1

Українські землі на початку ХХ ст.

( 1900 – 1913 рр.)

1. Політичні  Перша політична партія створена у Харкові у 1900 р. –

партії Революційна Українська Партія (РУП).
Наддніпрянської
України  Засновники: Дмитро Антонович;
Боніфацій Камінський;
Михайло Русов;
Микола Міхновський.
 Програма: «Самостійна Україна». (Автор Міхновський)
1. Державна самостійність – головна мета існування
нації.
2. Боротьба кривава і безпощадна. Хто не з нами той
проти нас – «Україна для українців!».
3. Ідея Соборності України – «Одна, єдина Україна від
Карпат по Кавказькі гори».

 1902 р. – відбувся перший розкол РУП, з партії вийшли

прибічники Міхновського, які проголосили створення
Української Народної Партії (УНП), або Народної
Української партії (НУП) – самостійники.
В основі розколу лежало ставлення до національного
питання. Лідери РУП, які орієнтувалися на роботу серед
селянства головний акцент робили на вирішені соціально-
економічних питань і демократичних реформ, а в
національному обмежилися вимогою національно-
територіальної автономії України. Для УНП – головна
мета незалежність України.
Міхновський пише працю: «Декалог українського
націоналіста», в якій викладені ідеї крайнього,
радикального українського націоналізму.

 1903 р. – другий розкол РУП – утворилася Соціалістична

 2
Партія України.(Прибічники Ярошевського).
 1904 р. – третій розкол РУП – утворилася Українська
Соціал-Демократична Спілка. Лідери: М. Меленевський,
Скоропис-Йолтуховський.
Згодом УСДС влилася до лав Російської Соціал-
Демократичної Робітничої Партії (меньшовиків)
(РСДРП(м)). В своїй програмі меншовики не ставили
вирішення українського національного питання.

 1905 р. – на базі РУП було проголошено створення

Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії
(УСДРП).
 Лідери : Володимир Винниченко;
Симон Петлюра.
Ставку робили на робітничий клас. В своїй ідеології
поєднували марксистське вчення про пролетарську
революцію з вирішенням українського національного
питання на платформі національно-територіальної
автономії.

Р У П 1900 р., Харків.

1902 р. 1903 р. 1904 р. 1905 р.
УНП СПУ УСДС УСДРП
(Міхновський) (Ярошевський) (Меленевський (Винниченко,
«самостійники». ) Петлюра).
Незалежність Нац-тер.
України. автономія
України.

 1904 р. – Загальна Українська Безпартійна Організація

(ЗУБО) проголосила створення Української
Демократичної Партії (УДП).
 Лідер: Євген Чикаленко.
 Вимога національно-територіальної автономії.
Відкидали революційний шлях боротьби.
 3
 В майбутньому форма правління – конституційна
монархія.

 1904 р. – із УДП вийшли прибічники Сергія Єфремова і

проголосили створення Української Радикальної Партії
(УРП).

 1905 р. – УДП і УРП об’єдналися в Українську

Радикально-Демократичну партію на платформі
національно-територіальної автономії.

2. Українські  Причини революції :

землі в першій  В аграрній сфері - наявність поміщицького
російській землеволодіння, викупні платежі за землю, неврожайні
демократичній роки.
революції  В промисловості – нещадна експлуатація праці
(1905 – 1907 рр.) капіталом, фактично відсутнє робітниче і соціальне
законодавство, економічна депресія 1900 – 1903 рр. і
як наслідок масове безробіття і погіршення
матеріального становища робітничого класу.
 В суспільно-політичній сфері – царський абсолютизм,
відсутність будь-яких демократичних прав і свобод.
 Поразка Росії у війні з Японією 1904-1905 рр.
 Нездатність самодержавного режиму здійснити
реформи.
 Невирішеність національного питання – «Росія –
тюрма народів».
 Наявність ліво-радикальних політичних сил, які робили
ставку на революційний розвиток подій.

 Привід – розстріл урядовими військами мирної

демонстрації в Петербурзі 9. 01. 1905 р. («Кривава неділя»).

Збройні  Червень 1905 р. – повстання на Чорноморському флоті

повстання на в Одесі на панцернику «Потьомкін». Привід – неякісні
 4
Україні продукти харчування. Очолили матроси Вакуленчук і
Матюшенко. Однак команди інших кораблів не
підтримали. «Потьомкін» вимушений був зайти в
румунський порт Констанцу, де команда була
інтернована.

 Листопад 1905 р. – повстання 12-ти корабельних команд

на Севастопольському рейді. Очолив лейтенант Петро
Шмідт на флагмані - крейсер «Очаків».

 Листопад 1905 р. – повстання саперів в Києві під

командуванням поручика Жаданівського.

 Грудень 1905 р. – найбільше робітниче повстання в

Донбаському регіоні (Макіївка, Горлівка).

 Найбільші селянські повстання:

 Жовтень 1905 р. – в селі Вихвостові на Чернігівщині.
(Ця подія знайшла своє відображення в класичному
творі М. Коцюбинського «Fata morgana”).
Поступки  Грудень 1905 р. – в селі Великі Сорочинці на
самодержавства Полтавщині. (Описане Короленком в оповіданні
«Сорочинська трагедія»).

 17. 10. 1905 р. Микола ІІ підписав маніфест за яким

проголошувалися демократичні права і свободи,
призначалися вибори до представницького органу –
Державної Думи.
Наслідки: підприємці і частина ліберальної інтелігенції
радо зустріли маніфест. Були утворені буржуазно-
демократичні партії: «Союз 17 октября» («октябрысты»)
і Партия Конституционных Демократов («кадеты»).

Активізація  Революція ліквідувала дію «Валуєвського циркуляра» і

українського «Емського указу», як наслідок поява української преси.
 5
національного (Перша українська газета – «Хлібороб», видавалася в
руху Лубнах) 1905 р.
 Виникнення культурно-просвітніх організацій -
«Просвіт». (Перша «Просвіта в Наддніпрянській
Україні виникла в Катеринославі у 1905 р.).

 Розвиток кооперативного руху.

 Політизація українського національного руху – всі

українські політичні і громадські організації ставлять
вимогу національно-територіальної автономії України.

 Були скасовані викупні платежі селян за землю.

Були представлені в І-й і ІІ-й Державних Думах у 1906 і

Українські 1907 роках. Очолював відомий земський діяч, адвокат з
парламентські Чернігівщини – Ілля Шраг. Головна вимога –
громади в національно-територіальна автономія України,
Державних українізація всіх сфер життя. В І-й Державній Думі
Думах парламентська громада видавала часопис «Украинский
весник, в Другій – «Рідна справа», «Вісті з Думи».

 Українські селяни-депутати ввійшли до фракції

«Трудовиків» - вимагали ліквідації поміщицького
землеволодіння і викупних платежів за землю.

 3. 06. 1907 р. ІІ-а Державна Дума була розпущена

(«третьочервневий переворот»), що вважається
остаточною поразкою революції. Видано новий
реакційний виборчий закон.
 В ІІІ-й і ІV-й Державних Думах Українських
парламентських громад не існувало.

3. Столипінська  Петро Аркадійович Столипін - міністр внутрішніх

аграрна реформа справ Російської імперії у 1906 -1911 рр.
 6

 Головна мета реформи: розширити соціальну опору

самодержавства - перетворити селянина із стихійного
«бунтаря-революціонера» в оплот російського
монархізму Для цього необхідно покращити його
матеріальне становище.
 Складові реформи:
 Право виходу селян із общини. (Община стримувала
підприємницьку діяльність селян, консервувала
патріархальність побуту і бідність).
 Селяни що виходили з общини отримували землю
яку обробляли у приватну власність одним масивом
– відруб. Якщо в межах села вільних земель не було,
то земля надавалась за межами – створювалося
хутірське господарство.
 Сприяння переселенню селян із густозаселених
губерній на Далекий Схід, Південний Сибір,
Північний Казахстан з метою подолання проблеми
малоземелля.
 Результати реформи були неоднозначні:
1. Остаточно зруйнувати общинні традиції не
вдалося. Так як общині традиції на Україні були
слабкі, то відсоток селян, які вийшли із общини був
вищий ніж в Російських губерніях. (Найбільше селян
вийшло із общини на Правобережній Україні).

2. Україну залишило близько 1,2 млн. селян, які в

пошуках кращої долі переселились на Далекий Схід –
«Зелений клин», Північний Казахстан – «Сірий
клин». Однак, в зв’язку з існуванням поміщицького
землеволодіння проблема малоземелля селянства
подолана не була.

3. Значно покращилася агрокультура, більш інтенсивно

впроваджувалася техніка, передові агротехнології.
 7

4. Збільшився валовий збір зернових. Перед початком

Першої світової війни український хліб почав
витісняти з європейського ринку американський.

5. Посилюється процес майнової диференціації

селянства. Реформою в повній мірі скористалося
заможне селянство.

 Столипінські реформи, окрім змін в аграрній сфері

передбачали реформування місцевого самоврядування,
введення загальної початкової освіти, та інші заходи з
метою подолання в майбутньому революційних криз.
(Після вбивства Столипіна в Києві у 1911 р. терористом
Багровим реформи фактично були згорнуті).

4. Столипінська  Була направлена проти учасників революційного руху.

політична Найбільший судовий процес над учасниками робітничого
реакція повстання в Донбасі – засуджено понад 200 чоловік.
Введення військово-польових судів.

 Найбільшою небезпекою для цілісності Російської

імперії, Столипін вважав український національний
рух, який трактувався як політичний сепаратизм. Тому
після поразки революції:
 діяльність Просвіт була фактично зліквідована;
 закрита українська преса;
 діяльність всіх політичних організацій заборонена;
 20. 01. 1910 р. Столипін підписав циркуляр за яким
українська нація була прирівняна до інородців,
тобто могла мати права як народи Крайньої
Півночі і Далекого Сходу.
 Підтримка чорносотенних організацій. («Чорна
сотня» - російська ультрошовіністична організація,
що підтримувала царський абсолютизм.
 8
Чорносотенці заперечували існування окремішніх
українського і білоруського народів, були
войовничими антисемітами. Одне із гасел – «Бий
жидів, спасай Росію». По всій країні було
влаштовано цілий ряд єврейських погромів.
Показовим став судовий процес в Києві над євреєм
Менделем Бейлісом у 1913 р., безпідставно
звинуваченого у ритуальному вбивстві православного
хлопчика – так звана «Справа Бейліса»
 Такими заходами, український національний рух фактично
було зведено до стану середини ХІХ ст., тобто до
культурно-просвітницької діяльності.

5. Утворення  У 1908 р. представники Української Радикально-

Товариства Демократичної партії, Української Соціал-Демократичної
Українських Робітничої Партії, громадських організацій утворили
Поступовців Товариство Українських Поступовців (ТУП).

 ТУП була єдиною легальною українською організацією,

що в рамках жорстокої реакції відстоювала
національно-культурні права української нації.

Політична програма ТУПу включала три головні вимоги:

1. парламентаризм;
2. федеративна перебудова Росії;
3. національно-територіальна автономія України в
майбутній Російській Федерації.

 ТУП на виборах до ІІІ і ІV Державних Дум підтримувала

депутатів від загальноросійської конституційно-
демократичної партії (кадети), які, відкидаючи політичні
вимоги українства, погодилися відстоювати культурні
права української нації.

6. Прояви  1912 р. – помер відомий український композитор

 9
українського Микола Лисенко. Його похорони перетворилися на 100
національного тисячну демонстрацію українства. Це був перший
руху в умовах масовий виступ українців, що демонстрували свою незгоду
реакції з національною політикою царату.

 1914 р. російський уряд заборонив проводити масові

заходи з приводу відзначення сторіччя з дня народження
Тараса Шевченка, що викликало масові акції протесту по
всій Україні.

7. Події на  На початку ХХ ст. головною вимогою західних

Західно- українців до австрійського уряду було загальне виборче
українських право. У 1902 р. під час хліборобського страйку селяни
землях окрім економічних вимог добивалися загального виборчого
права.

 1907 р. – австрійський уряд під тиском цих вимог

вимушений був здійснити парламентську реформу і
ввести загальне виборче право в імперії для чоловіків,
що збільшило представництво українців в парламенті.
Один із лідерів українських народовців Юліан Романчук
був заступником голови австрійського парламенту.

 В Галицькому сеймі між українцями і поляками точилася

гостра боротьба за представництво. У 1908 р., в знак
протесту фальсифікацій виборів, український студент
Мирослав Січинский здійснив замах на життя
намісника Галичини Анджея Потоцького.

 Великого резонансу набрала боротьба за окремий

український університет у Львові. Австрійський уряд
вимушений був погодитися на його відкриття у 1916 р.,
однак цьому завадила Перша світова війна.

 1894 р. – для патріотичного виховання української

 10
молоді у Львові було засновано спортивно-
фізкультурну організацію «Сокіл». Тривалий час її
керівником був педагог Іван Боберський.

 1900 р – виникла організація «Січ». Лідер та засновник

К. Трильовський.

 1911 р. – учні львівських шкіл створюють воєнізовану

організацію «Пласт».

 В кінці ХІХ ст., за словами Грушевського Східна

Галичина стала «Українським П’ємонтом» - тобто
осередком українського національного руху – тут діяли
легальні українські політичні партії, що ставили за
мету досягнення незалежності і соборності України,
громадські організації, існувала українська преса.