ТЕМА 31

Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України

У другій половині 80-х років ХХ ст. в СРСР відбувається значне наростання
кризи радянської системи через такі причини: 1) посилення економічного відставання
СРСР від провідних країн світу; 2) недосконалість політичної системи, що вимагала
докорінних реформ; 3) криза культурного і духовного життя; 4) соціальна незахищеність
людей; 5) зниження рівня життя населення; 6) економічна криза, погіршення стану
здоров’я громадян.
Після смерті Л. Брежнєва Генеральним секретарем ЦК КПРС став Юрій Андропов. Він
намагався зміцнити дисципліну, підвищити продуктивність праці, боровся з корупцією.
Під час його перебування при владі була розроблена програма економічних перетворень.
Однак смерть Андропова не дозволила її реалізувати. Із приходом до влади Костянтина
Черненка про реформи вже не йшлося.
У 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов.
1985-1991 рр. – останній період існування СРСР і перебування в його складі України; це
період перебудови в СРСР: спроба партійно-державного керівництва вивести країну з
кризи радянської системи. На чолі СРСР стояв М. Горбачов.
Номенклатура таким терміном позначається сукупність партійних чиновників, що
фактично стали привілейованим станом у СРСР.
Перебудова – це курс на оновлення життя країни, реформи в усіх сферах
суспільного життя, модернізація суспільства, корінні зміни в економіці, політиці,
національних відносинах, соціальному житті. На початках передбачалося лише
покращення управління господарським механізмом, а пізніше планувалося оновити усі
сфери суспільного життя.
Особливості «перебудови» в Україні: а) опір партійно-державного апарату; б)
більш повільні темпи, ніж у цетрі, Москві; в) недостатня консолідація (об’єднання)
українського суспільства; г) негативний вплив катастрофи на Чорнобильській АЕС 26
квітня 1986 р.
Складовими «перебудови» були демократизація, гласність, політичний плюралізм; а
також прискорення соціально-економічного розвитку, зростання зацікавлення
трудових колективів і кожної людини в результатах праці.
Демократизація – це процес подолання всевладдя КПРС через законодавче
забезпечення демократичних прав і свобод, самоврядування народу. Створення правової
держави.
Гласність – це можливість отримання правдивої інформації про події в країні та
світі, пом’якшення цензури, можливість критики органів влади, вільно висловлювати
свою думку та дізнатися правду про історичне минуле свого народу. Гласність –
перехідний етап до свободи слова. Гласність – це оприлюднення відкритої і повної
інформації про будь-яку суспільну діяльність та можливість її вільного обговорення.
Плюралізм – демократичний принцип устрою, що допускає співіснування в
державі різних форм власності, різних суспільно-культурних напрямів, гарантує різним
політичним партіям право висловлювати свої інтереси, брати участь у здійсненні влади.
Це характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають
можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і
громадських організаціях.
Крім цих складових М. Горбачов у своїх реформах передбачав: запровадження
інституту президентства, реабілітацію незаконно засуджених і репресованих за роки
радянської влади; утвердження багатопартійності, політика нового мислення у зовнішніх
відносинах; підтримка демократичних революцій у Східній Європі.
У квітні 1985 р. було взято курс на прискорення соціально-економічного
розвитку країни СРСР. Проте економічні реформи були провалені.
 У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. сталася аварія у місті Прип’ять на Чорнобильській
АЕС – техногенна катастрофа планетарного масштабу. Радіоактивна хмара поширилася
над територією Білорусі, Румунії, Польщі, Болгарії, Югославії, скандинавських країн,
північно-західної частини Росії. Радіоактивні речовини забруднили землю. З’явилася 30-
ти кілометрова «зона відчуження» - територія, яка найбільше постраждала від радіації і
була заборонена для проживання (містами-привидами стали Чорнобиль і Прип’ять). Це
Житомирська, Київська, Чернігівська області. Причинами вибуху четвертого енергоблоку
Чорнобильської АЕС визнано низьку якість проектування й обслуговування станції. Ця
катастрофа наочно продемонструвала широкій громадськості злочинність недбалого
ставлення комуністичної влади до господарства й екології.
Радянське керівництво намагалося приховати сам факт катастрофи, що сталася на
Чорнобильській АЕС, потім її масштаби і наслідки; проведення евакуації населення із
заражених територій лише зі значним запізненням.
Новий етап економічних реформ почався в 1987 р. і передбачав розширення
самостійності підприємств, відродження приватної власності й кооперативного руху,
скорочення кількості міністерств і відомсв, інтеграцію СРСР у світовий ринок. Але й ці
реформи також зазнали невдач.
Причини провалу економічних реформ: 1) прагнення поєднати адміністративно-
командні (повне одержавлення власності, планове ведення господарства) й ринкові
(приватна власність та ініціатива) методи господарювання; 2) непослідовність,
необгрунтованість економічних реформ; 3) некомпетентне керівництво в проведенні
реформ; 4) переважання у промисловості підприємств військово-промислового комплексу.
Антиалкогольна кампанія (1985-1987 рр.). У травні 1985 р. ЦК КПРС видав
постанову про заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму. В Україні до кінця 1985 р.
зменшилася удвічі кількість торгівельних точок, що реалізовувала спиртні напої. У
населення вилучили 418 тис. самогонних пристроїв. Понад мільйон осіб зазнали
адміністративних покарань. Проте антиалкогольна кампанія не подолала проблему
пияцтва, завдала великих збитків: у Закарпатті й Криму вирубали багато виноградників,
знищили унікальні сорти винограду. Цукор став дефіцитом.
Антиалкогольна кампанія 1985 р. мала такі наслідки: зменшення доходів
державної скарбниці, поширення наркоманії, токсикоманії та самогоноваріння,
знищення виноградників.
На ХХVІІІ з’їзді КПРС (1990 р. червень) було проголошено програмну заяву «До
гуманного демократичного соціалізму».
Для періоду розпаду Радянського Союзу і відродження незалежності України
можна застосувати такий перелік ключових понять: «Держприймання» - це перевірка
якості готової продукції підприємств спеціальною державною комісією. Інфляція, емісія,
спекуляція – це отримання прибутку від різниці між ціною при купівлі та продажу.
Гласність, плюралізм, багатопартійна система, референдум.
Загострення соціально-економічної кризи
1990 р. інфляція (знецінення грошей) становила 10% на рік, а в другій половині
1991 р. – 25% на тиждень. В умовах інфляції поширилися натуральні (бартерні) обміни
(продукцію на продукцію, сировину, паливо, продукти харчування). Майже повністю
зруйноване планова система ведення господарства.
Госпрозрахунок – це діяльність заснована на самоокупності та
самофінансуванні.
Дефіцит – це перевищення попиту на товари над їх пропозицією на ринку.
Восени 1990 р. в Україні було запроваджено продаж продовольчих і промислових
товарів за картками споживача з купонами. Зміцнення карбованця призвело до падіння
реальної заробітної плати, пенсій, стипендій.
На ХІХ партійній конференції було обговорено хід політичної реформи і взято курс
на будівництво «соціалістичної правової держави» поділ влади, розвиток
парламентаризму. Був створений новий законодавчий орган - З’їзд народних депутатів
СРСР. Вибори стали проводитися на альтернативній основі.
У березні 1990 р. ІІІ З’їзд народних депутатів запровадив посаду Президента
СРСР. Ним став М. Горбачов. Була скасована Стаття 6 Конституції СРСР про керівну
роль КПРС у суспільстві. Розпочався процес формування багатопартійності.
У 1990 р. відбувся останній з’їзд КПРС.
В Україні політика «перебудови» мала свої особливості. Відбувся процес
лібералізації суспільно-політичного життя. У 1986 р. з в’язниць було звільнено близько
300 політичних в’язнів, серед них В. Чорновіл, М. Горинь, Л. Лук’яненко. Із
Кримінального кодексу УРСР виключили статті про переслідування з ідейних міркувань.
Новим явищем стала політика гласності.
Однією зі значних подій періоду гласності наприкінці 1980-на поч. 1990-х років
стала свобода історичної науки. У світ вийшли секретні протоколи пакту Молотова-
Ріббентропа, документи про голодомор 1932-1933 рр., Укр. революцію, діячів
Центральної Ради, Директорії, про сталінські репресії, війну в Афганістані та ін. З’явилося
неупереженне висвітлення діяльності ОУН-УПА в роки Другої Світової війни. Були
показані документальні фільми, повернуті із забуття романи В. Винниченка, М. Куліша,
М. Хвильвого, М. Зерова. З’явилися твори В. Симоненка, Л. Костенко, Є. Сверстюка, І.
Дзюби, І. Драча та ін.
У червні 1987 р. Спілка письмеників України висловила стурбованість зникнення
укр. мови з повсякденного вжитку. За дорученням письменників Ю. Мушкетик, Б.
Олійник, Д. Павличко підготували відповідний лист, адресований Верховній раді УРСР.
Вони виступили за обов’язкове вивчення укр. мови в школах, проти «духовного
Чорнобиля».
11 лютого 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови
ім. Т. Шевченка. За безпосередньої участі ціїє громадської організації Верховна Рада
УРСР прийняла Закон «Про мови в Українській РСР». Ним юридично закріплювався
державний статус української мови і гарантувалася рівноправність мов усіх народів
республіки.
28 жовтня 1989 р. під тиском спільноти Верховна Рада УРСР ухвалила Закон
«Про державний статус української мови»: 1) юридичне закріплення державного
статусу української мови; б) гарантія рівноправності мов усіх народів республіки; в)
українська і російська мови міжнаціонального спілкування в Україні; г) заміна протягом
п’яти років українською мовою російської в державних установах.
Розгортання національно-визвольного руху в Україні
На тлі негативних процесів у суспільстві відбувалося значне пожвавлення
громадського життя в Україні.
Діяльність самвидаву, поява нових періодичних видань «Молода Україна»,
«Дзвін».
У червні-липні 1988 р. у Львові проводилися багатотисячні мітинги під такими
гаслами: «Демократизація суспільства й національного відродження».
Березень 1988 р. – на базі Української Гельсінської Групи утворилася нелегальна
Українська Гельсінська Спілка (УГС) – політична організація всеукраїнського масштабу.
Її лідером було обрано Л. Лук’яненка.
У 1989 р. – відновив роботу журнал «Український вісник» - перше в Україні
незалежне громадсько-політичне видання. Редактором якого був В. Чорновіл. Після
заснування УГС «Український вісник» став її офіційним органом.
Створення неформальних організацій. У 1989 р. Створено товариство української мови
ім. Т. Г. Шевченка, товариство «Меморіал» до якого входили письменники, театральні
діячі, кінематографісти, що виступали за реабілітацію жертв сталінських репресій в
Україні..
Відбувалися мітинги, протести, демонстрації, акції протесту. Улітку 1989 р. В
Радянському Союзі раптом спалахнув масовий шахтарський страйк, який дав поштовх
до виникнення масштабного робітничого руху в Україні. Страйк розпочався в Кузбасі.
На знак солідарності 15 липня 1989 р. Припинили роботу працівники однієї з дільниць
шахти «Ясинівська Глибока» у Макіївці. Страйк швидко поширювався по всій Україні
припинили працювати шахтарі у Донецькому, Львівському, Волинському вугільних
басейнах. Найбільше незадоволення робітників викликали навіть не умови праці, а
дефіцит продовольчих і промислових товарів, низька заробітна плата.
Шахтарі Донбасу не висували політичних вимог.’
21 січня 1990 р. – «живий ланцюг» від Івано-Франківська через Львів до Києва з
нагоди річниці Акту Злуки ЗУНР і УНР (1919 р.).
- Відродження заборонених і ліквідованих тоталітарним режимом релігійних конфесій
УАПЦ, УГКЦ (перша відновлена громада автокефальної церкви – Львівська церква
Святих Петра і Павла; повернули греко-католицьким віруючим Львівський собор Святого
Юра, архієрейський собор РПЦ виділив окремий екзархат - УПЦ). Римо-католики,
протестанти могли діяти легально.
Формування багатопартійності в Україні
З початком перебудови відбувається падіння авторитету КПУ (Комуністичної партії
України) через непорозуміння керівництвом партії настроїв народних мас.
Причини формування багатопартійності: 1) демократизація суспільного життя; 2)
розвиток національної самосвідомості; 3) нездатність КПУ очолити рух за зміни в
суспільстві.
З 1989 р. починає формуватися багатопартійність. Групи політичних партій: праві, ліві,
центристські. На початку 1991 р. в Україні існувало 13 партій, не враховуючи
комуністичну.
У березні-квітні 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради УРСР, та органів місцевого
самоврядування У результаті виборів Демократичний блок України, у якому Народний
Рух був головною силою, створив парламентську опозицію – Народну Раду.
Народний Рух України ставив собі за основну мету проголошення незалежності
України, її демократизацію.
* Вимоги, які ставились опозиційним КПУ Демократичним блокам на виборах 1990 р. до
Верховної Ради Української РСР.
1) Запровадження політичного плюралізму.
2) Проголошення Україною незалежності.
3) Створення в Україні економічної системи, заснованої на різноманітності форм
власності.
Восени 1989 р. відбулася зміна партійного керівництва УРСР. Першим секретарем ЦК
КПУ було призначено замість В. Щербицького – Володимира Івашка.
Діяльність неформальних об’єднань
Неформальні об’єднання – це організації, що виникли без узгоджень з владою.
1987 р., Київ був створений – Український культурологічний клуб.
Жовтень 1987 р., Львів – Товариство Лева, що об’єднувало творчу молодь, студентів,
робітників.
Восени 1988 р., Київ – у Державному університеті ім. Т. Г. Шевченка виникла
студентська організація «Громада».
Листопад 1988 р. – у Києві відбувся перший масовий мітинг, присвячений екологічним
проблемам (головним чином Чорнобильській катастрофі).
Діяльність неформальних організацій перебувала під наглядом КДБ, проти їхніх лідерів
застосовувались арешти, штрафи, виправні роботи, позбавлення волі.
Віталій Масол голова Ради Міністрів Української РСР, який пішов у відставку в
результаті голодувань студентів, яке розпочалось 2 жовтня 1990 р.
2-17 жовтня 1990 р. відбулася серія студентських акцій-голодувань, яка отримала
назву «Революція на граніті», яка тривала 1990-1991 рр. Студенти вимагали відставки
Голови Ради Міністрів УРСР і задоволення ряду політичних вимог. Голодування
закінчилося перемогою студентів.
Прийняття Декларації про державний суверенітет України
16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла документ великої історичної ваги –
Декларацію про державний суверенітет України.
Декларація – заява від імені держави, уряду, організації; урочисте проголошення її
основних принципів, а також документ, в якому вони викладені.
Державний Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й
неподільність влади в межах України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною
державою в зовнішніх відносинах.
Декларацією визнавалося право укр. нації на самовизначення, держава повинна була
захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом держ. влади
визнавася народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. У докуметні
йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний
прокурор мав здійснювати контроль над виконанням законів.
Територія України проголошувалася недоторканою. Декларація визнавала невід’ємні
права і свободи людини. Вона складається з 10 розділів.
Основні положення Декларації про державний суверенітет України: 1) проголошення
принципу народовладдя; 2) проголошення позаблокового статусу України; 3)
передбачення укладення в майбутньому нового Союзного договору, заснованого на
демократичних засадах.
Закон Української РСР «Про економічну самостійність Української РСР» передбачав:
- Запровадження національної валюти;
- Децентралізація власності й роздержавлення економіки;
- Створення національної митниці.

Здобуття Україною незалежності

1 грудня 1991 р. проводилися перші в Україні вибори Президента України.
17 березня 1991 р. відбувся всесоюзний та республіканський референдум в Україні на
якому для розгляду виносилися такі питання:
1) Укладення нового союзного договору на основі Декларації про державний суверенітет
України;
2) Укладення нового союзного договору, що приведе до створення Союзу Суверенних
Держав (ССД).
У Тернопільській і в Львівській областях паралельно з референдумом про підтримку
нового союзного договору проводився референдум із питань про незалежність України.
19-21 серпня 1991 р. в СРСР було здійснено спробу державного перевороту з метою
збереження СРСР та тоталітарного режиму, зупинити рух народів СРСР до незалежності.
Президент СРСР М. Горбачов був ізольований на дачі «Форос» у Криму і відсторонений
від влади. Організаторами заколоту був створений Державний комітет з надзвичайного
стану (ДКНС).
Керівництво Української РСР в умовах спроби державного перевороту,
організованого ДКНС зайняло обережну, вичікувальну позицію.
На захист ДКНС виступили більшість членів КПРС. Вони закликали народ підтримати
дії путчистів. Але народ не пішов за змовниками. У Москві відбулося зіткнення. Росіяни
підтримали Б. Єльцина, який тимчасово взяв на себе функції Президента СРСР. 21 серпня
змовники визнали свою поразку. Підсумком цих подій для України стало прийняття 24
серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України. (24 серпня 1991р. – День
незалежності України).
30 серпня 1991 р. видана постанова Верховної Ради України про заборону КПУ.
 Референдум – це механізм правління, який передбачає розв’язання найбільш
важливих для суспільства питань шляхом всенародного голосування.
1 грудня 1991 р. в історії України завершується період перебудови.
1 грудня 1991 р. – відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акту
проголошення незалежності України у якому зазначалося: «Територія України є
неподільною і недоторканою. Відтепер на території України діючим є винятково
Конституція і закони України». На референдум виносилося питання: «Чи
підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Майже 90,3% громадян,
що брали участь у референдумі, висловилися за незалежність України. У цей же день 1
грудня 1991 р. відбулися вибори президента України. Кандидатами на президенти
були: Леонід Кравчук, Левко Лук’яненко, та В’ячеслав Чорновіл. Першим українським
президентом став Леонід Кравчук.
Значення Акту проголошення незалежності України:
1. створення самостійної незалежної держави;
2. Чинність дії на території України лише Конституції та законів України.
3. Єдність, цілісність, недоторканість території.
4. Україна увійшла до світового співтовариства як рівноправна держава.
5. Україна як демократична держава стала на шлях цивілізованого розвитку.
Протягом грудня 1991 р. незалежну Україну визнали 68 держав.
8 грудня 1991 р. – в Біловезькій Пущі була підписана угода про припинення існування
СРСР та створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) у складі Росії, України
та Білорусії. Цю угоду підписали: Б. Єльцин, Л. Кравчук, С. Шушкевич – голова
Верховної Ради Білорусі.
21 грудня 1991 р. в Алма-Аті до СНД приєдналися ще вісім республік колишнього СРСР
(за винятком прибалтійських).
«Ми керівники Республіки Бєларусь, РРФСР, України, відзначаючи, що переговори про
підготовку нового Союзного договору зайшли в глухий кут, об’єктивний процес виходу
республік зі складу Союзу й утворення незалежних держав став реальним фактом...» 8
грудня 1991 р. Співдружність Незалежних Держав.
Основні положення договору СНД:
1) Визнання та повага країнами-учасницями територіальної цілісності одна одної;
2) Проведення консультацій між країнами-учасницями в галузі зовнішньої політики;
3) Розвиток країнами-учасницями спільного економічного простору.
«Група 239» це консервативна комуністична більшість у Верховній Раді Української РСР
1990 р. скликання (офіційна назва – «За Радянську суверенну Україну»).
Українська міжпартійна асамблея ставила собі за мету повалити «колоніальний»
радянський режим, відновлення УНР.
Демократична платформа, основною метою якої було перетворення КПУ на партію
парламентського типу.
Об’єднана соціал-демократична партія України – основна мета запровадження
принципів демократичного соціалізму.
У 1990-1991 рр. відбувся «парад суверенітетів» у СРСР.
У листопаді 1986 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон «Про індивідуальну трудову
діяльність», з метою стимулювати розвиток кооперативів у сфері торгівлі, послуг,
громадського харчування.
За радянських часів за способом друку «Самвидавом» називали – друковані матеріали,
що були заборонені цензурою й видавалися підпільно.
Авторитаризм – це форма необмеженої влади, зосередженої в руках однієї або кількох
осіб, що спирається на військово-каральний апарат із застосуванням репресій,
терору.