Степан Бандера

Котун Олег
Дитинство та молоді роки
• Степан Бандера народився у 1909
році у Калуському повіті
королівства Галичини та Лодомерії
Австро-Угорської імперії у родині
священика, який був надзвичайно
авторитетною людиною у
місцевому громадському житті. У
дитинстві та в юні роки Бандера
багато займався спортом, оскільки
мав слабке здоров’я та був
вимушений гартуватися фізично.
Активно займався громадською
діяльністю, був членом
молодіжної організації Пласт.
• У Львові Степан почав активно
проявляти себе у лавах нелегальної
української військової організації,
створеної Євгеном Коновальцем.
Згодом на базі цього об’єднання
буде утворено ОУН, провідником
якої стане сам Бандера. На боротьбу
за Українську Державу Степана
Бандеру могло надихнути військове
дитинство, приклад батька та
загальна високопатріотична
атмосфера, яка панувала тоді в
окупованій поляками Галичині.
 Судова справа
• Парадоксально, але такого явища як
тероризм в кримінальному кодексі
міжвоєнної Польщі або ж Другої Речі
Посполитої, проти якої виступали українські
націоналісти, не було. Степана Бандеру
судили за керівництво нелегальною
організацією – йшлося про ОУН. Також його
судили за те, що він був на чолі групи, яка у
1934 році організувала замах на польського
міністра внутрішніх справ, полковника
Броніслава Перацького. Саме він був
відповідальний за масові репресії та
фальсифікації на виборах 1930 року. Судові
процеси відбувалися у Варшаві та Львові.
Співпраця з німцями під час Другої
світової війни
• Припадає вона на період весни 1940 року,
коли Бандера очолив революційне крило
ОУН з центром в Кракові, окупованому
німцями до літа 1941 року. Організація
спробувала оголосити відновлення
незалежності Української Держави у
Львові. Ця співпраця полягала у тому, що
члени ОУН здобували розвідувальну
інформацію, перетинаючи кордон між
Третім Рейхом та СРСР. Таким чином
відбувалася координація діяльності
Абверу – німецької спецслужби тих часів.
• Також на партнерських засадах німецькі
спецслужби погодилися підготувати
спецпідрозіл українських добровольців,
який увійшов до полку спецпризначення
Нахтігаль. Влітку 1941 року цей
спецпідрозіл взяв участь в операції
Барбаросса – нападі Рейху на
Радянський Союз. Однак через події у
Львові, коли 30 червня 1941 року
відбулася спроба проголошення
української незалежності, ця співпраця
припинилася.
 Життя в концтаборі

• Німецькі органи безпеки заарештували

Степана Бандеру 5 липня 1941
року у Кракові, оскільки відновлення
України та її незалежності не входило у
плани Рейху. Бандері висунули
ультиматум, який полягав у
відкликанні Акту проголошення
Української Держави і переході до
співпраці з німцями. Бандера
відмовився: його перевезли до Берліна,
де до кінця року він перебував у
в’язниці.
• На початку 1942 року Степан
Бандера потрапив до концтабору
Заксенхаузен, де його утримували в
блоці особливо важливих
політв’язнів. Цікаво, що разом із ним
там перебував командувач польської
Армії Крайової полковник Стефан
Ровецький, колишній міністр
окупованої Франції Леон Блюм,
пізніше – високопоставлені військові,
полковники та генерали армії США.
Життя після завершення війни

• На волю Степан Бандера вийшов у

жовтні 1944 року. На тлі військових
подій він далі жив на території
Західної Німеччини, переважно у
Мюнхені. Жив він під своїм
прізвищем, а пізніше отримав чужі
документи. Попри серйозні внутрішні
конфлікти Степан Бандера і далі
очолював ОУН. Він організовував
бойові групи, які підтримували
зв’язок з українським підпіллям в
Західній Україні, яка тоді перебувала у
складі СРСР.
 Вбивство
• Черговий парадокс, але вбивцею
Бандери став львівський студент на ім’я
Богдан Сташинський. Богдана
Сташинського завербували у агенти
КДБ УРСР. Його залучали до
проведення різних диверсійних акцій і
ліквідації підпілля ОУН на Львівщині.
Смерть Степана Бандери була вигідною
керівництву радянського КДБ, яке
намагалося демонструвати свою
першість та ефективність у боротьбі з
українським націоналізмом не лише
всередині СРСР, а й за кордоном.