м. Київ, вул.
Максима Рильського, 100
МАКСИМ
ТАДЕЙОВИЧ
РИЛЬСЬКИЙ
ОСВІТА
Я навчався в приватній гімназії
Науменка. У 1915–1918 роках
навчався на медичному факультеті
Київського університету Св.
Володимира, потім на історико-
філологічному факультеті
Народного університету в Києві,
але через бурхливі події революції
й громадянської війни жодного з
них не закінчив. Займаюся
самоосвітою, вивченням мов,
музикою.
ВМІННЯ І
НАВИЧКИ
вільно володію 13
мовами, можу
перекладати із 30 мов
світу
добре граю на піаніно
письменник, перший вірш
написав у 12 років, а
перша збірка «На білих
островах» була написана
у 1910 в 15 років
літературознавець
+38018851964
maximrylskiy@gmail.com
instagram: @maximrylskiy1885
Талановитий письменник, український радянський поет-
академік, перекладач, публіцист, громадський діяч,
мовознавець, один із "неокласиків", літературознавець.
Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань.
ЖИТТЄВИЙ ДОСВІД
Народився 19 березня 1895 р. у Києві в родині відомого
етнографа та громадського діяча.
Змалку я познайомився з композитором Миколою Лисенком,
етнографом Дмитром Ревуцьким, актором і режисером
Панасом Саксаганським, етнографом та фольклористом
Олександром Русовим, які справили на мене великий вплив.
Писати розпочав рано. Перший мій вірш надруковано 1907
року, перша юнацька збірка поезій «На білих островах»
вийшла 1910 року. Першою вже зрілою була збірка «Під
осінніми зорями».
Якийсь час проживав у м. Сквирі, де в 1918 році працював у
садовому відділі земської управи у Сквирській продовольчій
управі (яку очолював мій брат Іван). У 1918—1929 роках
учителював у селах Сквирського повіту, зокрема й у Романівці.
У 1919—1929 викладав у київській залізничній школі, на
«робітничому факультеті» Київського університету.
У радянську добу я написав 35 книжок поезій, найкращі
серед яких — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна»,
«Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й
виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964);
чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі
слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці
з мовознавства та літературознавства.
У 1944—1964 роках був директором академічного Інституту
мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Мені навіть було
присуджено Сталінську премію в галузі літератури й
мистецтва, а в 1960 році — Ленінську премію в галузі
літератури, журналістики, публіцистики й мистецтва.