Тема 28 Україна в умовах десталінізації

( 1953-1964 рр)

Факти:
Лібералізація суспільно-політичного життя УРСР в Розпізнавати на карті
середині 1950-1960-х рр.:припинення масових зміни в адміністративно-
репресій, часткова реабілітація. Зміни територіальному устрої
адміністративно-територіального устрою УРСР. України.
Спроби реформування управління промисловостю
та сільського господарства, соціальної сфери. Характеризувати
Виникнення руху«шістдесятників», сутність процесу
дисидентського руху наприкінці 1950 - початку лібералізації, спроби
1960-х рр. Культура і наука. реформ управління
економікою в середині
Дати: 1950-1960-х рр.,здобутки
1953 -1954 рр.- повстання політичних в’язнів в та особливості
сталінських концтаборах. Ліквідація ГУЛАГу розвитку культури,
лютий 1954 р. – входження Кримської області до сутність
складу УРСР; опозиційного руху.
1956 р. - ХХ з’їзд КПРС; засудження культу особи
1957 р – запуск першого штучного супутника Землі, Визначати
початок «космічної ери»; наслідки процесу
1959 р. – утворення Української робітничо- лібералізації, реформ для
селянської спілки. українського суспільства,
1961 р. – перший політ людини в Космос ( Юрій причини виникнення
Гагарін) та значення опозиційного
руху
Персоналії:
Левко Лук'яненко, Іван Світличний, Aлла Горська, Пояснювати
Іван Дзюба, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, причини та наслідки
Bасиль Симоненко. входження
Кримської області до
Поняття та терміни: складу
«десталінізація», «культ особи», «лібералізація», УРСР
«політична реабілітація», «відлига», «раднаргоспи»,
«шістдесятники», «дисидентство», «хрущовки»

Економіко-політичний розвиток.
Зміна партійного керівництва СРСР та УРСР на початку 50-х років
Дата Подія
5 березня 1953 р. Смерть Й. Сталіна. Початок боротьби за владу в лавах
компартії
Березень- Тимчасове «колективне керівництво» - розподіл вищих
червень 1953 р. посад між найближчими соратниками Й. Сталіна.
Г. Маленков — Голова Ради Міністрів СРСР.
1
 М. Хрущов — Перший секретар ЦК КПРС.
Л. Берія — голова Міністерства внутрішніх справ і
Держбезпеки
Червень 1953 р. «Берієвська лібералізація»-- відбувся поворот до коренізації
Засуджено попередній курс у Зх. Україні
Припинено виконання смертних вироків, оголошено часткову
амністію в язнів.
• Л. Берія звинуватив Л. Мельникова в русифікації вищої
школи й дискримінації місцевих кадрів у західноукраїнських
областях.
• Л. Мельникова звільнено з посади першого секретаря ЦК
КПУ. Цю посаду вперше обійняв українець О. Кириченко
26 червня 1953 р. Арешт Л. Берії за звинуваченням у шпигунстві й підготовці
державного перевороту. Пізніше Спецсуд присудив його до
страти
1955 р. Звільнення Г. Маленкова з посади голови Ради Міністрів
СРСР. Новим головою уряду СРСР стає М. Булганін
1953 р- 1964 рр- М. Хрущов- Перший секретар ЦК КПРС

Зміни адміністративно- територіального устрою

У 1954 р. з окраїнних районів Вінницької, Київської, Кіровоградської і
Полтавської областей було утворено Черкаську область. Ізмаільську область
включено до складу Одеської ( 1954 р), Дрогобицька область включена до
складу Львівської ( 1958 р)

Входження Криму до складу УРСР ( 1954 р.)

Від початку 1954 р. партійний апарат і засоби масової інформації розгорнули
пропагандистську кампанію у зв’язку з 300-річчям входження України до складу
Росії. Цю подію стали іменувати не інакше як возз’єднання. ЦК КПРС
опублікував «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією».
Під час святкування 300-річчя Переяславської угоди обласний центр Проскурів
було перейменовано в Хмельницький. Головною подією ювілейних торжеств
стала передача Україні Кримської області. Вона мотивувалася спільністю
економіки, територіальною близькістю, тісними господарськими й культурними
зв’язками між Україною і Кримом
Причини
 Територіальна та історична близькість Криму та України.
 Потреба у відновленні господарського й культурного життя на півострові,
яке було в катастрофічному становищі внаслідок депортації кримських
народів.
 Розділення з урядом України моральної відповідальності за масові
депортації корінних жителів Криму у 1944 р.
Суть 19 лютого 1954 р. на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією
видано Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу

2
 Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР»
Наслідки • Розширення курортного потенціалу України.
• Додаткове напруження зусиль народного господарства.
• Збільшення в Україні кількості росіян, які опиралися українізації

Стан економіки України в першій половині 50-х років

Промисло- • Пріоритет — розвиток важкої промисловості (вугільна
вість промисловість, чорна металургія, важке машинобудування).
• Нарощування обсягів воєнного виробництва у зв'язку з «холодною
війною».
• Техніко-економічне відставання від країн Заходу, де пріоритет
віддавався приладобудівній, хімічній промисловості, кольоровій
металургії.
• Зростання обсягів видобутку вугілля, нафти, газу.
• Відставання легкої та харчової промисловості, інфраструктури
Сільське 1953 р. — початок сільськогосподарських реформ.
господар- • Збільшення капіталовкладень у сільське господарство.
ство • Забезпечення кадрами МТС.
• Скасування заборгованостей колгоспів.
• Збільшення закупівельних цін на сільськогосподарську
продукцію.
Заохочення особистого підсобного господарства (зменшення
податків у 2,5 раза).
• 1954 р. — початок освоєння цілинних земель Сибіру, Алтаю,
Казахстану
Соціальна • Повільні темпи житлового будівництва.
сфера • Низький рівень життя
Результати • Покращення становища селянства.
• Екстенсивний розвиток країни

«Відлига»
Відли́ га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті
Й. Сталіна. Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої
Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку
лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського
життя. Вислів «хрущовська відлига» пов'язано з назвою повісті Іллі Еренбурга
«Відлига».

Визначення «Відлига» — період в історії СРСР (УРСР), пов'язаний із

поняття перебуванням при владі М. С. Хрущова
Хронологічні 1953-1964 рр.
межі
Мета Надати радянському суспільству нового імпульсу на шляху до
«побудови комунізму»

3
Основні • Десталінізація.
напрямки • Соціально-економічні реформи.
• Політичні реформи

Керівництво УРСР часів Відлиги

Перші секретарі ЦК КПУ
О. Кириченко (1953-1957)
М. Підгорний (1957-1963)
П. Шелест (1963-1972)
Голови Ради міністрів УРСР
Д. Коротченко (1947-1954)
Н. Кальченко (1954-1961)
В.Щербицький (1961-1963)
І. Казанець (1963-1965)

Десталінізація
Визначен Десталінізація — процес ліквідації наслідків культу особи
ня Й. Сталіна і сталінської політичної системи за часів правління
поняття М. С. Хрущова
причини Нове керівництво розуміло неможливість подільшої сталінської
репресивної політики
1953 -1954 рр.- повстання політичних в’язнів в сталінських
концтаборах.
Основні 1953-1956 рр. — початок десталінізації (до XX з'їзду КПРС).
етапи 1956-1959 рр. — поглиблення десталінізації; масова реабілітація
політичних в'язнів
Зміст • Створення комісії Президії ЦК КПРС із розслідування злочинів
Й. Сталіна.
• Ліквідація системи ГУТАБу та масових репресій.
• Створення комісій із перегляду справ засуджених.
• Амністія та реабілітація (виправдання, поновлення доброго імені
чи репутації) незаконно засуджених, передусім відомих партійних,
державних, військових діячів.
• Ліквідація позасудових органів — воєнних трибуналів МВС та
Особливої наради МВС.
• Відновлення прокурорського нагляду.
• Скасування надзвичайних законів і постанов, спрямованих на
боротьбу з «ворогами народу».
• Повернення депортованих осіб, пов'язаних із діяльністю ОУН,
УПА.
• Чистка органів Держбезпеки, значне скорочення їхньої
чисельності.
• Припинення ідеологічних кампаній: проти інтелігенції,
націоналізму тощо.
• Зростання частки українців у партійному й державному апараті

4
 • Розширення прав союзних республік
• Уповільнення процесу русифікації
Результати
 Реабілітація понад 3,5 млн осіб.
 Демократизація суспільного життя.
 Активізація громадських рухів, створення умов для виникнення
дисидентського руху

У процесі десталінізації виділяють три етапи.

Перший етап (березень 1953 р. — лютий 1956 р.) відзначений:

 першими амністіями засуджених до 5 років за посадові та господарські

злочини, неповнолітніх, жінок, що мали дітей до 18 років;
 ліквідацією позасудових органів, що були інструментами репресій
(воєнних трибуналів військ МВС, Особливої наради МВС), змінами в
системі ГУЛАГу (скасовувались номери на одязі, дозволялися побачення
ув’язнених з рідними);

ХХ з 'їзд КПРС
Дата 14-25 лютого 1956 р.
Подія Доповідь М. Хрущова «Про культ особи Й. Сталіна та його
наслідки» на закритому засіданні
Зміст • Критика сталінської політики як хибної та злочинної.
доповіді • На Й. Сталіна покладено відповідальність за організацію масових
репресій, депортацію народів під час війни, незаконні методи
слідства тощо.
• Причинами виникнення культу Й. Сталіна названо риси його
характеру, гостру боротьбу з капіталістичним оточенням тощо, а не
саму радянську систему.
• Відлік незаконних репресій починався з 1934 р.
• Не критикувалися методи проведення колективізації, голодомор
1932-1933 рр. тощо
Значення • XX з'їзд КПРС став імпульсом для поглиблення десталінізації.
• 30 червня 1956 р. вийшла постанова ЦК КПРС «Про подолання
культу особи та його наслідків»,
• Критика не викривала суті командно-адміністративної системи.
• Правляча верхівка продемонструвала небажання розділити
відповідальність за вчинені злочини.
• Тоталітаризму завдано нищівного удару

Другий етап (1956—1961) проходив під знаком XX з’їзду КПРС (лютий, 1956
р.) і характеризувався:

5
  реабілітацією репресованих народів (у 1957 р. з місць заслань дозволено
було повернутись на батьківщину чеченцям, інгушам, балкарцям,
карачаївцям, калмикам, але офіційно не було реабілітовано німців Поволжя,
кримських татар, турків-месхетинців (офіційне засудження депортації цих
народів радянським керівництвом було здійснено лише 1989 р.);
 звільненням з ув’язнення осіб, членів їхніх родин, звинувачених в
«українському буржуазному націоналізмі»;
 реабілітацією партійних і радянських керівників УРСР - В. Чубаря,
В. Затонського, С. Косіора, М. Скрипника, Ю. Коцюбинського);
 реорганізацією системи таборів (перейменовано на виправно-трудові
табори), поверненням спецпоселенців;
 зміною керівництва органів державної безпеки; затвердженням
Верховною Радою СРСР нових «Основ кримінального законодавства» (за
якими вік настання кримінальної відповідальності встановлювався у 14-16
років; заборонялось застосовувати засоби морального, фізичного тиску на
затриманого, дозволялось ознайомлюватися з матеріалами слідства
підсудному та його адвокатові, підсудному надавалося право захисту на
судовому процесі; судові засідання стали відкритими (за деяким винятком));
 реабілітацією українських письменників: Е. Блакитного, В. Чумака,
І. Микитенка, драматурга М. Куліша, припиненням звинувачень в
«українському буржуазному націоналізмі» кінорежисера О. Довженка, поета
В. Сосюри.
Опір десталінізації
Подія Червень 1957 р. — на пленумі ЦК КПРС група противників
десталінізації, очолювана Г. Маленковим, Л. Кагановичем,
В. Молотовим, спробувала усунути М. Хрущова з посади першого
секретаря
Результ Березень 1958 р. — виключення противників десталінізації зі складу
ати Президії ЦК; М. Хрущов обіймає посаду Голови Ради Міністрів
СРСР, сконцентрувавши практично всю владу в державі у своїх руках

XXII з'їзд КПРС

Дата Жовтень 1961 р.
Основні • Звинувачення в масових репресіях поширено на найближче
рішення оточення Й. Сталіна — В. Молотова, Л. Кагановича, Г. Маленкова.
• Перейменування населених пунктів, вулиць, установ, колгоспів,
підприємств, названих на честь Й. Сталіна.
• Ліквідація пам'ятників Й. Сталіну, вилучення його творів із
бібліотек; тіло Сталіна винесено з мавзолею.
• Ухвалення нової програми КПРС — курсу на будівництво
комунізму до 1980 р.
• Оновлення на чверть складу керівних органів КПРС.
• Перебування на вищих посадах у СРСР обмежене трьома строками
З’їзд ухвалив винести з мавзолею Ленiна саркофаг з

6
 набальзамованим тілом Сталіна. Труну поховали на кладовищі,
влаштованому біля Кремлівської стіни для керівників високого рангу.
По всій країні роз почався демонтаж пам’ятників Сталіну.
Закривалися присвячені йому музеї. Вулиці, підприємства, навчальні
заклади і міста, які мали ім’я Сталіна, терміново перейменовувалися.
У листопаді 1961 р. місто Сталіно (колишня Юзівка) стало
називатися Донецьком, Сталінська область відповідно була
перейменована на Донецьку. ХХІІ з’їзд КПРС став апогеєм
десталінiзації хрущовської доби.
Третій етап (осінь 1961 — осінь 1964 рр.) проявився в:

 демонтажу пам’ятників Й. Сталіну, перейменуванні установ, підприємств,

вулиць та населених пунктів, названих на честь вождя (Сталінську
область перейменовано в Донецьку, а місто Сталіно - в Донецьк);
 про поступову реабілітацію Й. Сталіна, про позитивну його роль в історії
компартії та радянської держави стали заявляти в офіційних виступах, а
постанови за часів «ждановщини» були розцінені як «правильні у
принципі».
 З усуненням М. Хрущова від влади (жовтень, 1964 р.) десталінізацію було
остаточно згорнуто.

Політичні зміни в СРСР та УРСР

Сфера Зміст
Внутрішня • Скорочення адміністративного апарату.
політика • Введення в практику всенародного обговорення проектів законів
та інших важливих питань.
• Розширення прав республік у формуванні бюджету, питаннях
матеріально-технічного постачання, використання капіталовкладень
тощо.
• Республікам передані питання обласного адміністративно-
територіального устрою, районування, віднесення міст до
обласного, республіканського підпорядкування.
• Право республік на прийняття кримінального, цивільного,
процесуального кодексів, установлення основ законодавства про
судоустрій та судочинство.
• Розширення повноважень місцевих рад у плануванні, будівництві,
бюджетно-фінансових справах тощо.
• Розширення прав профспілок
Зовнішня • Україна стає членом 29 міжнародних організацій.
політика в Активний обмін дипломатичними делегаціями з іншими
державами.
• Пожвавлення міжнародного туризму
Результати • Відбулася обмежена децентралізація управління.
• Діяльність України на міжнародній арені стала інтенсивнішою.
7
 • Збереглася монополія КПРС на владу в усіх сферах суспільного
життя

Вище партійне керівництво УРСР

Роки Перший секретар Напрямки діяльності
ЦК КПУ
1953- О. І. Кириченко став першим українцем, який очолив
1957 рр. Компартію України.
«Українізація» КПУ.
Реабілітація репресованих
Розвиток української науки.
Питання про чистоту української мови
1957- М. В. Підгорний Наслідування М. Хрущову в його діяльності,
1963 рр. схвалення всіх програм вищого керівництва.
Намагання підняти авторитет Президії
Верховної Ради СРСР.
Постійні кадрові зміни
1963- П. Ю. Шелест • Відстоювання економічних інтересів УРСР.
1972 рр. • Підтримка розвитку українського мистецтва.
• Боротьба з дисидентським рухом.
• Зведення палацу «Україна» в Києві
Період «хрущовської відлиги» характеризувався реформуванням СРСР і УРСР,
зокрема сфер державно-партійного управління, економіки, соціального
захисту та забезпечення.

У сфері ідеології та партійного будівництва

(XXIІ з’їзд КПРС, жовтень 1961 р.):
 прийнято нову програму КПРС, за якою планувалося побудувати
комуністичне суспільство в СРСР за 20 років (тобто на 1980 р.);
 «найважливішим» принципом КПРС проголошено: «Все в ім’я людини, все
для блага людини»;
 передбачалось з кожними виборами оновлювати партійне керівництва не
менше як на третину
 перебування керівників партійних комітетів на посадах обмежувалося
трьома термінами, секретарів первинних парторганізацій - двома;
 партійне управління поділено за галузевим принципом на промислові та
сільськогосподарські ланки (створювались промислові та
сільськогосподарські партійні органи в областях, районах).

У сфері державного управління:

 розширено права УРСР в економічній, фінансовій та юридичній сферах

(тільки в 1953-1956 рр. із союзного в республіканське підпорядкування
перейшло декілька тисяч підприємств та організацій, бюджет республіки
8
 зріс з 18 млрд крб. до 43,7 млрд крб., республіка отримала право мати свої
цивільний, кримінальний та процесуальні кодекси та права щодо поточного
й перспективного планування, матеріально-технічного забезпечення,
будівництва, використання капіталовкладень);
 розширено права в адміністративно-політичній сфері (до владних
повноважень республіки передавалися питання обласного адміністративно-
територіального устрою, районування, віднесення міст до обласного або
республіканського підпорядкування);
 удосконалено структуру державного апарату (у міністерствах, відомствах
та органах управління на місцях 1955—1956 рр. було ліквідовано 4867
структурних підрозділів, організацій та установ, скорочено понад 92,5 тис.
посад адміністративно-управлінського апарату);
 доповнено компетенції місцевих рад щодо планування, будівництва,
бюджетно-фінансових справ та ін.;
 ліквідовано галузеві міністерства й створено територіальні органи
управління промисловістю — раднаргоспи (1957); в УРСР утворено 14
раднаргоспів, яким підпорядковано майже всі промислові підприємства (за
винятком військових). Їх завданням було виконувати плани, складені
Держпланами СРСР і УРСР, складати плани підприємств, наглядати за їх
виконанням, розподіляти кадри й фондовану продукцію, керувати зв’язками
між підприємствами; у 1962 р. відбулася централізація й укрупнення
раднаргоспів (у республіці їхню кількість було скорочено до 7);

Але у 1960 р. в Україні (а також у Росії і Казахстані) був утворений

республіканський раднаргосп. УРНГ керувала місцевими раднаргоспами.
Одночасно утворилася Рада народного господарства СРСР. УРНГ, Держплан
УРСР і Держбуд УРСР ставали союзно-республіканськими органами. Нарешті, в
1963 р. була утворена ще одна управлінська надбудова – Вища рада народного
господарства СРСР. Система на родногосподарського управління стала на багато
більше забюрократизованою, ніж була до 1957 р.розширено права
республіканських і місцевих органів влади щодо управління галузями легкої та
переробної промисловості;
 українській дипломатії дозволено налагоджувати різносторонні відносини
з іншими державами, міжнародними організаціями (відкрито постійне
представництво УРСР в ООН (1957); Україну прийнято до Міжнародного
агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ) (1957)).

У промисловості:
 з метою подолання соціально-економічної кризи на Кримському півострові
(виникла внаслідок руйнувань війни, масових сталінських депортацій
кримських татар, вірменів, греків, караїмів) та для заселення й економічного
освоєння степових районів півострова з ініціативи М. Хрущова 19 лютого
1954 р. рішенням Верховної Ради СРСР Кримську область РРФСР передано
до складу УРСР (ідеологічно обґрунтовано 300-річчям «возз’єднання

9
 України та Росії» та історичними зв’язками Криму й України), що мало
наслідком:
інтеграцію економіки Кримського півострова до економіки УРСР, подолання
соціально-економічної кризи, зростання частки українського населення на
півострові («українізація Криму»), відновлення рекреаційних ресурсів регіону,
перетворення Криму в один з найбільших оздоровчих центрів та центрів
туризму в СРСР;
 визначення пріоритетними за п’ятирічними планами п’ятої (1951-1955),
шостої (1956-1960) п’ятирічок та планом семирічки (1959—1965)
галузей промисловості групи «Б» (виробництво товарів широкого вжитку)
у порівнянні з темпами розвитку галузей групи «А» (виробництво засобів
виробництва);
 здійснювалось впровадження у виробництво здобутків науково-технічної
революції (НТР)- перш за все- на підприємствах військово- промислового
комплексу (ВПК);
 на Дніпрі збудовано каскад гідроелектростанцій, створено штучні моря,
у результаті чого втрачено чималі масиви родючих земель;
 покращено транспортне сполучення (1960 р. у Києві відкрито першу
лінію метрополітену; у 1961 р. паровози замінено на електровози,
пароплави - на теплоходи);
 1961 р. з метою спрощення розрахунків та зміцнення фінансової системи
країни проведено грошову реформу, за якою змінювався масштаб цін та
всіх виплат і зарплат у співвідношенні 10:1. Гроші зразка 1961 р.
перебували в обігу 30 років;
 у 1962 р. уведено в експлуатацію нафтопровід «Дружба» (через територію
УРСР нафту транспортували до Польщі, Німеччини, Чехо-Словаччини,
Угорщини).

В добу М. Хрущова Україна вважалася пріоритетним регіоном для капітального

будівництва. Темпи розвитку її промисловості перевищували середні по СРСР.
Найбільш динамічно розвивалася електроенергетика. Були споруджені великі
теплові електростанції районного значення (ДРЕС): Ворошиловградська,
Миронівська, Придніпровська, Сімферопольська, Слов’янська,
Старобешівська та ін. Постали чергові гідроелектростанції Дніпровського
каскаду – Дніпродзержинська, Каховська і Кременчуцька.
У Донбасі, де здійснювалося масштабне шахтне будівництво, виник дефіцит
робочої сили. Швидкими темпами йшла розбудова потужних газових родовищ –
Радченківського в Полтавській і Шебелинського в Харківській областях.
У металургійній промисловості були збудовані унікальні за розмірами доменні
печі й мартени. Від 1962 р. будівництво мартенів припинилося. На заводах
почалося спорудження киснево-конверторних цехів. Найбільш потужний
будувався на «Криворіжсталі».
У травні 1958 р. М. Хрущов поставив питання про прискорену хімізацію країни
на пленумі ЦК КПРС і домігся для «великої хімії» додаткових асигнувань. На
капітальне будівництво в хімічній про мисловості України за 1959–1963 рр. було
10
виділено в півтора раза більше коштів, ніж за попередні 40 років. У республіці
з’явилося 35 нових заводів і понад 250 великих хімічних виробництв.
Серед новобудов «великої хімії» видiлялися Роздольський гірничо-хімічний
комбінат, Черкаський і Чернігівський заводи хiмічних волокон,
Дніпропетровський шинний завод. У середині 60-х років вони давали п’яту
частину продукції хімічної промисловості.
В Україні з’явилися автомобілебудування (У 1960 р з конвеєра заводу
Комунар у м. Запоріжжі зійшов перший український мікролітражний
автомобіль - ЗАЗ-965 Запорожець) , виробництво обчислювальної техніки,
радіоелектроніка, ракетна галузь.
З 1956 р. у Ворошиловграді і Харкові почали серійно випускати тепловози.
Харківський авіазавод налагодив випуск перших у світі швидкісних лайнерів
ТУ-104, а згодом – ТУ-124. Турбогвинтовий літак АН-24 Київського
авіазаводу став найпоширенішою машиною свого класу в загальносоюзних
пасажирських перевезеннях.
Підприємства важкої індустрії вперше в широких масштабах стали випускати
товари народного споживання.

У сільському господарстві:

 зміцнено матеріальну базу колгоспів, радгоспів;

 підвищено закупівельні ціни на продукцію сільськогосподарського
виробництва (особливо на зернові та продукти тваринництва);
 у 1958 р. реорганізовано систему МТС у РТС (ремонтно-тракторні станції);
колгоспи викуповували всю сільськогосподарську техніку МТС;

 з метою ліквідації відмінностей між містом і селом та будівництвом

«агроміст», встановлено високі податки на утримання худоби у місті
(1956), згодом введено заборону на утримання худоби у приміській зоні та
на околицях міст (1959), на утримання худоби у господарствах
колгоспників установлено ліміт, урізано розміри селянських присадибних
ділянок;
 ліквідовано трудодні, запроваджено грошову оплату праці колгоспників;
 у роки семирічки здійснювалось укрупнення колгоспів (хутори й невеликі
села оголошувались «неперспективними» та приєднувались до більших
господарств).
Отже Реформи М. Хрущова в сільському господарстві
Рік Зміст Результати
1953 • Зміцнення матеріально-технічної бази • Сільське господарство стало
колгоспів і радгоспів. рентабельним.
• Впровадження матеріального • Зростання валового збору
заохочення працівників. продовольства
• Скорочення податків на присадибні
ділянки.
• Скасування колгоспних боргів
11
1956 • Обмеження присадибних ділянок і
поголів'я худоби.
• Заборона на присадибні ділянки для
міських жителів
1957 • Укрупнення колгоспів.
• Перетворення колгоспів на радгоспи
1958 • Ліквідація МТС.
• Продаж техніки МТС колгоспам за
завищеними цінами
• Удар про городництву,
садівництву й тваринництву.
• Загострення продовольчої
проблеми
• Скорочення кількості колгоспів,
покращення їхньої матеріально-
технічної бази.
• Занепад «неперспективних» сіл
• Зростання боргів колгоспів.
• Відтік із села кваліфікованих
механізаторів, шоферів, які не
хотіли працювати в колгоспах.
• Відсутність необхідних умов для
обслуговування й зберігання
техніки

Надпрограми М. Хрущова в сільському господарстві

Освоєння цілинних земель Розширення посівів Тваринницька
(1954 р.) кукурудзи (1955 р.) надпрограма (1957 р.)
Мета
• Освоєння цілини Збільшення Наздогнати й перегнати
Південного Сибіру, виробництва кормів для США у виробництві м'яса й
Казахстану, Алтаю, худоби молока на душу населення
Північного Кавказу (28-30 Кукурудза «цариця
млн га). полів»
• Зміцнення кордону 3
Китаєм
Результати
• Відтік матеріальних та • Низька врожайність • Створення великих
людських ресурсів з кукурудзи — 25-30 ц/га. тваринницьких комплексів.
України (80 тис. осіб, 90 • Скорочення посівів • Скорочення поголів'я
тис. сільгоспмашин); зернових. худоби в присадибних
• Послаблення аграрного • Порушення сівозміни, господарствах.
сектора України структури ґрунтів • Нестача кормів
Наслідки
Закріплення екстенсивного розвитку аграрної галузі.
Втрата ритмічності розвитку України.
Підрив потенціалу народного господарства України, спад виробництва.
У неврожайному 1963 р. Радянський Союз уперше закупив у США і Канаді ве
ликі партії хліба. Відтоді країна потрапила в залежність від імпорту хліба і вже
не могла обійтися без завезення зерна на мільярди доларів.
Причини краху надпрограм
 Грандіозні масштаби робіт.
 Форсовані темпи, відсутність довгострокових виважених планів.

12
  Нераціональне використання ресурсів.
 Волюнтаристські методи впровадження

У сфері соціального захисту та забезпечення:

 паспортизація сільського населення (1958) (але впровадження інституту

«прописки» (обов’язкове проживання за місцем працевлаштування)
перешкоджало вільному пересуванню громадян і вільному вибору місця
проживання);
 збільшення капіталовкладень у житлове будівництво (малогабаритні
квартири — «хрущівки»), введено в експлуатацію 3 млн квартир,
запроваджено панельне та блочне будівництво; «кампанія боротьби з
вишуканістю в архітектурі»;
 пенсійна реформа 1956 р., яка знижувала пенсійний вік для жінок до 55
років, для чоловіків - до 60 років і забезпечила зростання доходів
пенсіонерів удвічі, інвалідів - в 1,5 разу, право на пенсію вперше
встановлювалось для членів колгоспів; встановлення державних
пенсій та щорічних відпусток для колгоспників (1964); середній розмір
пенсій зріс на 80%
 робітники отримали право звільнятися з роботи за власним бажанням,
повідомивши про своє рішення адміністрацію за 2 тижні;
 з 1956 р – почато перехід з 8 год. на 7 годинний робочий день; скорочно
тривалість робочого дня на 2 години у передвихідні та передсвяткові дні. З
1959 р – перехід на 5- ти денний роб тиждень з 2-ма вихідними при 8 год
роб. дні.
 підвищено заробітну платню робітникам і службовцям;
 ліквідовано практику щорічних державних позик (1957);
 освітня реформа 1958 р. (запровадження 11-річної освіти; збільшення
капіталовкладень, підвищення оплати праці вчителів);
 скасовано оплату за навчання в старших класах загальноосвітніх шкіл та
ВНЗ;
 збільшено тривалість щорічної відпустки та відпустки жінкам з
вагітністю і пологами ( з 77 днів до 112)

Результати реформ:
у промисловості реформи дещо сприяли підвищенню ефективності
виробництва, поглибленню спеціалізації та кооперації виробництва певних
регіонів і територій, але водночас їхня непослідовність призвела до різкого
зростання капіталовкладень і кредитів, які перевищували можливості державного
бюджету, до розриву економічних зв’язків між підприємствами однієї галузі,
зростання дефіцитів, загострення соціальних проблем та наростання соціального
невдоволення (1953 р. - виступ будівельників, які споруджували комсомольські
шахти у м. Христинівка на Донеччині; 1962 р. — виступи робітників у Донецьку,
Жданові (тепер — Маріуполь); 1963 р. — у Кривому Розі);

13
у сільському господарстві реформи привели до зростання валового виробництва
на 35 %, покращення матеріального рівня життя колгоспників, але «хрущовські
надпрограми» зазнали краху, призвівши до порушення структури посівів
зернових, скорочення поголів’я в тваринництві, порушення екологічного балансу
в ряді регіонів країни.

у сфері соціального захисту та забезпечення: реальне підвищення життєвого

рівня трудящих, поліпшення матеріально-побутових умов життя людей,
вирішення житлової проблеми; зростання освітнього рівня населення, прорив у
науково-технічній сфері.

Усунення М. Хрущова від влади

 «Волюнтаризм» ( волюнтаризм — прагнення реалізувати бажані цілі без
урахування об'єктивних обставин і можливих наслідків. Економічний
волюнтаризм — довільні рішення в господарській практиці, що нехтують
об'єктивними умовами і науково обґрунтованими рекомендаціям) ,
імпульсивність, не прогнозованість дій М. Хрущова,
 політика десталінізації, лібералізації та демократизації,
 скорочення партійного та державного апарату,
 розширення прав союзних республік та зростання впливу місцевих
партійно-державних верхів викликало невдоволення союзно-
республіканської номенклатури (привілейована правляча, відносно закрита
соціальна група партійно-державних чиновників у радянському суспільстві)
і призвело до «тихого перевороту» (жовтень, 1964 р.) та усунення М.С.
Хрущова від влади, згортання реформаційного курсу новим союзним
партійно-радянським керівництвом на чолі з Л. Брежнєвим.

Причини • Неоднозначне сприйняття критики культу особи Й. Сталіна в

суспільстві.
• Непослідовність, суперечливість, половинчастість реформ.
• Значне скорочення армії, що викликало незадоволення офіцерства.
• Відчутне погіршення соціально-економічного становища
населення.
• Робітничі демонстрації; найбільші - у 1962 р. у Донецьку,
Жданові, Новочеркаську.
• Опір партійного керівництва, невдоволеного волюнтаризмом
М. Хрущова, втратою привілеїв, поглибленням демократичних
процесів
Події • Організація змови вищого партійного й державного керівництва.
• 14 жовтня 1964 р. — пленум ЦК КПРС звільнив М. Хрущова з
усіх посад «за станом здоров'я». Сама можливість такого кроку
була великою заслугою самого М. Хрущова.
• Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, Головою Ради
Міністрів СРСР – О. Косигін

14
Значення Перший випадок відсторонення від влади вищої посадової особи в
СРСР, що став можливим завдяки демократизації радянського
суспільства, розпочатій самим М. С. Хрущовим

Шістдесятництво

«Шістдесятники» - умовна назва покоління молодих літераторів, митців і

вчених в Україні, які творили на початку 1960-х років (звідси і назва) та
виступали за «соціалізм з людським обличчям», прагнули у своїх творах
пропагувати ідеї гуманізму, зображати високість людських почуттів,
піднімати проблеми збереження історико-духовної спадщини, навколишньої
природи.

Передумовами виникнення «шістдесятництва» були:

 «хрущовська відлига», лібералізація суспільного і культурного життя;
 реабілітація діячів культури, жертв сталінських репресій;
 припинення сталінського тотального ідеологічного контролю за творчістю
мистецької інтелігенції;
 накопичення творчого потенціалу з попередніх поколінь митців;
 включення до активного творчого життя нової генерації митців (поетів,
прозаїків, художників, скульпторів, архітекторів, композиторів).

Приводом до розгортання «відлиги» в українській культурі й появи

«шістдесятництва» став вихід статті О. Довженка «Мистецтво живопису і
сучасність» (1955 р., «Литературная газета»), у якій автор закликав «розширювати
творчі межі соціалістичного реалізму».

Мету своєї творчості «шістдесятники» вбачали у відродженні національної

свідомості, боротьбі за збереження української мови та культури, сприянні
демократизації суспільно- політичного життя в республіці, скасуванні
ідеологічних обмежень в галузі культури.

Характерними рисами творчості «шістдесятників» були: самоаналіз,

неординарність та креативність мислення, гуманізм, відмова від надмірної
ідеологізації своїх творів, намагання відобразити головні проблеми сучасності.

Найвідомішими представниками «шістдесятників» були

поети і прозаїки М. Вінграновський («Атомні прелюди»), В. Голобородько,
Є. Гуцало, І. Драч («Соняшник»), Р. Іваничук, І. Калинець, Г. Кириченко,
Л. Костенко («Проміння землі», «Мандрівки серця»), А. Малишко («Пісня про
матір», «Пісня про рушник», «Пісня про Київ»), Ю. Мушкетик, Д. Павличко
(збірки «Любов і ненависть», «Правда кличе»), М. Руденко, Є. Сверстюк,
І. Світличний, В. Симоненко («Тиша і грім», «Земне тяжіння»), Г. Тютюнник,
В. Шевчук;

15
художники А. Горська, П. Заливаха, В. Зарецький, В. Кушнір, Г. Севрук,
Л. Семикіна;
режисери С. Параджанов, Ю. Іллєнко, Л. Осика;
перекладачі Г. Кочур та М. Лукаш.
Діяльність «шістдесятників» передбачала:
1) створення оригінальних, високохудожніх творів;
2) проведення творчих вечорів, організацію дискусійних клубів, мистецьких
вернісажів;
3) консолідацію інтелігенції шляхом створення творчих об’єднань і клубів:
першим осередком «шістдесятників» став Клуб творчої молоді «Сучасник» у
Києві (1960 р., за іншими даними 1959 р.) (голова - Л. Танюк), згодом виник
клуб «Пролісок» у Львові (1962) (голова - М. Косів).

У 1962–1963 рр. відбулися зустрічі М. Хрущова з творчою інтелігенцією. Вони

справедливо вважаються кінцем «відлиги» в інтелектуальному житті.
Хрущов люто накинувся на Б. Пастернака, який дозволив собі погодитися
прийняти Нобелівську премію з літератури за роман «Доктор Живаго», на
автора терміна «відлига» І. Еренбурга, на київського письменника-фронтовика
В. Некрасова. В українській партійній пресі почалося цькування творчої молоді.
Особливо дісталося І. Дзюбі, І. Драчу, Л. Костенко, Є. Сверстюку. Клуби творчої
молоді було закрито.

Згортання десталінізації, ідеологічні звинувачення у націоналізмі,

«формалістичних викрутасах» тощо (1963) стали проявами боротьби влади
проти «шістдесятників», яка виявилася:
 у цькування у пресі, критиці на засіданнях та різноманітних зібраннях;
«задушевних розмовах» у відповідних мистецьких спілках та
«компетентних структурах»;
 у забороні й розгоні карними органами літературно-мистецьких зустрічей та
творчих вечорів;
 у закритті клубів творчої молоді;
 у позбавленні можливості видавати свої твори;
 у звільненні з роботи та організації судового переслідування.
За таких обставин деякі із «шістдесятників» під тиском влади перейшли на
офіційні позиції, інші - у дисидентський рух.

Історичне значення «шістдесятників» полягало у формуванні критичного

суспільного мислення та сприйняття радянської дійсності, гуманізації духовного
життя суспільства, відродженні історичної пам’яті та національної свідомості
українців, сприянні розгортанню опозиційного дисидентського руху в УРСР.

Зародження дисидентського руху

16
 У період «хрущовської відлиги» зароджується дисидентство (лат. dissidens -
незгодний, інакомислячий) - опозиційний до панівного радянського режиму рух,
учасники якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і
свобод людини (українські дисиденти ще й за вільний розвиток української мови
та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність).
Причинами появи руху були:
 згортання процесу десталінізації радянського суспільства;
 монопольна влада партійно-радянської номенклатури;
 утиски національно-культурного й духовного життя,
 політика русифікації;
 недотримання конституційних норм щодо свободи совісті та віросповідань;
 прорахунки в галузі соціально-економічної політики;
 вплив національно-визвольної боротьби 1940-1950-х років у Західній
Україні та антикомуністичних виступів у країнах Східної Європи.
Українське дисидентство мало такі риси:
 мирні, ненасильницькі форми боротьби;
 чітко визначені організаційні форми (гуртки, спілки, об’єднання, комітети);
 поширення по всій території УРСР;
 включення у свої лави представників різних верств суспільства, різних
національностей (інтелігенція, студенти, робітники).
Течії:
 Національно-визвольна;
 правозахисна;
 релігійна;
 за демократичний соціалізм
Форми боротьби дисидентів:
 відкриті протести;
 інтелектуальний опір (написання й поширення через «самвидав»
публіцистичних, прозових, поетичних творів, у яких викривалися вади
радянського суспільства);
 звернення на адресу керівників СРСР, «відкриті листи» до ООН;
 створення в Україні дисидентських організацій.

В історії українського дисидентського руху поділяють два етапи:

1) друга половина 1950 — середина 1960-х років - протести здебільшого мали
анонімний характер, здійснювались у вигляді розповсюдження листівок,
національної символіки.
2) середина 1960-х — 1970-ті роки - поширення легальних форм боротьби.

Протягом другої половини 1950 — середини 1960-х рр. в УРСР дисидентські

організації основний акцент робили на розв’язанні національної проблеми,
розширенні суверенних прав УРСР, створенні сприятливих умов для національно-
культурного розвитку республіки, забезпеченні розвитку української мови та
культури:
17
1) Об’єднана партія визволення України (1955 р., Івано-Франківська обл.);
«Союз борців за звільнення України» (середина 1950-х роках, у м. Шахтарськ),
Український національний комітет (1956—1961 рр., поширював свій вплив
серед населення Львівської обл.) - ідеологічну основу організацій складав
інтегральний націоналізм;
2) Український революційний центр (1953 р., Львів) - у програмному документі
організації («Маніфест Українського революційного центру») визначалися 33
«принципи свободи»: запровадження демократичної системи, суверенітету
України, установлення державних кордонів нації в її етнографічних межах,
свободи організації і діяльності різних політичних партій;
3) «Реалістичний робітничий гурток демократів» (1956 р., Донбас, на чолі з
Євгеном Доніченком) — члени гуртка ставили за мету боротьбу з радянським
ладом, але не виношували ідеї створення незалежної Української держави.
4) Українська робітничо-селянська спілка (1959—1961 рр., у Львівській обл.
на чолі з Л. Лук’яненком, І. Кандибою) - стояла на засадах націонал-комунізму,
її програма передбачала:
 ненасильницький, конституційний вихід України зі складу СРСР;
 створення самостійної Української держави з радянським політичним ладом
та соціалістичним устроєм економіки;
 входження суверенної України до співдружності таких самих незалежних
соціалістичних держав.
Головними акціями дисидентів протягом середини 1950-х - початку 1960-х
були:
1) конференція в Київському університеті з питань культури української мови, що
перетворилась у масову антирусифікаторську акцію;
2) виступ інтелігенції в Києві біля пам’ятника Т.Г. Шевченка;
3) 1955 р. - «Відкритий лист» до ООН українських політв’язнів мордовських
концтаборів, у якому узагальнювалися головні вимоги українського дисидентства,
висловлювався рішучий протест проти дискримінації українства.

У відповідь на діяльність дисидентських організацій влада розгорнула репресії:

травень 1961 р. - закритий судовий процес у Львові над членами Української
робітничо-селянської спілки («справа юристів»): чекісти інкримінували
членам УРСР не статтю 62 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда»), а
статтю 56 («зрада Батьківщини»). Л. Лук’яненко був засуджений спочатку до
вищої міри покарання, пізніше вирок було замінено 15-річним ув’язненням (73
дні провів у камері смертників, очікуючи виконання вироку), 10 — 15 років
ув’язнення отримали інші члени організації;
 1961 р. - у Донецьку засуджено групу громадян на чолі із журналістом
Г. Гайовим;
 1962 р. - у Запоріжжі за створення в Мелітополі підпільної організації, що
ставила за мету демократизацію режиму, засудили групу із шести молодих
робітників (В. Савченко, В. Чернишов, В. Ринковенко, Ю. Покрасенко та

18
  восени 1962 р. — у Львові засудили до семи років ув’язнення членів
Українського національного комітету.

Відповіддю на арешти дисидентів та своєрідним підсумком діяльності

дисидентів періоду «відлиги» стала стаття Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи
русифікація?» (1965), адресована П. Шелесту (секретар ЦК КПУ), у якій
розкритиковано політику ігнорування прав українського народу, засуджено
національну політику КПРС-КПУ, звинувачено партійно-державне керівництво
СРСР у відході на практиці від декларованих принципів національної політики.

Розвиток української культури в 1956-1964 рр.

Загальна характеристика духовного життя в Україні
 Активні, але не завжди вдалі освітні реформи.
 Русифікація.
 Поява плеяди творчої молоді, що вилилося в рух шістдесятництва.
 Пробудження громадської активності й початок національного
відродження.
 Певне розширення можливостей для культурної та наукової діяльності.
 Адміністративне утвердження атеїзму

Освіта

Позитивні тенденції Негативні тенденції

• 1959 р. — шкільна реформа: .
— обов'язкова восьмирічна освіта;
— перетворення 10-річних шкіл на 11-
річні;
— створення матеріальної бази для
оволодіння учнями робітничими
професіями (політехнізація освіти-
зміцнення зв’язку школи з
виробництвом)
відкрито школи-інтернати (1956) та
школи подовженого дня (1960).
• Зростання кількості вузів, технікумів,
профтехучилищ.
• Підготовка фахівців для нових галузей:
виробництва й експлуатації авто-
матичних та електромеханічних машин,
обчислювальних машин тощо.
• Збільшення чисельності студентства
• 1958 р право батьків обирати мову
навчання дітей
М. Рильський, М. Бажан
відстоювали необхідність вивчення
української мови на рівні з
російською в усіх школах УРСР (Лист
у газеті «Правда»)
Українська мова стала необов'яз-
ковим (факультативним) предме-
том у школі.
• Скорочення українських шкіл.
• Переважання російської мови ви-
кладання у вищих навчальних
закладах.
• Недостатня матеріальна база спе-
ціальних навчальних закладів

Наука
19
 Галузь Визначальні риси й досягнення
Загальний • Науково-технічна революція.
стан • Збільшення фінансування наукових закладів.
• Президенти Академії наук УРСР: О. Палладін (1946-1962 рр.),
Б. Патон (від 1962 р. до-сьогодні)
Кібернетика 1957 р. засновано Обчислювальний центр Академії наук УРС на
чолі з В. Глушковим (в 1962 р. перетворено в Інститут
кібернетики).
1957 р. — в Обчислювальному центрі В. Глушкова створено
виробничі електронно-обчислювальні машини «Київ» (1960),
«Дніпро» (1961), «Промінь» (1962) тощо
Фізика • Харківський фізико-технічний інститут, очолюваний
Курчатовим, досліджував проблеми атомної енергетики.
У 1960 р. в Інституті фізики створено ядерний реактор та
здійснено дослідження атомного ядра.
• М. Боголюбов обґрунтував теорію надтекучості та
надпровідності ( галузь квантової теорії поля і статичної фізики)
• 1964 р. — будівництво й запуск найбільшого у світі
прискорювача електронів
Технології • 1961 р. — виготовлення перших штучних алмазів.
• Створення міжконтинентальних ракет, висування теорії
конструктивної міцності пластмас тощо.
• Інститут електрозварювання, очолюваний Б. Патоном: нові
методи електрозварювання
Космонав- Участь українських учених у запуску першого супутника Землі
тика 1957 р – запуск першого штучного супутника Землі, початок
«космічної ери»;
1961 р. – перший політ людини в Космос ( Юрій Гагарін)
1962 р – космічний політ за участю першого космонавта –
українця Павла Поповича
Медицина Розробка нових методів хірургічного лікування серцевих
захворювань М. Амосовим
Аграрні • Впровадження машин для хімічного захисту рослин.
науки • Селекційна робота
Суспільні • 1962 р. започатковано видання енциклопедії «Історія міст і сіл
науки Української РСР».
Видання першої багатотомної «Української Радянської
Енциклопедії» під редакцією М. Бажана
• Заснування журналів «Український історичний журнал»,
«Народна творчість та етнографія», «Радянське право»,
«Економіка Радянської України»
Література
Початок О. Довженко у статті «Мистецтво живопису і сучасність» (1955 р.)
«відлиги» закликав «розширити творчу рамку соціалістичного реалізму».
Реабілітація українських поетів та письменників: Олександра
20
 Олеся, М. Вороного, В. Еллана-Блакитного, Г. Косинки тощо.
Виступи на захист української мови письменників М. Рильського,
М. Бажана
Нові твори • «Зачарована Десна» О. Довженка;
. «Розстріляне безсмертя» та «Мазепа» В. Сосюри (не
надруковані);
• «Вир» Г. Тютюнника;
• «Кров людська — не водиця» М. Стельмаха;
• «Тронка» О. Гончара (Ленінська премія 1962 р)тощо
Молоді В. Симоненко (збірки «Тиша і грім», «Земне тяжіння»),
літератори Л. Костенко (збірки «Проміння землі», «Мандрівне серце»);
Д. Павличко. М. Вінграновський, І. Мушкетик, І. Драч
Літературна І. Дзюба, І. Світличний, В. Чорновіл, В. Мороз
критика
Мовознавст Перевидано «Словник української мови « Б. Грінченка
во 1965 р- широко відзначено 100 р ювілей від народження І. Франка
Мистецтво
Музика Композитори С. Людкевич, А. Кос-Анатольський,
Г. Майборода (опера «Мілана»),
Ю. Мейтус (опера «Украдене щастя»).
Композитори-пісенники А. Філіпченко, О. Білаш, І. Шамо.
Скульптура Пам'ятник Т. Шевченку в Москві (автори - М. Грисюк.
Ю. Сінкевич, А.Фуженко)
Пам'ятник І. Франку у Львові (автори - В. Борисенко,
Е. Мисько та ін.
І. Гончар створив галерею пам’ятників і скульптурних портретів
М. коцюбинського, Л. Українки, Т. ШевченкаУ. Кармелюка
Образотворче Т. Яблонська, В. Кушнір заснували фольклорний напрямок в
мистецтво українському образотворчому мистецтві
В. Касіян( ілюстратор Кобзаря Шевченка),
М. Дерегус, В. Зарецький, М. Ерделі ( понад тисячі пейзажів,
портретів), Г. Якутович, О. Заливаха, А. Горська
Народні майстри - К. Білокур, М. Приймаченко
1964 р до 150 р народження Шевченка А. Горська, О. Заливаха,
Л. Семікіна, Г. Зубченко, Г. Севрук виготовили для вестибюля
Київського університету вітраж ( молодий поет однією рукою
пригортає скривджену жінку, а другу руку простгає вгору,
тримаючи книгу). Композиція визначена як ідейно шкідлива і
знищена
Театр • Режисери Г. Юра, М. Добровольський, В. Скляренко.
Актори А. Бучма, В. Добровольський, Ю. Лавров, Н. Ужвій
Кінемато- • О. Довженко («Антарктида», «Зачарована Десна», «Поема про
граф море».
В. Денисенко («Сон»)

21
 • С. Параджанов («Перший хлопець», «Українська рапсодія»).
«Ті́ні забу́ тих пре́дків» — український художній фільм відзнятий
у 1964 році на кіностудії «Київська кіностудія художніх фільмів
ім. О. Довженка», екранізація однойменної повісті Михайла
Коцюбинського. Виконавець головної чоловічої ролі: Іван
Миколайчук

Під час прем'єри фільму у київському кінотеатрі «Україна» 4

вересня 1965 року літературний критик Іван Дзюба зі сцени,
аспірант-літературознавець Василь Стус і журналіст В'ячеслав
Чорновіл в залі закликали підвестися на знак протестів проти
арештів українських інтелектуалів, які відбулися влітку 1965 року.
Підвелися далеко не всі, але підвелися. Під протестним листом
підписалося 140 присутніх.
Після акції реакція влади була блискавичною — Івана Дзюбу
звільнили з роботи у видавництві «Молодь» і виключили з
аспірантури Київського педагогічного інституту, Чорновола
звільнили з редакції газети «Молода гвардія», Василя Стуса
відрахували з Інституту літератури АН УРСР, де він був
аспірантом
20 травня 1961 р. за високоідейні й високохудожні твори та роботи в галузі
літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва та
кінематографії запроваджено Республіканську премію імені Т.Г. Шевченка.
Антицерковна політика УРСР
Основні напрямки
 Посилення атеїстичної пропаганди засобами масової інформації
 Створення атеїстичних музеїв і планетаріїв.
 Відкриття кафедр наукового атеїзму у вузах
 Законодавче обмеження відкриття нових церков і молитовних будинків
 Спрощення процедури закриття храмів.
 Зростання податків на релігійні громади
На початку 50-х років усі греко-католицькі приходи були ліквідовані, а їхні хра
ми й монастирі передані РПЦ. Сталінський режим бажав винищити греко-
католицьку церкву, яка була найбільш стійким чинником національної
самобутності західноукраїнського населення. З осені 1955 р. в західні області
почали повертатися із заслання репресовані священики. Населення стало
вимагати відновлен ня легальної діяльності греко-католицької церкви. Першою
стривожилася РПЦ. На нараді єпископів західних областей у Києві, що
відбулася в січні 1957 р., патріарху Алексію було запропоновано «ліквідувати
уніатську спадщину» за допомогою властей. Влада пішла назустріч РПЦ.
Рада у справах РПЦ при Раді міністрів СРСР заявила, що про відновлення
уніатської церкви не може бути й мови. КДБ оточив пильною увагою тих, хто

22
контактував з пастирем греко-католицької церкви митрополитом Й. Сліпим.
Митрополит давно відбув строк ув’язнення, але його тримали на поселенні в
Красноярському краї.
Персоналії
Левко Лук’яненко

Український політичний і громадський діяч, адвокат, правозахисник, один із

засновників Української робітничо-селянської спілки (1958 р.)
й Української Гельсінської групи (1976 р.), засуджений за
«антирадянську агітацію і пропаганду» до страти, згодом
заміненої ув’язненням, автор книги «Сповідь у камері
смертників», автор Акту про незалежність України від 24
серпня 1991 р., балотувався на посаду Президента України, був
народним депутатом незалежної України кількох скликань, Герой України

Іван Світличний

Український політичний і громадський діяч, поет,

літературний критик, правозахисник, неодноразово засуджений
за «антирадянську агітацію і пропаганду» до ув’язнення, автор
збірки поезій «Серце для куль і для рим», лауреат літературної
премії ім. В. Стуса, Державної премії ім. Т. Шевченка
(посмертно).

Алла Горська

Українська художниця, представник покоління

«шістдесятників», діяч правозахисного руху, співзасновниця
Клубу творчої молоді в Києві, учасниця щорічних
Шевченківських свят, автор творів «Автопортрет з сином»,
«Біля річки», «Портрет В.Симоненка» тощо.

Іван Дзюба

Літературознавець, громадський і політичний діяч. Участь

у русі за незалежність України він розпочав ще у 1950-і роки.
За гострі публіцистичні публікації й відкриті виступи на
захист української інтелігенції, самвидавські матеріали,
безпрецедентну працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?»
(1965) у 1972 р. був заарештований, у 2001 р. отримав звання
Герой України.

Ліна Костенко

23
 Українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Перші книги «Проміння
землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961) були новим словом в
українській поезії. На початку 1960-х рр. Ліна Костенко брала участь у
літературних вечорах Клубу творчої молоді. 1965 р. підписала лист-протест проти
арештів української інтелігенції. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної
ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману
у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми
«Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий
роман «Записки українського самашедшого».

Євген Сверстюк
Видатний сучасний український публіцист і
літературознавець, активний учасник національно-
демократичного руху, один з його інтелектуальних лідерів.
Широко розповсюджувалися в самвидаві відомі його есе
«Собор у риштованні», «Іван Котляревський сміється»,
«Остання сльоза», «На мамине свято».

Bасиль Симоненко
Український поет, прозаїк, журналіст, представник
покоління «шістдесятників», «лицар українського
відродження», автор збірок поезій «Тиша і грім», «Земне
тяжіння», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
(посмертно).

К. Білокур «Хата в Богданівці». 1955 р. Т.Яблонська «Хліб». 1949 р.

24