Семінарське заняття "Україна на початку німецько-радянської війни 1939- 1942 рр.

"

1. Українське питання напередодні та на початок Другої світової війни.

Перед початком Другої світової війни українські землі перебували у складі чотирьох держав:
СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини. Ці країни не тільки намагалися утримати
підвладні їм українські землі, а й приєднати нові. Крім цих країн почали активно
претендувати на українські землі Німеччина, а також Угорщина, яка прагнула повернути
Закарпатську Україну. Англія, Франція та США своїм втручанням у вирішення «українського
питання» прагнули задовольнити власні геополітичні інтереси. Український народ у той час
не міг самостійно об’єднати власні землі у єдину державу. «Українське питання» залежало
від балансу інтересів великих держав – Німеччини та СРСР. «Українське питання» стало
клубком серйозних суперечностей в міжнародній політиці.

2. Напад Німеччини на Радянський Союз і Україну.

Для України Друга світова війна почалася 1939 р., а не 1941 р. Важлива подія сталася в
березні 1939 р.: створення та окупація угорськими загарбниками самостійної держави
Карпатська Україна. Українська держава, по-суті, перша в світі вчинила збройний спротив
фашистським загарбникам. Для того, щоб створити велику Німеччину Гітлер говорив, що
українців необхідно частково знищити, а частково переселити до Азії, у останніх необхідно
відібрати землю і перетворити їх в слуг правлячої німецької раси.

3. Оборонні бої Червоної Армії в Україні літом—восени 1941 р.  

22 червня 1941 р. нацистські війська раптово напали на Радянський Союз. В Україну

вдерлися 57 дивізій і 13 корпусів групи армій «Південь». З боку Радянського Союзу
протистояло 80 дивізій Київського та Одеського воєнних округів. На перший день війни
німецькі війська просунулись вглиб території СРСР на 25-50 км, а до 10 липня на
вирішальних напрямках від 300 до 600 км. Людські втрати до середини липня 1941 р.
складали близько мільйона солдат і офіцерів, з них взято у полон 724 000. Противнику
дісталося в якості трофеїв 6,5 тис. танків, 7 тис. гармат і мінометі, пальне, боєприпаси. Тяжкі
втрати понесла авіація. У перший день війни було знищено 1 200 літаків – у більшості ще на
аеродромах. Гвинтівкою в перших боях був озброєний лише один із трьох бійців. На складах
німці захопили 5,4 млн. із 7,6 млн. гвинтівок, 191 тис. із 240 тис. кулеметів. З 22 червня 1941
р. по 28 лютого 1942 р. втрати Вермахту (за офіційними даними німецького командування)
складали – 210 572 чол. убитих, 747 761 чол. поранених, 43 303 чол. зниклих безвісті, 112 672
чол. обморожених. Все це заставляло командування замислитись.  
3.1 Прикордонні бої 1941р.;  На 1-му етапі 22–30 червня 1941 перед рад. військами ставилися
завдання щодо розгрому угруповань противника та переходу в наступ, на 2-му етапі 30 червня – 9
липня 1941 організовувався відхід Південно-Західного фронту та (із 6 липня 1941) Південного
фронту на лінію укріплених районів старого кордону. Саме так трактувалися події початкового
періоду війни в історіографії 2-ї пол. 1940-х – 1-ї пол. 1980-х рр. У низці праць російських істориків із
1990-х рр. воєнні дії на території України з початком війни отримали назву оборонної операції в Зх.
Україні (Львівсько-Чернів. стратегічної оборонної операції).
 3.1.Перша танкова битва в районі Луцьк—Броди—Рівне—Дубно;
Головні бої в ці дні розгорталися в районі Луцьк-Рівне-Дубно-Броди. Це були найбільші
танкові бої на початку радянсько-нацистської війни. З обох сторін приймало участь до 2 тис.
танків. Бої в районі Дубно-Рівне-Броди тривали до 29 червня. До 30 червня 1941 р. в районі
Луцьк-Рівне-Дубно-Броди 40% танків, 300 літаків, 10 піхотних і танкових дивізій ворога
втратили боєздатність. Було знищено 180 гітлерівських танків, 50 гармат, 13 бронемашин і
багато іншої техніки і озброєння.

3.2. Оборона Києва

Особливо важкими були бої на київському напрямку. На початку липня німецькі війська
прорвалися до Житомира. 6 липня командування створило штаб оборони Києва. Він
організував будівництво укріплень навколо міста, в якому взяли участь 160 тис. киян
(напередодні війни наявні укріпрайони демонтували як такі, що були побудовані "ворогами
народу"). Захопити місто з маршу не вдалося завдяки героїчній обороні бійців, жителів
Київської області та міста. Для об'єднання зусиль військ, що обороняли Київ, було створено
37-му армію під командуванням А. Власова (в 1942 р. він потрапив у полон під Ленінградом і
перейшов до німців на службу). Армія силами чотирьох дивізій і повітрянодесантного
корпусу здійснила контрудар, унаслідок якого 11 серпня було визволено села Теремки,
Мишоловку, а 12-14 серпня - Тарасівну, Чабани, Новосілки, Пирогове. Було розбито 44-ту,
71-шу і 299-ту німецькі дивізії. Проте загальна ситуація складалася не на користь радянських
військ. Під час оборони Києва німці оточили під Уманню війська 6-ї та 12-ї армій, але Сталін
не дав дозволу на відступ. У полон потрапило майже 103 тис. воїнів, серед них командувач 6-
ї армії генерал І. Музиченко, командувач 12-ї армії генерал П. Понедєлін
  3.3. Оборона Одеси;.

Одночасно із наступом на Київ праве крило угруповання армій "Південь" 5 серпня рушило на
південний схід і південь України, прямуючи на Одесу. її захисники (Приморська армія)
зупинили німців на рубежі Олександрівна - Стара Ванта линка - Кароліно-Бугаз. 15 вересня
4-та румунська армія почала вирішальний наступ й оточила Одесу. Оборона тривала 73 дні.
Скувавши тут 18 дивізій, захисники міста полегшили цим відхід частин Південного фронту за
Дніпро й організацію там оборони. Наприкінці 1941 р. Червона Армія спромоглася зупинити
ворога на всьому стратегічному фронті, а взимку 1941-1942 рр. під Москвою завдати йому
першої поразки з початку Другої світової війни. Ця перемога далася дорогою ціною: 957 953
загиблих і ще більше поранених.

3.4. Оборона Севастополя .

Трагічною була і поразка в Криму навесні 1942 р. Спроба командування Кримського фронту
розгорнути наступ із Керченського півострова для визволення всього Криму, незважаючи на перевагу
в силах, провалилася. 14 травня війська 11 -ї армії генерала Манштейна прорвалися на околиці Керчі.
Війська Кримського фронту з великими втратами відступили через Керченську протоку на
Таманський півострів. Під час 12-денного наступу німців Кримський фронт втратив 176 566 вояків,
347 танків, 400 літаків. Особливо деструктивними при цьому були дії представника Ставки Л.
Мехліса.Втрата Керченського півострова різко погіршила становище Червоної Армії в районі
Севастополя. Сюди було перекинуто 11-ту німецьку армію Манштейна. Німці зосередили біля міста
удвоє більше солдатів, ніж захисники, в десять разів більше танків і в шість - літаків. 7 червня почався
вирішальний штурм Севастополя. Кожного дня на його захисників падало від 2,5 тис. до 6 тис.
авіабомб і до 20 тис. снарядів. Вранці 30 червня фашисти вийшли на околиці міста. Утримувати його
далі було неможливо, незважаючи на героїзм оборонців. У дивізіях Приморської армії, якою
командував І. Петров, залишилося по 300- 400 воїнів, у бригадах - по 100-200. Командування
залишило місто, а воїни опинилися в полоні, бо Сталін не надіслав кораблів для евакуації. Трагізм
ситуації полягав і в тому, що до 4 липня - останнього дня оборони міста - його оборонці вважалися
героями, а після 4 липня стали зрадниками як полонені, в тому числі й ті, хто прорвався до
Севастополя 27 червня на лідері "Ташкент". Майже 600 осіб командування і партактиву на чолі з
командувачем оборони Севастополя адміралом П. Октябрським були вивезені літаками і підводними
човнами, а для 10 тис. поранених транспорту не знайшлося, і вони розділили трагічну долю оборонців
міста, яких теж не евакуювали. Замість цього Сталін прислав їм вітальну телеграму. Героїчна
оборона Севастополя тривала 250 днів і ночей і скувала значні сили фашистів.
4. Мобілізаційні заходи 1941 р. в Україні. Евакуація.
7 липня 1941 р. Президія Верховної Ради УРСР, РНК УРСР і ЦК КП(б)У опублікували
звернення до українського народу, в якому закликали його дати рішучу відсіч ворожій навалі.
Першочерговим завданням стала мобілізація до лав Червоної армії. З 5,5 млн мобілізованих
Україна дала 2,5 млн осіб. До загонів народного ополчення прийшло 1,3 мли добровольців. У
низці районів запроваджувався воєнний стан, відповідно до якого військова влада дістала
надзвичайні повноваження. Одним із найважливіших воєнно-економічних заходів Радянської
держави була передплата державної позики. В роки війни сума передплати на державні
воєнні позики по Україні становила понад 6 млрд 128 млн крб, а вся сума добровільних і
тимчасових внесків населення у фонд оборони — 8 млрд крб. Евакуацією в Україні керувала
спеціальна комісія на чолі з заступником голови РНК УРСР Д. Жилою. Евакуація великих
заводів потребувала великої кількості вагонів (на перевезення металургійного комбінату
«Запоріжсталь» до Магнітогорська використано 8 тис. вагонів).Під час тимчасової окупації
українських земель гітлерівцями з України було евакуйовано 550 найбільших підприємств 30
галузей промисловості, державних установ, майно багатьох колгоспів і радгоспів, зокрема й
30 тис. тракторів, 125 млн пудів зерна, 6 млн голів худоби. 3,5 млн робітників, селян і
службовців було евакуйовано з України в 43 області та автономні республіки Російської
Федерації, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану, Туркменії.

5.Наступальні операції російських військ навесні 1942 р. та їх поразки. Завершення

окупації України німецькими військами.

У березні 1943 року бойові дії розгорнулися в районі Харкова. Німці створили дві танкові групи
поблизу Краснограда і Красноармійська. 19 лютого сім танкових і моторизованих дивізій завдали
зустрічних ударів у фланги й тил 6-ї армії та групи військ під командуванням М. Понова, змусивши їх
відступити на південь від Харкова на Барвінкове, а потім і за Північний Донець. 16 березня Харків
було залишено. Попри серйозну поразку під Харковом, радянські війська за час зимового наступу
просунулися на окремих ділянках фронту на 600-700 км. м. Лютнево-березневі бої 1943 р. в Україні
засвідчили високу боєздатність противника. Весною 1943 р. стало відомо, що гітлерівське
керівництво, готуючись до наступу, зосередило у напрямку Курська 900 тис. солдатів і офіцерів,
майже 10 тис. гармат, до 2700 танків і 2 тис. літаків. Радянське командування вперше за війну
організувало стратегічну оборону, і 5 липня німецьким військам було дано належну відсіч. Особливо
гарячі бої точилися під Прохоровкою, де в зустрічному бою взяло участь до 1500 танків з обох боків.
Наша армія зазнала великих втрат. При цьому німці втратили всього 5 танків "Тигр", а радянські
війська понад 900. Безповоротні втрати радянських військ становлять понад 500 тис осіб, понад 6000
танків і САУ, приблизно 2000 літаків. Німецькі війська втратили 245 тис. осіб, кілька сотень танків і
понад 900 літаків. Отже, і в 1943 р. радянські полководці добивалися перемоги ціною великих
людських жертв. Виснаживши ворога у битві під Курськом, радянські частини прорвали фронт і
перейшли в наступ. 5 серпня оволоділи Орлом, Бєлгородом, а 23 серпня визволили і Харків. Серед
189 воїнів, удостоєних звання Героя Радянського Союзу за битву на Курській дузі, було 30 українців.
Допомагала визволенню України і православна церква. За літо 1943-1944 pp. віруючі до фонду
допомоги Червоній Армії зібрали 15 274 863 крб. та на 4 486 187 крб. продовольства й різних речей.
За це медалями "За доблестный труд в Великой Отечественной войне" були нагороджені в Київській і
Дніпропетровській областях по 11 священиків, у Ворошиловградській - 8, Полтавській - 5,
Харківській - 4. 14 жовтня 1944 року територію України було повністю очищено від окупантів, а
наприкінці жовтня війська 4-го Українського фронту визволили й Закарпаття.