Підготовка до ЗНО з історії України

з Юлею Галицькою

Тема 22.

Розгортання Української революції.

Боротьба за відновлення державності
Конспект на два заняття

DocumentID:gAAAAABht235hHNbNC2b1QNkY6AS6Z5iRFA4ZvIuimhGH-WA4qjRRiR5pB-a1Jakk3Yg3i3eko_i4GXV-1v8LOMOqcP_elW5dw==
 Розгортання Української революції

ЧАСТИНА ПЕРША
Гетьманський переворот Павла Скоропадського

Причини перевороту:

1) німці зрозуміли, що ЦР не здатна навести в Україні ефективне державне

управління і виконати зобов’язання перед Центральними державами у
постачанні продовольчих та сировинних ресурсів. Вони почали шукати
іншу силу і їхній вибір припав на лідера Української демократично-
хліборобської партії Павла Скоропадського (почесного отамана Вільного
козацтва);

2) конфлікт ЦР з консервативними колами (багатими селянами, підприєм-

цями тощо);

3) невміння створити регулярну укр. армію;

4) прихильність лідерів до соціалістичних ідей;

5) нерішучість, втрата підтримки, політична ситуація (анархія, безладдя).

29 квітня 1918 р. — державний переворот: Всеукраїнський з’їзд

хліборобів (землевласників) проголосив П. Скоропадського гетьманом
України.

Цього ж дня ЦР провела останнє засідання, на якому було затверджено

Конституцію УНР, що проголошувала: державну незалежність і
територіальну цілісність України; рівноправність громадян; демократичні
свободи; республіка мала бути парламентською, вищий законодавчий
орган — Всенародні збори; широке самоврядування в усіх землях. М.
Грушевський був проголошений президентом УНР.

Суть перевороту: спроба шляхом зміни демократичної парламентської

форми державного правління на авторитарну, створити нову модель
Української держави, що грунтувалася б на приватній власності та
дотриманні правових норм.

Німеччина була на межі поразки у Першій світовій війні. Вона прагнула

отримати від України довгоочікувані поставки продовольства за будь-
яку ціну, а тому підтримувала Скоропадського.

Внутрішня і зовнішня політика П. Скоропадського

Внутрішня політика:
відновив приватну власність, підтримував вільне підприємництво;
налагоджено грошовий обіг, удосконалено грошову систему, створено
2
 державний бюджет, відкрито кілька українських банків, засновано нові

акціонерні компанії, відроджено промислові підприємства і біржі;

поступово було відновлено залізничний рух, реорганізовано і зміцнено
державний флот; здійснив спробу відродити українське козацтво як
окремий стан населення на укр. землях.
аграрна політика — було відновлено поміщицьку власність на землю,
повернено поміщикам майно і реманент, виплата контрибуцій;
підготовка земельної реформи, яка передбачала наділення селян
землею за викуп;
спирався на такі верстви суспільства, як дореволюційна бюрократія,
великі землевласники та буржуазія (на заможних)
видав «Грамоту до всього українського народу», а також «Закон про
тимчасовий державний устрій України», з якого випливало, що УНР
ліквідується, а замість неї постає Українська Держава, яка існувала у
квітні-грудні 1918 р. Гетьман залишав за собою всю повноту виконавчої і
судової влади;
створено законодавчий орган — Гетьманський уряд, головою якого
було обрано Федора Лизогуба, міністром закордонних справ був
Дмитро Дорошенко;
було створено понад 150 укр. гімназій;
видавалися укр. підручники; відкрито два державні університети в Києві
та Кам’янці-Подільському; Державний укр. архів, Національна галерея
мистецтв,,Укр. історичний музей, Укр. національну бібліотеку, укр. театр
драми та опери та інші;
у листопаді 1918 р. відкрито Українську академію наук (президент В.
Вернадський);
утворення влітку 1918 р. Української автокефальної православної
церкви на чолі з митрополитом В. Липківським.

Зовнішня політика:
Україну визнавали близько 30 держав, 10 з них відкрили свої представ-
ництва в Києві;
велися переговори з Кримом та Кубанню про об’єднання з Україною, з
Румунією — щодо Бессарабії;
14 листопада гетьман видає грамоту про федерацію України з
небільшовицькою Росією, що було офіційним скасуванням
незалежності України (у Німеччині була революція, також вона програла
у Першій світовій).

Незважаючи на помітні позитивні зрушення в суспільному житті, П.

Скоропадському не вдалося надовго втримати владу.

8
Причини падіння гетьманату:

1) залежність гетьманського уряду від окупаційних військ німців та австро-

угорців;

2) слабка соціальна база гетьманату, однобічна орієнтація на заможні

верстви населення (поміщики, буржуазія, старе чиновництво), значною
мірою зрусифіковані, яким байдуже було до національної укр. ідеї;

3) відсутність численної боєздатної регулярної укр. національної армії;

4) надання притулку представникам колишньої російської верхівки, форму-

вання вищого військового командування переважно з росіян, які мали
вплив на держ. політику гетьмана;

5) спроби повернути поміщикам землю, обов’язкове передання селянами

врожаю в розпорядження держави, збільшення тривалості робочого дня,
заборона страйків сприяли формуванню опозиції.

Прихід до влади Директорії

У ніч на 14 листопада 1918 р. у Києві на таємному засіданні сил,

опозиційних режиму П. Скоропадського, було створено орган для
керівництва повстанням проти гетьманату — Директорію, яка складалася
з 5 осіб. Головою Директорії було обрано В. Винниченка, збройні сили
очолив С. Петлюра.
8
С. Петлюра і В. Винниченко ще у серпні 1918 р. об’єднали сили, опозиційні
до гетьманського режиму в організацію — Український національний союз.

15 листопада 1918 р. Директорія звернулася до населення України із

закликом до збройної боротьби проти гетьмана (народу обіцяли
демократичні свободи, 8-год. робочий день, передачу поміщицьких земель
селянам). 18 листопада війська Директорії розгромили гетьманські
формування під с. Мотовилівка (під Києвом).

У ніч на 14 грудня 1918 р. війська Директорії зайняли Київ. П.

Скоропадський вимушений був зректися влади, і згодом виїхав за
кордон.

* 14 грудня 1918 р.: «Я, гетьман всея України впродовж 7,5 місяців усі сили
поклав для того, щоб вивести країну з того тяжкого стану, у якому вона
перебуває. Бог не дав мені сил справитися з цим завданням. Нині в силу умов, що
склалися, керуючись виключно благами України, від влади відмовляюся».

Політичний курс Директорії не був послідовним. Серед членів Директорії

не було згоди щодо напряму внутрішньої і зовнішньої політики. Криза
поглиблювалася особиста суперництвом між В. Винниченком та С.
Петлюрою, вплив якого невпинно зростав.

Уряд Директорії — Трудовий конгрес (потім Рада Народних Міністрів,

очолив Володимир Чехівський).

Директорія відновила стару назву — УНР. Але невдоволення населення

продовжувалось: позбавивши права голосу промисловців, чиновників тощо,
вони залишились без підтримки; бідні селяни не були вдоволені аграрною
політикою, а також поміщики і заможні селяни (ліквідована приватна
власність, землі понад 15 десятин підлягали конфіскації).

Винниченко і Петлюра обоє були за УНР як незалежну українську державу,

але мали різні погляди на те, якою саме вона має бути і як того досягти.
Винниченко бажав побудувати в Україні національний варіант радянської
держави. Своїми поглядами наближався до більшовиків і був не проти
союзу з ними. Петлюра виступав за парламентську демократію і
пропонував орієнтуватися на Антанту та її союзників.

Окупація військами Антанти Півдня України

Після завершення Першої світової війни, 13 листопада 1918 р. уряд

радянської Росії заявив, що Брестський мир втратив чинність, дав
настанову військам підготуватися до вторгнення в Україну. Керівники
Антанти готують план, щоб перешкодити захопленню України
більшовиками. На Чорноморське узбережжя висадилися французькі,
англійські, грецькі, румунські, польські війська (понад 60 тис. чол.). Антанта
допомагала білогвардійцям Антона Денікіна відновлювати «єдину й
8
неподільну Росію». Вона не визнавала Українську державу П.
Скоропадського і не збиралася визнавати Директорію УНР. УНР цікавила
Антанту лише тією мірою, якою її можна було використати у боротьбі з
більшовиками.

Початок другої радянсько-української війни

3 січня 1919 р. було утворено Український фронт під командуванням В.

Антонова-Овсієнка. Радянські війська свій наступ розпочали з Харкова
у трьох напрямках: на Полтаву, Катеринослав і Донбас.

Основні події наступу: 12 січня 1919 р. більшовицькі війська зайняли Чернігів;

16 січня 1919 р Директорія УНР, пересвідчившись у неможливості
припинення воєнних дій шляхом дипломатичних переговорів, офіційно
оголошує війну радянській Росії; 19 січня більшовицькі війська зайняли
Полтаву, 27 січня — Катеринослав; до кінця січня 1919 р. було повністю
розгромлено лівобережне угрупування Директорії.

2 лютого 1919 р. Директорія та уряд УНР залишили Київ, переїхали до

Вінниці; 6 березня — у Жмеринку; 5 лютого 1919 р. більшовицькі війська
вступили до Києва (Богунський полк під командуванням Миколи Щорса,
Таращанський полк під командуванням В. Боженка).

Директорія зазнала поразки. В. Винниченко вийшов з Директорії і

передав повноваження глави С. Петлюрі, який марно сподівався на
швидку й ефективну допомогу з боку Антанти.

8
Причини поразки Директорії:

1) неспроможність Директорії створити життєздатний і стабільний

політичний режим: державний апарат, армію, органи охорони
громадського порядку, систему законодавчих і виконавчих органів як в
центрі, так і на місцях;

2) утрата Директорією підтримки більшої частини укр. населення через

непослідовну внутрішню і зовнішню політику;

3) недостатнє усвідомлення і зміцнення власної держави;

4) несприятливі зовнішні обставини;

5) отаманщина (під час селянських виступів були місцеві отамани, які не

визнавали ніякої влади; головні — Григор’єв, Зелений, Тютюнник, Ангел,
Божко та інші).

6) протистояння лідерів.

Утворення Західноукраїнської Народної Республіки

18 жовтня 1918 р., коли Австро-Угорська імперія розпадалася, у Львові

визначні діячі Східної Галичини і Буковини проголосили себе Установчими
зборами і обрали Українську Національну раду — вищий орган влади
Української держави, яка мала складатися із Сх. Галичини, Лемківщини,
Північно-Західної Буковини і Закарпаття.

У ніч на 1 листопада l918 р. збройні загони Національної ради зайняли

Львів, а потім і усю Східну Галичину (Листопадовий зрив).

13 листопада 1918 р. була проголошена Західноукраїнська Народна

Республіка (ЗУНР), президентом якої став Є. Петрушевич. Була створена
Українська Галицька армія на чолі з М. Омеляновичем-Павленком.

Уряд ЗУНР називався Державний секретаріат, очолив К. Левицький.

Уряд ЗУНР виступав проти конфіскації землі у великих землевласників з
метою передачі її селянам.

Це послабило підтримку проголошеної республіки укр. населенням.

З листопада 1918 р. ЗУНР робила кроки для з’єднання всіх укр. земель в
одну державу. Укр. Національна рада домовилася з Директорією про
об'єднання двох українських республік. Урочиста церемонія підписання
Акту злуки УHP та ЗУНР відбулася 22 січня 1919 р. на Софіївському
майдані.

* Уривок з документа про Акт злуки УНР і ЗУНР: «Вітаючи з великою радістю
цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної
Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійснити на умовах, які визначені в
постанові Західної Української Народної Республіки... (22 січня 1919 р.)».

УНР та ЗУНР (стала Західною областю УНР — ЗОУНР) об’єдналися в єдину

соборну Українську Народну Республіку. Є. Петрушевич увійшов до складу
Директорії. Але в умовах іноземного вторгнення і суперечностей,між
лідерами обох республік Акт Залишився нереалізованим.

8
Польсько-українська війна і поразка ЗУНР

Причини війни: поляки, які боролися за відновлення незалежної Польщі,

вважали Східну Галичину її невід’ємною частиною. Збройні сутички між
польськими та українськими військами відбувалися з 1 листопада 1918 р.,
згодом Польща висунула територіальні претензії до ЗУНР.

Основні події війни:

5 листопада 1918 р. офіційно розпочалася війна. Польська армія захопила

Львів, Перемишль, 10 повітів ЗУНР з 59. У квітні 1919 р. Франція надала
військову допомогу Польщі. Польська армія розпочала наступ, відтіснивши
війська УГА до річки Збруч.

Столицею 40 днів був Тернопіль, а з 2 січня 1919 р. — Станіслав.

З 7 по 28 червня 1919 р. керівництво ЗУНР здійснило наступальну

операцію проти поляків у районі м. Чортків (Чортківська офензива)
унаслідок якої 100-тисячна армія поляків відступила. Блискуча операція,
але армія дуже виснажилась і брак боєприпасів змусив відступити УГА з
території ЗУНР.

25 червня 1919 р. Паризька конференція визнає права Польщі на

окупацію Східної Галичини. 28 червня 1919 р почався новий контрнаступ
поляків, зупинити його українці не змогли. У липні поляки знову окупували
Східну Галичину, відтіснивши УГА до Збруча. Фактично це означало
загибель ЗУНР.

За умовами мирних договорів у 1919 році Буковина відходить до Румунії, а

Закарпаття стає частиною новоутвореної Чехословаччини. Окупацію
Галичини Польщею офіційно узаконили лише у 1923 році. Після цього
рішення, уряд ЗУНР в еміграції прийняв рішення саморозпуститися.

ДЛЯ НОТАТОК

__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________

 Розгортання Української революції

ЧАСТИНА ДРУГА
Більшовицький режим в Україні

6 січня 1919 р. Тимчасовий радянський уряд України запровадив нову

офіційну назву держави — Українська Соціалістична Радянська
Республіка (УСРР), така назва зберігалася до січня 1937 р.

29 січня 1919 р. Тимчасовий уряд перетворено на постійний. Головою

уряду став X. Раковський. На місцях були сформовані органи з
надзвичайними повноваженнями: революційні комітети (ревкоми) —
опорні органи влади більшовиків, комітети бідноти (комбіди) — опора
більшовиків на селі. Створені ВУНК (Всеукраїнська надзвичайна комісія),
народні суди, революційні трибунали, робітничо-селянська міліція — органи
придушення опору противників радянської влади в Україні.

За рос. зразком на Україні розпочинається політика регулювання

економіки з боку держави — «воєнного комунізму», яку проводили
більшовики:
націоналізація промисловості;
впровадження продовольчої диктатури;
продовольча розкладка на селі;
заборона свободи торгівлі;
згортання грошового обігу;
карткова система розподілу продуктів;
загальна трудова повинність;
установлення державного контролю за виробництвом.

Здійснювалася також і аграрна реформа: були конфісковані нетрудові

землеволодіння — поміщицькі, удільні, монастирські, церковні. Найменш
родючі землі були передані в безоплатне користування безземельним і
малоземельним селянам. Кращі землі залишили в підпорядкуванні
держави. Відбувався перехід до колективного обробітку землі (колгоспів).

“Київська катастрофа” — події серпня 1919 року в Україні, епізод

спільного походу Дієвої армії УНР (ДА УНР) та Української Галицької Армії
(УГА) на Київ. Вперше спробу зайняти Київ катастрофою назвав Симон
Петлюра. Укр. війська потрапили у «трикутник смерті» та боролись на
три фронти: з більшовиками, білогвардійцями та поляками. Ослаблені
тяжкими боями, недоїданням і ранніми заморозками, жертвами епідемії
тифу стали вояки обох укр. армій.

9
Перший «Зимовий похід»

Боротьбу проти більшовиків і денікінців вели українські армії С. Петлюри

(УНР) та УГА (ЗУНР). Для координації їхніх дій був утворений Штаб
Головного отамана на чолі з генералом М. Юнаковим.

6 листопада 1919 р. УГА перейшла на бік А. Денікіна (різне бачення

ворогів). Директорія розпалася. Війська С. Петлюри ще деякий час
воювали. Було вирішено застосувати методи партизанської боротьби
(спроба зберегти армію).

Частина військ УНР і генерал М. Омелянович- Павленко 6 грудня 1919 р.

вирушили в рейд тилами денікінської і Червоної армії у Перший Зимовий
похід військ (грудень 1919-травень 1920).

Євген Чикаленко у своєму щоденнику про Перший зимовий похід писав:

«... Тепер більшовики в купі з укр. комуністами сунуть на Україну, поляки з

Петлюрою посовуються з заходу, а уряд Мазепи ще силкується одстояти
самостійність. Для мене ясно, що скінчиться це, як і в 17 віці, поділом України
між поляками та росіянами, бо укр. самостійницька армія не зможе встояти ні
проти більшовиків, ні проти поляків і мусить до кого-небудь з них приєднатись..».

Навесні 1920 р. війська об’єднались з укр. армією, що була в союзі з

поляками.

Денікінський режим в Україні

А. Денікін — генерал білогвардійської армії Російської імперії, який хотів

відновити «єдину і неподільну Рос. імперію». Його війська 4 травня 1919 р.
захопили Луганськ, у червні — Харків і Катеринослав. У липні 1919 р. А.
Денікін віддає наказ про наступ на Москву, що мав проходити через
українські землі.

На кінець 1919 р. було окуповано майже всю Україну. На її території було

встановлено окупаційний денікінський режим. Землі України були поділені
на три області — Харківську, Київську, Новоросійську, які очолювали
губернатори з необмеженими повноваженнями.

Економічну політику А. Денікіна характеризують такі положення:

відновлення поміщицького землеволодіння;
збільшення норм виробітку на промислових підприємствах.

Політика деніківців викликала хвилю протестів укр. населення.

Найбільш успішно проти деніківців діяв Нестор Махно. Він 5 серпня 1919 р.
проголосив утворення Революційної повстанської армії України (махновці).
Її метою була «чесна боротьба за повне, визволення трудящих України від
усякого поневолення». У його армії, що базувалася навколо Гуляйполя, у
кращі часи налічувалося до 40 тисяч війська. Махновці взяли під контроль
значну територію Півдня України, зокрема місто Катеринослав.

8
Не в останню чергу завдяки активній діяльності Махна в тилу білих,
більшовикам вдалося перейти в контрнаступ на початку грудня 1919 року.
20 вересня 1919 р. між С. Петлюрою (Директорія) та Н. Махном була
укладена компромісна угода про боротьбу з Денікіним.

11 жовтня 1919 р. розпочався контрнаступ рад. військ проти денікінців: 16

грудня звільнено Київ. Протягом січня 1920 р. були звільнені Донбас,
Миколаїв, Херсон, Одеса. Наприкінці березня 1920 р. від денікінців був
звільнений — Новоросійськ.

Махновці швидко відтіснили Добровольчу армію з України. Останнім

оплотом білогвардійців залишався Крим, де засіли війська під
командуванням генерала Петра Врангеля. У жовтні-листопаді 1920 року
більшовики розгромили війська Врангеля і захопили Крим. За час війни і
революцій, він став притулком для багатьох багатих і знатних сімей Росії. Ті
з них, хто не зміг втекти від червоних військ, стали жертвами чи не
наймасовішого «червоного терору» цього часу.

8
Відновлення радянського режиму в Україні

На відвойованих більшовиками (від деніківців) землях України відразу ж

починалося відновлення і радянського режиму.

11 грудня 1919 р. у Москві створено Всеукраїнський революційний комітет

(Всеукрревком) --- вищий законодавчий і виконавчий орган влади в Україні.
Його завданням було встановлення повного контролю над усім
громадським, політичним та господарським життям в Україні; придушення
антибільшовицьких сил, ліквідація органів влади, що існували за попередніх
режимів; запровадження в Україні «воєнного комунізму».

У лютому Всеукрревком офіційно проголосив про застосування червоного

терору (репресії проти всіх незгодних або підозрілих для більшовиків).

Наслідком такої політики стало масове невдоволення більшовицьким

режимом робітників, селянства та інтелігенції.

У березні 1919 р. відбувся III з’їзд КП(б)У. Який мав на меті розробити
Конституцію для УСРР. Відразу після цього партійного з’їзду більшовиків у
Харкові розпочав роботу III Всеукраїнський з’їзд Рад. Він прийняв у 1919 р.
першу Конституцію УСРР, згідно з якою найвища влада в республіці
належала Всеукраїнському з’їздові Рад, а в період між з’їздами —
Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітету (ВУЦВК), головою
якого було обрано Г. Петровського.

Столиця — Харків.

1 червня 1919 р. було опубліковано документ ВЦВК, згідно з яким РСФРР та

УСРР уклавши військово-політичний союз, об’єднували:

1) військові організації й військове командування;

2) ради народного господарства;

3) залізничне управління і господарство;

4) фінанси;

5) комісаріати праці.

Варшавська угода між УНР та Польщею

У 1920 р. відносини між Польщею і радянськими Росією і Україною значно

загострилися, через установлення кордонів між цими державами. Уряд
Польщі хотів захопити всю Галичину і Волинь. Незадовго до вторгнення в
радянську Україну Польща уклала Варшавську угоду з УНР (21 квітня 1920
р.), яка шукала союзника для боротьби проти більшовиків. Радянська
влада була спільним ворогом для Польщі та УНР. Цей документ визначав
принципи відносин між УНР та Польщею, складався з політичної, торгово-
економічної, воєнної конвенцій.

Причини підписання Петлюрою Варшавського договору 1920 р.:

потреба УНР у зовнішній допомозі для продовження боротьби;
прагнення Польщі узаконити завоювання зх.укр. земель; 8
 для Польщі УНР мала стати буфером між Польщею та радянською
Росією.

Зміст Варшавської угоди:

Польща визнає УНР і владу Директорії;
збройні сили Петлюри переходять в польське підпорядкування;
український уряд має утримувати частину польських військ на території
України;
польський уряд має озброїти петлюрівські дивізії;
УНР та Польща зобов’язуються спільно воювати проти радянських Росії
та України.

Українська сторона визнавала належність Західної України до Польщі.

Варшавська угода мала і певні недоліки щодо України:

1) УНР потрапляла в залежність від Польщі;

2) суперечила Акту злуки УНР і ЗУНР; створювала законні підстави для

знищення ЗУНР;

3) в межах Польщі залишалися такі укр. землі: Холмщина, Підляшшя,

Посяння, Лемківщина, Західна Волинь, Східна Галичина, частина Полісся.

Польсько-радянські дії на території України

Війна розпочалася 25 квітня 1920 р. спільним наступом армій Польщі та

УНР на Київ та Правобережну Україну. Захопивши Житомир, Бердичів,
Коростень, війська Пілсудського 7 травня 1920 р, зайняли Київ. Населення
зустріло польську окупацію ворожо.

У травні 1920 р. радянська Росія та Україна об’єднали збройні сили для

контрнаступу, який розпочався 26 травня 1920 р.

12 червня рад. війська відвоювали Київ від поляків. Після визволення

Правобережжя вони вступили на землі Західної України. У другій половині
липня 1920 р, рад. війська вступили на територію Польщі.

Петлюрівські війська не змігши протистояти більшовикам у листопаді

відступили на територію Польщі.

У липні 1920 р. більшовики на території Галичини створили маріонеткову

Галицьку соціалістичну радянську республіку (ГСРР) на чолі з Галицьким
революційним комітетом, який очолював В. Затонський (столиця —
Тернопіль). У вересні поляки витісняють більшовиків з Галичини.

Червону армію зупинило «диво на Віслі». У серпні поляки перейшли в

контрнаступ і радянські війська вимушені були покинути не тільки Польщу,
а й Західну Україну.

У жовтні 1920 р. між воюючими сторонами (Польщею і УНР з одного

боку і Радянською Росією і Україною з іншого) було укладено перемир’я.

8
У 1921 р. вони підписали між собою Ризький мирний договір. Умови
договору:

1) Польща визнавала радянську Україну (порушення Варшавського

договору);

2) до Польщі відійшли Західна Волинь, Східна Галичина, Холмщина,

Підляшшя, Західне Полісся;

3) Польща мала дотримуватися національних прав українців, які

проживали на її території.

Підписання Польщею перемир’я з радянською Росією означало розрив

поляків з УНР. Після важких і тривалих боїв проти рад. військ армія УНР
перестала існувати.

Але боротьба регулярних укр. військ за незалежність України не

припинялася.

Другий «Зимовий похід»

У листопаді 1921 р. була сформована повстанська армія, яка

розгорнула наступ в Україну (Другий Зимовий похід). Укр. повстанська
армія розраховувала під час цього походу на підтримку селянства, проте
очікуваної допомоги не отримала. Учасники походу були оточені і
розгромлені на Житомирщині, біля містечка Базар (Базарська трагедія).
Лише невелика частина на чолі з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником
вирвалась з оточення, а більшість потрапила в полон. Після цих подій
збройна боротьба військ УНР за незалежність України завершилася.

Холодноярська республіка (1919-1922)

Умовна назва селянського повстанського руху, який охоплював переважно

межі Чигиринського повіту Київської губернії. Центр антибільшовицького
повстанського руху в районі урочища Холодинй Яр зі столицею у с.
Мельники. Очолював спочатку В. Чучупак, згодом — І. Деркач, К.
Блакитний, Г. Нестеренко-Орел. У часи найбільшого розмаху республіка
охоплювала 25 сіл. У літературі ці події описали Ю. Горліс-Горський
(«Холодний Яр»), В. Шкляр («Чорний Ворон») та ін.

Причини поразки національно-визвольних змагань

українців

1) розкол укр. суспільства у питаннях про політичний устрій Української

держави, про її соціально-економічний лад;

2) жорстока боротьба між національними силами різної політичної

орієнтації (Центральна Рада, гетьман П. Скоропадський, Директорія);

3) частина селянства та інтелігенції України відмовилася від підтримки

будь-якої форми національної української державності, центральної влади
взагалі. 8
Державний переворот — насильницька та неконституційна зміна влади в
державі, збройний виступ ворожих сил проти державної влади,
організований у результаті таємної змови.

Персоналії

Павло Скоропадський — перший командувач українізованого корпусу рос.

армії під час Першої світової війни. Гетьман Української держави у 1918 р.

Євген Петрушевич — укр. громадсько-політичний діяч, президент Західної

Української Народної Республіки (ЗУНР).

Дмитро Вітовський — західноукраїнський військовий і державний діяч,

організатор повстання 1 листопада у Львові («Листопадового зриву»).

Нестор Махно — ватажок анархістського руху в 1917-1921 рр., керівник

повстанських загонів; неперевершений тактик ведення партизанської війни;
наприкінці 1917 - на поч. 1918 р. сформував «селянські вільні батальйони», в
умовах протиборства двох сильних противників в Україні намагався стати
«третьою силою» поряд із Директорією та більшовиками. У 1920 р. війська
Махна були розгромлені більшовиками.

Симон Петлюра — головний отаман військ УНР (1918 р.), голова Директорії
УНР (1919-1920 рр.).

Володимир Вернадський — один із засновників Української академії наук,

дійсний член ті її перший голова-президент. Природознавець, засновник
вчення про біосферу, космізм.

Василь Липківський — перший митрополит Київський і всієї України

відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви.

Григорій Нарбут — художник, автор перших укр. державних знаків (банкнот і

поштових марок). Ректор Української Академії Мистецтв.

Євген Петрушевич Нестор Махно

Павло Скоропадський
8
 Симон Петлюра

Культура та духовність

Листопад 1918 р. — засновано Укр.

академію наук (голова — Вернадський,
секретар — А. Кримський).
Володимир Вернадський
Частина письменників (Винниченко, Олесь,

Вороний) емігрувала за кордон. Натомість проявили себе інші, наприклад:

Павло Тичина («Сонячні кларнети»).

Активно працюють молоді режисери: Лесь Курбас та Гнат Юра.

Виникли знамениті музичні колективи: Державна українська мандрівна

капела (ДУМКА), Українська державна капела під керівництвом О. Кошиця.

Композитори: М. Леонтович, Я. Степовий, К. Стеценко.

У 1917 р. була утворена Українська академія мистецтв, її перші члени:

Михайло Бойчук, Михайло Жук, Василь і Федір Кричевські, О. Мурашко, Г.
Нарбут.

Пам’ятник Т. Шевченку в м. Ромни

(скульптор Іван Кавалерідзе, 1918) Картина Григорія Нарбута

“Еней та його військо”, 1919

8
 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1.Що спричинило виголошення Ф. Швецем такої промови:

«Віднині зливаються в одно вікáми відділені одна від одної частини України —
Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпровська Україна — в одну Велику
Україну… Віднині Український народ, звільнений могутнім поривом своїх
власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення
нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського
народу…»?

А проголошення незалежності УНР

Б укладення Варшавської угоди

В повалення більшовицького режиму в Україні

Г підписання Акта Злуки УНР та ЗУНР

2.Одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин,

упровадження карткової системи та загальної трудової повинності — це
складові політики

А Генерального Секретаріату УНР.

Б Ради Народних Комісарів УСРР.

В Ради Міністрів Української Держави.

Г Директорії УНР.

3.Установіть відповідність між подіями та їхніми результатами й наслідками.

1 прихід до влади гетьмана П. Скоропадського

2 Другий зимовий похід Армії УНР

3 Брест-Литовський договір між УНР і державами Четверного союзу

4 розгром військ П. Врангеля в Криму

А націоналізація промисловості, створення сільськогосподарських комун

Б відновлення права приватної власності на землю, створення державного

бюджету

В відновлення влади Української Центральної Ради в умовах окупації

Г припинення широкомасштабних бойових дій на території України

Д завершення збройної боротьби за незалежність України

4.Що було спільним для політики гетьмана П. Скоропадського і генерала А.

Денікіна на території України?

А закриття українських шкіл, газет, журналів

Б відновлення поміщицького землеволодіння

В налагодження діалогу з опозиційними партіями

Г ведення бойових дій проти військ Червоної армії 8

5.Установіть послідовність ухвалення державно-правових актів України.

А Конституція Української Народної Республіки

Б Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку УНР

та ЗУНР

В Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки

Г Четвертий Універсал Української Центральної Ради

6.Укажіть складові політики «воєнного комунізму», здійснюваної в

Україні в 1919—1921 рр.

1 націоналізація підприємств великої промисловості, транспорту та

банків

2 викуп державою поміщицьких земель та їх зрівняльний розподіл між

селянами

3 запровадження загальної трудової повинності, створення таборів

примусових робіт

4 здійснення грошової реформи та введення в обіг забезпечених

золотом «червонців»

5 запровадження розкладки на продовольство та сільськогосподарську

сировину

6 передання дрібних підприємств кооперативним артілям та приватним

особам

7 проведення насильницької суцільної колективізації селянських

господарств

7.«Наші Орли несуть мешканцям Волині, Поділля та Київщини порядок,

свободу, благословенний мир, несуть народу можливість спокійної праці
і гарантії того, що її ніхто не забере. З приводу наступу наших військ
запевняємо, що він не є загарбницьким... Ми повинні встановити такі
стратегічні кордони, які забезпечили б неможливість нової війни...» — із
такою відозвою до місцевого населення в 1920 р. звернувся

А Сейм Польської Республіки.

Б Головний отаман Армії УНР.

В Правитель Півдня Росії П. Врангель.

Г Голова Ради Народних Комісарів РСФРР.

8.Другий "Зимовий похід" військ Армії УНР здійснено з метою

А допомогти Українській Галицькій армії в боротьбі з польською

агресією.

Б підтримати дії Революційно-повстанської армії Н. Махна.

В підняти народне збройне повстання проти більшовицької влади.

Г дезорганізувати тил білогвардійських військ генерала П. Врангеля.

8
9. Установіть відповідність між назвою інституції та прийнятим нею
рішенням.

1 Всеукраїнський хліборобський конгрес

2 Трудовий конгрес України

3 Українська Національна Рада

4 III Всеукраїнський з’їзд рад

А проголошення Західноукраїнської Народної Республіки

Б запровадження продовольчої диктатури (продрозкладки)

В передача всієї повноти влади Директорії УНР

Г прийняття першої конституції УСРР

Д обрання П. Скоропадського гетьманом України

10.Укажіть умови Варшавської угоди (1920 р.) між представниками

Директорії УНР і уряду Польщі.

1 передання Польщі Східної Галичини та Західної Волині

2 об’єднання армії УНР та Української Галицької армії (УГА)

3 визнання Польщею ЗУНР та відмова від втручання в її внутрішні справи

4 ведення спільних воєнних дій проти радянських військ на території УНР

5 надання військово-політичної допомоги в боротьбі проти гетьмана П.

Скоропадського

6 визнання Директорією кордону між Польщею та УНР по «лінії Керзона»

7 визнання Польщею Директорії УНР на чолі з С. Петлюрою верховною

владою УНР

11. «На Львів через Київ!» - під таким гаслом улітку 1919 р. здійснювала
наступ

А Робітничо-селянська червона армія.

Б Добровольча армія генерала А. Денікіна.

В Польська армія генерала Ю. Галлера.

Г Українська галицька армія.

12.Якими подіями завершилася Громадянська війна в Україні?

А Розгромом Червоною Армією військових частин Української Галицької

Армії та укладанням Ризького мирного договору.

Б Розгромом Червоною Армією Армії Української Народної Республіки та

польської армії маршала Ю. Пілсудського.

В Розгромом Червоною Армією військ генерала П. Врангеля в Криму та

основних сил повстанських загонів Н. Махна.

Г Розгромом Червоною Армією Збройних сил Півдня Росії генерала А.

Денікіна та військ Директорії УНР.
8