Повідомлення про українських січових стрільців (УсуСи)

Січові стрільці – це добровольча армія, український легіон, відомий з часів Першої Світової війни. Служили вони в
лавах армії Австро-Угорщини. Січові стрільці існували з 1914 року до 1918-го. 6 серпня 1914 українці добровольці
Галичини відгукнулися на заклик Головної Української Ради й утворили єдине українське національне військове
формування у складі австро-угорської армії. Це військо залишилося в історії під назвою Українські Січові Стрільці
або УССи. Вони мали велике значення для відновлення військових традицій та для зростання українського
патріотизму. Головним отаманом УССів було обрано доктора Володимира Старосольського, його заступником
(осавулом) – Дмитра Катамая.

Стрілецькі товариства швидко поширилися по усій Галичині. Найперше вони утворилися в Бориславі, Сокалі,
Яворові, Ясениці тощо. За короткий час було організовано стрілецькі чоти, сотні, курені, фахові офіцерські школи та
близько 50 товариств Січових Стрільців. Товариство «Січові Стрільці», придбавши 100 карабінів, проводило
навчання в передмістях Львова. Керівництво стрілецькими товариствами в Галичині здійснював Кирило
Трильовський

Для підготовки січовиків було організовано постійно діючі курси теоретичного і практичного військового вишколу,
якими керували старшини запасу австрійської армії М. (Михайло) Волошин та С. Рудницький. Основні заняття
проводилися з польової та бойової служби, стрільби, технічних основ зброї. При курсах діяла термінологічна
комісія. Саме її зусиллями напередодні війни було випущено 10 підручників із теорії військової підготовки.

Найбільшим і наймасовішим оглядом стрілецьких та пластових сил стало Шевченківське свято, яке відбулося 28
червня 1914 р. у Львові, й на якому вперше відкрито виступило близько 500 стрільців.

На заклик Головної Української Ради відгукнулося 28 тис. добровольців, але на збірку УССів у Стрию наприкінці
серпня – на початку вересня 1914 зійшлося тільки 10 тис., бо деякі повіти Галичини були вже захоплені російською
армією. З них австрійська влада вибрала тільки 2,5 тис. стрільців, яких було поділено на 10 сотень по 250 стрільців
кожна.

Всупереч бажанню австрійської монархії, прийняти клятву УССів, останні, виправивши більшу частину тексту клятви,
присягнули українському народу.

По короткому вишколі на Закарпатті, сотні УССів було вислано на фронт, у Карпати. Узимку 1914–1915 років сотні
Січових Стрільців у складі 130 бригади боронили карпатські переходи.

Австрійське командування не поспішало кидати патріотично налаштованих вояків до бою, не маючи впевненості
щодо їхньої лояльності. Уперше бійці-УССи взяли участь в оборонних боях із кубанськими козаками російської армії
на Борецькому й Ужоцькому перевалах. Після цих битв відбулося доукомплектування УССів українськими селянами
із закарпатських сіл.

Австрійське командування завжди скеровувало УССів на найважчі завдання. У 1915–1917 рр. вони виявили героїзм
у битвах із частинами російської армії на горі Маківка в Карпатах, під Галичем, Бережанами і під час Брусиловського
прориву, поблизу містечка Козова.

Необхідно зазначити, що у травні 2015 року виповнилося 100 років із часів участі УССів у запеклих позиційних боях
за гору Маківка. Протиборчі сторони східного фронту – підрозділи австро-угорської 55-ої піхотної дивізії фон
Фляйшнера, до складу якої входили 7 сотень 1-го та 2-го куренів Українських Січових Стрільців, та російські війська
78-ої піхотної дивізії генерала Альфтана – зійшлися задля заволодіння панівною висотою — горою Маківка.

В результаті героїчної оборони Маківки повністю зірвалися стратегічні плани московського командування. Здобуття
вершини, що планувалось 29 квітня, здійснилось лише 4 травня, при цьому були використані усі наявні російські
резерви. Внаслідок величезних втрат російські війська не змогли продовжити наступ і через тиждень змушені були
поспішно відступити перед австрійськими підрозділами, що підійшли.

За звитягу в роки Першої світової війни та за участь в українських визвольних змаганнях УССи були нагороджені:
Хрестом Легіону Українських Січових Стрільців або Гуцульським Хрестом, Галицьким Хрестом, відзнакою
Української Галицької Армії, Хрестом Українських Січових Стрільців або Мазепинським Хрестом, Хрестом 3-ї Залізної
Стрілецької Дивізії, відзнакою до 50-ліття Легіону Українських Січових Стрільців, ювілейною відзнакою корпусу
Січових Стрільців (Київських).