Центри

української
еміграції в
міжвоєннний
період
Хвилі еміграції
 Хвилі міграції з України – концепція, згідно з якою виділяються чотири
основні хвилі міграції українців з українських земель.
 «Першу хвилю», що почалася в останніх десятиліттях 19 ст. і тривала до
вибуху Першої світової війни, зумовили переселенські акції російського й
австро-угорського урядів на Далекий Схід і Балкани (Воєводина і Боснія)
відповідно, та обезземелення значної частини українського селянства
Галичини й Буковини, що супроводжувалося його виїздом на роботу
переважно в різні країни Північної та Південної Америки. До Сполученого
Королівства прибуло кількасот осіб з цієї хвилі.
«Друга хвиля» еміграції

 тривала в основному з 1920 до 1930 р.,

носила політичний характер: з України
виїхало багато осіб, які в 1917 – 1920 рр.
брали участь у змаганнях за самостійність
України.
 Спочатку вони осіли переважно в
Центральній і Західній Європі, а відтак
багато переїхало на американський
континент.
«Друга хвиля» еміграції

Діячі - Осіли в
УНР;  Польщі;
Гетьманату П.  Чехословаччині;
Скоропадського;  Австрії;
Директорії УНР;  Італії;
ЗУНР…  Німеччині;
 Франції;
 США;
 Канаді.
«Третя хвиля» еміграції

 тривала з 1940 до 1954 р. і складалася з осіб, які

опинилися поза Україною внаслідок Другої
світової війни і відмовилися від повернення.
 Після війни більшість спочатку перебувала
в таборах для переміщених осіб та
військовополонених, а відтак поселилася в різних
країнах Західної Європи та американського й
австралійського континентів.
 До Сполученого Королівства прибуло бл. 34 000 –
36 000 осіб, з яких частина згодом виїхала в інші
країни.
«Четверта хвиля» еміграції

 почалася в другій половині 1980-их рр. у

зв’язку з лібералізацією політичного
режиму в СРСР і триває до цього часу.
 Унаслідок економічної кризи, що
супроводжувала розпад СРСР і
встановлення незалежної України,
мільйони українців виїхали і далі
виїжджають на роботу в різні країни світу,
в тому числі велика кількість у Сполучене
Королівство.
Польща

 Український Центральний Комітет.

Утворився Комітет 21 квітня 1921 р.,
статут зареєстровано Міністерством
внутрішніх справ Польщі 9 серпня 1921 р.
за підписом трьох осіб: А. Лукашевича,
П. Пилипчука, А. Ніковського.
 Діяв Український Центральний Комітет у
Польщі до початку Другої світової війни,
мав свої філії у декількох містах.
З’їзди української еміґрації

 І - 15-18 серпня 1923 р.

 ІІ - 29-31 грудня 1928 р.

Українські політичні діячі в еміграції у Польщі. 1920-ті рр.

Чехословаччина

 В історії формування української діаспори в Чехії чітко

простежуються декілька хвиль масового переселенського руху з
України:
 – еміграція кінця ХІХ – початку ХХ ст., коли західна частина
України була частиною Австро-Угорської імперії;
 – еміграція у 20-х роках ХХ ст., коли Прага та вся Чехословацька
республіка стали притулком для значної хвилі українських
політичних
емігрантів із Східної України;
 – еміграція переселенців-українців із Закарпаття, яке належало до
Чеської Республіки, а після Другої світової війни сюди почали
мігрувати українці-русини зі Східної Словаччини;
 – еміграція «заробітчан» з України у 1990-ті роки, зумовлена
соціально-економічними чинниками.
 Український Громадський
Комітет
 У 1921 році в межах “Руської допомогової акції” з метою отримання
допомоги біженцями з Росії, України й Білорусі, українцями було
створено громадську організацію Український Громадський Комітет.
 Керувала роботою Комітету Управа в складі: голови М.Ю. Шаповала,
членів Управи: Н.Я. Григоріїва і О. Мицюка, секретаря Г. Грицая,
бухгалтера – М. Балаша, керуючих відділами – реєстраційним – М.
Косюри, трудовим – М. Кондрашенка, культурно-просвітнім – Р.
Лащенка, кооперативним – Б. Мартоса, медико-санітарним – лікар
Літов і асистентка лікаря – М. Сисак.
 Діяльність УГК
 Важливими науковими й освітніми центрами в ЧСР, створеними за
участю УГК стали: Український Вільний Університет; Українська
Господарська Академія в Подєбрадах (1922 р.), Український гурток
пластичного мистецтва (1922 р.), Український педагогічний інститут
імені М. Драгоманова (1923 р.), 1 червня 1924 р. створено
Український національний музей-архів, згодом Музей визвольної
боротьби і Українське історико-філологічне товариство в Празі.
Союз українських
еміґрантських організацій
 У 1930 р. в ЧСР було створено Союз українських еміґрантських
організацій.
 12 липня 1930 р. на зборах Союзу за участю 23 делегатів було
ухвалено статут Союзу, обрано органи.
 18 липня Статут було подано на затвердження до Земського уряду.
 Органом Союзу була Управа на чолі з головою М. Галаганом.
 Організаторами Союзу виступили:
Інститут Громадознавства, Видавничий Фонд, Український Комітет,
Педагогічний Інститут, Гімназія, Бджолярі і “Вільна громада” з
Пшібраму.
 Головою Союзу було обрано М. Шаповала.
Румунія
 Ядром української політичної еміграції в Румунії стали представники тієї
частини працівників дипломатичних представництв в Румунії 1918–1922 рр. —
 Надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки,
 Генерального комісаріату Української Гетьманської держави,
 Генерального консульства,
 Військового аташату при Генеральному секретаріаті Української Держави в
Румунії, які не побажали повернутися до України після встановлення там
більшовицького режиму.
 Серед них слід назвати главу Надзвичайної дипломатичної місії УНР К.
Мацієвича, військового аташе при місії УНР генерала С. Дельвіга, першого
представника Міністерства у військових справах Української Гетьманської
держави у Дністровсько-Прутському регіоні підполковника П. Мамчура, аташе з
питань преси місії УНР Д. Маєр-Михальського, доктора медицини О.
Михальську та інших, які разом із сім’ями залишалися на території Румунії
протягом всього міжвоєнного періоду.
Громадські організації в
Румунії
 1922 році був створений Український
комітет з питань надання допомоги
емігрантам в Румунії ім. С. Петлюри.
 Його першим головою став Д. Івашин
Геродот, а з припиненням діяльності
Надзвичайної дипломатичної місії УНР
в Румунії у 1923 році — її колишній
глава К. Мацієвич, який керував цим
Комітетом до Другої світової війни.
Румунія

глава Надзвичайної
дипломатичної місії УНР Публіцист
К. Мацієвич Д. Івашин-Геродот
Підполковник
П. Мамчур
Західноукраїнська еміграція
в УСРР 1920–1930-х років -
 переселення українців з Галичини,
Буковини Північної та Закарпатської
України до Наддніпрянської України.
 За приблизними оцінками, кількість "західноукраїнської
еміграції" в УСРР на початку 1930-х рр. сягала 50–60 тис.
осіб.
Західноукраїнська еміграція
в УСРР 1920–1930-х років:
 національно свідомі представники крайової
інтелігенції української (газетярі,
кооператори, педагоги, політики,
священнослужителі, урядовці, юристи та
ін.), яким царат закидав т. зв. Мазепинство;
 вояки австро-угорської армії;
 переселенці із західноукраїнських земель,
що перебували в складі Польщі,
Чехословаччини та Румунії.
Групи української еміграції:

 організації, які гуртувалися навколо ідеї відновлення УНР;

 прихильники П. Скоропадського;
 мережа організацій, які перебували під впливом ОУН.