Professional Documents
Culture Documents
3 УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
3 УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Факти:
Початок державотворчих процесів. Заснування Збройних Сил. Дострокові
вибори до Верховної Ради та вибори Президента України. Прийняття державної
символіки, формування інституту громадянства. Ухвалення Конституції 1996 р.
Приватизація засобів виробництва. Лібералізація цін. Грошова реформа.
Диференціація суспільства. Інтегрування України в європейське та світове
співтовариство. Соціально-економічне та культурне життя.
Дати:
6 грудня 1991 р. - заснування Збройних Сил України;
липень 1994 р. - обрання Л. Кучми Президентом України;
1995 р. - Україна стає членом Ради Європи;
28 червня 1996 р. - ухвалення Конституції України;
грудень 2004 р. - обрання Президентом України В.Ющенка;
січень 2010 р. - обрання Президентом України В.Януковича.
Персоналії: Л. Кучма, В. Ющенко, В.Янукович.
Ви повинні вміти:
характеризувати державотворчі процеси, соціально-економічні реформи в
Україні та її інтеграцію у світове співтовариство, риси економічного, соціального,
політичного, національного, культурного життя, здобутки України на шляху інтеграції
у європейський, світовий гуманітарний та освітній простір;
визначати основні тенденції суспільного розвитку України за часів незалежності.
ПРОГРАМА ПРИВАТИЗАЦІЇ.
У перші роки незалежності відбувалася приватизація дрібних підприємств. За
1991-1993 рр. у приватну (в тому числі кооперативну) власність перейшло тільки 3,6
тис. підприємств та організацій, переважно дрібних. Стратегія широкої приватизації
вперше була накреслена в поданому до Верховної Ради документі «Про основні засади
економічної та соціальної політики» (жовтень 1994 р.). Головним у новій економічній
політиці ставав принцип керованого формування за участю держави сучасних
ринкових механізмів.
У «Основних засадах економічної та соціальної політики» обґрунтовувалася
доцільність утворення фінансово-промислових груп (ФПГ). У них повинні були
об’єднуватися підприємства, пов’язані між собою єдиним технологічним циклом, а
також банки-партнери. Однак Верховна Рада провалила законопроект, підготовлений
президентською командою. Цим було перекрито шляхи для реалізації прозорої схеми
приватизації важкої промисловості. Замість ФПГ стали створюватися не регульовані
законом монополістичні об’єднання. На чолі їх стояли так звані олігархи.
Використовуючи зв’язки з представниками виконавчої і законодавчої влади, вони
привласнювали об’єкти приватизації за смішні ціни і завдавали державі величезних
збитків.
У виступі в березні 1997 р. під час подання річного послання до Верховної Ради
Л. Кучма звинуватив уряд П. Лазаренка у непослідовній і невиваженій політиці на
ринку енергоносіїв. У результаті заохочуваної урядом монополізації цього ринку
створилася загроза енергетичній та економічній безпеці держави. Президент доручив
вивчити становище на газовому ринку Раді національної безпеки та оборони.
Розслідування стало початком кінця у політичній кар’єрі П. Лазаренка.
ВІДНОСИНИ З РОСІЄЮ.
Найвагомішим для України було визнання її незалежності Росією. Це стало
неминучим після референдуму 1 грудня 1991 р. Референдум був легітимним. Україна
мала конституційне право поставити й вирішити питання про вихід з Радянського
Союзу. Уряд Б. Єльцина, однак, прагнув зберегти за Москвою становище керівного
центру на всій території колишнього СРСР за допомогою механізму Співдружності
Незалежних Держав. У рамках СНД Росія почала створювати наднаціональні органи,
здатні розв’язувати принципові проблеми без узгодження з законодавчими та вико-
навчими органами влади держав - членів співдружності.
Президент України і Верховна Рада підтримували курс на співробітництво в
рамках СНД, але стежили за тим, щоб ця співдружність не переросла у воєнно-
політичний блок чи навіть у новий варіант СРСР. За 1992-1993 рр. Рада глав держав і
Рада глав урядів СНД прийняли близько 400 угод, рішень та інших документів.
Україна підписала не більше половини, а саме ті, які не загрожували її суверенітету.
Переговори про укладення повномасштабного рамкового договору між
Україною і Росією тривали роками. Лише 31 травня 1997 р. сталася справді історична
подія - підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство. У договорі
зазначалося, що сторони «визнають територіальну цілісність одна одної і
підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів». У квітні 1999 р. прези-
дент РФ Б. Єльцин підписав ратифікований Державною Думою і схвалений Радою
Федерації російсько-український договір. Це означало, що завершився процес
територіального розмежування України і Росії.
ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ.
Президентські вибори відбулися 31 жовтня 1999 р. Результат першого туру не
виявив переможця. Країна постала перед вибором: або підтримати курс реформ Л.
Кучми, або повернутися в минуле. Ліві претенденти, які програли перший тур,
закликали виборців підтримати П. Симоненка. Вирішальна проба сил 14 листопада
мало кого залишила байдужим. На вибори прийшла молодь. За Л. Кучму
проголосувало майже 16 млн виборців, тобто 56,2 %.
Нові вибори у 2004 р. принесли перемогу В. Ющенку.
Останні вибори президента в січні-лютому 2010 р. дали перевагу лідеру Партії
регіонів Віктору Януковичу. У встановлені строки він був проголошений Президентом
України. Переговори щодо формування нової парламентської коаліції тривали майже
місяць. Нарешті 11 березня коаліція «Стабільність і реформи» у складі 235
парламентарів була сформована. Того ж дня до влади прийшов новий уряд на чолі з
Миколою Азаровим.