МОЯ УЛЮБЛЕНА

КНИГА
 Я насправді просто обожнюю читати.
Маю вдома вже невелику бібліотеку з
книжок різних авторів.

 Нещодавно я прочитала книгу “Коли ти

поруч”. Її написала українська авторка –
Світлана Талан.
СВІТЛАНА ТАЛАН
 Народилася 7 березня 1960 року на Сумщині, у селі Слоут
Глухівського району в родині сільських вчителів. Закінчила
восьмирічну школу в селі Перемога, Глухівського району, Сумської
області, продовжила навчання у Баницькій середній школі. У 1983
році закінчила Глухівський педагогічний інститут. З п’ятнадцяти
років почала працювати позаштатним кореспондентом районної
газети. Багато років віддала роботі з дітьми. Працювала
вихователем у дитсадку, потім – вчителем початкових класів.
Наразі мешкає у м. Сєвєродонецьк  Луганської області.
 Світлана Талан пише романи у жанрі «реальні історії», які їй
підказує саме життя. Усі твори на гостросоціальну тематику,
незмінним залишається одне – головна героїня її книжок – жінка-
українка, сильна духом, зворушлива, ніжна, чуттєва, яка іноді
помиляється, але її завжди веде за собою кохання: до чоловіка, до
дітей, до батьківщини.
КОЛИ ТИ ПОРУЧ
 У 2011 році її роман «Щастя тим, хто йде далі» став
лауреатом на конкурсі «Коронація слова-2011» та
отримав відзнаку від фонду Олени Пінчук Анти-СНІД
«За найкращий роман на гостросоціальну тематику».
На початку 2012 року роман був виданий під назвою
«Коли ти поруч» у видавництві «Клуб сімейного
дозвілля» (м. Харків) українською та в авторському
перекладі російською мовами і за рік був проданий
рекордний тираж – 80 тисяч екземплярів. За версією
журналу «Фокус» та рахункової палати автор увійшла
в трійку найпопулярніших письменників України.
ПРО ЩО КНИГА?
 Якщо ви мене запитаєте чи варто читати цю книгу, я
однозначно відповім, що так. Вона про життя і смерть, про
любов і зраду, про сміх та сльози, про тепло і холод. Про
те, як ці протилежності з’являються у нашому житті, час
від часу змінюють одна одну і назавжди залишають свій
слід.

Про те, що не одноразово ми робимо поспішні висновки,

не вникаємо в саму суть, не переступаємо через свої
переконання.

Про те, як часто ми не розуміємо близьких нам людей і як

вони не розуміють нас, що врешті-решт призводить до
втрати зв’язку між найріднішими.
 І як іноді безглуздо люди зникають з нашого життя, а ми переконуємо себе, що так буде краще і нічого не
робимо, щоб їх повернути назад.
 Після кожної прочитаної сторінки, огортає сум за безслідно прожитими днями, які могли бути
найщасливішими в нашому житті. Ми постійно кудись біжимо і за щоденними турботами не помічаємо
неповторності кожного дня.
 Ми тратимо свій час на злість і злобу, забуваємо, що краще прощати і йти далі. Що дарувати свою любов
набагато приємніше, ніж наповнювати серце ненавистю. Бо любов - це найпрекрасніше, що тільки міг нам
дати Бог.
 Книга розповідає нам історію життя молодої дівчини
Дарини, яка у розквіті сил дізнається, що хвора на
СНІД. Заразилася вона під час аварії, коли надавала
першу допомогу потерпілим. З однієї сторони вона
рятувала життя іншим, а з другої – не змогла врятувати
своє. Найтрагічнішим є те, що від неї відвернулися
найрідніші люди – батьки, друзі, коханий та колеги по
роботі. Кожен з нас знає, якою важливою є турбота
близьких людей, коли ми хворіємо. Їхнє тепло та
підтримка надають сили боротися з недугою. А Даша
залишається сам на сам зі своїм діагнозом, який в
перші дні звучав як смертельний вирок.
 Для батьків, які жили в селі, стало більш
вагомим аргументом те, що подумають і
скажуть люди, ніж хвороба і страждання
єдиної доньки. Рідний брат перестає
спілкуватися із сестрою, подруга дитинства
відвертається і обриває будь-які зв’язки,
наречений просить його забути, а з роботи у
престижній клініці звільняють. І головній
героїні у розпачі здається, що виходу вже
нема, що "СНІД назавжди зруйнував її
непохитний замок щастя, який вона будувала,
в якому збиралася жити довгі роки,
народжувати дітей, виховувати, дарувати їм
свою любов, потім чекати онуків". Але як
виявилося, не таким і непохитним той замок
був.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

Раджу обов’язково прочитати цю книгу!