Життя та творчість,

громадська і політична
діяльність
Володимира Винниченка
 Володимир Винниченко
 Ім'я Володимира Винниченка як визначного політика,
керівника першого українського уряду ввійшло в історію
України, а як блискучого прозаїка і драматурга — в історію
літератури.
 Винниченко — автор понад сотні оповідань і повістей, 14
романів, 23 п'єс і численних публіцистичних статей. Він
знаний і як живописець — автор портретів, пейзажів,
натюрмортів.
«Яка то тяжка річ — відродження національної
державності!» (В.Винниченко)
Володимир Кирилович Винниченко
(28.07.1880 – 06.03.1951)
Народився в м. Єлисаветграді (Кіровоград)
у небагатій багатодітній сімʼї

Батько — Кирило Васильович —

візникував і чумакував.

Мати — Євдокія Онуфріївна —

утримувала заїжджий двір.
 Дитинство
• Змалку хлопчик мав добру пам'ять. Рано навчився
читати.
• Володимир був бешкетником, заводієм, лідером, який
кидав виклик усталеним звичкам і правилам,
демонстрував свою вищість над однолітками.
Сусідських дітей «тримав... трохи в терорі, бо був
дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий».
 Навчання
• Спочатку хлопчик навчався в початковій школі,
а згодом у Єлисаветградській чоловічій
класичній гімназії.
• Гімназійне начальство, учителі, учні зустріли
простого малого українця насмі́шками.
• Усвідомлення свого становища викликало
протест: бійки з учнями, розбивання шибок у
вчителів.
 Навчання

У старших класах він узяв участь

у революційній організації,
написав бунтарську поему, за яку
одержав тиждень «карцеру»,
згодом його виключили з гімназії.
 Навчання
• Заробляв на хліб у поміщицьких економіях, на заводі,
залізниці, займався самоосвітою.
• Склавши екстерном іспити за середню школу в Златопільській
гімназії, він 1900 року став студентом юридичного
факультету Київського університету.
• Там став членом Революційної української партії, яка
висунула гасло: «Одна, єдина, нероздільна, вільна,
самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ».
 Перший арешт
Брав активну участь у діяльності партії: розповсюджував
прокламації та нелегальну літературу, виступав перед робітниками
заводів.

За це 4 лютого 1902 року його арештували, ув'язнили у

Лук'янівській тюрмі.

Незабаром молодого революціонера випустили, але виключили з

університету без права вступу та заборонили проживати в Києві.
 Перша еміграція
• Восени В. Винниченка забрали на військову службу до
саперного батальйону.
• 1902 р. – журнал «Киевская старина» надрукував його
перше оповідання «Сила і краса» (схвально оцінене
Є.Чикаленком і С.Єфремовим).
• 1903 р. – В.Винниченко продовжував підпільно-революційну
діяльність. Щоб уникнути чергового арешту утік з батальйону
і подався в Галичину. То була перша еміграція письменника.
 Другий арешт
У Львові налагоджує зв'язки з галицькими партіями, пише
брошури й листівки, які сам нелегально доставляє в
Наддніпрянщину.

Його знову заарештовують і ув'язнюють майже на два роки у

Лук'янівській в'язниці.

Листувався з київською інтелігенцією (Борисом Грінченком,

Євгеном Чикаленком), писав прозові й драматичні твори.
 Після звільнення
Перебував під наглядом поліції, тож часто змінював місце
проживання.

Як тільки самодержавний режим дещо послабився, домігся

поновлення на юридичному факультеті Київського універси-
тету, склав іспити й отримав диплом про вищу освіту.
 Третій арешт
Восени 1906 року Винниченка заарештовують втретє. У тюрмі
перебував 8 місяців.

У в'язниці він вчить англійську мову і пише свої твори.

Благодійник Євген Чикаленко домігся, щоб письменника

випустили на поруки за заставу в 500 золотих карбованців.
 Друга еміграція (1907 - 1914)
За кордоном В. Винниченко співпрацював із Симоном Петлюрою
в журналі «Украинская жизнь», з Михайлом Грушевським
видавав часопис «Промінь», а жив у Галичині, Австрії, Німеччині,
Швейцарії, Італії.

В Італії відбулося познайомився з майбутньою дружиною —

студенткою французького університету Сорбонна Розалією
Яківною Ліфшиць (одружилися 1911 року).
 Творчість
Оповідання «Сила і краса» дало назву першій збірці оповідань
прозаїка «Краса і сила» (1906).
Ім'я Винниченка стає популярним, про нього позитивно
відгукується критика.
«І відкіля ти взявся у нас такий?» (Іван Франко)

«Тільки талант міг створити ці живі фігури, ці природні діалоги

й, зокрема, цю широку картину ярмарку» (Леся Українка)

«Кого в нас читають? Винниченка. Про кого скрізь ідуть

розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка.
Кого купують? Знов Винниченка» (Михайло Коцюбинський)
 Творчість
Період 1910 – 1912 років дослідники
вважають «зоряним» у творчості
Винниченка-драматурга, адже в цей час були
написані його найвідоміші п'єси — «Базар» і
«Брехня» (1910), «Чорна Пантера і Білий
Медвідь» (1911), «Дочка жандарма»,
«Натусь» (1912), що зробили цілий
переворот у розвитку національної
драматургії, вивели її на світовий рівень, із
успіхом ставлять на сценах Росії та Європи.
Перша світова війна
З 1914 р. письменник перебуває на
нелегальному становищі в Москві й на
батьківщині.
За цей період написав романи «Заповіт
батьків», «Записки Кирпатого
Мефістофеля», «Хочу!», «Чесність з
собою», «Рівновага» та драми: «Щаблі
життя», «Дисгармонія», «Великий Молох»,
«Мементо», «Брехня», «Гріх», «Закон».
 Робота в уряді
• Після Лютневої революції 1917 р. саме Винниченко очолив
перший уряд Української Народної Республіки (УНР) —
Генеральний секретаріат.
• Саме він був автором майже всіх декларацій та Універсалів УНР
— блискучих зразків європейської демократії.
• Трохи згодом, після повалення гетьманату П.Скоропадського,
Винниченко, уже разом з Петлюрою, ще раз очолюватиме уряд
УНР — Директорію.
 Робота в уряді
Улітку 1917 р. Винниченко від імені уряду веде в
Петрограді важкі переговори з Тимчасовим урядом з метою
домогтись автономії для України бодай у межах
федеративного союзу з Росією.
Все життя він самовіддано обстоював два ідеали:
національний і соціальний (розвиток національної мови,
культури, українську демократичну державність і визволення
гнобленого народу, соціальну справедливість).
 Третя еміграція
• В.Винниченко схилявся до союзу з Москвою, інші члени уряду
віддали перевагу Антанті.
• Через ці суперечки в лютому 1919 року В. Винниченко вийшов із
Директорії та виїхав за кордон, у Відень.
• Глибоко розчарований, занотував у «Щоденнику»:
«Тут, у соціалістичній совєтській Росії, я
ховаю свою 18-літню соціалістичну
політичну діяльність. Я їду як письменник,
а як політик я всією душею хочу померти».
 Еміграція – повернення
• В еміграції В. Винниченко за короткий час написав тритомну
мемуарно-публіцистичну працю «Відродження нації», у якій
аналізує перипетії становлення української державності.
• Створив у Відні Закордонну групу українських комуністів,
заснував газету «Нова доба».
• У травні 1920 року В. Винниченко їде в Москву, сподіваючись
на відновлення національної української держави.
 Четверта еміграція
Кількох місяців вистачило мудрому, досвідченому політикові, щоб
зрозуміти суть нового комуністичного режиму: замість соціального
визволення запроваджений ще гірший гніт.
Розчарований, Винниченко відмовився від роботи в маріонетковому
уряді й виїхав за кордон уже назавжди.
Відтоді жодних прокомуністичних ілюзій він уже не мав.
Протягом 1921—1925 років створив кілька п'єс, утопічний роман
«Сонячна машина», роман про воєнне лихоліття в Україні «На той
бік», збірку оповідань «Намисто», роман «Поклади золота».
 «Сонячна машина»
науково-фантастичний Зв'язок із науково-
роман-утопія фантастичними творами
Створив оригінальну модель Герберта Уеллса, Станіслава
майбутнього суспільства, Лема, Рея Бредбері, Олексія
яке розглядалося крізь Толстого хоч Винниченко
призму «сьогоднішнього створив цілком оригінальну
пекла», що призведе до соціально-утопічну ідею.
утвердження тоталітаризму,
соціальної катастрофи, Твір став сенсацією, привернув
занепаду економіки, велику увагу і масових читачів, і
духовності й культури. літературознавців.
 Разом з Україною
 Домігся видання в Україні 25-томного зібрання своїх творів
(1930—1932)
 допомагати землякам, публікував твори Григорія Косинки,
Валер'яна Підмогильного, Тодося Осьмачки
 Дізнавшись про масові репресії в Україні та смерть Миколи
Хвильового, написав відкритого листа до Політбюро КП(б)У,
засудивши Сталіна й Постишева як організаторів українського
геноциду.
 Письменника в СРСР оголосили «ворогом народу».
 «Закуток»

 З 1934 року сім'я Винниченків проживала у власному

скромному будинку в містечку Мужен на півдні Франції.
 Жив сутужно, працював у саду і на городі.
 Живопис знову став Винниченкові віддушиною, джерелом
творчого натхнення (сотні картин та ескізів).
 40 – 50-ті роки ХХ століття
Під час окупації Франції фашистами Винниченко
категорично відмовився з ними співпрацювати, за це
перетерпів арешт і ув'язнення в концтаборі.
1950 р. – роман «Слово за тобою, Сталіне!»
(виданий 1971 році у Нью-Йорку) – утопія, у якій
змальовано альтернативний шлях розвитку радянської
історії.
Продовжував робити записи у «Щоденнику».
 Останні роки життя
З кінця 1950 року В. Винниченко тяжко
хворів, майже не вставав із ліжка. Коштів на
лікування не вистачало.
6 березня 1951 року митець помер.
 Творчий доробок
Понад 100 Тритомний історико-
оповідань, п'єс, політичний трактат 14 романів (11 з них
сценаріїв, статей і «Відродження нації», — за кордоном)
памфлетів двотомна філософська
праця «Конкордизм»

Майже 10 романів і
40 записних книжок
досліджень
«Щоденника»
залишилися в
(від 1911 до 1951р.)
начерках
 Життя та творчість, громадська і політична діяльність
Володимира Винниченка
Виберіть одну правильну відповідь
В «Слово за тобою, Сталіне!»
1. Скільки разів був заарештований Г «Сонячна машина»
В.Винниченко?
А два В чотири 4. Укажіть науково-фантастичний роман-
утопію В.Винниченка:
Б три Г п'ять А «Записки кирпатого Мефістофеля»
2. Перший друкований твір В.Винниченка: Б «Слово за тобою, Сталіне!»
А «Сила і краса» В «Брехня» В «Сонячна машина»
Б «Момент» Г «Сонячна машина» Г «Хочу!»
3. Укажіть назву трактату, в якому йдеться 5. Хто сазав про В.Винниченка: «І відкіля ти
про становлення нації: взявся у нас такий?»
А «Конкордизм» А Євген Чикаленко
Б «Відродження нації» Б Леся Українка
В Михайло Коцюбинський
Г Іван Франко
Життя та творчість, громадська і політична діяльність
Володимира Винниченка

1. В
2. А
3. Б
4. В
5. Г