УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ

ПОЛЬЩІ У 20-30–Х РОКАХ ХХ СТ.

• На Паризькій мирній конференції (28 червня 1919 р.) Польща зобов’язалася перед державами Антанти
гарантувати українському населенню автономію
• Польська конституція (17 березня 1921 р.) гаран-тувала право українців на рідну мову в публічному житті
та навчанні в початкових школах.
• Крім цього, закон від 26 вересня 1922 р. надавав самоврядування трьом галицьким воєводствам:
Львівському, Станіславському і Тернопільському.
(І хоча всі ці закони, гарантії і права так і залишилися на папері, все ж вони стали вагомими аргументами під
час остаточного вирішення долі західноукраїнських земель радою послів великих держав.)
 ЗАХІДНОУКРАЇНСЬ
КІ ЗЕМЛІ В 1921-
1938 РР
Масив українських земель
міжвоєнної Польщі охоплював 130
тис. кв. км (тодішня територія УРСР
становила близько 450 тис. кв. км).
На цих землях проживало понад 10
млн осіб, або майже 30 % сукупного
населення Польщі. У містах
подеколи переважало польське та
єврейське населення. Наприклад, у
200-тисячному Львові у 1918 р.
налічувалося лише 27 тис. українців.
1923 ВИЗНАЧЕННЯ КРАЇНАМИ АНТАНТИ ВХОДЖЕННЯ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ ДО СКЛАДУ ПОЛЬЩІ.
САМОРОЗПУСК УРЯДУ ЗУНР

ЛИПЕНЬ 1925
ЗАСНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОГО ОБ‘ЄДНАННЯ (УНДО)

СІЧЕНЬ 1929
СТВОРЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (ОУН)

1930
ПРОВЕДЕННЯ ПОЛЬСЬКОЮ ВЛАДОЮ АКЦІЇ ПАЦИФІКАЦІЇ

1923 Липень 1925 Січень 1929 1930

Українські партії небезуспішно боролися за
місця в польському парламенті: якщо у
листопаді 1927 р. представництво українців у
сеймі складалося з 25 послів і 6 сенаторів, то в
липні 1930 р. воно зросло до 50 послів і 14
сенаторів. І хоча єдності серед українських
парламентарів не було, вони, як правило,
дотримувалися однієї з трьох орієнтацій
(пропольської, прорадянської та
самостійницької), все ж українське
парламентське представництво було важливим і
впливовим фактором політичного життя,
незважати на яке польський уряд не міг.
ВНАСЛІДОК ВИБОРІВ, ДО ПОЛЬСЬКОГО СОЙМУ
(1928) БУЛО ОБРАНО 42 УКРАЇНЦІВ, ДО СЕНАТУ — 12

Українська Парляментарна Репрезентація на Конґресі

Міжпарляментарної Унії 1928 року в Берліні. В першому
ряді зліва направо: Антін Максимович, Дмитро Паліїв,
полковник Євген Коновалець, Степан Кузик, Іван
Блажкевич, отець Володимир Пелліх; у другому ряді
зліва направо: професор Зенон Кузеля, Олександр
Вислоцький, Дмитро Андрієвський, Остап Луцький
« Нація – абсолютна цінність, немає вищої мети, ніж
здобуття незалежності держави. Народ має виступати
єдиним цілим (не ділячись на партії, класи, регіони). 

Теорія українського націоналізму

»
У 1920 році в місті Празі за ініціативою колишніх старшин Армії УНР Є. Коновальця, І.
Андруха, В. Кучабського, М. Матчана, Я. Чижа була створена нелегальна Українська
військова організація. Її мета – продовження збройної боротьби за незалежність
України. У 1931 році УВО припинила своє існування, її кадри перейшли до ОУН. У
січні 1929 р. у Відні було створено Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Її
лідером став Є. Коновалець, а основним ідеологом довгий час був Д. Донцов.
 ОУН — чинник, який дестабілізовував внутрішню
ситуацію в Польській державі та підтримував у народі
революційні настрої, готовність до боротьби за
національну незалежність.
 ПАЦИФІКАЦІЯ

Пацифікація – каральні акції польських військ,

поліції у Західній Україні та Західній Білорусі в 20-
30-х роках ХХ ст.., найбільша проведена в Галичині
1930 р. супроводжувалася обшуками, арештами,
погрозами, побиттям селян. Назва походить від
слова «пацифізм», що означає «умиротворення»,
засудження будь-яких війн, навіть національно-
визвольних.
• Напередодні Другої світової війни ця організація (ОУН) налічувала у своїх лавах 20 тис. осіб. Вдаючись
до тактики саботажу та терору щодо влади, ОУН намагалася стимулювати в українському суспільстві
стан «постійного революційного бродіння», «підтримати і розвинути постій-ний дух протесту проти
властей». На це і були спрямовані на початку 30-х років сотні актів саботажу, десятки експропріацій
державних фондів, понад 60 замахів та вбивств, організованих членами ОУН.
• УНДО категорично заперечувало будь-яку співпрацю з державною адміністрацією. » Польський уряд
гальмував розвиток народної освіти, перетворював українськомовні школи на утраквістичні. » КПЗУ
виступала ініціатором консолідації всіх національних сил. » Підтримка переважною частиною населення
центристської політичної сили - УНДО. »
• ОУН прагнула демократичним шляхом домогтися незалежності та соборності України. » Легальність
політичних партій, діяльність яких не суперечила польському законодавству. » Отримання українцями
широких національно-культурних прав і високих адміністративних посад у державних органах влади.
 Результатом політики "зміцнення польськості на кресах"
було тотальне відчуження українців від польської держави.
Замість того, щоб наблизити українців до себе, наочно
демонструючи їм переваги демократії, і спонукати до
активної творчої ролі у державному житті, польський уряд
постійно застосовував репресії»
(сучасний український історик Я. Грицак).
ВИКОНАЛА: ТЕЛИТЧЕНКО СОФІЯ АНДРІЇВНА (21М)