Внесок українського

народу в перемогу над

нацизмом
Робота
Смалійчука Владислава
Учня 10-Б класу
Внесок
українського
народу в перемогу
над нацизмом
Під час Другої світової війни абсолютна
більшість українців боролася на стороні
Об’єднаних Націй. Ще перед її початком
українці Закарпаття стали першими в
Європі, хто зі зброєю в руках виступив
проти рішень Гітлера, Муссоліні й Хорті
анексувати Карпатську Україну. З
першого дня Другої світової війни 120
тис. українців з Галичини й Волині в
складі Війська Польського стали до бою
проти нацизму. Серед офіцерів польської
армії було й кілька десятків ветеранів
армії УНР та Української галицької армії.
Поміж них і Павло Шандрук, генерал-
хорунжий армії УНР, підполковник
Війська Польського, командир 29-ї
польської бригади, яку вмілим
командуванням у бою під Томашевом
урятував від знищення. Нагороджений
найпочеснішим польським воєнним
орденом «Virtuti Militari».
У наступні роки війни українці
продовжили воювати в складі
польських збройних сил під
радянським і британським
командуванням. Так, у корпусі
генерала В. Андерса воювало
близько 3 тис. українців. З них 4
українців за героїзм,
проявлений у битві під Монте-
Кассіно, було нагороджено
Золотим хрестом з мечами, а
11 — Бронзовим хрестом з
мечами. 11 тис. українців
Закарпаття воювали в 1-му
Чехословацькому корпусі під
командуванням Людвіга
Свободи.
Понад 7 млн українців воювали
в Червоній армії під час
нацистсько-радянської війни
1941-1945 рр. та радянсько-
японської війни 1945 р. Кожний
другий із них загинув у боях,
половина з живих повернулися
додому інвалідами.
Українцями були майже 300
генералів та адміралів. З 15
фронтів, які діяли в період
німецько-радянської війни,
більшу половину очолювали
маршали та генерали з України,
а маршал Р. Малиновський
очолив 16-й — Далекосхідний
фронт.
Багато воїнів-українців
відзначилися в боротьбі з
нацистами вікопомним
героїзмом. Так, 52 льотчики-
українці спрямували свої літаки
на ворожі сили, 55 здійснили
повітряні тарани. Серед них і
Катерина Зеленко — єдина
жінка, яка здійснила таран. 25
героїв закрили своїм тілом
амбразури ворожих вогневих
точок. Бойові подвиги українців
були відзначені найвищими
радянськими нагородами. 2072
стали Героями Радянського
Союзу, 32 з них - двічі, а
льотчик-винищувач сумчанин
Іван Кожедуб — тричі (64
повітряні перемоги —
найвищий результат серед
радянських асів).
Найрезультативнішим
танкістом Другої світової війни
став кубанський вчитель
Дмитро Лавриненко. На його
рахунку 52 німецьких танки.
Найуспішнішою снайперкою
стала Людмила Павличенко, на
рахунку якої 309 нацистів.
Багато хто з українців стали
кавалерами й повними
кавалерами ордену Слави й
ордену Богдана Хмельницького
— орденів за найвищу
солдатську звитягу. Із 7 млн
орденів і медалей, вручених
солдатам та офіцерам
радянської армії, 2,5 млн
отримали мешканці України.
Українець Олексій Берест був
одним із тих, хто встановив
радянський прапор над
рейхстагом у Берліні.
Багато українців-
червоноармійців стали
кавалерами орденів
європейських держав. Серед
них капітан розвідник Євген
Березняк, нагороджений
орденом «Virtuti Militari» за
порятунок Кракова. Лейтенант
Василь Порик удостоєний
звання Національний герой
Франції за героїчну участь у
французькому русі Опору.
Однак лише вояки УПА
воювали з нацистами під
українським національним
прапором. Серед них Василь
Івахів — організатор і перший
командир УПА, загинув у бою з
фашистами. Нагороджений
Золотим хрестом бойової
заслуги 1-го класу.
У боротьбі з нацизмом брали
участь і представники
української діаспори. У складі
збройних сил Британської
імперії, насамперед в армії
Канади, воювало 45 тис.
канадських українців. Серед
них і Пітер Дмитрук —
канадський військовий
льотчик. Збитий у бою над
Францією, він приєднався до
загонів французького руху
Опору. Ціною власного життя
врятував цивільних від
нацистських репресій.
Відзначений Військовим
хрестом Франції. Богдан Панчук
— учасник висадки в Нормандії
— став кавалером ордену
Британської імперії.
Українці зробили надзвичайно
вагомий внесок у перемогу над
нацизмом, ставши однією з
націй-переможниць. Разом з
участю в кровопролитних
воєнних діях, у русі Опору
українці працювали на
перемогу, застосовуючи свій
розум і творчість на
підприємствах радянського
тилу.
Евакуйоване устаткування
через нестачу вільних
виробничих площ розміщували
в приміщеннях універмагів,
кінотеатрів і навіть шкіл.
Переважно верстати ставили
під відкритим небом,
підводили до них струм і
розпочинали роботу. Потім
навколо такого майданчика
починали зводити стіни. Поряд
ставили намети, у яких жили
робітники.
Працюючи в таких умовах,
евакуйовані українці
забезпечували фронт необхідною
воєнною продукцією. Саме
Україна дала можливість
Радянському Союзу озброїти
армію на початку війни, а після
страшних поразок улітку-восени
1941 р. і втрати всієї воєнної
техніки й артилерії по-новому
озброїти резерви танками,
літаками й гарматами, які
зупинили ворога під Москвою.
Адже саме завдяки Харківському,
Донецькому та
Придніпровському промисловим
районам радянській Росії
вдалося створити другу
промислову базу на сході СРСР —
Урало-Кузнецьку. Саме ця база
взяла на себе весь тягар
виготовлення озброєнь у другій
половині 1941 р. — першій
половині 1942 р. Адже з України
було перебазовано майже тисячу
підприємств, з них 550 великих.
їхні виробничі потужності
становили половину потужностей
усієї маси переміщених на схід
виробничих сил. Разом з
устаткуванням на схід з України
прибуло 3,5 млн спеціалістів
різних фахів, необхідних для
воєнної економіки.
За роки війни Україна втратила
8 млн населення. З них — у
боях загинуло 2,5 млн, решта
5,5 млн — це знищені
військовополонені й цивільні
особи, уключаючи померлих
від голоду та відсутності
медичної допомоги. У
Німеччині та Росії втрати
становили, відповідно, 6,5 та
майже 6 млн осіб. Отже, в
Україні загинуло 19,1 %
населення, тобто майже кожен
п’ятий. Втрати Україною людей
становлять понад 40 %
загальносоюзних втрат. Якщо ж
ураховувати всі демографічні
втрати (разом з убитими до них
включають померлих від
хвороб і голоду, депортованих,
неповернутих з евакуації,
емігрантів, ненароджених
через різке зниження
народжуваності), то Україна
втратила за роки війни 14,3
млн осіб. Якщо в 1941 р. в
Україні проживало 41,7 млн
населення, то в 1945 р. — лише
27,4 млн.
Україна зазнала й величезних
матеріальних втрат. Залишилися
в руїнах 714 міст (40 %
зруйнованих міст СРСР), близько
30 тис. сіл, 250 з них були
перетворені на згарища та
цвинтарі. Загалом 2 млн
будинків було зруйновано й 10
млн людей залишилися без даху
над головою. Було фактично
знищено понад 16 тис.
підприємств, 18 тис. лікувальних
установ, 33 тис. шкіл, технікумів,
вишів. З 20 тис. км залізниць
діяло тільки 1,5 тис. км.
Лише безпосередні збитки,
завдані господарству
республіки, становили 285 млрд
крб (або 100 млрд дол. США) у
цінах 1940 р. (загальні збитки
СРСР становили 679 млрд крб, з
яких на Росію припадало 255
млрд). Сума безпосередніх
втрат України вп’ятеро
перевищувала асигнування в
економіку України протягом 15
довоєнних років. Сума збитків
становила майже 1,2 трлн крб
— 40 % національного багатства
України. На тлі втрат СРСР
матеріальні збитки України
становили 42 % від
загальносоюзних.
Підсумки
Отже, за людськими й матеріальними втратами
Україна зайняла перше місце серед республік
СРСР і країн Європи. Тому можна впевнено
говорити, що перемога обійшлась дуже дорогою
ціною для українського народу.