ТЕМА.

ДРУГА ВІЙНА
БІЛЬШОВИЦЬКОЇ РОСІЇ З УНР.
«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ»

1.Друга війна більшовицької Росії з УНР.

2.Більшовицько – російська окупація
України. «Воєнний комунізм».
3.Антибільшовицький повстанський рух.
4.Український націонал – комунізм.
 1. Друга війна більшовицької Росії з УНР

 13 листопада 1918 р. Після поразки Німеччини в Першій світовій війні більшовики

розірвали Брестську мирну угоду РСФРР зняла з себе зобов’язання не втручатися у
внутрішні справи України і розпочала наступ в Україну. В Україну наступали війська під
командуванням В. Антонова-Овсієнка.
 28 листопада 1918 р. більшовицький керівний центр затвердив Тимчасовий робітничо-
селянський уряд України в м. Суджа Курської губернії. Його очолив Г. .П’ятаков, а згодом
— X. Раковський.

Х. Раковський
В. Антонов-Овсієнко
 1. Друга війна більшовицької Росії з УНР

24 грудня 1918 року Наркомат опублікував Циркуляр, в якому заявили,

що не визнають Україну самостійною державою.

3 січня 1918 року – радянські війська зайняли Харків, куди і переїхав

Тимчасовий робітничо-селянський уряд України.

6 січня 1918 – проголошення Української Соціалістичної Радянської

Республіки.

Директорія дипломатичним шляхом не змогла зупинити наступ

більшовиків і 16 січня 1919 року оголосила стан війни РСФРР.
 1. Друга війна більшовицької Росії з УНР

Після вимушеного переїзду з Києва до Вінниці Директорія розпочала переговори з

Антантою, спрямовані на укладення негайної угоди. Делегація провідних
міністрів УНР зустрілася з французьким командуванням і вислухала такі
ультимативні вимоги: реорганізувати уряд УНР і саму Директорію, вилучивши
з її складу представників соціалістичних партій, поміж них В. Винниченка і С.
Петлюру; відмовитися од "більшовицької" Соціально-економічної політики;
реорганізувати армію УНР (у стислі терміни збільшити її до 300 тис. чоловік і
підпорядкувати союзному командуванню нарівні з Добровольчою армією
Денікіна). Але згоди Директорія та делегація Антанти так і не дійшли.

Замість того, щоб вийти з Директорії, С. Петлюра заявив про припинення свого
членства в соціал-демократичній партії, Винниченко вийшов з Директорії й
передав повноваження її голови Петлюрі.

Чехівський подав у відставку, і на посаді голови уряду його замінив Осталенко.

Формально Директорія функціонувала й надалі. Фактично ж Андрієвський,
Макаренко і Швець були статистами. Вони тільки маскували одноособову
владу Петлюри.
 1. Друга війна більшовицької Росії з УНР

Лютий 1919 року – спроба

5 лютого 1919 Директорї знайти спільну мову з
країнами Антанти для спільної
року – вступ боротьби з більшовизмом.
Реорганізація Директорії, уряду,
більшовицьких відмова від «соціалістичних
військ до Києва елементів. Поразка та евакуація
військ Антанти з Півдня України.
Березень 1919 року-
втрата Директорією
контролю над
територією України
Квітень 1919 року –
більшовики зайняли
Крим
 1. Друга війна більшовицької Росії з УНР

Зовнішньополітичний фактор - Наявність великої кількості

війська Антанти, висаджені на селянських добровольчих загонів
Півдні України підтримували на чолі з отаманами, що діяли
білогвардійців. розрізнено.

Причини
падіння
Директорії
Відсутність єдності всередині Директорія не зуміла організувати
Директорії, особисте міцну армію та вирішити
протистояння В. Винниченка та соціально-економічні проблеми,
С. Петлюри. щоб схилити до себе населення
України.
2. Більшовицько – російська окупація України.

29 січня 1919 року –

перейменування Тимчасового
робітничо-селянського уряду
України в Раду народних
комісарів – РНК, яку очолив
Х. Раковський.
Навесні 1919 р. на
переважній частині
України встановлено
радянську владу.

У 1919 р. радянська
влада в Україні
проіснувала сім місяців.
2. Більшовицько – російська окупація України.

10 березня 1919 року – перша Конституція УСРР:

 закріплювала диктатуру пролетаріату, свобода слова, зібрань лише для
трудового народу, скасування приватної власності тощо.
 УСРР є суверенною республікою у складі РСФРР;
 форма державного правління - радянська республіка у формі диктатури
робітничого класу;
 - УСРР готова у разі перемоги світової соціалістичної революції (більшовики
були впевнені, що вона відбудеться в недалекому майбутньому) увійти до
складу Єдиної Міжнародної Соціалістичної Радянської Республіки.

Насправді, УСРР на практиці не була суверенною

державою. Державний апарат УСРР створювався
як продовження відповідних структур радянської
Росії. Україна не мала власного бюджету та армії,
залізниці та господарство.
 “Воєнний комунізм”
«Воєнний комунізм» - система надзвичайних заходів керування економікою, що
проводилася більшовиками в 1918-1921 pp. (з 1919 р. - в Україні).

Метою політики «воєнного комунізму» були:

 побудова комунізму насильницькими методами,
 мобілізація ресурсів для боротьби з противниками радянської влади,

 підготовка до світової соціалістичної революції

 Забезпечення продовольством Червоної Армії та міста.

Політика «воєнного комунізму» містила в собі:

 одержавлення економіки, припинення товарно-грошових відносин,

 введення продрозкладки (примусове вилучення продовольства у селянства),

 загальної трудової повинності,
 введення зрівняльної оплати праці,
 Мілітаризація суспільства, скасування комунальних платежів, плати за проїзд в
транспорті тощо.
 2.“Воєнний комунізм” на селі

Вводилась створювали робилися

продрозкладка спроби
- обов'язок Комнезами -
селян у
Заборонялась запровадити
примусовому
комітети оренда та колективні
порядку незаможних форми
наймана праця
здавати запаси селян господарства
зерна та інших (комуни).
с/г товарів за
державними
(украй
низькими)
розцінками
 2.“Воєнний комунізм”
(промисловість, торгівля)
 Націоналізація промисловості
 встановлена державна монополія на торгівлю
найважливішими товарами - цукром, чаєм,
сіллю, вугіллям, металом тощо
 загальну трудову повинність, трудову
мобілізацію
 торгівля була заборонена, здійснювався прямий
продуктообмін
 вводилася карткова система розподілу товарів і
продуктів.
 Червоний терор
У 1919 р. була створена Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК),
яку з квітня 1919 р. очолив Мартин Лацис. Створювалися
«народні суди» й революційні трибунали, робітничо-селянська
міліція.
Фізично знищувалися «класові вороги»: поміщики, капіталісти,
офіцери царської армії, члени антирадянських партій,
священики, представники інтелігенції, селяни та ін. Правові і
моральні норми не бралися до уваги.
Методами «червоного терору» були:
 військова блокада,

 захоплення заручників,

 кругова порука,

 виселення сімей,

 масові страти.
 Червоний терор
М. Лацис
Громадянська війна зобов’язувала будувати
все життя по-воєнному. Лише така політика
могла забезпечити пролетаріатові міцний
тил і непереможний фронт.
Історія СРСР (вид-во 1948 року)
“Ми не ведемо боротьбу
проти окремих осіб. Ми
винищуємо буржуазію як клас.
Не шукайте під час слідства
матеріалів і доказів того, що
звинувачений діяв словом і
ділом проти рад. Перше
питання, яке ви повинні йому
поставити – до якого класу він
належить… У цьому і полягає
сенс і суть червоного терору”
Витяг зі статті М. Лациса в
журналі “Красний терор”
 Червоний терор
“Чевоний терор поєднав ідеологічну одержимість більшовиків і народну
культуру насильства. Чекісти стали синтезом цього процесу. Деморалізовані
солдати і матроси, котрі втратили будь яку міру у своїй ненависті до людей в
окулярах, інтелігенції, лібералів і заможних; люди, для яких світ був театром
безупинного насильства, злочинці, хулігани та психічно хворі – ось з кого
рекрутували ЧК.”
Й. Баберовскі “Червоний терор”(2007)

“Більшовики самі зізнавалися у своїх

злочинах. Кожну розстрільну акцію було
відзначено в комуністичній пресі, а імена
жерт – опубліковано. Сам Ленін спонукав
катів із ЧК до високої продуктивності у справі
винищення ворогів.”
3. Антибільшовицький повстанський рух

Причини селянських антирадянських повстань –політика “воєнного

комунізму”, Червоний терор.
Цікаво, що отамани спочатку влилися в Червону Армія і боролися
проти Директорії, а потім очолили боротьбу проти більшовиків.

У травні 1919 р. отаман . Отаман Григор’єв мав 29

Загони Н. Махна діяли на
Зелений (Д. Терпило) мав тис. бійців. На Полтавщині
їх було розгромлено. Катеринославщині (до 50
загони чисельністю 12
тис. осіб). Н. Махно
тис. душ. Вони діяли в У липні 1919 р. він протримався до серпня
районі Обухова, Трипілля спробував приєднатися
1921 p., демонструючи
Переяслава і Золотоноші. до махновців, але був унікальні форми й методи
Повстання придушене страчений за наказом Н. партизанської боротьби
радянською армією. Махн а.
 4 . Український націонал-комунізм

Націонал – комунізм – це поєднання

комуністичних ідей з національним рухом.

Причини появи українського націонал-комунізму:

1. нерозривним зв'язком попереднього національного руху з соціалізмом
2. порушенням політичних і національно-культурницьких прав Української
Радянської Республіки з боку більшовицької Росії.

Особливості українського націонал-комунізму:

визнання Української Соціалістичної Радянської Республіки як держави
трудящих;
визнання комунізму як прогресивного ладу, в межах якого можна реалізувати
національне-державницький ідеал;
підтримка ідеї федерації незалежних державних республік.
4 . Український націонал-комунізм

Основна праця «національного» комунізму -

трактат Сергія Мазлаха і Василя Шахрая «До
хвилі (Що діється на Україні і з Україною)»:

✓Обстоювали незалежність Комуністичної

партії України
✓Критикували декларативність суверенності
України в складі Радянської Росії
✓Виступали за справжню федерацію УСРР в
складі Росії
 4 . Український націонал-комунізм

В. Винниченко поділяв ідею утворення федерації

радянських республік, але гостро критикував реальні дії
більшовиків.
М. Хвильовий вважав, що комунізм можна реалізувати на
національному грунті, відкинувши «російський шлях»
розвитку у культурній сфері. На перший план ставив
європейську Людину-творця історії.
О. Шумський та М. Скрипник - члени член ЦК КП(б)У, були
наркомами освіти УСРР, активно проводив політику
українізації, виступали за розвиток і поглиблення
національного відродження
Карикатура 1919 року