Підготовка до ЗНО з історії України

Розгортання Української
революції. Боротьба за
відновлення державності

Тема 22
ДОБА ГЕТЬМАНАТУ
 29 квітня 1918 – 14 грудня 1918

29 квітня 1918 р. за погодженням з німецькою

військовою адміністрацією Українська Центральна Рада була
скинута, і гетьманом України на Всеукраїнському
землеробському конгресі в Києві (майже 8 тис. делегатів) був
проголошений генерал П. Скоропадський. Всеукраїнський
хліборобський конгрес обрав П.Скоропадського – Гетьманом
усієї Україи.
 Павло
Скоропадський
 Зовнішня політика П.Скоропадського

• Установлення дипломатичних відносин із 12-ми

країнами
• Підписання перемир'я з Радянською Росією (12
червня 1918 р.)
• Дипломатична боротьба за повернення
українських територій, які залишилися за межами
України
• Грамота Скоропадського, яка проголошувала
відмову від самостійності Української держави,
курс на утворення Всеросійської федерації народів,
“ кінцевою метою якої буде відновлення Великої
Росії ” (14 листопада 1918 рік)
14 грудня 1918 рік
«Я, гетьман усієї України, на
протязі семи з половиною
місяців докладав усіх сил, щоб
вивести край з того тяжкого
становища, в якому він
опинився. Бог не дав мені сил
справитись із цим завданням. І
нині я, з огляду на умови, які
тепер склалися, і керуючись
виключно добром України,
відмовляюся від влади».
З тексту зречення П.
Скоропадського від влади
Українська держава під час правління Скоропадського П.
Причини падіння гетьманської влади
ДИРЕКТОРІЯ
 Директорія
Українські партії влітку 1918 р. стали
готувати повстання проти гетьмана,
центром якого мало стати місто Біла
Церква.
Для керівництва повстанням обрали
керівний центр – Директорію, яка
складалася з п’яти чоловік, серед яких
виділялися В.Винниченко і С.Петлюра.
Поштовхом до рішучих дій повстанців
стала грамота гетьмана про відмову від
незалежності України й повернення до
складу майбутньої не більшовицької Росії
Директорія УНР — найвищий орган
державної влади відродженої Української
Народної Республіки, який діяв з 14
листопада 1918 року до 10 листопада 1920
року.
 Склад Директорії

Володимир Симон Петлюра - Федір Швець

Винниченко - Головний Отаман (Українська партія
голова (Українська соціалістів-
(Українська соціал- соціал- революціонерів)
демократична демократична
робітнича партія) робітнича партія)
 Андрій Макаренко Панас Андрієвський
(Об’єднана рада ( Українська партія
залізничників України ) соціалістів-самостійників)
В.Винниченко – соціал-демократ (голова Директорії)
С.Петлюра – соціал-демократ (отаман військ УНР)
Ф.Швець - член Селянської спілки
А.Макаренко – керівник профспілки залізничників
П.Андрієвський – соціаліст-самостійник
Зустріч Симона Петлюри на залізничному вокзалі у Фастові
після того, як з міста витіснили більшовиків.
29 серпня 1919 р.

Від 15 листопада
ст. Фастів була
ставкою
повстанських
військ.
З різних кінців
сходилися під
прапор
Директорії всі
незадоволені
режимом
Гетьмана
 Початок повстання
• 14 листопада
1918 р.

«але головною нашою силою, на яку я принаймні найбільше рахував, був

полк Січових Стрільців, галичан, що стояв у Білій Церкві. Він мав півтори
тисячі баґнетів, був зразково дисциплінований і складався з національно
свідомого елементу. Цей полк на думку орґанізації, мав би служити ядром
повстання, круг якого гуртувались би инчі наші сили…»
В.Винниченко. Відродження Нації, Том 3 — Київ-Відень, 1920 рік.
 Заклик Директорії до збройної
боротьби проти гетьманату
15 листопада 1918 рік

Демократич
ні свободи

8- Обіцянки
годинний народу
робочий
день
Передача
поміщицьк
их земель
селянам
В.Винниченку належить авторство “Відозви
до населення” Директорії
18 листопада 1918 рік
Бій під Мотовилівкою
• Розгром
військами
Директорії
гетьманських
військ;
• повстання стає
Всеукраїнським.
• війська
Директорії УНР
починають
наступ на Київ.
14 грудня 1918 рік
 Діяльність Директорії
• Поновлення УНР, але без влади
Центральної Ради;
• всі дрібні і трудові селянські господарства
залишилися їхнім власникам, а решта
земель переходила у власність мало- та
безземельних селян без викупу;
• відновлювався 8-годинний робочий день;
• право на колективні договори, страйки,
права профспілок;
• закон про автокефалію Української
православної церкви;
• створено новий уряд - Раду Народних
Міністрів.
Програмні завдання Директорії, проголошені в
Декларації 26 грудня 1918 року

Директорія- тимчасова
Нетрудові,
верховна рада до
Заявлено про експлуататорські класи
скликання Конгресу
відновлення УНР позбавляються права
трудового народу
голосу
України

Відновлюється 8-
Відмінено всі закони і В організацію влади
годинний робочий день
постанови покладено ідею
та свободи, скасовані
гетьманського уряду “трудового принципу”
гетьманом

Усіх призначених за Директорія

Влада в УНР належить
гетьмана чиновників
звільняли з роботи
трудовому народу намагалася
встановити в Україні
національний варіант
радянської влади
Січень 1919 р. Трудовий конгрес України
400 делегатів
Зовнішня політика Директорії
 Конгрес відбувався в умовах нового
наступу радянських військ на Київ. Конгрес
передав усю повноту влади Директорії.
Функції голови держави конгрес доручив
Володимиру Винниченку, фактично
наділивши його необмеженою владою.
Проте реальна влада належала виборним
місцевим ватажкам , які очолювали загони
озброєних односельців. Ці загони,
переважно, опікувалися власними
інтересами і не хотіли підпорядковуватися
державній владі.
На місцях утверджувалася отаманщина на
чолі з місцевими ватажками – отаманами.
Отаманщина – це суспільно-
політичний рух, що охопив…

Наддніпрянську Галичину і
Західну Україну
Україну Закарпаття

Київщину і Південно- Волинь і

Чернігівщину Східну Україну Поділля
 Нестор Махно

Н.Григорьєв

Зелений (Терпіло)
Нестор Махно
Політичний та
військовий діяч,
командувач Революцій
ної повстанської армії
України,
керівник селянського
повстанського
руху 1918–1921 років,
відомий анархіст і
тактик ведення
партизанської війни.
«…Велика Україна в кінці січня, хоч і не була ще явно в
стані анархії, то у всякому разі широкими кроками
наближалася до неї. Голоси поодиноких політичних
провідників губилися в морі демагогічних й анти-
патріотичних викриків. Дезертирство й «отаманія»
нищать військо»...
Зі спогадів генерал-
поручика М. Омеляновича-
Павленко, надрукованих у
Празі 1929 р.
 Холодно 'ярська республіка
«Холодно 'ярська республіка (1919–1922) –
невизнане державне утворення на території
України (на той час УНР), у Чигиринському
районі Черкаської області, в районі лісового
урочища Холодний Яр, зі столицею в селі
Мельники»
Очільником
республіки
став місцевий
ватажок,
сільський
вчитель
Василь
Чучупака.
 Козаки, які гуртувалися в загони
захищали населення против
загарбників: німецьких окупантів та
російських «білих» і «червоних»
«визволителів».
Територія республіки
охоплювала понад 25 навколишніх сіл
та мала близько 15-тисячну селянську
повстанську армію.
 Друга радянсько – українська війна
Після поразки країн Четверного союзу в Першій світовій війні ,
радянська Росія денонсувала умови Брестського миру та
відмовилась визнавати незалежність УНР.

17 листопада 1918 р. у Москві було утворено Українську революційну військову раду у складі
В. Антонова-Овсієнка, В. Затонського, Г. П´ятакова Й. Сталіна
29 листопада 1918 р. уряд видав маніфест
про відновлення радянської влади в Україні.
У грудні 1918 р. Перша і Друга повстанські дивізії
під командування В. Антонова-Овсієнка
розпочали наступ на Україну.
• 3 січня 1919 р.
радянські війська
зайняли Харків.
• 6 січня 1919 р.
було проголошено
створення
Української
Соціалістичної
Радянської
Республіки (УСРР).
Запорізький Я гадаю, що Україна
корпус отамана ще ніколи не
П. Болбочана переживала такого
скрутного становища,
як зараз. На нас
насуваються російські
більшовицькі війська ,
над організацією якої
працювали цілий рік…
Раніш я просив 3-4
полки, тепер давайте
вже дві дивізії. Через
тиждень двох дивізій
буде вже мало…
З доповіді полковника П.Болбочана
10 січня 1919 року
16 січня 1919 р. Директорія офіційно
оголосила війну РСФРР

Червоні командири: В. Антонов-

Овсієнко (зліва), В. Боженко (у
центрі)

Київ у 1919 р.
 Червона Армія за допомогою
отаманів Д. Зеленого,
Н. Махна., які перейшли на її
бік, захопили майже всю
Лівобережну Україну.
5 лютого 1919 р. більшовицькі
війська вступили до Києва.
А на початок березня
наблизились до Вінниці, де
перебувала Директорія.
Директорія звернулася за
допомогою до Антанти, але та
поставила жорсткі умови:
вивести зі складу уряду
представників соціалістичних
партій, реорганізувати збройні
сили і підпорядкувати їх Антанті.
Директорія пішла на
поступки, але всі ці спроби
виявилися марними.
• 23 листопада 1918 р. перші
антантівські десанти висадились в
Севастополі.
• Антанта допомагала білогвардійцям
генерала Антона Денікіна
відновлювати неподільну Росію.
• Вона не визнавала Української
Держави гетьмана П. Скоропадського
і не збиралася визнавати Директорію
УНР. Головнокомандувач Збройних сил Півдня Росії
А.І. Денікін.
Чому Директорії не вдалося надовго втримати
владу?
 На кінець квітня 1919 р. більшовики
окупували всю територію України,
окрім західних областей.
Директорія, не зумівши впоратися зі
складною ситуацією, зазнала поразки.
Більшовики вдруге встановили
радянську владу в Україні у формі
УСРР.
Західноукраїнська Народна
республіка

ЗУНР
ПОЛЬЩА Поглинення
загарбання Східної
Галичини; території
Рішенням ради ЗУНР сусідніми
Антанти країнами
(14.03.1923 р.) ЗУНР
Східна Галичина
включена у склад
Польщі

Закарпаття за умовами
Сен – Жерменського
договору 10.09.1919р.
включене до складу
ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ
Північна Буковина за умовами Сен –
Жерменського 10.09. 1919 . та Севрського
договорів 1920р. включене до складу
РУМУНІЇ
ЗУНР
Вихід Австро-Угорщини з війни
(жовтень 1918 р.).

Проголошення незалежності Польщі, що

претендувала на відновлення кордонів
1772 р.

16.10.1918 р. – вийшов маніфест австрійського

імператора «До моїх вірних австрійських народів»
про перебудову держави на федеративних засадах.

Досвід політичної діяльності українців у

Австро-Угорщині.
18. 10 1918 р. – у Львові обрано Українську
Національну Раду.
01.11.1918 р. – Листопадовий зрив (чин) –
українські військові формування на чолі з сотником
Д. Вітовським взяли під контроль найважливіші
об’єкти Львова та інших міст Східної Галичини.
11.11.1918 р. – Українська Народна Рада створила
український уряд – Державний Секретаріат
на чолі з К. Левицьким.
13.11.1918 р. проголошено самостійну ЗУНР,
президентом якої згодом стає Є. Петрушевич
Д. Вітовський
Плакат на честь Листопадового чину
 Євген Петрушевич
(1863 – 1940)
Очолював боротьбу проти
москвофільства, активний член
Української національно-
демократичної партії.
Після проголошення ЗУНР
обраний президентом, а з червня 1919-
го – диктатором (поєднував обов’язки
президента і голови уряду).
В еміграції продовжив боротьбу за
відновлення незалежності ЗУНР,
очолював уряд в екзилі.
Після 1923-го, коли
західноукраїнські землі відійшли до
Польщі, розпустив уряд і переїхав до
Берліну.
Соратники характеризували його
як типового максималіста і
безкомпромісного політика. «Євген
Петрушевич виявляв велику енергію у
найважливіші хвилини наших
визвольних змагань. Поміж послами
належав до діячів гострішого тону», –
писав Кость Левицький у спогадах.
Система управління ЗУНР

Національна рада
(вищий законодавчий орган
влади ЗУНР)

Державний
Президент ЗУНР
Органи місцевого секретаріат (уряд
управління ЗУНР)
Члени Уряду Західноукраїнської Народної Республіки
(ЗУНР) у Відні. 1920 р.
 Уряд ЗУНР під час перебування у Кам'янці-Подільському. У центрі: Президент ЗУНР Євген
Петрушевич, державний секретар закордонних справ Степан Витвицький, голова Державного
Секретаріату Сидір Голубович, осінь 1919
 Внутрішня політика
• Відбулися довибори до Української Національної
Ради — представницького і законодавчого органу
влади. Більшість її депутатів стояла на національно-
ліберальних позиціях і представляла Українську
національно-демократичну партію.
• Президентом ЗУНР було обрано Євгена
Петрушевича, який згодом отримав диктаторські
повноваження.
• Формувалася місцева адміністрація, правоохоронні
органи, система судочинства
• Утверджувалися державні символи: прапор — жовто-
синій; герб — золотий лев на синьому тлі, обернений
у правий бік.
• Українська мова була проголошена державною.
Прийнято закон про громадянство
• Проголошувалася ліквідація великого землеволодіння
(переважно поляків), але здійснення земельної реформи
відкладалося до завершення війни
• Установлювалася державна монополія на продаж зерна,
хліба, цукру, спирту, сірників, шкіри, худоби, свиней.
• В обіг вводилася власна валюта — гривня і карбованець.
• Вводилася заборона на вивіз нафти. Відбудовувалися
залізниці
• Створювалася система народної освіти: шкільництво
отримало державний статус, дозволялося існування
приватних шкіл, національним меншинам надавалося
право «на школу рідною мовою»
• Гарантувалися широкі права національним меншинам. Їм
було обіцяно 30 % місць у майбутньому парламенті й
право користуватися власною мовою
• Створення Української Галицької Армії для захисту
республіки.
Створено Українську Галицьку
Армію (УГА) на чолі з М.
Омеляновичем-Павленком.

УГА формувалась на основі

загальної військової
повинності.

На січень 1919 р. УГА

налічувала 60 тис. осіб.
М. Омелянович-Павленко
 19 жовтня УНРадою було прийнято Маніфест, в
якому вона проголосила:
«1. Ціла українська етнографічна область в Австро-Угорщині,
зокрема Східна Галичина з граничною лінією Сяну з влученням
Лемківщини, північно-східна Буковина з містом Чернівці,
Стородинець і Серет та українська полоса північно-східної
Угорщини — творить одноцільну українську територію.
2. Ся українська національна територія уконститовується отсим як
Українська держава ...
3. Взивається всі національні меншости ... негайно вислати своїх
представників до Української Національної Ради в кількості,
відповідуючій їх числу населення.
4. Українська Національна Рада виготовить Конституцію для
утвореної сим способом держави на основах: загального, рівного,
таємного і безпосереднього права голосування з пропорціональним
заступництвом, з правом національно-культурної автономії...»
 Відкрито посольства в
22 січня 1919 р. у Австрії, Угорщині,
Києві проголошений Німеччині; дипломатичні
Акт злуки ЗУНР і представництва в
УНР. Чехословаччині, США,
Бразилії, Канаді, Італії.

Делегація ЗУНР брала

участь у Паризькій Війна із Польщею
мирній конференції.
Універсал Директорії Української
Народної Республіки про злуку із
Західноукраїнською Народною
Республікою, 22 січня 1919
 З Універсалу Директорії УНР
Од нині во-єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини
єдиної України – Західно -Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина;
Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.
Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.
Од нині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.
Од нині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил,
має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати
нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового
люду.
22 січня 1919 року, у м.Київі.
Голова Директорії:
ВолодимирВинниченко

Члени:
СимонПетлюра
ПанасАндрієвський
АндрійМакаренко
ФедірШвець
 Ухвала Української
Національної Ради
про злуку
Західноукраїнської
Народної Республіки і
Української Народної
Республіки
Проголошення Акту злуки українських земель на
Софійській площі в Києві, 22 січня 1919
Плакати Української Народної Республіки
Причини падіння ЗУНР
Непослідовність та поміркованість
внутрішньої політики ЗУНР

Війна з Польщею

Байдужість до долі української

республіки з боку великих європейських
держав
- збройний конфлікт між Польською і
Західноукраїнською Народною
Республіками (після Акту Злуки — ЗОУНР)
на території Галичини, що вилився в
широкомасштабні бойові дії з 1
листопада 1918 по 18 липня 1919 року.
Війна паралельно велася Польщею
проти Української Народної Республіки на
Холмщині, Підляшші, Берестейщині та
Волині.
У січні – лютому 1919 році українські
збройні формування почали бої за
визволення Львова від поляків, які
утримували його з осені минулого літа.
 « …Стратегічне положення в Галичині в листопаді 1918. р. було одне, у
січні 1919. р. — друге, і нарешті цілком відмінне в березні 1919. року, коли вже
далися відчути наслідки неприйняття нами умов Антанти»…
25 червня 1919 р. представники Антанти визнали права Польщі на
окупацію Східної Галичини, хоч і підкреслювали тимчасовий характер
окупації. Особливо вороже ставилася до ЗУНР Франція, яка вбачала у сильній
Польщі противагу Німеччині на сході.
«…Вже листопадові бої в Галичині
дали змогу прийти до висновку, що
українсько-польська боротьба не
обмежиться партизанськими
випадами сторін, а набере
характеру правдивої маневрової
війни. Події на початку грудня
підтверджували цей висновок.

…Зима того року була сніжна й

порівнююче сувора. Це відбивалося
на нашому маневруванні, бо наші
технічні засоби пересування були
дуже примітивні; Начальна
Команда ще мала кілька авт (у
штабі називали іх гумористично
«автяками»), — рештаж частин
армії мусіла користуватися
підводами»…”
Зі спогадів генерал-поручика
М.Омеляновича-Павленко,
надрукованих у Празі 1929 р.
 Чортківська офензива
Чортківська офензива – найуспішніша наступальна
операція Української Галицької армії, проведена 07—28 червня
1919 року на завершальному етапі польсько-української війни в
Галичині 1918—1919. Українські війська відкинули польську армію
більш, ніж на 120 кілометрів, а це в середньому 5,5 км на добу.
“В одному кінці ще бій, а в іншому вже вітають рідне
військо, зустрічають квітами. Таке враження ніби і війни не
було, таке враження ніби ми повернулись на якесь народне
свято”, – йдеться у спогадах поручника УГА Володимира Галана.
Лише зовнішні чинники й брак матеріально-технічного
забезпечення врятували противника від воєнної поразки.
Чортківська офензива не змогла досягнути стратегічних
успіхів, але вона стала сторінкою української бойової слави. Ця
операція викликала піднесення бойового духу не тільки серед
війська, але українського населення Західної України. З
невеличкої частини країни, на якому діяла УГА, в її ряди прибуло
близько 90 000 нових вояків.
Чортківська офензива
«…Рано 8. червня Чортків був у наших руках. Перемога була повна й
блискуча: ми захопили всю артилерію й обози ворога. Щодо трофеїв це
наша найбільша перемога за цілий час кампанії»…
Зі спогадів генерал-поручика М.Омеляновича-Павленко, надрукованих у Празі 1929 р.
16—18 липня 1919 р. УГА перейшла р. Збруч.
Територія ЗУНР була повністю окупована Польщею.
 6.11.1918 р. – Буковинське народне віче
проголосило Українську республіку, яка
Північна Буковина мала об’єднатися із ЗУНР, але 11.11. 18 р.
– румун. Окупація.

Січень 1918 р. – румун. окупація,

Хотинщина придушення Хотинського повстання.

Січень 1918 р. – Закарпатські всенародні

збори ухвалили возз’єднання з Україною,
Закарпаття але край анексовано Чехословаччиною
 Радянсько-більшовицька
окупація України
На початку січня 1919 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд України
встановив нову назву держави – Українська Соціалістична Радянська
Республіка (УСРР) – та переїхав з Харкова до Києва.

Члени Тимчасового робітничо-селянського уряду України.

1919 р.
 29 січня 1919 р. Тимчасовий
робітничо-селянський уряд було
перейменовано на Раду Народних
Комісарів.

Головою Раднаркому та наркомом

іноземних справ став Християн
Раковський.

Для придушення опору противників

радянської влади було створено
Всеукраїнську надзвичайну комісію
(ВУНК), народні суди та революційні
трибунали, робітничо-селянську міліцію.

Більшовики не наважились на
вибори до рад, а натомість створили
революційні й військово-революційні
комітети для управління на місцях.
Створення комнезамів.
Для зміцнення свого
режиму на селі
більшовики створювали з
найбідніших селян
комітети незаможників
(комнезами).
Вони повинні були
доповідати державним
службовцям і членам
продзагонів про те, хто із
селян має запаси хліба і
де їх ховають.
У 1919 р. комнезами
почали створюватися в
українських селах.
 •

ХРИСТИЯН
ГЕОРГІЙОВИЧ 1873-1941
РАКОВСЬКИЙ Голова Ради народних комісарів і
народний комісар зовнішніх справ
УСРР протягом 1919-1923 рр.
25 січня 1919 р., після
встановлення в Україні радянської
влади, був призначений головою
Раднаркому і наркомом зовнішніх
справ УСРР.
У 1922 р. критикував Й. Сталіна,
який тоді був наркомом
національностей РРФСР, за
втручання у внутрішні і зовнішні
справи УРСР, а при створенні СРСР,
відстоював конфедеративну форму
державного устрою, зі збереженням
за національними республіками
права на самостійні дипломатичні
зв’язки й зовнішню торгівлю.
10 березня 1919 р. у Харкові пройшов ІІІ
з´їзд Рад, на якому було ухвалено
Конституцію УСРР.

Також було обрано

Центральний
виконавчий комітет
(ЦВК) України
на чолі з Григорієм
Петровським.
 Суть соціально-економічних перетворень
більшовиків.
«Воєнний комунізм»
1 червня 1919 р. було опубліковано декрет
ВЦВК, згідно з яким РСФРР та УСРР
об´єднували:
1) військові організації та командування;
2) ради народного господарства;
3) управління залізничним транспортом;
4) наркомати фінансів;
5) наркомати праці.

14 червня 1919 р. ЦВК рад України схвалив

декрет про утворення “воєнно-політичного
союзу.”
 “Воєнний комунізм”
- система
надзвичайних
заходів керування
економікою, що
проводилася
більшовиками в
1918-1921 pp. (з
1919 р. - в Україні).
 “ Воєнний
комунізм ”
Націоналізація всіх Заборона приватної
підприємств торгівлі

Запровадження
загальної трудової
повинності

Мілітаризація Карткова система

постачання міського
праці населення
Продовольча
розверстка
Націоналізація
Держава намагалася
промисловості взяти важелі керування
пріоритетними галузями у
свої руки.
Була встановлена
державна монополія на
торгівлю
найважливішими
товарами - цукром, чаєм,
сіллю, вугіллям, металом
тощо.
Приватні підприємства,
які ще не були
націоналізовані, повинні
були дотримуватися цін,
установлених
Раднаркомом РСФРР.
 Трудові відносини
Більшовики ввели
загальну трудову
повинність, трудову
мобілізацію.
Щоб змусити людей
працювати, вони
дорівняли робітників до
солдатів в армії.
Запроваджувалися
мілітаризація праці,
примусова праця
«буржуазних
елементів».
Торгівля та фінанси
При «воєнному
комунізмі» торгівля була
заборонена,
здійснювався прямий
продуктообмін;
скасовувалася оплата за
паливо, житло, транспорт
тощо;
влада намагалася
повністю скасувати гроші;
вводилася карткова
система розподілу товарів і
продуктів.
 Продовольча диктатура
Більшовицький режим увів
продовольчу диктатуру.
Влада поклала обов'язки на
селян у примусовому порядку
здавати запаси зерна та інших
сільськогосподарських товарів
за державними (украй
низькими) розцінками, а
ринкова торгівля цими
товарами заборонялась і
розглядалась як спекулятивна.
Така політика здобула
назву «продовольча
розкладка» -
«продрозкладка».
Це була фактична
конфіскація товару в селян.
Для вилучення
продовольства створювалися
спеціальні «продовольчі
загони» (продзагони).
Червоний терор в Україні в 1919 році

Терор – особлива форма політичного

насильства, якому притаманні жорстокість,
цілеспрямованість
 Харків.
Під час перебування більшовиків у Харкові
панував такий терор, що чимало людей втрачало
глузд від усіх пережитих кошмарів. Особливим
бузувірством вирізнявся комісар Саєнко, на щастя,
спійманий добровольцями. Розстрілювали
безпощадно, не виключаючи жінок і дітей.

На двох вулицях і в підвалах деяких будинків

були вириті коридори, до кінця яких ставили
розстрілюваних і, коли вони падали, їх присипали
землею. На другий день на тому ж місці
розстрілювали наступних, потім знову присипали
землею і так доверху. Потім починався наступний
ряд цього ж коридору. В одному з таких коридорів
лежало до 2 000 розстріляних.
 Миколаїв.
До коменданта з‘являються
безперестанку для реєстрації офіцери, котрі
ховалися в навколишніх селах і селищах від
більшовиків. Вони розповідають жахіття.
Палають села, запалені більшовиками.
Матроси знищують селянське добро, палять
весь хліб через неможливість забрати його з
собою. Розстрілюється худоба; нищаться
сільськогосподарські машини.
Кременчук.
У Кременчуці тривають розкопки
розстріляних і замучених більшовиками.
Число вбитих доходить до 2 500 осіб.
Викопана група розстріляних телеграфних
службовців: 5 чоловіків, 1 жінка.
 Одеса.
У підвалах одеської Надзвичайки знайдені
знаряддя тортур, багато трупів замучених. Серед
знарядь катувань привертають увагу особливо
влаштовані ланцюги для розтягування кінцівок.
Англійське командування привело в катівні
Надзвичайки команди своїх кораблів. Знаряддя
тортур справили на англійських матросів тяжке
враження.
Херсон.
Населення з жахом згадує звірства більшовицької
Надзвичайки, яка лютувала з приїздом до Херсону
двох китайців, спеціалістів тортур, котрі
препарували живих людей, знімали шкіру з ніг і рук,
втикали булавки під нігті. В останні дні
більшовиками було вбито багато громадських діячів з
метою паралізувати суспільне життя після відходу
більшовиків з Херсону.
 Антибільшовицький опір в Україні.
Повстання отамана Д.
Зеленого (Терпила):
В квітні 1919 року,
спираючись на підтримку
населення Терпило
розпочав боротьбу з
російською комуністичною
окупаційною владою, яка
ще в березні оголосила його
поза законом.
Він займає Трипілля та
вбиває там більшовицьких
агітаторів.
У квітні 1919 р. проти влади
виступили численні загони
Нестора Махна
Спроба більшовицьких
органів влади втілити
«політику воєнного
комунізму» привела до
антибільшовицьких настроїв у
махновських військах.
Однак більшовики не
наважились вжити каральних
заходів проти «батька», який
своїми силами утримував
денікінців між Маріуполем і
Волновахою.
Наймасштабнішим був виступ отамана
Никифора Григор´єва
У травні 1919 р.
Григор´єв звернувся з
маніфестом
“До українського
народу”, в якому
закликав боротися
проти комун.
З великими
труднощами
більшовикам вдалося
розгромити
григор´євців
Карикатури
Політика «воєнного комунізму» на селі
У ході здійснення
політики «воєнного
комунізму»
заборонялася
оренда, наймана
праця, робилися
спроби запровадити
колективні форми
господарства
(комуни).
 Україна за Денікінського режиму
Пришвидшено побудувати комунізм у 1919 році
більшовикам не вдалося.
Добровольча армія генерала Антона Денікіна,
рухалася з південного-сходу і швидко та впевнено
витісняла більшовиків з України.
Цим вирішили скористатися й українські війська.
Армія УНР у липні 1919 поповнилася бійцями Української
галицької армії.
Тепер українці спробували об'єднати сили для
спільної боротьби. Склалася цікава ситуація: у напрямку
Києва та Одеси повели наступ одночасно дві армії: з
заходу наступали українські війська, а зі сходу — війська
білогвардійців. Більшовики стрімголов покидали
територію України і без бою залишили Київ. 30 серпня
туди заходять частини галицької армії, а днем пізніше —
білогвардійці.
 Денікінський режим
1. Невизнання УНР Антон Іванович Денікін
2. Розподіл території УНР
на області
3. Поновлення приватної
власності
4. Скасування 8год.
робочого дня
5. Створення каральних
загонів
6. Відновлення вільної
торгівлі
7. Національний гніт
8. Єврейські погроми
9. Розгортання «Білого
терору»
 Проте перемога в імпровізованих перегонах не давала
українським військам жодної переваги. Київ уступили
білогвардійцям. Переважно через суперечності між
командуванням Дієвої армії УНР та Української галицької
армії. Симон Петлюра назвав цю подію
«київською катастрофою»
Війська УНР опинилися у так званому «трикутнику
смерті». З трьох боків їх затиснули ворожі армії —
Червона, Біла та польська армія з тилу.
Матеріальний стан українських військ був просто
жалюгідним. Окрім того, розпочалася епідемія тифу. Ряди
і так поріділої армії танули на очах.
У таких важких умовах, усі суперечності та
різноголосся залунали з новою силою.
Польська армія Більшовицькі
Ю. Пілсудського Директорія війська
Л. Троцького

Армія
А. Денікіна
 Першими не витримали командири УГА, або
того, що від неї залишилося. 1 листопада вони
прийняли рішення перейти на сторону Антона
Денікіна. У рядах УНР розпочався бунт. Петлюру
звинувачують у всіх бідах і поразках. Армія
розпадається. Петлюра та лідери Директорії
виїздять до Варшави.
 Частина військ на чолі з
Михайлом Омеляновичем-
Павленком приймає рішення
продовжити боротьбу
партизанськими способами. З
грудня 1919 року по травень
1920 року триває довгий і
важкий «Перший зимовий
похід» частин колишньої
армії УНР тилами Білої та
Червоної армій. Присутність
українських військ все ще
лишала надію на останню
спробу поборотися за
незалежність.
 «Здивування росіян, що мостилися міцно
засісти в повітах та губерніях на посадах
різних губернаторів, ісправників,
приставів тощо, можна порівняти хіба з
тим, якби в наші часи, як уже мало хто
вірить в чуда, з’явився б з-під землі
мертвець і почав порядкувати в хаті. Та
ще й як панувати! На своєму шляху
Українська Армія буквально змітала все,
що нагадувало російське панування.
Мертвець воскрес і на «живих людей»
напав жах, котрий неминуче гнав їх до
якоїсь прірви, де вони мусили знайти собі
смерть», - писав про похід один з його
учасників, генерал-хорунжий Армії УНР
Юрко Тютюнник.
Учасники першого зимового походу
 Варшавський договір
21-24 квітня 1920 року у Варшаві загальної,
торговельно- економічної та військової
конвенції, які відомі під узагальнюючою
назвою « Варшавська угода»
Я. Домбський ( Міністр закордонних
справ Польщі: « Ми пішли на переговори
з УНР, щоб бодай тимчасово зняти
проблему польсько-українського
протистояння, спробувати відновити
нашу державу «від моря до моря»,
сконцентрувати увагу та зусилля нашого
населення на вирішенні зовнішніх
проблем і цим загасити наростаючу
соціальну напруженість у державі»
А. Левицький (Голова дипломатичної
місії УНР): «Перехід УГА на бік Денікіна
суттєво ослабив наше військо;
продовження боротьби за відновлення в
Україні влади УНР вимагає значних
запасів зброї, боєприпасів, амуніції та
союзників, нехай і тимчасових, союз із
Польщею відкриває для нас перспективи
співпраці із Антантою»
А.Левицький
 Основні положення угоди:

1. Польща визнавала незалежність УНР та Директорію на чолі з С.

Петлюрою як верховну владу у державі.
2. Польський уряд зобов’язувавсь не укладати міжнародних
угод, спрямованих проти України.
3. Українському населенню в Польщі, як і Польському – в Україні,
гарантувалися національно-культурні права.
4. УНР погоджувалась на анексію західноукраїнських земель ( під
польським контролем залишалися Галичина, Західна Волинь,
частина Полісся, Лемківщина, Посяння і Холмщина).
5. Польща мусила забезпечити петлюрівців озброєнням та
боєприпасами, а УНР польські формування – продовольством та
фуражем.
6. Збройні сили УНР підпорядковувались польському командуванню.
7. УНР давала згоду на підпорядкування залізниць польському
управлінню та на спільну валюту
 Польсько-український наступ
25 квітня 1920 р.
Стрімкий
наступ

6 травня
1920 р.

Взяття
Києва
Польсько-українські війська вступають до
Києва. Хрещатик, 1920 р.
 Причини успіху Потрійна
Раптовість наступальних перевага в
удару операцій силах

Краще
озброєння
польської армії
Полковник
3-ї Залізної
дивізії УНР,
1920 р.
Пілсудський і Петлюра.
Київ, 1920 р.

Польський Бреґе
т 14 на
Київському
аеродромі
 Зупинка наступу
9 травня 1920 р.
на лінії Вишгород—Бровари—Бориспіль

Відсутність масового антибільшовицького повстання

 Польський окупаційний режим
Особливості:
• відновлення поміщицької
власності на землю;
• відсутність української
адміністрації на Волині і Польські гроші під
Поділлі; час окупації в 1920
році
• грабунки і реквізиції;
• репресії проти
невдоволених;
• здійснення єврейських
погромів.

Масове невдоволення населення Підрозділ польських військ

проходить по одній з вулиць
Києва, 1920 г.
Контрнаступ радянських військ Польський
Травень – серпень 2020 рік контрнаступ
«Диво на Віслі»

Нарощення поляками
Наказ М.Тухачевського: шестикратної переваги
«Бійці робітничої
революції! Спрямуйте в силах на
свої погляди на Захід. На варшавському напрямі
Заході вирішується доля
світової революції.
Через труп білої Польщі
лежить шлях до
світового пожару. На контрудар у фланг
багнетах понесемо щастя
і мир трудовому люду.
Західного фронту
На Захід!.. На Вільно,
Мінськ, Варшаву —
марш!».
загальний відступ
радянських військ
 Червона армія
залишає
територію Польщі
та Західної
України

стабілізація фронту
на лінії Коростень—
Житомир—
Бердичів

початок переговорів
про укладення
Захоплений поляками перемир’я між
червоноармійський Остін- Польщею та Росією
Путиловець, який
назвивався «Стенька Разін»
 Перемир'я
12 жовтня 1920 р.
Польща і Радянська Росія

укладено перемир’я й
прелімінарний (попередній)
мир

визначалися кордони між

Україною та Польщею
річкою Збруч, далі —
Волинню через Остріг до
впадіння Горині в Прип’ять
 Ризький мир

18 березня 1921 р.

Польща • Я.Домбський.

РСФРР • А. Йоффе.

•Д. Мануїльський, а
УСРР потім Ю.Коцюбинський і
Е.Квірінг.
Порівняння
польсько-
російського кордону
після другого поділу
Польщі (жовта
крива) та згідно з
умовами Ризького
миру (червона
крива)
Припинення будь-яких воєнних дій

Визнання Польщею УСРР

Анулювання Варшавського договору

УСРР відмовлялася від претензій на Східну Галичину

До Польщі відходили українські території – Холмщина і

Підляшшя (Закерзоння), Західна Волинь і Західне
Полісся

Відмова від компенсації воєнних витрат

 Розчленування території України

Чехословаччина:
Румунія:
- в 1919 р.
- в 1918 р. захоплено
окуповано
Буковину.
Закарпаття.

Польща:
РСФРР:
- в 1921 р.
- в 1921 р. захоплено
окуповано Східну
Наддніпрянську
Галичину і Західну
Україну.
Волинь.
 Поразка Білий рух
Відступ до
денікінської очолив генерал
Криму
армії П.Врангель

Спираючись на допомогу
країн Антанти переформував
залишки військ Денікіна у так
звану «Русскую армию»

Створив уряд Півдня

Росії

Проголосив себе
Петро Врангель на правонаступником Денікіна
прізвисько Чорний барон
 Наступ врангелівських військ

Мета Тактична
наступу

захоплення
Стратегічна Донбасу
Білогвардійський
плакатм

відновлення
“єдиної і Уряд Півдня
Росії.
неподільної” Росії Севастополь,
22 червня
1920 р.
 Переговори П.Врангеля
з делегацією УНР
П.Врангель визнав
помилковість національної
політики А.Денікіна

Згода П.Врангеля на
внутрішню автономію
Дону, Кубані й Тереку

Наказ Головнокомандувача Збройними

Силами Півдня Росії генерала П.Врангеля
про вступ в силу «Закону про землю» на П.Врангель визнав Директорію
території Кримського півострова і Північної
Таврії, прийнятого Урядом 25 травня урядом УНР і погодився на
1920 р. спільні воєнні дії
10 вересня 1920 р.
 2 жовтня 1920 р.,
Угода між
м.Старобільськ радянською владою
Вимоги і армією Н.Махна
Н.Махна
надати автономію
Гуляйпільському району

випустити з радянських в’язниць

анархістів і махновців

дозволити пропагувати
анархістські ідеї

надати повстанцям допомогу Підписання старобєльської угоди

боєприпасами і спорядженням махновців з Радянською владою
 Наступ радянських військ

Друга кінна армія. 1920 р.

М. Фрунзе на танку,
захопленому у врангелівців
Наслідки

розгром військ П.Врангеля у відступ залишків військ

Північній Таврії через Чонгар до Криму
Червоний Категорії жертв
терор у
офіцери
Криму
Бела Кун – угорський
комуніст, керівник військові спеціалісти
Кримревкому, ініціатор
кривавого “червоного
терору” у Криму
лікарі і вчителі

священики

журналісти

робітники, які допомогли

евакуації білих
Наслідки радянської різні в Євпаторії
Боротьба більшовиків проти Н.Махна
Ліквідація Кримської групи
махновців
25 листопада 1920 р.
Арешт і розстріл керівників Кримської
групи С.Каретнікова і П.Гавриленка

Оточення групи в районі Євпаторії

Прорив оточення і вихід з Криму

Повстанська армія Нестора
Махна у поході
Остаточний розгром Кримської групи
в бою під Томашівкою
 Розгром Розгром
П.Врангеля Н.Махна

Завершення
широко-
масштабних
бойових дій
в Україні
 Залишки непримиренних частин армії УНР на чолі з
Юрієм Тютюнником востаннє спробували продовжити
боротьбу самостійно.
У листопаді 1921 року вони розпочали «Другий
зимовий похід». Поразка у битві під Базаром забила
останній цвях у домовину УНР.
Лишилося лише кілька вогнищ опору.
Зокрема, отамани «Холодноярської республіки»
чинили спротив ще у 1922 році.
Проте були приречені на поразку.
Отже, до кінця 1921 року територія України виявилася
поділеною між чотирма державами: УСРР, Польщею,
Румунією та Чехословаччиною.
Міжвоєнну Європу та українські землі чекатимуть
турбулентні 20-30 роки. Роки великих звершень і великих
трагедій. Роки перед початком конфлікту, що перекриє
своїми масштабами усі попередні.
 Радянсько-польська війна була одним із
завершальних етапів у становленні
післявоєнного європейського устрою

21 березня 1921 р. Польща й РСФРР уклали в Ризі

мирний договір

Поляки отримували значні

території та визнавали
більшовицький уряд УСРР
Сподіваючись на зайнятість Радянської
Росії у війні з Польщею , білий рух зробив
чергову(останню) невдалу спробу
перемогти більшовиків

Більшовикам удалося знищити

білогвардійців у Криму та придушити рух
махновців

Бої на території України, що тривали

майже без перерви від 1914 р.,
припинилися