Олійник Степан Іванович

Народився 21 березня (3 квітня) 1908 року в селі Пасицелах (тепер Подільського району Одеської
області) в багатодітній селянській сім'ї. Згодом родина переїхала в село — Третю Миколаївку (нині
Левадівка). Після закінчення чотирирічної школи продовжив навчання в Одесі у школі імені Лесі
Українки. З 1929 року працював у редакції одеської окружної газети «Червоний степ».

Коли в 1930-му його батько потрапив під «розкуркулювання», юнак уже був студентом Одеського педагогічного
інституту. Сина «ворога народу» виключили з вишу, і Степан влаштувався на роботу рульовим на кораблі
«Ленін». А коли через рік відновився в педагогічному інституті, то заарештували вже його самого. Та хлопця
невдовзі випустили. Можливо, врятувало те, що його друг Володимир Іванович звернувся з листом до
«всесоюзного старости» М. І. Калініна від імені майже двохсот однокурсників. До того ж охоронець забрав у
в'язня блокнот із його віршами, і після того став прихильніше ставитися до Степана. Перебування в казематі не
минулося безслідно: від нервового стресу захворів на епілепсію. Відпустила хвороба лише після війни.

По закінченні у 1934 році педінституту працював викладачем української мови та

літератури у Бехтерському сільськогосподарському технікумі бавовництва
(Голопристанський район). З 1935 року працював кореспондентом одеської обласної
газети «Чорноморська комуна». Був також літературним працівником
республіканських газет «Вісті», «Радянська освіта».
Брав участь у німецько-радянській війні, був літературним працівником газети
«Сталинградская правда». З 1944 року — завідувач відділу газети «Колгоспник
України». Протягом багатьох років був співробітником та членом редакційної
колегії сатиричного журналу «Перець», з 1946 по 1952 рік завідував відділом
фейлетонів журналу.

Член КПРС з 1952 року. Обирався членом президії Спілки письменників Української
РСР.

Степан Олійник неодноразово бував в Будинку творчості письменників в Ірпені.

Жив у Києві. Помер 11 січня 1982 року в Києві, похований на Байковому кладовищі
(ділянка № 12). Автор надгробного пам'ятника — скульптор О. Скобліков.
 Друкуватися почав з 1926 року.

Для його віршів характерні актуальність тематики, сатирична гострота, політична цілеспрямованість,
соковитий український гумор. Вони часто друкувалися в газеті «Правда» та інших центральних виданнях;
перекладені багатьма іноземними мовами. За мотивами його сатиричного фейлетону «Пес Барбос»,
надрукованому в газеті «Правда» 1960 року, режисер Леонід Гайдай зняв свій відомий короткометражний
фільм «Пес Барбос і незвичайний крос».

Автор збірки автобіографічних оповідань «З книги життя» (1964), творів у 4-х томах (1978). Опублікував понад
сто поетичних фейлетонів. Написав лібрето комічної опери «В степах України»