Урок № 12

Тема уроку: Війна більшовицької Росії з УНР

Війна радянської Росії з УНР (кінець грудня 1917 — січень 1918 р.)
Мета: сприяти отриманню знань про особливості Української революції в умовах війни з
радянською Росією; формуванню уміння читати історичний атлас; розвитку національної
свідомості, історичної пам'яті учнів, пов'язаної з державотворчими традиціями в Україні;
проаналізувати зміст IV Універсалу; виховувати повагу до традицій І боротьби народу та
вдячність Її учасникам.
Обладнання: карта, атласи, документи.
Очікувані результати
Після уроку учні зможуть:
- розуміти та характеризувати причини дестабілізації суспільно – політичного життя в
Україні;
- аналізувати перебіг військових подій даного періоду ( проголошення радянської влади в
Україні,бій під Крутами, січневе збройне повстання в Києві,наступ радянських військ)
- розвинути різні види мислення, навчитися глибоко розуміти прочитане;
- усвідомлювати значення ІV Універсалу УЦР в українському державотворчому процесі;
- формулювати оцінки діяльності Центральної Ради;
- висловлювати власні оцінки історичним подіям 1917 – 1918рр.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань.
Опитування.
1.Здійснюється перевірка домашнього завдання за запитаннями і завданнями підручника.
2.Заслухати повідомлення учнів про С. Петлюру.
II. Введення в тему. Дослідження
Лекція за допомогою учнів
11—12 грудня 1917 р. у Харкові, порушуючи правові норми, більшовицька меншість (це
підтвердили, зокрема, грудневі вибори до Українських установчих зборів, на яких із 172
депутатських місць більшовики отримали лише 34) проголосила владу над більшістю.
Поряд із війною декретів між ГС та НС тривала пряма силова боротьба.
1. Наступ радянських військ.
12 грудня 1917 р. у Харкові почалося формування штабу радянських військ за безпосередньої
участі В. Антонова-Овсієнка, М. Муравйова та Г. Орджонікідзе. До міста майже щодня
прибували ешелони з військами і озброєнням. Загальна чисельність військ із Росії у грудні 1917
— січні 1918 р. складала майже 60 тис. Це були переважно частини регулярної російської армії,
які перейшли на бік більшовиків, а також червоногвардійці Москви, Петрограда, інших міст
Росії, загони моряків. Значною мірою їх підтримували місцеві більшовики, що спиралися на свої
добре озброєні підрозділи.
Захопивши Харків, більшовицькі війська у середині грудня оволоділи важливими
залізничними вузлами.
— Якими? (Лозова, Павлоград, Синельникове.)
— Чому удар завдавався саме у цьому напрямку? (Таким чином блокувалися каледінські
війська на Дону і створювався вигідний плацдарм для вирішальних боїв з УНР.)
Для організації опору експансії з півночі у Києві 17 грудня було створено Особливий комітет з
оборони України у складі М. Порша, С. Петлюри і В. Єщенка. Командувачем військ наступного
дня призначено полковника Капкана. Опорою ЦР були загони Вільного козацтва під
командуванням М. Ковенка, «гайдамацький кіш» Слобідської України на чолі з отаманом С.
Петлюрою та курінь Січових стрільців Є. Коновальця й добровольчі формування.
Вирішальні події розгорнулися 25 грудня, коли В. Антонов-Овсієнко віддав наказ про
загальний наступ. Просуваючись прискореними темпами, війська М. Муравйова досить швидко
оволоділи Катеринославом, Олександрівськом, Полтавою. Наприкінці грудня 1917 р. під тиском
радянських військ каледінці залишили Донбас. У другій декаді січня 1918 р. збільшовизовані
солдати й червоноармійські частини встановили радянську владу в Миколаєві (14 січня), Одесі
(14—17 січня), Херсоні (17—18 січня). Відкрився шлях на Київ.
Проміжний підсумок.
Отже, за цих обставин головними для ЦР стали три завдання: мобілізувати народ для відсічі
агресорові; формально відмежуватися від більшовицького режиму; створити передумови для
самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками. Спробою реалізувати все це і став IV
Універсал, прийнятий 9 січня 1918 р.
IV Універсал ЦР.
Читання в парах – узагальнення в парах.
Робота з історичним документом. Виписати в зошит важливі положення.
Після опрацювання тексту IV Універсалу учитель допомагає учням дійти висновку, що в
центрі цього документа була така теза: «Однині Українська Народна Республіка стає
самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». ЦР
закликала всіх громадян республіки захищати «добробут і свободу» у боротьбі з «більшовиками
та іншими нападниками».
Основні положення Універсалу:
- незалежність, суверенність УНР;
- на уряд покладалося завдання «цілком самостійно» довести до кінця переговори з
Німеччиною та її союзниками й укласти з ними мир;
- гарантувалася передача землі селянам без викупу ще до початку весняних польових робіт;
- констатувалася націоналізація лісів, вод і підземних багатств краю;
- брався курс на запровадження монополії на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та
іншим і встановлення державно-народного контролю над
усіма банками;
- ставилося завдання найближчим часом скликати Українські установчі збори, які б схвалили
Конституцію УНР.
Бесіда.
- Як ви оцінюєте зміст IV Універсалу?
- Чому ЦР так пізно проголосила незалежність УНР?
Підсумовуючи бесіду, учитель зазначає, що лідери ЦР з наступом більшовицьких військ
позбулися ілюзій щодо перетворення Росії на федерацію демократичних республік. Під впливом
більшовицьких гасел «Землю — селянам!», «Мир — народу!» посилилась зневіра народу в
здатність ЦР вирішити загальні державні проблеми.
На жаль, IV Універсал було проголошено надто пізно, коли кульмінаційний момент
українського національного руху вже минув.
3. Бій під Крутами. Вступ більшовицьких військ у Київ.
У середині січня 1918 р. розпочався наступ більшовицьких військ на Київ.
Для полегшення їх просування й створення в столиці відповідної обстановки київські
більшовики піднімають збройне повстання. Його центром став завод «Арсенал». Після
п'ятиденних боїв «Арсенал» було взято штурмом. Понад 200 робітників загинули або були
розстріляні гайдамаками та січовиками.
Нерішучість і непослідовність ЦР призвели до того, що у критичний момент 16 січня 1918 р. у
бою під Крутами (станція між Ніжином і Бахмачем), де вирішувалась доля Києва, вона могла
розраховувати лише на багнети 420 студентів, гімназистів та юнкерів, більшість з яких загинула
в нерівному протистоянні.
Слухання доповіді учнів про бій під Крутами. Колективний пошук від-повіді на питання: -У
чому полягав героїзм українців під час бою під Крутами?
Розповідь учителя.
Заволодівши лівобережним передмістям столиці — Дарницею, М. Муравйов під час першого
штурму зазнав невдачі. Тоді він наказав відкрити по місту вогонь із важких гармат. М.
Грушевський так описував ці дні у праці «На порозі нової України»: «25 січня, під час
бомбардування Київа, більшовики запальними знарядами розстріляли дім, де я жив — наш
фамільний дім... Кільканадцять запальних знарядів, що влетіли оден за другим до нашого
помешкання й сусідніх, за кілька мінут обернули в одно огнище весь дім... Україна поховала своє
старе в сім огнищі, в сій руїні, в могилах своїх дітей забитих рукою большовиків, як я в могилі
матери, яку півживою винесли з пожару і вона за кілька день умерла від сих страшних
заворушень і потрясень».
П'ять діб обстрілу перетворили життя киян на пекло. За цих умов ЦР прийняла рішення про
евакуацію.
26 січня 1918 р. більшовицькі військові частини увійшли до Києва. Розпочався червоний
терор, внаслідок якого було знищено 5 тис. чоловік.
В умовах відкритої війни проти національних сил України з боку більшовиків Росії ЦР
вдалася до відчайдушного кроку — пошуку союзника в цьому кривавому протистоянні й
звернула погляди до Німеччини та Австро-Угорщини.
IІІ. Консолідація
Спільне опитування
1. Назвіть основні події війни радянської Росії та УНР.
2. За яких обставин було прийнято IV Універсал?
3. Чим відрізнявся IV Універсал від своїх попередників?
4. Чи можна вважати дату 9 січня 1918 р. кінцем Української революції?
V. Підсумки
Головними подіями у розвитку Української революції наприкінці грудня 1917 — січні 1918 р.
стали війна радянської Росії проти УНР та прийняття ЦР IV Універсалу.
Недовгий період (11 місяців) Центральної Ради закінчився її поразкою.
ІV.Домашнє завдання
Опрацювати конспект і текст підручника.
Додаток 1
Ультиматум Раднаркому Відповідь УЦР на ультиматум
17 (4) грудня 1917 року В. Ленін, Л. 20 (7) грудня 1917 року В. Винниченко,
Троцький С. Петлюра
- «Відмовитися від спроб - «Неприпустимість утручання
дезорганізації загального фронту Раднаркому у внутрішні справи України
( йшлося про утворення Українського - Генеральний Секретаріат не
фронту) збирається повторювати досвід
- Не пропускати військові частини Раднаркому на території України,
з фронту на Дон або інші райони з поширюючи анархію і розруху
ворожими Раднаркому урядами - Роззброєння і висилка
- Пропускати революційні більшовицьких загонів була
(більшовицькі) війська на Південний продиктована прагненням уникнути
фронт (для боротьби з О. Каледіним) громадянської війни, наданням росіянам
- Припинити роззброєння можливості «задовольнити свої
радянських полків і червоногвардійських національні почуття» на батьківщині
загонів - В умовах повної дезорганізації
- У разі невиконання цих вимог фронту з країнами Четвертного союзу
Раднарком оголосить війну УЦР» українізовані частини, що ще зберегли
боєздатність, не в змозі утримувати всю
лінію фронту і намагаються врятуватися
- Генеральний Секретаріат
виступає за право кожної нації на
самовизначення, а підтримувати
нав’язування одній області свого
розуміння політичного управління іншій
не збирається, тому і надалі буде
пропускати на Дон і Кубань ті
 підрозділи, які повертаються додому
- Генеральний Секретаріат
виступає проти більшовицьких методів
установлення і формування влади
- Генеральний Секретаріат надалі
буде роззброювати більшовицькі
частини, якщо вони становитимуть
загрозу існуючій владі»

Додаток 2
Перша радянсько-українська війна (грудень 1917-січень 1918 рр.)
Причини
прагнення більшовиків придушення і ліквідація боротьба за владу в провал
спроб
установлення контроль центрів антибільшо- Україні між УЦР і
більшовиків усунути
над Україною- її вицького опору більшовиками УЦР від
влади,
ресурсами
спираючись на внутрішні
і промисловістю сили
в Україні
Привід: ультиматум Раднаокому

«Війна декретів»
Закони УЦР і розпорядження Декрети Народного Секретаріату
Генерального Секретаріату
Заборони вивозу хліба до Росії Скасування заборони на вивіз хліба
Постанови ГС вважати нечинними
Визнання на території України чинними
дектретів
Раднаркому Росії

Хід бойових дій

 22 (9) грудня 1917 Захоплення більшовицькими військами Харкова
24 (11) грудня 1917 І Всеукраїнський з’їзд у Харкові. Проголошення
радянської УНР,
створення радянського уряду – Народного
Секретаріату
30 (17) грудня 1917 Маніфест ВУЦВК про повалення влади УЦР і ГС
7 січня (25 грудня 1917) Початок загального наступу більшовицьких військ.
Захоплення
1918 Катеринослава
27 (14) січня 1918 Більшовицькі повстання в Одесі та Миколаєві
29 ( 16) січня 1918 Більшовицькі повстання в Києві (завод «Арсенал»).
Бій під
Крутами
4 лютого (23 січня) 1918 Придушення більшовицького повстання у Києві
7 лютого (26 січня) 1918 Мала Рада і Рада народних міністрів залишили Київ.
Вступ
Більшовицьких військ до Києва
Початок лютого 1918 Захоплення більшовицькими військами більшої
частини України і
Криму

Ослаблення соціальної
бази УЦР (повільність,
нерішучість у здійсненні
соціально-економічних
перетворень відштовхували
селянство, у той час як
більшість робітників
підтримувала більшовиків)
Причини поразки
Відсутність Високий рівень
належної уваги до організованості та
воєнної політики, боєздатності
збройного захисту більшовицьких військ,
державності успішна тактика боротьби
(не існувало за владу; уміла соціальна
регулярної і демагогія Рад
централізованої армії)

Додаток 3
Причини прийняття
Для завершення мирних переговорів Війна Радянської Росії Розвіювання
автономістських
Делегації УЦР з країнами Четвертного проти УНР ілюзій у лідерів
УЦР
союзу

Основні положення
- Проголошувалися незалежність і суверенітет УНР
- Декларувалося прагнення до дружніх відносин із сусідніми державами, без
взаємного втручання у внутрішні справи
- Влада в Україні належатиме тільки її народові, від імені якого виступатимуть
Українські Установчі збори. До їх зібрання мала правити УЦР та її виконавчий орган,
який отримав назву Рада народних міністрів
- Проголошувалось прагнення розпочати негайні переговори з країнами
Четвертного союзу
- Закликав до рішучих дій з більшовиками
- Пропонував реорганізувати армію в народну міліцію
- Проголошувалися соціально-економічні перетворення: націоналізація всіх
 природних ресурсів, ліквідація права приватної власності на землю, передача всієї
землі всім трудящим без викупу, переведення підприємств на випуск мирної
продукції, соціальна допомога безробітним і тим, що постраждали від війни;
проголошувалася монополія на торгівлю деякими товарами, установлювався
державний контроль над банками
- Підтверджувалися всі проголошені демократичні свободи і права національних
меншин.
- У день проголошення ІУ Універсалу ЦР прийняла Закон про національно-
територіальну автономію. Право на автономію автоматично визнавалося за трьома
найбільшими національними групами- росіянами, євреями, поляками. Білоруси, німці,
чехи, молдовани, татари, греки і болгари могли одержати це право, якщо їхні петиції у
цій справі зберуть щонайменше 10 тисяч голосів.

Додаток 4
І Універсал.
«Народе Український!
Народе селян, робітників, трудящого люду! Волею своєю ти поставив нас, Українську
Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української землі. …Хай Україна буде вільною.
Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючись
з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати
своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдським, рівним, прямим і
тайним голосуванням ВСЕН АРОДНІ УКРАЇН-
СЬКІ ЗБОРИ (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право
видавати тільки наші УКРАЇНСЬКІ ЗБОРИ. Ті ж закони, що мають лад давати на всій Російській
державі, повинні видаватися Всеросійськім Парламенті. …Ми гадали, що Центральне Російське
Правительство протягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада,
зможемо дати лад нашій землі. Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші
домагання, одіпхнуло простягнену руку українського народу…
І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і
оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.
Ухвалено: Київ, року 1917, місяця червня (іюня) числа 10»

ІІ Універсал
«Громадяни землі Української!
…Временне правительство, стоючи на стороні завойованої народом волі, визнаючи за кожним
народом право на самовизначення і відносячи остаточне встановлення форми його до
Учредительного Зібрання, простягає руку представникам Української демократії — Центральній
Раді — і закликає в згоді з ним творити новее життя України на добро всій революційній Росії.
…Генеральний Секретаріат… буде представлений на затвердження Временного
Правительства на Україні.
Вважаючи, що утворення краєвого органу Временного Правительства на Україні забезпечує
бажане наближення управління краєм до потреби місцевої людності в можливих до
Учредительного Зібрання межах, і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв’язана з
загальними здобутками революції, ми рішуче ставимося проти замірів самовільного здійснення
автономії до Всеросійського
Учредительного Собранія.
Що стосується комплектування військових частин, то для цього Центральна Рада матиме своїх
представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральнім штабі і Верховному
Головнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частей
виключно українцями, поскільки таке комплектування, по опреділенню Військового Міністра,
буде являтися з технічного боку можливим без порушення боєздатності армії.
У Києві, 1917 р. липня 3-го дня»
 ІІІ Універсал УЦР
1. До Українських установчих зборів вся влада в Україні належала Центральній Раді та її
Генеральному секретаріату (Універсал призначав вибори до них 27 грудня, а скликання – 9
січня).
2. Скасовувалась приватна власність на поміщицькі, удільні, монастирські, кабінетські та
церковні землі і проголошувалась власність всього трудового народу.
3. Встановлювався 8-ми годинний робочий день.
4. Запроваджувався державний контроль на продукцію промисловості.
5. Домагатися якнайшвидшого досягнення миру.
6. Скасовувалась смертна кара та проголошувалась амністія політичним арештантам.
7. Зміцнювались і поширювались права місцевого самоврядування.
8. Закріплювались загальнолюдські демократичні свободи: слова, друку, віри, зібрань, союзів,
страйків, недоторканості особи і помешкання, можливості вживання місцевих мов у стосунках з
усіма установами.
9. Надання росіянам, євреям, полякам права на національно-персональну автономію та на
вільний розвиток всім іншим народам, які мешкали в Україні.
10. Зобов'язання врятувати від голоду не лише український народ, а й фронт та великі частини
Російської республіки тощо.
 Урок № 14
Практичне заняття №2. Державне будівництво Української Центральної Ради: здобутки
і прорахунки
Мета уроку:
 узагальнити, систематизувати й поглибити знання учнів з теми «Здобутки і
прорахунки УЦР у державотворчому процесі», сприяти формуванню в учнів самостійної роботи
з навчальною та додатковою літературою;
 розвивати вміння логічно мислити, робити висновки й узагальнення на
основі різноманітних історичних джерел, проводити дослідницьку пошукову роботу;
 аналізувати і порівнювати різні джерела інформації; користуватися
інформаційно-комунікаційними технологіями та мас-медіа;
 виховувати повагу до героїв боротьби за незалежність, громадянську
самосвідомість, патріотизм учнів.
Тип уроку: урок узагальнення з використанням проектних технологій.
Методи навчання, прийоми: метод проектів, пошуковий метод, дискусія, індивідуалізація та
диференціація завдань, робота в групах, парах, метод «Мікрофон», гра «Терези історії»,
випереджальне завдання, складання сінканів, гра «Таємнича постать», тестовий контроль,
складання резюме.
Форма організації навчальної діяльності учнів: лабораторія державотворення «Точка зору»,
робота у творчих групах: істориків, експертів, руйнівників міфів.
Обладнання: портрети діячів історії, мультимедійний проектор, учнівські електронні
презентації, персональні комп’ютери, документальний фільм «національна демократична
революція і УЦР».
https://www.youtube.com/watch?v=KLZNEIb8OfU

Терміни і поняття: «Революція», «Українська революція», «універсал», «національно-

територіальна автономія», «Генеральний секретаріат», «соборність»., «більшовики», «диктатура»,
«ультиматум», « національно-персональна автономія».
Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія, географія,економіка, інформатика.
Технічні засоби навчання: комп’ютери, мультимедійний проектор.
Очікувані результати.
Після уроку учні зможуть:
- використовувати різні джерела інформації;
- працювати у творчих групах; - готувати презентації з проблематики даної теми;
- критично мислити й обґрунтовано доводити свою точку зору;
- робити аргументовані висновки щодо здобутків і прорахунків УЦР у державотворчому процесі;
- орієнтуватися в історичній термінології;
- творчо застосовувати набуті знання під час складання характеристик історичних персоналій:
Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Сергія Єфремова, Володимира Винниченка.

Епіграф до уроку: «… для правильного розвитку народів їм треба мати державну

незалежність…» (Михайло Драгоманов).
Хід уроку
 І Вступна частина (Актуалізація, мотивація, тема та очікувальні результати уроку)5хв.
Вчитель: Історія – це пам'ять людського суспільства. Історія захоплює кожного своїми
подіями і героями. Довгий час на Україні навіть згадки не було про те, що на теренах нашого
краю відбувалося Українська революція. 2017рік - Президентом України проголошено Роком
Української революції 1917-1921р.р.Саме про події, яким виповнюється 100 років ми поговоримо
на сьогоднішньому уроці.
«Тема Української революції 1917-1921 років – найкращий приклад повернення в суспільну
свідомість, в суспільну пам'ять теми, яка була не просто забута, а заборонена, перекручена у
радянські часи», …важливо вивчати досвід уроків революції 1917-1921років, щоб не повторити
помилки, які стали причиною втрати Української держави тоді, сто років тому».
Володимир В’ятрович
Отже, метою нашого заняття є дослідження, аналіз і встановлення особливостей процесу
державотворення в період Центральної Ради, значимість цього досвіду та основні уроки її
діяльності.
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
Демонстрація фільму документальний фільм «Національна демократична революція і УЦР».
Викладач:
Ще Михайло Драгоманов писав у листі до своєї доньки: «… для правильного розвитку народів
їм треба мати державну незалежність…».
Метод «Мікрофон» (запитання до учнів):
Чи погоджуєтесь ви з такою думкою? Що, на ваш погляд, дає народу незалежність? (Відповіді
учнів).
Викладач: Українська Центральна Рада– це етап нашої історії, що мав свій початок піднесення
і, на жаль, закономірний занепад. Слова згаданого вище В. Винниченка про те, що
історіюУкраїни не можна читати без брому, певною мірою можна віднести до часів національно-
визвольних змагань 1917-1920 рр.
Отже, вітаю вас у студії передачі ток-шоу «Точка зору».
2. Основна частина (Конструювання учнями знань, умінь, ставлень ) 33 хв.
План уроку:
1. Здобутки і прорахунки УЦР.
2. Причини падіння УЦР, її історичне значення.
3. Міфи про Українську революцію
Вчитель пропонує учням розпочати роботу з листа оцінювання, щоб на протязі уроку
оцінювати свої результати щодо засвоєння змісту, набуття умінь і навичок, а й щодо групової
діяльності. (Додаток № 1)
Вчитель: З нами в студії працюють історики, ,експерти, руйнівники міфів та всі присутні в
кабінеті яких цікавить історія України.
Кожна группа працювала над проблемою проекту, яка, на наш погляд, за браком часу
недостатньо висвітлюється в курсі історії, обрала свою форму звіту з роботи, яка передбачала
ознайомлення й аналіз багатьох історичних джерел, документів, перегляд документальних
фільмів, електронних презентацій, складання сінканів, підготовка питань з теми «Причини
падіння УЦР»
Кожна група підготувала презентацію і історичну довідку зі своєї рубрики
І г р у п а «Історики» Презентація першого міні-проекту «Здобутки й прорахунки УЦР у
державотворчому процесі.»(Презентація № 1)
Завдання до всіх учнів: почати складати таблицю «Здобутки і прорахунки УЦР»
Реферативне повідомлення:
Розглянемо здобутки УЦР:
- за своєю суттю соціально-економічна політика УЦР була соціалістичною;
- національні меншини отримали право національно-культурної автономії;
- були продовжені державотворчі традиції українського народу;
- залучення до політичного життя великих мас українства, набуття досвіду політичної
боротьби;
- пробудження національної самосвідомості;
- розпочато процес соціально-економічних перетворень;
- демократизація суспільно-політичного життя (свобода слова, друку, віросповідання);
було закладено основи мирної зовнішньої політики України. Прорахунки УЦР:
- ігнорування такого важливого чинника в державотворчому процесі, як армія;
 - не вдалося налагодити рівноправні відносини із сусідніми державами, домогтися
справжнього міжнародного визнання УНР;
- непослідовність у реалізації соціально-економічної політики;
- сліпе слідування соціалістичній доктрині;
- не вдалося сформувати дієвого державного апарату, налагодити постачання міст
продовольством, забезпечити порядок і законність;
- не вдалося нейтралізувати соціальну демагогію більшовиків, відсутнє інформаційне
забезпечення політики УЦР;
- захопленість ідеєю федералізму, намагання втілити її в життя за будь-яких обставин;
- відсутній досвід державного будівництва.
Гра «Терези історії»
Терези історії (оцінка здобутків і прорахунків УЦР). (Малюємо терези, кладемо на одні ваги
успіхи, а на інші недоліки /прорахунки аргументуємо)

ІІ Група «Експерти»Презентація другого міні-проекту учнів: дослідити, що стало причиною

падіння УЦР та визначити її історичне значення(Презентація №2)
Історична довідка
Внутрішні чинники
- Складні умови діяльності — господарська руїна, безладдя, анархія;
- Неспроможність запропонувати програму, яка б згуртувала усі верстви українського
населення;
- Невдоволення політикою УЦР заможних верств населення (підприємців, поміщиків, замож-
них селян);
- Ілюзорна віра в демократичну федерацію народів Росії, надія на примирення з
більшовиками;
- непослідовність, нерішучість у вирішенні нагальних соціально-економічних проблем,
зокрема зволікання з проведенням аграрної реформи;
- нехтування необхідності створити регулярну боєздатну українську армію;
- наявність суперечностей у середині УЦР
Зовнішні чинники
- Байдужість країн Антанти до долі України;
- Фактична окупація німецькими військами території України, конфлікт УЦР з німецько-
австрійською окупаційною адміністрацією;
- ідеологічний та військовий тиск з боку більшовиків
Історичне значення УЦР
- Підняла на новий щабель ідею української державності
- Діяльність Центральної Ради викликала захоплення і булла підтримана численними
представниками різноманітних верств населення України
- Центральна Рада практично здійснила одвічні прагнення українського народу до свободи і
незалежності
- Боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладах підготувала
покоління, які вибороли незалежність України
Випереджальне домашнє завдання для груп: підготувати запитання з теми. Перевірка, у ході
якої учні по черзі задають один одному запитання, які підготували вдома.
1. Дайте оцінку роботі Центральної Ради: назвіть здобутки
2. Проаналізуйте прорахунки в роботі Центральної Ради, дайте їм оцінку
3. Вкажіть причини поразки УЦР
4. До якого Універсалу належать слова «Однині Україна стає Українською Народною
Республікою. Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо
станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти, щоб уся Республіка Російська стала
федерацією рівних і вільних народів».
5. Чибув в України шанс 1918 р. Зберегти свій суверенітет?
 6. М. Грушевський – перший Президент України – міф ч иреальність
ІІІ група Руйнівники міфів Презентація третього міні-проекту «Міфи про Українську
революцію»(Презентація №3)
Вчитель: Що означає термін Міф у сучасному контексті?
Міф (від грец. Μύθος, мітос — букв. оповідь, розповідь, рідше — казка) або міф — це
оповідь, яка пояснює походження певних речей, явищ, всього світу, через емоційно-чуттєві
о́брази. 
Завдання всім учням: переглядаючи презентацію, з’ясувати: М.С. Грушевський – перший
президент України: міф чи реальність?
Бесіда.
Що нового ви для себе дізналися?
Чи була ця інформація для вас корисною?
Гра «Таємнича постать» (на дошці демонструються портрети): вам потрібно визначити кого
змальовано на портреті і вказати його внесок в Українську революцію і діяльність УЦР
Робота з термінами і історичними поняттями.
Складання сінканів
Вчитель: На ваших моніторах є алгоритм складання сінкану. Кожна з творчих груп отримала
терміни і поняття, за якими вам потрібно скласти сінкан і запропонувати їх розв’язання іншій
групі.(Додаток №2)
Учні на дошці демонструють складені сінкани і пропонують їх розгадати.
ІІІ. Підсумкова частина (Узагальнення засвоєного, рефлексія ходу та результатів уроку)
7 хв.
- Визначити рівень досягнення мети, завдань та очікуваних результатів уроку.
Тестовий контроль (вчитель пропонує учням об’єднатися у пари і одному опрацювати
тести(робота з комп’ютером), а іншому підвести підсумок своєї діяльності на уроці, написати
резюме з використанням ключових фраз)) , прослуховування резюме, самооцінювання учнів,
корекція самооцінювання учнів учителем.
Домашнє завдання:
1. Звернутись до запропонованих вчителем медіа-ресурсів продовжити роботу над
спростуванням міфів про Українську революцію
2. Підготуватись до узагальнюючого уроку з теми: «Початок Української революції (1917 —
квітень 1918 р)»

Вчитель
Отже, ми з вами сьогодні з ясували, що Центральна рада мала як здобутки, так і прорахунки.
Проте вона мала свої заслуги перед українським народом. Протягом свого нетривалого існування
вона пробудила його від рабської покори, підняла на національно-визвольну боротьбу за
відродження державності, створила суверенну УНР. До втрати УЦР соціальної опори, призвело
те, що булла відсутність політичного досвіду керівників УЦР, та нездатність керівників
налагодити систему державного управління. Завершити цей висновок можна фразою, що булла
сказана М. С. Грушевським: “У своїй діяльності Центральна Рада завжди мала єдиний критерій,
єдиний компас — це інтереси трудящих мас. І Які б не були помилки і невдачі наші,
співробітники Центральної Ради можуть із вдоволенням оглянутися на пройдену путь і сказати
словами поета: «Ми не лукавили з тобою, ми чесно йшли; у нас нема зерна неправди за
собою…»”

Урок № 16
 Тема уроку: Українська Держава
Мета уроку:
 охарактеризувати основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики гетьманату,
розкрити обставини приходу до влади П.Скоропадського і його відставки;
 розвивати навички роботи з історичними документами, вміння систематизувати й
узагальнювати історичні факти, працювати в групах.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, карта «Доба Гетьманату», фотовиставка, додаткова література,
документи.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
Бесіда
1. Які наслідки мав Брест – Литовський договір?
2. Кого не влаштовувала політика ЦР?
ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
План.
1. Гетьманський переворот.
2. Внутрішня і зовнішня політика Павла Скоропадського.
3. Причини падіння гетьманату.
В. Липинський писав,що «відбудовуючи гетьманство,ми відтворюємо стару традицію. Кожна
нація має таку традицію,яка виникла впродовж її історичного існування. Кожна держава може
мати тільки таку форму національно - державного ладу який виростає з цієї традиції. В Україні
такою формою державного існування було гетьманство, яке добре себе показало за
Б.Хмельницького. Саме він був творцем української гетьманської ідеї. Гетьманство - це символ
єдності української нації і сили української держави». У ХХ столітті на чолі України став новий
гетьман – Павло Скоропадський.
Давайте познайомимося з історією роду Скоропадських. (Випереджальне завдання учня
«Історична довідка П.Скоропадський»).
Історію держави гетьмана П.Скоропадського ще не написано. Нема жодного документального
збірника, хоч архіви мають десятки фондів, які достатньою мірою відбивають існування
Української Держави 1918 року. Однак проблемних запитань стосовно періоду гетьманського
правління виникає чи мало. Ми з вами спробуємо відповісти на деякі з них.
Проблемні питання уроку:
1. Чи гетьман був вільний у своїх діях?
2. Як гетьман ставився до української національної справи?
29 квітня 1918-останній день правління УЦР і початок правління гетьманату Скоропадського.
В історії цей день розглядають як гетьманський переворот. Як ви розумієте слово переворот?
П.Скоропадський прийшов до влади завдяки кільком важливим факторам. Спробуємо
визначити ці фактори. Ваші думки з цього приводу.
Перегляд відео.
Саме так, одним з факторів приходу Скоропадського до влади стала підтримка з боку
окупаційних військ. Зараз за допомогою підручника спробуємо з’ясувати за яких умов
окупаційна адміністрація дала згоду підтримати уряд Скоропадського. (Робота з підручником
стор.151, діти зачитують).
Давайте повернемося до одного з наших проблемних питань і дамо на нього відповідь.
(Розгляд першого проблемного питання).
Хоча Скоропадський і почав свою діяльність за таких умов, проте його внутрішня і зовнішня
політика не завжди відповідала цим умовам. У перший же день свого гетьманування
Скоропадський видає маніфест «Грамоту до всього українського народу», і закон «Про
тимчасовий державний устрій України».
 А зараз працюємо з історичними джерелами.
Робота з документами.
Запитання.
1. У зв’язку з якими подіями з’явилися ці документи та кому вони адресовані?
2. Який державний устрій передбачалося встановити в Україні?
Питання внутрішньої і зовнішньої політики гетьмана Скоропадського опрацюємо у групах.
Отже, об’єднюємося у три групи:
 Перша група – внутрішня політика
 Друга група – зовнішня політика
 Третя група – політика в галузі культури і освіти.
Робота з підручником (стор. 152-154)
Захистити свою роботу у групі ви можете у будь-якому вигляді – це може бути
таблиця,схема,асоціативний кущ чи інший вид роботи.
То чи можемо ми тепер відповісти на ще одне проблемне питання? (розгляд другого п
роблемного питання ).
Восени 1918р. напрямок зовнішньої політики П. Скоропадського різко змінився. Після
поразки Четвертного союзу гетьман починає шукати підтримки в країн Антанти. Звичайно,що
країни Антанти не визнають самостійної України,а прагнуть бачити її у федерації з Росією. В цих
умовах 14 листопада 1918р. гетьман оголосив грамоту про федеративні зв’язки з не
більшовицькою Росією.
Робота з документом «Федеративна грамота» гетьмана П. Скоропадського.
Запитання
- Чи можна стверджувати, що цією грамотою П. Скоропадський зрікся ідеї незалежної
України?
14 грудня 1918 року Українська держава припинила своє існування.
5.Закріплення нових знань,умінь і навичок.
Зараз ми перевіримо,як ви засвоїли тему і виконаємо тести.
V. Підсумок уроку
Підсумком нашого уроку стане дерево рішень,де ми спробуємо підсумувати діяльність П.
Скоропадського і визначити,що переважало здобутки чи прорахунки?
Підтвердженням опрацювання теми є фотовиставка (презентація).
VI. Оцінювання учнів.
VII. Домашнє завдання
1. Опрацювати параграф 19.
2. У контурній карті ст. 9,завдання 1-2-3.
3. Групі А твір ессе «Чи можна вважати гетьмана П. Скоропадського українським державо
творцем?».
 Урок № 17
Тема уроку: Директорія
Мета: охарактеризувати внутрішню та зовнішню політику Директорії та порівняти її з
політикою попередніх урядів; визначити причини військових поразок сил УНР та наростання
нестабільності у внутрішньополітичному становищі України; розвивати в учнів уміння
встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з історичними джерелами, аналізувати
матеріал, робити висновки та узагальнення, висловлювати свою точку зору.
Основні поняття: «Директорія», «Трудовий конгрес», «отаманщина».
Обладнання: документи, ілюстрації, схеми, таблиці, мультимедійний проектор для роботи з
ілюстраціями.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть:
• визначати хронологічну послідовність подій періоду визвольних змагань;
• показувати на карті місця основних подій періоду визвольних змагань та військові дії періоду
громадянської війни;
• на основі аналізу різних джерел інформації:
а) визначати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами періоду
визвольних змагань;
б) порівнювати державний устрій за часів ЦР, Гетьманату, Директорії;
в) характеризувати внутрішню та зовнішню політику Директорії та порівнювати її з політикою
інших урядів;
г) описувати соціально-економічне становище, повсякденне життя, настрої населення та
психологічний клімат у суспільстві за часів визвольних змагань;
д) порівнювати та оцінювати різні точки зору щодо причин поразки визвольних змагань та їх
наслідків;
е) складати політичний портрет Симона Петлюри.
Хід уроку 21. Директорія, конспекти уроків Історія України 10 клас
І. Організаційний момент
ІІ . Актуалізація опорних знань учнів
Складання хронологічного ланцюжка «Утворення Директорії»

Завдання
Охарактеризуйте внутрішньо- та зовнішньополітичну ситуацію в Україні на момент створення
Директорії.
ІІІ . Мотивація навчальної діяльності
Вправа «Знаю — хочу знати»
Учні заповнюють спочатку ліву частину схеми, тобто записують все, що їм вже відомо про
Директорію. А потім заповнюють праву частину схеми — те, що хочуть дізнатися про
Директорію на уроці.

Учитель.
Після розгрому під Мотовилівкою (18 листопада 1918 року) найбільш боєздатних сил гетьмана
армія УНР контролювала майже всю територію України. Проте вже через півтора місяця вона
змушена була під ударами збройних формувань радянської Росії залишити українську столицю.
Із цього моменту для Директорії розпочинався період політичної нестабільності, жорстокої
боротьби за владу, безуспішних пошуків надійної зовнішньої та внутрішньої підтримки,
нескінченних переїздів (Вінниця— Проскурів — Рівне — Станіслав — Кам’янець-Подільський),
періодичних реорганізацій уряду (урядовий кабінет змінював свій склад шість разів, його
очолювали по черзі В. Чехівський, С. Остапенко, Б. Мартос, І. Мазепа, В. Пилипенко) та
кардинальних змін офіційної політичної лінії.
Протягом свого існування Директорія поступово еволюціонізувала в диктатуру військових на
чолі з С. Петлюрою.
ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Політичний курс Директорії
Учитель.
Політичний курс нового режиму не відзначався послідовністю. На початковому етапі існування
Директорії у визначенні основних напрямків її діяльності відіграв В. Винниченко.
Симон Петлюра один із найкращих і найавторитетніших членів Директорії, у цей час повністю
поринув у роботу в армії і не мав відчутного впливу на курс УНР . Тому, зайнявши Києв,
Директорія оприлюднила ряд відозв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Була прийнята
постанова про негайне звільнення всіх признчених при гетьмані чиновників. Частину з них
притягнули до судової відповідальності. За розпорядженням нової влади проводились обшуки в
заможних маєтках. Було оголошено про намір ліквідувати нетрудові господарства на селі,
монастирське, церковне землеволодіння. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим
радам селян, робітників та трудової інтеліґенції. 26 грудня 1918 р. була проголошена Декларація
з програмою Директорії.
Робота з таблицею
Основні положення Декларації Директорії УНР
• Скасування Гетьманщини. Відновлення УНР .
• Директорія — тимчасова верховна влада до скликання Конгресу трудового народу України.
• Влада в УНР належить трудовому народу, а експлуататорські класи позбавляються права
голосу.
• Скасування великих землеволодінь. Передача землі селянам без викупу.
• Проголошення 8-годинного робочого дня та демократичних свобод.
• Налагодження міжнародних відносин на засадах нейтралітету та мирного співіснування з усіма
країнами
Завдання
Чи згодні ви із твердженням, що Директорія планувала установити в Україні національний
варіант радянської влади? Свою думку аргументуйте.
Учитель.
Політичний курс Директорії виявився непослідовним. Через свої непродумані рішення
Директорія залишалася без підтримки переважної більшості спеціалістів, промисловців,
чиновників державного апарату — тих, без кого нормальне існування держави неможливе.
Здійснюючи революційну перебудову всіх структур гетьманської держави, діячі Директорії не
мали чіткого уявлення, чим їх замінити.
Непослідовність курсу Директорії виявилася перш за все в розробці аграрної політики.
Декларуючи вилучення землі у поміщиків без викупу і цим відповідаючи на тодішні запити
селянства, Директорія прагнула заспокоїти і поміщиків, пообіцявши їм компенсації витрат на
різноманітні вдосконалення, раніше проведені в маєтках. За землевласниками залишались
будинки, де вони до цього жили, породиста худоба, виноградники та інше. Було також
оголошено про недоторканність земель промислових підприємств і цукрових заводів, що
належали промисловцям і політикам цукрозаводникам. Конфіскації також не підлягали землі
іноземних підданих. У руках заможних селян залишалися ділянки площею до 15 дес. землі.
Поміщики і буржуазія в Україні були незадоволені політикою Директорії, яка відкрито
ігнорувала їхні інтереси.
Директорія домаглася розширення міжнародних зв’язків УНР . Україну визнали Угорщина,
Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити
нормальних відносин з державами, від яких залежала доля УНР : радянською Росією,
державами Антанти, Польщею.
Завдання
У чому, на вашу думку, полягала недосконалість аграрної політики Директорії?
Учитель.
Наприкінці листопада 1918 р. на Україну розгортає наступ більшовицька армія. 31 грудня 1918
р. у радіограмі на адресу РН К РСФРР Директорія запропонувала переговори про мир.
Раднарком не визнавав Директорію представницьким органом українського народу, проте на
переговори погодився. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні
неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні
немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об’єднання з українським радянським урядом
і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР .
Наступ більшовиків на Україну продовжується.
Міжнародна політика Директорії
Робота в групах
Клас поділяється на три групи. Працюючи з підручником, перша група визначає відносини
Директорії з Р адянською Росією, друга група — з Антантою, третя група — з Польщею. За
результатами роботи групи складають узагальнюючі хронологічні таблиці.
1-а група
Директорія — Радянська Росія
Дата Подія
13 Анулювання Радянською Росією Брестського мирного договору; згодом — постан
листопада Раднаркому про невизнання України самостійною державою, початок захоплення
1918 р. українських територій, залишених німцями
3 січня 1919 Зайнято Харків, куди переїхав створений більшовиками Тимчасовий робітничо-
р. селянський уряд радянської України
Ультиматум Директорії Раднаркому з вимогою припинення воєнних дій та негайно
9 січня 1919 виведення російських військ з території України. У відповідь було заявлено, що воє
р. дії ведуть між собою війська Директорії та Українського радянського уряду, а
російські у цьому участі не беруть
16 січня
Оголошення Директорією війни проти Радянської Росії
1919 р.
Радянські війська заволоділи Лівобережжям, 5 лютого вони увійшли до Києва.
Січень–
Директорія переїхала до Вінниці, її очолив С. Петлюра, який фактично всю владу
лютий 1919 р.
перебрав на себе
Лютий–
квітень 1919 Головні військові сили Директорії розгромлені
р.
2-а група
Директорія — Антанта
Дата Подія
Наступ військ Антанти на півдні України в районі Севастополя та Одеси.
Листопад
Окупація півдня України по лінії Тирасполь–Вознесенськ–Новий Буг–
1918 р.
Борислав. Кількість військ Антанти налічувала 60 тис. чол.
Грудень Антанта погодилась визнати Директорію тільки за умови підпорядкування її
1917 р. військ генералу Денікіну. Директорія відмовилась від цієї пропозиції
Січень
Директорія спробувала витіснити війська Антанти, але зазнала поразки
1919 р.
 3-я група
Директорія — Польща
Дата Подія
Листопад Утворення Польської держави внаслідок завершення Першої світової війни і
1918 р. розпаду Австро-Угорщини
Керівник Польської держави генерал Ю. Пілсудський висуває територіальні
Листопад
претензії до України, претендуючи на західноукраїнські землі. Між
1918 р.
українськими та польськими військами починаються збройні сутички
Листопад
Польська армія розпочинає окупацію Західної України
1918 р.
Завдання
Які факти свідчать про ускладнення внутрішньо- та зовнішньо-політичного становища
Директорії наприкінці 1918 — на початку 1919 року?
Учитель.
Тим часом внутрішньополітичне становище Директорії ще більше ускладнилося. Країною
прокотилася хвиля арештів.
Закриваються утворені за гетьмана установи (існував навіть проект закриття Академії Наук «як
витвору гетьманату»), забороняється вживання російської мови, позбавлено політичних прав
усієї інтеліґенції. Внаслідок цього Директорія залишилася без підтримки селян і національних
меншин та допомоги кваліфікованих кадрів. Її влада суттєво послаблювалася і через відсутність
чіткої моделі державотворення.
На цю роль тоді претендували три форми суспільної організації: парламентська республіка,
республіка Рад та військова диктатура. За час свого існування Директорія певною мірою
апробувала кожну з цих моделей, але обрала військову диктатуру.
Грудневий 1918 р. Трудовий конгрес був покликаний виконати роль Установчих зборів і
визначити форму державної влади в Україні. Враховуючи ускладнення воєнно-політичної
ситуації, він тимчасово передав усю повноту влади Директорії, яка надалі під тиском обставин
перетворилася на особисту диктатуру С. Петлюри.
Дезорганізовувало діяльність Директорії також особисте протистояння лідерів, відсутність
спільної думки щодо першочергових завдань та політичної орієнтації. Так, якщо В. Винниченко
та його прибічники обстоювали «радянську платформу», виступали за союз з більшовицькою
Росією проти Антанти та пріоритетне вирішення соціальних проблем, то С. Петлюра зі своїми
соратниками схилявся до зближення з Антантою, а першочерговим завданням вважав зміцнення
незалежності держави через посилення армії та її адміністративних органів.
До того ж на ситуацію в Україні у цей час суттєво впливав розквіт отаманщини.
Уже в січні 1919 р. два колишніх петлюрівських отамани Григор’єв і Зелений оголосили про
свій перехід на радянські позиції і розпочали партизанську боротьбу проти Директорії.
У їхніх загонах налічувалося майже 50 тис. бійців. Катеринославська губернія була своєрідним
епіцентром діяльності збройних формувань Махна, який не визнавав уряду Директорії.
Таким чином, характерними ознаками цього періоду були прогресуючий параліч влади,
наростаючий безлад, єврейські погроми, зростання масштабів отаманщини, яка, охоплюючи
дедалі більші території, перетворилася на потужний дестабілізуючий чинник, що ослаблював
Директорію зсередини. Але найважливішою причиною нової поразки національно-
демократичних сил була неспроможність Директорії створити життєздатний і стабільний
політичний режим: державний апарат, армію, органи охорони громадського порядку, систему
законодавчих і виконавчих органів як у центрів, так і на місцях. До того ж широкі маси
українського населення не зовсім усвідомлювали загальнонаціональні інтереси, необхідність
створення і зміцнення власної держави. Вкотре негативний вплив на розвиток подій в Україні
справили вкрай несприятливі зовнішньополітичні обставини.
V. Узагальнення та систематизація знань
Робота в групах
• 1-а група. Порівняти внутрішню та зовнішню політику Директорії з політикою Центральної
Ради.
• 2-а група. Порівняти внутрішню та зовнішню політику Директорії з політикою П.
Скоропадського.
• 3-я група. Порівняти внутрішню та зовнішню політику Директорії з політикою більшовиків.
Складання узагальнюючої таблиці
Причини поразки Директорії
• Суперечлива внутрішня політика, у тому числі нерозв’язне аграрне питання.
• Позбавлення політичних прав значної частини українських громадян.
• Р озквіт отаманства, наростаюча анархія в суспільстві.
• Особисте протистояння лідерів — В. Винниченка та С. Петлюри.
• Заборона вживання російської мови.
• Неспроможність стати на перешкоді єврейським погромам.
• Нерозбірливе закриття національних установ, створених за часів гетьмана.
• Незадовільна підготовка та організація армії.
• Складна зовнішньополітична ситуація (територія України стала ареною битви для військ
Радянської Росії, білогвардійців, Антанти, поляків)
VІ. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Скласти історичний портрет С. Петлюри.
3. Одному учневі підготувати повідомлення «День соборності України».
 Урок № 18
Тема уроку: Західноукраїнські землі в Українській революції
Мета уроку :
а. Навчальна: визначити у чому особливості національно – визвольного руху на
західноукраїнських землях; розкрити процес створення ЗУНР; визначити історичне значення
Акту злуки УНР і ЗУНР;
б. Розвиваюча: продовжувати формувати в учнів вміння аналізувати, узагальнювати та
критично оцінювати історичні процеси, уміння працювати в групах.
в. Виховна: виховувати в учнів почуття патріотизму та громадянської свідомості.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Методи навчання: розповідь, бесіда, аналіз історичних джерел, перегляд док. фільму до теми,
презентації. Акт злуки Унр та Зунр.flv на www.youtube.com

ФОПД: робота в групах, індивідуальна.

Обладнання: ПК, мультимедійна установка; карта «Україна. Адміністративний поділ та

історико – етнографічні землі»; підручник «Історія України» авт. О. Реєнт, О. Малій;
роздатковий матеріал.

Основні поняття: Галичина, ЗУНР, УНР, Акт Злуки

Національна Рада– орган найвищої постійно діючої влади в країні.
Соборність - єдність етнічних українських земель. (Учні записують терміни в словник).

Основні дати: 18 жовтня 1918 р. – створення Національної Ради у Львові; 1 листопада 1918
р.- перехід влади до Національної Ради;13 листопада 1918 р.– проголошення ЗУНР; 22 листопада
- польські війська займають Львів; 22 січня 1919 р. – Акт злуки УНР та ЗУНР; 24 серпня 1991 –
День незалежності;
Портрети Є. Петрушевича та провідних діячів ЗУНР.

Особи в історії: Кость Левицький, Є.Петрушевич.

Епіграф до уроку: «… Народе український! У твоїх руках твоя доля»

ХІД УРОКУ
План уроку (на дошці)
1. Проголошення ЗУНР.
2. Злука УНР і ЗУНР.

І. Організаційний момент (1-1,5хв)

ІІ. Актуалізація знань учнів, перевірка д/з:(5 хв) Фронтальне опитування

1.Коли було сформовано Український національний союз (УНС). Що було його метою?
(серпень 1918 р.) Мета: боротьба проти гетьманського режиму. Виступали за відновлення
УНР.
2. Коли була створена Директорія і з якою метою? (13 листопада 1918 р.) Для збройної
боротьби з гетьманом.
3. Який був її склад? (В.Виниченко, С.Петлюра, Ф Швець, А Макаренко, О. Андрієвський)
4. В чому полягала аграрна політика Директорії? Як вона була сприйнята населенням?

ІІІ. Мотивація
 Повідомити тему та мету уроку.
На сьогоднішньому уроці ми повинні визначити особливості національно – визвольного руху
на західноукраїнських землях. Розкриємо процес створення ЗУНР. Визначимо історичне
значення Акту злуки УНР і ЗУНР.

ІV. Первинне розуміння учнів

Запитання. Давайте з вами згадаємо: 1). Що означало для західних українців створення в
листопаді 1916 р. Польського королівства і проголошення автономії Галичини?
2) Чого бажали добитися галицькі національні партії в ході Першої світової війни?
3) У складі якої держави перебували західноукраїнські землі? Назвіть і покажіть їх на карті.
4). Чим закінчилася для австро-німецького блоку Перша світова війна?

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Проголошення ЗУНР
Розповідь учителя.
В умовах наближення поразки Німеччини та Австро-Угорщини у Першій світовій війні в
західноукраїнських землях почав наростати рух за національне самовизначення та формування
української держави.
На початку жовтня політичні сили Галичини, прогнозуючи зміну влади, розгорнули
підготовку до створення української адміністрації в краї.
18 жовтня 1918 р. у Львові відбулися загальні збори політичних і громадських діячів
Галичини і Буковини на яких було обрано Українську Національну раду. (Запитання учням)
Яку запис у зошит нам потрібно зробити?

(Запис у зошити)

До неї увійшли:
 Всі українські депутати, обрані до австрійського парламенту
 депутати крайових сеймів
 по три представникив кожної української політичної партії.

Українська Національна рада прийняла постанову про утворення на

українських етнічних землях Української держави. Вона проголосила, що претендує на
Східну Галичину, Лемківщину, північно-західну Буковину і Закарпаття. Учасники зібрання
прийняли рішення розпочати роботу з підготовки конституції української держави.

Звернімося до джерел (Раздати кожній групі завдання)

Завдання для І групи:

Із Статуту Української Національної ради, прийнятого у Львові 19 жовтня 1918 р.
Українська Національна Рада є Конституантою тієї частини українського народу, яка живе в
Австро–Угорській монархії, на цілій його етнографічній території,
Українська Національна Рада має право і обов’язок:
а. виконати в хвилі, яку признається за відповідну, іменем українського народу Австро–
Угорської монархії, його право само визначення та рішити про державну долю всіх областей,
заселених тим народом;
б. підпринятиусі постанови та заходи репрезентативного, законодавчого та
адміністративного характеру, щоб своє рішення перевести в життя.
 Запитання: Чиї інтереси представляла Українська Національна рада? Які завдання вона
ставила перед собою? Що вважала за пріоритет?

Звернімося до джерел

Завдання для ІІ групи:

З відозви Української Національної ради від 1 листопада 1918 р.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ!
Голосимо тобі вість про своє визволення з віковічної неволі. Віднині Ти господар своєї землі,
вільний горожанин Української Держави. Дня 19 жовтня твоєю волею утворилася на українських
землях бившої Австро-Угорської монархії Українська Держава і її найвища власть – Українська
Національна Рада.
З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла власть в столичнім місті Львові і на
цілій території Української Держави…Всі жовніри української народності підлягають віднині
виключно Українській Національній Раді... Всі вони мають стати на її оборону.
Все здібне до оружжя українське населення мусить утворити боєві відділи, які або ввійдуть
в склад української армії, або на місцях оберігатимуть спокій і порядок.
...Як тільки буде забезпечене і укріплене існування Української Держави, Українська
Національна Рада скличе на основі загального, рівного, безпосереднього і тайного виборчого
права Установчі збори, які рішать про дальшу будучність Української Держави.

Запитання:
Чим відрізняється цей документ від попереднього? До кого він звертається?
Що нового видізналися з документу про Українську національну раду та її наміри?

Розповідь учителя:

Становлення західноукраїнської республіки відбувалось одночасно з відродженням Польщі,

яка претендувала не тільки на свої етнічні землі, а й на українські, зокрема на Східну Галичину.
Тому Українська Національна Рада поставила перед австрійським урядом питання про передачу
їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. Проте, австрійський намісник в краї відмовив
українцям.
У відповідь на це українські національно-демократичні сили вирішили взятии владу у Львові
збройним шляхом. У ніч на 1 листопада 1918 р. Частини легіону українських січових
стрільців на чолі зі сотником Д. Вітовським зайняли у Львові всі урядові установи та стратегічні
пункти. Австрійський намісник, перелякавшись, передав усі владні адміністративні
повноваження заступнику, а той, у свою чергу, – Українській Національній Раді.

Слово учителя: (Запис у зошит)

13 листопада 1918 р. Українська Національна рада проголосила Західноукраїнську
Народну республіку (ЗУНР). Територія республіки становила 70 тис. кв. км з населенням 6 млн.
чол.

Завдання учням.
Знайдіть у підручнику і запишіть які були прийняти символи ЗУНР та хто став президентом.
(Було затверджено герб держави – золотий лев на синьому тлі та блакитно-жовтий
прапор.
Президентом ЗУНР став голова Національної ради Євген Петрушевич).
 Знайомимось ближче (Автобіографію готує учень) (Презентація)

Євген Омелянович Петрушевич (1863-1940) – український

громадсько–політичний діяч, президент
Західноукраїнської Народної республіки. Народився у м.
Буську на Львівщині у сім’ї священика. Навчався в
Академічній гімназії у Львові. Закінчив юридичний
факультет Львівського університету, доктор права.

У 1907 р. обраний послом до австрійського парламенту і

залишався ним аж до розвалуімперії. Широкій
громадськості був відомий як прихильник рішучої
боротьби за права українського народу. Під час Першої
світової війни очолював українську парламентську
репрезентацію (представництво), яка заперечувала

проти передачі західноукраїнських земель під польську владу.

У 1918 р. обраний президентом Західноукраїнської Народної республіки. Як президент
зумів залучити до державного будівництва представників різних політичних партій та
рухів. Завдяки виваженій політиці, його уряду вдалося уникнути соціальних конфліктів.
Після злуки УНР і ЗУНР став членом Директорії УНР, але мав серйозні
розходження з С. Петлюрою у поглядах на взаємовідносини УНР з Польщею.
По завершенню визвольних змагань та окупації західноукраїнських земель Польщею
покинув Україну і став політичним емігрантом. Помер у Берліні, де й похований.

(Запис у зошит)

Вищим законодавчим органом ЗУНР стала Українська Національна рада. Вона утворила
Державний секретаріат – виконавчий орган влади республіки. Його очолив лідер впливової
Національно–демократичної партії К. Левицький, відомий громадськості як досвідчений юрист.
У продовж багатьох років К.Левицький очолював у Львові Товариство українських правників,
обирався до австрійського парламенту, керував діяльністю Українського парламентського клубу
у Відні.

Розповідь учителя.
Більшість депутатів Української Національної ради не поділяли ідей соціалізму. Вони стояли
на національно – ліберальних позиціях і надавали перевагу розбудові держави шляхом реформ, а
не революційної боротьби. На відміну від лідерів УНР, політичні діячі ЗУНР не захоплювались
популізмом і декларативними заявами, а діяли професійно, спираючись на закони і не обминали
соціальних та економічних проблем.

Завдання. Випишіть які закони були прийняті.

(Запис у зошити прийняття законів ЗУНР)
У перші дні після проголошення ЗУНР було прийнято ряд важливих законів, спрямованих на
становлення державно – політичного і економічного життя республіки.

Серед них:
 закон про організацію війська (13 листолпада 1918р.);
  закон про адміністрацію (15 листопада 1918 р.);
 закон про судочинство (16 листопада і 21 листопада 1918 р.);
 закон про державну мову (1 січня 1919 р.);
 закони про громадянство (8 квітня 1919 р.);
 про земельну реформу (14 квітня 1919 р.) та ін.

(Розповідь вчителя)
Основні положення внутрішньої політики ЗУНР було викладено в декларації Української
Національної Ради, опублікований 5 листопада 1918 р. у Львові. Проголошувалися рівність усіх
громадян перед законом; загальне, рівне, безпосереднє, таємне і пропорційне виборче право.

Бесіда
Як ви вважаєте чи діють такі законі на сучасному етапі в нашій країні?

Центральні органи Західноукраїнської Народної республіки мали міцний зв’язок з

розгалуженою, добре організованою системою місцевого управління, яка користувалася серед
населення повагою і авторитетом.

(Розповідь учителя)

Національні меншини відреагували на створення української держави по різному. Більшість

польського населення поставилось до ЗУНР ворожо, оскільки підтримувало ідею створення
Великої Польщі, в межах якої мали бути і західноукраїнські землі. Євреї намагалися не
втручатися в польсько-український конфлікт, дотримуючись нейтралітету у боротьбі за
українську державність. Але згодом, після вчинення польськими солдатами єврейських погромів,
вони почали
схилятися до співпраці з українською владою, яка надала національним меншинам третину
депутатських місць у своєму парламенті.

Узагальнення:
Запитання до учнів:
1. Де і коли була створена Українська національна рада(18 жовтня 1918 р. у Львові відбулися
загальні збори політичних і громадських діячів Галичини і Буковини.
2. Коли було проголошено ЗУНР? Знайдіть в параграфі відповідь. (13 листопада 1918 р.)
3. Назвіть вищий законодавчий та виконавчий орган ЗУНР (Національна Українська рада -
Вона утворила Державний секретаріат – виконавчий орган влади республіки).
4. Які закони були прийняти ЗУНР?

2. Акт Злуки УНР і ЗУНР

(Розповідь учителя)
Становлення ЗУНР відбувалося у складній міжнародній ситуації. Антанта підтримувала
відродження Польщі, намагаючись перетворити її у санітарний кордон між Західною Європою і
більшовицькою Росією. Поляки, спираючись на допомогу Антанти, почали підпорядковувати
собі західноукраїнські землі.
21 листопада 1918 р. польські війська захопили Львів. Уряд змушений був переїхати спочатку
до Тернополя, а через місяць до Станіслава (тепер Івано-Франківськ).

У грудні 1918 - січні 1919 рр. збройні сили ЗУНР вели виснажливі бої з поляками, але ні одна
із сторін не могла взяти гору. За цих обставин уряд, намагаючись зміцнити свої позиції та
реалізувати споконвічне прагнення співвітчизників поєднати українські землі в межах однієї
держави, направив делегацію до Києва. Цьому передувала майже двох місячна клопітка
підготовча робота із узгодження умов об’єднання УНР і ЗУНР.
22 січня 1919 р. Директорія УНР видала Універсал про злиття Галичини, Буковини, Угорської
Русі та Наддніпрянської України у єдину державу – Українську
Народну республіку. Того ж дня на Софійському майдані в Києві був урочисто

оприлюднений акт Злуки, що здійснював мрію багатьох поколінь українців про створення
суверенної Соборної України. (Перегляд док. Фільму Злука УНР і ЗУНР)

Мої слова Я давала випереджаюче завдання підготувати Проголошення Акту Злуки (Готує і
відповідає учень (СЛАЙД док. фільм)

Робота в групах (роздати кожній групі дот. матеріал)

Звернімося до джерел

Завдання для І групи:

Із Універсалу Директорії УНР
"... Директорія УНР ухвалила тую злуку прийняти… Однині воєдино зливаються
століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – ЗУНР (Галичина, Буковина і
Угорська Україна) та Наддніпрянська Велика Україна…Однині є єдина незалежна Українська
Народна Республіка… Однині народ український має змогу дружними зусиллями всіх своїх
синів будувати нероздільну самостійну державу Українську на благо і щастя всього її трудового
народу…”

Запитання:
Що проголошує документ? У чому ви бачите його значення?

Звернімося до джерел
Завдання для ІІ групи:

Історик І. Лисяк-Рудницький про соборність України

“…Соборність України, проголошена 22 січня 1919 р., в тій добі не дочекалася своєї повної
практичної реалізації…Наддніпрянщина й Галичина існували далі: до самого кінця визвольних
змагань як два окремих державних тіла, з двома урядами та арміями, а також з двома різними
політичними лініями…наявність двох стратегій могли шукати зближення, але не могли точно
покриватися, бо в них були дві різні спрямованості: у галичан - антипольська, у наддніпрянців –
антимосковська. До цього прилучались і інші об’єктивні відмінності: у соціальній структурі, в
атмосфері побуту і громадській вихові між нашим Сходом і Заходом… ”

Запитання:
Чому історик вважає,що соборність України «не дочекалася» своєї реалізації? Якими
причинами, на його думку, це було обумовлено?

Висновок (робить учитель): Таким чином, боротьба за самовизначення західноукраїнського

населення завершилася створенням власної національної держави. До її будівництва було
залучено багато політичних партій та рухів. У розбудові ЗУНР брали участь різні верстви
українського населення, у тому числі національні меншини. Виважена політика нової влади
сприяла уникненню гострих
соціальних конфліктів.
 Узагальнення:
1. Де і коли відбулася злука УНР і ЗУНР? Яке значення в історії українських земель мала ця
подія?
2. Чи реалізовано ідею єдності у наш час?
3. Яка історична подія відбулася на Софійському майдані Києва? (Урочисте проголошення
Універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну 22 січня 1912 р.)

VI. Закріплення вивченого матеріалу (Робота в групах)

1. Виправте помилки:

Завдання для І групи:

19 січня 1918 року на Хрещатику в Києві відбулося урочисте проголошення Акта Злуки УНР і
УЗНР. Ухвалу Національної Ради ЗУНР Зачитав Л. Цегельський.

Завдання для ІІ групи:

3 листопада 1919 р. Українська Верховна Рада проголосила створення української держави на
етнічних українських землях. Держава має назву Українська Народна республіка.

2. Розгадування історичного кросворду за вивченим матеріалом.

VII. Підсумки уроку. Виставлення оцінок.

VIIІ. Домашнє завдання. Прочитати параграф 21 стор.169. Вивчити терміни, події.

Самостійно ознайомитись з п.2.Створення УГА. Підготуватися до історичного диктанту.
 Урок № 19
Тема уроку: Український національний рух на Буковині і у Закарпатті
навчальна: охарактеризувати особливості суспільно-політичного життя Буковини та
Закарпаття через призму розвитку західноукраїнських земель початку XX ст.; визначити головні
аспекти діяльності народовської та москвофільської течії українського руху зазначених регіонів;
проаналізувати роль Андрея Шептицького в активізації українського руху західноукраїнських
земель; пояснити зміст понять «Національна рада русинів на Буковині», «Руська рада»,
«Верховинська акція».
розвивальна: сприяти розвитку логічного та критичного мислення; поглиблювати вміння
встановлювати причинно- наслідкові зв’язки між явищами та подіями в історії.
виховна: мотивувати пізнавальний інтерес до вивчення історії; формувати почуття
патріотизму до історичного минулого України.
Обладнання: підручник, настінна карта « Українські землі на початку XX ст., навчальний
історичний атлас, навчальна презентація.
Тип уроку: урок-лекція
Очікувані результати:
Після цього уроку учні зможуть:
 аналізувати діяльність народовців і москвофілів Буковини та Закарпаття;
 характеризувати особливості політики буковинських партій;
 визначати роль Августина Волошина щодо розвитку громадсько –політичного життя
Закарпаття;
 аналізувати громадсько – духовну позицію Андрея Шептицького відносно українців
початку XX ст.;
 висловлювати власне ставлення до подій національного руху на українських землях на
зламі століть.
Хід уроку
І. Організаційний момент
Учитель повідомляє учням тему та мету уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Фронтальна бесіда
1.Як відбувалась активізація українського руху на Галичині на початку XX ст.?
2.В чому проявлялись польсько – українське протистояння на Галичині?
3.Чому українські діячі називали Галичину «українським П’ємонтом»?
4.Охарактеризуйте діяльність організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт».
5.Як серед діячів українського руху набула поширена ідея сепаратизму?
6.Проаналізуйте акцію 1902 року студентів – українців Львівського університету.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда
1.Якими були основні течії суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях у ІІ пол.
XIX ст?

IV. Вивчення нового матеріалу

1.Український рух на Буковині
Розповідь учителя
На початку XX ст. суспільно-політичне життя Буковини пожвавилось, зокрема зміцнились
зв’язки регіону з Галичиною та Наддніпрянщиною.
У 1903 році, у регіоні в крайовому сеймі, було створено об’єднання -«Вільнодумний союз».
Співзасновниками, якого стали: Микола Василько, Стефан Стефанович, Аурел Ончул та Бенно
Штраухер.
 Метою організації було покращення соціально- економічного життя, ліквідація феодальних
пережитків, і забезпечення демократичних та національних прав не лише українців, але і всіх
народів, що населяють Буковину.
Робота з історичним джерелом
Метод «Мікрофон»
1. На основі джерел висловіть власну думку, щодо діяльності та значення «Вільнодумного
союзу»
…спочатку Буковинський крайовий сейм виконував роль декоративної інституції...і за
складом, і реальними можливостями працювати... Становище змінилося після створення в сеймі
у 1903 році «Вільнодумного союзу». Щойно відтоді автономна управа краю із своїми різними
інституціями ставала дійсністю: у ній брали участь всі народності Буковини.

...Рішення «Вільнодумного союзу» у справах союзу приймаються на спільних нарадах усіх його
членів; в тих справах виступає союз на вні передовсім супроти сейму і преси як одноцільне тіло;
для національних справ виступає союз в клубах німецькім, єврейськім, румунськім, руськім, а
кожен з них виступає зовсім самостійно...
o Яке значення для розгортання національного руху Буковини стало створення
«Вільнодумного союзу»?
o Які народи могли брати участь у засіданнях «Вільнодумного союзу»?

В 1905 році « Вільнодумний союз» розпустився, через суперечності між депутатами, але це
об’єднання стало підґрунтям для появи буковинських партій.
Що ж до партійного життя краю, то окрім загальнодержавних партій, існували національні
партії( українські, німецькі, румунські, єврейські). Але панівне становище в політичній системі
Буковини займали народовці, які у 1905 році об’єдналися в «Національну раду русинів»,
фактично це і була Національно – Демократична партія, лідерами якої були діячі: С. Смаль –
Стоцький, О. Попович, М. Василько.
Партія виступала за надання національно-демократичних, економічних та культурних прав
українців Буковини.
У 1907 році ліве крило «Національної ради русинів» заснувало Радикальну партію.
Особливістю її було те, що на відміну від Національно – Демократичної партії, яка просила
уряду, Радикальна партія – вимагала. Лідерами радикалів були: Т. Галіп та О. Попович.

В тому ж 1907 році було засновано Соціал –Демократичну партію, що була в опозиції до
попередніх партій. Метою партії була: пропаганда марксизму, боротьба проти релігії та бажання
великих змін у суспільстві.
Що ж до «Національної ради русинів», то ця організація в 1910 році об’єдналася з
товариством С. Смаль – Стоцького – «Руська рада», в нову партію під назвою «Руська рада». З
появою українських політичних партій на Буковині, роль «Руської ради», була не такою
вагомою, і в 1923 році її діяльність було заборонено владою Румунії.
Що ж до москвофілів на Буковині , то вони підтримувалися румунською партією і на відміну
від народовців, які в своїх поглядах опиралися на інтелігенцію, їх - підтримувало православне
духовенство. Ще в кінці XIX ст. лідером буковинського москвофільства був журналіст ,
етнограф Г.Купчанко, який почав видавати газету москвофільського спрямування – « Руська
правда», де акцентує увагу виключно на проблемах Буковини.
На зламі століть москвофіли не змогли надійно укріпитись серед своїх прибічників, та
втратили своїх союзників – румунів, які не хотіли визнавати національно – демократичних прав
українців. Як наслідок, на виборах до сейму 1911 року, було обрано представників від
народовців, соціал –демократів та радикалів. Москвофіли на виборах зазнали поразки.
Узагальнення
Метод «Незакінчені речення»
 «Вільнодумний союз» Буковини було створено у … (1903 р.)
  Діяльність «Вільнодумного союзу» призвела до … (появи перших політичних партій)
 Основними партіями Буковини були…(НДП, РП, СДП, Руська рада)

2. Суспільно – політичне життя Закарпаття

Розповідь учителя
З усіх регіонів України, Закарпаття залишалось в найтяжчому становищі. Один із наслідків
такого життя, була масова еміграція людей за кордон. Тому на початку XX ст. єпископ
Пряшівщини Юліан Фірца, започатковує «Верховинську акцію» - систему заходів для
покращення соціально – економічних умов життя закарпатців. Зокрема, активно проводилась
господарська освіта селян, стали засновувати кооперативи, майстерні народних промислів.
Перегляд презентації (слайд №9)
«Верховинська акція» сприяла деякому піднесенню економічного життя краю, але вона не
поліпшила становища основної маси селян Закарпаття.
Початок XX ст. для регіону позначився такими процесами: посилення соціально –
політичного гніту з боку влади Угорщини, активною пропагандою москвофільської діяльності, та
зародження народовської течії.
Негативним явищем для краю, стала тотальна мадяризація, що нищила українську культуру,
соціально – економічне життя, і призвела до посилення ролі москвофілів. Представники цієї течії
руху знайшли активну підтримку з боку Росії, адже їхні погляди були схожі до
слов’янофільства, чиї погляди активно пропагувались там у XX ст. Головним лідером
слов’янофілів був граф В. Бобринський, який сприяв поширенню москвофільства на Закарпатті.
З часом, рух москвофілів було придушено угорською владою, а активних діячів було засуджено
у 1914 році Марморським сиготом.
Народовці переконавшись у безперспективній діяльності москвофілів, почали звинувачувати
їх у занепаді національного життя Закарпаття. Резонансним протестом народовців, була відмова
від використання російської мови та впровадження в освіту та видавничу справу народної мови.
Головним аспектом діяльності в краї, став часопис «Наука», що почав виходити ще у 1897 році.
Редактором цього тижневика був  політичний та релігійний діяч Августин Волошин, якого часто
називали – «Карпатським Прометеєм».
Отець, Августин Волошин намагався відстоювати у друкованих виданнях необхідність
вживати назву «українець» щодо всіх жителів Закарпаття. В своїх творах ніколи не відривав
історію та культурне життя Закарпаття від усього українського народу.
Рух народовців краю формувався під впливом українського руху Галичини. Чимало праць
вчених Закарпаття друкувались у виданнях Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка у Львові,
що призвело до того, що про становище закарпатців стало відомо за межами України.
Активним діячем народовського руху був Василь Чопей, який упорядкував багато
підручників для шкіл краю, зокрема українську читанку. Прихильником народовської орієнтації
Закарпаття був Гіядор Стрипський, який довго працював з отцем Августином Волошиним у
тижневику «Наука»
Отже, діяльність народовців обмежувалась питаннями культури , освіти та була фактично
аполітичною. Головне завдання вони вбачали в покращенні національного та культурного життя
краю.
Узагальнення
Метод «Незакінчені речення»
 1.Системою заходів для покращення соціально – економічного життя Закарпаття стає …
(«Верховинська акція»)
 «Карпатським Прометеєм» називають… (Августина Волошина)Чому?
 3.Рух народовців Закарпаття формувався під впливом…( Галичини) Доведіть
3. Діяльність Андрея Шептицького
Для розгляду цього питання, учитель пропонує учням переглянути cлайди презентації, про
життя та діяльність Андрея Шептицького.
Еврестична бесіда
 Учням пропонується на основі сюжету зробити аналіз діяльності митрополита
1. Про що свідчить наведена цитата
«Уже сама його поява в лоні греко-католицької церкви була сенсаційною і оживляючою, а
жертовність його кроку - безсумнівною (титул, становище, кар’єру, маєтки – гнаній «хлопській»
церкві). Та особливо вражаючим є не те, що з римо-католика він став греко-католиком, а те, що з
поляка він став українцем.»
Робота в групах
Кожній групі пропонується відомий вислів А. Шептицького, який необхідно проаналізувати
 Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям ворогами, що себе взаємно
ненавидять і навіть не стидаються вже тої ненависти...
 Спільне добро чинить із людей одне тіло, а якраз те спільне добро є основою всякої
любови. ..
 Яку ми й не прив’язували би вартість до самої освіти чи знання, все-таки найвищим
титулом хвали в очах наших буде мудрість. ..
 Не потоком гучних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну…
Головні аспекти діяльності Андрея Шептицького

 Походив з відомої родини – графів Шептицьких.

 1900р. став митрополитом Галицьким, займався розвитком греко –католицької церкви
України.
 Був депутатом австрійського парламенту, де відстоював права українців в Австро –
Угорщині.
 Займався благодійною діяльністю, був меценатом.
 Опікувався освітнім та культурним життям краю.
 Реформував банківську справу.
 Займався мистецтвом, був книголюбом.
 Засуджував нацизм і рятував євреїв.

V. Рефлексія
Фронтальна Бесіда
1. Якою була мета діяльності громадської організації Буковини «Вільнодумний союз»?
2. Які партії народовської орієнтації діяли на Буковині?
3. Яке значення для розгортання національно-визвольного руху краю мала діяльність
москвофілів?
4. Охарактеризуйте соціально – економічне життя Закарпаття.
5. Назвіть друкований орган народовців Закарпаття на початку XX ст.
6. Яка організація відіграла важливу роль у виданні та поширенні праць видатних діячів
Закарпаття?
7. Назвіть головні віхи життя Андрея Шептицького.
8. Доведіть, що Андрей Шептицький був промотером ідеї незалежної української держави.
VI. Оцінювання досягнень учнів
VII. Підсумок уроку
Отже, початок XX ст. позначився вагомими успіхами українського руху. Західні українці
своєю широкою суспільно – політичною діяльністю довели, що можуть бути самосвідомою
національною спільнотою.
VII. Домашне завдання
Опрацювати відповідний параграф підручника.
 Урок № 20
Тема уроку: 1919 рік: Директорія, більшовики, отаманщина 
Тип уроку: комбінований
Мета:
 охарактеризувати внутрішню та зовнішню політику Директорії та порівняти її з політикою
попередніх урядів;
 визначити причини військових поразок військ УНР та наростання нестабільності у
внутрішньополітичному становищі України;
 розвивати в учнів уміння працювати з історичними джерелами, аналізувати матеріал,
робити висновки.
Обладнання: підручник, карта України, картки із завданнями, витяги з історичних
документів.
Тип уроку: комбінований!
Хід уроку:
І. Вступна частина (15 хв.) – перелік особового складу; оформлення журналу;
Перевірка знань та умінь з попередньої теми:
 Коли і з якою метою було утворено Директорію?
 Відновлення якої держави відбулося за часів Директорії?
 Якою була мета Директорії?
 Визначте склад Директорії.
 Визначте основні положення політичної програми Директорії УНР.
ІІ. Основна частина (25 хв.) – пояснення нового матеріалу;
План:
1. «Отаманщина».
2. Друга війна Радянської Росії проти УНР. Поразка УНР.
1. «Отаманщина».
Визначення Отаманщина – засилля різних збройних формувань в умовах
поняття відсутності реальної державної влади; період в історії
визвольних змагань, який найчастіше асоціюється із
селянським повстанським рухом 1918-1923 рр.

Причини Пробудження селянської стихії. Стислі строки формування

виникнення армії. Наявність незаконних збройних формувань.
Самоуправство окремих місцевих політичних та отаманських
авторитетів. Слабкість державного апарату і центральної
влади. Вплив підривної більшовицької пропаганди.
Внутрішні суперечності між українськими політичними
силами.

Найвідоміші Зелений, Григор’єв, Махно, Божко, Ангел

отамани

Результати та Розгортання С.Петлюрою активної діяльності з

наслідки реформування армії та боротьба з отаманщиною.
Отаманщина як деструктивна сила паралізовувала українську
визвольну боротьбу, поглиблювала внутрішній фронт,
підточувала сили народу, деморалізовувала національні сили
й послаблювала можливості протистояти перед зовнішніми
фронтами, якими були передусім російські Біла та Червона
армії.
2. Друга війна Радянської Росії проти УНР. Поразка УНР.
 3 січня 1919 р. Захоплення більшовицькими військами Харкова, куди
переїхали ЦК КП(б)У та Тимчасовий робітничо-селянський
уряд України; перетворення Харкова на столицю
більшовицької України.

9 січня 1919 р. Ультиматум Директорії УНР Раднаркому з вимогою

припинити воєнні дії та негайно вивести російські війська з
території України. Раднарком відповів, що воєнні дії ведуть
між собою війська Директорії та Українського радянського
уряду, а російських військ там немає.

12 січня 1919 р. Війська Першої української радянської дивізії вибили

частини УНР із Чернігова.

16 січня 1919 р. Директорія оголосила війну Радянській Росії

19 січня 1919 р. Захоплення більшовицькими військами Полтави, а 27 січня

– Катеринослава

2 лютого 1919 р. Директорія на чолі з С.Петлюрою залишила Київ та

переїхала до Винниці.

5 лютого 1919 р. Радянські війська увійшли до Києва.

Лютий – квітень Розгром головних військових сил Директорії.

1919 р.
Причини поразки Директорії:
 Суперечлива внутрішня політика (у тому числі нерозв’язане аграрне питання);
 Заборона на вживання російської мови,спроможність завадити єврейським
погромам;
 Значна частина українських громадян була позбавлена політичних прав;
 Нерозбірливе закриття національних установ, створених за часів гетьмана;
 Розквіт отаманства, анархія;
 Погана підготовка та організація армії;
 Протистояння між лідерами (В.Винниченко та С.Петлюрою);
 Складна зовнішньополітична ситуація (територія України стала ареною битви для
військ Радянської Росії, білогвардійців, Антанти, поляків).
ІІІ. Заключна частина (5 хв.) – запитання на закріплення нового матеріалу:
 Що таке отаманщина?
 Назвіть відомих отаманів?
 Коли почалась Друга війна радянської Росії проти УНР?
Д/з: опрацювати & 20 підручника, відповісти на 6 стор. 169.
 Урок № 21-22
Тема уроку: 1919 рік: польська окупація. 1919 рік: денікінський
режим, більшовики 
Мета: визначити причини падіння більшовицького режиму в Україні в другій половині 1919
р.; дати оцінку денікінського режиму; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та
робити висновки, висловлювати власні судження; удосконалювати навички роботи з історичним
матеріалом та історичною картою, вміння працювати в парах та малих групах; виховувати
інтерес до національної історії.
Очікувані результати. Після уроку учні/учениці зможуть:
 називати причини падіння більшовицького режиму в Україні в другій половині 1919 р.;
 оперувати хронологічним та понятійним матеріалом для пояснення таких явищ, як
денікінський режим та червоний терор;
 давати оцінку денікінського режиму в Україні;
 показувати на карті події, пов’язані з становленням денікінського режиму в Україні в
другій половині 1919 р.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, історична карта, роздатковий матеріал.
Хід уроку
I. Організаційна частина.
II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань.
1. Вправа «Плутанина».
 Серед переплутаних слів знайдіть гасло селянства.
Гнаертоьдскелоянимкуомуністу!
«Геть комуну!»
 Пригадайте, коли та за яких обставин він з’явився. (березень-квітень 1919 р., селянські
повстання)
 Назвіть причини селянських повстань. (невідповідність комуністичної програми інтересам
селянства)
2. Оберіть положення, які розкривають основні заходи політики «воєнного комунізму».
1) Мілітаризація праці +
2) приватизація промисловості
3) продовольча розкладка +
4) випуск конвертованого червонця
5) дозвіл вільної торгівлі
3. Заповніть пропуски у тексті.
З лютого _______ (1919 р.) держава отримала нову назву - __________________ (Українська
Соціалістична Радянська Республіка). Уряд держави - ________ (Раднарком) очолив
___________ (Християн Раковський). У березні ____ (1919) відбувся __________________
(Третій Всеукраїнський з’їзд рад), на якому було ухвалено ___________ (першу Конституцію
УСРР).
III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку.
1. Вправа «Мозаїка».
Клас ділиться на три групи. Кожна група отримує «мозаїку».
Завдання: зібрати зображення історичного діяча та назвати його ім’я.
 Що вам відомо про життя та історичну діяльність цих постатей?
 Зображення якого діяча є для вас незнайомим?
 Саме про його життя та діяльність ми будемо сьогодні говорити.
 (Антон Денікін; Нестор Махно; Євген Петрушевич)
IV. Вивчення нового матеріалу.
1. Робота в парах.
 Опрацюйте коротку біографічну довідку.
ДЕНІКІН Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) –
рос. військ. та політ. діяч. Народився в м. Влоцлавськ
Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім'ї
офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892) та
Імператорську військову академію (1899).
Учасник російсько-японської війни 1904–1905. У
роки Пе ршої світової війни – генерал-лейтенант,
головнокомандуючий військами Зх. фронту та Південно-
Західного фронту (1917).
Від листопада 1917 – один з організаторів Добровольчої армії на
Дону. Після загибелі генерала Л.Корнілова (13 квіт. 1918) –
команд., з жовт. 1918 – головнокомандувач Добровольчою армією.
Прихильник ідеї "єдиної та неподільної Росії". У січні 1919
очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті
заг. наступу Південного фронту та Пд.-Сх. фронту Червоної армії 1919–20 ЗСПР зазнали
поразки. В березні 1920 із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ (нині місто
Краснодарського краю, РФ) до Криму, де передав командування ген.-лейтенантові П.Врангелю.
Від квіт. 1920 – на еміграції. Жив у Великій Британії, Бельгії, Угорщині, Франції. Відійшов від
політ. діяльності. В роки Другої світової війни засуджував емігрантські організації, що
співробітничали з нацистською Німеччиною. 1945 переїхав до США.
Помер у м. Анн-Арбор (шт. Мічиган, США). Похований у м. Детройт.
http://resource.history.org.ua/cgibin/eiu/history
 Назвіть події з життя Антона Денікіна, які, на вашу думку, зіграли вирішальну роль у
формуванні його особистості.
 Охарактеризуйте А. Денікіна кількома словами-прикметниками.
 Якими рисами характеру він міг володіти? Чому?
2. Кероване читання (с. 125 – 126 підручника).
 Опрацюйте текст підручника.
 Події, про які ми щойно прочитали, Симон Петлюра назвав «київською катастрофою». Чи
є, на вашу думку, підстави для такої назви? Аргументуйте свою думку.
 Коли відбулися події під назвою «київська катастрофа»? (31 серпня 1919 р.)
 Назвіть причини перемоги Добровольчої армії.
 Назвіть наслідки походу на Київ.
 До яких заходів вдався А. Денікін на захоплених землях?
3. Робота в парах.
  Схарактеризуйте білогвардійський режим за схемою, вписуючи потрібне після рядка з
назвою «Денікінський режим»: 1) доберіть 3 прикметники, які характеризують цей режим; 2)
доберіть 3 характерні дієслова; 3) сформулюйте твердження, яке влучно його характеризує; 4)
доберіть іменники-синоніми до назви.
4. Робота з ілюстраціями (с. 126 підручника).
 Розгляньте плакати. Яким політичним силам вони «належать»?
 Яким символічним змістом сповнене кожне зображення?
 Яке ставлення до подій та явищ тогочасної доби прагнули сформувати в глядачів автори?
В стилі Георгія Побідоносця, що вбив змія, на плакаті «За единую
Россию» показаний червоний дракон, який обхватив кільцем столицю
Росії, а за ним з занесеним мечем та російським національним
триколором русський Богатирь на коні.

5. Робота в малих групах.

Клас ділиться на чотири групи. Кожна група опрацьовує фрагмент
історичного джерела в підручнику.
 Проаналізуйте історичне джерело. Дайте відповіді на запитання.
 Які причини непорозуміння між Денікіним та українським командуванням говорить
Олександр Доценко?
 Які дії Денікіна він називає не тим шляхом?
 Чому Антон Денікін не захотів співпрацювати з Петлюрою?
 Витлумачте поняття «білий» та «червоний» терор?
 Чому «білий» терор є страшнішим за «червоний»?
 Про які заходи Денікіна свідчить Олександр Доценко?
6. Робота з історичною картою.
 Проаналізуйте історичну карту на с. 110 підручника. З’ясуйте, які терени України
перебували під контролем Добровольчої армії А. Денікіна:
1) на липень 1919 р.;
2) на середину жовтня;
3) на початок грудня після поразок від Червоної армії.
V. Узагальнення та систематизація знань.
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
3 «Київська катастрофа»; (31 серпня 1919 р.)
1 Ухвалення першої Конституції УСРР; (березень 1919 р.)
2 Утворення «воєнно-політичного союзу». (14 червня 1919 р.)
2. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях
Української революції в серпні – грудні 1919 р.:
 (Симон Петлюра; Християн Раковський; Антон Денікін; Нестор Махно)
3. Робота з картосхемою.
 Розгляньте картосхему.
 Позначте на ній:
 денікінський фронт на липень 1919 р.;
 денікінський фронт на середину жовтня 1919 р.;
 денікінський фронт на початку грудня.

VI. Підсумки уроку.

1. Прийом «Фразеологізм або прислів’я».
 Підберіть вираз, відповідне вашому сприйняттю уроку: чув краєм вуха, плескав вухами,
ворушив мізками, вважав ворон і т.д.
VII. Інструктаж з домашнього завдання.
1) Опрацювати с. 125 – 128 підручника.
 Урок №23
Тема уроку: 1920–1921 роки: від Варшавської угоди до
утвердження більшовицького режиму в Україні
Мета: створити умови для отримання учнями знань про суть і наслідки Варшавської угоди С.
Петлюри і Ю. Пілсудського; причини, хід та результати радянсько-польської війни; визначити,
яке місце посідала Україна у військово-політичних подіях даного періоду;
сприяти формуванню навичок колективної та групової співпраці, діалогового спілкування,
полеміки,розвитку в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з
історичними джерелами,картами,відеоматеріалами, аналізувати матеріал, робити висновки та
узагальнення, висловлювати свою точку зору;
сприяти вихованню волі та наполегливості,поваги до історії свого та інших народів.
Прогнозовані досягнення учнів: знати хронологічну послідовність подій радянсько-
польської війни, умови Варшавського та Ризького мирних договорів, характеризувати польський
режим на українських землях; вміти показувати на карті місця основних подій та військових дій
періоду радянсько-польської війни і наносити Їх на контурну карту,на основі аналізу різних
джерел інформації: визначати причинно-наслідкові зв’язки між подіями війни та давати їм
характеристику; з’ясовувати наслідки радянсько-польської війни для України.
Тип уроку: комбінований
Форма уроку: урок - конференція.
І етап – вступний
Перевірка домашнього завдання ( історичний диктант)
Закінчити речення:
1. Майже вся територія України вдруге опинилась під контролем більшовиків у
_____________ (квітень 1919р)
2. Назва УНР була замінена більшовиками на _____________(УСРР)
3. Перша Конституція УСРР була затверджена у ____________( березні 1919)
4. Вищими органами влади в УСРР проголошувались ________ і ________
( Всеукраїнський з’їзд Рад і ВУЦВК (РНК))
5. РНК очолив _____________( Х. Раковський).
6. У 1919 р. більшовики запровадили в Україні політику ___________( « воєнного
комунізму»).
7. Вилучення надлишків продовольства у селян називається __________
( продрозкладка).
8. Перехід промислових підприємств із приватної власності у державну власність називається
___________( націоналізація)
Актуалізація опорних знань. Введення в тему
Дидактична гра «Постать в історії»

Хто вони?
Що могло їх об’єднати ?
Робота над таблицею « Знаю – хочу дізнатись – дізнався»
Орієнтовна таблиця
Знаю хочу дізнатись дізнався
1.Польська держава виникла 1.Причини конфлікту 1. Радянсько - польській
восени 1918., диктаторську 2.Плани та наміри воюючих війні передував
владу здобув Ю. сторін Варшавський договір між
Пілсудський 3. Про українсько-польські Польщею та УНР.
2.Він ставив собі за мету та радянсько – польські 2.Уклавши Варшавський
відновити Польщу «від моря відносини напередодні договір С Петлюра
до моря» , в кордонах 1772р. війни. відмовився від ідеї
3.На Україні після 4. Хід воєнних дій, битви, соборності України, УНР
повалення денікінського результати і наслідки війни. стала залежною від Польщі.
режиму, в січні –лютому 5.Місце України у війні. 3. Вступаючи у війну на
1920р. втретє було боці Польщі УНР прагнула
встановлено Радянську звільнити Україну від
владу. УНР перейменовано більшовицької окупації
в УСРР 4.Військові дії відбувались з
4.Радянська Росія в особі перемінним успіхом, обидві
Леніна та Троцького бажала сторони змушені піти на
«розпалити пожежу світової перемир’я.
революції», проте до війни 5.18 березня1921 р. –
були не готові, майже всі укладено Ризький мир.
сили були кинуті на 6. Під контроль Польщі
боротьбу із арміями відійшли значні території
білогвардійців Колчака і Західної України
Денікіна.
Поділ на групи: Радянська Росія, Польща, УСРР
ІІ етап – вивчення нового матеріалу
План теми
1.Варшавська угода с Петлюри і Ю. Пілсудського
2. Хід радянсько-польської війни
3.Ризький мир. Результати і наслідки війни

1.Варшавська угода С. Петлюри і Ю. Пілсудського

Розповідь вчителя.
Після розгрому Денікіна війна з Радянською Росією, на думку польського керівництва , була
неминучою. Польща претендувала на значні території колишньої Російської імперії.
Польське керівництво прагнуло відновити Річ Посполиту в її кордонах 1772 року від
Балтики до Чорного моря. У цю федеративну державу мали увійти Литва, Білорусія і
Україна . Також польське керівництво розуміло,що більшовики після перемоги над
внутрішніми ворогами неодмінно повернеться до реалізації ідеї світової революції, а Польща
стоїть на їхньому шляху. Спочатку радянське керівництво намагалося не загострювати
відносини.,те саме робила і польська сторона, щоб не створити ще одного фронту
боротьби. На початку 1920 р. Пілсудський вирішив, що ситуація сприятлива для силового
розв’язання проблеми на свою користь.
Вторгненню польських військ передувало укладення представниками УНР і Польщі 21-24
квітня 1920 року у Варшаві загальної, торговельно- економічної та військової конвенції, які
відомі під узагальнюючою назвою « Варшавська угода»
Робота в групах
Пропоную групам «УНР» та «Польща» відправити своїх делегатів до Варшави на
переговори.
Завдання:
- користуючись документами, та додатковими джерелами кожній стороні висловити
аргументи на користь укладання угоди,
- визначити основні її положення ,
- дати відповідь на проблемне запитання «Варшавська угода : акт відчаю,історична
необхідність,чи фатальна помилка С.Петлюри» користуючись методом прес
 Метод прес
1. Я вважаю…
2. Тому, що…
3. Навести приклади…
Орієнтовні аргументи на користь укладання угоди:
1. Я. Домбський ( Міністр закордонних справ Польщі: « Ми пішли на переговори з УНР, щоб
бодай тимчасово зняти проблему польсько-українського протистояння, спробувати відновити
нашу державу «від моря до моря», сконцентрувати увагу та зусилля нашого населення на
вирішенні зовнішніх проблем і цим загасити наростаючу соціальну напруженість у державі»
А. Левицький (Голова дипломатичної місії УНР): «Перехід УГА на бік Денікіна суттєво
ослабив наше військо;продовження боротьби за відновлення в Україні влади УНР вимагає
значних запасів зброї, боєприпасів, амуніції та союзників, нехай і тимчасових, союз із Польщею
відкриває для нас перспективи співпраці із Антантою»
Орієнтовний перелік основних положень Варшавської угоди:
1. Польща визнавала незалежність УНР та директорію на чолі з С. Петлюрою як верховну
владу у державі.
2. Польський уряд зобов’язувавсь не укладати міжнародних угод, спрямованих проти
України.
3. Українському населенню в Польщі, як і Польському – в Україні, гарантувалися
національно-культурні права.
4. УНР погоджувалась на анексію західноукраїнських земель ( під польським контролем
залишалися Галичина, Західна Волинь, частина Полісся, Лемківщина, Посяння і Холмщина).
5. Польща мусила забезпечити петлюрівців озброєнням та боєприпасами, а УНР польські
формування – продовольством та фуражем.
6. Збройні сили УНР підпорядковувались польському командуванню.
7. УНР давала згоду на підпорядкування залізниць польському управлінню та на спільну
валюту

Оцінка договору сучасниками: «Цей договір від початку до кінця б'є по почуттях честі й
гідності національної, по доброму імені й по інтересах української нації, живе тіло якої він ріже
холоднокровно і шматує так, як це можуть робити тільки вороги життя, існування, свободи і
розвитку українського народу.»
С.Петлюра зі своїми однодумцями зреклися ідеалів українського народу,
підпорядкувалися польській орієнтації, відійшли від незалежного курсу зовнішньої
політики УНР та стали самозванцями.
Жодний ворог української нації, підкреслював вчений, не міг би зробити більше, ніж зробили
ті люди, які виступили в цьому договорі від імені українського народу
С. Шелухін (міністр судових справ УЦР)

Підводжу підсумки
Отже, Варшавська угода мала принципові вади і недоліки.
• УНР опинялась в залежному від Польщі становищі.
• Суперечила Актові про злуку.
• Створювала умови для «законного» скасування ЗУНР .
• У межах Польщі залишалися українські землі: Холмщина, Підляшшя, Посяння,
Лемківщина, Західна Волинь, Східна Галичина, частина Полісся.
2. Хід радянсько-польської війни
Варшавський договір фактично став трампліном для початку радянсько-польської війни.
Пропоную переглянути відеоролик.
Завдання:
а)визначити причини війни, плани та наміри воюючих сторін.
б)охарактеризувати особливості польського окупаційного режиму в Україні
 в)визначити результати війни

орієнтовні відповіді учнів:

а) УНР: звільнити Україну від більшовицької окупації.
Польща: відновити державу в межах Речі Посполитої 1772 року,перетворити Польщу у
регіонального лідера, набути статусу великої держави
Рад. Росія: « розпалити пожежу світової революції»,розгромити основних збройних
противників,відновити контроль над землями, що входили до складу Російської імперії, боротьба
за вплив над Східною Європою.
б) На території України, захопленій польськими військами, встановився окупаційний режим,
за якого було вжито таких заходів:
• утворено польський адміністративний апарат;
• відновлено поміщицьку владу на землю;
• проведено репресії щодо українського населення;
• вивезено до Польщі промислового устаткування, товарів, сиро -
вини;
• ігноровано адміністрацію УНР .
На території Волині та Поділля вся повнота влади належала польській адміністрації, оскільки
української тут не було. Грабежі, репресії, єврейські погроми — ось складові польського
окупаційного режиму.
в) У вересні 1920 року ні у польської, ні у радянської сторони не було вже сил для нанесення
вирішального удару. За цих обставин між Польщею та Радянською Росією, було укладене
перемир’я. 18 березня 1921 р. між протидіючими сторонами було укладено Ризький мирний
договір.

3.Ризький мир. Результати і наслідки війни

Робота в групах
Пропоную групам обговорити умови мирного договору та здійснивши обмін
ратифікаційними грамотами, оприлюднити його зміст.

Основні умови Ризького мирного договору

• Гарантування державного суверенітету обом сторонам й утримання від будь-якого
втручання у внутрішні справи.
• Зобов’язуємось не створювати і не підтримувати організацій, що мають за мету
збройну боротьбу з другою договірною стороною або зазіхають на її територіальну
цілісність.
• Припинення стану війни.
• Визнання Польщею незалежності УСРР .
• Негайне встановлення дипломатичних відносин.
• Визначення лінія кордону між державами: до Польщі відходили
західноукраїнські (Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Поділля, Холмщина,
Підляшшя) і західнобілоруські землі.
• Радянська сторона зобов’язується сплатити Польщі 30 млн руб. золотом і передати
залізничне майно на суму 18 245 тис. руб. золотом.
• Передбачається укладання економічної угоди.
• Визначаються права національних менших і релігійних громад на території договірних
сторін.
• Сторони взаємно відмовляються від компенсації воєнних витрат.
 
Таким чином, Ризький мирний договір свідчив про припинення збройного протистояння
на теренах Східної Європи,про зрив планів більшовиків
 « розпалити пожежу» світової революції, та поділ українських та білоруських земель
між Польщею і Радянською Росією.

ІІІ етап - підсумковий

Генералізація
Одна справа у нас залишилась незавершеною – ми повинні заповнити колонку «
дізнались» в таблиці.
Завдання :
заповнити колонку « дізнались» в таблиці «ЗХД».
Узагальнення. « Кошик знань» ( учні озвучують положення із колонки « дізнались)

Загальний висновок: Радянсько – польська війна була одним із завершальних етапів у

становленні післявоєнного європейського устрою. Участь у ній УНР на стороні Польщі була
актом відчаю, який не приніс бажаних результатів. Ризький мирний договір засвідчував не
лише завершення громадянської війни в Україні та перемогу радянської влади на теренах
колишньої Російської імперії, а й поразку національно – патріотичних сил та болючий
територіальний розкол українських земель.
Проте боротьба під прапором Української революції на своїх героїчних прикладках
підготувала покоління, які вибороли незалежність України

IV етап – оцінювальний
Оголошення домашнього завдання:
Опрацювати відповідний параграф підручника, виконати завдання за вибором:
1. Скласти хронологію подій Радянсько – польської війни.
2. Порівняти умови Варшавської угоди і Ризького мирного договору. Відповіді оформити у
вигляді таблиці.
 Урок № 24
Тема уроку:  Розвиток культури в 1914–1921 рр. 
Мета уроку: охарактеризувати особливості розвитку культури України в період
національно-визвольних змагань, культурні здобутки українських
урядів в освітній політиці, освітню політику більшовиків, стан науки,
значення відкриття УАН і університетів
Мета виховна: сприяти патріотичному вихованню учнів, а також виховувати в них
естетичні смаки та уподобання.
Мета розвивальна: розвивати в учнів уміння аналізувати та систематизувати матеріал,
робити висновки, здійснювати порівняння історичних явищ та подій,
удосконалювати навички роботи з історичними джерелами,
ілюстраціями та відео
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Обладнання: Підручник Гупан Н.М. «Історія України 10 клас»
Схема«Позитивні та негативні фактори впливу на розвиток
культури»
Таблиця «Розвиток культури в 1917-1921 рр.»
Історичне джерело «Про обов’язкове вивчення української мови та
літератури, а також історії та географії України в середніх школах» 1
серпня 1918 р.
Відео «День в історії. Заснування Національної академії наук»
Ілюстрації «Все в общество «Долой неграмотность!»,
«Неграмотный тот-же слепой…»
Картки із завданнями групи
Мультимедійний проектор

Хід уроку
І. Організаційний момент
Учитель оголошує тему та основні завдання уроку.

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за питаннями
1. Згадаєте, що таке культура?(Культура  — сукупність матеріальних та духовних цінностей,
створених людством протягом його історії. Складається з двох частин - матеріальної та
духовної. Духовна культура — складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.
Матеріальна культура — сукупність усіх матеріальних цінностей, створених певною
культурою; штучно створений людиною предметний світ.)
2. Назвіть державні утворення, що існували в 1917-1921 рр. на території України та їх
очільників (Українська Народна Республіка – М. Грушевський; Українська Держава – гетьман
П. Скоропадський; Українська Народна Республіка – В. Винниченко; Українська Соціалістична
Радянська Республіка – Х. Раковський).

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Вчитель:На початку ХХ ст. культура України, з одного боку, продовжувала розвивати
народні, демократичні традиції ХIХ ст., а з іншого — відбувався активний пошук нових форм,
використання досягнень інших національних культур. Відбулися складні й неоднозначні
соціальні, економічні та політичні процеси, пов’язані з поваленням царизму, більшовицьким
переворотом, розгортанням українських визвольних змагань. Все це справило значний вплив на
культурне життя тогочасного суспільства.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Вчитель: Отже, сьогодні, ми побудуємо свою роботу за таким планом:
 1. Чинники розвитку культури (опрацюємо разом)
2. Розвиток шкільної освіти за часів українських урядів.
3. Освітня політика більшовиків.
4. Стан науки. Відкриття УАН та університетів.
Вчитель: Пункти 2,3,4 – це завдання для діяльності 3-х груп, які отримали випереджальне
завдання і сьогодні представлять нам результати свого дослідження. Отож переходимо до 1-ого
пункту плану. В ході роботи ви заповнюєте схему «Позитивні та негативні чиннику впливу на
розвиток культури».
1. Визвольна боротьба українського народу 1917-1921 рр. відкрила нову сторінку в історії
його культури. Крах Російської імперії з її багатовіковою централізаторською і
русифікаторською політикою, боротьба за утворення суверенної української держави, глибокі
соціально-економічні зрушення і пов’язана з цим хвиля сподівань та надій викликали в
суспільстві духовне піднесення, яке проявилося в галузі культурного життя.
Кожен політичний режим, що утверджувався в Україні, прагнув вести власну лінію в галузі
культури. Кожен з них спирався на соціально і національно близькі йому верстви населення, у
тому числі інтелігенцію, діячів культури, освіти, мистецтва, усіляко підтримуючи їх, при цьому
залишаючись байдужим, а то й непримиренно ворожим до інших. Усе це деформувало
природний хід культурних процесів, стримуючи органічно властиві їм загальнолюдські,
гуманістичні тенденції, висуваючи на передній план вузько класові, скороминущі, кон’юнктурні.
У суспільстві панувала нетерпимість, жорстокість, зневага до людського життя. Інтелектуальна
діяльність втрачала свою престижність, а інтелігенція - традиційні джерела існування.
Непристосована до життя у виняткових умовах війни, господарської розрухи, хронічного
дефіциту інтелігенція першою ставала жертвою голоду; надмірна політизація штовхала її
представників в епіцентр політичної боротьби, де були особливо великі жертви. Ось чому втрати
освічених людей в 1917—1921 рр. були надзвичайно великі. Тисячі висококваліфікованих
фахівців,учених, діячів культури емігрували за кордон. Проте інтелігенція інтенсивно
поповнювалася за рахунок інших соціальних верств, які вносили в її свідомість свої настрої і
сподівання. У таких умовах культурний процес в Україні набував своєрідних, властивих лише
цій історичній добі, проявів і форм.
Додаток №1
Робота зі схемою
«Позитивні та негативні чинники впливу на розвиток культури»

Вчитель: Отже, давайте перевіримо, які позитивні та негативні чинники впливали на

розвиток культури.
 А зараз настав час для звіту груп. Ми детальніше розглянемо процес розвитку культури у
освітній та науковій сферах. Кожна група для презентації результату роботи має 5-7 хвилин. В
ході звіту груп, ви заповнюєте таблицю «Розвиток культури у 1917-1921 рр.».
Додаток №2
Таблиця «Розвиток культури у 1917-1921 рр.»
Сфера Влада Здобутки
Освіта

Наука

2. Шкільна освіта за часів українських урядів

Вчитель: Слово надається спікерам 1-ої групи.
Виступ 1-ї групи.
Картка №1 Тема: «Шкільна освіта за часів українських урядів»
План
1. Українська Центральна Рада.
2. Гетьманат Скоропадського.
3. Директорія.
Додаток №3
Робота з історичним джерелом
Дайте відповідь на запитання:
1. Про що свідчить даний документ?
2. Чому П. Скоропадський проводив саме таку освітню політику?

Вчитель: Отже, ми дізнались, що українські уряди намагались поліпшити стан освіти,

розбудувати українську національну школу, ввели для обов’язкового вивчення українську мову
та літературу, історію та географію України, збільшили кількість україномовних навчальних
закладів.
Дякую за виступ. Переходимо до наступного етапу нашої роботи. Надаю слово спікерам 2-ої
групи.
3. Освітня політика більшовиків
Виступ 2-ї групи
Картка №2. «Освітня політика більшовиків»
План
1. Шкільна освіта.
2. Вища освіта.
3. Ліквідація неписьменності.

Додаток №4
 Робота з ілюстраціями

1. 2.
Дайте відповідь на запитання:
1. Що таке ліквідація неписьменності?
2. Хто проводив цю політику?
3. Розгляньте уважно плакати. Опишіть головні засади ЛікНепу.
Вчитель: Отже, більшовики відмовлялись від революційного досвіду, переслідували вчителів
україномовних дисциплін, провели соціальне реформування школи, ліквідацію неписьменності,
реорганізацію вищої школи, створення робітничих факультетів.
Дякую, сідайте на свої місця. І, нарешті, слово має 3-я група.
4. Стан науки. Відкриття УАН та університетів
Виступ 3-ї групи
Картка №3. «Стан науки. Відкриття УАН та університетів»
План
1. Київський державний український університет.
2. Кам’янець – Подільський державний університет.
3. УАН.

Додаток №5
Робота з відео «День в історії. Заснування Національної академії наук».
Дайте відповідь на запитання:
1. Коли відбулось урочисте відкриття УАН?
2. Хто став першим очільником УАН?
3. Які відділи було створено?
4. Хто наразі очолює НАН України?
V. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда за питаннями
1.Назвіть відмінності між освітньою політикою українських урядів та більшовиків.
2. Які вищі навчальні заклади було відкрито в цей період?
3. Назвіть видатних українських вчених цього періоду.

VІ. Підсумки уроку

Революційна епоха супроводжувалася духовним піднесенням, яке переживала значна частина
українського суспільства. Потяг до
знань, культурних надбань, рідного слова посилювався. Разом з тим
обстановка воєнного часу не сприяла задоволенню цих потреб. Освіта
і наука розвивалися в умовах численних змін політичних режимів,
кожен з яких прагнув підпорядкувати інтелектуальну сферу суспільства своїм інтересам.
Особливо послідовно і цілеспрямовано це робили
більшовики. Попри це в Україні було відкрито нові навчальні заклади - університети, інститути,
школи, гімназії, у тому числі з українською мовою викладання. Незважаючи на труднощі
революційногочасу, освітній рівень жителів України в 1917-1920 рр. зріс. Великим
загальнонаціональним досягненням цього часу було відкриття Української академії наук.

VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати в підручнику Тему 23, 25 (п. 1,2).
2. Розглянути питання в рубриці «Перевір себе» на с. 220,233.
3. Підготувати міні-проекти на тему:
 Літературний процес
 Театральне мистецтво
 Музика
 Образотворче мистецтво
 Урок № 25
Тема уроку: Повсякденне життя в 1914–1921 рр. 
Очікувані результати уроку
Після цього уроку учні/учениці зможуть:
■ пояснювати, які чинники впливали на життя людей під час революції;
■ ставити цікаві запитання до карикатури;
■ визначати зміни у житті людей на основі документу;
■ оцінювати зміни в житті людей під час революції;
■ порівнювати революційний та еволюційний шляхи розвитку суспільства;
■ висловлювати власну позицію щодо закликів до революції.
Організація діяльності учнів
1. Вступна частина
Запросіть учнів подумати над темою уроку і запитайте: про що йтиметься на цьому уроці й
чому? Вислухайте кілька думок та зазначте, що всі відповіді об’єднують думки про те, у яких
обставинах жили люди в ці часи. (5 хв)
Запропонуйте учням у парах роздивитись карикатуру «За свободу і мир в Україні» і поставити
до неї 2-3 запитання, щоб вони відображали її зміст. (5 хв)
Далі зазначте, що ми вже почали розглядати перше питання плану, але воно ще буде
доопрацьовано протягом уроку. Оголосіть план уроку та очікувані результати. (2 хв)
2. Основна частина
Об’єднавши учнів у пари, попросіть їх визначити чинники, які впливали на життя людей і як
саме. Попросіть їх записати думки у таблицю.

Вислухайте 5-6 пар методом «коло ідей». Зауважте на необхідності записувати у власні
таблиці всі думки, що лунають.
Об’єднайте учнів у 5 малих груп й попросіть пригадати правила роботи у групах. Далі
запропонуйте їм протягом 7 хв прочитати та проаналізувати запропоновані джерела,
відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться?Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і
поясність його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни? (дивіться у Додатку)
Запросіть учнів коротко презентувати результати роботи груп і зафіксувати основні зміни на
різних етапах революції. (10 хв)
Далі попросіть учнів продовжити працювати у групах й обговорити, який шлях розвитку
суспільства — еволюційний чи революційний — ви вважаєте більш ефективним? (3 хв) Під час
обговорення хай занотують свої думки, скориставшись таблицею.

Вислухайте думку 2-3 груп, які висловлюють оригінальні думки. Під час розмови попросіть
всіх робити власні записи. (5 хв)
3. Підсумкова частина
 Запросіть учнів до вільного письма протягом 3 хв, відповідаючи на запитання «Якби ви були
представником якоїсь політичної сили, чи взяли б на себе відповідальність закликати населення
до революції?»
Вислухайте кілька бажаючих висловитись.
Запросіть учнів до само оцінювання, щоб вони могли оцінити свої результати в балах.

На завершення хай кілька учнів представлять і пояснять свої оцінки. На власний розсуд
вчителя ці оцінки можна використати для корекції подальшого навчання чи поставити в журнал.
––––––––––––––––––––––––
ДОДАТОК
[завдання для 5-ти груп]
Група №1
Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться? Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність
його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?
Сучасний історик Оксана Оніщенко про вплив Першої світової війни та революційних
подій 1917 р. на повсякденне життя населення українських губерній
Виснажлива світова війна та революція змушували жінок і чоловіків змінювати звичний уклад
життя, пристосовуватися до нових реалій буття. Загальною рисою повсякденного життя
населення як у містах, так і в сільській місцевості, стало панування хаосу та розрухи.
Падіння життєвого рівня населення, ріст кримінальної активності, знищення як
матеріальної, так і моральної основи благополуччя суспільства призвели до загального різкого
росту злочинності.
Закономірним у часи війни та революції було падіння моральності: «Наряду с разнообразной
спекуляцией и ловлей в мутной воде наблюдалось неизменно сопутствующее всем великим
потрясениям разложение нравов. Размножались игорные дома, где игра шла нередко на
огромные суммы. Необеспеченность завтрашнего дня, лёгкая нажива, наконец обесценение
денежных знаков — всё побуждало к широким тратам. Рестораны были полны, и за бутылку
ликёра платили, не морщась, сотни рублей. Женская честь превращалась в предрассудок».
Загалом, виникненню продовольчої кризи в роки війни сприяли помилки в урядовій політиці.
Майже виключне пристосування економіки до потреб армії призвело до катастрофічного
зменшення виробництва сільськогосподарських машин і товарів народного споживання,
згортання традиційного обміну між містом і селом. Як наслідок, рівень товарності
сільськогосподарських культур, особливо хлібних, різко знизився, що загострило продовольчу
кризу.
У великих містах здобуття харчів та необхідних речей для існування ставало неабияким
героїзмом. Здебільшого ці проблеми лягали на плечі жінок.
Становище в Харкові яскраво відображено в спогадах невідомого солдата: «Проходим главными
улицами Харькова… У одной продовольственной лавки толпа женщин, чтобы получить фунт
хлеба. Женщины кричат “Куда вы идете, разве не надоело вам, когда будет конец войны”. Одна
выходит из затылка с ребёнком: “Третий день стою здесь и мёрзну с ребёнком, чтобы
получить фунт хлеба, но получить не могу. Куда вы идёте, — говорит со слезами, — или у вас
нет жён и детей дома, которые находятся в таком же положении, как я вот с ним, да двое
ещё немного побольше заперты в нетопленой комнате дома”. Мороз пробегает по телу,
вспоминаются жена и дети».
––––––––––––––––––––––––
Група №2
Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться? Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність
його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?
Сучасний історик Ірина Еткіна про становище в Чернігівській губернії в 1918 р.
На Чернігівщині в 1918 р. …144 волості Чернігівської губернії перебували у складі Української
Держави гетьмана П. Скоропадського. А 43 волості перебували у складі …РРФСРР… На
основній території губернії нова влада намагалася… відновити поміщицьку власність на землю.
Здавалося б все зрозуміло: після року революційних змагань такі кроки прийдуться не до смаку
більшості населення краю… Однак кореспондент Чернігівської земської газети побачив зовсім
іншу реакцію селянства: «Населення спочатку не вірило, що Центральної Ради вже нема, але
коли дізналися з грамоти про ситуацію — посмішка осяяла багато облич, і було чутно, як губи
шепотіли: “Слава Богу, слава Богу”…
Причина радості — не в новій земельній політиці — а в сподіваннях припинити анархію,
самодурство земельних комітетів, більшовицьку навалу, і перейти до мирної праці… До мирної
праці перейти не вдавалося — заважали каральні загони німців і місцевих “гайдамаків”,
найнятих за гроші… Місцеві загони своєю жорстокістю перевершували німців: селян нещадно
били, розстрілювали без суду і слідства… селяни осмислювали події з притаманною їм
безпосередністю: “Були більшовики, ми їх боялися, прийшли українці — змушені боятися ще
більше” …»…
Усе ж найгірша інформація від усіх сількорів надходила з більшовицької частини губернії. З-за
кордону все населення буквально просилося до Української держави… Село Великий Бор
Суразького повіту наприкінці липня перебувало в полоні озвірілого натовпу матросів, що
розстріляли вісьмох селян поодинці й забороняли ховати. Причини їх жорстокості та вибору
саме цих односельців ніхто не розумів. … жителі м. Гремяч Новгород-Сіверського повіту звикли,
як «захисники свободи» — більшовики, крім звичайної реквізиції продовольства, худоби, фуражу,
забирали зі стола останній шматок хліба та обшукували скрині бідних селянок.
Отже, у 1918 р. селянство Чернігівської губернії опинилося, як між молотом та ковадлом,
між двома режимами…
––––––––––––––––––––––––
Група №3
Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться? Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність
його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?
Сучасний історик О. Бойко про повсякдення киян за часів Директорії
 Грабунки, напади й здирництва тривали весь час перебування Директорії у Києві… Вояки,
деякі командири та особливо дезертири були вороже налаштовані до міста в цілому й
пограбування київських обивателів вважали своєю законною нагородою за правом переможця.
Директорія тим часом, за словами В. Андрієвського, «щоби нагадати, кому слід, що влада ще
має силу, уряджувала демонстрації свого війська, на яких воно виступало в повнім складі і в
повнім озброєнню, навіть з усіма гарматами».
Директорія… офіційно не вдавалась до масових репресій проти представників попередньої
влади. …Їхню долю мав вирішити суд. …Припинили вихід усі російські газети від чорносотенних
до демократичних, які за Гетьманату виступали проти Директорії… Посилаючись на
військовий стан, Директорія фактично скасувала свободу зібрань, слова і друку… Влада
попередила, що несанкціоновані збори будуть розігнані, а організатори притягнуті до карної
відповідальності.
Відсутність у газетах правдивої інформації щодо становища в Україні та за кордоном
породжувала масу домислів і чуток. Фейлетоніст «Робітничої газети» писав, що «обиватель
мучиться над газетним аркушем і на всі боки міркує, що воно робиться на світі божому. Чи
так гарно, як пишеться, чи трохи гірше».
Є. Коновалець наказав у 3-денний термін позбутися усіх російських вивісок та написів —
державних, громадських, приватних і до 18 січня замінити їх українськими. Є. Чикаленко
записав у щоденнику: «Директорія підняла боротьбу з ъ та ы… Піднялася в городі суєта, повна
комізму і драматизму: робочі і матеріал надзвичайно дорогі, люди не знають української мови,
бігають шукають знавців і всі кленуть, проклинають українську владу, бажаючи їй швидше
згинути».
…усі верстви мешканців були єдині в одному — незадоволенні владою Директорією. Кияни
обурювалися відсутністю порядку і спокою, поведінкою Республіканської армії, бездіяльністю
військової влади в управлінні містом й небажанням віддати його Міській думі… обмеженням
свободи слова, друку… Інші причини негативного ставлення та його рівень були різними в
мешканців різних соціальних та національних верств.
––––––––––––––––––––––––
Група № 4
Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться? Який документ читали?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність
його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?
Зі спогадів офіцера Добровольчої армії С. Мамонтова
Під час громадянської війни грабували всі — і білі, і червоні, і махновці, і навіть саме
населення. Якось у Юзівці, що переходила багато разів від одних до інших, я розговорився з
селянином: «За кого ви стоїте?» — «А ні за кого. Білі грабують, червоні грабують і махновці
грабують. І ви хочете, щоб ми мали симпатії до будь-кого?» Він тільки забув додати, що вони і
самі грабують. Поряд був розграбований маєток.
З мемуарів А. Денікіна
Ми входимо в село, нібито вимерле. По вулицях лежать трупи. Страшна тиша. І довго ще її
безмовність порушує сухий тріск пострілів: «ліквідовують» більшовиків… Багато їх… Хто
вони? Навіщо їм, смертельно стомленим від 4-річної війни, йти знов у бій і на смерть?
Повідомлення про репресії білогвардійців на захоплених ними територіях (серпень 1919
р.)
Перші три дні розправа над комуністами і комісарами відбувалася без жодного суду і
слідства. Указали, затримали, відвели до берега річки і — розстріл. Потім був утворений
військово-польовий суд, але це суті справи не змінило. Очевидці розповіли про звірства в
Синельникові, де захоплені в полон червоноармійці роздягнені майже догола й утримуються в
кам’яній будівлі без їжі більше тижня. Там же, під Синельниковим, розстріляні пригнані бігом із
Катеринослава 30 матросів і 8 комуністів. …
 Репресії і насильства дуже численні, щоб можна було їх реєструвати. Розстріли, грабування,
розривання могил …та ін. У с. Велике Городище селянин, що чекав раніше білих, довго благав
віддати йому коня, якого вони забрали, і ненавмисно назвав офіцера товаришем, за що був
убитий на місці.
––––––––––––––––––––––––
Група № 5
Проаналізуйте джерело, відповідаючи на запитання:
1) Про який етап української революції йдеться?
2) Які факти щодо змін у житті населення викладено в документі? (Складіть перелік і поясність
його)
3) Як ви оцінюєте ці зміни?
Сучасний історик Олена Бойко про зміни в житті Києва і киян за радянської влади
…у 1919 р. місто Київ пережило владу трьох політичних режимів. Період радянської влади
був найбільш тривалим — майже сім місяців…
Уже в день вступу червоних військ, 6 лютого, в Оперному театрі відбулося перше засідання
нової влади. Було відновлено Раду робітничих депутатів.
Місто поступово поверталося до звичайного життя. Відкрилися установи й крамниці,
навчальні заклади повернулися до занять. З 9 лютого поновили роботу пошта і телеграф.
За постановою виконкому були дозволені газети лише тих політичних партій, які офіційно
перейшли на платформу радянської влади. В. Вернадський згадував: «Надзвичайно важке й дивне
становище. Ніхто нічого не знає. Зовсім відрізані від світу. Газети переповнені брехнею й
зосереджені на дрібних проблемах…».
Богунці й таращанці розмістилися не в казармах, а по приватних помешканнях у центрі
міста. «Перші тижні перебування більшовиків у Києві… по всьому місту стояв справжній
стогін від вимог та знущань, які доводилося переносити мешканцям від своїх нових
постояльців», — згадував киянин.
Наказом коменданта М. Щорса домовим комітетам пропонувалося здати зброю. На його
виконання по місту прокотилася хвиля повальних обшуків… у такий спосіб відбувалася перша,
негласна й неофіційна, «експропріація» в мешканців багатих квартир грошей, коштовностей і
т. ін.
12 лютого фінвідділ виконкому зібрав представників об’єднань промисловців і фінансистів і
повідомив про стягнення єдиного надзвичайного податку на користь радянської влади. В
ультимативній формі він зажадав від представників великого і малого бізнесу зібрати у 8-
денний строк 200 млн карб… наказ коменданта міста № 20, який вимагав «взяти на облік усі
буржуазні будинки, особняки і т. ін. для переселення в них робітників з притонів і хатин.
Буржуазні класи переселити і скупчити»… для «ущільнення» був визначений весь центр міста.
Банки, акціонерні та страхові товариства, адвокатські контори були ліквідовані як
непотрібні пролетарській державі. Численні службовці залишилися без засобів до існування… з
4 березня виконком оголосив трудову повинність для буржуазії. …зазвичай вони виконували
важку, брудну роботу… облави і направлення на примусові роботи стали звичайним явищем.
У виданому ЧК наказі йшлося про те, що «всякі скупчення на вулицях міста заборонені і
розганятимуться збройною силою… У звіті виконкому за три місяці йшлося, що за цей час ЧК
було заарештовано 918 осіб, з яких 150 розстріляно, 255 засуджено до тюремного ув’язнення, у
60 — конфісковане майно, решта звільнені. Серед покараних: 188 — за контрреволюцію, 66 — за
бандитизм, 48 — за спекуляцію, 45 — за посадові злочини, 43 — фальшивомонетники, 9 — за
агітацію проти радянської влади.
На початку липня було розстріляно чергову групу «контрреволюціонерів» — 17 осіб з числа
київської інтелігенції, серед яких найбільшою повагою і любов’ю киян користувався відомий
педагог і український громадський діяч В. Науменко. «Це був один з небагатьох людей, що
користувалися виключною репутацією й відомих усьому Києву… Якби йому дали померти
власною смертю, за його гробом йшов би стотисячний натовп… І таку людину схопили й
поквапилися розстріляти через 24 години, щоби ніхто не встиг за нього заступитися», — з
гіркотою згадував сучасник… У липні–серпні розстріли «контрреволюціонерів» стали
повсякденною справою, про що повідомлялося ледь не в кожному номері київських газет… тепер
серед розстріляних переважали заручники…
 Урок № 28
Тема уроку: Україна в 1921–1923 рр.
Мета: розкрити причини запровадження непу, охарактеризувати політику непу, показати
процес становлення СРСР; закріпити навички аналізу зіставлення історичного матеріалу, уміння
розглядати історичні явища в конкретно – історичних умовах; виховувати студентів в дусі
патріотизму, національної свідомості та гідності.

Основні знання: суспільно – політична ситуація в країні до 1921 р.; рішення Х

з’їзду РКП(б); нова економічна політика (неп); утворення СРСР;
план «автономізації», федеративна держава.
Основні поняття та терміни: «нова економічна політика», «продподаток»,
«СРСР», «унітаризм», «федерація», концесія,
«конфедерація», «автономізація».
Основні дати й події: березень 1921 р. – робота Х з’їзду РКП (б), запровадження
непу; 30 грудня 1922 р. – утворення СРСР.
Особистість в історії: В. Ленін, Й. Сталін, Л. Троцький.
Обладнання: історичні документи, таблиці, відеохроніка, портрети поетів,
письменників вигнанців, історична карта, роздавальний матеріал,
виставка літератури.

Література:
Джерела:
Хрестоматия по истории СССР, 1861 – 1927: Учеб. пособие для пед. ин- тов по спец.
«История» (Под ред. В. Г. Тюкавкина) – М.: Просвещение, 1990. – 416 с.
Додаткова:
История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории Советского государства (Под
ред. В. А. Козлова) – М.: Политиздат, 1991.
История и сталинизм (Под ред. А. Н. Мерцалова) – М.: Политиздат, 1991.
Історія України: Навчально – методичний посібник для семінарських занять (За ред. В. М.
Литвина) – К.: Знання – Прес, 2006
Кара – Мурза С. Г. Советская цивилизация. От начала до Великой Победы. – Харьков:
Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга», 2007.
Підручники:
Всесвітня історія: 1914 – 1939 рр.: Навч. Посібник для 10 кл. (За ред. Я. М. Бердичевського, Т.
В. Ладиченко) – К.: А.С.К.,1998.
Полянський П. Б. Всесвітня історія: Підручник для 10 кл. – К.: «Генеза», 2010
Щупак І. Я., Морозова Л. В. Всесвітня історія : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч.
закладів. – Запоріжжя : Прем’єр, 2010. – 272 с.
Тип заняття: засвоєння навчального матеріалу з елементами історичного
дослідження.
ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційна частина заняття

Повідомлення теми і мети заняття
Тема нашого заняття «Неп. Утворення СРСР». У вивченні історії становлення та розвитку
СРСР це одна із ключових тем. По – перше, нова економічна політика більшовиків викликає
цілий ряд дискусійних питань, а саме причини, хід та наслідки непу; по – друге, умови
підготовки та утворення СРСР, вплив на світове співтовариство також проблема в історичній
науці.
 Ці проблеми розглядаються як професійними істориками, так і літераторами, режисерами.
Щоб докладніше ознайомитись з поглядами істориків пропоную вам звернутись до такої
літератури:
М. Горінов «20 – е годы: становление и развитие новой экономической политики», Маслов Н.
«Об утверждении идеологии сталинизма», Литвин В. М. «Нова економічна політика в
Українській СРР», також підручники запропоновані міністерством. В курсі «Історія України»
дане питання розглядається з позиції української дійсності того часу.
В літературі період 20 – х років ХХ ст. висвітлено в таких творах як «12 стільців», «Золоте
теля» Іллі Ільфа і Євгена Петрова у В. Маяковського п’єси «Клоп», «Баня», Уласа Самчука
«Марія».
Знято багато кінофільмів за творами цих авторів.
На занятті ми поговоримо про причини зміни економічної політики більшовиками, про
проекти об’єднання республік та створення СРСР, попрацюємо з документами та термінами.
Головне завдання нашого заняття або проблема, яку ми повинні вирішити в ході заняття – це «у
чому полягають характерні риси непу і як вони співвідносяться з політикою «воєнного
комунізму»?» Для вирішення проблеми ми розглянемо такі питання:

План заняття
1. Суспільно – політична ситуація напередодні запровадження непу.
2. Х з’їзд РКП(б). Запровадження непу.
3. Утворення СРСР.
Запишіть.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Форма роботи: «Мозковий штурм»
В и к л а д а ч . Якою була ситуація в Радянській Росії та на територіях, які входили до складу
колишньої Російської імперії в період з 1917 по 1921 роки.
Студенти. В країні була розруха, економічна криза викликані Першою світовою та
громадянською війнами, а також політикою «воєнного комунізму».
Політика «воєнного комунізму» передбачала загальну націоналізацію промисловості; у
сільському господарстві – продрозкладку, директивні методи управління народним
господарством.
Викладач. Продрозкладка. Поясніть. (Це повне вилучення сільськогосподарських продуктів у
селян).
Студентка. Це призвело до внутрішньої політичної і соціально – економічної кризи.
Викладач. Отже, ми переходимо до розгляду першого питання за планом заняття. Розглянемо
суспільно – політичну ситуацію і визначимо причини, які змусили більшовиків на чолі з В. І.
Леніним взяти курс на неп. По ходу розповіді записуєте тези до своїх конспектів і визначаєте
причини, що свідчать про необхідність запровадження змін у країні.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Суспільно – політична ситуація напередодні запровадження непу.

В и к л а д а ч . Економічна і соціально-політична ситуація в Радянській Росії на початку 20-х

років характеризувалася глибокою економічною кризою. Промисловість була зруйнована.
Нестача сировини і палива призвела до того, що третина заводів і фабрик простоювали взагалі, а
решта працювали з неповним навантаженням. Розглянемо аналітичну таблицю.

Наслідки політики «воєнного комунізму»

аналогія порівняння 1920 – 1921 роки по відношенню до 1913 року
(таблиця 1)
 Економічні і Основні показники
соціально

пром.
–

Виробництво цукру
Виплавка сталі

Випуск ситцю
політичні
складові

Видобуток
Виплавка

Металеві

Випуск мила
Обсяг
продукції

вугілля

вироби
чавуну

Інфляція
14 На 1 - у На 1 селян- У 13000 < у 45 разів
Промисловіс % 3% 5 30
людину ське госп. разів
1 м на 100 гр на
ть < % % рік рік
у

рідкість
45
р.
Сільське Посівні площі Голод 1921 – 1922 роки
господарство Голодувало 30 млн чоловік, загинуло 3 млн, 2
< із 110 млн дес. до 75 млн дес. млн дітей - сироти
Внутрішня Скорочення чисельності робітників з 2,5 млн в 1913 р. до 1,2 млн в 1921 р.,
політика на 54%

Обсяг промислової продукції в 1920 р. складав 14 % від рівня 1913 р., тобто зменшився в 7
разів, чавуну виплавлялося тільки 3 % від обсягу 1913 р., сталі - 5 % , вугілля видобувалося 30
% . У 1921 р. на одну людину випускалося 1 м ситцю на рік, на одне селянське господарство
вироблялося сто грамів металевих виробів. Виробництво цукру скоротилося в 45 разів. Шматок
мила став рідкістю. Фінансовий стан країни характеризувався гігантською інфляцією (гроші
знецінилися в 1 3 000 разів). Розглядаємо аналітичну таблицю.
У тяжкому становищі перебувало сільське господарство. Посівні площі скоротилися зі 110
млн десятин до 75 млн, упала врожайність. У 1921 р. в країні спалахнув голод, який охопив
Поволжя, Приуралля, Казахстан, Західний Сибір, Україну. Голодувало до 30 млн чоловік.
Незважаючи на допомогу світового співтовариства, загинуло 3 млн чоловік, 2 млн дітей стали
сиротами.
Проявом внутрішньої політичної кризи стало скорочення чисельності робітників, які були
соціальною базою та опорою радянської влади, — з 2,5 млн в 1913 р. до 1,2 млн в 1921 р., тобто
на 54 % . Зменшення їх кількості було зумовлене труднощами міського життя, внаслідок чого
чимало людей поверталися на село, а також масовою загибеллю робітників на фронтах Гро-
мадянської війни.
Відповіддю населення країни на політику «воєнного комунізму» стають виступи
протесту та збройні повстання.
Наприкінці 20-го — на початку 1921 рр. відбувається ряд селянських повстань проти
проведення політики продрозкладки. Масштаби виступів були величезні: Західний Сибір, Урал,
Дон, Кубань, Поволжя та Центральні губернії. У багатьох губерніях у повстаннях брало участь
25-30 % загальної кількості населення, тобто майже все чоловіче населення.
Загони А. Антонова, що діяли в Тамбовській і частково у Воронезькій губерніях,
нараховували до 50 тис. чол. і були розділені на дві армії. Чисельність західносибірських
повстанців тільки в одному Ішимському повіті досягала 60 тис. чол. Проти Антонова воювала
армія під командуванням М. Тухачевськоґо, що нараховувала до 40 тис. бійців. Одночасно
тривала повстанська боротьба в Україні під керівництвом Н. Махна. Про особливості
встановлення непу в Україні ви будете вчити на заняттях з історії України.
У ряді міст сталися робітничі страйки. Так, у Москві та Петрограді страйки проходили під
гаслами: «Хліба!», «Хай працюють ті, у кого комісарські пайки». Західносибірські залізничники,
організувавши збройні загони, захопили і тримали під контролем майже всю територію
Тюменської губернії, перервавши залізничне сполучення Сибіру з центром країни.
Студенти отримали випереджуюче завдання: підготувати повідомлення про
кронштадтське повстання.
Повідомлення студентів у супроводі відеохроніки.
Повстання матросів у Кронштадті навесні 1921 р. стало найбільш сильним і послідовним
виступом проти більшовицької влади. Воно проходило під гаслами: «Ради без комуністів», «Геть
продрозкладку», «Свободу торгівлі». 1 березня на Якірній площі Кронштадту в присутності 16
тис. моряків була одностайно прийнята резолюція з 15 пунктів, в якій вимагалося скасування
привілеїв для комуністів, свободи слова для всіх соціальних партій. Наступного дня зібрання
представників команд кораблів висловило недовіру голові Кронштадтської Ради М. Васильєву і
комісару флоту М. Кузьміну. Тимчасовий ревком міста очолив писар з лінкору
«Петропавловськ» С. Петриченко. Радянські установи продовжували працювати без перешкод,
переважна частина комуністів міста висловили солідарність з повсталими.
Вимоги повсталих:
Політичні: «Уся влада Радам, а не партіям!», скасування монополії більшовиків на владу,
запровадження багатопартійності; свобода слова, друку, об'єднань; звільнення політичних
в'язнів.
Економічні: скасування продрозверстки; надання права селянам вільно розпоряджатися
землею і продуктами своєї праці; запровадження свободи торгівлі.
Кронштадтці домагалися відкритих і гласних переговорів з владою, але їх делегація була
заарештована більшовиками. Перший штурм Кронштадту військами 7-ї армії М. Тухачевськоґо 8
березня 1921 р. був невдалим. Це пояснюється тим, що червоноармійці масово відмовилися
стріляти в балтійських моряків. Органами ВЧК були проведені масові репресії проти
відмовників, і вже в ході другого штурму фортеці 17 березня місто було захоплено. Понад 8 тис.
моряків перейшло до Фінляндії, частина була убита в боях, а інші пройшли через трибунал і
надзвичайні «трійки», які тільки за 21 березня 1921 р. розстріляли 71 моряка. З весни 1922 р.
відбулося масове виселення жителів Кронштадту, а з липня було проведено «чистку» Петрограда
від підозрілих осіб.
Відповіді студентів. Продрозкладка на селі, занепад промислового виробництва, голод,
терор, виступи протесту робітників та повстання селян.
Страх втратити владу та загроза нової громадянської війни.

2. Х з’їзд РКП(б). Запровадження непу.

В и к л а д а ч . Отже, перші економічні спроби більшовиків закінчилися цілковитим
провалом, тому більшовицька влада на X з'їзді РКП(б) прийняла резолюцію «Про заміну
продрозкладки продподатком» (15 березня 1921р.).
Студенти отримали випереджуюче завдання знайти визначення поняття «неп».
Нова економічна політика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських
республіках починаючи з 1921 р.
Неп – це тимчасові уступки на шляху до соціалізму (В. І. Ленін).
Неп – це перехід більшовиків від концепції «світової революції» до концепції
«капіталістичного оточення» (В. М. Литвин).
Лаборант по ходу розповіді викладача заповнює графи порівняльної таблиці «Воєнний
комунізм та неп».
Неп. (таблиця 2)
Положення Неп (1921 – 1928)
Мета Ліквідація загрози нової громадянської війни
Збереження більшовицького режиму
Покращення економічного становища в країні, що перебувала в
міжнародній ізоляції
Основні заходи Х з’їзд РКП (б) (березень 1921 р. ) прийняв резолюцію «Про заміну
 продрозкладки продподатком»
Промисловість Децентралізація управління, госпрозрахунок, деякі підприємства
повертались власникам, концесії для іноземних інвесторів
Відрядна оплата праці
Різні форми власності
Сільське Вводився фіксований продподаток
господарство Продаж надлишків на ринку
Оренда землі, сільськогосподарські кооперативи
Використання найманої праці
Торгівля Відродження ринкових відносин
Нова система оподаткування
Зовнішня торгівля – монополія держави
Фінанси 1922 р. грошова реформа (1 червінець = 10 золотих крб. ≈ 6 $)
Єдиний державний банк
Система Адміністративно – командна, неп – тимчасова, перехідна політика
управління Влада належала РКП (б)
Формування ціни на сільськогосподарську і промислову продукцію
Трудові Різні форми власності
відносини Вільнонаймана праця, біржі праці
Відрядна оплата праці, відмінили карткову систему
Наслідки Відновлено господарство: ↑ промислове і с/г виробництво;
пожвавилася торгівля й товарообмін, ослабла соціальна
напруженість
Неодноразові кризи «ножиці цін»

Неп передбачав «допущення приватного сектора», тобто дозвіл свободи торгівлі, дрібного
підприємництва, залучення іноземного капіталу за умов збереження за собою «командних висот»
у державі. Складовою частиною була грошова реформа, випуск червінця, формально
забезпеченого на 25 % золотом та іноземною валютою.

Робота в групах
Форма роботи: «Історичні пазли – дослідження історичних документів»
для розгляду змісту нової економічної політики ви об’єднались в групи. Кожна група має
набір документів, які характеризують складові непу. Група знайомиться з документом і дає
відповіді на питання, які вміщені під документом. Ви маєте 5 хв. Починаємо дослідження.

1-а група
Документ 1
Із резолюції Х з’їзду РКП (б), березень 1921 р.
про заміну продрозверстки продподатком
...Постановою Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету й Ради Народних
Комісарів розкладка скасовується, і замість неї запроваджується податок на продукти сільського
господарства.
Цей податок повинен бути меншим, ніж хлібна розкладка. Він має призначатися ще до
весняного посіву, щоб кожний селянин міг заздалегідь врахувати, яку частину врожаю він має
віддати державі й скільки залишиться у його повному розпорядженні. Податок повинен
стягуватися без кругової поруки, тобто повинен падати на окремого домохазяїна, щоб
старанному й працьовитому хазяїнові не довелося платити за неакуратного односельця. По
сплаті податку надлишки, що залишилися в селянина, надходять у його повне розпорядження.
Він має право обміняти їх на продукти й реманент, які буде доставляти до села держава через
кордон та зі своїх фабрик і заводів; він може використовувати їх для обміну на потрібні йому
продукти через кооперативи та на місцевих ринках і базарах...
 Запитання
1. Які зміни було запроваджено при проведенні непу у першу чергу?
2. Які наслідки мала заміна продрозкладки продподатком? Свою думку обґрунтуйте.

Викладач. Отже, до таблиці заносимо: встановлення фіксованого податку на сільського

господарські продукти. Надлишком розпоряджається селянин відмінили карткову систему.

Викладач. Переглянемо відеохроніку тих часів.

2-а група
Документ 2
Із резолюції Х з’їзду РКП (б), березень 1921 р.
про заміну продрозверстки продподатком
Докорінні зміни відбулися і в галузі промислового виробництва. Насамперед був скасований
декрет про тотальну націоналізацію промисловості. Було дозволено тимчасове відновлення
капіталістичного виробництва на дрібних промислових підприємствах, що випускають товари
широкого вжитку. У зв'язку із цим у промисловості й торгівлі виник приватний сектор: деякі
державні підприємства були денаціоналізовані, інші — здані в оренду; приватним особам було
дозволено створювати власні промислові підприємства із кількістю зайнятих на них не більше 20
чоловік (пізніше ця кількість була збільшена). Серед орендованих приватниками фабрик були й
такі, які нараховували 200-300 людей, а загалом на частку приватного сектору в період непу
припадало від 1/5 до 1/4 промислової продукції, 40-80 % роздрібної торгівлі й невелика частина
оптової торгівлі.
Запитання
1. Які докорінні зміни сталися в промисловості?
2. Яке значення це мало для подальшого розвитку економіки держави?

Викладач. В таблицю фіксуємо: різні форми власності.

3-я група
Документ 3
Із архівів Національного банку України «Указ про грошову реформу»
Була проведена грошова реформа. Замість знецінених й фактично, вже відкинутих обігом
совзнаків у 1922 р. було розпочато випуск нової грошової одиниці — червінців, що мали золотий
вміст і курс у золоті. У 1924 р. совзнаки, що швидко витіснялися червінцями, взагалі припинили
друкувати й вилучили з обігу. Того ж року був збалансований бюджет і заборонено використання
грошової емісії для покриття витрат держави; були випущені нові білети державної скарбниці —
рублі (10 рублів = 1 червінцю). На валютному ринку як усередині країни, так і за кордоном
червінці вільно обмінювалися на золото й основні іноземні валюти за довоєнним курсом
царського рубля (1 американський долар =1,94 рубля).
Відродилася кредитна система. У 1921 р. відновив свою діяльність Держбанк, що почав
кредитування промисловості й торгівлі на комерційній основі. У 1922-1925 рр. був створений
цілий ряд спеціалізованих банків: акціонерні, у яких пайовиками були Держбанк, синдикати,
кооперативи, приватні особи й навіть деякий час іноземці для кредитування окремих галузей
господарства й районів країни; кооперативні — для кредитування споживчої кооперації,
організовані на паях товариства сільськогосподарського кредиту, що замикалися на
республіканські й центральний сільськогосподарські банки; товариства взаємного кредиту — для
кредитування приватної промисловості й торгівлі; ощадні каси —- для мобілізації грошових
нагромаджень населення. На 1 жовтня 1923 р. у країні діяло 17 самостійних банків, а частка
Держбанку в загальних кредитних вкладеннях усієї банківської системи становила 2/3. До 1
жовтня 1926 р. число банків зросло до 61, а частка Держбанку в кредитуванні народного
господарства знизилася до 4 8 % .
Нумізматична виставка – готують студенти.
 Запитання
1. У чому полягав зміст грошової реформи 1922 р.?
2. Які нововведення з'явилися в кредитній системі?
3. Про що свідчили такі зміни у фінансовій системі держави? Яке значення вони мали для
економічного розвитку?

Викладач. Запишемо: грошова реформа 1922 р., єдиний державний банк, кредити сільському
господарству.

4-а група
Документ 4
Із резолюції Х з’їзду РКП (б), березень 1921 р.
про заміну продрозверстки продподатком
Капіталісти були допущені лише до виробництва предметів народного споживання, тобто в
дуже потрібних, але не вирішальних галузях виробництва. Разом з тим значна частина
промисловості, уся зовнішня торгівля залишалися в руках держави, або, як говорили більшовики,
вони зберігали за собою «командні висоти в економіці».
Допускалося також створення концесій із залученням іноземного капіталу, змішаних
акціонерних товариств і спільних підприємств. У статті «Про продовольчий податок» В. Ленін
закликав учитися у капіталістів, називав основні форми реалізації нової економічної політики:
оренда, кооперація, концесії, торгівля. До числа найважливіших законів, прийнятих Радянською
владою в 1920 р., належить закон про концесії. Радянська сторона за договором передавала
закордонним підприємцям на певний строк в експлуатацію природні багатства, підприємства або
інші господарчі об'єкти. У концесіях Ленін вбачав небезпеку відновлення капіталізму. Але
завдяки концесіям країна отримала можливість придбати необхідні машини й паровози, верстати
й устаткування, без яких відновити господарство було неможливо.
Запитання
1. Що таке концесії?
2. Яку мету переслідував Ленін, коли дозволяв створення концесій?
3. Чого і чому, на вашу думку, боявся Ленін, дозволяючи створення концесій?

Викладач. Фіксуємо: концесії іноземцям, госпрозрахунок, командні методи.

5-а група
Документ 5
Декретами Раднаркому в 1923 р. були визначенні нова структура й статут державних
промислових підприємств (трестів) і державної торгівлі (синдикатів). Головкоми були скасовані,
а замість них створені трести — об'єднання однорідних або взаємозалежних між собою
підприємств, що отримали повну господарську й фінансову незалежність, аж до права випуску
довгострокових облігаційних позик. Уже до кінця 1922 р. близько 90 % промислових
підприємств були об'єднані у 421 трест, причому 40 % з них було централізованого, а 60 % -
місцевого підпорядкування. Трести самі вирішували, що робити й де реалізовувати продукцію.
Підприємства, що входили до тресту, знімалися з державного постачання й переходили до
закупівлі ресурсів на ринку. Закон передбачав, що «державна скарбниця за борги трестів не
відповідає».
Почали виникати синдикати — добровільні об'єднання трестів на засадах кооперації, що
займалися збутом, постачанням, кредитуванням, зовнішньоторговельними операціями. До кінця
1922 р. 80 % трестованої промисловості було синдиковано, а до початку 1928 р. усього
нараховувалося 23 синдикати, які діяли майже в усіх галузях промисловості, зосередивши у своїх
руках основну частину оптової торгівлі. Правління синдикатів обиралося на зборах
представників трестів, причому кожний трест міг передати на власний розсуд більшу або меншу
частину свого постачання й збуту, у ведення синдикату.
Запитання
1. Які нові ознаки капіталістичних відносин впроваджувалися в життя за часів непу?
2. Що собою являли трести та синдикати?
3. Яке значення мала поява цих об'єднань?

Викладач. Запишемо: вільнонаймана праця, біржі праці, відрядна оплата праці.

В и к л а д а ч . Впровадження непу спричинило зміну соціальної структури й способу
життя людей.
Галерея портретів митців - вигнанців
Відеохроніка.
Робота з історичним джерелом
Дайте відповідь на питання
Що змінилось у житті людей після впровадження непу?
Документ 6
Скасування закону про загальну трудову повинність в 1921 р. дала можливість зайнятися
підприємництвом. Полиці магазинів швидко почали наповнюватися товарами й продуктами. У
багатьох містах були відкриті «Торгсіни», де можна було купити дорогі речі, але тільки за золото
й іноземну валюту. Люди самі відкопували свої скарби й несли в «Торгсіни» приховані
коштовності. Проте не- забаром візит у «Торгсін» спричиняв, як правило, обшук і арешт із
подальшим звільненням у випадку добровільної здачі золота й валюти.
Протягом 1921-1922 рр. неп був вимушеною спробою утримати владу шляхом економічних
поступок ринку. Проте цей ринок був сильно деформований. Приватна власність не була
гарантована. Держава розглядала її як найзапеклішого історичного ворога. Тому власники мали
недостатньо стимулів для перспективного розширення господарства, створюючи капітали на
спекулятивних операціях. До приватної діяльності долучалися насамперед різного роду
авантюристи, спекулянти, які прагнули якнайшвидше зірвати куш, витратити його, пожити для
задоволення.
За умов «воєнного комунізму» і розподільної економіки народжувалася нова каста людей, які
починали вважати себе сіллю землі. Неп для них був тільки перешкодою. У відродженні вільного
ринку вони безпомилково розгледіли смертельну загрозу своїм портфелям, пайкам, партійним
привілеям. Контратака була неминучою. Наступ більшовики повели у тій єдиній сфері, де
вважали себе недоторканими, — в ідеології. Першою жертвою цього прихованого наступу на неп
стала інтелігенція. Рішення про висилку впало на їхні голови зненацька. Ніхто не думав, що
влада піде на такий хід «ідеологічної асенізації», як групове вигнання з Росії...
М. Бердяєв писав: «Висилалася за кордон ціла група письменників, вчених, громадських
діячів, яких визнавали безнадійними в сенсі навернення в комуністичну віру. Це були дивні
заходи, які потім уже не повторювалися, Я був висланий зі своєї батьківщини не через політичні,
а ідеологічні причини. Коли мені сказали, що висилають, я відчув страшенний смуток. Я не хотів
емігрувати...»

Викладач. Запишемо до таблиці: залишилась адміністративно – командна система

управління, єдина партія.
Отже, ми розглянули всі складові непу. Давайте виявимо позитивні і негативні сторони
цієї політики.

Орієнтовні варіанти відповідей

Позитивні підсумки непу
1. Удалося відновити народне господарство й навіть перевершити довоєнний рівень за
рахунок внутрішніх резервів.
2. Відродилося сільське господарство, що дозволило нагодувати населення країни.
 3. Національний прибуток збільшився на 18 % у рік і до 1928 р . — на 10 % в перерахунку на
душу населення, що перевищило рівень 1913 р.
4. Зростання промислової продукції становило 30 % щорічно, що свідчило про швидке
зростання продуктивності праці.
5. Національна валюта країни стала міцною й стабільною.
6. Швидко зростав матеріальний добробут населення.
Негативні підсумки непу
1. Мав місце непропорційний розвиток основних галузей народного господарства.
2. Відставання темпів відродження промисловості від сільськогосподарського виробництва
містило в собі загрозу економічних криз.
3. У селі відбувалася соціальна й майнова диференціація селянства, що призвело до зростання
напруженості між різними верствами.
4. У місті протягом 20-х років збільшувалася чисельність безробітних, яка до кінця непу
склала понад 2 млн чоловік.
5. Фінансова система зміцніла лише на певний час. У другій половині 20-х років у зв'язку з
активним фінансуванням важкої індустрії була порушена ринкова рівновага, почалася інфляція,
що підірвало фінансово-кредитну систему.

Неп (1921 – 1928) (таблиця 3)

Позитивне Негативне
1. Перевершено довоєнний рівень у народному1.Непропорційний розвиток галузей народного
господарстві господарства
2. Нагодували населення країни, відновлено с/г2. Темпи відродження промисловості < від с/г
виробництва
3.Національний прибуток на 18% у рік; до 19283. Майнова і соціальна диференціація
р. – на 10% на душу населення > від рівня 1913р.
селянства напруження між різними
верствами населення
4. > промислової продукції на 30% 4. ↑ чисельності безробітних у місті до 1927 р.
> 2млн чол.
5. ↑ продуктивності праці 5. Тимчасове зміцнення фінансової системи
6. Стабілізувалась національна валюта 6. Фінансування важкої індустрії
7. ↑ матеріальний добробут населення 8. Підрив фінансово – кредитної системи

Можемо зробити висновок, що непослідовність більшовиків у проведенні соціально –

економічних реформ приводить до економічних криз, які отримали назву «ножиці цін».
В и к л а д а ч . З метою недопущення концентрації приватного капіталу держава
використовувала такий інструмент, як податки. У 1924/1925 господарському році податки
поглинали від 35 до 52 % усього доходу приватників. Середніх і великих приватних
промислових підприємств у перші роки непу було мало. У1923/1924 р. у складі всієї цензової
промисловості (тобто промислових підприємств із числом робітників не менше 16 за наявності
механічного двигуна і не менше 30 — без двигуна) приватні підприємства давали лише 4,3 %
продукції.
Переважну частину населення країни складали селяни. Вони потерпали від диспропорцій у
співвідношенні регульованих державою цін на промислові і сільськогосподарські товари
(«ножиці цін»). Селяни, незважаючи на нестачу товарів промислового виробництва, не могли їх
придбати через занадто високі ціни. Так, до війни селянин, щоб оплатити вартість плуга, повинен
був продати 6 пудів (96 кг) пшениці, а в 1923 р. — 2 4 пуди (384 кг); вартість сінокосарки за той
же період зросла з 125 пудів (2 т) зерна до 544 ( 8т 704 кг). У 1923 р. через зниження
заготівельних цін на найважливіші зернові культури і надмірне підвищення відпускних цін на
промислові товари виникли труднощі зі збутом промислових товарів.
До лютого 1924 р. стало зрозуміло, що селяни здавати хліб державі за радзнаки
відмовляються. 2 лютого 1924 р. II з’їзд Рад СРСР запровадив в обіг стійку валюту
загальносоюзного зразка. Декрет ЦВК і РНК СРСР від 5 лютого 1924 р. повідомляв про випуск
білетів державного казначейства СРСР. З 14 лютого 1924 р. було припинене друкування рад
знаків, а з 25 березня — випуск їх в обіг.
Закінчили заповнення порівняльної таблиці. То у чому ж полягали характерні риси непу? Як
вони співвідносяться з політикою «воєнного комунізму»?
Узагальнення студентів: характерними рисами непу були: в сільському господарстві –
продовольчий податок, надлишком можна розпоряджатися самостійно, наймана праця
характерна як для сільського господарства так і для промисловості, вільна торгівля, поява
соціальної нерівності, стабільна грошова одиниця – червінець. Спільним із політикою воєнного
комунізму було: влада належала РКП (б), адміністративно – командні методи в управлінні
економікою.
Таким чином ми вирішили проблемне питання заняття.
Отже, неп був ключовим фактором, який прискорив утворення СРСР. Розглянемо процес
утворення СРСР.

3. Утворення СРСР
Розповідь викладача. Продовжимо історичне дослідження. В ході моєї розповіді ви
повинні визначити для себе найважливіші чинники утворення СРСР.
Передумови утворення СРСР.
1. Ідеологічні. Жовтнева революція 1917 р. призвела до розпаду Російської імперії. Виникла
дезінтеграція колишнього єдиного державного простору, що проіснував декілька століть.
Більшовицька ідея світової революції і створення в майбутньому Всесвітньої Федеративної
Республіки Рад форсувала новий об'єднавчий процес. Активну роль у розгортанні об'єднавчого
руху відіграла РРФСР, влада якої була зацікавлена у відновленні унітарної держави на території
колишньої Російської імперії.
2. Політичні. У зв'язку з перемогою радянської влади на основній території колишньої
Російської імперії виникла ще одна передумова об'єднавчого процесу — єдиний характер
політичного ладу (диктатура пролетаріату у формі Республіки Рад), подібні ознаки організації
державної влади й управління. У більшості республік влада належала національним
комуністичним партіям, що входили до складу РКП(б). Нестійке міжнародне становище молодих
радянських республік в умовах капіталістичного оточення також диктувала потребу в об'єднанні.
3. Економічні та культурні. Потреба об'єднання диктувалася також спільною історичною
долею народів багатонаціональної держави, наявністю багаторічних економічних і культурних
зв'язків.
Між окремими районами країни історично склався економічний поділ праці: промисловість
центру забезпечувала райони південного сходу і півночі, отримуючи натомість сировину —
бавовну, ліс, льон; південні райони виступали основними постачальниками нафти, кам'яного
вугілля, залізної руди і т. ін. Значення цього поділу зросло після закінчення Громадянської війни,
коли постало завдання: відновити зруйноване господарство і подолати економічну відсталість
радянських республік. У національні республіки й області з центральних губерній переводилися
текстильні та шерстяні фабрики, шкіряні заводи, друкарні, посилалися лікарі, педагоги.
Прийнятий у 1920 р. план ГОЕЛРО (електрифікації Росії) також був розрахований для усіх
районів країни.

Форма роботи: робота з історичною картою «Утворення СРСР». По

ходу пояснення заповнюю карту макетами республік, що ввійшли до
складу СРСР.
В и к л а д а ч . За часів непу сталася визначна подія в політичному житті багатьох країн —
утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Процес утворення СРСР був
складним і суперечливим. Ще в роки Громадянської війни фактично склався військово-
політичний союз радянських республік. Улітку 1919 р. з ініціативи України ВЦВК РРФСР видав
декрет «Про об'єднання радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для
боротьби зі світовим імперіалізмом». За умов визнання незалежності та права республік на
самовизначення було вирішено об'єднати їхні господарські, фінансові та залізничні організації.
Було створено спільну військову організацію республік. У вересні та грудні 1920 р. РРФСР
уклала союзні договори з Азербайджанською та Українською радянськими республіками.
20 вересня 1920 р. РРФСР і Азербайджан підписали договір, що став зразковою моделлю для
договорів між РРФСР та іншими радянськими республіками: сторони погоджувалися на тісний
військовий і фінансово-економічний союз. У найкоротший термін підлягали об'єднанню:
військові сили і командування, органи, що контролюють економіку і зовнішню торгівлю, органи
постачання, залізничний і водний транспорт, пошта, телеграф, фінанси. Азербайджан був
найбільш слабкою і бідною з радянських республік. Україна більш наполегливо відстоювала свої
суверенні права. Договір, укладений з нею в грудні 1920 р., залишав Україні значно більше прав.
Передавши у ведення центрального уряду наркомати з військово-морських справ, зовнішньої
торгівлі, фінансів, праці, пошти і телеграфу і Вищу рада народного господарства, Українська
радянська республіка зберегла ряд республіканських наркоматів, серед інших з іноземних справ і
право вступати в дипломатичні відносини з іншими державами.
У1921 р. були підписані договори з Білоруською, Вірменською, Грузинською республіками.
Латвія і Литва на той час стали суверенними державами. До РРФСР тяжіли дві народні
республіки в Середній Азії — Бухарська і Хорезмська.
Форма роботи: закріплення термінів під час пояснення матеріалу.
Проектів створення Союзу було декілька. Перший з них запропонував нарком у справах
національностей Й. Сталін. Він підготував проект резолюцій, що передбачав входження
України, Білорусії, Закавказьких республік до складу РРФСР на правах автономії. План дістав
назву автономізації. Дайте визначення терміна «автономія». Керівництво ж Грузії
вважало, що республіки повинні зберегти атрибути самостійності й незалежності та формувати
свої відносини на договірних засадах. Фактично ця пропозиція означала створення конфедерації
радянських республік. Дайте визначення терміна «конфедерація».
6 жовтня 1922 р. ЦК затверджує перероблений за вказівками Леніна проект резолюції «Про
взаємини суверенних союзних республік». У її першому пункті зазначалося: «Визнати
необхідним укладання договору між Україною, Білорусією, Федерацією Закавказьких Республік і
РРФСР про об'єднання їх у «Союз Соціалістичних Радянських Республік» із залишенням за
кожною з них права вільного виходу зі складу Союзу...»
Ленін вважав, що майбутній союз має будуватися на федеративних засадах, де РРФСР буде
рівною за правами та обов'язками з іншими республіками. Дайте визначення терміна
«федерація». Проект автономізації він відкидав як такий, що утискає права республік, а у
створенні конфедерації вбачав недостатній рівень об'єднання. Ленінський план «федералізації»
здобув перемогу над сталінською «автономізацією». Правда, Сталіну вдалося нейтралізувати
Кавказькі республіки, насамперед Грузію, створивши Закавказьку Федерацію, на чолі якої було
поставлено Закбюро партії, а його секретарем призначений С. Орджонікідзе — завойовник Грузії
і близький друг Сталіна.
Запитання
1. Чому Сталін був проти конфедерації?
2. Чому Ленін виступив за федерацію і проти автономії?

Робота над поняттями

Студенти мають за допомогою словників опрацювати поняття і дати відповіді на
запитання.
Автономія — самоврядування; надане загальнодержавною конституцією, право якій-небудь
частині держави (території, регіону) самостійно здійснювати певні функції державної влади й
управління.
Федерація — форма державного устрою, за якою республіки, штати, землі тощо, які входять
до складу союзної держави, зберігають частину своїх прав, мають власні конституції,
законодавчі, виконавчі, судові органи. Водночас створюються єдині федеративні (союзні) органи
державної влади, встановлюється єдина державна грошова одиниця тощо.
Конфедерація — форма державного устрою, за якої об'єднані держави зберігають свою
політичну та юридичну самостійність. У конфедерації відсутні органи центральної влади і
загальне законодавство. Спеціальні об'єднані органи конфедерації створюються лише для
координації дій у певних цілях (зовнішньополітичній, воєнній та ін.).

В и к л а д а ч . Створенню Союзу РСР передували з'їзди рад України, Білорусії, Закавказзя й

РРФСР, де було винесено рішення про необхідність об'єднання в Союз на рівноправних засадах.
29 грудня 1922 р. у Кремлі відбулася конференція уповноважених представників —
делегацій національних республік, що затвердила проекти декларацій про утворення СРСР і
проект союзного договору. Ритуал підписання було призначено на 30 грудня 1922 р. Перший
загальносоюзний з'їзд рад відкрився об 11-й годині в Андріївській залі у Кремлі. На ньому було
прийнято Декларацію й Договір про утворення СРСР.
Робота над термінологією:
Декларація – документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та
внутрішньої політики держави чи програмні положення партій, організацій.
Договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обов’язків.
ІІ з'їзд рад, що відбувся в січні 1924 р., прийняв Конституцію СРСР, яка закріпила створення
нової держави, але ні Декларація, ні Договір на ньому не приймалися.
Таким чином, було створено нове державне утворення, яке змінило хід світової історії,
розстановку сил на міжнародній арені.

IV. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда:
1. Які позитивні сторони непу?
2. Назвіть основні передумови утворення СРСР.

V. Домашнє завдання
Опрацювати § 22, С. 208 – 216 за підручником Щупак І. Я., Морозова Л. В. Всесвітня історія:
підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010.
 Урок № 29
Тема уроку: Україна в 1923–1928 рр.
Мета: проаналізувати політику більшовиків у галузі культури; показати, що політика
коренізацїї сприяла піднесенню національної культури, оновленню української інтелігенції,
зазначивши при цьому, що культура й духовне життя народу були підпорядковані ідеологічним
настановам партії більшовиків; розвивати в учнів логічне та історичне мислення; виховувати їх
на кращих зразках національної культури.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «УСРР у період непу», атлас, репродукції
картин, ілюстративний матеріал, портрети діячів науки та культури.
Основні терміни та поняття: коренізація, українізація, ідеологізація, культурна революція,
лікнеп.
Хід уроку
І варіант
Форма проведення: семінарське заняття.
ПЛАН
1) Українізація: передумови та мета здійснення.
2) Політика українізації: заходи й результати.
3) Політика коренізації національних меншин в УСРР.
4) Провідники політики українізації.
Рекомендована література
1) Бойко О. Д. Історія України у XX ст. — Ніжин, 1994.
2) Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації. XIX—XX
століття. — К., 1996.
3) Гунчак Т. Україна. Перша половина XX століття. — К., 1993.
4) Історія України. XX століття: посібник для вчителя / За ред. С. В. Кульчицького. — К.,
1992.
5) Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920-х — 30-х років: соціальний портрет та історична
доля. — К., 1992.
6) Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція (20—30-ті рр.). — К., 1991.
7) Кульчицький С. В. УСРР в добу нової економічної політики (1921—1928 рр.). Спроба
побудови концептуальних засад реальної історії. — К., 1995.
8) Кульчицький С. В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). — К., 1996.
9) Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921—1939 рр.). — К., 1999.
10) Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. — Т. 2. — К., 1994.
II варіант
I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.
II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Виступи учнів із підготовленими рефератами.
Фронтальне опитування
1) Коли було запроваджено неп?
2) Чому заходи непу в УСРР були запроваджені пізніше, ніж у радянській Росії?
3) Якими були причини голоду 1921—1923 рр.?
4) Чому радянське керівництво тривалий час приховувало масштаби голоду?
5) Якими були наслідки голоду 1921—1923 рр. для УСРР?
6) Із якою метою виник проект створення СРСР?
7) Яким був проект Й. Сталіна щодо створення СРСР?
8) Коли було проголошено створення СРСР?
Письмова робота
1) Визначте основні підходи до створення СРСР, що мали місце в радянському керівництві, та
дайте їх характеристику.
 2) Що спричинило запровадження непу? Якою є його роль для збереження радянської влади?
3) Політика непу планувалася як тривала чи тимчасова?
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Запитання та завдання
1) Визначте здобутки розвитку культури 1917—1921 рр.
2) Яким було ставлення більшовиків до сфери культури?
IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Основні риси розвитку української культури в роки непу.
Розповідь учителя
У період непу партія продовжувала політику культурної революції. Політизація культурного
процесу не приховувалася: партія вимагала, щоб культура була національною за змістом, але не
суперечила комуністичній теорії.
Метою культурної революції було формування у свідомості мас певних стереотипів, які б
зробили поведінку широких верств населення прогнозованою та контрольованою з боку органів
радянської влади.
В останні роки непу утверджувалися погляди на культуру як на один із напрямків
соціалістичного будівництва — поряд з індустріалізацією та колективізацією сільського
господарства.
У сфері культури не вистачало інтелігенції, радянське керівництво залежало від так званих
«буржуазних спеціалістів». Тому постало завдання створити власну інтелігенцію або змусити
«буржуазних спеціалістів» робити те, що потрібне радянській владі. Незгодних чекали репресії.
Попри все, 1920-ті рр. були періодом небаченого розвитку, надій і сподівань в українській
культурі. Недарма ті часи називають періодом відродження культури. Україномовна освіта та її
підтримка з боку держави мали велике значення для розвитку національної культури. Однак
головним поштовхом до відродження була революція, яка сповнила культурну діяльність
відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень.
Робота з підручником
Опрацюйте відповідний матеріал підручника та визначте основні риси розвитку української
культури в роки непу.
2. Коренізація (українізація).
Розповідь учителя
(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)
КОРЕНІЗАЦІЯ В УСРР
План Характеристика
характеристики

Форма Здійснювалась у вигляді українізації й заходів для

національного розвитку національних меншин в
Україні

Період здійснення 1923 — початок 1930-х рр.

Основні
провідники М. Скрипник, О. Шумський
Мета
Створення національного підґрунтя для проведення
більшовиками своєї політики, а також для створення
позитивного образу радянської влади як усередині
країни, так і за її межами
 Основні
положення
Сформовані рішеннями XII зїзду РКП(б) (квітень 1923
р.): підготовка, виховання та висування керівних кадрів
корінної національності; урахування національних
чинників при формуванні партійного та державного
апарату;
організація мережі навчальних, виховних закладів,
закладів культури, преси, книговидавничої справи
мовами корінних національностей;
вивчення національної історії, відродження та розвиток
національних традицій і культури
Підсумки та
результати
У 1930 р. кількість шкіл з українською мовою навчання
становила 85 %, на українську мову було переведено 75
% діловодства державних установ, українською мовою
видавалося 90 % газет, понад 50 % книг і журналів.
Кількість українців серед службовців держапарату
зросла від 35 до 54 %;
сприяла залученню до радянського культурного
будівництва української інтелігенції, повернулася з
еміграції частина діячів культури й науки;
відбувся бурхливий розвиток української культури
(«Відродження»);
були забезпечені культурно-національні права
національних меншин, створені адміністративні
національні райони тощо
Робота з термінами та поняттями
Українізація (складова коренізації) — політика більшовицького керівництва в 1920-х рр.,
спрямована на збільшення представництва українців в органах влади, культури, освіти,
державних установ; розширення сфери застосування української мови в суспільстві;
пробудження інтересу до національної української культури. Основною метою українізації було
утвердження радянської влади в Україні, створення для неї національного підґрунтя.
Робота з документом
З ІНТЕРВ’Ю ІЗ С. ПЕТЛЮРОЮ СПІВРОБІТНИКА РУСС-ПРЕС ПРО УКРАЇНІЗАЦІЮ (1924
р.)
...У цьому напрямку нинішньої політики більшовиків я вбачаю чергову їхню поступку
стихійній силі українського національного руху, а водночас логічно послідовний і політичний
захід з метою оволодіти силою цього руху й зміцнити свої позиції в Україні...
...Більшовицька українізація має розглядатися як одна ланка того плану, що вони його
виношують на випадок збройного конфлікту зі своїми сусідами. Говорити про успіхи її в самій
Україні поки що передчасно. Відомості, які надходять звідти, змушують поставитися до неї
радше з недовірою й застереженнями. Як в усьому, що декларують більшовики, так і в цьому
питанні за гучними і гарними словами та високими ідеями криється чимало фарисейства й
сурогату. Так, українізація спрощено і прямолінійно зводиться лише до переходу на українську
мову в діловодстві і до запровадження її у школах як знаряддя навчання в дусі комуністичних
ідей. Поки що не чутно, щоб до колосальної за своїм змістом й обсягом роботи українізації
залучено було культурні сили України, які не сповідують комуністичної віри. Ні, країнізацію
проводить переважно зайшлий елемент, комуністи з Москви, які наспіх самі ледь навчилися і
навчаються української мови. Не важко уявити, скільки викривлень і шкоди принесе така
українізація справжній національній культурі... Нарочитість і фарисейство українізації,
проваджуваної більшовиками, тим більше впадає в око, що одночасно з декларуванням і
часткової реалізацією її комуністичні лідери поклали край останнім ознакам державної
самостійності УСРР...
Таким чином, українізація, проваджувана більшовиками, в зазначених умовах постає як
обдуманий хід політичної гри в інтересах комунізму, а не як справжній засіб задоволення
національних потреб 35-мільйонного населення України.
Однак це не означає, що вона не принесе деяких, бодай короткочасних вигод. Розрахунок
більшовиків на ефект такої тактики в сенсі впливу на українську еміграцію й особливо на
українське населення, яке живе тепер у Польщі, виявляється певною мірою правильним...
1) Яку оцінку дає С. Петлюра українізації?
2) Чи відповідала його оцінка реальному стану речей?
3) Який вплив мала українізація «на українську еміграцію й особливо на українське населення,
яке живе тепер у Польщі»?
3. Розвиток освіти та науки.
Розповідь учителя
Важливою проблемою доби непу була ліквідація неписьменності. У 1923 р. було створено
добровільне товариство «Геть неписьменність». Держава надавала певні пільги тим, хто
навчався. За 1920-ті рр. в Україні навчилися читати й писати близько 2 млн осіб. У 1924 р.
почалася підготовка до запровадження обов’язкового чотирирічного початкового навчання дітей.
В освіті поширюється експеримент і новаторство. Радянський уряд сприяв створенню нових
типів шкіл, підходів до викладання й виховання, які б прискорили розрив із «буржуазним
минулим». У державі створювалася система ідеологізованої освіти. Нові програми особливого
значення надавали політехнізації освіти, колективним методам виховання. Велику популярність
мала теорія А. Макаренка, який приділяв значну увагу оточенню в житті дитини.
У школах було заборонено вивчення основ релігії. Активізувалася антирелігійна кампанія.
Наголошувалося, що радянський уряд зробив освіту доступнішою для основної маси
трудящих, і хоча у 1927—1928 навчальному році рівень грамотності зріс, поза школою ще
залишалися близько 35 % дітей шкільного віку.
Вища школа зазнала великих змін. Найголовнішим завданням партії у сфері культури
вважалася підготовка фахівців робітничого походження. Для вихідців із робітничого класу було
введено низку пільг. Діти робітників і селян звільнялися від оплати за навчання в інститутах,
складання вступних іспитів тощо. Звичайно, це не могло не позначитися на рівні освіти. Тому
при вузах почали створюватися підготовчі робітничі факультети (робітфаки).
У 1927 р. гостро постала проблема педагогічних кадрів. Було істотно збільшено випуск
учителів, розширено систему курсового навчання. Серйозна увага приділялася національним
кадрам. Наприкінці 1920-х рр. близько 53 % від загальної кількості студентів в Україні становили
українці.
РОЗВИТОК ОСВІТИ В 1920-ті рр.
Напрямки
Ліквідація неписьменності Розбудова державної системи освіти
Від 1921 р. створювалися школи Виховання дітей віком від 4 до 8 років
ліквідації неписьменності — лікнепи, у здійснювалося в дитячих садках та
яких мали навчатися всі, хто не вміє дитячих будинках; від 8 до 15 років — у
читати й писати, віком від 8 до 50 років. дитячих будинках та семирічних
Завдяки лікнепам на кінець 1920-х рр. в трудових школах; від 15 років (після
основному вдалося подолати закінчення семирічки) підлітки вступали
неписьменність населення. Із до профшколи з дворічним терміном
запровадженням політики українізації навчання, системою, якою завершувалася
велика увага приділяється навчанню початкова освіта. Основну увагу
рідною мовою початкова школа зосереджувала на
підготовці молоді для виробництва.
Вищими навчальними закладами в 1922
—1929 рр. були технікуми й інститути.
 Технікуми готували вузьких спеціалістів
для виробництва. Інститути здійснювали
підготовку адміністраторів, організаторів
виробництва
1920-ті рр. стали періодом стрімкого відродження науки. У 1921 р. президентом УАН було
обрано М. Василенка. УАН було перейменовано на Всеукраїнську академію наук (ВУАН).
Такою назвою декларувався намір об’єднати в межах однієї організації наукову інтелігенцію
всієї України (у тому числі західноукраїнську). У 1922 р. відбулися перевибори президента
ВУАН. (Спочатку було обрано О. Левицького, а після його смерті — В. Липського.) Діяли три
відділи ВУАН — історико-філологічний, фізико-математичний, соціально-економічний.
Запитання для закріплення
Визначте основні тенденції розвитку науки в УСРР.
4. Література та мистецтво.
Розповідь учителя
Незважаючи на те, що частина талановитих письменників і поетів після поразки української
революції залишила країну (В. Винниченко, М. Вороний, О. Олесь), молоде покоління
літераторів заявило про себе на повний голос. Політика українізації 1920-х рр. викликала
духовний ренесанс, розмаїття літературних організацій та об’єднань. Літературно-художні
об’єднання виникали її розпадалися, дискусії спалахували з новою силою.
Найвідомішими об’єднаннями цього часу були «Плуг» — спілка селянських письменників (П.
Панч, А. Головко), «Гарт» — спілка пролетарських письменників (В. Еллан-Блакитний, М.
Хвильовий, В. Сосюра), ВАПЛІТЕ — Вільна Академія Пролетарської Літератури (П. Тичина, М.
Бажан, Ю. Смолич, Ю. Яновський). Виділялися групи неокласиків (М. Зеров, М. Рильський, М.
Драй-Хмара, Ю. Клен), символістів (П. Тичина, Ю. Меженко), футуристів та ін. Велику
популярність мали твори драматургів І. Кочерги, М. Куліша.
Жваві дискусії про шляхи розвитку української літератури викликала діяльність М.
Хвильового (Фітільова). Він був росіянином, членом більшовицької партії, проте щиро прагнув
розвитку української культури. Виступаючи в дискусіях 1920-х рр., М. Хвильовий наголошував
на тому, що без Європи українське відродження неможливе.
У середині 1920-х рр. в Україні налічувалося 45 професійних театрів. У цей час на сцені низки
міст України виступали талановиті українські актори, які склали справжню плеяду представників
українського театрального мистецтва. Театр «Березіль» у 1922—1933 рр. очолював талановитий
реформатор та експериментатор театру, актор і режисер Лесь Курбас. Він сміливо запроваджував
нові ідеї та форми західноєвропейської культури. На сцені театру «Березіль» виступали видатні
майстри — А. Бучма, М. Крушельницький, О. Мар’яненко, П. Саксаганський, Ю. Шумський.
У 1920-ті рр. стала до ладу Одеська кінофабрика, будувалася Київська кіностудія. Свій
творчий шлях розпочав геній українського та світового кіномистецтва О. Довженко (фільми
«Звенигора» й «Арсенал»). У театрі та кіно успішно працювала М. Заньковецька.
Українську культуру збагатила творчість композиторів М. Леонтовича, К. Стеценка, Г.
Верьовки, П. Козицького, Л. Ревуцького. Популярними були хорова капела «ДУМКА»,
Київський симфонічний ансамбль, національні театри опери та балету в Харкові, Києві та Одесі.
Правдиве відображення дійсності проголосила своїм завданням Асоціація художників
Червоної України. Члени Асоціації — І. Їжакевич, К. Трохименко, Ф. Кричевський тощо — за
допомогою нових виразних засобів поглибили розвиток українського образотворчого мистецтва.
Плідно продовжував працювати М. Бойчук та послідовники його оригінальної школи
(«бойчукісти»). З’явилися нові імена талановитих художників і скульпторів (А. Петрицький, В.
Касіян).
Отже, у 1920-х рр. українські література та мистецтво переживали бурхливе піднесення.
Пройнята національною духовністю, усупереч ідеологічним обмеженням, українська культура
досягла світового рівня.
Постаті в історії
 Микола Хвильовий (справжнє прізвище — Фітільов; 1893—1933 рр.) — український прозаїк,
поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Ще в шкільні роки
долучився до революційної боротьби. Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах, від
1921 р. жив і працював у Харкові, де активно заявив про себе як один з організаторів
літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій
(«Гарту», «ВАПЛІТЕ», «Пролітфронту»). Під час літературної дискусії в Україні (1925—1928
рр.) висловив вимогу перед новою українською літературою перестати наслідувати Москву й
орієнтуватися на «психологічну Європу». Уважав, що на зміну провідній ролі Європи в
культурному процесі має прийти «євразійський Ренесанс», у якому провідну роль відводив новій
українській культурі. Його літературне гасло «Геть від Москви! Дайош Європу!» набрало
політичного звучання. Його погляди були засуджені партійними керманичами, і він зазнав
переслідувань.
На знак протесту проти голодомору 1932—1933 рр. й арешту свого друга М. Ялового 13
травня 1933 р. наклав на себе руки.
Лесь Курбас (повне ім’я — Олександр-Зенон Курбас; 1887—1937 рр.) — український режисер,
актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. У 1916 р. вступає до театру М.
Садовського. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії
молодих акторів, із якої виріс згодом «Молодий театр» — театр пошуків нових форм втілення
сучасної та класичної драматургії. Улітку 1920 р. Лесь Курбас, зібравши своїх кращих акторів
під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) почав своє турне містами Київщини.
Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926 рр.), а потім і філософського
(1926—1933 рр.) театру в Україні. Однак його було наклепницькії обмовлено, звільнено з посади
керівника «Березілю» та заарештовано в Москві, де він кілька місяців працював у єврейському
театрі на Малій Бронній. Леся Курбаса було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського
каналу на Медвежу Гору, потім його відправили на Соловки. 1937 р. після повторного суду його
було розстріляно в урочищі Сандармох. У 1957 р. посмертно реабілітовано.
Михайло Бойчук (1882—1937 рр.) — український художник, маляр-монументаліст, лідер
групи «бойчукістів». Член НТШ від 1912 р. У 1917 р. бере участь у заснуванні Української
академії мистецтв, стає професором майстерні монументального живопису. Від 1924 р. —
професор Київського художнього інституту. Заклав основи українського монументального
мистецтва, майстри якого об’єдналися в Асоціацію революційних митців України. У 1919 р.
бойчукісти виконали розписи Луцьких казарм у Києві, санаторію ВУЦВК в Одесі (1928 р.),
Червонозаводського театру в Харкові (1933—1935 рр.) та ін. 26 листопада 1936 р. був
заарештований НКВС і звинувачений радянською владою в контрреволюційній фашистській
діяльності та розстріляний 13 липня 1937 р.
Олександр Довженко (1894—1956 рр.) — український письменник, кінорежисер,
кінодраматург, художник, класик світового кінематографа. Народився в селі Сосниці
Чернігівської губернії в Україні. Закінчив Глухівський учительський інститут (1914 р.). Навчався
в Київському університеті й Комерційному інституті в Києві. Викладав фізику, природознавство
й гімнастику в гімназії (1914—1917 рр.). 1918—1920 рр. провів у лавах Червоної армії. У 1920—
1921 рр. брав участь у створенні Київського відділу народної освіти, у 1921—1923 рр. — на
дипломатичній службі в Польщі та Німеччині. Навчався живопису в Мюнхені й у Берлінському
художньому училищі. У 1923—1926 рр. — художник-ілюстратор газети «Вісті ВУЦВК» у
Харкові. Згодом стає одним із засновників ВАПЛІТЕ, через яке згодом зближається з ВУФКУ. У
1920-х рр. починає активно цікавитися акторською майстерністю та режисурою. Від 1926 р. —
режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. Серйозний успіх мав після виходу в
1929 р. фільму «Звенигора». Далі О. Довженко подорожує різними країнами, де пропонує до
перегляду свої кінострічки. Після повернення на Батьківщину він продовжує свою діяльність в
галузі кіно й режисури та знімає ще кілька стрічок («Аероград», «Щорс», «Мічурін»,
«Зачарована Десна» тощо). Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1940 р.). Народний
артист РСФСР (1950 р.). Лауреат Ленінської премії (1959 р. — посмертно за літературний
сценарій «Поема про море»).
 5. Релігійне життя в Україні. УАПЦ (для рівня стандарту).
Див. с. 291—293.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Завдання для дискусії
Визначте основні здобутки української культури 1920-х рр.
VI. ПІДСУМКИ УРОКУ
Неп уніс корективи в розвиток духовної сфери радянського суспільства. Зокрема відбулося:
насильницьке впровадження марксистської ідеології; реформування системи освіти; уведення в
Кримінальний кодекс відповідальності за переконання; посилення боротьби з неграмотністю;
активізація антирелігійної кампанії; висилка за кордон видних представників інтелігенції.
За час запровадження політики коренізації в Україні було досягнуто набагато більше
політичних успіхів, ніж в інших союзних республіках. Ця політика сприяла розвитку української
національної культури, хоча й здійснювалася під пильним оком центру та супроводжувалася
репресіями проти тих, хто був звинувачений у «націонал-комунізмі».
Разом із тим відбувалося нищення творів, які не вкладалися в ідеологічні межі режиму,
діяльність творчих союзів мала пропартійне спрямування. Головним завданням партії була
стандартизація духовного життя. Духовна сфера перебувала в лещатах партійної ідеології.
Державний контроль за розвитком духовного життя в країні був складовою радянської моделі
тоталітаризму. Попри це, в українській культурі 1920-х рр. спостерігався творчий злет.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацюйте відповідний матеріал підручника.
2) Підготуйтеся до узагальнення знань за темою «УСРР в умовах нової економічної політики
(1921—1928 рр.)» (для рівня стандарту).
 Урок № 30
Тема уроку: Початок індустріалізації
Мета:
Навчальна:
 розкрити передумови, причини індустралізації;
 визначити мету та характер індустріалізації;
 з’ясувати її джерела;
 відмітити, що в ході було досягнуто великих зрушень, які, однак, не супроводжувалися
істотним зростанням матеріального добробуту людей;
Розвиваюча:
 розвивати навички критичного мислення учнів;
 розвивати творчі здібності;
 розвивати зацікавленість, самостійність;
Виховна:
 виховувати в учнів почуття патріотизму;
 виховувати впевненість,у собі, самостійність та відповідальність;
 виховувати культуру поведінки;
 виховувати бережне ставлення до обладнання;
 виховувати норми дотримання трудової дисципліни.
Тип уроку: вивчення нових знань.
Обладнання: підручник, атлас, комп’ютер, проектор, роздатковий матеріал.
Наочність: презентація.
Основні дати:
1925 р.-ХІVзїзд ВКП(б) прийняття рішення про індустріалізацію;
1928/29-1932 перша п’ятирічка;
1929 р.-рік “великого перелому” встановлення одноосібної влади Й.Сталіна,; 1933-1937р.р.
друга п’ятирічка, 1935р.-початок стахановського руху;
1938-1942р.р. незавершена п’ятирічка.
Основні поняття:
Індустріалізація-це процес побудови великого машинного виробництва в усіх галузях
народного господарства.
Надіндустріалізація- прискорена індустріалізація.
Проблемне питання: визначити наслідки індустріалізації для України.

Хід уроку.
І. Організація навчальної діяльності.
Організаційний момент (2-3 хв.).
Вітання з учнями, візуальна перевірка готовності до уроку. Прошу старосту підготувати
список відсутніх.
ІІ. Актуалізація знань учнів (2 хв.).
Вступне слово вчителя.
У період НЕП відбулися зміни в політичній системі суспільства, у тому числі:
- укріпився авторитет диктатури;
- розгромлено опозиційні політичні партії;
- політичні процеси над опозицією.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу (25 хв.).
Повідомлення теми та мети уроку (1хв.)
План.
1. Поняття, передумови, причини індустріалізації.
2. Перехід до форсованої індустріалізації.
3. Результати перших п’ятирічок.
 Розповідь учителя.
1. Поняття, передумови, причини індустріалізації.
Індустріалізація-це процес побудови великого машинного виробництва в усіх галузях
народного господарства.
З приходом до влади нового радянського лідера - Й.Сталіна - основна увага приділялася
відбудові та посиленому розвитку зруйнованої війною та громадською війною промисловості.
Причини сталінської індустріалізації:
1. Економічна - технологічна та економічна відсталість СРСР від передових розвинутих країн
(хоча до Жовтневої революції Російська імперія входила до десятки найбільш промислово
розвинутих європейських країн);
2. Політична - лідери Комуністичної партії вважали, що їхня партія повинна спиратися на
дрібнобуржуазні селянські маси, на робітничий клас. Але в Російській імперії робітництво було
нечисленним, тому необхідно було збільшити кількість заводів і фабрик, а, отже і робітничого
класу;
3. Стратегічні - Сталін вважав можливою побудову комунізму в одній окремо взятій країні.
Оскільки сусідні капіталістичні держави, на його думку, не будуть терпіти поряд із собою
комуністичну країну, вони рано чі пізно нападуть на СРСР. Для захисту соціалістичної вітчизни
необхідна високорозвинута промисловість групи А-добувна, важка, обробна. Саме заводи цієї
групи промисловості є виробниками зброї.
Починаючи з 1928 року економіка стала розвиватися відповідно до п’ятирічних планів,
затверджених найвищим законодавчим органом влади. Приріст промислової продукції
планувалося довести до 18-20 % на рік.
Робота з документом.
Запитання по документу до учнів:
Визначте мету індустріалізації СРСР за документом.

Із резолюції ХІV зїзду ВКП(Б) 23 грудня 1925року

......Вести економічне будівництво під таким кутом зору,щоб СРСР із країни, що ввозить
машини та обладнання, перетворився на країну, що виробляє машини та обладнання, аби таким
чином СРСР в умовах капіталістичного оточення не міг перетворитися на економічний
придаток капіталістичного світового господарства, а був самостійною економічною
організацією........
.......поставити задачу повного забезпечення перемоги соціалістичних господарських форм над
приватним капіталом ,зміцнення монополії зовнішньої торгівлі,зростання соціалістичної
держпромисловості та залучення під її керівництво і за допомогою кооперації дедалі більшої
маси селянських господарств у русло соціалістичного будівництва......

Запитання по відео до учнів:

Як Ви вважаєте, чому було згорнуто НЕП і запроваджено індустріалізацію в Україні.
Демонстрація відео про індустріалізацію.
Розповідь вчителя
2. Перехід до форсованої ндустріалізації.
У грудні 1927р.ХV зїзд ВКП(б) ухвалив генеральну лінію на прискорену індустріалізацію
народного господарства.
З кінця 1929 року розпочинається прискорена індустріалізація (форсована
індустріалізація-«надіндустріалізація»).
Джерела, з яких надходили кошти на індустріалізацію:
 Селян примушували продавати державі хліб за безцінь;
 Продаж закордон національного багатства;
 Продаж сировини-вугілля,зерна, деревини тощо;
 Збільшили випуск спиртних напоїв;
 Використання безоплатної праці в’язнів.
 За першу п’ятирічку 1928-1932р.р. в СРСР було збудовано 1500 промислових підприємств,
400 були збудовані в Україні Дніпрогес, «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь».
Демонстрація Карти України в процесі індустріалізації
Учні на попередньому уроці отримали додаткове завдання підготувати історичну довідку про
підприємства «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь».
Учні доповідають.
Демонстрація даних підприємств.
3. Результати перших п’ятирічок.

Наслідки індустріалізації для України:

1. Україна за показниками індустріального розвитку на той час зайняла провідне місце в
Європі, наздогнавши Францію. У 1940 році її промисловий потенціал у 7 разів перевищував
рівень 1913 року УРСР перетворилася з аграрної на індустріально-аграрну республіку;
2. Був закладений фундамент адміністративно-командної системи в економіці. Україна була
перенасичена шкідливими підприємствами та відходами від їхньої діяльності. Внаслідок
бездумної надіндустріалізації, економії на природозахисних обєктах екологічна ситуація в
республіці стала загрозливою;
3. Прискорений розвиток виробництва засобів виробництва (група А) за рахунок виробництва
предметів споживання (група Б) призвів до занепаду легкої та харчової промисловості та – до
зиження життєвого рівня населення;
4. Зростаюча урбанізація - збільшення кількості міського населення. Чисельніст городян в
УРСР у 1926-1930 р.р. зросла удвічі.
5. Україна остаточно втратила економічну самостійність, її економіка була цілком
підконтрольна союзним наркоматам, що перетворилися на своєрідні надмонополії.
Учнів ділимо на 3 команди, кожна команда отримує завдання.
І. команда повинна назвати позитивні риси індустріалізації.
ІІ. команда повинна назвати негативні риси індустріалізації.
ІІІ. команда повинна охарактеризувати значення індустріалізації для України.
Доповідають команди.
Учні дають відповідь на проблемне питання.
ІV.Закріплення нових знань (8 хв.).
Заповнити таблицю: (очікуваний результат від учнів).

«Індустріалізація в УРСР»
Основні Джерела Результати
завдання
1.Подолати 1.Селян 1.Україна за показниками
економічну примушували індустріального розвитку на той час
відсталість. продавати зайняла провідне місце в Європі,
2.Забезпечити державі хліб за наздогнавши Францію.
економічну безцінь; 2.Україна була перенасичена
самостійність. 2.Продаж шкідливими підприємствами та
3.Створити базу закордон відходами від їхньої діяльності.
для зміцнення національного Внаслідок бездумної
оборони країни. багатства; надіндустріалізації, економії на
4.Побудувати 3.Продаж природозахисних обєктах екологічна
комунізм. сировини- ситуація в республіці стала
вугілля,зерна, загрозливою;
деревини тощо; 3.Занепад легкої та харчової
4.Збільшили промисловості, зиження життєвого
випуск спиртних рівня населення;
напоїв; 4.Зростаюча урбанізація.
 5.Використання 5. Україна остаточно втратила
безоплатної праці економічну самостійність.
в’язнів.

V.Підсумки уроку (2хв.).

Заключне слово вчителя:
З кінця 20-х р.р. радянське керівництво взяло курс на прискорену індустріалізацію в
промисловості. Саме в цей період радянська Україна стала провідним економічним регіоном
СРСР.
Проте за швидкі темпи будівництва було заплачено надзвичайно високу ціну - було підірване
здоров’я цілого покоління, внаслідок викачування коштів із сільського господарства Україну
охопив голодомор, що забрав мільйони людських життів.
Якість нових заводів та фабрик була низькою, як і якість їхньої продукції. Екологічне
становище України різко погіршилось.
VІ. Виставлення оцінок (2 хв.).
VІІ. Оголошення домашнього завдання (2 хв.).
Параграф 26.
Реферати за темами; «Перша пятирічка УРСР»;
«Джерела індустріалізації».

Додаток
«Індустріалізація в УРСР»
Основні Джерела Результати
завдання

Додаток
Робота з документом
Із резолюції ХІV зїзду ВКП(Б) 23 грудня 1925року
......Вести економічне будівництво під таким кутом зору,щоб СРСР із країни, що ввозить
машини та обладнання, перетворився на країну, що виробляє машини та обладнання, аби таким
чином СРСР в умовах капіталістичного оточення не міг перетворитися на економічний
придаток капіталістичного світового господарства,а був самостійною економічною
організацією........
.......поставити задачу повного забезпечення перемоги соціалістичних господарських форм над
приватним капіталом,зміцнення монополії зовнішньої торгівлі,зростання соціалістичної
держпромисловості та залучення під її керівництво і за допомогою кооперації дедалі більшої
маси селянських господарств у русло соціалістичного будівництва......
Визначте мету індустріалізації СРСР за документом.
 Урок № 32
Тема уроку: Голодомор 1932-1933 рр.
Мета уроку:
 розкрити причини та передумови голоду 1932-1933рр. в Україні, довести, що це був
один із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу; з’ясувати суть «Закону
про п’ять колосків», розширити знання учнів про трагічні роки голодомору та його наслідки для
українського народу;
 продовжувати формувати навички критичного мислення учнів, розвивати вміння
описувати події в логічній та сюжетній послідовності, розвивати навички роботи з історичними
документами;
 виховувати учнів в дусі поваги до історичної пам’яті українського народу, сприяти
патріотичному вихованню старшокласників.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: мультимедійний проектор, комп'ютер, презентація до теми «Голодомор 1932 -
1933 років в Україні», карта «Голодомор», копії історичних документів.
Підсвічник зі свічами, скатертина, хлібина, ікона Божої Матері і вишитий рушник.
СТРУКТУРА УРОКУ
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
ІІІ Актуалізація опорних знань учнів.
ІV. Вивчення нового матеріалу
V. Закріплення нових знань і вмінь учнів.
VІ. Підсумки уроку.
VІІ. Домашнє завдання.
План
1. Причини і передумови голодомору 1932 – 1933 рр.
2. Початок голоду. «Закон про п’ять колосків».
3. Масштаби і наслідки голодомору.
Епіграфи до уроку:
Жить стало лучше,
Жить стало веселее!...
И.В. Сталин
...а он де під тином
опухла дитина, голоднеє мре...
Т.Г. Шевченко
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
(Годинник відбиває секунди. Виходить Жінка-Пам’ять, в руках у неї горить свічка.
Звучить «Реквієм» В.А. Моцарта. На фоні музики - слова )
Жінка-Пам’ять
Народе мій! Пам’ять знову відродилась,
Прийшла з остогидлого життя,
Щоб свічкою новою запалала
Душа, зірвавши пута забуття.
В молитвах всіх померлих пригадаю,
Живим у Бога буду щедрості просити.
Воскресне дух! Я всіх вас заклинаю
Людської пам’яті свічку запалити.
(Запалює свічку у підсвічнику, сідає за парту)
 Вчитель: Ми сьогодні перегорнемо чи не найстрашнішу сторінку в історії нашого народу. І
до 1932 р. шлях українства був дорогою на голгофу. Але того, що пережила Україна на поч.. 30-х
рр.., неможливо осягнути без жаху. Про страшні муки українського народу в 1932- 1933рр.відомо
далеко не все.
Змовкли церковні дзвони, церкви стояли сплюндровані, релігійні служби заборонені,
священники заарештовані. Одружувалися в ті роки мало, молоді не вінчалися, весіль не гуляли,
пісень не співали, гостей не запрошували. Вперше з часів Володимира Великого людей ховали
без панахиди, без священника, без хреста. А ховали багато, часто в загальній могилі. І
найстрашніше, що не було це стихійне лихо. Держава крок за кроком штовхала безжально до
межі, за якою починалося страхіття. Селянська Україна від Донця до Збручу перетворилася у
безмовне пекло.
Вчитель. Зверніть увагу на ці слова, що належать людям антиподам, добре відомим в історії.
Геніальний поет - гуманіст Шевченко правдиво розкрив усю трагічність людського життя за
кріпацтва. Проте ці рядки виявилися пророчими для XX ст.
У “розквіті” соціалістичного будівництва в країні тиран Сталін проголосив це фальшиве гасло
тоді, коли привид голоду вже навис над українським народом.
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Вчитель:
1. Що таке колективізація? (визначення)
Учень: Колективізація – політика насильницького перетворення сільського господарства
наприкінці 20-30рр. XX ст. на основі «розкуркулювання» і насадження колективних форм
господарювання (колгоспів) з усуспільненням значної частини селянської власності.
Розкуркулювання - примусове позбавлення власних селянських господарств у 30-ті рр. XXст..
2. Що таке колгоспи?
Учень: 1930 – 1932 рр. Були дуже бурхливими. Людей примушували вступати до колгоспів.
Колгосп - це господарство, у якому немає приватної власності на землю, худобу, знаряддя праці,
все належить колективу. Селянин не міг зрозуміти: не твоя земля, не твоя корова, кінь чи віл не є
твоїм - і не дуже поспішав до колгоспу. Проте держава наполягала на швидкому проведенні
колективізації на селі.
3. Чи добровільно люди вступали до колгоспів?
Учень: Записували до колгоспів іноді всіх членів родини. Вступ до колгоспу був
добровільним лише на словах, а насправді все це здійснювалось насильно під загрозою
позбавитись всього і навіть виселити із землі дідів та прадідів. До колгоспу забирали все, що
було в господрстві: коней, корів, плуги, борони. В жовтні 1932 року партійно-державна верхівка
прийняла рішення вийти з кризи через конфіскацію всіх запасів зерна. Приходили озброєні люди
і наказували всій родині покинути хату. Коли ж господар опирався, його примушували силою,
могли і вбити. «Куркульська» родина під охороною висилалася до Сибіру. Її майно і земля
переходили у власність колгоспу. Багато з виселених вмирали дорогою або в далекому Сибіру».
4. Як заохочували селян вступати до колгоспів?
Учень: Радянська влада, кличучи до колгоспів, обіцяла селянам трактори, комбайни,
молотарки, жниварки. По всій республіці проводили селянські конференції, збори, на яких
розглядали питання про весняну сівбу, селяни обмінювалися досвідом, вчилися, як обробляти
землю.
Але з вільних господарів селяни перетворилися на безправних членів колгоспу, які навіть не
мали права залишити село, тому що паспорти їм заборонили видавати. За свою тяжку працю,
часто по 12 - 14 годин, колгоспники отримували дуже малу платню і то не грошима, а
сільськогосподарськими продуктами.
5. Яким чином влада проводила хлібозаготівельну політику?
Учень: Влада проводила хлібозаготівельну політику, встановлюючи колгоспникам високі
норми здачі хліба державі. Сталін вважав, що люди в українських селах не здають хліб, оскільки
мріють відірватися від Москви і вийти з Радянського Союзу. Тому було наказано вивезти з сіл
усе зерно, навіть посівне. Крім зерна, спеціальні загони відбирали у селян овочі, м'ясо, сало та
іншу продукцію, прирікаючи людей на голодну смерть. Про ці події люди складали вірші:
Учень:
Їдуть, їдуть людомори
У червоних прапорах,
Забирають із комори
Порох, зниділий на прах.
Вимітають пил зі скрині,
Зерен запашні сліди,
ЗалишаютьУкраїні
Хліб з кропиви й лободи.
6. Чи чинили селяни опір колективізації?
Учень: Так. За приблизними підрахунками, загальна кількість повстанців в Україні в 1930р.
становила майже 40 тис. чоловік. У деяких місцях для придушення заворушень радянські війська
застосовували артилерію, броньовані підрозділи і навіть авіацію.
Поставлене у безвихідь селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати
реманент. Село поринуло у вир самознищення. У 1928-1932 рр. в Україні було винищено близько
половини поголів’я худоби. На його відновлення потрібні були десятиліття.
IV. Вивчення нового матеріалу.
Повідомлення плану уроку.(Слайд № 2 план)
Вивчення нової термінології. (Слайд № 3)
Перш ніж розпочати роботу, познайомимося з новою термінологією:
Голод ом ор - соціаль но- господарсь ке явище, що виявляється в
позбавленні населення мінімуму необхідних продукті в х а р ч у в а н н я і п р и з в о д и т ь д о
з м і н и демографічної і соціальної структури населення регіонів, а іноді і країн.
Геноцид — дії, спрямовані на часткове чи ц і л к о в и т е з н и щ е н н я я к о ї - н е б у д ь
національної, етнічної чи релігійної групи населення.
1. Причини і передумови голодомору 1932 – 1933 рр.
Вчитель: У 30-ті роки ХХ ст. український народ змушений був пройти через знущання з боку
влади, відчуття постійного страху і голоду. А починалося все із згортання непу, введення
індустріалізації, колективізації.
Щоб відшукати кошти для індустріалізації, селянин примушений вступати до колгоспу,
здавати хліб державі.
Ми з’ясували, що ще в січні 1928р. в період хлібозаготівельної кризи, було прийнято рішення
Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення у селян зернових надлишків. Почалося
згортання непу. А вже в липні 1928 р. було взято курс на суцільну колективізацію.
Колективізація привела до різкого падіння продуктивності сільського господарства. Валовий
збір зерна становив: в 1930р. – 23 млн. т., у 1931р. – 18 млн. т., у 1932 – 13 млн. т.
У селян України в 1932-33 рр. було вилучено державою все зерно, в тому числі і посівний
фонд. В колгоспах існувала безгосподарність, в 1932р. землі в Україні були засіяні лише на?.
Причини голодомору:
1. Насамперед економічні - примусове вилучення у селян зернових надлишків.
2. Примусова суцільна колективізація і масове створення колгоспів.
3. Голод як засіб упокорення селянства.
4. Відсутність реального економічного і політичного суверенітету республіки, повне
підпорядкування центру.
2. Початок голоду. «Закон про п’ять колосків».

ВІДЕО. Перегляд відеозапису спогадів очевидців голодомору(або прочитати свідчення

очевидців).
Свідчення очевидців:
 Свідчить Марченко Микита Іванович, 1922 року народження, мешканець села
Лугвиця Сумської області.
У нас була маленька хатка в селі. Вистачало всього: і їжі, і зерна. Жилося дуже добре,
затишно. У сім’ї було семеро. Мені було десять років, і я був п’ятою дитиною. Одного разу
пішов у поле, а коли повернувся, мати сиділа біля вікна і плакала. Вона говорила, що забрали
весь хліб і харчі, батька побили за те, що він нічого не віддавав. Я був дуже наляканий: чому, за
що? Мати мовчала. Тиждень ми прожили, як могли. Та дуже хотілося хліба та юшки.
І знову приходили якісь озброєні люди: вони ходили по хатах, забирали все до останнього. Мій
тато закопав мішок зерна у садку, але ті озброєні люди ходили з довгими металевими
палицями і заганяли їх в землю. Батько молився, щоб не знайшли зерна. Пощастило, не
знайшли. Мати пекла паляниці, які ми їли крадькома. Але зерно закінчилося і через голод ми
почали їсти лободу ту, на якій паслася худоба.
Через три неділі померла моя сестра Галинка, якій було всього шість років. А потім один
за одним три мої брати.
Я дуже захворів, і батько, рятуючи мене, роздобув для мене м’яса. Я так наївся, що ледь
не лопнув. Урятувала мене сестричка, віддала свою пайку, а через кілька днів померла.
Голод забирав людей із нашого села все більше і більше. Село пропадало. Залишились тільки ми
та ще декілька сімей.
Бувало я виходив із хати, сідав на призьбі, плакав і думав про шматок хліба, а мати
втішала.
Я ніколи не забуду ті прокляті дні голодомору, які забрали в мене все: мою душу і мою кров.
Інформація про голод, що вже розпочався на Україні, була відома вищому партійному
керівництву (Сталіну). Але замість того, щоб рятувати селян, держава посилила тиск на них, щоб
за будь-яку ціну виконати план хлібозаготівель. Українську хлібозаготівельну комісію очолював
Молотов(секретар ЦВ ВКП(б)). В грудні 1932р. в Україну прибув Каганович, який мав наказ
Сталіна забрати посівні фонди.
7 серпня 1932 року був прийнятий Закон «Про п’ять колосків», «Про охорону майна
державних підприємств, колгоспів та кооперативів та про зміцнення соціалістичної власності».
(за розкрадання майна каралося розстрілом або позбавленням волі на строк не менше 10 років).
ВІДЕО. Перегляд фрагменту з документального фільму «Жертвам голодомору
присвячується».
1. Які існують точки зору щодо причин голоду?
Фізхвилинка для очей
Робота в групах з історичними документами.
Робота з документами:
Група І: опрацюйте документ №1 і дайте відповідь на запитання:
- Якими засобами планувалося підвищити хлібозаготівлі?
Група ІІ: опрацюйте документ №2 і дайте відповідь на запитання:
- Яку мету переслідував «Закон про п’ять колосків?"
Група ІІІ: опрацюйте документ № 3 і дайте відповідь на запитання:
- Чим можна реально пояснити появу цієї постанови?
- Якими були наслідки реалізації цієї постанови для села?
Документ №1
Постанова Ради Народних Комісарів України від 20 листопада 1932 року «Про заходи до
підсилення хлібозаготівель»
«1. Цілковите виконання плану хлібозаготівель закінчити до 1 січня 1993р. та
утворення насіннєвих фондів — до 15 січня 1933 р. <…>
5. Після оголошення цієї постанови припинити видачу будь-яких натуральних авансів по
всіх колгоспах, що незадовільно виконують плани хлібозаготівель…
6. До колгоспів, що … зривають план хлібозаготівель, застосовувати натуральні штрафи
порядком додаткового завдання з м'ясозаготівель розміром 15-місячної норми здавання даним
колгоспом м'яса як усуспільненої худоби, так і худоби у так і худоби колгоспників...
Накладання штрафів не звільняє колгосп від виконання встановленого плану
хлібозаготівель».
- Якими засобами планувалось підвищувати хлібозаготівлі?
Документ №2
«Закон про п'ять колосків». 1932 р.
Постанова ЦВК і РНК «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації
та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» 7 серпня 1932 р. (витяг)
«Суспільна власність є основою радянського ладу, вона священна і недоторканна, і люди, які
зазіхають на суспільну власність, повинні бути розглянуті як вороги народу... Виходячи з цих
міркувань і йдучи назустріч вимогам робітників і колгоспників, Центральний Виконком і Рада
Народних Комісарів Союзу РСР постановляють:
1. Прирівняти за своїм значенням майно колгоспів і кооперативів майна державного...
2. Застосувати як міру судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна вищу
міру соціального захисту — розстріл з конфіскацією всього майна та із заміною за
пом'якшувальнихобставин позбавленням волі на термін, не нижчий за 10 років з конфіскацією
всього майна».
- Яку мету переслідував цей «закон»?
Документ №3
Постанова Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У про занесення на чорну дошку сіл, які злісно
саботували хлібозаготівлю
«Зважаючи на надзвичайно ганебний провал хлібозаготівлі в окремих районах України,
РНК і ЦК ставлять перед облвиконкомами та обкомами, райвиконкомами і райкомами
завдання зламати саботаж хлібозаготівлі, організований куркулями та контрреволюційними
елементами, зламати опір частини сільських комуністів, що стали фактичними
провідниками саботажу, і ліквідувати несумісну зі званням члена партії пасивність до
саботажників, забезпечити швидке зростання темпів, повне і безумовне виконання плану
хлібозаготівлі.
РНК і ЦК постановляють:
За очевидний зрив плану хлібозаготівлі і злісний саботаж, організований куркулями і
контрреволюційними елементами, занести села на чорну дошку. Щодо цих сіл здійснити такі
заходи:
1. Негайно припинити підвезення товарів, повністю припинити кооперативну і державну
торгівлю на місці і вивезення з відповідних кооперативних та державних крамниць всіх наявних
товарів.
2. Повністю заборонити колгоспу торгівлю як для колгоспів, колгоспників, так і
одноосібників.
3. Припинити будь-яке кредитування,провести дострокове стягнення кредитів та інших фінансових
зобов'язань».

- Чим можна реально пояснити появу цієї постанови?

- Якими були наслідки реалізації цієї постанови для селян?

Вчитель: Радянська влада замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу
трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було.
Це було не стихійне лихо, а навмисно підготовлений голодомор.
Було зареєстровано 28 випадків людоїдства і 13 випадків трупоїдства.
Переходимо до вивчення третього питання
«Наслідки голодомору, демографічні втрати».
У підручнику є інформація про це і учні самостійно працюють з текстом підручника і
складать тези по даному питанню а потім звіряють свої записи з інформацією на слайді.
Наслідки голодомору:
1. Величезні людські втрати (від 3,5 до 8 млн. осіб)
 2. Знищення старого українського села з його багатими народними традиціями,
розселянювання України)
3. Придушення опору колективізації; перемога колгоспного ладу на селі.
4. Масове переселення селян із Росії в Україну.
Вчитель про демографічні втрати:
Села України обезлюдніли. Живі не мали сил ховати мертвих. Чорні прапори майоріли над
сільрадами вимерлих сіл. Історики називають різні цифри щодо кількості жертв голодомору 1932
- 1933 рр., адже підрахувати точно неможливо. А цифри ці страшні: від 3 до 4,5 млн чоловік. Як
підрахували історики, у той час в Україні щодня помирало понад 25 тисяч людей. Але
найстрашнішим є те, що голод був штучно створений тодішньою владою. Пік голодомору
прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини,
майже 25 000 – щодня. Найбільше від голоду постраждали Полтавська, Харківська, Сумська,
Черкаська, Київська, Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність
населення тут перевищує середній рівень у 8-9 і більше разів.
Вдумайтесь в ці цифри:
- навесні 1933 р. від нестачі продовольства вимерли 738 населених пунктів;
- протягом лютого-березня 1933 р. померло 1467 чоловік, всього від голоду загинуло 8-9 млн.
чоловік.
Смерть стала звичною. Вона втратила свою трагічність. Люди сприймали її як порятунок від
мук. Голод убивав людину фізично, ламав її морально, позбавляв людської суті. Мертві годували
живих.
Свіжі могили розкопувались, сил не було ні плакати, ні мучитись. Смерть стояла поруч, сиділа
за столом і ходила подвір’ям. Людина хотіла їсти, все інше їй байдуже, навіть власна смерть.
Сталін заборонив згадувати про голод в ЗМІ. На пленумі ЦК ВКП(б) в січні 1933р. заявив, що
матеріальне становище робітників і селян поліпшується з року в рік і що в цьому можуть
сумніватися лише затяті вороги радянської влади.
А селяни, які ще вцілили і не вмерли з голоду в цей час співали такі пісні-частівки:
1. Як був цар Микола-дурачок
Був фунтик хліба п’ятачок.
Як стала республіка,
Фунтик хліба три рублика.
Як став Совет
Хлєба нєт.
2. В тридцять другому году ми вже їли лободу
Нема хліба, нема сала
Комсомолія забрала.
3. Жито та пшеницю вивезли
За границю
А ячмінь і кукурудзу для
Радянського Союзу.
І ще трошки буряків для
Радянських дураків.
Українським селянам припиняють продавати квитки на залізничний і водний транспорт.
Фактично вся Україна заносилася на «чорну дошку». На «чорні дошки» було занесено 85
районів України.
Далі можна коротко нагадати про голод у своєму селі чи місті (на основі краєзнавчих
матеріалів).

VI. Підсумки уроку. Заключне слово вчителя:

Кожен із нас повинен знати масштаби цієї трагедії – голодомору 1932-1933 рр., внаслідок
якої померли мільйони людей і не тільки знати і пам’ятати, а й передавати це іншим. Шанувати
пам'ять померлих, робити все можливе, аби подібні трагедії не могли повторитися.Указом
Президента України встановлено День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій — 22
листопада. Щорічно в цей день люди віддають шану нашим безвинно постраждалим
співвітчизникам.
Тепер, після того, як минуло вже багато років, ми можемо відповісти на запитання: чого
хотіли досягти організатори голодомору? кому було вигідно «підрубати» нашу хліборобську
націю під корінь?
Учень:Трагедія 1932-33рр. зламала опір колективізації – саме цього прагнула більшовицька
влада. У той час, як від голоду помирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити
зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які
переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт. Тому голод був спрямований на українське
село для придушення національного опору колективізації. На 1937 р. в колгоспах було об’єднано
96% селян.

Вчитель: Якою ціною це було зроблено, ви вже знаєте.А тому наш обов’язок сьогодні –
зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих,
хто не долюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.
Український народ заслуговує і шани, і поваги. А пам’ятником жертвам голодомору хай буде
наша пам'ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії.
Пісня-відео О.Білозір «Свіча».
Усі встають, хвилина мовчання. (хронометр)
VII. Домашнє завдання
Достатній та середній рівень: прочитати відповідний параграф, відповісти на запитання.
Високий рівень: написати твір - роздум «Голодомор твоїми очима».
 Урок № 33
Практичне заняття № 4. Голодомор мовою документів, свідчень,
чисел
Дидактичні задачі уроку:
- розкрити передумови, мету та характер Голодомору 1932-1933 рр.;
- характеризувати основні причини Голодомору 1932-1933 рр.;
- з’ясувати наслідки Голодомору 1932-1933 рр. для населення та країни;
- формувати вміння та навички роботи з ілюстраціями, історичними та інформаційними
текстами;
- покращити вміння логічно мислити та аналізувати історичні факти;
- формувати інформаційну, комунікативну та громадянську компетентність;
- розвивати вміння аналізувати здобуту інформацію, чітко будувати свою відповідь;
Очікувані результати:
- встановлювати хронологію перебігу подій Голодомору 1932-1933 рр.;
- аналізувати причини, мету та наслідки Голодомору 1932-1933 рр.;
- пояснювати та застосовувати поняття: Голодомор, геноцид, «чорна дошка», колективізація,
розкуркулення, хлібозаготівлі;
- розкривати сутність поданих історичних документів;
- застосовувати здобуті знання та навички з теми у нестандартних умовах.
Тип уроку: комбінований урок.
Форма уроку: урок-конференція.
Хід уроку.
І. Організаційний момент.
Привітання з учнями. Перевірка готовності учнів до уроку.
ІІ Актуалізація опорних знань.
Для більш продуктивної роботи сьогодні пригадаємо, що ви вже знаєте про становище
українських земель у 20-30 рр. ХХ ст.
- Що таке колективізація?
- Що таке колгоспи?
- Вступи до колгоспів були добровільними?
- З якою метою створювалися колгоспи?
- Чи був опір створенню колгоспів?
- Для чого були потрібні хлібозаготівлі?

ІІІ Мотивація навчальної діяльності.

Дмитро Білоус «Ти кажеш, не було голодомору?»
Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору,-
Греби, нічого людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
 Імперський молох світ нам затуляв!
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах…
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору!
Сьогодні ми перегорнемо чи не найстрашнішу сторінку історії нашого народу. В минулому
нашої держави вже був голод, але чому на вашу думку голод 1932-1933 рр. називають
голодомором? У чому неординарність цього явища? Які емоції у вас викликає цей термін?
(Відповіді учнів)
Кожен із вас має право власного вибору. Сьогодні пропоную вибрати колір вашого настрою
і пояснити свій вибір (учні витягують стрічки пояснюють). Я теж приєднуюсь до вас і обираю
жовтий колір. Жовтий колір – колір смутку і жалю, колір розлучення (за християнським
обрядом). Ви обрали чорний колір - це чорна сторінка нашої історії, колір голоду і смерті. Це
колір дошки, до якої заносили назви сіл, що саботували хлібозаготівлю. Наслідком для них була
повна ізоляція від контактів із зовнішнім світом.
ІV Оголошення теми, представлення її змісту та очікуваних результатів.
Тема нашого сьогоднішнього уроку та практичного заняття «Голодомор 1932-1933 рр.
мовою документів, свідчень та чисел».
На дошці – проблемне завдання до уроку.
Голодомор 1932 – 1933років – штучне винищення української нації чи Божа кара? Злочин
Сталіна та його оточення чи наслідки неврожайного року?
V Вивчення нового матеріалу.
Відео – фільм « Німа правда. Свідчення, загублені в стерні».
Завдання класу до перегляду відео:
1. Які райони охопив голод?
2. Як чисельність жертв?
3. Як цей голод називають ще?
4. Якими були дії влади
5. Яку роль зіграли натуральні штрафи в перебігу голодомору
6. Чи був голод у нашому краї?
7. Чи впливав голод на свідомість людей
Повідомлення про Голодомор
Виконання практичної роботи за матеріалами додатків
1. причини та передумови Голодомору 1932 -1933 рр., його наслідки.
2. документи та джерела Голодомору 1932 -1933 рр.
3. Великий голод на території України
4. Спогади очевидців
5. Закон про п’ять колосків
VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Історичні задачі
1) У листі С. Косіора до Й. Сталіна від 15 березня 1933 р. стосовно посівної кампанії
зазначається: «Те, що голодування не навчило ще багатьох колгоспників уму-розуму, показує
незадовільна підготовка до посіву». Якого «уму-розуму» прагнула навчити Компартія
колгоспників?
2) Український історик С. Кульчицький стверджує: «Сталін знищував не етнічних українців як
таких, а громадян України, тобто представників української національної державності, яка була
для нього небезпечна навіть у радянській формі». Чи згодні ви з таким висновком?
Створити СЕНКАН.
1 рядок – іменник (тема)
2 рядок – 2 прикметники, що розкривають тему
3 рядок – 3 дієслова, що описують дію
4 рядок – речення, в якому висловлене ставлення до теми
 5 рядок – слово-резюме (синонім теми)
На вибір вчителя учні створюють СЕНКАН у визначених раніше групах або індивідуально.
Відповідь на проблемне питання
Голодомор 1932 – 1933років – штучне винищення української нації чи Божа кара? Злочин
Сталіна та його оточення чи наслідки неврожайного року?
VІІ. Домашнє завдання
1)Написати листа до керівних органів СРСР з порадами, критикою або своїми зауваженнями
до їхніх дій під час Голодомору 1932-1933 рр.
2)за допомогою підручника скласти хронологічну таблицю з теми: «Голодомор 1932-1933 рр.»
Додаток 1
Орієнтовне дослідження
причини та передумови Голодомору 1932 -1933 рр., його наслідки.
Голодомор – цілеспрямована політика влади на створнння штучного голоду. Найбільшого
прояву голод досяг у червні 1933.
Привід Голодомору 1932-1933 рр:
Цілеспрямована політика хлібозаготівель стала безпосереднім приводом голоду в Україні.
Причини Голодомору 1932-1933 рр:
Необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, яка
загрожувала імперським прагненням Москви.
Непосильні для селян хліботоргівлі, конфіскація владою продовольчих запасів; надмірний
хлібний експорт;
Небажання колгоспників працювати в громадському господарстві і прагнення влади покарати
за це.
Економічні прорахунки, спроба здійснити соціалістичне будівництво воєнно- комуністичними
методами.
Наслідки Голодомору 1932-1933 рр:
Завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села.
Масові жертви (від 2.5 до 8 млн осіб). Підрив генофонду української нації.
Придушення опору укр. селянства
Переселення селян із Росії в Україну
Голодомор став приводом до розгортання боротьби з українським буржуазним націоналізмом
Масштаби Голодомору 1932-1933 рр.:
Про масштаби голодомору можна судити також за такими даними: населення СРСР з осені
1932 до квітня 1933 років скоротилося з 165,7 млн. чол. до 158 млн. або на 7,7 млн., головним
чином за рахунок сільського населення. Лише за 3 місяці 1933 р. у в Харківській області, до
складу якої на той час, крім районів нинішньої Харківської, входили також більшість Сумської,
Полтавської та деякі райони Київської області, померло понад 600 тис. чол. Науковці
Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна вивели коефіцієнт смертності за 1929
- 1933 рр. у регіонах, заселених українцями. У Харкові він перевищив 25%.Найбільше голод
уразив Україну, де набув рис геноциду.
Наслідки голодомору:
Величезні людські втрати (від 3,5 до 8 млн. осіб)
Знищення старого українського села з його багатими народними традиціями, розселянювання
України)
Придушення опору колективізації; перемога колгоспного ладу на селі.
Масове переселення селян із Росії в Україну.
демографічні втрати:
Села України обезлюдніли. Живі не мали сил ховати мертвих. Чорні прапори майоріли над
сільрадами вимерлих сіл. Історики називають різні цифри щодо кількості жертв голодомору 1932
- 1933 рр., адже підрахувати точно неможливо. А цифри ці страшні: від 3 до 4,5 млн чоловік. Як
підрахували історики, у той час в Україні щодня помирало понад 25 тисяч людей. Але
найстрашнішим є те, що голод був штучно створений тодішньою владою. Пік голодомору
прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини,
майже 25 000 – щодня. Найбільше від голоду постраждали Полтавська, Харківська, Сумська,
Черкаська, Київська, Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність
населення тут перевищує середній рівень у 8-9 і більше разів.
Вдумайтесь в ці цифри:
- навесні 1933 р. від нестачі продовольства вимерли 738 населених пунктів;
- протягом лютого-березня 1933 р. померло 1467 чоловік, всього від голоду загинуло 8-9 млн.
чоловік.
Смерть стала звичною. Вона втратила свою трагічність. Люди сприймали її як порятунок від
мук. Голод убивав людину фізично, ламав її морально, позбавляв людської суті. Мертві годували
живих.
Свіжі могили розкопувались, сил не було ні плакати, ні мучитись. Смерть стояла поруч, сиділа
за столом і ходила подвір’ям. Людина хотіла їсти, все інше їй байдуже, навіть власна смерть.
Сталін заборонив згадувати про голод в ЗМІ. На пленумі ЦК ВКП(б) в січні 1933р. заявив, що
матеріальне становище робітників і селян поліпшується з року в рік і що в цьому можуть
сумніватися лише затяті вороги радянської влади.
А селяни, які ще вцілили і не вмерли з голоду в цей час співали такі пісні-частівки:
Українським селянам припиняють продавати квитки на залізничний і водний транспорт.
Фактично вся Україна заносилася на «чорну дошку». На «чорні дошки» було занесено 85
районів України.

Додаток 2
документи та джерела Голодомору 1932 -1933 рр.

Проблема повної або часткової відсутності архівних документів міжвоєнного періоду відома
чи не кожному досліднику історії України новітнього часу. Численними є і документальні
згадки, і усні свідчення про втрати і винищення як поодиноких документів, так і цілих архівних
масивів.
Незаперечними є архівні втрати під час і внаслідок війни, але сьогодні у нас є усі підстави для
твердження, що основний масив втрат припадає саме на період весни 1934 р. і наступні
передвоєнні роки. Йдеться про здійснене владою свідоме і навмисне винищення архівних
документів, передусім – 1932–1933 рр. Хронологічні рамки цього феномену окреслюються
кінцем 1933 р. – початком 1960-х рр., тобто від перших спроб у 1934 р. знищити метричні книги
та інші документи демостатистичного характеру за 1932– 1933 рр. до останніх хрущовських
чисток державних архівів на межі їхнього перебування у системі НКВС.
Репресії щодо книг розгорнулися по «гарячих слідах», вже наприкінці 1933 р., коли в Кремлі
зрозуміли справжні масштаби демографічної катастрофи. Формальним приводом до них стало
фальшиве обвинувачення реєстраторів у «злочинному» недообліку народжуваності і переобліку
смертності. Окрім метричних книг чистки поширилися на інші первинні документи.
27 грудня 1933 р. Президія ВЦВК розіслала циркуляр «Про перевірку стану архівів колгоспів,
радгоспів і МТС», яким передбачалося проведення негайного обстеження і надання відомостей
про стан низових архівів. І такі чистки робились по всім можливим установам, де хоть якісь
відомості містились по тим страшним подіям.
Таким чином, після винищення національної еліти, національної церкви, українського
селянства, знищення архівів – слідів злочину і історичної Пам’яті нації – стало п’ятим,
заключним і цілком логічним актом геноциду. Саме його ми і назвали українським архівоцидом.
Короткотермінові наслідки архівоциду – це знищення безпосередніх слідів злочину
комуністичного режиму проти народу України у 1932–1933 рр.
Існує два види свідчень про голод 1932-33 рр. Перший вид інформації - від найстаріших
людей, які самі пережили голодомор і пам’ятають усі його жахи.
Другий вид інформації – це перекази батьків, родичів, сусідів молодому поколінню, яке
народилося після голоду. Саме свідчення очевидців дозволяють отримати унікальні дані, які не
знайшли відображення в офіційних документах. Вони роблять історію об’ємною, дозволяють
показати голодомор на рівні мікроісторії, історії окремих людей, родин, сіл...

Додаток 3
Великий голод на території України
Насильницька колективізація призвела до кризи сільськогосподарського виробництва в
Україні. Селяни, примусово об’єднані в колгоспи, були не зацікавлені в результатах своєї
праці, оскільки за свою роботу майже нічого не одержували. Вироблена продукція
діставалася в основному державі, яка ставила нереальні плани норми хлібозаготівлі.
Зрештою в 1930—1931 рр. дезорганізація й деградація колгоспного виробництва
позначилася не стільки на поставках державі, скільки на матеріальному становищі селян,
які опинилися без будь-яких запасів продовольства. Унаслідок безгосподарності та
небажання селян працювати за безцінь на державу (було засіяно лише половину посівних
площ), голоду в багатьох районах кампанія із сівби та збору врожаю 1932 р. фактично
була зірвана.
Від червня до жовтня 1932 р. в колгоспів та одноосібників удалося витиснути 132 млн
пудів хліба, тобто полови -ну скороченого порівняно з попереднім роком плану. Але
сталінському керівництву цього було замало.
7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про охорону майна
державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної
(соціалістичної) власності». Згідно з нею розкрадання майна колгоспів прирівнювалося до
розкрадання державного майна й каралося розстрілом, а за «пом’якшуючих обставин» —
позбавленням волі на строк не менше ніж десять років. За рік дії постанови було
засуджено 54 тис. осіб, із них 2 тис. осіб — до вищої міри покарання. У народі ця
постанова дістала назву «Закону про п’ять колосків». Також у листопаді 1932 р.
Раднарком УСРР ухвалив застосувати судові репресії щодо одноосібників за нездачу хліба.
Із метою «виправлення» ситуації з хлібозаготівлею восени 1932 р. до України
направляється надзвичайна хлібозаготівельна комісія на чолі з головою Раднаркому СРСР
В. Молотовим. Ця комісія викачала із села весь хліб у рахунок хлібозаготівель (додатково
до 132 млн пудів ще 104,6 млн пудів), але так і не виконала плану (261 млн пудів).
Наприкінці грудня 1932 р. в Україну прибув Л. Каганович, який привіз директиву Й.
Сталіна про здачу (у разі невиконання плану хлібозаготівель) посівних фондів. У
республіці не залишилося жодних хлібних запасів.
Але комісія не обмежилася конфіскацією, для покарання боржників вона запровадила
«натуральні штрафи». В усіх регіонах України, за винятком прикордонних, з активною
участю комітетів незаможників (комнезамів) і відряджених на хлібозаготівлі робітників із
міст (яких запевняли, що їхні сім’ї голодують через куркульський саботаж хлібозаготівель)
розпочалися подвірні обшуки. Вилучалися запаси будь-якої їжі — сухарів, картоплі, сала,
солінь, фруктової сушні, цибулі тощо. Забирали все продовольство, яким селяни мали
харчуватися до нового врожаю. Конфіскація продовольства оголошувалася карою за
«куркульський саботаж». Вона здійснювалася гласно, із висвітленням у районних газетах.
Але державі був потрібний хліб, а не ті продукти, що забиралися в селян. Практика
«натуральних штрафів» стала свідомо здійснюваним терором голодом. Терор голодом, як і
експропріацію заможного (і не тільки заможного) селянства під гаслом боротьби з
куркульством, — можна кваліфікувати як геноцид українського народу.
Масовий голод на території нашої Дніпропетровської області розпочався з осені 1932 року і
до зими 1933 року досяг масових форм. Керівник Дніпропетровщини М. Хатаєвич на початку
березня 1933 року писав Сталіну, що становище в області з продовольством набагато важчим,
чим очікувалось. На 1 березня 1933 року в області згідно з офіційними даними померло 1 600
чоловік, а 16 тис. – опухли. Важке становище було в Нововасильківському, Апостолівському,
Нікопольському районах. Документи також свідчать про факти людоїдства. В архіві
Дніпропетровської області зберігається 73 випадки канібалізму. До літа 1933 року голод досяг в
нашій області апогею. Кількість жертв голоду в нашій області і досі не встановлено. З усієї
кількості смертей по Україні 70% припадає саме на Дніпропетровську область.
В роки Великого голоду 1932 – 1933 рр. наше село не було таким як зараз. Всього було шість
хат. Не зважаючи на це, населення села Мар`є-Дмитрівки Софіївського району не менше
потерпіло від радянського терору. Водночас, для району була встановлена кінцева дата здачі
зерна 26 січня 1933 р., але план роботи район не виконав. На «чорну дошку» було занесено 5
населених пунктів. Серед них слід виділити с. Ковалеве (колгосп імені Ілліча) Дніпропетровська
область, Софіївський район, в якому працювали також жителі села Мар’є – Дмитрівка .
Таким чином, ми бачимо, що голод вирував по всій Україні, але всіляко приховувася
сталінським керівництво
Додаток 4
Спогади очевидців
Каперко Надія Михайлівна 30 вересня 1918 року народження,
село Кринички Мар`є – Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської
області (дата запису травень 2016 року)
Голод? Зараз скажу… бачте… мені не 10 було років, більше. Тоді з 8 років йшли до школи. Бо
тоді вже такі розумні діти були. Не так як зараз. Я не кончила 6 класів, 4 квартал. Того, що тато
вмерли. Не було чого їсти. Я була пухла. Голод я весь пам`ятаю. Босі ходили тоді. Бо не було
нічого. Вообщем, не було у нас що їсти. В 32-му годі сильний неврожай був. На городах даже…
бурячок десь-десь, картопелька десь-десь. І було… Все прошло….а знаєте, як збереглось воно
все в душі. Мама кажуть татові: «Так, останні бурячки доварюємо і будемо вмирать» 32 год.
Да..А тато кажуть: «Будем щось робить». І тоді люди спасались. В Білорусію їхали. Спасалися. І
тато кажуть: «Будем десь тікать відсіль». А в мене сестра була з 1911 году. Вона робила на
госзерні і оце носю їй баланду. А тоді горщечки були, не було ні каструль, ні, вообщем.. і вона
мені насипала пшенички. Я приносю, мама оце, той.. так виживали. А тоді доказали там, що
сестра дає оце той звільнили, і вона поїхала у Дніпропетровськ, устроїлась на кірпічний завод. І
тут уже умирать нам…бо не має чого їсти. І оце тато. Він дуже розбитний був. Тато поїхали на
станцію Лошкареве, біля станції ми недалеко жили… і поїхали в Дніпрропетровськ, забрали
сестру і поїхали в Білорусію. Там підводи стояли і нас забрали, там одні і привезли. І вся сім`я
їхала. Нас устріли там. Зразу накормили нас. Там даже картошка була, росла. І ми там місяць
пожили і Сталін дав приказ по домам українців. Так ми спаслись від голоду.
Тато розбитний був і мішок тії картошки..зима була, январь місяць. Ага.. і вони намочили
мішок здоровий, замерзло воно…картошка, і заховали її. А наших всіх в здоровий барак
поселили. І цією картошкою нас кормили, варили і кормили. Но тато заховав мішок…а тоді вже
доїдали.
А тато застудилися і заболіли. Да і вони, їм привозили, зразу збруя називалась. Що на коні оце
те, шо вони ремонтіровали. І тоді вже і це робить не могли. Однако пайок давали. Ми получали
чайник. А тоді тато вмерли. У шостому місяці (червень) не дожили до вражаю.
А в Василівкі жила родина татова. Там хата була…я трохи минула. Двоюрідна сестра була
замужем за вітинаром (ветеринаром). І тоже, оце в Чимиринському голова колгоспу взяв туди
вітинара. А тоді тато як умерли, мама стали бідкаться: шо робить, шо робить. А ця ж Устя, що з
Василівки сестра…Бачте, як я вже заікуюся….і вона каже: «Переходьте до нас, що ви там будете
поміж євреями» . Тоді не кзали євреї, а казали жиди. Ну, так як було, так я і кажу. І ще в школу
там ходила в Василівці, 4 квартал кончила і пішла на роботу. Ой, страшний той холод був…
(плаче)…..»
 Дмитро БРОВАР
У 1933 РОЦІ мені було вісім років. Я вчився у другому класі Олексіївської початкової школи
Гребінківського району. Виходив з дому до школи голодний, на уроках думав про їжу, повертався
додому голодний і лягав спати голодним. Уві сні мені виділися пиріжки з сиром, пишні пухкі
паляниці, галушки... На два роки старша від мене сестра Настуня, теж школярка, була міцніша
й витриваліша, їй не менше допікав голод, але вона мовчала. А я, поникавши надворі, скімлив:
"Мамо, їсти!"
- А щоб вас! - сердилася мати. - Боже мій милий, ну що мені робити? Хоч на вішальницю йди!
Завтра ще раз сходжу у Шрамківку, на базар, може, щось виміняю...
У школі раз на день нам давали по тарілці горохового супу, рідкого, нічим не засмаженого. На
дні тарілки плавало три-чотири горошини. Сьорбаючи той суп, я бачив себе у тарілці, мов у
дзеркалі.
Важко вчитися на голодний шлунок. Та попереду було ще страшніше - насувався великий
голод зими 1933 року. В селі почали пухнути від голоду дорослі й діти. То тут, то там на
вулицях нашого села ми натикалися на приметені снігом трупи односельців. Їх підбирали на сани
і везли на цвинтар, де ховали всіх в одній ямі, без трун.
А тим часом селом снували так звані "буксирні бригади" з числа радянських активістів.
"Буксирники" заходили в хати і вимітали у кожного селянина все до зернини, як казали вони, "для
робітничого класу", "для побудови у нашій країні соціалізму".
Тоді ми не могли збагнути причини лиха, що коїлося на нашій землі. І лише тепер, через 70
років, тримаючи в руках архівні документи, я можу з певністю сказати: все те відбувалося не
спонтанно, не випадково. У тодішній країні здійснювалася чітка і продумана система знищення
українського селянства. У кожному з документів того часу ідеться "про прискорення темпів
хлібозаготівлі на Україні", "про необхідність активізації хлібозаготівельної кампанії" і
нестримний потік погроз "про вжиття репресивних заходів стосовно колгоспів, які саботують
хлібозаготівлю".
Але підсумки хлібозаготівель і далі були невтішними. Тому зі шпальт газети пролунали
заклики: "До суду шкідника!" Час переможних рапортів минув. З буксирних бригад почали
тікати люди. А ті, що залишилися у них, фактично були мародерами. Так, у середняка Романа
Скорохода з села Лободине "буксирники" вилучили 3 пуди борошна, у середнячки Палажки
Филь з села Ціпки - торбу сухарів, ворочок крупи, кендюх та сало, які там же і з'їли. Набирало
розмаху "очищення" колгоспів від "антирадянських елементів". За невиконання планів хлібоздачі
селяни одержували по 8-10 років ув'язнення. У селах зупинилися вітряки, було заборонено
користування допотопними жорнами. Тих, хто намагався хоч трохи змолоти собі борошна,
таврували державними злочинцями.
7 серпня 1932 року сталінське оточення прийняло Закон про охорону соціалістичної власності,
написаний особисто Сталіним. За крадіжку колгоспного майна вводилися суворі судові
покарання, в тому числі і найвища міра - розстріл з конфіскацією майна. Народ назвав той
звірячий акт "законом про п'ять колосків".
Прагнучи врятувати від голодної смерті українську людність, українці й неукраїнці інших
країн світу збирали продукти. Та СРСР "навідріз" відмовлявся від тієї допомоги.
 Закон «про п'ять колосків» («П'ять колосків» або просто «Колосќи») — народна
назва репресивного радянського закону часів Голодомору. Повна назва: Постанова ЦВК і РНК
СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення
суспільної (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року.
Окрім власне самого закону існувала також Таємна інструкція про його застосування.
Його назвали в народі «Закон про 5 колосків» через те, що навіть за один колосок, взятий з
поля, покаранням міг бути смертельний вирок як для дорослого, так і для дитини.
Офіційна ж назва документу - закон "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і
кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності". Його було ухвалено спільною
постановою Центрального виконавчого комітету і Радою народних комісарів СРСР, а саме
авторство документа розробив особисто Йосип Сталін.
Зокрема, цим законом передбачалося покарання за розкрадання колгоспного і кооперативного
майна у вигляді розстрілу з конфіскацією всього майна. За пом'якшувальних обставин цей вирок
міг бути змінений на позбавлення свободи строком не менш ніж 10 років із конфіскацією всього
майна. Амністію у таких випадках було виключено.
Для порівняння: за тодішнім законодавством навіть навмисне убивство каралося ув’язненням
до 10 років, а за крадіжку чужого майна присуджували три місяці примусових робіт.
Окрім закону, була також таємна інструкція від 13 вересня 1932 року про порядок застосування
положень нормативно-правового акту.
Аналіз 20 тисяч справ показує, що серед засуждених було 83% колгоспників та селян-
одноосібників і лише 15% — "кулацько-заможних елементів". Отже, цей закон було спрямовано
проти селян, котрі рятуючи дітей від голодної смерті, змушені були нести додому з поля
кілограм чи два зерна, ними ж вирощеного.
На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 тис. осіб. Зокрема, карали дітей, які
намагалися знайти хоч якусь їжу.
Населення опинилося у замкненому колі: з одного боку діяли плани хлібоздачі, які часто були
нереальними і прирікали селян на голодну смерть, з іншого - будь-які спроби врятуватися від неї
блокувалися конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) та вказаним законом.
Цей закон діяв до 1947 року, але пік його застосування припав саме на 1932-1933 роки, роки
Голодомору в Україні.

Чо́рні до́шки — адміністративно-репресивний засіб колективного покарання сільського

населення, насамперед в Україні Режим «чорних дощок» став одним із механізмів Голодомору-
геноциду: занесення за рішенням ЦК КПБУ обкомів та райкомів партії цілих районів, населених
пунктів, колгоспів, сільських рад на так звані «чорні дошки», означало блокування їх
спецзагонами та військами, недопущення виїзду населення за межі цих територій, вилучення всіх
продуктів харчування, заборону торгівлі.
Чорні дошки
 Пам’ятник жертвам Голодомору у Києві
Побудовано у 1993 р.
Виконаний у вигляді хреста, із зображенням матері та дитини