Західноукраїнська політична

еміграція
"Пам’ятайте, що Ви є
Українці...". Степан Федак 
 Хвилі еміграції
• Хвилі міграції з України – концепція, згідно з якою
виділяються чотири основні хвилі міграції українців з
українських земель.
• «Першу хвилю», що почалася в останніх десятиліттях 19 ст.
і тривала до вибуху Першої світової війни, зумовили
переселенські акції російського й австро-угорського урядів
на Далекий Схід і Балкани (Воєводина і Боснія) відповідно,
та обезземелення значної частини українського селянства
Галичини й Буковини, що супроводжувалося його виїздом на
роботу переважно в різні країни Північної та Південної
Америки. До Сполученого Королівства прибуло кількасот
осіб з цієї хвилі.
 «Друга хвиля» еміграції
• тривала в основному з 1920 до 1930 р., носила
політичний характер: з України виїхало багато осіб, які в
1917 – 1920 рр. брали участь у змаганнях за самостійність
України.
• Спочатку вони осіли переважно в Центральній і Західній
Європі, а відтак багато переїхало на американський
континент.
 «Друга хвиля» еміграції
Діячі - Осіли в
УНР; • Польщі;
Гетьманату П. • Чехословаччині;
Скоропадського; • Австрії;
Директорії УНР; • Італії;
ЗУНР… • Німеччині;
• Франції;
• США;
• Канаді.
 «Третя хвиля» еміграції
• тривала з 1940 до 1954 р. і складалася з осіб, які
опинилися поза Україною внаслідок Другої світової війни
і відмовилися від повернення.
• Після війни більшість спочатку перебувала в таборах для
переміщених осіб та військовополонених, а відтак
поселилася в різних країнах Західної Європи та
американського й австралійського континентів.
• До Сполученого Королівства прибуло бл. 34 000 – 36 000
осіб, з яких частина згодом виїхала в інші країни.
 «Четверта хвиля» еміграції
• почалася в другій половині 1980-их рр. у зв’язку з
лібералізацією політичного режиму в СРСР і
триває до цього часу.
• Унаслідок економічної кризи, що супроводжувала
розпад СРСР і встановлення незалежної України,
мільйони українців виїхали і далі виїжджають на
роботу в різні країни світу, в тому числі велика
кількість у Сполучене Королівство.
 Польща
• Український Центральний Комітет. Утворився
Комітет 21 квітня 1921 р., статут зареєстровано
Міністерством внутрішніх справ Польщі 9 серпня
1921 р. за підписом трьох осіб: А. Лукашевича,
П. Пилипчука, А. Ніковського.
• Діяв Український Центральний Комітет у Польщі
до початку Другої світової війни, мав свої філії у
декількох містах.
 З’їзди української еміґрації
• І - 15-18 серпня 1923 р.
• ІІ - 29-31 грудня 1928 р.

Українські політичні діячі в еміграції у Польщі. 1920-ті рр.

 Чехословаччина
• В історії формування української діаспори в Чехії чітко простежуються
декілька хвиль масового переселенського руху з України:
• – еміграція кінця ХІХ – початку  ХХ ст., коли західна частина України
була частиною Австро-Угорської імперії;
• – еміграція у 20-х роках ХХ ст., коли Прага та вся Чехословацька
республіка стали притулком для значної хвилі українських політичних
емігрантів із Східної України;
• – еміграція переселенців-українців із Закарпаття, яке належало до
Чеської Республіки, а після Другої світової війни сюди почали
мігрувати українці-русини зі Східної Словаччини;
• – еміграція «заробітчан» з України у 1990-ті роки, зумовлена
соціально-економічними чинниками.
 Український Громадський Комітет
• У 1921 році в межах “Руської допомогової акції” з метою отримання
допомоги біженцями з Росії, України й Білорусі, українцями було
створено громадську організацію Український Громадський Комітет.
• Керувала роботою Комітету Управа в складі: голови М.Ю. Шаповала,
членів Управи: Н.Я. Григоріїва і О. Мицюка, секретаря Г. Грицая,
бухгалтера – М. Балаша, керуючих відділами – реєстраційним – М.
Косюри, трудовим – М. Кондрашенка, культурно-просвітнім – Р.
Лащенка, кооперативним – Б. Мартоса, медико-санітарним – лікар
Літов і асистентка лікаря – М. Сисак.
 Діяльність УГК
• Важливими науковими й освітніми центрами в ЧСР, створеними за
участю УГК стали: Український Вільний Університет; Українська
Господарська Академія в Подєбрадах (1922 р.), Український гурток
пластичного мистецтва (1922 р.), Український педагогічний інститут
імені М. Драгоманова (1923 р.), 1 червня 1924 р. створено
Український національний музей-архів, згодом Музей визвольної
боротьби і Українське історико-філологічне товариство в Празі.
 Союз українських еміґрантських
організацій
• У 1930 р. в ЧСР було створено Союз українських еміґрантських
організацій.
• 12 липня 1930 р. на зборах Союзу за участю 23 делегатів було
ухвалено статут Союзу, обрано органи.
• 18 липня Статут було подано на затвердження до Земського уряду.
• Органом Союзу була Управа на чолі з головою М. Галаганом.
• Організаторами Союзу виступили:
Інститут Громадознавства, Видавничий Фонд, Український Комітет,
Педагогічний Інститут, Гімназія, Бджолярі і “Вільна громада” з
Пшібраму.
• Головою Союзу було обрано М. Шаповала.
 Румунія
• Ядром української політичної еміграції в Румунії стали представники тієї
частини працівників дипломатичних представництв в Румунії 1918–1922 рр. —
• Надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки,
• Генерального комісаріату Української Гетьманської держави,
• Генерального консульства,
• Військового аташату при Генеральному секретаріаті Української Держави в
Румунії, які не побажали повернутися до України після встановлення там
більшовицького режиму.
• Серед них слід назвати главу Надзвичайної дипломатичної місії УНР К.
Мацієвича, військового аташе при місії УНР генерала С. Дельвіга, першого
представника Міністерства у військових справах Української Гетьманської
держави у Дністровсько-Прутському регіоні підполковника П. Мамчура, аташе з
питань преси місії УНР Д. Маєр-Михальського, доктора медицини О.
Михальську та інших, які разом із сім’ями залишалися на території Румунії
протягом всього міжвоєнного періоду.
 Громадські організації в Румунії
• 1922 році був створений Український комітет з
питань надання допомоги емігрантам в Румунії
ім. С. Петлюри.
• Його першим головою став Д. Івашин Геродот, а з
припиненням діяльності Надзвичайної
дипломатичної місії УНР в Румунії у 1923 році —
її колишній глава К. Мацієвич, який керував цим
Комітетом до Другої світової війни.
 Румунія

глава Надзвичайної
дипломатичної місії УНР Публіцист
К. Мацієвич Д. Івашин-Геродот
Підполковник
П. Мамчур
 Західноукраїнська еміграція в УСРР
1920–1930-х років -
• переселення українців з Галичини, 
Буковини Північної та Закарпатської
України до Наддніпрянської
України.
• За приблизними оцінками, кількість
"західноукраїнської еміграції" в УСРР на
початку 1930-х рр. сягала 50–60 тис. осіб.
 Західноукраїнська еміграція в УСРР
1920–1930-х років:
•  національно свідомі представники крайової інтелігенції
української (газетярі, кооператори, педагоги, політики,
священнослужителі, урядовці, юристи та ін.), яким царат
закидав т. зв. Мазепинство;
• вояки австро-угорської армії;
• переселенці із західноукраїнських земель, що перебували
в складі Польщі, Чехословаччини та Румунії.
 Групи української еміграції:
• організації, які гуртувалися навколо ідеї
відновлення УНР;
• прихильники П. Скоропадського;
• мережа організацій, які перебували під
впливом ОУН.
 Джерела
• Валентина Піскун. Українська політична
еміграція 20-30-х років;
• Теофіл Рендюк. Українська військова та
політична еміграція в Румунії в міжвоєнний
період: невідомі сторінки історії діаспори.
• https://uk.wikipedia.org/
• http://www.ukrainiansintheuk.info/
Долучайтеся до знань
і бережіть себе!