Іван Багряний

Іван Багряний (справжнє ім’я: Лозов’ягін Іван Павлович) народився 2 жовтня 1906р. в м. Охтирці на
Полтавщині у родині сільського робітника-муляра.

Навчався у вищій початковій школі, вірші почав писати ще у 2 класі. Навчаючись у школі, був
редактором шкільного журналу надія.

З 1920р. навчався у ремісничій профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-

керамічну.

У 1924р. вступив до Охтирської філії організації «Плуг».

У 1925р. під псевдонімом Полярний надрукував свою першу книжку оповідань «Чорні силуети».

У 1926р. вступив до Київського художнього інституту, який не закінчив через матеріальну скруту.

Тоді під псевдонімом Багряний друкував поезії й оповідання в журналах «Глобус», «Життя й
революція», «Червоний шлях» та «Плужанин».

Його прийняли до організації МАРС.

У 1929р. з’явилася збірка поезій «До меж заказаних»

У 1930р. з’являється історичний роман у віршах «Скелька»

16 квітня 1932р. заарештовано за контрреволюційну і націоналістичну діяльність, рік тримали під

слідством, потім засудили на 5 років заслання і вивезли на територію України. dovidka.biz.ua

1938 року повторно арештований та відсидів у Харківській в’язниці УДБ-НКВС на Холодній горі 2
роки і 7 місяців. Про це написав у романі “Сад Гетсиманський”

1940 р. з відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці,
працював декоратором у місцевому театрі, редагував газету «Голос Охтирщини», після початку
війни потрапив до народного ополчення, працював в ОУН.

Згідно з німецьким курсом щодо української національної інтелігенції в 1942 р. мав бути
розстріляний, але випадково врятувався.

1944 р. І. Багряний розійшовся в поглядах з керівництвом УПА й сам, без родини, емігрував до
Словаччини, а згодом до Німеччини, залишивши дружину з дітьми вдома. Публікуються романи
“Люба”, “Тигролови”

У 1945р. засновує газету «Українські вісті», засновує ОДУМ (Об’єднання демократичної української
молоді).

Іван Багряний був учасником Мистецького українського руху (МУР) та брав участь у створенні цієї
організації.

У 1946р. кількома мовами за кордоном надруковано його памфлет «Чому я не хочу вертати на
«родіну»?»

Знайшов порятунок душі у новій родині, де народилися син Нестор і донька Роксолана.

1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих
17 років — до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою
Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.

Помер на 57-му році життя 25 серпня 1963р. Похований у місті Новий Ульм