Professional Documents
Culture Documents
День Пам'Яті Героїв Крут
День Пам'Яті Героїв Крут
Героїв Крут
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих…
Передісторія
Грудень 1917 року. Рада народних комісаріатів Росії ставить ультиматум
українській владі – легалізувати більшовицькі військові загони в Україні й
припинити їхнє роззброєння. Відмова вважатиметься оголошенням війни.
Українська Центральна рада жодним чином не відповіла на ці вимоги,
натомість проголосила IV Універсал, що проголошував незалежність
Української Народної Республіки від Росії. 22 січня 1918 року країна опинилася
у фактичному стані війни з більшовицькою Росією.
У той час з Харкова 20-тисячний більшовицький загін під командуванням
Антонова-Овсєєнка попрямував захоплювати землі на сході України. З Росії
наступав загін Михайла Муравйова – близько 6 тисяч осіб, переважно
московських і петроградських червоногвардійців та матросів. Саме з ними
доведеться зійтися у бою українським військам під Крутами.
Після того, як більшовики захопили Харківську, Катеринославську та
Полтавську губернії, вони повинні були відправитися на Київ. І пішли.
Залізницею.
Хід бою
26 січня прийшло повідомлення від командира цього загону Аверкія Гончаренка з-під Бахмача, що негайно
потрібно допомоги проти більшовицьких загонів, що нападають. А вже 27 січня прибуло підкріплення: перша сотня
новоствореного Студентського куреня.
Загалом Студентський курінь складався зі студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і
Українського народного університету до яких доєдналися учні старших класів української гімназії імені Кирило-
Мефодіївського братства міста Києва. Таким чином вдалося сформувати дві сотні (але в бою брала участь лише
перша сотня). Очолював їх студент Українського народного університету – старшина (сотник) Андрій Омельченко.
Загалом під Крутами тільки студентів було 600 осіб (4 сотні розрахунком по 150 осіб на сотню). Крім них, участь у
бою брали артилерійська батарея сотника Лощенка, група офіцерів з раніше сформованого штабу та частини
“Вільного козацтва” – за найскромнішими підрахунками, з українського боку було щонайменше 800 учасників бою.
Студентів, за свідченнями командира бою Аверкія Гончаренка, прислали як допоміжну частину.
Не наважуючись зустріти ворогів у Бахмачі, українські війська вирішили
зупинити більшовиків поблизу залізничної станції Крути. Позиції,
розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано
підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду –
насип залізничної колії, на лівому – студентська сотня в складі вже
наявного там загону почала рити окопи й споруджувати земляні
укріплення.