ДЕРЖАВОТВОРЧІ ПРОЦЕСИ

В
НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ
 ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС —
процес формування і становлення основних інститутів влади,
їхнє конституційне оформлення, визначення національних
інтересів.

Фіксація Визначення Визначення державної Створення власних

кордонів громадянства символіки збройних сил

СКЛАДОВІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Формування законодавчої Формування Запровадження

бази. Прийняття державних власної
Конституції України органів влади грошової одиниці
ПРОБЛЕМИ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ ПРОЦЕСУ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
• відсутність науково обґрунтованої моделі побудови незалежної держави;
• вкрай низький рівень політичної та економічної культури мислення;
• недосконала організація державної влади, незавершеність розподілу
функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади;
• середній рівень матеріально­сировинного потенціалу, недостатня
забезпеченість паливно­енергетичними ресурсами;
• низька конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародних
ринках як результат державної командної економіки;
• панування командних форм і методів управління, централізація та
екстенсивний шлях розвитку господарства:
• диспропорції у територіальному розміщенні виробничих сил;
• мілітаризована економіка;
• суттєве погіршення екологічної ситуації;
• значний вплив соціально­психологічних чинників.
 Початок розбудови незалежної України

На 1 грудня 1991 р. призначено

Підприємства союзного
проведення республіканського
підпорядкування оголошено
референдуму для підтвердження
власністю України
Акту проголошення незалежності

Призупинено діяльність КПУ Верховна Рада України

до остаточного розслідування участі підпорядкувала собі всі війська
в заколоті ДКНС; саморозпуск КПУ дислоковані на території України

4 вересня 1991 року над Верховною Створено Міністерство оборони

Радою України піднято національний України, Службу безпеки
синьо-жовтий прапор України

Прийнято закон України «Про громадянство»

 ФІКСАЦІЯ КОРДОНІВ
4 листопада 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державний
кордон України» і «Про прикордонні війська»
Проголошувалася недоторканність кордонів України, що існували на момент
проголошення незалежності, визначався порядок їх охорони та правила переходу.

ВИЗНАЧЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА
8 жовтня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон України
«Про громадянство України».

Відповідно до цього Закону громадянство надавалось усім, хто

проживав на території республіки, незалежно від соціального
стану, статі, політичних та релігійних поглядів, хто не був на
момент набуття чинності Закону громадянином інших держав і не
заперечував проти отримання громадянства України. У країні
проголошувалося єдине громадянство, тобто громадянин України
не міг бути громадянином іншої держави. Протягом п’яти років усі,
хто бажав отримати українське громадянство, мали поставити
відповідний штамп у паспорті. Із 1997 р. почався обмін радянських
паспортів на українські.
 ВИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИМВОЛІКИ

У січні–лютому 1992 р. постановами Верховної ради затверджено синьо­-жовте знамено

— Державним Прапором, а тризуб — Малим Державним гербом України.

Державний Прапор України Малий Державний герб України

15 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила Державним Гімном України музику
Михайла Вербицького на вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна…».
6 березня 2003 р. було прийнято Закон України «Про Державний Гімн України».
Згідно зі статтею 1 цього Закону, Державним Гімном України є національний гімн на
музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета та приспіву твору Павла
Чубинського з незначними змінами.
ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВЛАСНОЇ ГРОШОВОЇ ОДИНИЦІ

З січня 1992 р. – із
метою виходу з
рубльової зони
Російської федерації в
Україні запроваджено
купоно-карбованці
багаторазового
використання.
2 вересня 1996 р. –
запроваджено власну
національну валюту –
гривню.
 СТВОРЕННЯ ВЛАСНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ
11 жовтня 1991 р.
Верховна Рада затвердила концепцію оборони та розбудови Збройних сил України.

У цьому документі констатувалося прагнення України стати нейтральною, без’ядерною,

позаблоковою державою і забезпечення виконання цих завдань
шляхом створення власних Збройних Сил.
Загальний кількісний склад армії визначався в межах 400—420 тис. осіб.

6 грудня 1991 р. – прийнято закон «Про Збройні сили України»

Прийнято закони України «Про прикордонні війська України»,

«Про загальний військовий обов’язок і військову службу» та ін.

У жовтні 1993 р. – Верховна Рада схвалила «Військову доктрину України».

За цим документомо Україна не вважала своїм потенційним противником жодну
державу. Свою військову безпеку Україна розглядала як стан військової захищеності
національних інтересів на випадок потенційної або реальної військової загрози.
 ФОРМУВАННЯ ГІЛОК ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Главою держави є Президент. Він є гарантом державного

суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання
Конституції України, прав і свобод людини й громадянина.

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА ВИКОНАВЧА ВЛАДА СУДОВА ВЛАДА

Верховна Рада України Кабінет Міністрів Верховний Суд
(парламент України) — (уряд), України,
єдиний вищий міністерства, загальні,
законодавчий орган відомства, арбітражні,
влади в Україні державні комітети, військові суди,
обласні та районні Конституційний
державні державні Суд України
адміністрації.
 ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА В УКРАНІ
Верховна Рада України –
український парламент, єдиний
законодавчий орган державної
влади України, який має колегіальну
будову та складається з чотирьохсот
п'ятдесяти народних депутатів
України, обраних терміном на п'ять
років на основі загального, рівного
та прямого виборчого права шляхом
таємного голосувння.
Березень 1990 р. – відбулися перші альтернативні вибори до Верховної Ради
УРСР, у результаті яких сформовано склад Верховної Ради України І скликання
(1990-1994 рр.)
Голови Верховної Ради України І скликання:
квітень-липень 1990 року – Володимир Івашко;
липень-грудень 1990 року – Леонід Кравчук;
грудень 1990 – травень 1994 років – Іван Плющ.
СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА
Главою держави є Президент.

1 грудня 1991 р. – обрано першого президента України Л.

Кравчука (1991-1994 рр.) у І турі.

Леонід Макарович Кравчук – перший Президент України після здобуття нею неза-
лежності (1991–1994), Голова Верховної Ради України у 1990-1991, Народний
депутат України у 1990-1991 та 1994-2006, Герой України (2001). Вийшов зі складу
КПРС після провалу спроби державного перевороту у серпня 1991 р.

Результати президентських виборів 1991 р.

 Україна - правонаступниця УНР
22 серпня 1994 року
Президент УНР в
екзилі Микола Плав'юк
передав грамоту
Державного Центру
УНР Президентові
України Леоніду
Кравчуку, що
Українська Незалежна
Держава, проголошена
24 серпня 1991 року є
правонаступницею
Української Народної
Республіки (УНР).
 ПРИЧИНИ ДОСТРОКОВИХ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА
Й ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ (1994 р.)

 Загострення протистояння між Президентом, урядом і

Верховною Радою;

 наростання економічної кризи в державі (безробіття, інфляція,

борги по зарплатні тощо;

 невдоволення населення погіршенням умов життя (у червні

1993 р. почали страйкувати шахтарі Донбасу, згодом страйк
перекинувся на інші регіони.
 ДОСТРОКОВІ ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

березень, квітень 1994 р. – дострокові позачергові вибори до Верховної Ради

України ІІ скликання (1994-1998). Це перші вибори за мажоритарною системою
в умовах багатопартійності.
Із 450 обрано 338 депутатів:
КПУ (відновила діяльність у 1993 р.) – 25%,
Партія «Народний Рух України» – 5,9%,
Селянська партія – 5,34%,
СПУ — 4,15 %;
безпартійні — 55,6 %,
також УРП, СДПУ, УХДП, Партія праці.
Голова парламенту – О. Мороз.
Пропрезидентські сили зазнали значної поразки. Прорахунки влади знову
зробили привабливими гасла комуністів і соціалістів.
 липень 1994 р. –
обрання Президентом України Леоніда Кучми
(1994-1999, 1999-2004 рр.).

Кучма Леонід Данилович

(український управлінець, політик і державний діяч,
президент України (19 липня 1994 - 23 січня 2005), прем'єр-міністр
України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993, генеральний директор ДП
«Виробниче об'єд-нання Південний машинобудівний завод ім.
О. М. Макарова» (1986-1992 рр.).

У 1994 р. відбулися у 2 тури (у 1-­му ніхто не набрав більше 50 % голосів; до 2­-го

вийшли Л. Кравчук (37,68 %) і Л. Кучма (31,25 %)). Переміг Л. Кучма, який
набрав 52 % голосів (14 млн 660 тис.). 19 липня 1994 р. він склав присягу на
вірність українському народові й офіційно став Президентом України.
 РОЗБУДОВА МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ
5 березня 1992 р.
Верховна Рада України прийняла Закон «Про представників Президента
України».
Відповідно до нього в областях, районах та містах центрального підпорядкування — Києві та
Севастополі — на базі виконкомів обласних рад формувалися нові органи влади — місцеві
адміністрації. Їх очолювали представники Президента, яких він призначав особисто. Це
посилило виконавчу владу, дозволило центру активніше контролювати процеси в регіонах.
Водночас в окремих місцях виникли серйозні суперечності між призначеними
представниками Президента й головами облас-них рад. Це було пов’язано з
невизначеністю їхнього статусу.

березень 1993 р. –
Верховна Рада України визнала, що вищою посадовою особою в регіоні є голова обласної
або районної ради.

Однак реально більше влади мав представник Президента. Урешті-решт під тиском
місцевих рад та більшості Верховної Ради України інститут представників Президента в
1994 р. було ліквідовано. Натомість, відповідно до нового законодавства, функції
виконавчої влади в областях, містах, районах переходили до виконкомів рад.
Виконкомами та радами відповідних рівнів керували їхні голови, яких обирали
всенародним прямим голосуванням.
 КОНСТИТУЦІЯ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН ДЕРЖАВИ

ЕТАПИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

І ЕТАП - утворено Конституційну комісію;
- проект Конституції винесено на всенародне обговорення
(1992 р.) - не прийнято Верховною Радою;
- подано доопрацьований проект Конституції
України (1993 р.)

ІІ ЕТАП - Утворено нову Конституційну комісію на чолі з Л. Кучмою

і О. Морозом (1994 р.);
- Прийняття Конституційного договору між Верховною
радою України та Президентом України (1995 р.), який
розмежував повноваження до прийняття нової
конституції.

28 червня 1996 р. - «конституційна ніч» - прийнято

Конституцію України
 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Складалася з преамбули та 15 розділів, останній – перехідний, 161 стаття.

Україна – суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова республіка.
Єдиним джерелом влади в Україні є народ України, який здійснює її шляхом
Загальні референдуму або виборів до Верховної ради й органів місцевого
положення самоврядування.
Державною мовою є українська.
Усім громадянам гарантовано демократичні права і свободи.
Закріплено різноманітність форм власності.
Проголошено мирне і взаємовигідне співробітництво з усіма країнами.

Державний Україна – унітарна республіка.

устрій Територіальна автономія – Республіка Крим.

Органи Законодавча влада – Верховна Рада України.

державної Виконавча влада – Кабінет Міністрів України на чолі з Прем'єр-
влади міністром.
Судова влада – Конституційний Суд України, Верховний Суд
Дякуємо за увагу