МИХАЙЛО

КАЛАЧЕВСЬКИЙ
Зроблено учнем 8Б
Драбанічом Дмітрієм
Михайло Миколайович Калачевський
(1851 — 1907) — український композитор,
піаніст, музично-громадський діяч, юрист.
Народився у с. Попівка на Полтавщині
(нині Кіровоградської області). Дитячі
роки його минули в оточенні, де звучала
народна музика. Професійну музичну
освіту здобув у Лейпцизькій консерваторії,
яку закінчив у 1876 р. Навчався на кілька
років пізніше від Миколи Лисенка й у тих
самих педагогів. Повернувшись на
батьківщину, Калачевський оселився у
Кременчуці, де намагався використати на
потребу суспільства свої знання й уміння. З
1890 року впродовж десятиліття керує
управою Кременчуцького земства.
У селі Рокитному знаходився його маєток та парк із дерев, які він
привозив із різних країн світу. В цьому селі прожив майже все
своє життя і написав більшість творів. Та частина творчої
спадщини М. Калачевського, що дійшла до нас, невелика:
струнний квартет, фортепіанне тріо, романси, фортепіанні твори,
«Реквієм» тощо. Збереглося також 19 романсів, 4 п’єси для
фортепіано і партитура «Української симфонії». Найголовнішим
твором Калачевського є його симфонія. Написана як дипломна
робота композитора у 1876 р., вона прозвучала на випускному
екзамені та в публічному концерті, програма якого складалася з
творів випускників консерваторії. Оригінальний рукопис
симфонії був знайдений М.Грінченком у 1930-х рр. В Україні
симфонію Калачевського неодноразово виконував оркестр під
керуванням Д. Ахшарумова в Полтаві, а потім у Харкові й
Кременчуці. За радянських часів цей твір міцно ввійшов до
репертуару оркестрів. Він звучить по радіо, його записано на
грамплатівку.
МИХАЙЛО
КОЛАЧЕВСЬКИЙ:
РОЗШУКИ І ЗНАХІДКИ
Цьогріч виповнюється 165 років від дня народження
Михайла Колачевського і 140 років від створення
«Української симфонії». Непересічна постать
українського музично-творчого процесу другої
половини ХІХ століття, один із небагатьох
професійних національних митців, він, на жаль,
залишився у пам’яті нащадків автором одного твору
– «Української симфонії». Біографічні відомості про
Колачевського вкрай скупі, часто неточні. Досі
точаться суперечки навколо написання прізвища
композитора, не знаємо ми і точної дати його відходу
у вічність. Тому є об’єктивні причини. Однак мова
піде не про них.
Творчість Михайла Миколайовича Колачевського
(1851–1907) посідає в українській культурі місце нарівні
з музикою найбільших українських композиторів XIX
століття Семена Гулака-Артемовського та Миколи
Лисенка. Проте, на відміну від останніх, музикантів-
професіоналів, Колачевський після закінчення
Лейпцизької консерваторії жив у невеликому
повітовому місті Кременчуці Полтавської губернії. До
того ж, рід його занять до музики не мав ніякого
відношення – він служив гласним губернського земства,
а з 1890-го упродовж 10 років керував Кременчуцькою
земською управою. Дореволюційні та радянські
біографи (Леонід Лісовський, Микола Грінченко,
Микола Гордійчук) повідомляють про композитора
скупі і неточні відомості. Саме ці обставини спонукали
мене до вивчення творчої спадщини Михайла
Колачевського. Пошуки інформації у Кременчуцькому
історико-краєзнавчому музеї не дали результатів. І це
зрозуміло, адже архів композитора був знищений у
воєнний час.
У 1981 році я познайомилася з професором
Миколаївського педінституту Є. Федотовим. Він
займався дослідженням біографії Колачевського
у музейних фондах Москви, Санкт-Петербурга,
Києва, Одеси, Харкова, Лейпцига. Його пошуки
мали успіх, він і мене до них долучив. Двадцять
років тривало наше листування. Він
неодноразово приїжджав до Кременчука,
відшукав живих свідків-мешканців, які
пам’ятали композитора, знайшов в архівах
багато нового і невідомого. Саме Федотов мав
післявоєнне фото ще не зруйнованої могили
Михайла Колачевського, а згодом знайшов і саму
могилу, вже зруйновану, у селі Рокитному за 15
км від Кременчука.
У 1997 році вийшла стаття Є. Федотова в журналі «Мистецтво та освіта» під назвою
«“Невідомий” Михайло Колачевський». Книга про композитора лежала у видавництві
«Музика» з 1990 року. 1999-го її взяли у роботу, однак автор не мав коштів на видання.
Лише 2002 року зусиллями спонсорів села Онуфріївки Кіровоградської області
(директор школи мистецтв М. Бойчук) книга Є. Федотова «Михайло Колачевський:
музично-педагогічна спадщина» була видана у Києві тиражем 100 примірників. Її
розіслали в усі обласні бібліотеки України.

Син Володимир
Пошуками матеріалів про родину Колачевських займався також А. Мельник, науковий
співробітник Криворізького краєзнавчого музею. Він зібрав відомості про старшого
брата композитора, Сергія Миколайовича Колачевського (1849–1911).

У жителів села Рокитне зберігалося фото, на якому, як вони вважали, було зображено
Михайла Колачевського. Але вензель на мундирі, в який зодягнуто сфотографованого
чоловіка належить Імператорському ліцею 1911 року. Ймовірно, це син композитора
Володимир.

В інтернеті також можна знайти відомості ще про одного сина Колачевського – Олексія
(1990–1976).
Син Володимир