Україна в умовах незалежності

Основні дати
6 грудня 1991 р. – заснування Збройних Сил України
липень 1994 р. – обрання Л. Кучми Президентом України
1995 р. – Україна стає членом Ради Європи
28 червня 1996 р. – ухвалення Конституції України
Вересень 1996 р. – запровадження гривні
Жовтень-грудень 2004 р. – «Помаранчева революція», — обрання Президентом України В. Ющенка
січень 2010 р. – обрання Президентом України В. Януковича.
листопад 2013-лютий 2014 рр. – «революція гідності», повалення режиму В. Януковича
червень 2014 р. – обрання президентом П. Порошенка
2014 р. – підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС
Вересень 2014 р., лютий 2015 р. – Мінські угоди.

Персоналії
 Леонід Кучма (1938р.н.) Український політик, Прем’єр-міністр України з 13 жовтня 1992 р. до 21
вересня 1993 р., другий Президент України (19 липня 1994р. — 23 січня 2005р.).
 Віктор Ющенко (1954 р.н.)Український політик, голова партії «Наша Україна» (2005–2013 рр.),
засновник та Голова Ради Інституту Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи», третій
Президент України (2005–2010 рр.), голова Національного банку України (1993–2000 рр.),
Прем’єр-міністр України (1999–2001 рр.), лідер Помаранчевої революції.
 Віктор Янукович (1950 р.н.)Український державний діяч, політик, четвертий Президент України
(з 25 лютого 2010 р. до 22 лютого 2014 р.). Голова Партії регіонів, Прем’єр-міністр України (2002
—2005 рр.та 2006 —2007 рр.). Двічі поспіль брав участь у президентських виборах: 2004 р.
програв, 2010 р. переміг. 22 лютого 2014 р. визнаний Верховною Радою України таким, що у
неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень, та є таким,
що не виконує свої обов’язки.
 Петро Порошенко (1965 р.н.) Український державний та політичний діяч, п’ятий і чинний
Президент України (з 7 червня 2014 р.). Був народним депутатом України III, IV, V та VII
скликань, секретарем Ради Національної безпеки і оборони України, міністром економічного
розвитку та торгівлі України, міністром закордонних справ України, головою Ради Національного
банку України.

Поняття і терміни
Корупція – злочинне використання державними чиновниками та іншими посадовими особами
своїх формальних прав із метою особистого збагачення
Тіньова економіка – частина економіки, яка працює поза межами державного контролю,
регулювання, не сплачує обов’язкових платежів до бюджету країни
Помаранчева революція – кампанія протестів в Україні, організована і проведена
прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у
листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх
результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник — Віктор Янукович
Євромайдан – національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім, проти корупції,
свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського
вектора зовнішньої політики України.
Небесна сотня – збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до
ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року
Революція Гідності – політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого
2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо
закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу
Сепаратизм – політика і практика відокремлення, відділення частини території (сецесії)
держави з метою створення суверенної держави, дезінтеграцію країни, переходу до складу іншої
держави (іредентизм) чи набуття статусу дуже широкої автономії
Антитерористична – операція комплекс заходів, спрямованих на попередження, запобігання
та припинення терористичних дій
 Анексія – це насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої держави в
односторонньому порядку. За міжнародним правом анексія — один з видів агресії і спричиняє
міжнародно-правову відповідальність
Тимчасово окупована територія – частина території України, яка контролюється Російською
Федерацією внаслідок анексії Криму, а також війни на сході України
Кіборги – назва українських вояків — захисників донецького аеропорту під час війни на сході
України
Волонтерський рух – добровільна безкорисна суспільно корисна діяльність. Може
здійснюватися і окремими людьми, і організаціями
Люстрація – заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного
часу або пожиттєво працювати на державній службі
Поліконфесійність – наявність багатьох релігійних течій на території однієї країни.
Мінська угода – угода про тимчасове перемир'я у війні на сході України, досягнута на
переговорах у Мінську 5 вересня 2014 року. В розробці та підписанні мирної угоди брали участь
представник ОБСЄ Посол Гайді Тальявіні, Другий Президент України Леонід Кучма, посол Росії в
Україні Михайло Зурабов, представники самопроголошених ДНР Олександр Захарченко та ЛНР Ігор
Плотницький. Дія перемир'я розпочалась о 18.00 5 вересня. Підписи Захарченка та Плотницького під
протоколом стоять як автографи приватних осіб.[4][5] Текст угоди не передбачає будь-якого
визнання Донецької і Луганської «народних республік», а лише закріплює за підконтрольними
проросійським бойовикам територіями двох областей «особливий статус» у складі України[6].
Робота контактної групи у Мінську була продовжена, і сторони підписали наступний
меморандум у ніч проти 20 вересня 2014, коли представниками України, а також невизнаних
терористичних груп ДНР і ЛНР за посередництва представника Росії був укладений меморандум,
який передбачає на виконання п. 1 Протоколу, крім інших заходів, покликаних закріпити
домовленості про двостороннє припинення застосування зброї: відвід важкого озброєння (калібром
понад 100 мм) на 15 км від лінії зіткнення сторін за станом на дату підписання меморандуму та
формування тим самим зони безпеки, заборони на польоти бойової авіації і БПЛА і на встановлення
мінно-вибухових загороджень у цій зоні безпеки.
Також у вересні розпочала роботу робоча група спільного Центру з контролю і координації
питань припинення вогню і поетапної стабілізації лінії розмежування сторін на Сході України, до
складу якої увійшли представники української сторони, моніторингова група ОБСЄ і 76
військовослужбовців ЗС РФ на чолі з заступником головнокомандувача Сухопутних військ РФ
генерал-лейтенантом Ленцовим А. В.
Відбуваються зустрічі контактних груп зі створення буферної зони, у Горлівці та (4 жовтня) у
Дебальцевому.
Остаточний зрив. Ситуація на сході України на 31 січня 2015 року за даними ІАЦ РНБО
24 січня секретар РНБО України Олександр Турчинов повідомив, що «за інформацією з
надійних джерел, вчора Радбез РФ ухвалив рішення про активізацію наступальних дій практично за
всіма напрямками на сході України». Того ж дня ватажок бойовиків Олександр Захарченко оголосив
про початок наступу на Маріуполь. Проте після того, як стало відомо про значні жертви серед
цивільного населення, на цьому самому ресурсі з'явилося спростування від самого Захарченка:
«Ніхто місто штурмувати не збирається».
Після переговорів у Мінську 31 січня 2015 року Леонід Кучма повідомив, що представники
«ДНР» та «ЛНР» наполягали на визначенні лінії зіткнення станом на 31 січня, а не тієї, яка була
зафіксована у Мінських угодах від 19 вересня 2014 року. Крім того бойовики погрожували Україні
відновленням повномасштабних бойових дій по всій лінії зіткнення у разі невиконання їхнього
ультиматуму.
Голова Тристоронньої контактної групи заявив, що представники від Донецька та Луганська не
взяли в участь в засіданні контактної групи попри особисті запрошення від імені тристоронньої
контактної групи. Вони не були готові до обговорення припинення вогню та відведення важкої зброї.
Остаточний зрив «Мінських домовленостей» стався на тлі масштабного наступу російських
бойовиків на Дебальцевський плацдарм.

Основні завдання державотворчих процесів:

Першочергові
 Встановлення кордонів
 Закон «Про правонаступництво України» (кордони України визначались по кордонам
УРСР);
7 листопада 1991– закон «Про державний кордон». Відповідно до нього, державний
кордон СРСР на території України, яка межувала з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і
Румунією, ставав державним кордоном України. Адміністративний кордон з союзними
республіками - Білорусією, Молдавією і Росією - ставав державним кордоном України.
 Формування Збройних Сил України.
6 грудня 1991р. – закон «Про Збройні Сили України». Більшість військових на
території України добровільно склали присягу на вірність українському народу. Решта
отримала можливість перейти на службу до будь-якої іншої армії або звільнитись у запас.
Однією зі складних проблем залишалося зменшення чисельності української армії, яка на
момент проголошення незалежності налічувала до 700 тис. військовиків. Тоді ж постала
проблема Чорноморського флоту. Частина його особовою складу з відповідною матеріальною
базою перейшла на службу до російського Чорноморського флоту.
Створення Міністерства оборони України (Костянтин Морозов)
Створення правоохоронних органів:
Прокуратура
СНБУ => (з 1992р. - СБУ).
 Затвердження державної символіки
Січень-лютий 1992р. – нормативні акти про державний прапор, малий державний герб
(герб княжої доби Володимира Великого), державний гімн (2001р. закон «Про державний
гімн».
 Громадянство
8 жовтня 1991р. – закон «Про громадянство» (єдине громадянство)
1997р. – обмін паспортів
 Забезпечення міжнаціональних відносин
1992р. – закон «Про національні меншини»
1996р. – Конституція АРК
 Власна грошова система
1992р. – введення купонів багаторазового використання
2 вересня 1996р. – введено гривню.
 Визнання незалежності світовою спільнотою, після референдуму 1 грудня 1991 р.
Спершу – Канадою та Польщею, Угорщиною, пізніше – відбувався процес визнання
іншими країнами ( до кінця 1991 р. – 68 держав).
Стратегічні:
 Побудова ринкової економіки.
 Реформування органів влади:
 Законодавча: Верховна Рада України (1990-1994 рр.)
 Виконавча: Кабінет Міністрів України.
 Президент – голова держави, голова виконавчої влади (до 1996р.)
 Перший Президент – Л.Кравчук (1991-1994 рр.)
 1992р.- створення посади представників президента на місцях.
 Очолили: обласні, районні, державні адміністрації (з 1994р. – посади ліквідовані)
 Судова: існували загальні суди, арбітражні (господарські) суди.
 1992р.- закон «Про Конституційний Суд України»( суд створено у 1996р.)
 Забезпечення прав людини
 Впровадження принципу верховенства права

Політичне життя в Україні

 продовження поляризації політичних сил
 продовження формування багатопартійності:
Праві партії:
 розкол Народного руху України (Чорновіл)
 1992р. – партія ОУН – перейменування в КУН

Ліві партії:
 1991р. – СПУ(Мороз)
  1993р. – комуністична партія України (Симоненко)
 1992р. – селянська партія України
 Ліберальні партії (центристи):
 1992р. –УСПП, Український Союз Промисловців і підприємців ( Кучма)
 Соціал-демократи: СДПУ, СДПУ(О)

Державотворчі процеси в Україні відбувались досить суперечлива. Незважаючи на розподіл

функцій усіх гілок влади, на практиці вони діяли неефективно, часто законодавчі акти суперечили
один одному. Вищі органи державної влади слабо володіли соціально-економічною ситуацією, яка
погіршувалася і спричиняла подальше зниження життєвого рівня основної маси населення.
Невизначеність повноважень між Президентом та Верховною Радою призводила до політичного
протистояння та негативно позначалась на процесі реформ. В березні 1992 р., з подання Л. Кравчука
Верховна Рада прийняла закон про представників Президента на місцях. Саме представники
Президента на місцях ставали найвищими посадовими особами виконавчої влади. Це призвело до
загострення відносин між ними та головами обласних та районних рад. Невизначеність у відносинах
спостерігалась і на найвищому рівні, зокрема між Президентом та Кабінетом міністрів України.
«Партія влади». Основна частина компартійно-радяснької номенклатури після розпаду СРСР
та заборони КПРС утворила так звану «партію влади». Оскільки ці люди продовжували залишатись
при владі, змінивши лише партійний квиток. Вони контролювали і навіть певною мірою
спрямовували суспільно-політичні процеси в Україні. Колишні радянські функціонери не мали
справжніх конкурентів, націонал-демократам бракувало досвіду політичної боротьби, в середині них
назрівав розкол. Це не могло не позначитись на утвердженні незалежності України, адже при владі
фактично залишались ті самі люди, які керували УРСР.Дострокові вибори 1994

Причини виборів:
- падіння життєвого рівня
- наступ на права профспілок
- масові акції протесту
- загострення конфлікту між Президентом і ВРУ

1993- рішення ВРУ:

- березень 1994 – вибори до ВРУ за мажоритарною системою
Голова: Мороз
Прем’єр-міністр: Масол

Червень-липень 1994 – вибори Президента

Президент: Кучма

Спроби реформувати економіку

Економічні проблеми:
 застарілі технології
 енергомістке виробництво
 відсутність достатніх джерел палива
 відсутність конкурентоздатності на світових ринках
 перевага групи А (важкої промисловості)
 розрив економічних зв’язків

Наслідки:
 скорочення виробництва
 бартерні відносини
 криза фінансової системи:
 10 січня 1992р – запровадження купонів багаторазового використання
 1992р. – початок приватизації («прихватизації»)
 зростання інфляції
 криза сільського господарства 1992-94рр, розпаювання колгоспної власності
  зростання зовнішнього боргу
 наростання тінізації економіки
 постійні зміни урядів

Державотворчі процеси в другій половині 90х-початку 2000 роках

Одним з перших кроків Л. Кучми стало відновлення і перепідпорядкування собі вертикалі
виконавчої влади. Вже в серпні 1994 р. своїми указами він підпорядкував собі уряд та голів районних
та обласних державних адміністрацій. Водночас президент активно формував свою команду,
призначаючи на вищі урядові посади відданих людей, переважно з Дніпропетровська. Також Л.
Кучма активно намагався створити свою пропрезидентську силу в Верховній Раді, яка мала
унеможливити протистояння парламенту з президентом.
Конституційний процес:
Конституційний процес
Перший період Конституційна комісія на чолі з Президентом Л. Кравчуком і Головою ВР
(1992-1994 рр.) І. Плющем, з ученими-правознавцями, суддями, працівниками
правоохоронних органів, народними депутатами в її складі розробили два
варіанти проекту Конституції, які були винесені на всенародне
обговорення. Однак жоден із них не був прийнятий. ВР намагалася
обмежити вплив Президента на внутрішні справи країни. Протистояння
Президента і ВР на тлі загальної кризи закінчилося рішенням сторін про
дострокове припинення їхніх повноважень. Навесні 1994 р. Пройшли
вибори до ВР. Головою ВР (1994-1998) став лідер Соціалістичної партії О.
Мороз. Улітку відбулися вибори Президента України. Перемогу здобув Л.
Кучма.
Другий період Конституційну комісію очолили Президент України Л. Кучма і Голова ВР
(1994-1996 рр.) О. Мороз. Найгострішими були питання про механізм прийняття
Конституції,
Форму правління, питання власності, виборчої системи, державної мови і
символіки. 8 червня 1995 р. між ВР і Президентом було підписано
Конституційний договір, який регулював основні засади організації та
функціонування державної влади і місцевого самоуправління до прийняття
Конституції. У лютому 1996 р. ВР почала обговорення нового проекту
Конституції. Унаслідок суперечностей між Президентом і ВР Л. Кучма
видав Указ про проведення у вересні 1996 р. Всеукраїнського референдуму
щодо прийняття Конституції , намагаючись прийняти Конституцію,
обминувши парламент. У пошуках компромісу було створено
Узгоджувальну комісію на чолі з М. Сиротою. Було розв’язано спірні
питання. У ніч на 28 червня 1996 р. Більшістю голосів депутатів ВР
Конституцію України було прийнято. ЇЇ текст підписали Президент
України і Голова ВР.

Березень 1998р. – вибори народних депутатів України (ВРУ)

Голова ВР: Ткаченко
Жовтень – Листопад 1999р. – вибори президента України,
До другого туру пройшли Кучма і Симоненко => перемагає Кучма (1999 – 2005рр.)
Грудень 1999р. – прем’єр-міністр В. Ющенко
- Загострення політичної кризи 2000-2001рр.

16 квітня 2000р. - Всеукраїнський референдум, де розглядалося 4 питання:

1.надання права президенту розпускати парламент (“ЗА” -85%)
2.обмеження депутатської недоторканості (“ЗА”-89%)
3.зменшення кількості депутатів до 300 (“ЗA” -90%)
4.двопалатний парламент (“ЗА”-82%)
Референдум не був імплементований законодавством.

 Осінь 2000р. – справа Гонгадзе, «касетний скандал» - політичний скандал в Україні,

що вибухнув після оприлюднення касетних записів із кабінету Президента України
Леоніда Кучми восени 2000 року, які свідчать про причетність тодішнього Президента України Л.
Кучми та ряду інших високопосадовців та політиків до вбивства журналіста Г. Гонгадзе. політиків до
вбивства журналіста Г. Гонгадзе. 16 вересня 2000 року зник опозиційно налаштований журналіст
Георгій Гонгадзе. Саме в цей час Президент України Леонід Кучма вибудовував сильну вертикаль
президентської влади, а в суспільстві накопичувались опозиційні настрої, викликані авторитарними
методами державного управління.
28 листопада 2000 року, через два місяці після зникнення Гонгадзе, Олександр Мороз
поінформував Парламент і журналістів про те, що він володіє таємними записами розмов Президента
Л. Кучми та високопоставлених урядових чиновників, які кидають світло на вбивство Гонгадзе. За
словами Мороза, в розмовах, записаних співробітником Служби Охорони Президента Миколою
Мельниченком, беруть участь Кучма та його найближчі помічники — Глава Адміністрації
Президента Володимир Литвин, Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко та керівник СБУ Л.
Деркач, які обговорюють діяльність Гонгадзе і вирішують, як з ним бути. На думку О. Мороза та
деяких інших членів Парламенту, ці розмови дають підставу вважати, що Президент певним чином
причетний до зникнення Г. Гонгадзе. Чинна влада рішуче відкинула будь-які звинувачення у
причетності до загибелі Г. Гонгадзе та намагалася зам'яти конфлікт, проте через місяць більш ніж
половина населення України виявляється обізнаними зі змістом «плівок Мельниченка».
З 15 грудня 2000 року в Києві починаються акції протесту з нагоди 3 місяців з дня
зникнення Гонгадзе, які 19 грудня переростають в акцію «Україна без Кучми». Серед очільників
акції — Юрій Луценко, Володимир Чемерис, Михайло Свистович. До акції приєдналася також партія
«Батьківщина», очолювана Ю. Тимошенко, на бік опозиції стає українська діаспора.
2 вересня 2002 року Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України, очолювана Г.
Омельченком, дійшла висновку: наявних доказів достатньо для того, щоб вважати Президента
України Л.Кучму, та низку осіб з його найближчого оточення (В. Литвина, Ю. Кравченка, Л.
Деркача) співучасниками злочину, себто організаторами викрадення журналіста Георгія Гонгадзе,
«вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою, що спричинило тяжкі наслідки». На
підставі зібраних доказів Тимчасова слідча комісія ухвалила вимагати від Генерального прокурора
України С. Піскуна порушити кримінальну справу проти Президента України Л. Кучми, інших
названих осіб за ознаками злочинів. Розслідування кримінальної справи про обставини записів
Мельниченка і смерть Георгія Гонгадзе залишаються недостатньо з'ясованими, усупереч масі
інформації, про що свідчать численні журналістські розслідування. 21 березня 2011 р. Український
районний суд зобов'язав прокурора про припинення кримінального обвинувачення проти Кучми 14
грудня 2011-го на підставі того, що докази про його причетність до вбивства Гонгадзе, недостатні.
Суд відхилив записи Мельниченка як докази.
«Касетний скандал» потяг за собою звільнення голів СБУ та МВС – Деркача і Кравченка
 Квітень 2001р – відставка Ющенка
 Прем’єр-міністр: Кінах

Особливості розвитку економіки:

- корупція
- криміналізація
- тіньова економіка
- прийняття законодавства про боротьбу із корупцією
- прискорення темпів приватизації. Розпочалась олігархізація української економіки,
використовуючи зв'язки з представниками виконавчої та законодавчої влади великі бізнесмени
привласнювали об'єкти приватизації за смішні ціни.
- комерціалізація економіки
- скорочення бартерних відносин, збільшення товарно-грошових відносин
- зростання приватного сектора економіки
- продовження розпаювання землі
- початок 21 століття – зростання темпів приросту економіки
- зростання реальних зарплат, кредитних відносин

2 вересня 1996р – нова грошова одиниця гривня. Обмін купоно-карбованців на гривню

відбувся в розрахунку 1:100 тис.

Галузі економіки:
 Космічна - 1997р – Каденюк – перший космонавт України
- зростання авіаційної промисловості
- початок зростання зарплат на 19%

Рівень життя населення:

- падіння життєвого рівня
- зростання соціальної диференціації
- зростання безробіття
- зростання депопуляції

Культурне життя:
1989р. – Закон «Про мови в Українській РСР»
1999 р.– Закон «Про загальну середню освіту»
2005р. – Україна приєдналася до Болонського процесу

Релігійне життя:
Християнство:
- УГКЦ
- Українська православна церква (1. Московський патріархат, 2. Київський патріархат)
УАПЦ – українська автокефальна православна церква

Зовнішня політика Україна:

1992р. – Україна – член НСБЄ – 1996 – ОБСЄ (організація з безпеки і співробітництва в Європі)
1994р. – приєднання до договору про нерозповсюдження ядерної зброї
Листопад 1995р. – Україна стала членом ради Європи
2005р. – Україна отримала статус країни із ринковою економікою
2008р. – Україна стала членом світової організації торгівлі (СОТ)

Україна 2004-2014

Жовтень 2004р. – вибори Президента

І етап – Ющенко
ІІ етап – Янукович

Помаранчева революція (листопаді — грудні 2004 року)

листопад-грудень 2004р. – рішення про переголосування II туру президентських виборів
Президент: В. Ющенко

Наслідки:
 зміни до Конституції України (парламентсько-президентська республіка)
 Прем’єр-міністр: Ю.Тимошенко. Проте в «помаранчевій» команді назрівав розкол,
основна боротьба розгорнулась між Кабінетом Міністрів, який очолювала Юлія
Тимошенко та РНБО, Секретарем якого був Петро Порошенко. Ющенко відправив у
відставку уряд Тимошенко.
 осінь 2005р. – прем’єр-міністр Єхануров
 продовження парламентської кризи
 Вересень 2007р. – дострокові вибори до ВРУ
 Прем’єр-міністр: Янукович
 Голова ВРУ: Яценюк
 2007-2010рр. – прем’єр-міністр Ю.Тимошенко

2010р. – вибори Президента України

Президент: Янукович
Прем’єр-міністр: Азаров
- зміни до Конституції України (повернення Конституції 1996 р.)
 2013–2014рр. – революція гідності
Привід до революції:
28-29 листопада 2013р. – Вільнюський саміт – відмова Януковича від асоційованого членства в
Євросоюзі
Листопад 2013р. – початок стихійних масових виступів
30 листопада 2013р. – силовий розгін Майдану
Грудень 2013р. – масові протести
8 грудня 2013р. – «марш мільйонів»
16 січня 2014р. – ВРУ – «антидемократичні» закони
18-20 лютого 2014р. – пік революції
22 лютого 2014р. – Янукович втік, постанова ВРУ про усунення Януковича з посади президента
України.
25 травня 2014р. – вибори президента України. Президент: П. Порошенко
- повернення до Конституції 2004р. (парламентсько-президентська республіка)
2014р. – Україна підписала асоціацію з Європейським Союзом. Це угода між Україною та
Європейським Союзом про асоціацію, яка замінює Угоду про партнерство та співробітництво між
Європейськими співтовариствами і Україною та дає змогу перейти від партнерства і співробітництва
до політичної асоціації та економічної інтеграції
26 жовтня 2014р. – позачергові вибори до ВРУ.
Квітень 2016р. – відставка Яценюка
Прем’єр-міністр: Гройсман