ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Відповіді
10 клас

I. Завдання. Вирішіть тестові рядки. Визначте зайве у рядку (2 бали). Поясніть

свій вибір (3 бали).
1. УСДРП, УПСР, УНДП, УПСФ.
Украї́нська соціа́л-демократи́чна робітни́ча па́ртія — виникла в грудні 1905
з Революційної української партії (РУП); визнавала марксистську ідеологію;
складалася з інтелігенції, почасти з робітників і селян. Підкреслюючи
національні питання і домагаючися автономії України, УСДРП вела свою
діяльність незалежно від Російської Соціал-Демократичної Робітничої Партії,
Украї́нська па́ртія соціалі́стів-революціоне́рів (УПСР), популярна назва:
есери, уесери (неонародники) — політична партія, що відбивала інтереси
українського селянства, споріднена з російською партією соціалістів
революціонерів.

ЗАЙВЕ-Українська національно-демократична партія (УНДП) — заснована

в грудні 1899 року у Львові з колишніх членів Української радикальної партії.

Украї́нська па́ртія соціалі́стів-федералі́стів (УПСФ, популярно — есефи) —

ліберально-демократична партія, що оформилася у червні 1917 року з колишніх
членів Української Демократично-Радикальної Партії (1905 — 1908) та
Товариства Українських Поступовців (1908 — 1917), які після з'їзду ТУП 7 — 8
квітня 1917 року перетворилися на Союз Українських Автономістів-
Федералістів, а з вересня на УПСФ.

2. Н.Махно, Д.Терпило, Г.Григор’єв.-керівники повстанського руху в Україні

Зайве-М.Омелянович-Павленко- визначний український діяч, генерал-полковник Армії УНР,

український воєначальник, до 1917 року полковник російської армії, за доби УНР — генерал армії
УНР, Начальний командант УГА. Командував операціями Першого зимового походу (1920 року).
Похований у Парижі. Брат Івана Омеляновича-Павленка.
Усього 10 балів.
II. Завдання. Історична задача.
До різниці дат (років) початку першої Російської революції та Валуєвського
указу додати рік ліквідації кріпосного права в Російській імперії та століття, в
якому відбулось повстання під проводом С.Наливайка. Дата, яку ви одержали,
 має велике історичне значення в історії української державності. Розкажіть про
знакову подію, яка відбулася в цей рік (подія, її зміст та історичне значення).
(1905-1863)+(1861+16)= 1919
Проголошення злуки
Проголошення злуки було призначено на 12:00 годину 22 січня 1919 року, тобто
першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність
України.
22 січня було проголошено всенародним і державним святом. День видався погідний
та гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими
прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння.
Головні урочистості проголошення злуки проходили на Софійській площі. При вході
з вулиці Володимирської на Софійську площу було зведено тріумфальну арку,
прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12:00 годині розпочалася урочиста
церемонія проголошення Акта злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської
Народної Республіки Л. Цегельський зачитав та передав грамоту Національної Ради
«Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною
Україною» голові Директорії Володимиру Винниченку.

Усього 15 балів.
III. Завдання. Назвіть авторів, їх твори та місце в історії.
№ Автор Твори Їх місце в історії
з/п
1. Д.Яворницький г Історія Дмитро́ Іва́нович Яворни́цький (Еварни́цький)
запорізьких (25 жовтня (6 листопада) 1855, село Сонцівка,
Харківська губернія, Російська імперія — 5 серпня
козаків 1940, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) —
український історик, археолог, етнограф,
фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник
історії українського козацтва, дійсний член НТШ
(1914) і ВУАН (1929).
2. Д.Донцов в Націоналізм Дмитро́ Іва́нович Донцо́в (29 серпня 1883,
Мелітополь — 30 березня 1973, Канада) —
український літературний критик, публіцист,
філософ, політичний діяч, один з перших керівників
Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4
серпня 1914 року, головний ідеолог українського
інтегрального націоналізму
3. В.Винниченко а Заповіт Вступив до Революційної української партії
борцям за (РУП),з 1905 року — Українська соціал-
визволення демократична робітнича партія (УСДРП). За
проводження пропаганди 1903 року був
заарештований, виключений з університету й
ув’язнений до одиночної камери Лук’янівської
в’язниці в Києві, звідки йому згодом вдалося
втекти. Незабаром новий арешт,
дисциплінарний батальйон. Але він знову втік і
нелегально відбув у еміграцію. На початку
Першої світової війни Винниченко повернувся
до Росії і жив до 1917 р. під чужим ім’ям
 переважно в Москві, займаючись літературною
діяльністю. Став членом Центральної Ради.
Згодом очолив Генеральний секретаріат і став
генеральним секретарем внутрішніх справ.
Автор майже усіх декларацій і законодавчих
актів УНР. Проголосив I Універсал та
Декларацію Генерального секретаріату. Під
натиском більшовицьких військ уряд УНР на
чолі з новим прем’єром змушений був
евакуюватися до Житомира. Винниченко разом
із дружиною, Розалією Лівшиц, поїхав на
південь, до Бердянська. У серпні 1918 року
очолив опозиційний до гетьманського режиму
Павла Скоропадського Український
національний союз, рішуче наполягав на
відновленні УНР, створенні її найвищого
органу — Директорії, головою якої став у
листопаді 1918 р. Незабаром через
суперечності із Симоном Петлюрою пішов у
відставку та виїхав за кордон. Наприкінці 1919
року вийшов із УСДРП і організував у Відні
Закордонну групу українських комуністів.
Наприкінці травня 1920 р. Винниченко разом із
дружиною прибув до Москви, де дістав
пропозицію зайняти пост заступника голови
Раднаркому УСРР. У вересні 1921 В.
Винниченко очолив новостворений комітет
допомоги українському студентству в Берліні.
4. А.Кримський б Історія ́ гел[2] Юхи́мович Кри́мський (літературний
Агатан
Туреччини псевдонім А. Хванько; 3 [15] січня 1871,
Володимир-Волинський — 25 січня 1942, Кустанай,
та її нині Костанай) — український історик, письменник і
письменства перекладач, один з організаторів Академії наук
України (1918). Жертва сталінського терору.
5. Д.Дорошенко е Історія Дорошенко Дмитро Іванович псевдонім Д. Д.
України
[1]
(* 27 березня (8 квітня) 1882, Вільно,
Російська імперія — † 19 березня 1951,
1917 – 1923
Мюнхен, Баварія, ФРН) — український
рр політичний діяч, дипломат, історик, публіцист,
літературознавець, бібліограф. Засновник
«Просвіти» на Катеринославщині. Член
Київського товариства старожитностей і
мистецтв.

З квітня 1917 — крайовий комісар Галичини й

Буковини. Член УПСФ, Центральної Ради,
Чернігівський губернський
комісар(губернатор) за часів Тимчасового
уряду Росії і Центральної Ради УНР з вересня
1917 до січня 1918.

У травні-листопаді 1918 — міністр

закордонних справ Української Держави.

З 1919 — в еміграції, де був організатором і

співробітником українських наукових установ.
 Один із засновників Музею визвольної
боротьби України у Празі.

Усього 20 балів.
IV. Завдання. Прочитайте фрагменти історичних текстів. Виконайте завдання
у таблиці:
№ Подія Дата Історичне значення чи наслідки
з/п
1. Варша́вський 21.04.1920 Договір Пілсудський — Петлюра — політичні й
договір військові конвенції, підписані представниками
Польщі і Української Народної Республіки, які
розроблялись таємно від уряду УНР й польського
сейму. За ними в обмін на визнання незалежності
УНР і військову допомогу Симон Петлюра
погоджувався визнати українсько-польський кордон
по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла. Згідно з
договором польський уряд Юзефа Пілсудського
відмовився від намірів розширити територію Польщі
до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав
УНР. До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5
повітів Волині, тобто територія, що належала
Австро-Угорщині і Росії.
2. Листопадова 09.11.1918 Листопадова революція 1918 р., (нім.
революція Novemberrevolution) — революція в листопаді 1918
року в Німецькій імперії, однією з причин якої стало
наростання соціальної напруги і важкість
економічного життя. Революція призвела до
встановлення в Німеччині режиму парламентської
демократії, відомої як Веймарська республіка
3. Прихід до Осінь 1922р Король Віктор Емануіл запропонував
влади в Б.Муссоліні посаду голови уряду
Італії
фашистів
4. НЕП 1921 Безперечним успіхом НЕПу було відновлення
зруйнованої економіки, причому, якщо
врахувати, що після революції Росія втратила
багато висококваліфікованих кадрів
(економістів, управлінців, виробничників), то
успіх нової влади стає ще більшим, стаючи
справжньою «перемогою над розрухою». В той
же час, відсутність тих самих
висококваліфікованих кадрів стала причиною
прорахунків і помилок.
Значні темпи зростання економіки, проте, були
досягнуті лише за рахунок повернення в буд
довоєнних потужностей, адже Росія лише до
1926—1927 року досягла економічних
показників довоєнних років. Потенціал для
подальшого зростання економіки виявився
украй низьким. Приватний сектор не
 допускався на «командні висоти в економіці»,
іноземні інвестиції не віталися, та і самі
інвестори особливо не квапилися до Росії через
нестабільність, що зберігається, і загрози
націоналізації капіталів. Держава ж була не
здатна лише зі своїх засобів виробляти
довгострокові капіталомісткі інвестиції.
5. Утворення 1918 У 1918 році у Львові на зборах українських
ЗУНР депутатів австрійської Державної Ради і членів
Палати Панів, українських членів галицького і
буковинського сеймів було утворено
Українську Національну Раду, яка очолила
український національний рух в Австро-
Угорській імперії.

Українська Національна Рада (УНР) — вищий

законодавчий орган Західно-Української
Народної Республіки — Західної Області
Української Народної Республіки. Створена як
Конституанта (Конституційні Збори)
українського народу, що проживав на своїх
етнографічних землях в Австро-Угорській
імперії. 19 жовтня 1918 УНРада прийняла
постанову про утворення Української держави
на українських етнографічних землях у складі
Австро-Угорщини та закликала національні
меншини направити своїх представників до
УНРади пропорційно кількості населення.
Президентом УНРади став Євген Петрушевич.

1. «… Річ Посполита Польська визнає Директорію незалежної Української

Народної Республіки на чолі з головним отаманом п. Симоном Петлюрою за
верховну владу УНР».
2. «… 9 листопада почалось збройне повстання в Берліні… за кілька годин до цієї
події канцлер зробив повідомлення про зречення імператора Вільгельма ІІ від
престолу…»
3. «… Увечері того ж дня він спеціальним потягом прибув до Риму, з’явився до
короля і вийшов з ним на балкон, вітав натовп чорносорочечників».
4. «… З метою точного встановлення покладених на землеробів державних
зобов’язань, розкладка як спосіб державної заготівлі продовольства, сировини
та фуражу, замінюється натуральним податком».
5. «З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла власть в столичнім
місті Львів і на цілій території Української держави… Всі жовніри української
національності мають стати на її захист…».
Усього 25 балів.
V. Завдання. Перед вами відомі історичні постаті. Визначте їх (5 х 2 бали) = 10
балів. Ким вони були в історії (10 балів). Кому з них належить вислів:
«Повинно бути утворено загальне об’єднання націй на основі особливих
статутів, з метою створення взаємної гарантії політичної незалежності і
територіальної цілісності як великих, так і малих держав». У вигляді
короткого допису в довідник дайте характеристику цьому історичному
діячу, якому належить ця думка (10 балів).

1 2 3 4 5
1 Мустафа́ Кема́ль Ататю́рк (19 травня 1881 — 10 листопада 1938) —
видатний державний і політичний діяч Туреччини, турецький генерал; перший
президент Туреччини; лідер Турецької війни за незалежність проти поділу
колишньої Османської імперії після 1-ї Світової війни.
2 Сунь Ятсен (12 листопада 1866 — 12 березня 1925)[1] — китайський лікар,
революціонер та політичний діяч. Як найвизначнішого засновника Китайської
Республіки, Сунь Ятсена часто називають «Батьком нації», в чому сходяться як
Китайська Народна Республіка[2] так і Республіка Китай[3]. Він відіграв важливу
роль у поваленні династії Цін під час Синьхайської революції. Був першим
тимчасовим президентом Республіки Китай, після її заснування у 1912 році, а
згодом став одним із засновників та лідером партії Гоміньдан[4].Сунь Ятсен був
об'єднуючою фігурою в постімперському Китаї і залишається унікальним серед
китайських політиків 20 століття, оскільки є популярним в народі по обидві
сторони Тайваньської протоки.
3 Мога́ндас Кара́мчанд Ґа́нді 2 жовтня 1869 — 30 січня 1948) — індійський
державний і політичний діяч, національний герой. Один із керівників та
ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Сформулював філософію
ненасилля, що вплинула на національні та міжнародні рухи прихильників
мирних змін.
4 Ю́зеф Кле́менс Пілсу́дський 5 грудня 1867, с. Зулов (нині Залавас) — пом.
12 травня 1935, Варшава, Польська Республіка) — польський політичний і
державний діяч, перший голова відродженої польської держави. Ініціатор
створення Польської Військової Організації, засновник польської армії, маршал
Польщі.
5 То́мас Ву́дро Ві́льсон (англ. Thomas Woodrow Wilson; зазвичай, без першого
імені — Вудро Вільсон;[1] 28 грудня 1856 — 3 лютого 1924) — 28-й Президент
США (1913–1921). Відомий також як історик і політолог. Лауреат Нобелівської
премії миру 1919, присудженої за миротворчі зусилля.
14 пунктів Вільсона
Усього 30 балів.
VI. Завдання. У вигляді короткого есе дайте відповідь на питання «Історичне
значення Столипінської аграрної реформи в Україні» (3 речення х 2 бали). В
чому полягають недоліки цієї реформи? (2 речення х 2 бали).

Наслідки Столипінської реформи:

1. сприяла розвитку капіталістичних(ринкових) відносин на селі;
2. збільшилось виробництво сільськогосподарської прдукції;

3. місто поповнилось дешевою робочою силою;

4. були освоєні нові території на Сході.

Однак незважаючи на такі успіхи:

1. столипінська земельна реформа так і не вирішила аграрного питання;

2. не ліквідувала соціальної напруги на селі, і навпаки ще більше її загострила. 

Усього: 10 балів.
Загальна кількість балів 110