників

2
Торгівля й• Заборона вільної торгівлі.
фінанси • Ліквідація товарно-грошових відносин.
• Прямий товарообіг.
• Тверді ціни на товари.
• Карткова система постачання для міського населення.
Методи •• Безоплатні житло, комунальні послуги, транспорт
Червоний терор.
впровадження • Жорстка централізація.
реформ • Створення продзагонів.
• Реквізиції, конфіскації майна
Результати й • Катастрофічне скорочення виробництва.
наслідки • Формування адміністративних методів управління.
• Різке падіння життєвого рівня людей.
• Зростання напруження в суспільстві.
• Розгортання руху опору проти політики більшовиків
Насильство «воєнного комунізму» пояснювалось - громадянською війною,
інтервенцією, внутрішньою контрреволюцією, терміновим будівництвом комунізму.

Денікінський режим в Україні

Біла Гвардія вже в січні 1919 р. захопила Донбас.
Радянське керівництво недооцінило загрозу. 19 травня денікінські війська перейшли у
наступ на всій донецькій дільниці Південного фронту. 27 травня білогвардійці захопили
Луганськ.
25 червня білогвардійські війська, які наступали у Поволжі, захопили Царицин. Тут 3
липня Денікін підписав «Московську директиву» - наказ про наступ на Москву. В
наступі на Москву армія поділена на 3 групи:
 Добровольча,
 Донська,
 Кавказька армії.
Захоплення України - завдання Добровольчої. (А. Денікін)
На Україні білі повели наступ у 2 напрямках-
 на Київ,
 на південь- Миколаїв, Одесу.

А в цей час на Правобережжі…

1. Де влітку 1919 р знаходились війська Директорії і УГА?
( Надзбруччя)
Об'єднана армія УНР і ЗУНР контролювала територію, окреслену на півдні Дністром, на
заході — Збручем, на півночі - лінією Гусятин-Ярмолинці-Бар, на сході - залізницею
Жмеринка-Вапнярка до Дністра. Ця смуга української землі охоплювала простір 90 км
углибину і 350 км вшир і стала базою для контрнаступу з метою відновлення в Україні
національної влади.

2. Чому, незважаючи на об’єднання, діяло дві армії і два уряди?

Є. Петрушевич та його уряд орієнтувалися на боротьбу з Польщею і Радянською Росією
і були готові до тактичного союзу з Денікіним. Оточення С. Петлюри було готове до

3
переговорів з радянським урядом В. Леніна для узгодження боротьби з Денікіним. У
результаті надалі діяли два уряди і дві армії.

3. Чому план подальших воєнних дій був помилковим?

Передбачалося розгортання наступу в напрямку Києва і Одеси, причому на південь
спрямовувались частини УНР, а на столицю України - галичани. План цей був невдалий,
бо замість об'єднання збройних сил передбачав їхнє розпорошення.
Наступ українських армій розпочався у перші дні серпня і попервах розвивався досить
успішно. Червоні війська, не маючи змоги стримувати білогвардійців та українські
підрозділи, швидко відступали.

4. Які саме події літа 1919 р. називають «київською катастрофою»?

30 серпня частини Червоної армії без бою залишили Київ. Майже одночасно до міста
ввійшли білогвардійці, якими командував генерал Бредов, та українські війська на чолі з
генералом Кравсом. Спроби порозумітися з денікінцями не увінчались успіхом.
Білогвардійці, які прагнули відновити «єдину й неподільну» Росію, не погоджувалися на
поступки, і Кравс, незважаючи на чисельну перевагу, підписав угоду про відступ з Києва
до лінії Василькова.
5. Яка українська армія першою припинила супротив?
Першою припинила збройний опір УГА. Її командування запропонувало денікінцям
сепаратні переговори. Білогвардійці прагнули до роз'єднання українських сил і охоче
прийняли пропозицію. Переговори закінчилися 5 листопада переходом УГА на бік А.
Денікіна. На той час в УГА було 10 тис. бійців, половина з яких була хвора на тиф.
Командування УГА було переконане, що продовження боротьби рівнозначне
самогубству. Воно домоглося, аби угода передбачала, що УГА не буде використано в
боротьбі проти військ Директорії УНР.
З ліквідацією галицького фронту Є. Петрушевич виїхав до Відня.
6.Чому армія УНР ліквідувала фронт?
На жовтень- листопад 1919 року армія УНР опинилась у «трикутнику смерті»- між
Польшею, Росією, білогвардійцями.
 Спорядження, боєприпаси вичерпалися. «5000 пар чобіт, плащів та 5000 рушниць з
набоями могли б урятувати наше становище», - писав С. Петлюра пізніше.
 За умов щільної блокади, на яку Антанта прирекла залишки армії УНР і ЗУНР,
закупки за кордоном були неможливі.
 Ослаблені тяжкими боями, недоїданням і надзвичайно ранніми приморозками,
жертвами епідемій (головним чином тифу) стали солдати обох армій. Епідемії
супроводжувалися великою смертністю.
 На початку грудня 1919 року Петлюра припинив регулярні воєнні дії і
розпустив армію.

Перший Зимовий похід армії УНР

(грудень 1919 року- травень 1920 р)
Було вирішено застосувати методи партизанської боротьби - єдино можливої форми
опору за тих обставин. Генерал М. Омелянович-Павленко і частина військ УНР у
складі Запорізької, Волинської і Київської груп 6 грудня 1919 р. вирушили в рейд по
тилах денікінської і Червоної армій - знаменитий Зимовий похід. Це був мужній крок,

4
спроба зберегти армію, адже перехід на територію Польщі означав негайне роззброєння.
Рейд тривав понад п'ять місяців.
Війська подолали дві тисячі кілометрів з боями, перш ніж навесні 1920 р. перейти у
зайняті поляками райони.
С. Петлюра з найближчим оточенням у грудні 1919 р. виїхав до Варшави, де розпочав
переговори з польським керівництвом про визнання УНР і про спільні дії у боротьбі з
Радянською Росією.
Наприкінці літа білогвардійці окупували майже всю Україну. Денікінці захищали
інтереси перш за все великоруських поміщиків і підприємців, які добивалися реставрації
імперських порядків у дещо реформованому вигляді. Вони не мали на меті збереження
української національної держави. Вже перші кроки білогвардійців в Україні засвідчили
їхнє прагнення знищити всі сліди існування у недавньому минулому не лише УСРР, а й
УНР.
Денікінський режим в Україні

Форма правління  Воєнна диктатура

 Наведення порядку і запровадження тимчасової військової
Мета диктатури
 Відновлення «єдиної і неподільної» Росії
 Боротьба з більшовизмом до переможного кінця
 Диктаторські, репресивні
Методи  «Білий терор»
правління
 Офіцерство, поміщики, промисловці, російські націоналісти
Соціальна опора
режиму
 Закон про землю передбачав обмеження поміщицького
Аграрна політика землеволодіння 400 десятинами і придбання селянами землі
за викуп у розмірі до 45 десятин на сім’ю
 За законом про врожай 1919 р.,третину зібраного хліба
селяни мусили віддати поміщикам і орендарям, 5 пудів
зерна з кожної десятини землі віддавати на потребу армії. У
разі несвоєчасної здачі стягувалася подвійна кількість зерна
 Відновлення приватної власності
Політика щодо  Повернення підприємств колишнім власникам
промисловості  Відновлення торгівлі
 На підприємствах фактично запроваджувався 11—12-
годинний робочий день
 Зростало безробіття. У перший місяць денікінщини у Києві
зареєстрованих безробітних налічувалося 40 тис. чоловік,
стільки ж було й в Одесі.
 Питання про державний устрій відкладалося до кінця
Політика щодо громадянської війни
українства  Створення на території України трьох областей —
Харківської, Київської та Новоросійської, які очолювали
5
 генерал-губернатори з необмеженими повноваженнями
 Велася боротьба з будь-якими проявами українського
національного життя. Відновлення царського законодавства
в галузі загальноосвітньої школи. Фактична заборона
викладання українською мовою, вивчення українознавства
 Було видано наказ про зняття портретів
Т. Шевченка в установах
 Вводилася цензура. Земствам заборонялося надавати
підтримку українським школам
 При денікінцях фактично припинила діяльність Українська
академія наук
Опозиція білогвардійському режиму:
 Більшовики - створили Зафронтове бюро для керівництва підпільних організацій.
 Селяни - у них масово забирать продовольство.
Великі виступи. Наприклад - Баштанська республіка на Миколаївщині.
У вересні 1919 р. у великому селі Баштанка на Миколаївщині повстанці, оголосили
Баштанську республіку, вигнавши, а подекуди й знищивши денікінських урядовців.
Іншим центром селянського повстанського руху був посад Висунськ на Миколаївщині.
Місцеві партизани, близько 500 чоловік, вели успішні бої з карателями, а наприкінці
вересня навіть підійшли до Херсона й обстріляли місто з гармат.

 Есери, соціал-демократи – що створювали власні загони.

 Махновці.
За тиждень махновці проходили 350 верст, подібної мобільності в роки громадянської
війни не досягала жодна з армій. Контролюють Катеринославщину -
«Катеринославщину вважати базою Повстанської армії, яка зможе обрости новими
тисячами бійців, що дасть можливість розвинути анархістську Революцію на всю
Україну». Захопили Кривий Ріг, Нікополь.
Армія отримала назву - Революційно-повстанська армія України (30 тис.)
Махновці передають власність селянам і робітникам. Створюють Вільні Ради. Ідеал
суспільного устрою махновців - анархо-комунізм.
Своєю впертою боротьбою в білогвардійському тилу повстанська армія
Н. Махна сприяла швидкій перемозі більшовиків над денікінською армією.

Повстанський рух в Україні

Причини виникнення Репресивна політика більшовиків і денікінців

Соціальна база Селянство
Мета (залежала від • Установлення радянської влади.
поглядів повстанців) • Відновлення УНР.
• Встановлення справедливої народної влади.
• Боротьба за самозбереження
Лідери • Н. Махно, який контролював район Гуляйполя, підтримував
більшовиків умовно. Радянський уряд мусив рахуватися з
«батьком», адже той утримував фронт білогвардійців на
південному напрямку.
6
 • Д. Терпило (Зелений) вийшов з армії УНР, перейшов із
загонами на бік Червоної армії, але згодом виступив проти
більшовиків, установивши контроль над Катеринославщиною.
Повстання отамана Григор'єва — великий збройний виступ
українського селянства проти більшовицької влади в Україні на
чолі з Н.Григор’євим. (травень - поч. серпня 1919)
Після Лютневої революції 1917 р. штабс-капітан царської
армії Григор’єв перейшов на бік української влади. Служив С.
Петлюрі, П. Скоропадському й Директорії. У грудні 1918 р.
увійшов у конфлікт з Антантою. Наприкінці січня 1919 p. H.
Григор’єв перекинувся до більшовиків.
Причинами повстання були: продрозверстка, насильницьке
насадження радгоспів, монополізація державної влади
більшовиками, каральні заходи ВУЧК щодо селянства та ін...
На початку повстання григор’євці налічували бл. 15 тис. бійців,
які мали на озброєнні 11 бронепотягів, 52 гармати. У травні
1919 року у Єлизаветграді проголошено універсал отамана
Григор’єва «до українського народу» із закликом знищити
владу комуністів і утвердити справжню, демократ. рад. владу.
У травні 1919 повстанцям вдалося захопити велику кількість
міст і містечок. У більшості з них влаштовувались єврейські
погроми та ліквідовувались органи більшовицької влади
На черв. 1919 підрозділи Червоної армії витіснили
повсталих з переважної більшості захоплених ними населених
пунктів. Григор'євці з'єдналися з повстанськими загонами
Н.Махна і домовилися з ними про спільні військ. дії проти
більшовиків, петлюрівців і білогвардійців. Але вже в кінці
лип. 1919 Григор'єв і більшість чл. його штабу були розстріляні
махновцями за підозрою у співробітництві з денікінцями.
Організаційні форми • Сільські та повітові повстанські відділи, групи й загони, що не
мали постійного керівного центру.
• Утворення народних республік — Баштанської та
Висунської — на Півдні України
Значення Повстанські загони становили неабияку військову загрозу всім
повстанського регулярним арміям на території України, проте відсутність
руху об'єднавчої сили і взаємне протистояння призвели врешті до
їхньої поразки

Контрнаступ радянських військ

11 жовтня 1919 р. радянські війська розпочали контрнаступ.
16 грудня денікінці залишили Київ. Білогвардійський фронт почав розвалюватися. На
початку січня 1920 р. Червона армія повністю зайняла Донбас. У січні - лютому
розгорнулися бої за Правобережжя. У перші дні лютого червоні увійшли в Миколаїв і
Херсон, а потім за допомогою робітників, які підняли збройне повстання, в Одесу.
Україна була очищена від денікінців. Наприкінці березня 1920 р. склав зброю останній
їхній оплот - Новоросійськ.

7
 Лише Крим, невдалий штурм якого вели ослаблені більшовицькі війська, все ще
залишався під контролем білогвардійців.
УГА, отримавши відмову від Румунії в притулку і не маючи можливості повернутись
назад до Петлюри, увійшла до складу Червоної армії під назвою ЧУГА- Червона УГА
Таким чином, боротьба між Добровольчою армією, Червоною армією і об'єднаними
українськими арміями, що тривала протягом другої половини 1919 р., завершилася
перемогою більшовиків.

Повернення більшовицької влади 1920 р.

Утретє повернувшись в Україну, більшовики зробили все для того, щоб ніколи не
втратити контроль над нею.
Відновлення радянської влади в Україні супроводжувалося заявами російського
керівництва про визнання незалежності УСРР. Керівництво більшовицької партії
намагалося представити прихід Червоної армії в Україну братньою допомогою з боку
Росії.
Всеукрревком
Верховна законодавча і виконавча влада передавалася Всеукраїнському
революційному комітету (Всеукрревкому), створеному 11 грудня 1919 р. на спільному
засіданні ВУЦВК і РНК УСРР, яке відбулося в Москві. Головою Всеукраїнського
революційного комітету став більшовик Г. Петровський.
Основними завданнями ревкомів було:
 встановлення повного контролю над усім громадським, політичним та
господарським життям на території України;
 придушення антибільшовицьких, особливо національних сил;
 ліквідація органів влади, що існували за попередніх режимів;
 впровадження «воєнного комунізму» в республіці;
 забезпечення політичних умов, за яких можна було б перейти до організації
постійних виборних органів влади.
Свою резиденцію Всеукрревком облаштував у Харкові.
У січні 1920 р. Всеукрревком підтвердив попередні угоди про об’єднання військових
сил УСРР і РСФРР. У лютому 1920 р. після остаточного утвердження радянської влади в
Україні Всеукрревком склав свої повноваження і передав владу Раднаркому
(Х. Раковський) й ВУЦВК (Г. Петровський. )

Після утвердження радянської влади в Україні відновилися комуністичні перетворення.

Передусім було здійснено націоналізацію «командних висот» економіки –
промисловості, залізниць, банків. У виробництві, організованому по-комуністичному, не
можна було обійтися без трудової повинності. 12 жовтня 1920 р. Раднарком УСРР при
йняв постанову «Про табори примусових робіт». Організацію мережі таборів було по
кладено на чекістів. Створювалося Центральне управління таборів (ГУЛАГ –
рос. – Главное управление лагерей). У жовтні 1920 р. в УСРР уже функціонувало сім
концтаборів.
У лютому 1920 р. Х. Раковський і нарком продовольства М. Владимиров підписали
закон про хлібну розкладку в розмірі 160 млн пудів зерна. Було затверджено й розкладку
на велику рогату худобу, овець, свиней, яйця, картоплю тощо. Щоб полегшити
вилучення продовольства, створювали комітети незаможних селян (комнезами).

8
 Загалом у 1920 р. держава заготовила в Україні 71,5 млн пудів хліба. Навіть за
опомогою військової сили і комнезамів план спромоглися виконати менше ніж на
половину.
У липні 1920 р. з’явився декрет Раднаркому РСФРР «Про розрахункові операції», дія
якого негайно поширилася територією України. Декретом заборонялося установам,
підприємствам і організаціям купувати матеріали або продукти на вільному
ринку. Розрахунки між установами та підприємствами могли здійснюватися тільки за без
готівковою формою. У грудні було підготовлено проект заміни грошей «тродами»
(трудовими одиницями). Напередодні скасування грошей (яке так і не відбулося),
4 грудня 1920 р., Ленін підписав «Декрет про безкоштовний відпуск продовольчих
продуктів і предметів широкого споживання».
Отже, за тієї доби продовжувалася здійснюватися політика воєнного комунізму.

Напрямки комуністичного руху в Україні

Назва партії, Характеристика Подальша доля

виникнення
КП(б)У Частина РКП(б), яка повністю Стала єдиною політичною
Липень 1918р втілювала в життя політику біль- партією в Україні з сер. 1920-х
Г. П ятаков шовиків рр.
УКП(б) (бороть- • 3 березня 1919 р. перейшла на Під тиском РІШ(б) верхівка
бисти) комуністичну платформу. партії перейшла на позиції
Травень 1918р. • Спиралася на укр. селянство та більшовиків і в березні 1920 р.
нац. інтелігенцію. саморозпустилася
• Мета — незалежність України,
створення окремої української
Червоної армії
УКП, • Виникла на основі об'єднання У березні 1925 р. са -
Січень 1920 р. частини УСДРП і боротьбистів, моліквідувалася
що не увійшли до КП(б)У.
• Спиралася на укр.робітників.
• Мета — самостійна комуністи-
чна УСРР.
• Виступала проти більшовицької
окупації України як загрози
відновлення Російської імперії.
Варшавська угода між УНР та Польщею
 Польща утворилась весною 1918 р.
 Диктаторські повноваження отримав Ю. Пілсудський.
 На 1919 р. Польща захопила зх. укр. землі по р. Збруч і Горинь.
 Уряд РСФРР пропонував мир і йшов на поступки, але Польща відмовилась -
прагнула захопити всю Галичину і Волинь. Війна назріла.
 Петлюра вбачає у Польщі ворога Росії і починає переговори.
Бажаючи далі боротися за незалежність УНР, голова Директорії погодився на умови,
викладені в трьох таємних конвенціях. Вони були підписані у квітні 1920 р. і відомі під
загальною назвою Варшавської угоди.
9
 Варшавська угода між УНР та Польщею
( квітень 1920 р).
Зміст:
- Польща визнає право УНР на незалежність, а Петлюру і Директорію-найвищою
владою в Україні.
- Кордон по р. Збруч і р. Горинь.
- Спільна валюта.
- Спільні військові дії проти більшовиків.
- Збройні сили УНР підпорядковуються польському командуванню.
- Українське населення утримує польську армію.
Наслідки. “Ціна питання”
• Залежність від Польщі.
• Ця угода суперечила “Акту злуки”.
• “Законне” скасування ЗУНР.
• В межах Польщі залишились Холмщина, Підляшшя, Зх. Волинь, Сх. Галичина,
частина Полісся.
• Засудження М. Грушевським, В. Винниченком.
Гнітюче враження справив Варшавський договір на галицьку громадськість, для якої
він перекреслював надії на національне визволення.

Польсько-радянська війна на території України

- 25 квітня 1920 р. – початок польського наступу.
- 6 травня польська армія і частини УНР ввійшли до Києва.
- Фронт зупинився на лінії Вишгород - Бровари – Бориспіль.
- До Чорного моря прорватись поляки не змогли.
Польський окупаційний режим:
• Створення польського адміністративного апарату.
• Відновлення поміщицької влади на землю.
• Репресії щодо українського населення.
На українській території здійснювалися грабежі та погроми. Це викликало обурення
серед населення й антипольські збройні виступи. Ю. Пілсудський направляв проти
повстанців регулярні війська.
Наслідки:
- Вороже ставлення населення до союзу УНР з Польшою.
- Розгортання партизанського і підпільного руху.
- Підтримка населенням контрнаступу Червоної армії.

14 травня 1920 р. – початок контрнаступу більшовиків.

Успішні дії Південно - Західного фронту, зокрема - Першої кінної армії С. Будьонного.
12 червня – захоплення Червоною армією (командувач- М. Тухачевський) Києва.
Західний фронт витісняє польське військо з Білорусії.

11 липня – “нота Керзона”- пропозиція перемир’я і встановлення кордону по т. зв.

“лінії Керзона”.
Прагнучи запобігти такому перебігу подій, міністр закордонних справ Англії лорд
Керзон за дорученням Верховної ради Антанти ще 11 липня 1920 р. звернувся з нотою до
радянського уряду, в якій пропонував Росії перемир'я з Польщею. Польські війська мали
10
відійти за так звану «лінію Керзона», визнану в грудні 1919 р. Антантою східним
кордоном Польщі.
Ця лінія проходила (з півночі на південь) через міста Гродно-Ялівка-Немирів-Берестя-
Дорогуськ-Устилуг, на схід від Грубешова і Криліва і далі на захід від Рави-Руської і на
схід від Перемишля до Карпат

РНК на пропозицію не погодилась.У Східній Галичині у серпні проголошено

Галицьку соціалістичну радянську республіку на чолі з Галревкомом, головою якого
став більшовик В. Затонський. Водночас, у Сколівському повіті комуністи підняли
проти поляків повстання і створили Бойківську радянську республіку.
Червона армія не зупинилася на етнічному кордоні Польщі, маючи головним
завданням оволодіння варшавським регіоном. Радянські керівники все ще перебували в
полоні ілюзій, пов'язаних з надіями на «світову революцію», яку мали нести радянські
війська в Західну Європу
Поляки згуртовуються, отримують фінансову допомогу із Заходу і в серпні
розпочинають контрнаступ. Перемога поляків над Червоною армією була названа
«дивом над Віслою».
• 12 жовтня 1920 р. Польша і РСФРР уклали перемир’я.
Це розрив з УНР. Українські війська продовжували вести боротьбу самостійно. Їхня
чисельність зросла до 35 тис. Але, використавши перепочинок, радянське командування
перегрупувало свої сили і розгорнуло у листопаді контрнаступ проти українських військ,
змушених після тяжких боїв відступити за Збруч. На польській території рештки
української армії були інтерновані.
Армія УНР перестала існувати як організована військова сила.
Ризький мир
18 березня 1921 р.
(РСФРР+Польща)
Зміст:
1. Анульовано Варшавський договір між Польшою і УНР
2. Польща визнає існування УСРР.
3. До Польші відійшли Холмщина, Підляшшя, Зх. Волинь, Зх. Полісся, Сх. Галичина.
4. Польща пообіцяла гарантувати українцям мовні і культурні права.

Другий Зимовий похід армії УНР

(Листопад 1921 р.)

Організатор Уряд УНР в еміграції (Польща)

Мета Об'єднати дії розрізнених селянських повстанських загонів.
Організувати антибільшовицьке повстання в Україні
Учасники Рейдові групи армії УНР — Волинська, Подільська, Бессарабська —
на чолі з генерал-хорунжим Ю. Тютюнником (близько 1,5 тис.
осіб).
Основні події 25 жовтня 1921 р. розпочався наступ військ УНР. Подільська група
здійснила 1500-кілометровий рейд, дійшовши майже до Києва.
Повернулася на територію Польщі на початку грудня 1921 р.
Бессарабська група, зустрівшись із переважаючими силами Червоної
армії, після важких боїв відступила на територію Румунії.
11
 Волинська група під командуванням Ю. Тютюнника — ударна сила
походу — просувалася північними районам України на Київщину.
17 листопада 1921 р. сили Ю. Тютюнника були оточені поблизу м.
Базар на Житомирщині (Базарська трагедія) Понад 400 осіб
загинуло, у полон потрапило близько 500 повстанців, 359 з яких
розстріляні. Невелика група штабу та поранених (близько 100 осіб) з
Ю. Тютюнником прорвалася з оточення в Польщу
Результат Радянська сторона змусила Польщу відмовитися від підтримки С.
Петлюри
Значення Остання спроба військ УНР відновити незалежність України
походу
Цими подіями закінчилась збройна боротьба військ УНР за незалежність.

Розгром військ Врангеля

Квітень 1920 р. Врангель очолює Добровольчу армію в Криму.
Реформи:
 частина землі селянам за викуп;
 автономія козацьким землям;
 робітниче законодавство.
Червень 1920 р. В умовах війни між Польщею і РСФРР, білі захопили Північну
Таврію.
Серпень 1920 р. Червоні перейшли в контрнаступ.
Вересень 1920 р. Початок переговорів УНР і Врангеля.
Створення Південного фронту Червоної армії на чолі з
М. Фрунзе.
Союз Махна з більшовиками проти Врангеля ( угода в
Старобільську)
Жовтень 1920 р. Невдала остання спроба білих прорватись на Донбас, відступ в
Крим.
7-12 листопада Штурм Червоною армією Сивашу, взяття Перекопських і
1920 р. Чонгарських укріплень.
Врангель визнає незалежність УНР.
17 листопада Крим остаточно перейшов до рук більшовиків
1920 р. Повне звільнення червоними Криму від військ Врангеля (евакуація
до Туреччини -150 тис.)
Початок червоного терору.
26 листопада 1920 Наказ РНК про знищення махновців: оточені в районі Євпаторії
- вирвались, вийшли з Криму. Розгромлені в районі Томаківки.

В серпні 1921 р.- Махно і 77 бійців перейшли кордон з Румунією.

Махно проживатиме в Румунії, Польщі, Франції. Помер у 1934 р. в Парижі.

Холодно́ярська Респýбліка (1919–1922)

12
— самопроголошене державне утворення на землях Української Народної Республіки
(УНР), у Чигиринському повіті Київської губернії в районі лісового урочища
Холодний Яр, зі столицею в селі Мельники.
Цей український повстанський рух проти загарбників (німецьких окупантів та
російських «білих» і «червоних» інтервентів) очолювали брати Чучупаки.
Спочатку на прохання ігумені Мотронинського монастиря було створено монастирську
охорону із 22 чоловік під керівництвом Олекси Чучупака ( у минулому прапорщик Рос.
Імператорської армії, а ще раніше — сільський вчитель). — першу українську військову
організацію в Холодному Яру нової доби. Незабаром відділ самооборони переріс у полк
Холодного Яру, який від лютого 1919 року активно виступив на підтримку органів влади
Української Республіки в Києві, Директорії.
Василя Чучупака було обрано командиром полку, його брат Петро Чучупак став
начальником штабу полку. Під час окупації України денікінцями полк брав участь у
їхньому вигнанні із Черкас. Полк увесь час поповнювався, його чисельність досягала
2000 осіб. У лютому 1920 року полк співдіяв з Армією УНР, яка здійснювала Перший
зимовий похід.
Згодом утворилася Холодноярська республіка, територія якої охоплювала понад 25
навколишніх сіл та мала близько 15-тисячну селянську повстанську армію, бійці якої
називали себе козаками, а своїх командирів — отаманами (на згадку про військову
традицію козаччини).
Дуже скоро репресії більшовиків проти населення стали основним засобом боротьби з
повсталими. Сім'ї повстанців і куркульських елементів, що допомагали повстанцям,
виселяли. У них конфісковували майно, інвентар і запаси продовольства. Всіх
працездатних направляли у трудові частини, непрацездатних розміщували у містах і
селищах.
Холодноярська Республіка проіснувала до 1922 року, коли більшовики обманом
заманили холодноярських отаманів у засідку. Проте, навіть у полоні, в стінах Київської
в'язниці, ватажки повстанців перебили охорону, захопили зброю і спробували
звільнитись. Під час нерівного бою всі вони загинули .
Про боротьбу козаків Холодноярської Республіки з більшовиками один із учасників
подій Юрій Горліс-Горський написав книгу спогадів — документальний роман
«Холодний Яр».

Причини поразки національно-визвольних змагань

 Несприятлива міжнародна ситуація для українського державотворчого процесу.
Директорія опинилася між двох вогнів — російських білогвардійців, яких
підтримувала Антанта, і російських більшовиків, які спромоглися за рік
побудувати міцну владну вертикаль в центральних регіонах колишньої імперії і
створити багатомільйонну Червону армію.
 Ахіллесовою п’ятою Директорією була Армія УНР, яка складалася переважно з
селянських партизанських загонів. Вони не бажали віддалятися від району
проживання й досить легко піддавалися більшовицькій агітації.Армія погано
забезпечена зброєю, ліками.
 Однією з головних причин поразки національно-державницьких сил в Українській
революції була відсутність твердо усталених поглядів на тактику і стратегію
виживання в несприятливій міжнародній ситуації.

13
  Конфліктні стосунки між членами Директорії паралізували її дієздатність як
верховного органу влади, яким вона стала неочікувано для самої себе.
 Обґрунтованість рішення С. Петлюри укласти воєнний союз з відроджуваною (у
тому числі на українських землях) Другою Річ посполитою й досі піддається
сумніву з боку вітчизняних істориків (хоча є одним з наріжних каменів для
зміцнення українсько-польських відносин в сучасну епоху).

Українська культура в 1917-1920 рр.

Умови розвитку культури

- Свобода творчості, скасовано обмеженняна національно-культурний розвиток
- Складна політична й економічна ситуація, пов'язана з революцією та війною
- Боротьба національної та нової пролетарської культури
- Перетворення культурної сфери на засіб ідеологічної боротьби
- Загибель та еміграція діячів культури й науки, нищення культурних та історичних
пам'яток
Література
- Більшість українських поетів і письменників симпатизували національним партіям,
УЦР, Директорії: 1919 р. разом з військами УНР до Кам'янця-Подільського виїхали
О. Довженко, О. Олесь, 0. Вишня, В. Сосюра
- Ідеї соціального визволення поєднувалися з національним, світова революція
сприймалася як засіб повернення України до світової культурної спільноти як
рівноправного партнера
Напрями:
 романтизм (В. Сосюра, В. Чумак)
 неокласицизм (М. Рильський, М. Зеров)
 символізм (П. Тичина, Я. Савченко)
 панфутуризм (М. Семенко)
Освіта і наука
Політика УЦР
- Поступова українізація освіти, заснування українських гімназій. У Києві засновано
Народний університет.
- Підтримка «Просвіт», які організовували бібліотеки, хорові колективи, драмгуртки
тощо, поширювали українську літературу

Політика Гетьманату
- Продовжено створення мережі українських гімназій. Запроваджено обов'язкове
вивчення української мови, історії, географії.
- Відкрито українські університети в Києві та Кам'янці-Подільському.
- У російських університетах Києва, Харкова та Одеси відкрито українознавчі
кафедри.
- Розроблено новітні правила українського правопису.
- 24 листопада 1918 р. відкрито Українську Академію наук (УАН); перший
президент — В. Вернадський, учений секретар — А. Кримський. УАН
складалася з трьох секцій: історико-філологічних, фізико-математичних і
соціально-економічних наук
Політика УСРР
14
 - Головне завдання — підпорядкувати освіту цілям комуністичного виховання.
- 1920 р. створено Комісію УСРР у боротьбі з неграмотністю (голова —
Г. Петровський).
- Уведено обов'язкове безкоштовне навчання для дітей 7-16 років, 1920 р. створено
загальноосвітню трудову семирічну школу. Скасовано викладання Закону Божого,
гуманітарні дисципліни мали викладати на основі ідей соціалізму.
- Запроваджено нові правила вступу до вишів: першочергово студентами ставали
представники пролетаріату та селянства, документів про середню освіту не
вимагали.
- Для підготовки селянсько-робітничої молоді до навчання відкрито робітничі
факультети — робітфаки.
- У 1920 р. закрито університети, на їх основі створено інститути народної освіти.
- У вишах запроваджено посаду комісара з метою політичного контролю.
- 1921 р. ліквідовано «Просвіти», оскільки вони не перейшли на комуністичну
ідеологію.
- Активна пропагандистська робота: агітпотяги, агітпароплави, лекції, концерти,
листівки тощо
Музика й театр
Доба УНР та Гетьманату Доба УСРР
• 1918р. засновано Український театр драми • 1920 р. засновано театр
та опери, Державний народний театр під ке- ім. І. Франка під керівництвом Г.
рівництвом П. Саксаганського, «Молодий те- Юри (Вінниця), що пізніше переїхав
атр» Л. Курбаса та Г. Юри. до Києва.
• 1918р. створено Державний симфонічний • 1919р. — Державна українська
оркестр під керівництвом 0. Горілого (від 1919 мандрівна капела (абревіатура
р. — ім. Лисенка), Українська державна капела. «ДУМКА») під орудою
• 1919 р. діяла Українська республіканська Н. Городовенка.
капела під керівництвом К. Стеценка та А. • 1920 р. створено Київський
Кошиця; розпалася через поразку УНР музично-драматичний інститут

Мистецтво
Доба УНР та Гетьманату Більшовицька політика
• 1917 р. засновано Українську Академію • Головна художня форма — по-
мистецтв, перший ректор — М. Бойчук. літичний плакат.
• В. Кричевський створив ескізи • Розвиток монументального
державних грошових банкнотів, великої та малої живопису — стінних розписів, пан-
державних печаток, державних гербів, поштових но — як форми більшовицької
марок. пропаганди.
• Г. Нарбут на замовлення УЦР та • 1919 р. Декрет Раднаркому
гетьманського уряду виконав проекти грошових УСРР постановив знести доре-
знаків, поштових марок, державного гербу, вій- волюційні пам'ятники царям та
ськового строю тощо. іншим діячам, натомість зводилися
• У жовтні 1918 р. в Ромнах відкрито малохудожні монументи Леніну,
перший пам'ятник Т. Шевченку, скульптор Марксу, Енгельсу та іншим
І. Кавалерідзе. революціонерам

15
1921 р. — організаційне оформлення Української автокефальної православної
церкви (УАПЦ) на чолі з митрополитом В. Липківським. УАПЦ не визнана
патріархом Московським і Всея Русі, не змогла створити необхідну матеріальну базу. У
1926 р. В. Липківського заарештовано.

Персоналії
Павло Скоропадський
Походив зі старовинного українського козацько-шляхетського роду
Скоропадських. Зробив військову кар'єру, брав участь у російсько-
японській війні.
• 1917 р. за наказом Л. Корнилова провів українізацію 34-го корпусу (60
тис. вояків).
• У жовтні 1917 р. на з'їзді Вільного козацтва обраний почесним
військовим отаманом.
• У листопаді 1917 р. корпус під його командуванням став на захист
УЦР, але Скоропадського звинуватили у прагненні державного перевороту і змусили
подати у відставку.
• 3 29 квітня до 15 грудня 1918 р. був гетьманом України.
• Емігрував до Німеччини, де його зусиллями 1926 р. створено Український науковий
інститут при Берлінському університеті.
• У квітні 1945 р. під час бомбардування станції Платлінг (біля Мюнхена, Німеччина) П.
Скоропадського було тяжко поранено. Помер у лікарні монастиря Метцен

Дмитро Вітовський
Український політик і військовик, сотник Легіону Українських Січових Стрільців,
полковник, начальний командант УГА, Державний секретар військових справ ЗУНР.
Член Української радикальної партії, організатор «Січей»,, один із найактивніших
провідників студентської молоді. Брав участь у боротьбі за створення українського
університету. За активну політичну діяльність був засуджений та позбавлений
старшинського ступеня австрійської армії
Один з керівників Листопадового чину 1918 року у Львові, командир збройних сил
ЗУНР, пізніше — державний секретар військових справ ЗУНР, член УНРади від
Української радикальної партії.
У травні 1919 року — член делегації на мирній конференції в Парижі, яка за дорученням
Державного секретаріату мала домагатися припинення агресії Польської держави проти
ЗУНР. Повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі під Ратибором (Сілезія)
Похований був у Берліні, у 2002 його прах урочисто перепоховано на Личаківському
цвинтарі міста Львова
Євген Петрушевич
Народився в м. Буськ на Львівщині в сім'ї греко-католицького
священика. Юридичну освіту здобув у Львів¬ському університеті.
1899 р. вступив до УНДП, від якої неодноразово обирався до
австрійського парламенту та Галицького сейму. У роки І Світової
війни був головою гали-цької делегації на переговорах у Брест-
Литовську 1918 p., де домігся включення до мирної угоди УНР та
Четверного союзу пункту про автономію Галичини.
• Із проголошенням ЗУНР став її президентом.
16
• У червні 1919 р. отримав диктаторські повноваження.
• Більшовики пропонували Петрушевичу військову підт¬римку у боротьбі з поляками в
обмін на розрив ЗУНР з УНР, проте диктатор на зраду не пішов.
• Після втрати надії на відновлення ЗУНР Є. Петрушевич виїхав в еміграцію, щоби
продовжити дипломатичну бо¬ротьбу.
• Після визнання Антантою влади Польщі над Галичиною переїхав до Берліну. Коли у
вересні 1939 р. Німеччина напала на Польщу, надіслав уряду Гітлера лист протесту.
Похований президент ЗУНР у Берліні; перепохований 2002 р. у Львові на Личаківському
цвинтарі
Симон Петлюра
Народився в Полтаві в сім'ї візника. Освіту здобув у Полтавській бурсі;
з духовної семінарії був виключений. Під впливом М. Міхновського
вступив до РУПу. У 1905-1907 рр. брав активну участь у діяльності
УСДРП. У роки І Світової війни працював у Земському союзі.
• 1917 р. очолив Комітет Західного фронту, а згодом — Генеральний
військовий комітет і Генеральне секретарство у військових справах.
• Через конфлікт із В. Винниченком, який не підтримував утворення
української армії, вийшов з уряду і почав створювати українські
військові частини на Лівобережжі.
• За часів гетьманату очолював Київське губернське земство та Всеукраїнський союз
земств, домагався обмеження прав великих землевласників.
• Восени 1918 р. проголосив себе «головнокомандуючим отаманом» і взяв участь в
антигетьманському повстанні Директорії.
• На початку лютого 1919 р., коли Директорія залишила Київ, зосередив усю владу в
своїх руках.
• Після укладення Варшавського договору з Польщею (1920) петлюрівські війська разом
із польською армією здобули Київ.
• Після поразки українських сил опинився в еміграції. 1926 р. отамана УНР убив у
Парижі анархіст Шварцбарт

Нестор Махно
Народився на Катеринославщині, юнаком долучився до анархістського
руху. 1917 р. повернувся з ув'язнення і розгорнув широку діяльність як
політик і військовий діяч. Він виступав проти будь-якої форми влади,
забезпечення життя трудівників на основі безпартійності та безвладдя.
За умов протиборства двох сильних противників в Україні намагався
стати «третьою силою» поряд з Директорією і більшовиками. Спроба
більшовицьких органів влади втілити політику воєнного комунізму
привела до антибільшовицьких настроїв у махновських військах. У
червні 1919 р. Н. Махно, об'єднавшись з армією М. Григор'єва, відкрито
виступив проти радянської влади. У серпні 1921 р. Махно разом з 77 бійцями перейшов
кордон з Румунією. У квітні 1925 р. переїхав до Парижа, де і помер

Васи́ль Липкі́вський
Митрополит Київський і всієї України — український релігійний діяч, церковний
реформатор, проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за
автокефалію українського православ'я, творець і перший митрополит Київський і всієї
17
України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви. У
1919–1927 роках останній настоятель та доглядач Софії Київської.
За час митрополичого служіння доклав надзвичайних зусиль до розбудови української
православної церкви та спромігся перетворити її на впливовий фактор життя тогочасного
українського суспільства. Відвідав з особистими візитами понад 400 парафій, де
зустрічався з вірними УАПЦ та проповідував. Здійснив численні переклади українською
мовою богослужбової та релігійної літератури. Є автором «Історії Української церкви».
У віці 73 років розстріляний за вироком «трійки» НКВС. Точне місце поховання
невідоме (на Лук'янівському цвинтарі в Києві встановлено символічний пам'ятний
хрест). 1989 року реабілітований «за відсутністю складу злочину». ІІІ помісний Собор
УАПЦ 1997 року канонізував Василя (Липківського) як святого в лику
священномучеників.

Григорій Нарбут
Художник-графік і педагог. Закінчив Глухівську класичну гімназію. Протягом 1906–17
мешкав у Санкт-Петербурзі, але майже кожного літа приїздив до Глухова, де вивчав укр.
старожитності та пам'ятки. Недовго навчався на історико-філол. ф-ті Петерб. ун-ту,
Початкову художню освіту здобув приватно. Уперше виставив свої роботи на повітовій
с.-г. виставці в Глухові. Навчався в приватній мистецькій школі у Німеччині. Із серед.
1910-х рр. вивчав традиції укр. бароко, орнаментування й геральдики давніх укр. гравюр.
У С.-Петербурзі виконував замовлення відомих рос. видавців, співпрацював із
журналами. Повернувся до Києва в квітні 1917. Один з організаторів, професор, ректор
Української академії мистецтв (1918–20).
Оформив та ілюстрував кілька відомих рос. і укр. видань. Ілюстрував твори
західноєвроп. письменників. Розпочав ілюстрування "Енеїди" І.Котляревського. На
замовлення уряду РСФРР виконав заставки до першого видання Конституції РСФРР
1918, оформлював журнали. Автор двох версій "Української абетки", яку вважають
шедевром укр. графіки. Брав участь у роботі комісій для створення Держ. герба України,
організації мистецької освіти, друкарської школи, а також у комісії щодо спорудження
пам'ятника Т.Шевченкові. Розробив проекти Держ. герба і печатки Укр. Держави. У
липні 1918 гетьман П.Скоропадський затвердив створену ним малу Держ. печатку –
зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого
вміщено тризуб. До грошового обігу за проектами Нарбута протягом 1918–20 рр. були
випущені 12 грошових знаків: 100 карбованців; 10, 100, 500 гривень, поштові марки,
облігації. Він автор низки реалізованих і незакінчених проектів доби української
революції 1917–1921: актових паперів, військового однострою, грамот, дипломів,
гральних карт, поштових марок та паперових грошей. Творчий спадок Нарбута в
УСРР/УРСР був фактично заборонений на зламі 1920–30-х рр., частково реабілітований
лише наприкінці 1950-х рр.
Помер у м. Київ від черевного тифу. Похований на Байковому
цвинтарі.

Володимир Вернадський
Основоположник геохімії, біогеохімії та радіології, автор теорії
ноосфери, філософ, мислитель. Академік Петерб. АН (з лип. 1925 АН
СРСР), один із засновників УАН та її перший президент (1918–21),
почесний член багатьох іноз. академій і наук. товариств. Народився в
18
м. Санкт-Петербург. Дитячі роки провів у Харкові. Закінчив Петерб. ун-т із наук.
ступенем канд. наук і був залишений у вузі для підготовки до професорського звання.
Впродовж 1888– 90 навч. у Німеччині, Франції. Від 1898 – професор Моск. ун-ту. 1911
на знак протесту проти порушення університетської автономії подав у відставку.
Відвідав США, Ін-т радію у Парижі. Як академік Петерб. АН створив геол. та
мінералогічний музей. Брав участь у революц. русі, був редактором газети "Русские
ведомости", член ЦК Конституційно-демократичної партії. Після Лютневої революції
1917 – заст. міністра освіти Тимчасового уряду. Від листопаду 1917 жив у Полтаві,
Києві. 1918–21 – президент УАН. Засновник Національної бібліотеки Української
держави в Києві (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського).
1920– 21 – проф. Таврійського ун-ту в Сімферополі.За його участі були створені Держ.
радієвий інститут (1922), Комісія з історії знань (1922), біогеохімічна лабораторія (1924)
РАН, директором якої він був до кінця свого життя. Дійсний член НТШ. Почесний член
багатьох академій (Паризької, Чеської, низки інших) та наукових товариств.
Оганізатор багатьох наук. напрямів: генетичної мінералогії, геохімії, біогеохімії,
геохімічної еволюції, геохімії ландшафтів, радіології, гідрогеології, наукознавства,
вчення про живу речовину. Основоположник теорій біосфери й ноосфери. Збагатив
науку глибокими ідеями, зокрема про роль живих організмів у геохімічних процесах,
висунув ряд наук. положень важливого практичного значення: пошуків радіоактивних
мінералів, визначення абсолютного віку гірських порід та ін. Він – автор понад 400 наук.
праць. Лауреат Сталінської премії (1943).

Історично-культурні пам’ятки:

пам’ятник Тарасові Шевченку у м. Ромни (скульптор Іван Кавалерідзе)- 1918 р.

картина Григорія Нарбута «Еней та його військо - 1919 р.

19