Степан Бандера

“З москалями нема спільної мови”

 ОУН
Наприкінці січня на початку лютого 1929
року у Відні зібралось кількадесят
українських діячів. Наслідком їхньої
зустрічі стало створення Організації
українських націоналістів (ОУН) –
політичної сили, яка відіграла дуже
помітну роль в українській історії
середини ХХ століття.
Учасники першого Конгресу українських націоналістів, який
складався з 16 галичан та 14 наддніпрянців. Відень, 1929 рік.
ОУН постала у надзвичайно складних
історичних і політичних реаліях. Поразка у
1922 році Української Народної Республіки
(УНР), окупація більшовицькою Росією
України, як результат – відхід частини
українських земель до Польщі,
Чехословаччини і Румунії, фактично
означали втрату перспективи вибороти
самостійну Україну. Головною метою ОУН
було встановлення незалежної соборної
національної держави на всій українській
етнічній території.
Ця мета мала досягатися через
національну революцію та встановлення
диктатури.
 Євген Коновалець
У 1914 році Євген Коновалець, як
солдат, був мобілізований в
австрійське військо. У 1915 році
потрапив у російський полон, з якого
у 1917 році зумів втекти. Він,
військовополонений австрійської
армії, підданий Австро-Угорщини,
одразу ж поїхав у Київ, де очолив
формацію Січових стрільців. В 1919
році був переміщений поляками у
табір полонених у Луцьку. А після
звільнення жив у Празі та Відні.
 «У великій світовій драмі наших днів ми маємо
до вибору: або бути творцями, або жертвами
історії»

– ці слова полковник Євген Коновалець промовив на

Конгресі українських націоналістів, де його обрали
головою. Він служив ОУН до кінця свого життя.

23 травня 1938 року в Роттердамі полковник Євген Коновалець був

убитий за наказом Йосипа Сталіна під час спецоперації, яка була
проведена НКВС СРСР.
 Степан Бандера
Степан Андрійович Бандера народився в сім’ї
греко-католицького священика 1 січня 1909 року
в селі Старий Угринів, що на Галичині. Зараз це
Івано-Франківська область. Прізвище «Бандера»
– іспанського походження й означає «прапор»,
«стяг».
Степан готував себе до боротьби за Україну
змалечку: багато молився, обливався крижаною
водою на морозі, таємно від батьків бив себе
ланцюгом і проколював шкіру голками – це
«вправи», що мали його підготувати до
поліцейських тортур.
Родина Бандер
Участь С. Бандери в ОУН
У 1928 році Степан приїздить до
Львова на навчання в
Політехніці в агрономічному
відділенні. Паралельно вступає
в підпілля ОУН. Навчання скоро
перестає бути пріоритетом для
Бандери. Натомість його
повністю поглинає національно-
патріотична робота.
Перше “довічне” ув’язнення
Уже у свої двадцяті роки Бандера разом
з однодумцями проводив підпільну
проукраїнську діяльність, за що
неодноразово був затриманий, проте
його відпускали. Та у 1935-1936 роках не
вдалося уникнути двох гучних процесів
– їх назвали “справою Бандери та
товаришів”. В результаті у Варшаві
тодішнього крайового провідника ОУН
на Західній Україні Бандеру засудили
спершу до смертної кари, яку потім
замінили на довічне ув’язнення (у Львові
він теж отримав довічний присуд).
Коли не стало Є.Коновальця українському
націоналістичному підпіллю потрібен був
новий лідер – і найкращою кандидатурою
вважали ув’язненого Степана Бандеру.
Щоб його звільнити, кошти збирала
українська діаспора у США. Сума на той
час значна – 50 тисяч злотих. Втечу з
в’язниці Бандері організував Роман
Шухевич. Але це не знадобилося оскільки
Бандера здобув волю коли адміністрація
відпустила всіх в'язнів через становище
польських військ під час другої світової
війни.
Під керівництвом Бандери, ОУН починає серію
каральних акцій проти представників польської
окупаційної влади. У цей період оунівці здійснили
три політичні вбивства, що отримали значний
розголос: убивство шкільного куратора Гадомського,
звинувачуваного в нищенні поляками українського
шкільництва; убивство Олексія Майлова, секретаря
консульства СРСР у Львові, який був одночасно
агентом при НКВС — як протест проти Голодомору в
Україні; та вбивство Броніслава Перацького, міністра
внутрішніх справ Польщі, за керівництва якого
польська влада провела криваві акції «пацифікації»
(умиротворення) українців.
ОУНР (ОУН Бандерівська)

Організація українських націоналістів

революційна (ОУНР, або ОУН(б) («ОУН
бандерівська»), — український
політичний рух, що ставить собі за мету
встановлення Української Соборної
Самостійної Держави, збереження та
розвиток її та української нації. ОУНР
утворилась у квітні 1941 року внаслідок
обрання Степана Бандери провідником
ОУН.
Перед розпалом радянсько-німецької війни
Бандера порушив питання відновлення
української державності. Уже 30 червня 1941
року рішенням ОУНб було проголошено
відновлення Української Держави у Львові.
Адольф Гітлер особисто доручив негайно
позбутися “змови українських самостійників”.
Як результат – Бандеру та його поплічників
ув’язнили.

Утримували Бандеру в окремому бараці сумнозвісного

концтабору “Заксенгавзен”, де утримували найважливіших
в’язнів Третього Рейху. У 1944 році нацисти звільнили
Степана Бандеру та кількох провідних членів ОУН.
Убивство Бандери радянським режимом

Політичну діяльність Бандера активно продовжував. У

1947 році Степан Бандера став знову Головою Проводу
всієї ОУН. Він лишався Провідником ОУН до своєї смерті
1959 року.

Бандера тоді відмовився від супроводу охорони. Уже 15 жовтня

1959 року його знайшли ще живого, залитого кров’ю, в під’їзді
його будинку на вулиці Крайтмайр, 7. Перед цим агент КДБ
Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в
обличчя Степанові Бандері струменем розчину ціаніду калію.
Отруту виявила медична експертиза.
20 жовтня 1959 року
Степана Бандеру поховали
на мюнхенському цвинтарі
Вальдфрідгоф
 Батько наш – Бандера,
Україна – мати,
ми за Україну будем воювати!

Дякую за увагу!

підготував учень 11-А класу Клименко Федір