Professional Documents
Culture Documents
Історія створення та розвитку теорії будови органічних сполук
Історія створення та розвитку теорії будови органічних сполук
Історія створення та
розвитку теорії будови
органічних сполук
ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
Теорія радикалів
Радикал - хімічна частинка, що містить
кілька неспарених електронів;
Теорія типів
Згідно з нею, органічні сполуки
розглядали як похідні «типових»
неорганічних сполук — амоніаку,
води, гідроген хлориду тощо.
ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
1812 р.
італійський фізик і хімік Авогадро, вивчаючи
молекулярні ваги газів (водню, кисню, азоту, хлору),
висунув молекулярну гіпотезу будови речовини.
Однак робота Авогадро довгий час не отримувала
визнання, що гальмувало розвиток основних ідей
в області хімічної будови молекул.
ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
1860 р.
переконлива доповідь Станіслао Канніццаро на
першому міжнародному з'їзді хіміків у Ка́рлсруе.
Завдяки їй атомні ваги, визначені за допомогою
закону Авогадро, стали загальноприйнятими. На
з'їзді розмежували поняття «атом», «молекула»,
затвердили атомно-молекулярне вчення, основне
положення якого «атоми при взаємодії
утворюють молекулу».
ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
19 вересня 1861 р
Термін «хімічна будова» вперше ввів А. М.
Бутлеров в доповіді «Про хімічному будову
речовин» в Шпаєрі (опублікованому в тому ж
році німецькою і в наступному - російською
мовами). У тій же доповіді він заклав основи
класичної теорії хімічної будови.
ОРГАНІЧНА ХІМІЯ
Хімічна будова це
За Бутлеровим