1

Тема 18. Українські землі у складі Російської імперії

в 1900–1914 рр.

Економічний розвиток

Промисловість:

- високі темпи розвитку;

- переважання іноземного капіталу;
- нерівномірний розвиток регіонів (концентрація виробництва у
Південній Україні);
- 70% промисловості зорієнтоване на видобуток сировини;
- 1900–1903 р. – економічна криза зумовлена перевиробництвом,
яка охопила найрозвинутіші галузі промисловості в Україні, зокрема
металургійну і кам’яновугільну. Економічна криза сприяла посиленню
концентрації виробництва й утворенню монополій;
- поява наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття монополій
(монополізація виробництва).

Монополія – це об’єднання підприємств однієї галузі, яке панує на

ринку.

Види монополій:
Трест – об’єднання підприємств, які повністю втрачають свою
самостійність.
Синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу
самостійність, а для комерційної діяльності створюють спільне
підприємство – синдикат.
Картель – об’єднання, у якому підприємства зберігають виробничу
та фінансову самостійність.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 2

Концерн – багатогалузеве об’єднання із злиттям банківського та

страхового капіталу.
У Наддніпрянській Україні переважали синдикати («Продвагон»,
«Продамет», «Продвугілля»…)

Сільське господарство:

Столипінська аграрна реформа 1906–1911 рр. (П. Столипін –

міністр внутрішніх справ та голова Ради міністрів Російської імперії):
- розбивалися селянські общини і земельний наділ переходив до
селянина в приватну власність;
- земля ставала товаром;
- передбачалася ліквідація аграрного перенаселення шляхом
заохочення переселення в східні райони Російської імперії;

Відруб – це земельна ділянка, що передавалася в приватну

власність.
Хутір – це селянське господарство з належною до нього землею. З
відрубів селяни утворювали власні хутора.

Наслідки реформи суперечливі:

- зростання с/г виробництва;
- поширення товарних відносин у с/г;
- розшарування селянства (10–15% селян стали заможними, 50% –
залишалися бідними);
- міграція населення на Далекий Схід, до Сибіру, Середньої Азії.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 3

Створення українських політичних партій

Наддніпрянської України
Назва Рік Лідери Програмні положення та діяльність

РУП 1900 Д. Антонович, Автономістська партія.

Б. Камінський, М. Міхновський уклав програму партії
(Революційна
Л. Мацієвич, «Самостійна Україна» (1900 р.), у якій
українська М. Русов були обґрунтовані права України на
партія)
самостійність. Але згодом у програмі РУП
м. Харків
відбуваються зміни: перехід на засади
автономістів, сповідування соціалістичних
ідей.

УСП (Українська 1900 Б.Ярошевський, Сповідування соціалістичних ідей.

соціалістична М.Меленевський Кінцева мета – Українська соціалістична,
партія) демократична республіка.

УНП 1902 М. Міхновський, Самостійницька партія. Ідея

(Українська О. Макаренко цілковитої незалежності України.
народна партія

«Спілка» 1904 М. Меленевський Сповідувала соціалістичні ідеї.

(Українська У 1905 р. приєдналася до РСДРП (м) –
соціал- (Російська соціал-демократична
демократична робітнича партія (меншовиків))
спілка)

УСДРП 1905 В. Винниченко, Автономістська партія.

(Українська С. Петлюра, Орієнтувалася на селянство, прагнула
соціал- М. Порш поєднати соціалістичні та націоналістичні
демократична ідеї. Виступала за автономію України.
робітнича
партія)

УДРП 1905 А. Лотоцький Автономістська партія. Партія

(Українська Є. Чикаленко виникла в результаті злиття Української
демократично- Б. Грінченко демократичної партії (УДП) та Української
радикальна радикальної партії (УРП).
партія)
Відстоювала ліберально-
демократичні цінності та ідею автономії
України.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 4

УПСР 1907 Співпрацював Автономістська партія. Сповідувала

(Українська М. Грушевський соціалістичні ідеї. Співпрацювала з
партія російськими есерами. Орієнтувалась на
соціалістів- українське селянство. Під час початку
революціонері революції 1917 р. партія мала найбільшу
в, партія підтримку серед українського населення
«есерів»)

Україна в роки революції в Російській імперії 1905–1907 рр.

Причини революції:

1. Низький рівень життя більшості населення.

2. Важкі умови праці робітників.
3. Малоземелля селян.
4. Самодержавство.
5. Поширення соціалістичних ідей.
6. Російсько-японська війна.

Основні революційні події:

9 січня 1905 р. – «Кривава неділя» – розстріл імператорськими

військами мирної робітничої демонстрації в Петербурзі (вбито і поранено
5 тис. осіб) – початок революції.
У результаті розпочалися робітничі та селянські повстання по всій
Російській імперії (також і на українських землях), створюються місцеві
Ради депутатів, які перебирають владу в свої руки. Спроба влади силою
придушити революцію була невдалою. Починаються виступи проти
влади в армії та на флоті:

У червні 1905 р. відбулося повстання моряків на броненосці

«Потьомкін» на Чорноморському флоті в Одесі

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 5

18–21 грудня 1905 р. – «Сорочинська трагедія» – жорстоке

придушення повстання жителів с. Великі Сорочинці Полтавської губернії.
Письменник Володимир Короленко відобразив ці події в нарисі
«Сорочинська трагедія».
Жовтень 1905 р. – Жовтневий всеросійський політичний страйк
«Геть самодержавство».

17 жовтня 1905 р. – видання царем Миколою ІІ Маніфесту про

скликання Державної Думи та надання політичних прав та свобод.

Державна Дума – назва парламенту (законодавчого органу влади) в

Російській імперії.

Перша Державна Дума була обрана навесні 1906 р. Українські

політичні партії, за виключенням УДРП, бойкотували вибори, оскільки
виступали за продовження революції до переможного кінця і повалення
самодержавства. Від України було обрано 102 депутата. Українці для
захисту своїх інтересів створили в Думі Парламентську громаду (42
особи), яку очолив Ілля Шраг.
Перша Державна Дума була розпущена царем 8 липня 1906 р.

У січні 1907 р. відбулися вибори в Другу Державну Думу.

Українці знову створили власну фракцію (47 депутатів). Українська
громада вимагала автономії, запровадження української мови тощо.

Друга Державна Дума була розпущена царем 3 червня 1907 р.

(Червневий переворот) через звинувачення в підготовці державного
перевороту. Був виданий новий виборчий закон, за яким до Думи
потрапляли лише ті політичні сили, які підтримували імператора.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 6

Революція зазнала поразки.

Здобутки українців під час та після революції

- у 1905 р. скасування обмежень на українське слово;

- виходило 24 періодичні видання українською мовою («Хлібороб» –
перша україномовна газета в підросійській Україні 1905 р.; «Громадська
думка» – щоденна українська газета, яка виходила у Києві протягом
1905–1906 рр.);
- діяльність культурно-освітніх організацій – «Просвіта» (1905–
1906 рр., перша «Просвіта» Наддніпрянської України була створена в
Одесі, за іншими даними – в Катеринославі);
- відкриття українських шкіл;
- перші спроби викладання української мови в університетах;
- у 1907 р. М. Грушевський заснував Українське наукове
товариство в Києві, яке фактично перетворилося на неофіційну
українську академію наук.
- у 1908 р. створення Товариства українських поступовців – ТУП
(М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко), яке закликало об’єднати
всі українські сили для боротьби за національне відродження.

Столипінська політична реакція після революції

Політична реакція – це репресивна політика державної влади щодо

учасників революції, спрямована на силове зміцнення пануючого
режиму.
- жорсткі репресії проти учасників революції;
- боротьба з українським національним рухом (створення клубу
російських націоналістів, поширення «чорносотенського» руху
(представники російських монархічних й шовіністичних організацій);

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 7

закриття українських періодичних видань; заборона «Просвіт»; заборона

викладання українською мовою; видання у 1910 р. П. Столипіним
циркуляру, згідно з яким заборонялося реєструвати «інородницькі»
товариства та видавництва).
- Справа Бейліса (1913 р.) – судова справа на звинувачення
російськими націоналістами єврея Бейліса у вбивстві у 1911 р. 13-річного
хлопчика. На захист Бейліса виступили українські та російській
демократичні сили. Присяжні виправдали Бейліса.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01