Україна в Пешій світовій війні

Працюємо з хронологією:

 Серпень 1914 р. – утворення Головної української ради, формування

легіону Українських січових стрільців, створення Союзу визволення
України;
 1914 р. – Галицька битва;
 1915 р. – утворення Загальної української ради;
 1916 р. – Брусиловський прорив.

Запам’ятайте визначення:

 «Світова війна» - глобальне протиборство коаліцій держав із

застосуванням засобів збройного насильства, що охоплює велику
частину країн світу.
 «Галицько-Буковинське генерал-губернаторство» - тимчасова
адміністративно-територіальна одиниця, створена царським урядом
Російської імперії наприкінці 1914 р. на відвойованих російськими
військами землях Галичини, Буковини і Посяння з центром у місті
Чернівці. Проіснувало до 1917 р. Одним з основних завдань російської
окупаційної адміністрації стало нищення українства в усіх його
проявах – політичному, релігійному і культурному. За постановою
російського генерал-губернатора відбувалися масові депортації
української інтелігенції в глиб Росії.
 Союз визволення України - Політична організація емігрантів із
Наддніпрянської України, створена у Львові на початку Першої
світової війни, що проголосила метою своєї діяльності побудову
самостійної соборної Української держав.

 Галицької битви - Результат якої події Першої світової війни дав змогу
правлячим колам Росії реалізувати стратегію «…злиття землі
Ярослава Осмомисла, князів Данила і Романа з Імперією в політичному
та національному відношеннях…».

Розгляньте карту:

Військові події на території України в 1914-1917 рр., бойовий шлях

Українських січових стрільців (УСС), Галицько-Буковинське генерал-
губернаторство.
Брусиловського прориву (1916 р.)
 Бойовий шлях Українських січових стрільців

Історична особистість:

Кость Левицький. Один із засновників, а згодом – голова Української

націонал-демократичної партії, посол до Австрійського парламенту і
Польського сейму. Президент Головної української ради і Віденської
загальної української ради. У листопаді 1918 р. очолював перший уряд
Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) – Державний секретаріат.
Дмитро Донцов. Перший голова Союзу визволення України (під час Першої
світової війни, 1914 р.), один з керівників Української хліборобсько-
демократичної партії. Засновник українського інтегрального націоналізму,
який вибудуваний на усвідомленні високого призначення нації й на одній з
євангельських ідей про героїчну особистість та обрану меншість, яка йде не
за натовпом, а попереду. Ідеологічно обґрунтовував діяльність Організації
українських націоналістів.

Г. Бобринський - Галицько-Буковинський генерал-губернатор у 1914–1915

рр.

Є. Чикаленко - засновник київських газет «Громадська думка» і «Рада».

М. Міхновський - фундатор Української народної партії (УНП).

Іван Боберський - підписав документ, уривок з якого наведено:

«Наказ “Сокола-Батька”. Члени всіх філій “Сокола-Батька” як “Січей”,
так і “Соколів” мають стати тепер членами “Українських Січових
Стрільців”… У стрілецьких справах усі тепер підпадають під наказ
“Української Бойової Управи”…».
Василь Вишиваний - Вільгельм фон Габсбург-Лотрінген – австрійський
архікнязь, полковник армії УНР, поет. Під яким псевдонімом він відомий як
полковник Українських січових стрільців (УСС).
Головна українська рада в серпні 1914 р. закликала українців Галичини
підтримати Австро-Угорщину, «...бо ідучи війною, Росія грозить загином
українському життю, яке знайшло охорону в австрійській державі...»

Брусиловський прорив: «У порівнянні з надіями, що покладалися на цей

фронт навесні 1916 р., його наступ перевершив усі очікування. Він виконав
поставлене завдання — врятувати Італію від розгрому... полегшив
становище англійців і французів на фронті, змусив Румунію стати на наш
бік і зіпсував усі плани й наміри австро-угорців і німців на цей рік».

Головна українська рада: «…Перемога Австро-Угорської монархії буде

нашою перемогою. І чим більша буде поразка Росії, тим швидше проб’є
година визволення України… Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце
вільної України!..».

У ході Першої світової війни Товариство українських поступовців закликало

українців бути нейтральними, тому що жодна з воюючих сторін «...не може
викликати співчуття ні цілями, ні способами боротьби».

Для соціально-економічного розвитку українських земель періоду Першої

світової війни було характерним посилення інфляційних процесів в
економіці.

Товариства українських поступовців: «…ми, українці, з початку війни

зайняли нейтральну позицію й не виступали ні за, ні проти війни, а тепер
постановили виступити рішуче проти війни, бо вона тільки нищить наш
край, як уже знищила Галичину та частину Волині, і не принесе нічого
корисного.
Володимир Леонтович та Андрій В’язлов висловилися проти такої рішучої
заяви, бо вона йде всупереч з думками російської інтелігенції, що нас і так
обвинувачує вже не тільки [російський] уряд, але й [російське суспільство] у
сепаратизмі…».
Події Першої світової війни, описані в уривку джерела «Дії цього фронту
врятували Італію від розгрому та виходу її з війни, окрім того, полегшили
становище англійців і французів на фронті, спонукали Румунію стати на
бік [Антанти] та зіпсували всі плани й наміри австро-угорців і німців на
цей рік...», сприяли повторній окупації російськими військами частини
Галичини та Буковини.
Економічна криза 1900–1903 рр. - посилення концентрації виробництва,
зростання питомої ваги України в економіці Російської імперії.
Революція 1905–1907 рр. - втрата чинності Емського указу, легалізація
діяльності українських політичних партій, створення українських думських
громад.
Столипінська реформа 1906–1911 рр. - руйнування селянської общини,
перетворення Наддніпрянської України в одного з основних експортерів
хліба до Європи.
Перша світова війна 1914–1918 рр. - повалення самодержавства, розпад
Російської імперії, Українська революція.
«Відозва Загальної української ради.
За всяку ціну завзялася російська імперія загарбати українські землі Австро-
Угорщини...
[...]
Уже другий раз у часи цієї війни насувається на українські землі Австро-
Угорщини російський наступ. Другий раз українське населення Галичини,
Буковини й північно-східної Угорщини попадає в огонь національного й
релігійного переслідування з боку Росії.
Під час першого наступу Росія з найбільшою брутальністю прагнула до
повного знищення українського життя...
І тепер в часи другого наступу всі ті вчинки повторюються!»
Загальна українська рада оприлюднила цитоване звернення у 1916р.
Появу звернення зумовлено проведенням Брусиловського прориву.
У роки Першої світової війни Загальна українська рада була прихильною до
влади Австро-Угорщини.