Перший зимовий похід Армії

УНР.
Польсько-радянська війна та
Україна
Ситуація в Україні на кінець 1919 – початок
1920 років
У березні 1920 року більшовики завершили розгром основних сил
денікінців. Залишки Добровольчої армії закріпилися в Криму, їх
очолив барон Врангель.
Більшовики на початок 1920 року контролювали майже всю
територію України, за винятком захоплених Польщею Східної
Галичини, Волині та Західного Поділля, а також Північної Буковини,
яку контролювали румуни, а також Криму, де зосередилася армія
генерала Врангеля.
 Таким чином, у листопаді того ж таки 1919 року
знекровлена попередніми боями та пошестю тифу
(залишилось 8-10 тис. вояків ― щонайбільше чверть від
попереднього складу) Армія УНР виявилась затиснутою у
«трикутнику смерті» в районі Старокостянтинова (Поділля,
сучасна Хмельниччина). На півдні та сході України діяла
Добровольча армія Денікіна, на заході ― поляки, на півдні
― червоні. Під тиском переважаючих сил противника Армія
УНР змушена була відійти на південь, під її контролем
залишалась невелика територія в районі міста Любар
Волинської губернії.
 У таких умовах продовжувати боротьбу регулярними
військовими силами було неможливо. 4-6 грудня
1919 р. в Новій Чорториї відбулась нарада
представників уряду та вищого командування армії
УНР за участю Симона Петлюри, Василя Тютюнника,
Юрія Тютюнника, Михайла Омеляновича-Павленка та
Євгена Коновальця. Нарада ухвалила ліквідувати
регулярний фронт, вийти у ворожий тил і розпочати
партизанську війну разом із повстанськими загонами.
У результаті командуванням УНР було організовано
Перший Зимовий похід.
 Перший Зимовий похід
Армії УНР
6 ГРУДНЯ 1919 – 6 ТРАВНЯ 1920 РОКІВ
 Перший Зимовий похід
військ УНР(петлюрівців) –
похід Армії УНР тилами Червоної та Добровольчої армій під командуванням
Михайла Омеляновича-Павленка
(6 грудня 1919 - 6 травня 1920 роки)
Головним завданням Першого Зимового походу було збереження присутності
української армії на українській території, у ворожому тилу, шляхом
партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, займаючись
важливими державними справами, перебував зі своїм штабом у Варшаві.
І-й Зимовий похід розпочався 6 грудня 1919 року. Загальне
командування походом здійснював генерал-хорунжий
Михайло Омелянович-Павленко. Сукупна чисельність армії
становила близько 10 тисяч вояків, озброєних 2-ма
тисячами шабель та 12-ма гарматами.
 У грудні 1919 ―
березні 1920 рр.
українські війська, у
тяжких боях знищуючи
ворожі гарнізони й
окремі військові
формування
білогвардійців та
червоних, пройшли
Єлизаветградчиною,
форсували Дніпро,
зайняли Умань,
Черкаси, Канів, Смілу
та інші міста.
У квітні 1920 р. за наказом Петлюри ці війська почали пробиватися на захід, щоб об’єднатися з частинами
УНР на польсько- радянському фронті (тоді точилась польсько-радянська війна 1920 р.). 6 травня 1920 р. в
районі Ямполя відбулось з’єднання загонів, що приймали участь у поході, з Арміює УНР, яка разом в
поляками наступала на Київ.
Значення Першого Зимового походу Армії УНР

За 180 днів Зимового походу українська армія

пройшла 2500 км, захопила значні трофеї та
полонених. Перший Зимовий похід сприяв
поширенню селянських повстань в Україні, показав
силу духу і жертовність вояків Армії УНР в боротьбі
за державність.
Перший Зимовий Армії УНР похід був зразком
партизанської війни.
Значення Першого Зимового походу Армії УНР
За оцінками воєнних істориків перший Зимовий похід Армії
УНР є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва
періоду Української революції 1917-1921 років, під час
якого українська армія вперше вдало
застосувала партизанські методи боротьби
з численними ворогами.
Досягнута головна мета — збережена армія УНР.
Перший Зимовий Армії УНР похід був зразком
партизанської війни.
Польсько-радянська
війна та Україна
КВІТЕНЬ – ЖОВТЕНЬ 1920 РОКУ
 21-24 квітня 1920р. Польща та УНР в особі
Петлюри підписали Варшавський договір.
ПРИЧИНИ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ:
- Намагання польського лідера Юзефа Пілсудського та українського
лідера Симона Петлюри створити антибільшовицький фронт;
- Прагнення Симона Петлюри продовжити боротьбу за українську
державність;
- Потреба УНР у зовнішній підтримці для боротьби з більшовиками;
- Прагнення Польщі узаконити завоювання західноукраїнських
земель та здобути вплив на УНР.
 Основні умови Варшавського договору:
- Визнання Польщею незалежності УНР на чолі з Симоном Петлюрою;
- Польща відмовлялася від ідеї поновлення Речі Посполитої у кордонах до 1772
року, тобто визнавала за УНР територію Правобережної України;
- УНР офіційно погоджувалася на анексію Польщею західноукраїнських земель, а
саме Східної Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини,
Підляшшя, Посяння, Холмщини;
- Польща та УНР домовилися про спільні бойові дії проти більшовицьких військ
на території України;
- Збройні сили УНР підпорядковувалися польському командуванню і
споряджувалися за польський рахунок;
- Польські війська на території України утримувалися за рахунок уряду УНР, тобто
за рахунок українського населення;
- УНР погоджувалася на спільну валюту, якою були польські злоті;
-
Юзеф Пілсудський та Симон Петлюра
(по центру)
 Початок польсько-радянської війни
25 квітня 1920р. почався наступ польсько-українських військ на Україну
проти Червоної армії з давнім історичним гаслом «За вашу та нашу свободу!».
Чисельність польської армії складала 76 тис. вояків.
Чисельність Армії УНР – 8 тис. бійців.
Армія УНР наступала в складі:
- Козача дивізія полковника УНР Марка Безручка;
- 2-га стрілецька дивізія полковника УНР Олександра Удовиченка;
- Група військ, що повернулася з Першого Зимового походу під командуванням генерала Михайла
Омеляновича-Павленка.

Червона армія швидко відступала і вже 6 травня 1920р. польська армія і

частини УНР вступили до Києва та зупинилися на рубежі Дніпра.
Українські і польські війська в Києві на Хрещатику після звільнення міста від
більшовиків, 7 травня 1920 року
 Польський окупаційний режим
- Створення польського адміністративного апарату;
- Відновлення поміщицької власності на землю;
- Репресії проти українського населення;
- Вивезення до Польщі промислового устаткування, продовольства,
сировини.
 Наслідки польського окупаційного режиму
- Вороже ставлення українського населення до окупаційної
влади;
- Розгортання партизанського та підпільного руху українського
місцевого населення проти польських окупантів;
- Підтримка місцевим українським населенням контрнаступу
більшовицьких військ на Україну проти поляків.
 Контрнаступ військ Червоної армії
14-26 травня 1920 року –
контрнаступ підрозділів
Червоної армії на поляків в
Україні.
Відступаючи з Києва, поляки з
метою загальмувати переправу
головних сил червоних через
Дніпро у червні 1920 р.
зруйнували всі київські мости.
Наприклад, Ланцюговий міст було
висаджено у повітря 11 червня.
12 червня 1920 року захоплення
більшовицьким військами
Києва.
Руїни Ланцюгового мосту у Києві, червень 1920р.
Бойові дії на території Східної Галичини та Польщі
- Липень 1920р. – відступ польсько-українського війська з
території Наддніпрянської України та перенесення воєнних
дій на територію Східної Галичини та Польщі.
- Радянське командування, розраховуючи на наближення
світової революції, намагалося створювати на загарбаних
територіях більшовицько-радянські органи влади та
проголосило Галицьку соціалістичну радянську республіку.
- У серпні 1920р. розпочався наступ Червоної армії на
Варшаву.
- У цій складній для Польщі ситуації британський міністр
закордонних справ Керзон звернувся до радянської Росії з
пропозицією зупинити просування більшовицьких військ на
відстані 50 кілометрів від лінії, визначеної на Паризькій
конференції як східний кордон Польщі відповідно до
етнічного розселення українців (лінія Керзона). Тобто
держави Антанти погоджувалися передати більшовикам
територію Східної Галичини та Волині.
- Радянське командування відмовилося від посередництва
 «Диво на Віслі»(серпень 1920р.)
У серпні 1920 року генерал-хорунжий Армії УНР Марко
Безручко тримав оборону у Замостя;
Тим часом польські війська під Варшавою нанесли
потужній контрудар по підрозділам Червоної армії.
Червоні у серпні-вересні 1920 року змушені були
залишити територію Польщі та Західної України.
Польсько-радянська війна 1920 року
 Завершення
польсько-радянської війни 1920 р.
Вересень 1920 року – початок переговорів про укладення
перемир'я між Польщею та Радянською Росією.
12 жовтня 1920 року – підписання радянсько-польського перемир'я,
що означало розрив Польщі з УНР.
Українські війська продовжували вести відчайдушну боротьбу з
більшовиками самостійно.
 Ризький мирний договір
18 березня 1921 року – укладення Ризького мирного договору між представниками:
- Польщі,
- Радянської Росії та Радянської України.
Основні положення Ризького мирного договору:
- припинення стану війни між сторонами, що підписали договір;
- Польща відмовлялася від претензій на Правобережну Україну і визнавала
Українську СРР;
- Польща анулювала Варшавську військову угоду з УНР;
- Більшовики відмовлялись від претензій на Східну Галичину;
- До складу Польщі входили українські території – Холмщини, Лемківщини,
Підляшшя та Посяння(Закерзоння), а також Західна Волинь та Західне Полісся;
- Польща зобов'язувалася забезпечити умови для національно-культурного
розвитку українцям на ново приєднаних територіях.
 15 березня 1923р. в Парижі
Рада послів великих держав
(Великої Британії, Франції, Італії та Японії)
прийняла рішення про визнання суверенітету Польщі
над всією територією, якою вона фактично володіла, в тому числі і
над Східною Галичиною.
Передумовою для прийняття такого рішення було вказано визнання
Польщею
потреби автономії для східної частини Галичини.
Дякуємо за увагу