Тема 25.

Західноукраїнські землі

Західноукраїнські землі опинилися на початку 20-х рр. ХХ ст. у складі трьох держав: Східна Галичина у складі Польщі,
Північна Буковина та Південна Бессарабія у складі Румунії, Закарпаття у складі Чехословаччини.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У 20-30-ті рр. ХХ ст.

Політична сфера

- відсутність органів самоврядування;

- заборона українським представникам обіймати адміністративні посади в державі, керівні посади в армії;
- обмеження політичних прав українців.

Економічна сфера

- колоніальний характер економіки;

- панівне становище іноземного капіталу;
- переважання аграрного сектора;
- екстенсивний характер сільського господарства
- малоземелля та безземелля селян;
- міграція та еміграція населення як результат безземелля та безробіття;
- розвиток кооперативного руху.
Екстенсивний розвиток – розвиток економіки, який характеризується збільшенням кількості продукції, що випускається, за
рахунок збільшення витрат людської праці, сировини та матеріалів.
Національне життя
- асиміляція українського населення;
- обмеження у сфері освіти та культури;
- національне гноблення українського населення.
Асиміляція – добровільний або вимушений процес розчинення (втрати) мови, традицій раніше самостійного народу (етносу) чи
якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу. Засіб досягнення етнічної однорідності.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ПОЛЬЩІ

- Перебування у складі Польщі Східної Галичини, Західної Волині, Західного Полісся, Холмщини, Підляшшя, Посяння,
Лемківщини.
- Поділ польських земель на корінні польські землі («А») та окраїнні – переважно українські й білоруські землі («Б»); перші –
отримували дешеві кредити і державну підтримку, другі — використовувалися як ринок збуту, джерело дешевої сировини та
робочої сили й надавалися польським осадникам – колоністам.
Осадники – назва польських колоністів на західноукраїнських землях, що були під польською окупацією у 1919 – 1939 рр.
- Політика полонізації (зокрема зміна назви Східної Галичини на Малопольщу, закриття українських шкіл, квота на вступ
українців до Львівського університету та інших вищих навчальних закладів). Протягом 1921 – 1925 рр. у Львові діяв Таємний
український університет – український нелегальний вищий навчальний заклад, що діяв в умовах польської окупації.
- Політика «пацифікації»
Пацифікація («умиротворення українського народу») – офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського
населення Галичини, проведених урядом Польщі восени 1930 р. як реакція на дії українських терористів ОУН.

Політичні партії та організації Східної Галичини

Назва Дата Лідери Ідеї та діяльність

Комуністична 1919 р. А.Бараль (Савка), Визволення Західної України шляхом

партія Західної М.Заячківський (Косар), соціалістичної революції, приєднання до
України (КПЗУ) Й.Крілик (Васильків) радянської України.

Українське 1925 р. Д.Левицький, С.Баран, Наймасовіша українська політична

національно- В.Мудрий, організація Галичини. Створення
демократичне М.Рудницький незалежної соборної України мирним
об’єднання (УНДО) шляхом на демократичних засадах; захист
інтересів українського населення;
культурно-просвітницька організація.

Українська соціал- 1926 р. Л.Бачинський, С.Макух, Здобуття незалежності України легальними

радикальна партія М.Стахів методами, соціалістичні перетворення.
(УСРП) (об’єднання
УРП та УПСР)

Українська липень Є.Коновалець Створення Української соборної держави

військова 1920 р. шляхом загальнонаціонального повстання
організація (УВО) українського народу.
 Організація 1929 р. Є.Коновалець, Створення Української соборної держави
українських С.Бандера шляхом загальнонаціонального повстання
націоналістів (ОУН) українського народу; використання
(на основі УВО) терористичних методів боротьби;
ідеологічна основа – інтегральний
націоналізм Д.Донцова.
Інтегральний націоналізм – націоналістична ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й проповідувала рішучі дії
заради національних інтересів. Автором інтегрального націоналізму був Д.Донцов.
Основні ідеї інтегрального (чинного) націоналізму:
- Визволення України та створення української самостійної держави.
- Воля до життя, до влади, рішучість у боротьбі за здійснення проголошеної мети.
- «Творче насильство ініціативної меншості» – лідерів, фанатів справи, які організують народ і поведуть його за собою.
- Аморальність – національна ідея вища за загальнолюдські цінності, вона понад усе.
- Відсутність вказівок щодо майбутнього політичного та соціально-економічного устрою української держави.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РУМУНІЇ

- Перебування у складі Румунії Північної Буковини, Ізмаїльського, Акерманського, Хотинського повітів Бессарабії, а також
українського населення румунського повіту Мармарош.
- Найгірше становище українських земель.
- Переселення румунських колоністів на землі Північної Буковини.
- Запровадження воєнного стану на окупованих українських територіях (1918—1928 рр.).
- Політика румунізації.
- Закриття українських шкіл, ліквідація української кафедри в Чернівецькому університеті, заборона на ввезення українських
книжок тощо.
- Переслідування Української церкви.
- Антирумунські повстання українців (Хотинське 1919 р., Татарбунарське 1924 р.).
- Відсутність умов для легальної політичної діяльності.
- Діяльність (із 1918 р.) Комуністичної партії Буковини, лідерами якої були С. Канюк, В. Гаврилюк (нелегальна діяльність, злиття
з Комуністичною партією Румунії у 1926 р.).
- Діяльність із 1927 р. єдиної легальної партії Українська національна партія(УНП) на чолі з В. Залозецьким (шукали компроміс із
урядом Румунії, здобули декілька місць у румунському парламенті).
- Виділення з УНП радикального крила на чолі з О. Зибачинським (нелегальна діяльність конспіративних груп за зразком
оунівських).
- 1938 р. – установлення в Румунії військової диктатури, заборона всіх політичних партій.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ

- Перебування у складі Чехословаччини Закарпаття.

- Найкраще становище українських земель.
Більш сприятливі, ніж в інших державах, умови для економічного розвитку, хоча капіталовкладення недостатні.
- Намагання чеської влади вирішити проблеми в аграрному секторі шляхом передачі селянам окремих земель угорських поміщиків.
- Заснування українських шкіл, гімназій.
- Діяльність «Просвіт».
- Створення українських театральних осередків, хорів тощо.
- Невиконання чеським урядом зобов’язання надати автономні права українцям.
- Відсутність суто українських політичних партій.

Проголошення Карпатської України

30 вересня 1938 р. – Мюнхенська змова Німеччини з іншими європейськими державами (Франції, Великобританії), яка поклала
початок розчленуванню Чехословаччини. Чехословаччина перестає існувати як незалежна держава.
11 жовтня 1938 р. – надання автономії Підкарпатській Русі (офіційна назва Закарпаття). Голова автономного уряду – А.
Волошин.
2 листопада 1938 р. – Віденський арбітраж, за рішенням якого частина території Закарпаття передавалася Угорщині.
Український уряд переїхав до Хусту.
30 грудня 1938 р. – зміна назви «Підкарпатська Русь» на «Карпатська Україна». Проведення низки реформ (українізація
адміністративної влади та освіти, початок створення збройних сил – «Карпатської Січі», вибори до Сейму тощо).
14 березня 1939 р. – початок окупації Закарпаття угорськими військами.
15 березня 1939 р. – проголошення незалежності Карпатської України,обрання президентом А. Волошина (столиця – Хуст,
прапор – синьо-жовтий, армія – Карпатська Січ).
Кінець березня 1939 р. – остаточна окупація території Закарпаття угорськими військами.
Таким чином, у 1939 р. українські землі були у складі таких трьох держав:Східна Галичина у складі Польщі, Північна Буковина
та Південна Бессарабія у складі Румунії, Закарпаття у складі Угорщини.
Визначте українські території, які були у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. Знайдіть територію Карпатської України
(Підкарпатської Русі). Знайдіть місце Татарбунарського повстання 1924 р.