Підготовка до ЗНО з історії України

з Юлею Галицькою

Тема 21.

Початок Української революції

Конспект на два заняття

DocumentID:gAAAAABhs3CSbjFqcbh8r0warP3ugTTeoo8em_aP9cLbQ85GFt0tjouMApo23RHyKQ5iNkgUOR9lVKCrI5X-WP7KooVCDMdAVg==
 Початок Української революції

ЧАСТИНА ПЕРША
Причини Української революції:

1) тяжке економічне становище України у складі Рос. Імперії;

2) послаблення Російської імперії внаслідок Першої світової війни,

виникнення умов для проголошення українцями власної держави;

3) український національний рух мав досвід боротьби за відновлення

української державності, політичну програму з чітко визначеними
вимогами, певні політичні сили та військові структури;

4) боротьба укр. народу за реалізацію права на самовизначення,

створення власної держави.

Характер Української революції:

1) боротьба за національну автономію України, що мала перерости в

боротьбу за повну самостійність укр. нації (національний характер
революції);

2) боротьба за демократичні та політичні права та свободи, а також участь

народних мас у революційних подіях (демократичний характер революції).

Вплив Лютневої революції в Росії на Україну.

Початок Української революції

Лютнева революція в Росії (почалася 27 лютого 1917 р.) призвела до

повалення самодержавства. Влада в Рос. державі перейшла до
Тимчасового уряду.

Основною опорою Тимчасового уряду в Україні були торгово-промислова

буржуазія, землевласники, чиновництво та інтелігенція. Саме з цих
соціальних верств почали створюватися громадські ради та комітети, які й
розглядалися Тимчасовим урядом як представницькі органи місцевої
влади.

Майже відразу після Лютневої революції одним із важливих питань

політичної боротьби стало питання про самовизначення України.
Тимчасовий уряд і російські ради, обстоювали унітарну форму нової
російської держави, визнавали за Україною тільки право на національно-
культурну автономію.

2
Українська Центральна Рада

Ініціаторами утворення ЦР були:

1) Українські самостійники, яких очолював

Міхновський — радикальний осередок;

2) Товариство українських поступовців

(ТУП) — поміркований осередок.

4 (17) березня 1917 р. було створено

Українську Центральну Раду, головою
було обрано Михайла Грушевського.
Причиною створення ЦР була
неможливість допустити розколу
українського національного руху, а також
сподівання самостійників на те, що
революційні події досить швидко
призведуть до визнання незалежності
України.

Михайло Грушевський
Центральна Рада — це організація, яка очолила рух за автономію, а
згодом і за незалежність України під час Російської революції.

На першому ж засіданні УЦР М. Грушевський запропонував скликати

Всеукраїнський національний конгрес, на якому мав бути обраний з
представників усіх регіонів України новий склад УЦР. Важливу роль у
створенні ЦР відіграли три провідні українські партії: Українська партія
соціалістів-революціонерів (есери) очолював М, Ковалевськнй, Христюк,
М. Шаповал), Українська соціал-демократнича робітнича партія (В.
Винниченко, С. Петлюра, М. Порш), Українська партія соціалістів-
федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський).

Причини зростання авторитету ЦР:

а) ЦР обстоювала близькі та зрозумілі народу ідеї національно-

територіальної автономії та популярної ідеї соціалізму;

б) демократичний і всеохоплюючий принцип формування ЦР, яка від

самого початку була уособленням трьох начал — національного,
соціально-класового, територіального.

Початок українізації армії

Національне піднесення навесні 1917 р. охопило й солдатські маси, у

середовищі яких поширювалися ідеї створення національних українських
частин. Ініціаторами українізації частин рос. армії були самостійники. У
квітні 1917 р. самочинно сформували перший український полк імені Б.
Хмельницького (3 тис. солдатів-українців) на чолі з Міхновським.
8
За згодою лідерів УЦР 18 (5) травня 1917 р. почав роботу І
Всеукраїнський військовий з’їзд у Києві, який закликав до «негайної
українізації армії», створив з цією метою Генеральний військовий комітет
на чолі з С. Петлюрою.

У квітні 1917 р. було утворено перший загін Вільного козацтва.

У жовтні 1917 р. відбувся І Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва (у

Чигирині), головним отаманом вибрано П. Скоропадського.

Функції вільного козацтва: дотримання правопорядку в містах, боротьба

з дезертирством і бандитизмом.

Всеукраїнський національний конгрес

Перший представницький форум українського руху, що працював у Києві

6-8 квітня 1917 р., був скликаний з метою поширення діяльності
Центральної Ради на територію всієї України. Основне питання, що
обговорювалося на конгресі: автономія України у складі федеративної
Російської республіки.

Ухвалені рішення конгресу:

1) забезпечення Україні широкої національно-територіальної автономії

(вона мала бути запроваджена на територіях, де українці становили
більшість населення);

2) захист прав національних меншин;

3) Необхідність організації Крайової Ради (перетворення Центральної

Ради на орган Крайової Ради, розширення її кількісного складу на 15% з
метою охопити представників національних меншин);

4)підтримка інших народів Росії в прагненні національно-територіальної

автономії;

5) заява протесту проти претензій на українські землі Польщі;

6) Центральну Раду зобов'язано організувати з числа своїх депутатів та

представників національних меншин Комітет для вироблення проекту
автономного статусу України;

7) обрано новий склад Центральної Ради: М. Грушевський — голова

ЦР, В. Винниченко та С. Єфремов — заступники голови ЦР.

Конгрес визначив базовий принцип державотворення: «Тільки

національно-територіальна автономія України у змозі забезпечити потреби
українського народу і всіх інших народів, які живуть на українській землі».

Початок боротьби за автономізацію (поступове усвідомлення

необхідності самоуправління).

Найбільшу підтримку населення Наддніпрянської України в 1917 р. мала

Українська партія соціалістів-революціонерів.

8
Проголошення автономії України

Спираючись па рішення Українського військового

з'їзду, Всеукраїнського національного конгресу,
виражаючи революційні настрої та інтереси
українського народу, УЦР відряджає до
Петербурга делегацію на чолі з В. Винниченком
(вимоги визнання і схвалення Тимчасовим урядом
автономії України).

Тимчасовий уряд відхилив вимоги щодо

автономії, мотивуючи свої дії так:

1) ЦР не обрана шляхом всенародного

голосування, не може висловлювати волю всього Володимир Винниченко
народу українських земель;

2) проголошення автономії України може спричинити низку

територіальних та інших непорозумінь;

3) питання про адміністративний устрій майбутньої Російської

федеративної республіки мають вирішувати тільки Установчі збори
(будуть скликані у грудні 1917).

Відмова Тимчасового уряду загострила українсько-російські відносини,

викликала обурення українського населення, особливо солдат. II
Всеукраїнський військовий з’їзд (5-10 червня 1917) висунув вимогу
негайного запровадження автономії України без згоди на те
Тимчасового уряду.

Універсали — це чотири основні документи, які видавала Центральна

Рада за час свого існування, де мітилися основні положення щодо
розбудови України.

10 червня 1917 р. Центральна Рада приймає Перший Універсал

проголошено автономію України, підкреслено: «Однині самі будемо
творити наше життя»
закликано народ до організації нового покращеного ладу в Україні;
оголошено про відмову передавати податки до центральної казни
запроваджено одноразовий податок на «рідну справу»
«Хай живе автономна Україна».

Утворення Генерального Секретаріату

Одним з перших кроків після проголошення Першого Універсалу стало

створення 15 червня 1917 р. Тимчасового революційного уряду —
Генерального Секретаріату ЦР (крайовий український уряд, перший
Кабінет міністрів України).

Склад Генерального Секретаріату: В. Винниченко (голова ГС), П.

Христюк, С. Петлюра; С. Єфремов та ін. 8
Другий Універсал Центральної Ради

Тимчасовий уряд Росії був вимушений піти на компроміс через складну

ситуацію в Петрограді (падіння авторитету).

У липні 1917 року на урочистому засіданні Центральної Ради, Володимир

Винниченко проголосив ІІ Універсал.

«Ми, Центральна Рада, … завжди стояли за те, щоб не відокремлювати

Україну від Росії».

За умовами ІІ Універсалу
Тимчасовий уряд визнавав Центральну Раду та Генеральний
секретаріат, але як свої представництва в Україні.
Так само, визнавалася можливість надання Україні автономії, але
потрібно було дочекатись скликання Всеросійських установчих зборів.
Дозволяли створення українських військових частин,, але в складі
російської армії
Водночас, Центральна Рада запевняла, що не прагне незалежності та
не буде проголошувати автономії України до Всеросійських
установчих зборів.
УЦР висловлювала необхідність поповнити свій склад представниками
національних меншин, тому ІІ Універсал опублікували також
польською, російською та єврейською мовами.

* Другий універсал був вимушеним відступом на шляху державотворення.

Для самостійників ІІ Універсал став останньою краплею. 4-5 липня 1917 р.
у Києві відбувся збройний виступ полку ім. П. Полуботка на чолі з М.
Міхновським, який мав на меті встановити цілковитий контроль над
Києвом і змусити ЦР проголосити самостійність України. Проте спільними
зусиллями збройних формувань ЦР і Тимчасового уряду цей виступ було
придушено.

Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріату від

Тимчасового уряду

4 серпня 1917 р. ТУ присилає інструкцію, у якій йшлося не про

автономію, а про “місцеве самоврядування”. Влада ГС поширювалась не
на всю Україну, а тільки на Київську, Волинську, Подільську, Полтавську та
Чернігівську губернії (без північних повітів), а Херсонська та Таврійська
губернії залишались під юрисдикцією Тимчасового Уряду. ЦР
позбавлялась законодавчих прав.

В цей час падає авторитет УЦР через прорахунки у військовій та

земельній політиці. У вирішальний момент УЦР втратила підтримку армії.

Вплив корнілонського заколоту на події в Україні

У серпні 1917 р. в Росії була здійснена спроба реакційного державного

перевороту на чолі з Верховним головнокомандувачем генералом 8
із Корніловим — переконаним прибічником диктатури.

Під час заколоту військова фронтова влада мала установити свій

контроль над українськими губерніями. Створений в Україні Комітет з
охорони революції придушив заколот у зародку. Найбільш рішуче
контрреволюції протистояли більшовики.

* Соціально-політичну базу більшовизму становив — пролетаріат, як

суспільна верства. За час Лютневої революції більшовики на чолі з
Володимиром Леніним суттєво укріпили свої позиції і почали швидко
набирати популярність. Секрет був простим: більшовики обіцяли
селянам — землю, фабрики — робочим і, що найголовніше — закінчити
війну. Ради були новими органами управління робітників, селян та
солдатів. Вони діяли паралельно з Тимчасовим урядом, тому ситуацію з
розподілом влади в часи Лютневої революції ще називають «двовладдям».
Більшовикам вдалося встановити контроль над радами.

Після ліквідації заколоту вплив більшовицької партії серед робітників і

армії різко посилився. Більшовики формували збройні загони
червоногвардійців.

Серпнева спроба корніловського заколоту, безладдя та анархія

восени 1917 р. підштовхнули ЦР до активних дій. З її ініціативи у вересні
1917 р. у Києві відбувся з’їзд народів Росії, який засудив державну
централізацію та відкинув “Тимчасову інструкцію”. Згодом ЦР
розпочала підготовчу роботу до скликання Українських Установчих
зборів.

Жовтневі події 1917 року. Установлення контролю

Центральної Ради над Києвом

25 жовтня 1917 р. у Петрограді відбулося збройне повстання, наслідком

якого стало повалення Тимчасового уряду, здобуття влади
більшовиками. II Всеросійський з'їзд Рад проголосив Росію республікою
рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (тобто було
встановлено радянську владу). Був сформований перший радянський
уряд Росії — Рада народних комісарів (Раднарком) на чолі з В. Леніним.
Метою більшовиків була перебудова соціально-економічного життя
країни на комуністичних засадах (ліквідація приватної власності в першу
чергу). На виборах до Всеукраїнських Установчих зборів (уже після
державного перевороту ) більшовики одержали лише четверту частину
голосів виборців. В Україні за більшовиків проголосувало лише 10%
населення.

29-30 жовтня 1917 р. в Києві відбувались бої за владу між

більшовиками, прихильниками ТУ та УЦР (перемогли останні).

8
Третій Універсал Центральної Ради

7 листопада 1917 р. було видано Третій Універсал ЦР, який

проголошував:

1) утворення Української Народної Республіки (УНР), яка не відділялася

від Рос. Республіки (тобто автономна УНР у складі федеративної Росії);

2) юрисдикція УHP поширювалася на 9 укр. губерній;

3) демократичні права і свободи укр. народу;

4) надання національно-персональної автономії нац. меншинам;

5) призначено вибори 27 грудня 1917 р. до Українських Установчих зборів;

6) амністія політв’язням;

7) запровадження 8- годинного робочого дня;

8) скасування поміщицького землеволодіння;

9) установлення держконтролю над виробництвом;

10) скасування смертної кари.

“Не віддаляючись від Російської республіки и зберігаючи єдність її ми твердо

станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Рос.
Республіка стала федерацією рівних і вільних народів”.

На виборах до Всеросійських Установчих зборів, які відбулися в листопаді

1917 р. укр. партії отримали близько 75% голосів виборців. Лише за
винятком Донбасу, співвідношення сил було на користь ЦР.

8
 Початок Української революції

ЧАСТИНА ДРУГА
Початок війни радянської Росії з Українською
Народною Республікою

Більшовики вирішили перетворити ЦР на Центральний Виконавчий Комітет

(ЦВК) рад України. Для цього було скликано 4 грудня 1917 р. у Києві
Всеукраїнський з’їзд рад. Але сподівання більшовиків здійснити
державний переворот мирним шляхом зазнали краху.

3 грудня 1917 р. у Києві радіотелеграфом було передано підписаний

керівниками Раднаркому В. Леніним і Л. Троцьким «Маніфест до
українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради».
Ультимативні вимоги:

1) ЦР має визнати владу Раднаркому РСФРР, тобто саморозпуститися;

2) ЦР повинна не пропускати війська козаків на Дон;

3) ЦР має «сприяти революційним військам у справі боротьби з

контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням».

Термін виконання ультимативних вимог Центральною Радою — 48 годин.

Центральна Рада відхилила вимоги Раднаркому. Почалася війна.

Основні події першої війни Раднаркому з УНР

5 грудня 1917 р. — Раднарком Росії прийняв рішення “вважати

Центральну Раду в стані війни з нами” (до 26 січня 1918 р. — перша
радянсько-українська війна).

8 грудня 1917р. — більшовицькі війська захопили Харків і перетворили

його на головний центр радянської влади в Україні. Тут було створено
штаб групи військ по боротьбі з конрреволюцією на Півдні, начальником
якого призначили підполковника М. Муравйова.

12 грудня 1917 р. І Всеукраїнський з’їзд Рад у Харкові проголосив Україну

Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів
(встановлено радянську владу в Україні). Також було утворено перший
радянський (маріонетковий) уряд України — Народний Секретаріат на
чолі з Ю. Медведєвим.

Похід більшовицьких військ на Київ. Четвертий

Універсал Центральної Ради. Бій під Крутами.

У січні 1918 р. Червона армія на чолі з М. Муравйовим розпочала наступ з

Харкова на Київ.

9
9 (22) січня 1918 р. Центральна Рада видала Четвертий Універсал:

1) проголошення незалежності і суверенності УНР;

2) покладено завдання на уряд «цілком самостійно» довести до кінця

переговори з країнами Четверного союзу та укласти з ними мир;

3) гарантовано передачу землі селянам без викупу;

4) проголошено націоналізацію лісів, вод, підземних багатств;

5) проголошено курс на запровадження монополії на виробництво й

торгівлю залізом, тютюном та іншими товарами, установлення державно-
народного контролю над усіма банками;

6) заявлено про скликання в найближчий час Українських Установчих

зборів, які мали схвалити конституцію УНР;

7) виконавчу владу мала здійснювати Рада Народних міністрів (так

перейменували Генеральний секретаріат).

«Віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною,

вільною, суверенною державою Українського народу. З усіма сусідніми державами, а
саме: Росією, Польщею, Австрією, Туреччиною й іншими ми бажаємо жити в згоді й
приязні, але ніяка з них не може вмішуватися в життя самостійної Української
Республіки».

В Четвертому Універсалі йшлося також і про збільшення обсягу продукції

народного споживання; демобілізацію армії, заміна її народною міліцією.
Проголошення незалежності не могло вже врятувати УНР. Сили були
надто нерівні, а соціальна база втрачена через прорахунки ЦР у
соціально-економічній політиці.

8
16 (29) січня 1918 р. відбувся бій під Крутами (500 студентів, і
гімназистів-старшокласників під керівництвом сотника Омельченка
протистояли 6 тис. червоної армії М. Муравйов). Подіям під Кругами
присвячено вірш «На Аскольдовій могилі...».

Тоді ж у Києві розпочалося більшовицьке збройне повстання на заводі

«Арсенал».

26 січня 1918 р. рад. війська М. Муравйова ввійшли в Київ. На вулицях

міста розпочалася жорстока розправа над тими, хто підтримував ЦР.
Було знищено тисячі людей. Перша війна Раднаркому проти УНР
завершилася перемогою більшовиків.

Події 1917 р. у Криму

У березні 1917 р. в Сімферополі відбулися загальні збори мусульман Криму

за участю близько 2 тис. осіб. Вони обрали Тимчасовий кримсько-
мусульманський виконавчий комітет (Мусвиконком) на чолі з муфтієм
Челебі Челебієвим (Номаном Челебіджі-ханом).

Муфтій — титул представника вищого мусульманського духовенства, що

має право роз'яснювати спірні богословсько-юридичні питання.

Його головним завданням, за висловом одного з організаторів, було

«неухильне прагнення організації демократичних кримськотатарських
мас, прагнення впровадження серед них свідомого і відданого ставлення
до ідей загальноросійської та, зокрема, кримськотатарської революції,
прагнення стати в усіх проявах кримськотатарського життя центром не
директивним і керівним, а регулюючим і контролюючим».

Навесні-влітку 1917 р. сформувалася Національна (Народна) партія —

Міллі Фірка. Поява першої кримськотатарської політичної партії стала
проявом політизації національного руху. У ній існувало дві течії —
прибічників автономії Криму й тих, хто прагнув відновлення незалежної
кримськотатарської держави. Партія виступала за скликання парламенту
й проголошення Кримської Народної Республіки.

У липні 1917 р. Мусвиконком відправив делегацію до Києва для

врегулювання відносин з УЦР. У доповідній записці було висловлено
прохання підтримати встановлення в Криму татарської автономії та
бажання приєднати територію півострова до України.

У листопаді 1917 р. було проведено вибори до курултаю — Установчих

зборів кримських татар.

12 грудня курултай проголосив створення Кримської Народної

Республіки (КНР), прийняв її Конституцію та оголосив себе Кримським
національним парламентом (до скликання Всеукраїнських Установчих
зборів). Він також сформував національний уряд (Директорію), який
очолив Челебі Челебієв. Так виникла перша у світі мусульманська
республіка. 8
УЦР визнала проголошення КНР як реалізацію прагнень основного
суб’єкта самовизначення. Реально взяти до своїх рук владу на півострові
уряд КНР не зміг. Влада в Криму після більшовицького перевороту в
Петрограді перейшла до новоствореної Ради народних представників —
«тимчасового вищого органу губернської влади». Представники
кримських татар й українського населення півострова в її складі
становили меншість. 

Більшовицька РНК Росії не хотіла визнавати жодної влади над

Кримом, крім своєї. За її вказівкою в ніч на 16 грудня 1917 р. кримські
більшовики здійснили заколот у Севастополі. 

Брестський (Берестейський) мирний договір 1918 р.

Проголошення незалежності ІV Універсалом допомогло у січні (лютому)

1918 року підписати у місті Брест мирну угоду між УНР та
Центральними державами.

За її умовами, Німеччина та Австро-Угорщина визнавали незалежність

УНР та Центральну Раду. До території УНР, що окреслили ІІІ Універсалом,
приєднувалися землі Холмщини та Берестейщини. Німецькі та австро-
угорські війська зобов'язувалися допомогти Центральній Раді у
відновленні влади та боротьбі з більшовиками.

В обмін на допомогу, Центральні держави попросили поставку більше

мільйона тонн продукції, зокрема зерна, цукру та м'яса. Німеччина та
Австро-Угорщина перебували на межі продовольчої кризи і тому мали
потребу скористатися ресурсами «житниці Європи».

8
Наприкінці лютого німецькі, австрійські та українські війська переходять у
наступ. Так само динамічно як займали українські міста, більшовики їх і
покидають. На початку березня Центральна Рада повертається до Києва.
Українські війська так розігналися, що аж зайняли Крим, але вимушені
були полишити його через розбіжності з німцями.

Кримська операція 1918 року — військовий похід спеціальної групи Армії

Української Народної Республіки на чолі з полковником Петром
Болбочаном у квітні 1918 року на Крим проти більшовиків з метою
встановлення на території півострова української влади та взяття під
контроль Чорноморського флоту.

22 квітня 1918 року в ході Кримської операції під проводом полковника

Петра Болбочана армія УНР форсувала Сиваш і звільнила від більшовиків
Джанкой, першу вузлову станцію в Криму. Завдяки цьому українська
армія отримала можливість для розгортання подальшого наступу та
раніше за німців дісталася Сімферополя. Перемоги було досягнуто з
мінімальними втратами.

Однак далі, через політичний конфлікт між керівництвом УНР і

союзниками Німецької імперії, війська УНР були змушені полишити
Крим, не дійшовши до Севастополя, як це було передбачено первісним
планом. Гетьман Павло Скоропадський саме завдяки акції Петра
Болбочана зміг приєднати Крим до України на правах автономії і
зберегти під українською владою Чорноморський флот. Але внаслідок
антигетьманського повстання наприкінці 1918-го всі здобутки в Криму
було втрачено.

_______________________________________________________________________________________________________________

Наче ж все непогано так складалося для Центральної Ради на початку

весни 1918 року. Проте, популярність Центральної Ради стрімко
наближалася до нуля. Багаті верстви дратувалися соціалістичними
ідеями, що декларували у своїх універсалах УЦР, бідніші верстви
дратувалися, що УЦР не могла їх виконати. Німці дратувалися від того, що
могли не отримати обіцяне зерно.

Спочатку, німецькі чиновники все активніше втручалися у діяльність

Центральної Ради. Потім зрозуміли, що з ними взагалі краще справи не
мати.

29 квітня 1918 року у Києві відбуваються одразу дві важливі події. На

своєму останньому засіданні, Центральна Рада приймає Конституцію
УНР, а Грушевського проголошують президентом УНР.
8
Того ж дня, в іншій точці столиці проголошують Українську Державу з
гетьманом Павлом Скоропадським на чолі. П'ятому Універсалу так і не
судилося бути написаним.

Володимир Антонов-Овсієнко — укр. радянський військовий діяч,

дипломат, брав участь у розробці плану воєнних дій проти УНР. У грудні
1917 р.. за допомогою військ захопив Харків, перетворивши його на центр
маріонеткового більшовицькою уряду в Україні; 1918 р. командував
наступом більшовиків на Україну; навесні 1918 р. — член Народного
Секретаріату, головнокомандувач військ Радянської України.

Микола Муравйов — колишній царський полковник, командуючий

більшовицькими військами, які наступали на Київ у січні 1918 р.

Юрій Коцюбинський — радянський партійний, державний і військовий

діяч, із грудня 1917р. входив до першого радянського уряду України.
Засновник, а потім народний секретар військових справ, боровся за
встановлення влади більшовиків в Україні, репресований.

Сергій Єфремов — дослідник літератури, публіцист, видавець, активний

громадський діяч; засновник Української демократично-радикальної
партії, Товариства українських поступовців, Української партії соціал-
федералістів. Заступник голови УЦР. У 1930 р. репресований за справою
СВУ.

Володимир Винниченко — член ЦР, голова Генерального Секретаріату і

генеральний секретар внутрішніх справу. У 1918 р. очолив опозиційний до
гетьманського режиму Український національний союз, голова
Директорії, через суперечності в Симоном Петлюрою подав у відставку
та виїхав за кордон.

Петро Болбочан --- очільник Кримської операції проти більшовиків з

метою встановлення на території півострова української влади та взяття
під контроль Чорноморського флоту.

Номан Челебіджіхан --- Челебі Челебієв; один із організаторів Курултаю

(грудень 1917), перший голова уряду проголошеної в 1917 році Кримської
народної республіки.

Більшовизм — революційна марксистська течія політичної думки і

політичний режим, пов'язаний з формуванням жорстко централізованої,
згуртованої і дисциплінованої партії соціальної революції, яка орієнтована
на повалення існуючого капіталістичного державного ладу, захоплення
влади і встановлення «диктатури пролетаріату»
8
 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1.Зображені світлини є свідченням

А вступу військ Директорії в Київ.

Б процесу українізації частин російської армії.

В проголошення П. Скоропадського гетьманом України.

Г формування легіону Українських січових стрільців.

2. Проаналізуйте фрагмент історичного документа

«У Петрограді відбулися криваві події, які загрожують загибелі

завоювань революції. Частина населення Петрограда, керована
більшовиками, збройним шляхом ліквідувала Тимчасовий Уряд і хоче
нав'язати свою волю Російській Республіці. Ми закликаємо рішуче
боротися з будь-якими спробами підтримання петроградського
повстання. Громадяни України! Покажіть себе вірними захисниками
свободи й ворогами анархії, яка може віддалити скликання
Всеросійських й Українських Установчих Зборів і навіть призвести до
загибелі рідного краю...»

Яка владна інституція звернулася із цитованою відозвою до населення

України?

А Рада Міністрів

Б Штаб Київського військового округу

В Генеральний Секретаріат

Г Рада Народних Комісарів

3.До кого звертався С. Єфремов із «Листом без конверта» (19 лютого

1918 р.), уривок з якого процитовано: «Серед імен, власники яких
нахвалялись обернути Київ в руїну… одне ім’я спиняє на собі увагу, від
якого найбільшим жахом віє. Це ваше ім’я. …серце України в залізних
лещатах задушила людина, яка носить прізвище… великого художника,
що служив рідному краєві своїм майстерним пером… Я знав і любив
вашого батька. Але я, не вагаючись, кажу: яке щастя, що він помер, як
добре, що його очі не бачили й уші не чули, як син бомбардує красу
землі нашої і кладе в домовину українську волю!»? 8
А Дмитра Антоновича

Б Юрія Коцюбинського

В Остапа Лисенка

Г Тараса Франка

4.Установіть відповідність між документом Української Центральної Ради

та уривком із нього.

1 Перший Універсал

2 Другий Універсал

3 Третій Універсал

4 Четвертий Універсал

А «Однині Україна стає Українською Народною Республікою. Не

відділяючись від республіки Російської,.. ми твердо станемо на нашій
землі…»

Б «…не розриваючи з державою Російською, хай народ український на

своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад
на Вкраїні дають вибрані…Всенародні Українські 3бори (Сойм)...»

В «…ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення

автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання…»

Г «Неможливо одночасно визнавати право на самовизначення і

водночас робити грубий замах на це право… як це робить Рада
Народних Комісарів щодо Народної Української Республіки…»

Д «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною…

суверенною державою українського народу…»

5.Якого договору стосується цитований документ?

«Строго таємно. З огляду на сучасний брак харчових продуктів… мир з

Україною мусить бути підписаний якнайскоріше… На випадок, якби
Україна попросила військової допомоги проти російських максималістів,
то таке прохання можливо задовольнити. За це Україна зобов’язується
до якнайскорішої поставки хліба…»

А Варшавського договору між Директорією УНР і Польською

Республікою

Б Ризького договору між Польщею та радянськими республіками

В Брест-Литовського договору між УНР, Німеччиною та її союзниками

Г Договору між Українською Державою та Всевеликим Військом

Донським

8
6.Якому діячеві належать такі факти біографії:

«Позитивно сприйнявши повалення царизму революцією 1917 р., став

одним із ініціаторів створення Української Центральної Ради (УЦР). Став
заступником голови УЦР, членом Малої ради, генеральним секретарем
міжнаціональних справ у Генеральному секретаріаті УЦР. У червні 1917
р. очолив Українську партію соціалістів-федералістів»?

А С. Єфремову

Б В. Винниченку

В М. Міхновському

Г С. Петлюрі

7. У який період Української революції створено цитовані документи?

1. «…У разі неодержання задовільної відповіді …протягом 48 годин, Рада

Народних Комісарів вважатиме Раду в стані відкритої війни проти
Радянської влади в Росії і на Україні».

2. «…Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від

кого не залежною, вільною, суверенною державою українського
народу…»

А березень – серпень 1917 р.

Б серпень – листопад 1917 р.

В листопад – грудень 1917 р.

Г грудень 1917 р. – січень 1918 р.

8.Скликання І Всеукраїнського з’їзду рад ініційовано більшовиками з

метою

А усунення Української Центральної Ради (УЦР) від влади.

Б подолання чергового конфлікту УЦР з Тимчасовим урядом Росії.

В ратифікації умов Берестейського (Брестського) миру з державами

Четверного союзу.

Г протидії поширенню корніловського заколоту на території України.

9.Укажіть документ, у якому Українська Центральна Рада вперше

сформулювала широку програму соціально-економічних перетворень.

А Перший Універсал

Б Другий Універсал

В Третій Універсал

Г Четвертий Універсал