Дзен-буддизм

Одним із напрямків сучасного буддизму виступає

японський дзен-буддизм. Батьківщиною зародження
дзен-буддизму вважається Китай. Своєї популяризації
зазнав у ХІІ-ХІІІ столітті на території сучасної Японії.
Етимологія слова «дзен» наближається до санскриту
«дхьяни» (в даному перекладі потрібно розуміти як
самозаглиблення, медитацію, зосередження).
Основоположником дзену вважають патріарха Бодхідхарму (Бодай Даруму). З 520
року – прихід Бодхідхарми з Індії в Китай. В Китаї засновують дві школи – Цаодун та
Ліньцзі.
Важливим для шкіл є дотримання п’яти принципів:
- Вищу Істину висловити не можна;
- Духовне вдосконалення неможливе;
- Ніщо не може бути досяжним в кінцевому рахунку;
- Буддійське вчення не містить нічого особливого;
- Дао може бути скрізь.
В Японію дзен потрапляє з Китаю в ХІІ столітті через монаха Ейсая. Ейсай вважав,
що вчення зможе допомогти духовному відродженню Японії. Влада допомогла Ейсаю
стати настоятелем кіотського храму Кєніндзі – власності шкіл Сінгон та Тєндай. Тут
спостерігається активне поширення дзену. Ейсаєм закладаються основи традиції
чайної церемонії в японській культурі.
Дзен-буддизм має деякі відмінності з класичним буддизмом. Дзен-буддизмом світ
сприймається як деяка не істинність, ілюзорність. Перш початкова природа на думку
дзен-буддизму може досягатися шляхом медитації. Адже тільки так можна пізнати
істинну сутність буссе (Будду) з досягненням саторі (пробудження) та досягненням
істинної природи речей.
Дзен-буддизм відрізняється від класичного буддизму своїм запереченням існування
Будди у Всесвіті, притримуючись думки його присутності в кожному із індивідуумів,
тобто ототожнення з абсолютом і наявного як вмістилище необмеженої можливості.
З позиції дзен-буддизму чітко видно активну взаємодію людини зі світом та
реалізацію креативної дієвості у ньому. Відкидається також крайній аскетизм, в якому
бажання людські не повинні бути подавлені, а направлені в духовні сфери. Істини не
повинні передаватися тільки трактатами, а шляхом безпосередньої передачі
вчителем учневі. В уявлені дзен-буддиста важливий акцент зміщується на єдності
Будди з усіма істотами та на вченні природнього «дао», що є вище за умілякі
теоретичні методи. Відмінність школи дзен-будизму від класичних полягає перш за
все у проповіді «миттєвого просвітленя» з досягненням істини – саторі.

Використані джерела: https://tureligious.com.ua/istoriia-dzen-buddyzmu/