Олена Базар

здобувачка освіти II курсу,

спеціальність «Економіка»
Самбірський фаховий коледж економіки та інформаційних технологій
Науковий керівник: викладачка соціально-гуманітарних дисциплін
Наталія Герговська

ПІДПІЛЬНА ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН ТА УПА

Видавнича робота була одним із пріоритетних напрямів діяльності ОУН
від моменту заснування організації. Проте найбільшого розмаху вона набрала
під час радянсько-німецької війни і в повоєнне десятиріччя, коли розбита на два
відлами організація спробувала реалізувати свою найвищу мету — здобути
незалежну Українську Державу. Масштабність поставлених завдань,
внутрішньоорганізаційні складнощі, а також потреба кардинально
переосмислити багато початкових ідейно-політичних позицій, зробили працю
ідеологів, публіцистів і видавців особливо актуальною.
Видання літератури становило вагому частину діяльності організації,
адже свої ідеї ОУН поширювала насамперед за допомогою друкованого слова.
Центром видавничої роботи став Львів. Обсаджуючи своїми людьми
редакції газет і видавництва, ОУН фактично перетворювала їх на свої
редакційно-видавничі структури. Літературу друкували здебільшого у
державних друкарнях, а також на примітивнішій друкарській техніці у
легальних і напівлегальних пропагандивних осередках.
з 1929 до 1944 рр. підпіллям ОУН було проведено значну видавничу
роботу, надруковано чимало видань, які справили значний вплив на населення,
особливо на молодь. Таким чином, видавнича робота ОУН після 1944 р.
здійснювалась не на порожньому місці, нею керували люди, які отримали перед
цим певний життєвий досвід. Особливо великого розмаху видавнича діяльність
набула в роки німецької окупації, адже у руках підпільників опинилися значні
друкарські засоби, залишені відступаючою радянською владою.
 Західноукраїнське суспільство з захопленням сприйняло появу
націоналістичної преси. Газети, що видавалися тисячними накладами,
розкуповували миттєво. Згодом видавнича діяльність УПА поширилась на
центральні та східно-українські землі. Дезорієнтовані радянською пропагандою
наддніпрянські українці з недовірою ставилися до ідеї незалежної Української
Держави. Одначе вже сам факт обговорення цієї проблеми мав величезне
значення для формування національної свідомості східняків.
Упорядкуванню видавничого процесу, побудові та облаштуванню
підпільних друкарень ОУН надавалося велика увага. У другій половині 1940-х
рр. зазвичай їх будували під землею, на глибині кількох метрів, з максимальним
дотриманням конспірації.
Щоб викопати, облаштувати та належно замаскувати подібні криївки
треба було витратити чимало часу. Іноді приміщення друкарень мали кілька
великих кімнат, кілька запасних входів та виходів, водопостачання з підземних
джерел, продуману систему вентиляції, яка дозволяла непогано провітрювати
приміщення. ретельно маскувалися всі побутові відходи і всі ознаки, які могли
б вказувати на наявність бункеру з друкарським устаткуванням. Крім
друкарської техніки, запасів паперу та бібліотеки, у бункерах зберігалися
побутові речі, необхідні для проживання людей: дерев’яні меблі – ліжка або
нари (які могли бути кількаярусними), столи або щось, чим їх можна було
замінити; гасові лампи; кухонний посуд; зимовий та літній одяг і взуття; велика
тара з запасами їжі (часто для цього використовувались бідони) тощо. Всі ці
речі заздалегідь доставлялися до криївок, часто їх купували або набували за
допомогою місцевого населення.
В інструкціях ОУН 1944-1954 рр. неодноразово вказувалося про
необхідність тримати в таємниці місця та способи побудови криївок.
Місцезнаходження бункерів було суворою організаційною таємницею. Тому не
дивно, що багато хто з підпільників, читаючи надруковану літературу ОУН
навіть приблизно не знав, де вона виготовлена. друкарні, як і архіви, бібліотеки,
продуктові склади, повинні були зберігатися в спеціально побудованих для
цього підземних сховищах. За їх безпеку відповідали лише ті люди, яким це
було доручено, і ніхто більше.
Одна із таких виявлених на даний час друкарень-криївок на Львівщині
була знайдена в лісі біля села Черниляви Яворівського району, в районі хутора
Ліска. Друкарня була організована 1947-го стараннями двох піонерів
націоналістичного руху на Яворівщині – Нестора Романця-"Чорного" й
Володимира Кунанця-"Інгула". За листопад-грудень 1948-го у Яворівському
районі надруковано майже 16 тисяч примірників листівок, лозунгів та інших
видань; поширено в терені 7190, у райцентрах – 1128, у Львові – 448, серед
червоноармійців – 10, серед прикордонників – 51, відправлено на східні
українські землі – 156 примірників. За січень-березень 1949 року розмножено
ще понад 10 тисяч примірників видань.
Найбільше місця на сторінках друкованих видань займало висвітлення
ідейно-політичних засад ОУН. Організація випускала газети, журнали,
листівки, періодичні та неперіодичні видання, малюнки, брошури. Праці ОУН
не відзначалися ні високою поліграфічною якістю, ні бездоганним художнім
оформленням, проте їхній зміст, наснажений ідеєю незалежної Української
Держави, знаходив живий відгук серед громадськості. Ці видання допомагали
людям долати складні воєнні обставини, пробуджували оптимізм і віру в
перемогу. Практично на кожній праці був пам’ятний вислів “Свобода народам!
Свобода людині!”.
Однією із таких робіт було періодичне видання “До зброї”, у якому чітко
описувалось, за що бореться УПА. “УПА- це збройна сила українського народу;
боротися в рядах УПА – це почесний обов’язок кожного громадянина України.
УПА бореться:
За Самостійну Соборну Українську Державу на українській землі.
За новий справедливий лад і порядок в Україні без панів, поміщиків,
капіталістів та большевицьких комісарів.
 За новий справедливий міжнародний лад і порядок в світі, побудований
на пошануванні прав кожного народу та його незалежний всесторонній
розвиток у власних державних формах.
Проти німецького та московського імпералістичних наїзників, що
змагають до поневолення та знищення українського народу.”
Велику увагу ОУН приділяла ідеологічному просвітленню молоді,
прихиляла до боротьби та відстоювання власної незалежності. Одними із таких
видань були “Юнак”- журнал українського молодого покоління, “Молодий
революціонер”- журнал для юнацтва і “Молоде життя”- журнал пластового
юнацтва.
“Молодий революціонер” – видання, у якому закликали боротися проти
національної безпросвітності та байдужості, підсилювали дух
самоідентифікації молоді як свідомих українців та розповідали про діяльність
організації.
“Українські юнаки та юначки! Пам’ятайте, що Ваша Батьківщина –
Україна стогне у важкій і жорстокій російсько-большевицькій неволі.
Пам’ятайте, що большевицька Москва впродовж 30-річного панування
над Україною три рази зорганізувала масовий голод, внаслідок якого згинуло
понад 10 мільйонів українців, впродовж цих же років Москва знищила понад
кількасот видатних українських письменників, поетів і політично-громадських
діячів, сотні тисяч українських патріотів, які боролися за волю України.
Пам’ятайте, що тільки Українська Самостійна Держава дасть
українському народові вільне, заможне і щасливе життя.
Пам’ятайте, що Ваш священний обов’язок – ставати в ряди борців за
визволення України - в ряди Організації Українських Націоналістів під
керівництвом Степана Бандари. ”
“ЗДОБУДЕШ УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ АБО ЗГИНЕШ В БОРОТЬБІ ЗА
НЕЇ!”
 “Цими словами українські революціонери складають клятву перед своєю
Батьківщиною, перед прахом предків, перед сучасним живучим українським
поколінням, перед тими, що прийдуть по нас.”
Підбиваючи підсумки, варто зазначити, що діяльність підпілля ОУН у
1944-1954 рр. була спрямована на здобуття Україною державної незалежності,
тобто боротьба велася за справедливі цілі. Протистояння між ОУН та
радянською владою відзначалося непримиримістю та жорстокістю, через що
постраждали і зовсім ні в чому не винні люди. Саме через це у суспільстві і досі
немає єдності поглядів як на діяльність ОУН, так і на радянський період в історії
України. Цілком можливо, що саме боротьба словом і не дала згаснути ідеї
відновлення незалежності України. Зважаючи на потужний ідеологічний тиск з
боку радянської влади на населення та заборону вільного друкованого слова в
СРСР, видання ОУН поряд із закордонними радіопередачами стали
альтернативнимджерелом інформації для громадян, які хотіли знати правду про
становище в Україні і радянському Союзі.
З кожним роком з’являється дедалі більше робіт, присвячених
українському підпіллю, у яких часто згадуються підпільні друкарні. на сьогодні
вже відомо кількасот назв книг, брошур, журналів та листівок, виданих в
друкарнях ОУН, однак їх повного переліку досі не укладено. Чи не в кожному
дослідженні або спогаді про діяльність українського національновизвольного
руху згадуються підпільні друкарні та їх працівники.
 Список використаних джерел

1. Видавничо-пропагандивна діяльність ОУН(1941—1953 рр.). Олександра

Стасюк. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Stasiuk_Oleksandra/Vydavnycho-
propahandyvna_diialnist_OUN_19411953_roky.pdf

2.Історія однієї підпільної друкарні: зброєю українських повстанців було і

слово. URL: https://uainfo.org/blognews/1484747837-istoriya-odnieyi-pidpilnoyi-
drukarni-zbroeyu-ukrayinskih.html

3. Наталія Ніколаєва. Підпільні друкарні ОУН та їх ліквідація каральними

органами СРСР в 1944-1954 рр. URL:
https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/02/Seriia_Podii_i_liudy_Knyha_20_
Nikolaieva_N_Pidpilni_drukarni_OUN_ta_ikh_likvidatsiia_karalnymy_orhan.pdf

4.Обкладинки періодичних видань ОУН та УПА. URL:

https://history.rayon.in.ua/gallery/522929-obkladinki-periodichnikh-vidan-oun-ta-upa

5.Архів ОУН. URL: https://ounuis.info/

6. Періодичне видання "Молодий революціонер" Ч.1. URL:

https://avr.org.ua/viewDoc/2293/