МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЗКОЛОЇДНОЇ ХІМІЇ

Каплаушенко А.Г., Пряхін О.Р., Чернега Г.В., Варинський Б.О.,

Щербак М.О., Самелюк Ю.Г., Фролова Ю.С.

ВЧЕННЯ ПРО РОЗЧИНИ.

КОЛІГАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ РОЗЧИНІВ

Навчальний посібник

Запоріжжя, 2018
 Автори:
доценти: Каплаушенко А.Г., Пряхін О.Р., Чернега Г.В,
ст. викладач: Щербак М.О.
асистенти: Самелюк Ю.Г., Фролова Ю.С.

Рецензенти:
Гладишев В.В. Зав. кафедри технології ліків Запорізького державного
медичного університету, д. фарм. н., професор.
Романенко М.І. професор кафедри біологічної хімії Запорізького
державного медичного університету, д.фарм.н., професор.

Навчальний посібник складено відповідно до програми з медичної хімії

для студентів медичних факультетів. Навчальний посібник побудовано за
загальними темами медичної хімії. Рекомендовано для використання при
вивченні дисципліни «Медична хімія».

Навчальний посібник розглянуто та затверджено:

Цикловою методичною комісією з фармацевтичних дисциплін

(протокол №__ від ________р.),
Центральною методичною радою ЗДМУ
(протокол №__ від ________р.)

2
 Передмова

Всі біологічні процеси, що відбуваються в рослинному і тваринному

світі, в тому числі і в організмі людини, протікають в розчинах. Прогрес
таких наук, як біологія, ґрунтознавство, медицина, фармацевтична хімія,
тісно пов'язаний з розвитком вчення про розчини.

Речовини в розчинах можуть знаходиться в різному ступені

дисперсності. Величина частинок служить важливою ознакою обумовлює
багато фізико-хімічних властивостей розчинів. За цією ознакою розчини
розрізняють на справжні і колоїдні. Останні є гетерогенними системами.
Розчини високомолекулярних сполук, білків, полісахаридів, каучуку мають
властивості істинних і колоїдних розчинів і останнім часом дуже часто
відносяться до групи справжніх розчинів.

Біологів, медиків, фармацевтів цікавлять рідкі розчини, до яких

відносяться плазма крові, сеча, лімфа, інші біологічні рідини, що
представляють собою складні суміші білків, ліпідів, вуглеводів, солей,
розчинених у воді. Фізико-хімічні закономірності взаємодії різноманітних
лікарських препаратів з біологічними рідинами, молекулами води
виявляються дуже важливими для життєдіяльності організму.

3
 ВЧЕННЯ ПРО РОЗЧИНИ.
КОЛІГАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ РОЗЧИНІВ

Мета заняття загальна:Сформувати системні знання студентів про

розчини, їх класифікації, способи вираження концентрації, властивості;
навчитися використовувати закони Рауля, Вант-Гоффа для розрахунку
відповідних параметрів розбавлених розчинів, у тому числі біологічних
рідин.
Цільові завдання:
• дати визначення розчинів, їх класифікацію і властивості;
• оволодіти теоретичним матеріалом за колігативними
властивостями розведених розчинів;
• навчитися готувати розчини та проводити відповідні
розрахунки;
• навчитися оперувати формулами і використовувати їх для
розв'язання ситуаційних задач за темою заняття;
• оволодіти методиками визначення молекулярної маси
кріоскопіческим методом;
• отримати практичні навички експериментальної роботи з
розчинами і найпростішими кріоскопіческими установками.
• навчитися давати оцінку достовірності отриманих результатів;
• засвоїти тестовий матеріал по темі заняття.
Студент повинен знати:
• класифікацію розчинів;
• теорії, що описують процес розчинення;
• фактори, що впливають на розчинність газів та твердих
речовин;
• формули для розрахунку концентрацій розчину;
• закон Рауля і колігативні властивості розчинів, закон Вант-
Гоффа-Пфефера;
4
 • область застосування розчинності і розчинів в медицині.
Студент повинен вміти:
• готувати розчини із заданою концентрацією;
• відтворювати математичні вирази, що зв'язують параметри
розчину і його компоненти;
• практично застосовувати навички розрахунків параметрів
(маси, об'єму, концентрації, густини) розчину;
• відтворювати формулювання та математичні вирази законів,
описуючи колігативні властивості, для розрахунку параметрів розчинів
(температури замерзання і кипіння, осмотичного тиску);
• визначати молекулярну масу речовини кріоскопіческим
методом;
• визначати осмотичний тиск розчинів;
• визначати достовірність проведених вимірів і розрахунків.

5
 ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ПО ТЕМІ ЗАНЯТТЯ

Введення. Основні поняття і визначення

Розчини відіграють важливу роль у живій і неживій природі, а також

науки і техніки. Фізіологічні процеси в організмах тварин і в рослинах,
всілякі промислові процеси, утворення осадових порід і т. п. в більшості
протікають у розчинах.
Повсюдність розчинів пояснюється, зокрема, й тим, що процес
розчинення мимовільний, тобто супроводжується спадом енергії Гіббса.
Тому знайти чисті речовини в природних умовах або приготувати їх в
лабораторії надзвичайно важко.
Протягом тривалого періоду розвитку хімії основними об'єктами
дослідження були речовини постійного складу, які утворюються при деяких
раціональних і суворо фіксованих стехіометричних співвідношеннях
компонентів, що являлє собою так званий "привілей дискретності" в хімії.
Фази, що не підкоряються стехіометричним законам і мають змінний склад
(зокрема, розчини), виключаються з розгляду в рамках класичної хімії.
Бурхливий розвиток хімії в кінці XIX і на початку XX ст., особливо
вчення про хімічну рівновагу, теорії розчинів (Гіббс, Вант-Гофф, Ле-
Шателье, Д. І. Менделєєв, Д. П. Коновалов, Н.С. Курнаков); показало, що
найбільш загальний випадок хімічної взаємодії — саме неперервність зміни
складу залежно від умов отримання. А дискретність взаємодії, що
виявляється в утворенні фаз постійного складу, являє собою окремий
випадок, хоча і дуже поширений.
У зв'язку з цим в даний час вивчення розчинів набуває абсолютно
особливий сенс, так як закономірності їх утворення і властивості в певному
сенсі застосовні для вивчення характеру хімічної взаємодії з загальних
позицій.

6
 Існує кілька формулювань, що характеризують розчини:
Розчини – це гомогенні термодинамічно стійкі системи, що
складаються з 2-х і більше речовин, співвідношення яких визначається їх
взаємною розчинністю.
Розчин – це однорідна система, що складається з двох і більше
компонентів: розчинника, розчинених речовин і продуктів їх взаємодії.
Розчини — це гомогенні системи змінного складу, які перебувають у
стані хімічної рівноваги.
Розчини — це як мінімум двокомпонентні системи. Зазвичай
розчинником вважають той компонент, який у даних умовах знаходиться в
тому ж агрегатному стані, що і утворюється розчин.
Це визначення суттєво лише тоді, коли розчинні речовини
знаходяться в іншому агрегатному стані (наприклад, розчинення солей і газів
у воді з утворенням рідких розчинів). Якщо ж компоненти, що утворюють
розчин, знаходяться в одному і тому ж агрегатному стані, то поняття
розчинника і розчиненої речовини стають певною мірою умовними. У цьому
випадку розчинником називають ту речовину, якої за масою або об'ємом
більше.

Теорії утворення розчинів.

У ході розвитку науки були висловлені дві точки зору на природу

розчинів:
Фізична теорія (С. Арреніус, Ст. Оствальд, Я. Вант-Гофф) розглядали
процес розчинення як механічний процес рівномірного розподілу частинок
розчиненої речовини по всьому об'єму розчинника.
Розчинник приймали за індиферентну середу. Іншими словами
розчини розглядалися як механічні суміші.
З допомогою фізичної теорії вдалося пояснити деякі властивості
розбавлених розчинів (підвищення температури кипіння, зниження
7
температури замерзання, тиск пари над розчином тощо), тобто ті властивості,
які залежать від їх природи.
У той же час фізична теорія не могла пояснити властивостей
концентрованих розчинів.

Хімічна теорія (в 1887 році Д. І. Менделєєв, потім І. А. Каблуків, Н.С.

Курнаков) розглядає розчини, як системи, утворені частинками розчинника,
розчиненого речовини і нестійких хімічних сполук, які утворюються між
ними.
Згідно цієї теорії частинки розчиненої речовини взаємодіють з
молекулами розчинника, в результаті чого утворюються нестійкі сполуки
змінного складу звані сольватами (неводный розчинник) або гідратами
(сольватами), розчинник – вода.
Гідрати (сольвати) виникають не за рахунок основних хімічних
зв'язків, а за рахунок Ван-дер-Вальсових сил або водневого зв'язку. Оскільки
енергія цих зв'язків невелика, то утворюються сполуки неміцні.
При розчиненні речовин з іонною структурою молекули розчинника
утримуються близько іона силами іон-дипольної взаємодії. При розчиненні
речовин з молекулярною структурою сольвати (гідрати) утворюються
внаслідок диполь-дипольної взаємодії.
Диполі розчиненої речовини можуть бути при цьому постійними (у
речовин з полярними молекулами) або наведеними, тобто індукованими дією
розчинника (у речовин з неполярними молекулами).
Причиною утворення диполів є водневий зв'язок, а також взаємодія
між собою деяких полярних молекул.
Наприклад, гідратні оболонки, що виникають при розчиненні NaCl
(KCl) можна зобразити наступним чином:

8
 H2O – диполь

кристал сольватований іон

Між іонами і диполями розчинника виникає іон-дипольні зв'язки

(взаємодія), що грають велику роль при розчиненні. Ступінь гідратації іонів,
тобто число молекул води, пов'язаних з різними іонами залежить від природи
цих іонів.
Наприклад: Li+-13 молей
Na+-8 молей
Mg+2-14 молей
Cl--3 молей
Br-- молей

9
 Катіони гідратовані тим більшою мірою, чим більше їх радіус. Аніони
менш гідратовані ніж катіони.
В основі іон-дипольної і диполь-дипольної взаємодії лежить
електростатична взаємодія донорно-акцепторний механізм (гідратація
катіона), а також водневий зв'язок (гідратація аніонів). Підтвердженням
теорії Д. І. Менделєєва стали наступні фактори:
а) деякі гідрати можна виявити прямим наглядом (сульфат
міді (II) – безводний, безбарвний, а в розчині стає блакитним;
б) багато гідратів можна бачити в кристалічному вигляді – це
так звані кристалогідрати (Na2SO4·10H2O; MgSO4·7H2O;
BaCl2·2H2O і т. д.);
в) розчинення часто супроводжується тепловим ефектом і
зміною фізичних властивостей розчинів (наприклад, концентрація –
зміна обсягу).
Все це свідчить про те, що розчинник не індиферентний по
відношенню до розчиненої речовини.
Однак слід зазначити, що оскільки розчини певною мірою проявляють
властивості і механічних сумішей і хімічних сполук, то обидві теорії (фізична
і хімічна ) не виключають один одного.

Сучасна теорія розчинення об'єднує фізичну і хімічну точку зору і

дозволяє визначити процес розчинення, як складний фізико-хімічний процес,
що складається з двох стадій:
а) стадія гідратації (сольватації) на якій молекули води
оточують молекули речовини, утворюючи гідрати і сольвати.
Підтвердженням цього свідчить той факт, що багато з гідратів
виділені в кристалічному вигляді. Це так звані кристалогідрати:
CuSO4·5H2O; Na2SO4·10H2O і т. д. Входить до їх складу вода
називається кристалізаційною.

10
 б) стадія розчинення, під час якої відбувається дифузія
гідратів (сольватов) в різні частини системи, роблячи її однорідною.
Стадія гідратації екзотермічна (що узгоджується з принципом
найменшої енергії), а стадія розчинення ендотермична. Загальний тепловий
ефект процесу складається із суми:

Qзаг.=Qст. гідрат.+Qст. р-ренію

ΔНзаг=ДНст. гідрат.+ ΔНст. р-ренію

При цьому:
1. Якщо ΔНст. гідрат.> ΔНст. р-ренію, то при розчиненні таких
речовин у воді виділяється тепло.
Наприклад: розчинення сульфатної кислоти у воді.

2. Якщо ΔНст. гідрат.< ΔНст. р-ренію, то для розчинення таких

речовин у воді необхідно затратити енергію.
Наприклад: розчинення натрію тіосульфату у воді, розчинення
сахарози у воді.

3. Якщо ΔНст. гідрат.≈ ΔНст. р-ренію, то на розчинення таких

речовин температурний фактор майже не впливати.
Наприклад: розчинення натрій хлориду у воді.

Таким чином, розчини є фізико-хімічними системами і займають

проміжне положення між хімічними сполуками і механічними сумішами.
Як хімічні сполуки розчини:
1. Однорідні.
2. Характеризуються тепловими явищами.
3. Контракцією (скорочення об'єму при змішуванні рідин).
Як механічні суміші розчини:
11
 1 Не підкоряються закону сталості складу.
2 Можуть бути поділені на складові частини.
Розчинність

Розчинність – це здатність речовини розчинятися в тому чи іншому

розчиннику.
Кількісно розчинність виражається числом грамів, яку можна
розчинити в 100 г розчинника при даній температурі. На практиці
розчинність твердих речовин виражають коефіцієнтом розчинності = мв-
ва·100/м розчинника. За розчинністю у воді 10 г речовини;
а) добре розчинні – в 100 г води розчиняється більше 10 г
речовини;
б) малорозчинні – в 100 г води розчиняється менше 1 г
речовини;
в) практично нерозчинні – в 100 г води розчиняється менше 0,1 г
речовини.
Мірою розчинності речовини є концентрація його насиченого
розчину. Розчини бувають ненасиченими, насиченими і перенасиченими.
Ненасиченим називається розчин, у якому ще може розчинятися
речовина при даній температурі.
Розчин називається насиченим, якщо він знаходиться в рівновазі з
розчиненою речовиною, тобто в насиченому розчині міститься граничне за
даних умов утримання речовини. Це динамічно рівноважна система, в якій
швидкість процесу розчинення дорівнює швидкості процесу кристалізації
(випадання осаду розчиненої речовини з розчину).
Перенасиченим називається розчин, що містить речовини більше, ніж
це визначається його розчинністю. Дані розчини готують в особливих
умовах, вони дуже нестійкі, швидко переходять в насичені.

Розчинність залежить від:

12
 1. Природи речовини і розчинника.
Цю залежність визначає емпіричне правило «подібне розчиняється в
подібному», тобто для розчинення іонних сполук і ковалентних полярних
молекул краще використовувати полярні розчинники (наприклад, воду),
неполярні речовини краще розчиняються в полярних і малополярних
розчинниках (бензол, хлороформ, петролейний ефір і т. д.).
2. Від температури.
При цьому:
а) розчинність твердих і рідких речовин з підвищенням температури,
як правило, збільшується (можливі виключення, наприклад NaCl, AlCl3 –
майже не змінюється, CaC2O4, Li2CO3, CaCl2 і т. д. – зменшується.Графічно
залежність розчинності від температури зображується у вигляді кривих
розчинності.

Мал. 1. Залежність розчинності від температури

13
 Розчинність газів при підвищенні температури зменшується, від тиску
залежить тільки розчинність газів в рідинах і не залежить розчинність
твердих речовин. Взаємна розчинність рідин мало залежить від тиску, і
зростає лише при дуже високому тиску (порядку тисяч атмосфер або 100 тис.
КПа).
Вплив тиску на розчинність газів в рідинах висловлює закон Генрі:
Маса газу, розчиняється при постійній температурі в даному об'ємі рідини
прямопропорційна парціальному тиску газу:

С = к · р, де
С - масова концентрація газу в насиченому розчині;
к - коефіцієнт пропорційності, званий константою Генрі;
р - парціальний тиск.

Слід зауважити, що гази підпорядковуються закону Генрі при не

дуже високих тисків і лише в тому випадку якщо вони не вступають в
хімічну взаємодію з розчинником.
Якщо над рідиною знаходиться суміш газів, то кожен газ розчиняється
пропорційно своєму парціальному тиску (закон Генрі-Дальтона).
Закон розподілу характерезує розчинність речовини в системі, що
складається з двох незмішуючих рідин: речовина здатна розчинятися в двох
незмішуючих рідинах розподіляється між ними так, що відношення його
концентрації в цих розчинниках при постійній температурі незалежний від
загальної кількості розчиненої речовини:

С1 / С2 = К, де
С1 і С2 - концентрації речовини в першому і другому
розчиннику;
К = коефіцієнт розподілу.

14
 Закон Сеченова: Чим вище концентрація солі в розчині, тим менше
розчинність в ній газів.
Наприклад: при температурі 20ºС і нормальному тиску в 1 мл води
розчиняється 2,26 мл Сl2, а в 26% розчині натрію хлориду - тільки 0,3 мл.
Цим користуються при зберіганні хлору над водою. Ця закономірність
підтверджується при розчиненні твердих і рідких речовин.
Зменшення розчинності речовин в присутності солей називається
висолюванням. М.І. Сєченов звернув увагу на розчинність оксиду вуглецю в
крові, яка знижується при збільшенні концентрації солей в лімфі. Цей
прийом використовується для виведення чадного газу з крові при отруєнні
ним.
Концентрація розчинів і способи її вираження. Молярна,
нормальна, моляльна концентрація. Масова частка розчиненої
речовини.
Існують різні способи вираження складу розчину. Найбільш часто
використовують масову частку розчиненої речовини, молярну і нормальну
концентрацію.
Способи
вираження Визначення Формули
концентрації
розчинів
показує кількість моль n( р )
розчиненої речовини в C M ( р )=
V ( роз . )
1 літрі розчину m( р )
Молярна концентрація n( р )=
M (р) ,
Часто використовують звідки
позначення
наприклад: m( р )
1М - одномолярний C M ( р )=
M ( р )⋅V ( роз .)
розчин де n(р) (іноді позначають
(См = 1 моль/л); ν(р) – кількість розчиненої
0,1 М - децимолярний речовини, моль;
розчин m(р)- маса розчиненої

15
 (См = 0,1 моль/л); речовини;
0,01 М - розчин М(р) - молярна маса
сантимолярний розчиненої речовини.
(См = 0,01 моль/л);
0,001 М - розчин
мілімолярний
(См = 0,001 моль/л)

показує кількість моль 1000⋅n( р)

C m ( р )=
розчиненої речовини в m( роз−ка) ,або
1 кг (або 1000 г) m( р )⋅1000
С m=
розчинника M( р )⋅m( роз−ка)

Часто використовують де m (роз-ка )– загальна

Моляльная позначення, маса розчинника, кг
концентрація, Наприклад:
1m – одномоляльний
моляльность розчин
Сm(моль/кг) (См = 1 моль/кг);
0,1 m - децимоляльний
розчин
(См = 0,1 моль/кг) і т.
д.

Позначення,
наприклад, 1m NaOH
означає, що в кілограмі
води міститься 1 моль
NaOH.
Молярна показує кількість молів n ( р)
C эк = эк
концентрація еквівалентів V ( роз )
еквівалента, розчиненої речовини в n ( р )= m( р)
эк
1 літрі розчину M эк ( р )
,звідки
еквівалентна m( р)
C эк ( р )=
концентрація Часто використовують M эк ( р )⋅V ( роз )
позначення, де nэк (р) або νэк (р)-
нормальна наприклад: кількість молів
концентрація, 1 н. - однонормальний
16
 розчин (1 моль/л); еквівалентів розчиненої
нормальність, 0,1 н. - речовини
децинормальний
Сн абоСэк розчин (0,1 моль/л); Mэк (р)- молярна маса
еквівалента речовини.
моль-екв/л, моль/л,
н.
показує, скільки грамів m( р )
Т р=
речовини міститься в 1 V ( роз )
3
Титр мл (см ) розчину
Т, мг/мл, р/мл m(р) - маса речовини, мг
є відношенням маси або г
масова частка розчиненої речовини ω %( р )= m( р ) ⋅100 %
ω% (омега), якщо до маси розчину. m( роз )
виражена в %; m(роз)=m(р)+m(роз-ка)
ω показує, скільки ,
ω, якщо в частках грамів речовини в 1г звідки
одиниці або в 100 г (тоді ω %( р )= m( р )
⋅100 %,
m( р )+m( роз−ка )
результат у %)
розчину.

Об'ємна частка показує число мл V ( р)

ϕ %( р )= ⋅100 %
речовини в 1 мл або V ( роз )
φ% або (фі) 100 мл розчину. V(роз)=V (р) +V(роз-ка)

виражається Використовують для

у відсотках або характеристики складу
частках одиниці газових розчинів і
розчинів, утворених
рідинами.
Мольна частка N2 - відношення n2
N 2=
кількості (моль) n1 +n 2
N1 – мольна частка розчиненої речовини
розчинника, до загальної кількості ,де n1 – кількість моль
N2– мольна частка (моль) всіх розчинника,
розчиненої речовини компонентів розчину. n2 – кількість моль
розчиненої речовини.
виражається Формули наведені для
у відсотках або в бінарного розчину. Сума мольних часток
17
частках одиниці компонентів розчину
дорівнює одиниці.
Для бінарного розчину:
N1 + N2 = 1

Формули перерахунку складу розчинів (для бінарних розчинів)

1. Якщо Мек = М

Формули перерахунку молярної (наприклад, для HCl, KOH, KCl), то

концентрації в молярную перерахунок робити не потрібно,
концентрацію еквівалента і навпаки
Сн = СМ

2. Якщо Мек¹ М ,

Сн = СМ * fек

Формули перерахунку масової 10⋅ω%⋅ρ( роз)

C М ( р )=
М ( р)
частки в молярную концентрацію і
в молярную концентрацію C эк ( р )=
10⋅ω %⋅ρ( роз )
М ек ( р )
еквівалента
де ρ (роз) – густина розчину:

V(роз)¿
ρ(роз)=m(роз)¿ ¿
¿
Залежність між титром і молярною C ек ( р )⋅М ек ( р )
T р=
концентрацією еквівалента 1000

Іноді в медичній, лабораторній практиці доводиться перераховувати

молярную концентрацію в нормальну і навпаки.
Якщо еквівалентна маса речовини дорівнює мольній масі (Наприклад,
для HCl, KCl, KOH), то нормальна концентрація дорівнює молярній
концентрації. Так, 1 н. розчин соляної кислоти буде одночасно 1 M розчином.

18
 Однак для більшості сполук еквівалентна маса не дорівнює мольній і,
отже, нормальна концентрація розчинів цих речовин не дорівнює молярній
концентрації.

Властивості ідеальних і реальних розчинів. Кріоскопія і

ебуліоскопія.
Ідеальним вважається розчин, який володіє наступними
властивостями:
• між молекулами одного компонента розчину і молекулами різних
компонентів діють однакові сили міжмолекулярного притягання. Молекули
одного компонента практично не полегшують й ускладнюють перехід в
парову фазу молекул іншого компонента;
• змішування двох компонентів розчину не супроводжується
зміною ентальпії;
• обсяг суміші двох компонентів (розчину) у точності дорівнює
сумі їх обсягів до змішування.
Ідеальні розчини підкоряються закону Рауля.
У 1887 р. Рауль дослідним шляхом встановив, що, парціальний тиск
парів розчинника, що знаходиться в рівновазі з розведеним розчином,
пропорційно мольной частці розчинника в даному розчині.
Це можна виразити наступним рівнянням:

рА = хА·роА

Пар ідеального розчину може розглядатися як ідеальний газ, а в

такому разі до нього повинен бути застосовний закон Дальтона.
Отже, повний тиск пари (р) розглянутого двокомпонентного розчину
дорівнює сумі парціальних тисків пара кожного компонента: р = рА +рВ.
Звідси випливає, що

19
 р = хА.роА + хВ.роВ

Сумарний тиск пара двокомпонентного розчину і парціальний тиск

пари більш летючого компоненту збільшуються із зростанням мольної
частки більш летючого компоненту в розчині.
Одночасно з цим парціальний тиск пари менше летючого компоненту
розчину зменшується.
Відносне зниження тиску насиченої пари розчинника над розчином не
залежить від природи розчиненої речовини, а визначається тільки числом
частинок у розчині. Такі властивості розчинів називають колігативними.
До даних властивостей відносять також підвищення температури
кипіння і зниження температури замерзання розчину, осмотичний тиск.
Дослідним шляхом було встановлено, що зниження температури
замерзання розбавленого розчину пропорційно концентрації розчиненої
речовини.
У 1883 р. хімік Ф. М. Рауль встановив, що зниження температури
замерзання, що викликається різними розчиненими речовинами, взятих в
однакових молярних кількостях, однаково для даного розчинника.
Для розбавлених розчинів пониження тиску пари пропорційно
концентрації, то і підвищення температури кипіння і зниження температури
твердіння розбавлених розчинів пропорційно їх концентрації. В даному
випадку (на відміну від закону Рауля) концентрацію прийнято виражати
моляльностью. Таким чином

Т кип =E·m
і
Т крист = K·m

20
 Визначення емператури кипіння

Коефіцієнти пропорційності називаються відповідно ебуліоскопічні Е

(лат. ebbulіo - выкипаю) і К кріоскопічні (грецьке слово "кріос" - холод)
константами.
Обидві вони не залежать від природи розчиненої речовини, а
характеризують лише розчинник
Пониження температури замерзання та підвищення температури
кипіння розчину порівняно з чистим розчинником:

RT 2зам Х 2 RT 2зам M 1 m2
ΔT зам = = =К к m2
ΔΗ пл ΔΗпл
RT 2випар Х 2 RT 2випар M 1 m2
ΔT кип= = =К э m2
ΔΗ випар ΔΗвипар

де m2 – моляльность розчину,

Кк і Се– кріоскопічна і ебуліоскопічна постійні розчинника,

X2 – мольна частка розчиненої речовини,

Нпл. і Нвипар. – ентальпії плавлення і випаровування розчинника,

Тпл. І Ткип. – температури плавлення і кипіння розчинника,

21
 1 – молярна маса розчинника,

R - універсальна газова постійна.

Таким чином, в ці рівняння входять тільки характеристики

розчинника.
Оскільки Т кип і Ткрист змінюються пропорційно числа грам-молекул,
а кожна грам-молекули містить однакове число молекул (6,024.1023), то ці
характеристики розчину залежать тільки від числа частинок розчиненої
речовини.
Звідси другий закон Рауля: підвищення температури кипіння і
зниження температури замерзання розчинів пропорційні числу частинок
розчиненої речовини і не залежать від його природи.
Зв'язок між підвищенням температури кипіння і пониженням
температури кристалізації можна показати і за допомогою малюнка. На
ньому представлені чотири криві, що зображують температурну залежність
енергії Гіббса чотирьох фаз - твердого, рідкого і газоподібного розчинника і
розчину.

Точка а -відповідає кипіння, точка о - кристалізації розчинника, точки

b і d - відповідно кипіння і кристалізації розчину .
В кожній з цих точок у відповідності з загальними критеріями
рівноваги дотримується рівністі енергії Гіббса співіснуючих фаз.
22
 Методи кріоскопії і ебуліоскопії фактично є наслідком із закону
Рауля.
Для розбавлених розчинів пониження тиску пари пропорційно
концентрації, то і підвищення температури кипіння і зниження температури
кристалізації разбавленних розчинів пропорційно їх концентрації

Т кип =E·m
і
Т отв = K·m

Коефіцієнти пропорційності називаються відповідно ебуліоскопічні Е

(лат. ebbulіo - викіпаю) і К кріоскопічні (грецьке слово "кріос" - холод)
константами.

Ебуліоскопічні і кріоскопічні К константи деяких розчинників

(град / моль)

Розчинник К, оС Е, оС
Вода 1,85 0,52
Бензол 5,07 2,57
Фенол 7,27 3,60
Оцтова кислота 3,9 3,07
Етиловий спирт - 1,04
Хлороформ 4,9 3,80
Чотирихлористий 29,9 5,30
вуглець

23
 Мал 2. Зображення залежності тиску пари від температури.
1 – крива для чистого рідкого розчинника;
2 – крива для чистого твердого розчинника;
3,4,5 – тиск пари розчинника над розчинами із зростаючою
концентрацією нелетючого речовини.

Якщо розчин складається з двох летких компонентів, його можна

розділити на складові за допомогою перегонки.
Суть процесу у найпростішому випадку (закон Рауля дотримується
для обох компонентів у всьому діапазоні концентрацій) відображена на мал.

24
 Мал. 3. Залежність температури кипіння рідкого розчину від складу
рідини N і складу пара У.

При нагріванні до кипіння (точка а1) розчин складу N1 перша порція

пара буде мати склад, відповідний точці b1, тобто У1 .
Отриманий конденсат буде збагачений більш летким компонентом, а
залишається розчин збагатиться менш летким компонентом (І закон
Коновалова).
При наступних кроках від точок з індексом 1 до точок з індексом 3 і
далі вліво ми отримаємо майже чистий малолеткий компонент і
сконденсовані фракції пара, збагачені летким компонентом.
Повторюючи процедуру з конденсатом пари, можна в підсумку
розділити розчин на чисті компоненти.
У реальних системах часто спостерігаються відхилення від закону
Рауля, і на діаграмах температура кипіння - складу виникають максимуми і
мінімуми. Вони відповідають випадку, коли склад пара і рідини однаковий

25
(немає проміжку ab); суміші, що киплять при постійній температурі,
називаються азеотропними.
Найбільш відома азеотропна суміш – етанол-вода, кипить при 78,17 0С
містить 96% етанолу, у той час як чистий етанол (100%) кипить при 78,3 0С.
Таку суміш можна розділити перегонкою, і для отримання 100%-го
безводного спирту використовують інші методи (ІІ закон Коновалова).
Властивості розчинів відносяться до колігативних властивостей, тобто
до таких властивостей, які залежать від концентрації частинок у розчині.
Вивчення властивостей розчинів різних речовин показало, що для більшості
розчинів спостерігається відхилення від закону Р. Рауля.
Наприклад, при розчиненні 0,1 моля хлориду натрію в 1000 г води
пониження температури замерзання розчину склало не 0,186о, а 0,318о, тобто
приблизно в 2 рази більше теорії.
Уявімо, що у розчин введено N молекул розчиненої речовини,
здатного розпадатися на р іонів, а ступінь дисоціації розчиненої речовини α.
Тоді число молекул, що розпалися на іони N α, а число утворених іонів – N α
р. Число нерозпавшихся молекул складе N - N α або N (1 - α).
Загальне число частинок в розчині електроліту буде сумою числа
молекул і числа іонів:

Nел-та = Nαр + N (1- α) = N (αр + (1- α)) = N (α (р - 1) + 1)

Якби дисоціації не відбулося (не електроліт), то число введених в

розчин частинок залишилося незмінним, рівним N (для неелектроліта Nнел-та).
Відношення числа частинок розчиненої речовини в розчині
електроліту до числа частинок недиссоціюючих розчиненої речовини
становить

26
 N ел−та N (α ( р−1 )+1 )
= = α ( р−1 )+1
I=
N неэл . та N

Таку ж величину становить відношення величин описують колігативні

властивості розчинів, виміряних для електролітів, до величин, розрахованих
для неелектролітів.
Цю величину i Вант-Гофф назвав ізотонічним коефіцієнтом –
відношення спостережуваного значення до розрахункового значення

Δ Р эл−та Росм, эл−та Δ t кип, эл−та Δ t зат .,эл−та

= = =
Δ Р неэл.та Росм, неэл−та Δ t кмп, неэл−та Δ t зат .,неэл−та
i=

Таким чином, величина коллигативного властивості розчинів

електролітів в i разів більше ніж для відповідної кількості розчиненого
неелектролітів.
Отже, розчини, в яких не відбувається дисоціація розчиненої
речовини на іони, називаються розчинами неклектролітів. Система
характеризується відсутністю іонів у розчині і не має іонної провідністі.
Розчини, в яких розчинена речовина розпадається на іони,
називаються розчинами електролітів. Розчини електролітів є іонними
провідниками.

Осмотичний тиск розчинів.

Якщо еритроцити (червоні кров'яні тільця) помістити в чисту воду, то

вони набухають, стають круглими і нарешті лопаються. Це пояснюється тим,
що вода проникає крізь стінки клітини, в той час як розчинені у
внутрішньоклітинній рідині речовини (гемоглобін та інші білки) не можуть
27
проникати крізь стінки клітини; зважаючи на те що система прагне до
рівноважного стану між двома рідинами (до рівності тисків водяних парів),
вода і проникає всередину клітини.

Якби стінки клітин були б досить міцні, то рівновага встановилася в

той момент, коли гідростатичний тиск всередині клітини досяг певного
значення, при якому тиск насиченої пари розчину був рівним тиску
насиченої пари чистої води, що знаходиться зовні клітин.
Такий рівноважний гідростатичний тиск називається осмотичним
тиском розчину.

Мал 4. Процеси осмосу і зворотного осмосу

28
 Розглянемо замкнутий циліндр розділений на дві частини поршнем,
який представляє собою напівпроникну перегородку, що пропускає тільки
розчинник.
У нижній частині міститься розчинник, а у верхній — розчин.
Внаслідок різниці концентрацій розчинника по обидві сторони перегородки
він мимовільно (у відповідності з принципом Ле-Шателье) надходить через
напівпроникну перегородку в розчин, розбавляючи його.
Рушійною силою переважної дифузії розчинника в розчин є різниця
вільних енергій чистого розчинника і розчинника в розчині.
При розведенні розчину за рахунок мимовільної дифузії розчинника
об'єм розчину збільшується і поршень переміститься з положення і у
положення ІІ.
Явище селективної дифузії певного сорту частинок у розчині через
напівпроникну перегородку називається осмосом.
А сила, що зумовлює осмос, віднесена до одиниці поверхні
напівпроникної мембрани називається осмотичним тиском. Вант-Гофф
показав, що осмотичний тиск в розчині неелектролітів пропорційно молярній
концентрації розчиненої речовини:

р = cRT,
де с = n/V — молярна концентрація, моль/л.

Вираз за формою аналогічно рівнянням Клапейрона-Менделєєва для

ідеальних газів, однак ці рівняння описують різні процеси. Осмотичний тиск
виникає в розчині при проникненні в нього додаткової кількості розчинника
через напівпроникну перегородку.
Цей тиск — сила, що перешкоджає подальшому вирівнюванню
концентрації.

29
 Формальна аналогія дозволила Вант-Гоффу (1887) сформулювати
закон осмотичного тиску: осмотичний тиск дорівнює тому тиску, який
виробила розчинена речовина, якщо б воно у вигляді ідеального газу займало
той же об'єм, який займає розчин, при тій же температурі.
Подібно до рівняння Менделєєва-Клайперона рівняння Вант-Гоффа
дозволяє визначити молекулярну масу речовини. Так гемоглобіну дорівнює
6000 і що молекула є димером (М=12000).
Багато біологічні процеси (тургор, плазмоліз, гемоліз) пов'язані з
осмосом завдяки наявності в клітинах так званих біологічних мембран. У
медичній практиці знаходять застосування:
а) ізотонічні розчини (осмотичний тиск їх дорівнює
осмотичному тиску плазми крові). Загальна нормальний осмотичний
тиск плазми крові дорівнює 7·106 – 8·106 Па;
б) гіпотонічний (осмотичний тиск гіпотонічних розчинів
більше осмотичного тиску плазми крові);
в) гіпертонічний (осмотичний тиск гіпертонічних
розчинів більше осмотичного тиску плазми крові).
Ізотонічні розчини не викликають зміни об'єму клітини, тому вони
широко застосовуються у медичній практиці для відшкодування об'єму крові
і підвищення кров'яного тиску, а також при зневодненні організму
(наприклад при опіках, сильній блювоті використовують 0,9% водний розчин
натрію хлориду та 5% розчин глюкози).
Визначення поняття плазмолізу, гемолізу і тургору дається відповідно
до Українсько-Латинсько-Англійського медичного тлумачного словника,
Львів – 1995 рік:
Плазмоліз – відшарування цитоплазми від оболонки клітини в
гіпертонічному розчині;
Гемоліз – руйнування (розчинення) червоних тілець у гіпотонічному
розчині;

30
 Тургор – стан напруги тканин, напруженість і еластичність тканини,
яка змінюється в залежності від її фізіологічного стану.

Всі описані закони відносяться до нескінченно розведеним ідеальним

розчинам. Застосування їх до реальних розчинів обмежена тим більшою
мірою, чим вище концентрація розчину.

31
 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1. Визначення і поняття: що називають розчином, розчинністю,

розчинником.

2. Теорії утворення розчинів (фізична, хімічна, сучасна).

3. Фактори, що впливають на розчинність.

4. Класифікації розчинів.

5.Склад розчинів. Концентрація розчинів. Способи вираження

концентрації розчинів.

6. Закон Рауля. Які властивості розчинів називаються колгативними?

7. Що називається тиском насиченої пари? Як воно змінюється над

розчином по мірі збільшення концентрації нелетких неелектролітів?

8.Що таке напівпроникні мембрани? Наведіть приклади

напівпроникних мембран.

9. Дайте визначення осмосу і осмотичного тиску. Які існують методи

визначення осмотичного тиску?

10. Будуть ізотоничні водні розчини двох нелетких неелектролитів,

якщо температури і молярні концентрації розчинів однакові? Відповідь
мотивуйте.

11.Будуть ізотоничні водні розчини двох нелетких неелектролитів

(М1 > М2),, якщо температури розчинів і масові частки цих речовин у
розчинах однакові? Якщо, на ваш погляд, розчини неізотоничні, то в
якому з них — першому або другому — осмотичний тиск вище? Чому?

12. Як буде змінюватися в часі осмотичний тиск підкисленого розчину

сахарози при 80°С? Відповідь мотивуйте.
32
13. Опишіть поведінку еритроцитів при 37°С у водних розчинах таких
речовин:

а) фруктози, ω = 2%, щільністі 1.006 г/мл;

б) сульфату натрію, ω = 16%, щільністі 1.151 г/мл, α = 1;

в) сечовини, З = 0.3 моль/л.

14. Дифузія в розчинах. Фактори, що впливають на швидкість дифузії.

Закон Фіка. Роль дифузії в процесах переносу речовини в біологічних
системах.

15.Сутність осмосу. Осмотичний тиск розбавлених розчинів

неелектролитів. Закон Вант-Гоффа. Гіпо-, гіпер- .та ізотонічні розчини.
Вимірювання осмотичного тиску.

16.Відхилення розчинів електролітів від закону Вант-Гоффа.

Ізотонічний коефіцієнт, його зв'язок зі ступенем дисоціації електроліту.
Поняття про осмотичної концентрації розчинів.

17. Осмотичний тиск розчинів біополімерів. Осмотичний тиск плазми і

сироватки крові та його біологічна роль.

18. Роль осмосу і осмотичного тиску в біологічних системах. Ізоосмія

організмів. Формування набряку. Плазмоліз, гемоліз. Застосування в
медицині гіпер - та ізотонічних розчинів.

19. Не проводячи розрахунків, вкажіть, який з трьох розчинів з

однаковою масовою часткою – хлорид барію, хлорид магнію, хлорид
кальцію – має мінімальну та максимальну температуру замерзання.
Відповідь мотивуйте.

20. Дайте визначення осмосу і осмотичного тиску. Які існують методи

визначення осмотичного тиску?
33
21. Будуть ізотоничні водні розчини двох нелетких неелектролитів,
якщо температури і молярні концентрації розчинів однакові? Відповідь
мотивуйте.

34
 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ РОБОТИ

Лабораторна робота
Дослід 1. Визначення молекулярної маси розчиненої речовини
криоскопічним методом

Хід роботи:
Робота виконується в криоскопе.
1. Провести налаштування термометра.
2. Заповнити склянку криоскопа охолоджуючою сумішшю льоду з
сіллю NaCl.
3. Відміряти 25 мл розчинника за вказівкою викладача і залити в
робочу пробірку.
4. Занурити термометр в пробірку і разом з пробіркою опустити в
охолоджуючу суміш.
5. Стежити за показаннями термометра, одночасно перемішуючи
рідина мішалкою щоб уникнути переохолодження.
6. Зазначити температуру випадання перших кристалів чистого
розчинника. Цю операцію повторити три рази і взяти середнє значення
температури кристалізації.
7. Взяти наважку досліджуваного речовини (0,5 г).
8. Вийняти пробірку з закристалізованним розчинником з
охолоджувальної суміші.
9. Розплавити кристали розчинника, нагріваючи пробірку рукою.
10. Внести наважку досліджуваного речовини в розчинник, ретельно
перемішати до повного розчинення.
11. Визначити температуру замерзання розчину, зафіксувавши три
рази температуру випадання кристалів з розчину.
12. Знайти зниження температури замерзання розчину в порівнянні з
чистим розчинником.
35
 Δt =t 1 −t 0
Обчислити молекулярну масу досліджуваної речовини за рівнянням:

K⋅g⋅1000
M=
g0⋅Δt ,

де , К- криоскопічна постійна, для води-1,86;

g - наважка досліджуваного речовини;
g0-наважка води;
t - зниження температури замерзання розчину.
13. Отримані дані занести в таблицю:

Температура
№
кристалізації Δt М
розчиника розчину
1

Дослід 2. Визначення осмотичного тиску розчину сахарози.

Осмометр виймають з штатива. Потім, нахиливши його до бічної
(широкої) трубки, через отвір цієї трубки з допомогою піпетки
заповнюють досліджуваним розчином цукру.
Продовжуючи тримати осмометр в нахиленому положенні, бічну
(широку) трубку щільно закривають пробкою так, щоб у ній не
залишалося бульбашок повітря, а рівень розчину в капілярі був, можливо
нижче.
36
 Заповнений осмометр занурюють у склянку з дистильованою
водою до нижнього рівня капіляра і закріплюють у штативі. Якщо
протягом перших 30 хвилин висота розчину в капілярі не збільшиться,
замінюють осмометр.
Через 1.5–2 години від початку досліду (коли осмос припиниться)
вимірюють висоту підйому розчину в капілярній трубці від поверхні води
у склянці. Осмотичний тиск розчину розраховують за формулою:
Р (осм) = h∙ ρ∙ g (Па)
де, h – висота підйому розчину в капілярі (м);
ρ– щільність досліджуваного розчину (кг/ м3);
g – прискорення вільного падіння я тіла, (м/ с2).
Результати досвіду оформляють у вигляді таблиці, приводячи
докладний малюнок осмометра і розрахунок осмотичного тиску.
Тривалість осмоса h, м ρ, кг/м3 Р, Па

Дослід 3. Зростання штучної клітини» Траубе.

В циліндр наливають 150-200 мл розчину CuSO4 і кидають кристалик
К4[Fe(CN)6]. За рахунок реакції

2 CuSO4 + K4[Fe(CN)6] = Cu2[Fe(CN)6] + 2 K2SO4

на поверхні кристала утворюється суцільна плівка

гексацианоферрата(II) міді, що пропускає воду, але затримує частинки солей.
Внаслідок різниці концентрацій усередині оболонки і поза нею вода починає
надходити всередину клітки.
Оболонка розтягується і розривається в самому слабкому місці. На
цьому місці знову виникає плівка з Cu2[Fe(CN)6], і так поступово
розвивається витягнута порожнина, обрисами нагадує водорость або гідру.

37
 Дослід 4. Гемоліз еритроцитів.
Беруть 3 пробірки. У першу наливають з бюретки 3 мл
дистильованої води, у другу (піпеткою) 3 мл розчину хлориду натрію з
масовою часткою NaCl 0.2%, у третю (піпеткою) – 3 мл розчину хлориду
натрію з масовою часткою NaCl 0.9%; у кожну пробірку вносять по 2 краплі
крові і струшують.
Через півгодини відзначають, в яких пробірках стався гемоліз
еритроцитів.
Роботу оформляють у вигляді таблиці.
Висновок (відсутність
Вміст пробірки Що спостерігали
або наявність гемолізу)
3 мл Н2О + 2 каплі крові
3 мл розчину NaCl c
ω = 0.2 % + 2 каплі крові
3 мл розчину NaCl c
ω = 0.9 % + 2 каплі крові

38
 ТЕСТОВИЙ САМОКОНТРОЛЬ

1. Ідеальними називаються розчини:

А. У яких сила взаємодії між різнорідними і однорідними молекулами
однакові
В. У яких сила взаємодії між різнорідними молекулами більше ніж
між однорідними
С. У яких сила взаємодії між однорідними молекулами більше ніж
між різнорідними

2. В процесі осмосу:
А Розчинники з розчину з меншою концентрацією, рухаються в
розчин з більшою концентрацією
В. Розчинники в розчинах одночасно рухаються з одного розчину в
інший
С. Розчинники в розчинах з більшою інтенсивністю рухаються в
розчин меншої концентрації

3. Як виражається закон Вант-Гоффа?

A P=cRT
В. PV=nRT
С. M=mRT/PV
D. V= mRT/PV
E. -P=mRT/VM

4. Яке рівняння носить назву закону Рауля?

A. pi= pOxi
В. pOi=pixi
С. pi= pO/хі
D. P0i=xi/p

39
5. Які розчини володіють колігативними властивостями:
А. Гранично розбавлені
В. Розбавлені
С. Концентровані

6. Вкажіть загальний вираз закону розподілу:

А. а/b = К
В. а+b = К.
С. ab = K
D. а- b = К

7. Ізотонічний розчин натрій хлориду у воді має концентрацію:

А. 0,9%.
В. 0,65%.
C. 10%.
D. 1%

n( р)
C M ( р )=
8. За допомогою формули V ( роз ) можна розрахувати:
А. Молярность розчину.
В. Моляльность розчину.
С. Масову частку розчину.
D. Об'ємну частку розчину

1000⋅n( р)
C m ( р )=
9. За допомогою формули m( роз−ка) можна розрахувати:
А. Моляльность розчину.
В. Молярность розчину
С. Масову частку розчину.

40
D. Об'ємну частку розчину
m( р )
Тр=
10. За допомогою формули V ( роз−ка) можна розрахувати:

А. Титр розчину.
В. Моляльность розчину.
С. Масову частку розчину.
D. Об'ємну частку розчину

11. За допомогою формули можна розрахувати:

А. Масову частку розчину.
В. Моляльность розчину.
С. Молярность розчину.
D. Об'ємну частку розчину

12. Якщо пропустити промінь світла через колоїдну дисперсію, світло

частково розсіюється в ній. Це:
А. Ефект Тиндаля.
В. Закон Рауля.
С. Постулат Планка.
D. Закон Вант-Гоффа.

13. Зниження температури замерзання розчину в порівнянні з чистим

розчинником відносять до :
А. Колігативним властивостям розчину.
В. Явища осмосу.
С. Позитивним відхиленням від закону Рауля
D. Негативним відхиленням від закону Рауля.

14. Підвищення температури кипіння розчину порівняно з чистим

розчинником відносять до:
41
А. Колігативним властивостям розчину.
В. Явища осмосу.
С. Позитивним відхиленням від закону Рауля
D. Негативним відхиленням від закону Рауля.

15. Явище селективної дифузії певного сорту частинок у розчині через

напівпроникну перегородку називається:
А. осмосом.
В. Тургором.
С. Явищем плазмолізу.
D. Явищем деплазмолиза.

16. Розчини – це:

А. гомогенні термодинамічно стійкі системи, що складаються з 2-х і
більше речовин, співвідношення яких визначається їх взаємною
розчинністю.
В. гетерогенні термодинамічно стійкі системи, що складаються з 2-х і
більше речовин, співвідношення яких визначається їх взаємною
розчинністю.
С. гомогенні термодинамічно стійкі системи, що складаються з однієї
речовини.
D. гомогенні термодинамічно стійкі системи, що складаються з 2-х і
більше речовин, співвідношення яких визначається зарядом їх ядра.

17. Гідрозолем називають:

А. дисперсію у воді.
В. дисперсію твердої речовини в повітрі.
С. колоїдну дисперсію однієї рідини в іншій.

18. Розчинність газів при підвищенні температури:

42
А. зменшується.
В. Збільшується.
С. Залишається незмінною.
D. Залежить від природи розчинника.

19. Чим вище концентрація солі в розчині, тим менше розчинність у

ній газів це:
А. Закон Сєченова.
В. Закон Рауля.
С. Закон Коновалова.
D. Закон Генрі.

20. Фізичну теорію створили:

А. С. Арреніус, Ст. Оствальд, Я. Вант-Гофф.
В. Гіббс, Ле-Шателье, Д. І. Менделєєв.
С. Д. П. Коновалов, Н.С. Курнаков, Каблуків.

21. Закон Вант-Гоффа для осмотичного тиску розчинів електролітів

виражається математичним рівнянням:
A. 960; = iCmRT
B. pi; = iCNRT
C. pi;= m/MRT
D. pi;= iCмRT
E. pi;= CmRT

22. Гіпотонічні розчини лікарських препаратів не можна вводити

внутрішньовенно тому що відбувається:
A. злипання еритроцитів
B. плазмоліз еритроцитів
C. збільшення осмотичного тиску в крові
43
D. *гемоліз еритроцитів
E. осідання еритроцитів

Кріоскопічна та ебуліоскопічна постійні залежать від:

A. наявності каталізатору
B. природи розчинника
C. природи розчиненої речовини
D. температури
E. концентрації розчину

До колігативних властивостей розчинів відносять:

A. осмос і осмотичний тиск
B. седиментаційну стійкість
C. синерезис
D. кінетичну стійкість
E. ефект Тиндаля

Який з наведених розчинів має найбільший осмотичний тиск?

A. 1 % розчин NaCl
B. 1 % розчин ZnSO4
C. 1 % розчин глюкози
D. 1 % розчин Na2SO4
E. 1 % розчин сахарози

Великі об`єми розчинів лікарських препаратів вводять краплинним

методом, щоб:
A. зменшити небажану зміну осмотичного тиску
B. не збільшити концентрацію електролітів в крові
C. не збільшити концентрацію білкових молекул
D. істотно не збільшити об`єм крові

44
Колігативні властивості розчинів – це властивості, які залежать від:
A. розмірів часток розчинника
B. природи розчиненної речовини
C. температури
D. розмірів часток розчиненної речовини
E. кількості часток розчиненної речовини

Онкотичний тиск – це:

A. осмотичний тиск, обумовлений електролітами в біологічних
рідинах
B. осмотичний тиск, обумовлений іонами в біологічних рідинах
C. загальний осмотичний тиск в біологічних рідинах
D. осмотичний тиск, обумовлений розчиненими в біологічних
рідинах білковими молекулами
E. осмотичний тиск, обумовлений недисоціюючимими молекулами в
біологічних рідинах

До клігативних властивостей відносяться:

A. дифузія та осмос
B. коагуляція
C. седиментаційна стійкість
D. розчинність
E. екстрагування

За величиною якого параметру в медицині розчини ділять на гіпо-,

гіпер- та ізотонічні? Яким за цією класифікацією є 3 %-вий розчин
глюкози?
A. осмотичного тиску, ізотонічним
B. артеріального тиску, ізотонічним

45
C. осмотичного тиску, гіпертонічним
D. осмолярної концентрації, гіпертонічним
E. осмотичного тиску, гіпотонічним

46
 ЗАДАЧІ
Завдання № 1

1. Скільки грамів хлориду нікелю (II) потрібно взяти для

приготування 200 г 15%мас. розчину

2. Скільки грамів карбонату натрію кристалічного

(Na2CO3·10H2O) потрібно взяти для приготування 400 мл 10% мас.
розчину карбонату натрію. (d204 розчину = 1,05 г/мл).

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

1150 г розчину 490 г сірчаної кислоти (d204 розчину = 1,15 г/мл).

4. Обчислити молярную концентрацію 70%мас. розчину

гідроксиду натрію (d204 розчину =1,05 г/мл).

5. Яку масу води необхідно додати до 200 мл 30% мас. розчину

нітрату нікелю (d204 розчину = 1,33 г/мл), щоб одержати 10% мас.
розчин.

6. Знайти моляльную концентрацію 15% мас. розчину сірчаної

кислоти.

7. На скільки градусів зміниться температура кипіння розчину,

якщо в 100 г води розчинити 9 г глюкози (С6Н12О6).

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) хлороводородная кислота,

б) гідроксид літію,

в) сульфат марганцю (II).

9. Концентрація іонів водню в розчині дорівнює 10 -4 моль/л.

Визначити водневий показник розчину. Вказати характер середовища.

47
 Завдання № 2

1. Скільки грамів карбонату натрію потрібно взяти для

приготування 50 мл 10% мас. розчину (d204 розчину = 1,15 г/мл).

2. Скільки грамів сульфіту натрію кристалічного (Na2SO3·7H2O)

потрібно взяти для приготування 400 г 20% мас. розчину сульфіту
натрію.

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

1000 мл розчину 49 г фосфорної кислоти.

4. Визначити масову частку розчиненої речовини в 1,0

молярному розчині азотної кислоти (d204 розчину = 1,03 г/мл).

5. З 400 г 20% мас. розчину при охолодженні виділилося 50г

розчиненої речовини. Чому дорівнює масова частка (%мас.) розчиненої
речовини в останньому розчині.

6. В 1 кг води розчинено 666 г гідроксиду калію. Визначити

моляльную концентрацію розчину.

7. При якій температурі буде кипіти 50% мас. розчин сахарози

(С22Н22О11).

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) азотна кислота,

б) гідроксид літію,

в) сульфат натрію.

9. Визначити концентрацію іонів водню в розчині, водневий

показник якого дорівнює 5,0. Вказати характер середовища.

48
 Завдання № 3

1. Скільки грамів сульфату цинку потрібно взяти для

приготування 2 кг 20% мас. розчину.

2. Скільки грамів кристалічного сульфату марганцю

(MnSO4·5H2O) потрібно взяти для приготування 500 мл 15% мас.
розчину сульфату марганцю. (d204 розчину = 1,08 г/мл).

3. Визначити молярную концентрації розчину, що містить в 200

мл розчину 1,06 г карбонату натрію.

4. Обчислити молярную концентрацію 40% мас. розчину

сірчаної кислоти (d204 розчину = 1,6 г/мл).

5. Змішали 300 г 25% мас. розчину і 400 г 40% мас. розчину.

Визначити масову частку розчиненої речовини в отриманому розчині.

6. Знайти моляльную концентрацію 40% мас. розчину азотної

кислоти.

7. Скільки грамів метанолу (СН4О) треба розчинити в 100 г

води, щоб розчин кипів при 102оС.

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) хлорне кислота,

б) гідроксид калію,

в) йодид натрію.

9. Визначити водневий показник 0,01 молярного розчину

соляної кислоти. Вказати характер середовища.

49
 Завдання № 4

1. Скільки грамів гідроксиду натрію потрібно взяти для

приготування 200 мл 5% мас. розчину (d204 розчину = 1,09 г/мл).

2. Скільки грамів кристалічного сульфату міді (CuSO4·5H2O)

потрібно взяти для приготування 1 кг 5% мас. розчину сульфату міді.

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить у 50

г розчину 2,0 г гідроксиду натрію (d204 розчину = 1,08 г/мл).

4. Визначити масову частку 0,2 молярного розчину орто-

фосфату калію (d204 розчину= 1,02 г/мл).

5. Скільки мілілітрів 38% мас. розчину соляної кислоти (d204

розчину= 1,19 г/мл) необхідно взяти для приготування 1,0 кг 8% мас.
розчину.

6. 0,5 кг води розчинено 300 г карбонату натрію. Визначити

моляльную концентрацію розчину.

7. Температура кипіння водного розчину сахарози (С12Н22О11)

дорівнює 101,4 оС. обчислити масову частку сахарози в розчині.

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) орто-борна кислота,

б) гідроксид кальцію,

в) силікат натрію.

9. Визначити молярную концентрацію розчину азотної кислоти,

водневий показник якого дорівнює 3,0.

50
 Завдання № 5

1. Скільки грамів сульфіту натрію потрібно взяти для

приготування 100 г 50% мас. розчину.

2. Скільки грамів кристалічного сульфату натрію (Na 2SO4 ·

10H2O) потрібно взяти для приготування 2 л 5% мас. розчину сульфату
натрію (d204 розчину = 1,08 г/мл).

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

500 мл розчину 3,42 г сульфату алюмінію.

4. Обчислити молярную концентрацію 20% мас. розчину

фосфорної кислоти (d204 розчину =1,10 г/мл).

5. З 700 г 60% мас. розчину сірчаної кислоти випарюванням

видалили 200 г води. Визначити масову частку розчиненої речовини в
останньому розчині.

6. Визначити моляльную концентрацію 10% мас. розчину

хлориду натрію.

7. При якій температурі буде кипіти 5% мас. водний розчин

хлориду натрію, якщо ізотонічний коефіцієнт дорівнює 1,8.

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) бромоводородная кислота,

б) гідроксид кальцію,

в) сульфіт калію.

9. Концентрація гідроксид-іонів у розчині дорівнює 10-4 моль/л.

Визначити водневий показник розчину. Вказати характер середовища.

51
 Завдання № 6

1. Скільки грамів гідроксиду калію потрібно взяти для

приготування 1 л 10% мас. розчину (d204 розчину = 1,05 г/мл).

2. Скільки грамів кристалічного сульфату алюмінію

(Al2(SO4)3·18H2O) потрібно взяти для приготування 500 г 10% мас.
розчину сульфату алюмінію.

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

103 г розчину 31,5 г азотної кислоти (d204 розчину = 1,03 г/мл).

4. Визначити масову частку 1,0 молярного розчину карбонату

натрію (d204 розчину = 1,15 г/мл).

5. Скільки треба взяти 20% мас. розчину гідроксиду калію, щоб

при додаванні до 1кг 50% мас. розчину вийшов 25% мас. розчин.

6. У 100 г води розчинено 3,5 г хлориду кальцію. Визначити

моляльную концентрацію розчину.

7. На скільки градусів зміниться температура кипіння розчину,

якщо у 100 г води розчинити 53 г діетиленгліколю (С4Н10О3).

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) орто-фосфорна кислота,

б) гідроксид заліза (III),

в) карбонат натрію.

9. Концентрація іонів водню в розчині дорівнює 10-12 моль/л.

Визначити водневий показник розчину. Вказати характер середовища.

52
 Завдання № 7

1. Скільки грамів сірчаної кислоти треба взяти для приготування

5 кг 30% мас. розчину.

2. Скільки грамів карбонату натрію кристалічного (Na 2CO3·

10H2O) потрібно взяти для приготування 1 л 50%мас. карбонату натрію
(d204 розчину = 1,12 г/мл).

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

250 мл розчину 13,35 м хлориду алюмінію.

4. Обчислити молярную концентрацію 60% мас. розчину

сульфату магнію (d204 розчину = 1,31 г/мл).

5. Скільки грамів 30% мас. розчину хлориду натрію треба взяти,

щоб отримати 600 г 10% мас. розчину солі.

6. Знайти моляльную концентрацію 15% мас. розчину сульфату

алюмінію.

7. При якій температурі буде кипіти 50% мас. водний розчин

ацетону (С3Н6О).

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) хлорне кислота,

б) гідроксид магнію,

в) нітрат нікелю (II).

9. Визначити концентрацію іонів водню в розчині, водневий

показник якого дорівнює 8. Вказати характер середовища.

53
 Завдання № 8

1. Скільки грамів азотної кислоти треба взяти для приготування

4 л 20% мас. розчину (d204 розчину = 1,31 г/мл).

2. Скільки грамів кристалічного сульфату міді (CuSO4 · 5H2O)

потрібно взяти для приготування 500 г 25% мас. розчину сульфату міді.

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

700 г розчину 98 г сірчаної кислоти (d204 розчину = 1,40 г/мл).

4. Визначити масову частку 0,5 молярного розчину хлориду

калію (d204 розчину = 1,02 г/мл).

5. З 400 г 50% мас. розчину сульфату міді випарюванням

видалили 100г води. Чому дорівнює масова частка сульфату міді в
останньому розчині.

6. В 500 г води розчинено 18 г фосфорної кислоти. Визначити

моляльную концентрацію розчину.

7. При якій температурі замерзає водний розчин сахарози

(С12Н22О11), якщо температура кипіння цього розчину дорівнює 102,8
о
С.

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) орто-фосфориста кислота,

б) гідроксид хрому (III),

в) сульфід кальцію.

9. Визначити водневий показник 0,001 молярного розчину

азотної кислоти. Вказати характер середовища.

54
 Завдання № 9

1. Скільки грамів сульфату міді (II) потрібно взяти для

приготування 800 г 40% мас. розчину.

2. Скільки грамів сульфату заліза (II) кристалічного

(FeSO4·7Н2О) потрібно взяти для приготування 300 мл 10% мас.
розчину сульфату заліза (II) (d204 розчину = 1,10 г/мл).

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

100 мл розчину 5,6 г гідроксиду калію.

4. Обчислити молярную концентрацію 70% мас. розчину нітрату

срібла (d204 розчину = 2,20 г/мл).

5. Змішали 2л 60%мас. сірчаної кислоти (d204 розчину = 1,5 г/мл)

з 3 л 14%мас. сірчаною кислотою (d204 розчину = 1,1 г/мл). Чому
дорівнює масова частка сірчаної кислоти в одержаному розчині.

6. Визначити моляльную концентрацію 10% мас. розчину

сульфіту натрію.

7. Приготували розчин з 9 л води і 2 л метилового спирту

(СН4О) (d204 метанолу = 0,8 г/мл). При якій температурі замерзає
розчин.

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) кремнієва кислота,

б) гідроксид нікелю (II),

в) орто-фосфат натрію.

9. Визначити молярную концентрацію розчину соляної кислоти,

водневий показник якого дорівнює 2.

55
 Завдання № 10

1. Скільки грамів орто-фосфорної кислоти треба взяти для

приготування 1 л 50% мас. розчину (d204 розчину = 1,33 г/мл).

2. Скільки грамів сульфіту натрію кристалічного (Na2SO3 ·

7H2O) потрібно взяти для приготування 500 г 15% мас. розчину
сульфіту натрію.

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

210 г розчину 8,5 г нітрату натрію (d204 розчину = 1,05 г/мл).

4. Визначити масову частку 0,2 молярного розчину сірчаної

кислоти (d204 розчину = 1,18 г/мл).

5. До 500 г 30% мас. розчину аміаку (d204 розчину = 1,09 г/мл)

додали 1 л води. Чому дорівнює масова частка аміаку в отриманому
розчині.

6. У 200 г води розчинено 15 г сульфату магнію. Визначити

моляльную концентрацію розчину.

7. У 100 г води міститься 7,2 г глюкози (С6Н12О6). Визначити

темпратуру замерзання розчину.

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) орто-борна кислота,

б) гідроксид заліза (III),

в) хромат алюмінію.

9. Концентрація гідроксид-іонів у розчині дорівнює 10-9 моль/л.

Визначити водневий показник розчину. Вказати характер середовища.

56
 Завдання № 11

1. Скільки грамів орто-фосфату натрію потрібно взяти для

приготування 4 кг 8%мас. розчину.

2. Скільки грамів кристалічного сульфату марганцю

(MnSO4·5H2O) потрібно взяти для приготування 220мл 35% мас.
розчину сульфату марганцю (d204 розчину = 1,15 г/мл).

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

500 мл розчину 32 г сульфату міді.

4. Обчислити молярную концентрацію 10% мас. розчину

сульфату алюмінію ( d204розчину =1,2 г/мл).

5. Які обсяги 60% мас. розчину сірчаної кислоти ( d204розчину =

1,5 г/мл) і 14% мас. розчину сірчаної кислоти (d204 розчину = 1,1 г/мл)
потрібно змішати, щоб отримати 10 л 27% мас. розчину (d204 розчину =
1,2 г/мл).

6. Знайти моляльную концентрацію 5% мас. розчину сульфату

натрію.

7. Приготували водний розчин діетиленгліколю (С4Н10О3).

Визначити масову частку діетиленгліколю в розчині, якщо температура
замерзання розчину – (-20с).

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) селеновая кислота,

б) гідроксид цинку,

в) сульфід магнію.

57
 9. Визначити водневий показник розчину сірчаної кислоти
молярна концентрація якого дорівнює 0,05 моль/л. Вказати
характер середовища.

Завдання № 12

1. Скільки грамів сульфату алюмінію потрібно взяти для

приготування 500 мл 10% мас. розчину (d204 розчину = 1,08 г/мл).

2. Скільки грамів сульфату заліза (II) кристалічного (FeSO4 ·

7H2O) потрібно взяти для приготування 200 г 40% мас. розчину
сульфату заліза (II).

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

100 мл розчину 12,6 г сульфіту натрію.

4. Визначити масову частку 2 молярного розчину сульфату

алюмінію (d204розчину = 1,2 г/мл).

5. Який обсяг 12% мас. розчину гідроксиду калію (d204 розчину

=1,1 г/мл) можна приготувати з 2 л 44% мас. розчину (d204розчину=1,5
г/мл).

6. У 250 г води розчинено 9 г нітрату натрію. Визначити

моляльную концентрацію розчину.

7. На скільки градусів зміниться температура замерзання

розчину, якщо у 100 г води розчинити 9 г глюкози (С6Н12О6).

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) вольфрамова кислота,

б) гідроксид свинцю (ІІ),

в) сульфіт натрію.

58
 9. Визначити молярную концентрацію розчину соляної кислоти,
водневий показник якого дорівнює 1.

Завдання № 13

1. Скільки грамів хлориду алюмінію потрібно взяти для

приготування 1 кг 58% мас. розчину.

2. Скільки грамів сульфіту натрію кристалічного (Na2SO3 ·

7H2O) потрібно взяти для приготування 500 мл 20%мас. розчину
сульфіту натрію ( d204розчину = 1,1 г/мл).

3. Визначити молярную концентрацію розчину, що містить в

250 г розчину 71 г сульфату натрію (d204 розчину = 1,8 г/мл).

4. Обчислити молярную концентрацію 10% мас. розчину

карбонату натрію ( d204розчину = 1,1 г/мл).

5. Який об'єм води потрібно додати до 500 мл 40% мас. розчину

азотної кислоти d204 ( розчину = 1,25 г/мл), щоб одержати 10 % мас.
розчин кислоти.

6. Знайти моляльную концентрацію 20% мас. розчину хлориду

барію.

7. При розчиненні 5 г речовини в 200 г води вийшов розчин,

замерзає при температурі мінус 1,45 оС. Визначити молекулярну масу
розчиненої речовини.

8. Написати рівняння електролітичної дисоціації:

а) сірководнева кислота,

б) гідроксид алюмінію,

59
 в) хромат калію.

9. Концентрація гідроксид-іонів у розчині дорівнює 10-7 моль/л.

Визначити водневий показник розчину. Вказати характер середовища

60
 ЕТАЛОНИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ЗАДАЧІ

Задача1. Скільки грамів карбонату натрію потрібно взяти для

приготування 500 мл. розчину. Масова частка карбонату натрію 10%
мас. Щільність розчину (d420) дорівнює 1,15 г/мл

Рішення. Так як склад розчину виражений у масових частках,

необхідно розрахувати масу розчину

m розчину = d204 · Vрозчину;

m розчину = 1,15 · 500 = 575г.

З визначення масової частки

ω = m розч. р. · 100 / m розчину

Випливає, що m Na2CO3 = 10 · 575 / 100 = 57,5 р.

Відповідь. Для приготування 500 мл. розчину з масовою

часткою 10% необхідно взяти 57,5 г карбонату натрію.

Задача 2. В 500мл розчину міститься 117 г хлориду натрію

(NaCl). Розрахувати молярную концентрацію (молярность) розчину.

Рішення. Використовуючи Періодичну систему Менделєєва Д. І,

розрахуємо, що молярна маса хлориду натрію (маса одного моля
речовини) дорівнює М(NaCl) = 23+35,5=58,5 г/мол.

У 500 мл розчинено 117 г /58,5 г/моль = 2 моля хлориду натрію.

Отже, в 1000 мл розчину розчинено 4 моля хлориду натрію.

Відповідь. Молярна концентрація розчину (СМ) дорівнює 4,0

моль/л.

61
 Задача 3. У 1000 мл розчину міститься 98 г сірчаної кислоти
(H2SO4). Розрахувати еквівалентну концентрацію розчину.

Рішення. З визначення еквівалента знаходимо, що моль сірчаної

кислоти містить 2 еквівалента. Використовуючи Періодичну систему
Менделєєва Д. І, розрахуємо, що молярна маса сірчаної кислоти (маса
одного моля речовини) дорівнює

М(H2SO4) = 2+32+64=98г/моль.

Звідси еквівалентна маса (маса одного еквівалента) сірчаної

кислоти дорівнює

Е(H2SO4) = 98 / 2 = 49г/моль.

У 1000 мл розчинено 2 еквівалента сульфатної кислоти.

Відповідь. Еквівалентна концентрація розчину (Сн) дорівнює 2,0

моль/л.

Задача 4. В 500г води міститься 124 г етиленгліколю (НО-СН2-

СН2-ОН). Розрахувати моляльную концентрацію розчину.

Рішення. Використовуючи Періодичну систему Менделєєва Д. І,

розрахуємо, що молярна маса етиленгліколю (маса одного моля
С2Н6О2) дорівнює

М(С2Н6О2) =24+6+32=62 г/моль.

В 500г води розчинено 124г / 62г/моль = 2 моля етиленгліколю.

У 1000г води розчинено 4 моля етиленгліколю.

Відповідь. Моляльная концентрація розчину (См) дорівнює 4,0

моль / 1000 г розчинника.

62
 Задача 5.Який об'єм води потрібно додати до 500мл 40%мас.
розчину азотної кислоти (d204 розчину = 1,25 г/мл), щоб одержати 10 %
мас. розчин кислоти.

Рішення. Так як склад розчину виражений у масових частках,

необхідно розрахувати масу розчину

m розчину = d204 · Vрозчину;

m 1 розчину = 1,25 · 500 = 625г.

З визначення масової частки

ω = m розч. р. · 100 / m розчину

Випливає, що m (HNO3) = 40 · 625 / 100 = 250г.

Маса розчиненої речовини (азотної кислоти) становить 250 г. У

10% розчині 250 г складають 10% від маси розчину.

Звідси маса розчину дорівнює

m 2розчину = 250·100 /10 =2500г.

Кількість доданої води дорівнює m(H2O) = m 2розчину - m 1розчину

Таким чином m (H2O) = 2500 – 625 = 1875р

Відповідь. Так як густина води приймаємо за 1г/мл для

приготування розчину з масовою часткою 10% необхідно взяти 1875
мілілітрів води.

Задача 6.Скільки треба взяти 20% мас. розчину гідроксиду

калію, щоб при додаванні до 1кг 50% мас. розчину вийшов 25% мас.
розчин.

63
 Рішення. Для розв'язання задачі використовуємо «правило
хреста»

З розрахунку отримали, що для приготування 30г 25%мас.

розчину необхідно взяти 25 г 20%мас. розчину і 5 г 50%мас. розчину.

Отже, для приготування 25% мас. розчину до 1000 грам 50%

мас. розчину необхідно додати

5 г(50%) 25г (20%)

1000 г(50%) m (20%)

m (20%) = 25 · 1000 / 5 = 5000г.

Відповідь. Для приготування розчину з масовою часткою 25%

необхідно до 1 кг 50% мас. розчину додати 5 кг 20% мас. розчину.

Задача7. На 1000 г води розчинено 342 г цукру (С 12Н22О11).

Розрахувати температура замерзання розчину. Криоскопічна постійна
води (К) дорівнює 1,86 г/моль.

Залежність зниження температури замерзання розчину за

законом Р. Рауля виражається: D Тзам. = К · Сm,

Розрахуємо моляльную концентрацію розчину.

Використовуючи Періодичну систему Менделєєва Д. І розрахуємо, що
молярна маса цукру (маса одного моля С12Н22О11) дорівнює
144+22+176=342г/мол.

На 1000 г води розчинено 342 / 342 г/моль = 1 моль цукру.

Моляльная концентрація розчину (Сm) дорівнює 1,0 моль/1000 г

розчинника.

64
 Розрахуємо зниження температури замерзання розчину цукру

DТзам. = 1,86 г/мол ·1,0 моль = 1,86 г.

Температура замерзання води 00С.

Відповідь. Температура замерзання розчину становить 0 – 1,86 =

-1,86 г.

Задача 8. Обчислити осмотичний тиск при 22оС розчину, 1,2 л

якого міститься 20,5 г цукру.

Рішення: Скористаємося формулою розрахунку осмотичного

тиску

m р−го⋅R ⋅Т 20,5⋅0,082⋅(273 + 2,5 )

Росм = = =1,2 атм .
М р−го ⋅U роз 342⋅1,2

Задача 9. Чому дорівнює осмотичний тиск розчину, що містить

15,8 р піридину С5Н5N (M = 79) в 100 мл розчину при 0оС ?

158
=2
Рішення: концентрація цього розчину становить 79 моль,
отже, осмотичний тиск при 0оС буде дорівнює 22,4 ∙ 2 = 44,8 атм.

Задача 10. Для зниження температури замерзання води,

використовуваної для охолодження двигунів автомашин (антифриз), у
воду додають неэлектролит.Скільки молей неелектролітів на 1000 г
води потрібно взяти, щоб знизити температуру замерзання антифризу
на 5оС ? Яку кількість для цього потрібно взяти гліцерину С 3Н3О8 (М =
92)? Етилового спирту С2Н6О (М = 46)?
65
 Рішення: Вступ 1 моль неелектролітів знижує температуру
замерзання водного розчину на 1,86 оС. Для зниження температури
5
=2,687
замерзання на 5оС потрібно 1,86 моль неелектролітів, що складе
2,687 ∙ 92 = 247,2 г гліцерину або 2,687 ∙ 46 = 123,6 г етилового спирту.

66
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Основна література
1) Медична хімія. Під ред. проф. В.О.Калібабчук. – Київ: Інтермед. - 2013.
2) Ерстенюк А.М. Навчально-методичний посібник з хімії. – Івано-
Франківськ, 2012.
3) Березан О.В. Хімія: тести для школярів та вступників у ВНЗ. –
Тернопіль.: Підручники і посібники, 2009. – 367.
4) Глинка Н.Л. Задачи и упражнения по общей химии: учебное пособие /
Н. Л. Глинка под ред. В. А. Рабиновича, Х. М. Рубиной. — Москва:
Інтеграл Пресс, 2008. — 240 с.
5) Глинка Н.Л. Общая химия: учебное пособие для вузов / Н. Л. Глинка
под. ред. А.И. Ермакова. — 30-е изд., испр. — Москва: Интеграл Пресс,
2005. - 728 с.
6) Копильчук Г.П. Біохімія: навчальний посібник / Копильчук Г. П.,
Волощук О. М., Марченко М. М. — Чернівці. : Рута, 2004. — 224 с.
7) Мороз А.С. Медична хімія: підручник для вищих навчальних закладів
І-ІІ рівнів акредитації / А. С. Мороз, Д. Д. Луцевич, Л. П. Яворська. —
2-ге вид. — Вінниця: Нова книга, 2008. — 776 с.
8) Мороз А.С. Физическая и коллоидная химия / А. С. Мороз, Л. Г.
Ковалева. — Москва. : Мир, 1994. — 279 с.
Додаткова література
1) Ахметов Н.С. Неорганическая химия, М.: Высшая школа, 1975. – 670 с.
2) Базелюк І. І. Практичні роботи з хімії: навчальний посібник для учнів
8-11 класів середньої школи / [Базелюк І. І., Буринська Н. М., Величко
Л. П., Липова Л. А.]; під. ред. Н. М. Буринської. — К. : Освіта, 1994. —
224с.
3) Базель Я.Р. Практичний курс аналітичної хімії: навч. посіб. / Я.Р.
Базель, О.Г. Воронич, Ж.О. Кормош. - Луцьк: Вежа, 2004. - Ч. 1. - 260 с.
4) Березан О. Збірник задач з хімії / О. Березан. — Тернопіль: Підручники
і посібники, 2003. — 320 с.
67
5) Боєчко Ф.Ф. Біохімія для вчителя: посібник для вчителів / Ф.Ф. Боєчко,
Л. О. Боєчко. - К. : Радянська школа, 1985. — 264 с.
6) Воюцкий С.С. Курс коллоидной химии, М., «Химия», 1975г. – 512с.
7) Герасимов Я.И. Курс физической химии, т.1, М., «Госхимиздат», 1963г.
– 624с.; т.2, М., »Химия»,1973., - 624с.
8) Глінка В.М. Неорганічна хімія. – Київ: Вища школа, 1983. – 667 с.
9) Ермолаев М.В. Биологическая химия: учебник для студентов
медицинских училищ / М. В. Ермолаев. — Москва: Медицина, 1974. -
263 с.
10) Карапетьянц М.Х. Химическая термодинамика. М.: Химия, 1975.
– 584 с.
11) Карапетьянц М.Х., Дракин С.И. Общая и неорганическая химия,
М.: Химия. – 1981. – 632 с.
12) Козленко Ф.Н, Міскіджян С.П. Практикум з фізичної і колоїдної
хімії. К.: Здоров`я, 1968. – 168 с.
13) Маршелл Э. Биофизическая химия, М., «Мир», 1980, 1981.– ч. I,
359., ч. II, 822с.
14) Михайличенко Н.И., Общетеоретические основы химии, К.:
Вища школа, 1979. – 222 с.
15) Оржековский П.А. Химия: Задачи с ответами и решениями: учеб.
– метод. пособие / [Оржековский П. А., Медведев Ю. Н., Чураков А. В.,
Чуранов С. С.]; под ред. проф. Лисичкина Г. В. - Москва: АСТРЕЛЬ,
2004. - 2060 с.
16) Середа И. П. Конкурсные задачи по химии: поступающим в
вузы / И.П. Середа. - К.: Вища школа, 1979. -180 с.
17) Слєта Л.О. 1001 задача з хімії з відповідями, вказівками,
розв’язаннями / Л. О. Слєта, А. В.Чорний, Ю. В. Холін. — Х. : Ранок,
2001. — 395 с.
18) Слета Л.А. 2002 задачи по химии / Л. А. Слета, Ю. В. Холин. —
Х.: Фолио, 2003. - 685 с.
68
19) Уильямс В., Уильямс Х. Физическая химия для биологов, М.:
Мир, 1976. – 600с.
20) Чанг Р. Физическая химия с приложением к биологическим
системам, М.: Мир, 1980. – 664 с.
21) Чухрай Е.С. Молекула, жизнь, организм / Е. С. Чухрай. —
Москва: Просвещение, 1981. — 160 с. 22) Энциклопедия химических
элементов / под ред. Д.Н.Трифонова. - Москва: Дрофа, 2000. - 452 с.

69