Міфи і правда про

Степана Бандеру

Мінчук Олександр
 План
1. Біографія
2. Міф №1 “БАНДЕРА ВОЮВАВ НА СТОРОНІ НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ”
3. Міф №2 “БАНДЕРА БУВ АВТОРИТАРНИМ КЕРІВНИКОМ”
4. Міф №3 “БАНДЕРА СПРОВОКУВАВ РОЗКОЛ СЕРЕД УКРАЇНСЬКИХ
”
НАЦІОНАЛІСТІВ

5. Міф №4 “БАНДЕРА ‒ "ЛИШЕ СИМВОЛ", І НЕ БРАВ ОСОБИСТОЇ УЧАСТІ У

ВИЗВОЛЬНІЙ БОРОТЬБІ”
 Біографія
Степа́н Андрі́йович Банде́ра — український політичний діяч, один із
чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX
століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова
Проводу ОУН-Б.
Як активний діяч УВО та ОУН має законодавчо визначений статус Борець
за незалежність України у ХХ сторіччі.
Степан Бандера та Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення
Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру
помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — у центральну
Берлінську в'язницю. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував
у концтаборі Заксенгаузен у бункері «Целленбау» у відносно комфортних
умовах. У вересні 1944 року його звільнили й запропонували участь у
керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії,
однак Бандера відхилив пропозицію та на співпрацю не погодився. С.
Бандера і Ярослав Стецько у квітні 1944 року на нараді обговорювали
завдання підривної діяльності проти СРСР з керівником таємних
операцій вермахту Отто Скорцені. Представники ОУН(б) та УПА, яку
створила ОУН(б), в цей час проводили переговори, почали і
продовжували співпрацювати з німцями, хоча інші підрозділи УПА ще
воювали з нацистами в 1944 році.
Оцінки Степана Бандери вкрай суперечні. Після розпаду СРСР для багатьох українців його ім'я стало
Радянський уряд уповноважив КДБ вчинити вбивство Степана Бандери в
символом боротьби за незалежність України. Натомість, багато мешканців Польщі та Росії ставляться
Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15
до нього вкрай негативно, звинувачуючи у фашизмі, тероризмі, радикальному націоналізмі, що
жовтня 1959 року.
зокрема виявлялось у фізичній ліквідації лідерів відмінних від ОУН(б) українських націоналістичних
течій, і колабораціонізмі. Визначення «бандерівці», похідне від його прізвища, поступово стало
загальним і застосовним до всіх українських націоналістів, незалежно від їхнього ставлення до
Бандери.
 МІФ 1:
БАНДЕРА ВОЮВАВ НА СТОРОНІ
НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ
Такі звинувачення ‒ основний елемент
радянської пропаганди проти ОУН та УПА.
Попри тисячі документів, десятки досліджень
про антинацистську боротьбу українських
націоналістів, цей міф для багатьох існує досі.
У межах пропаганди Степан Бандера розглядався
як мало не головний приспішник Гітлера. Тим
часом Бандера скептично оцінював можливість
німецької співпраці у відродженні України. Це
стало одним із ключових моментів у його дискусії
зі старшими членами ОУН, яка закінчилася
розколом організації. Адже Андрій Мельник та
деякі інші учасники визвольних змагань 1917-20
Степан Бандера головною вважав опору на власні сили, а зовнішню допомогу
рр., опираючись на досвід 1918 р., були
розглядав що
переконані, лише як варіант.
співпраця Не довіряючи
з Німеччиною моженімцям, 1940 р. через свого брата
Олександра
привести він вів перемовини з міністром закордонних справ Італії Чіано щодо
до незалежності.
підтримки українського визвольного руху. Крім того, розроблялася концепція
створення фронту поневолених народів. Актуальність таких кроків посилювала
міжнародна ситуація після 23 серпня 1939 р., коли Німеччина стала союзником
головного ворога ОУН ‒ СРСР.
 МІФ 1:
БАНДЕРА ВОЮВАВ НА СТОРОНІ
НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ
Пакт Молотова ‒ Ріббентропа довів,
що для відновлення Української
держави не слід покладатися на
німців. Тому 30 червня 1941 р. ОУН під
керівництвом Бандери проголосила
Акт відновлення незалежності
України без жодного узгодження із
"союзниками". Попри наявні в ньому
дипломатичні дифірамби Гітлеру,
німці добре зрозуміли, що їх просто
ставлять перед фактом.
Оскільки підготовка документа здійснювалася таємно, його проголошення
стало для окупаційної німецької влади "громом серед ясного неба". За
кілька днів, після консультацій із Берліном, гестапо заарештовує Ярослава
Стецька, Степана Бандеру й інших діячів. Бандера і Стецько відхилили
вимоги німців про відкликання Акту, а тому обоє опинилися у концтаборі
Заксенгаузен (за 30 км від Берліна).
 МІФ 1:
БАНДЕРА ВОЮВАВ НА СТОРОНІ
НАЦИСТСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ
І 10 липня 1941 р. Акт було опубліковано у пресі.
Із 11 липня 1941 р. нацисти заборонили будь-яку політичну діяльність
українським організаціям, зокрема маніфестації на підтримку Акту 30 червня. А
вже у вересні німецька поліція безпеки провела масові арешти оунівців, за
ґратами опинилися майже 2 тис. осіб. У відповідь залишки керівництва ОУН(б)
ухвалюють рішення про перехід у підпілля, активізацію антинімецької
пропаганди й підготовку збройного повстання проти окупантів.
Вдруге після 1936 р. Бандера поставив себе перед обличчям смерті. Далі був
арешт, що мав "допомогти" змінити рішення, концтабір Заксенгаузен як
покарання за те, що це рішення не було змінене.
1944 р., програючи на східному фронті, нацисти спробували відновити
загравання з українцями, тому й залишили Бандеру живим. Його вивезли із
Заксенгаузена і поселили як арештанта в будинку під Берліном. Він не мав
інформації про події на фронтах, про справи в Україні. Цим пробували
скористатися німці, запропонувавши очолити пронімецький український
комітет, "освятити" черговий колабораціоністський проєкт. Бандера відмовився,
не дозволивши використання його самого та всього визвольного руху для
реалізації чужих інтересів.
 МІФ 2:
БАНДЕРА БУВ АВТОРИТАРНИМ КЕРІВНИКОМ
Принциповість і непоступливість часом подаються як
авторитаризм, нездорові амбіції чи "вождистські
замашки". Для довершення образу Бандери як
авторитарного лідера "однозначно стверджують" про
несприйняття ним демократичних цінностей у
масштабах організації й держави.
Бандера був амбітним. Він формувався в епоху, коли
авторитарні тенденції домінували, державами
керували вожді, фюрери та дуче. Та саме Бандера
очолив опозицію, яка піднялася проти "вождизму" в
ОУН. Він і "крайовики" протиставилися спробі
становлення автократії в організації на чолі з Бандера прагнув до домінування власної політсили,
та не робив цю мету головною. Його принцип "нашою
Андрієм Мельником. В одному з листів в Україну перемогою є перемога наших ідей" реалізовувався на
Бандера писав: "В кожному Проводі, який я провадив, практиці: утворений в червні 1941-го уряд (Українське
зокрема в Проводі ЗЧ (Закордонних частин) ОУН державне правління) складався з керівників різних
політсил. "Бандера авторитарний вождь, який не
існував і дальше існує такий порядок: всі рішення визнає демократичних норм" ‒ це звинувачення його
приймаються більшістю голосів. Голоси всіх членів опонентів із ІІ пол. 1940-х рр. на еміграції, що
Проводу рівні. Справи вирішуються після всебічної закидалося в політичній боротьбі. При цьому одним
із "головних речників демократизації" представлявся
дискусії. Кожен член проводу має право піддавати під
Микола Лебідь, усунений із поста провідника ОУН в
розгляд і вирішення Проводу кожну справу... Це 1943 р... за авторитаризм. На жаль, багато істориків
елементарні засади функціонування Проводу, і ніколи прийняли цей закид, не намагаючись перевірити
не було в нас думки застосовувати інший метод". його з допомогою доступних джерел.
 МІФ 3:
БАНДЕРА СПРОВОКУВАВ РОЗКОЛ СЕРЕД

УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
Руїна", "розкол", "братовбивство" ‒ ці поняття російська
пропаганда подає мало не як архетипічні для українців,
варто лише згадати ім'я Бандери. Насправді ж ці негативні
явища типові для бездержавних націй, які стають об'єктом
зовнішніх маніпуляцій політиків та спецслужб, і не варто
вбачати в них щось типово українське.
Очевидно, не обійшлося без маніпуляцій і в розколах ОУН,
відповідальність за які списують на Степана Бандеру.
Якщо в питанні розколу 1940 р. поки не доведено зовнішнє
втручання, то в розколі 1954 р. вони є. Ця подія мала
об'єктивні чинники (особисті та організаційні
непорозуміння), та безпосередньою причиною стали
фальсифікації КДБ і тривала оперативна гра проти
української еміграції від імені України.

Датою розколу по лінії бандерівці-мельниківці вважають 10 лютого 1940 р. ‒ день створення

Революційного проводу на чолі з Бандерою. Хоча ще кілька місяців потому тривали спроби
залагодити конфлікт, обидві течії працювали в одному приміщенні на вул. Зеленій у Кракові.
Та силове захоплення будинку бійцями Зиновія Книша, що був на боці Мельника, і
позбавлення бандерівців доступу всередину спалило всі мости.
Цікаво, що конфлікт 1940 р. став імпульсом для розвитку руху. Адже керувати прийшли люди,
готові до еволюції світогляду, геополітичних уявлень та методів боротьби. Ці люди, яких
згодом назвали "бандерівцями", вивели український визвольний рух на новий рівень
розвитку, перетворивши його в загальнонаціональний.
 МІФ 4:
БАНДЕРА ‒ "ЛИШЕ СИМВОЛ", І НЕ БРАВ ОСОБИСТОЇ УЧАСТІ У ВИЗВОЛЬНІЙ
БОРОТЬБІ
1)Є стереотип, що Бандера не є національним героєм, адже
"безпосередньо не брав участь у визвольній боротьбі": адже
спочатку був в'язнем польських тюрем, згодом ‒ німецького
концтабору, а потім політичним емігрантом, який не мав
змоги впливати на ситуацію в Україні.
Та історичні факти свідчать про безпосередню роль Бандери
в українському визвольному русі. Він приєднав Українську
військову організацію в ОУН, чим завершив формування
Організації, яке тривало з 1929 р. Він вивів на новий рівень
діяльність ОУН у І пол. 1930-х рр. Під його керівництвом
ОУН провела низку бойових та пропагандистських акцій,
які зробили цю організацію популярною і в Україні, і за її
межами. Під керівництвом Бандери мережу ОУН
2)В Україні не ставили під сумнів авторитет Бандери як
розгорнуто майже у всіх країнах, де жили українці, ‒ у
керівника визвольної боротьби. Визнавали його й ті,
Західній Європі, Північній та Південній Америці, Австралії. хто боровся проти визвольного руху. Термін
Створені ОУН громадські організації (Спілка української "бандерівці" став фактично офіційним і
молоді, Організація оборони чотирьох свобод України, Ліга використовувався в документах Компартії та НКВД‒
визволення України) захищали права українців у світі. Через КДБ. Совєти до кінця життя Бандери вважали його
бандерівські видання ("Шлях перемоги", "Визвольний небезпечним ворогом і пішли на його ліквідацію в 1959
р. ‒ вже коли визвольний рух в Україні було придушено
шлях", "Гомін України" та інші, що виходили майже у всій
і радянська влада відмежовувалась від злочинів
діаспорі) проводилася інформаційна кампанія ‒ світ чув Сталіна. Степан Бандера так і не зміг повернутися на
правду про Україну та українців. поле бою, змушений до кінця життя нести цей хрест ‒
Лідерство Бандери визнавали керівники визвольного руху в бути символом. Прізвище Бандера з іспанської
Україні. На подання Романа Шухевича його обрали членом перекладається як "прапор", що стало його життєвою
місією.
Бюро Проводу ОУН в 1945 р., програмний текст провідного
ідеолога визвольного руху Петра Федуна називався "Хто такі
бандерівці і за що вони борються", тисячі повстанських