Роль ОУН-УПА в історії

України ꑭ
 Інтегральний націоналізм Дмитра Донцова
Інтегральний націоналізм – форма авторитарного націоналізму,
яка ставить інтереси власної нації понад інтереси будь-якої
соціальної групи, особи, людства в цілому. І цю націю розглядає
як єдиний організм, які органічну цілість.
 Нація – найвища цінність;
 Політичні партії, класи повинні поєднатися заради Вищої
мети;
 Вища мета – незалежність держави;
 Мета виправдовує всі засоби;
 Національна мета вища за загальнолюдські цінності;
 Тероризм корисний для досягнення мети.
 Формування націоналістичних структур
Із 20-х років почали формуватися українські націоналістичні структури.
Наприклад: УВО, ЛУН, УНДО та інші.
Паралельно із оформленням націоналістичних структур розгортався інший, не
менш важливий процес: відбувалася кристалізація модерного націоналістичного
світогляду, ідеології сучасного українського націоналізму. Цей процес відзначався
різкою, подекуди нещадною критикою «старих богів» – українських
народницьких, демократичних, соціалістичних і ліберальних формацій доби УНР.
Їм закидався провінціалізм та нездатність піднестися над локально-хуторянськими
інтересами в ім’я національного ідеалу, органічний нахил до симбіозу із
сильнішими, звичка задовольнятися мінімумом, а не прагнути до максимуму,
раціоналізм, пацифізм, анархія і безлад у національно-політичній роботі.
Натомість новітній націоналізм почав культивувати власний світогляд, нову
філософію сприйняття дійсності. З цього приводу влучно висловився М.
Сціборський: «Гнилі культи чужих сил та хворобливі, анемічні сподівання манни з
чужого неба націоналізм має замінити залізно-фанатичним культом власної сили
соборної нації, вкладаючи у свій чин три незмінні засади: віру в себе, віру в свою
націю і віру в її майбутнє. Методична робота націоналізму має бути спрямована на
соборне поєднання не живих мерців минулого, а активних чинників і мас
сучасного».
 Створення ОУН
 У 1929 р. члени УВО об’єдналися з студентськими націоналістичними спілками (Групи
української національної молоді, Легії українських націоналістів, Союзу української
націоналістичної молоді) й створили у Відні Організацію українських націоналістів (ОУН), яка
ставила за мету встановлення Української Соборної Самостійної Держави, її збереження та
розвиток.
 ОУН постала у надзвичайно складних історичних і політичних реаліях. Поразка у 1922 році
Української Народної Республіки (УНР), окупація більшовицькою росією України, як результат –
відхід частини українських земель до Польщі, Чехословаччини і Румунії, фактично означали
втрату перспективи вибороти самостійну Україну. Українська політична еліта на початку 20-х
років минулого сторіччя опинилася у стані глибокої політичної кризи і розчарування, яке
посилювалося браком нових світоглядно-ідеологічних орієнтирів.
 ОУН виникла як підпільна організація, та незабаром стала порівняно потужною силою.
Незважаючи на репресії, чисельність ОУН завжди досягала 10-30 тисяч членів. Проти терору
окупаційних влад організація вимушено використовувала підпільну діяльність, тероризм і
політичні вбивства. Ні польській, ні радянській владі не вдалося остаточно знищити ОУН. Тому в
умовах, коли після радянської анексії західноукраїнських земель усі інші політичні сили були
розгромлені, саме ОУН збереглася і продовжувала підпільну боротьбу значної частини
українського населення за незалежність.
Організація українських націоналістів
 Лідер: Євген Коновалець
 Найбільшу активність націоналісти розгорнули на території Західної
України. Однак структури ОУН діяли і в еміграції.
 Головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної
національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета
мала досягатися через національну революцію та встановлення
диктатури.
 Економіка держави планувалася як поєднання приватної,
націоналізованої та кооперативної форм власності. ОУН відкидала будь-
який партійний чи класовий поділ та представляла себе як домінантну
силу українського суспільного життя як вдома, так і за кордоном.
 Найвідомішу акцію організація здійснила в 1934 р. – було вбито
польського міністра внутрішніх справ Б. Перацького, який був
відповідальним за проведення жорстокої пацифікації. Цей акт
організував один із керівників ОУН Степан Бандера, за що був
засуджений до довічного ув’язнення.
Символіка ОУН
 Розкол ОУН
 Сталінський режим був стурбований наростанням активності ОУН і
організував убивство лідера організації Євгена Коновальця в Роттердамі у
1938.
 Після його смерті Провід українських націоналістів (ПУН) очолив полковник
Андрій Мельник. Смерть Коновальця призвела спочатку до кризи, а згодом до
розколу ОУН. Вона викрила фундаментальні розбіжності між членами ОУН у
Західній Україні та членами Проводу українських націоналістів, які жили за
кордоном. Краєві кадри прагнули відстоювати національні ідеї та методи під
сильним впливом ідей Дмитра Донцова. Мельниківські провідники ОУН хоча
і не цурались ідеї суверенності, дотримувались авторитаристського статуту
прийняттям рішень вождем. Натомість бандерівське крило дотримувалось за
своїм статутом колегіального голосування при прийнятті рішень, незважаючи
на всі труднощі організації підпільних зборів Проводу.
 Боротьба між прихильниками ОУН(б) і ОУН(м) була не просто
організаційною або ідеологічною. За деякими даними з моменту розколу до
червня 1941 року загинуло в зіткненнях 400 мельниківців і 200 бандерівців.
Часто ці сутички майстерно провокували спецслужби Третього Рейху і СРСР.
 Насамперед треба відзначити, що постання ОУН – це величезна об’єднавча
акція українських патріотичних сил, яка і сьогодні слугує прикладом для
консолідації і співпраці різних українських державницьких формацій.
Створення ОУН – це результат кропіткої праці Є. Коновальця та його
співробітників, які за умов політичного хаосу, розпуки і зневіри зуміли
виробити методологію об’єднання, яка дала можливість сформувати сильну
й авторитетну Організацію.
 Передумовою для об’єднання в одну монолітну ОУН стала спільність
світогляду, який визначався як націоналістичний. Національна ідея
вважалася рушійною у суспільному поступі, а її реалізація – побудова
Української Самостійної Соборної Держави – кінцевою метою боротьби
української нації. Іншими словами, ефективність об’єднання була і
залишається можливою лише навколо Ідеї, суть якої необхідно чітко
з’ясувати, виокремити з-поміж інших ідей та підпорядкувати зусилля для її
реалізації.
 Створення і діяльність ОУН також засвідчують, що стрижнем, основою
будь-якої успішної організації є передусім членство, люди, які спроможні
послідовно реалізувати її політичний курс.
Створення УПА
Після смерті Є.Коновальця та подальшого розколу Організації
Українських Націоналістів на ОУН(б) та ОУН(м), постало питання
зі створення регулярної української армії. Вона, як вважалося,
знадобиться після завершення німецько-радянської війни. Для її
сворення на момент 1942 року існувало 2 основних причини:
• по-перше, з посиленням німецьких репресій проти місцевого населення
селяни вимагали, щоб ОУН вжила заходів для їхнього захисту
• по-друге, коли наприкінці 1942 р. з Білорусії у Північно-Західну Україну
почали проникати радянські партизани, потрібно було, щоб ОУН узяла на
себе роль «народної армії», перш ніж це зроблять більшовики.
У результаті об'єднання окремих відділів Української національної
самооборони, січових військових формувань ОУН у жовтні 1942р.
була створена Українська Повстанська Армія. Вже влітку 1943р.
УПА здійснила низку успішних боїв з окупаційними військами,
внаслідок яких величезні території України були фактично під її
контролем.
 Організація складу УПА
 У середині 1943р. УПА С.Бандери насильно
залучила до свого складу майже всі загони
Т.Бульби-Боровця та частини ОУН А.Мельника.
З кінця 1943р. центр УПА перенісся в Галичину,
де тривала боротьба проти німецького терору. У
зв'язку з територіальним поширенням дій УПА
розділилася на кілька груп: УПА-Північ, УПА-
Захід, УПА-Південь, УПА-Схід. Для загального
керівництва було створено Головне
командування УПА з Головним військовим
штабом, який очолив безстрашний борець за
волю України Роман Шухевич. Восени 1943р.
Головне командування УПА прийняло рішення
створити посаду Головного командира УПА,
яким і став Р.Шухевич під псевдонімом Тарас
Чупринка.
 Боротьба УПА
червона армія/
Німецьке військо радянські партизани Армія Крайова(поляки)
Боротьба з черговою Щоб не випустити ситуацію в Волинська трагедія- взаємне
західноукраїнських землях з-під винищення мирного населення
окупаційною владою та
контролю, у серпні 1943р. за наказом поляками й українцями, складова
репресіями, які несли за радянського командування з
багатовікового протистояння на
собою чесленні жертви як у Білорусії в район Ковеля та Любомля
було перекинуто 2 тис. радянських Західній Україні, особливо в 1943р.на
війську, так і серед мирного Волині.
партизанів, але, втративши в
населення. протистоянні з повстанцями півтори
тисячі осіб, ці формування були
змушені відійти. Жертви поляків –15 тис.
Жертви українців –21-24 тис.
Згасання діяльності УПА
 Після проведення польською владою операції «Вісла»,
кількість населення, що підтримувало УПА значно
зменшилась. Радянська пропаганда очорнювала УПА,
як структуру, що співпрацювала з нацистською
Німеччиною. Опір, який усе ще чинився згасав через
навмисне спалювання сіл, виселення людей(навіть
цілих родин) або їх депортація у сибір, створення
провокацій, вочевидь, радянською владою. А операція
«Захід» надала цим діям ще більшої результативності.
Переломним став 1954 рік: із захопленням у полон
Василя Кука боротьба набула характеру
неорганізованого спротиву окремих боївок.
 То за що ж вони боролися?
 Центральна ідея, яку відстоювало УПА , сформульована в одній із листівок: "Ми
боремося за Українську державу, а не за чужий імперіалізм. Ми мусимо берегти наші
сили, бо ми впевнені, що війна у своїй кінцевій фазі надасть нам державу". Зростання лав
УПА , поновлення загонів людьми різних національностей та політичних поглядів
зумовлювали необхідність суттєвого перегляду ідеології і політики.
 У роки Другої світової війни основною стратегічною метою ОУН-УПА було відновлення
української державності. Потрапивши у вир радянсько-німецького протистояння, вона
активно намагалася відіграти роль "третьої сили ", що представляє та відстоює інтереси
українського народу. Така позиція зумовила боротьбу одразу на три фронти - проти
німецьких окупантів, радянських партизанів та польських формувань. Оскільки УПА, на
відміну від Руху Опору в Європі, не підтримувала жодна з держав, вона змушена була
дотримуватись своєрідної тактичної лінії, в основі якої лежали збереження і зміцнення
власних сил, намагання поширити свій контроль на якомога більшу частину українських
земель, очікування слушного моменту для вирішального удару.