ТЕМА. Стоїчна українська поезія. Василь Стус.

Поет як символ
незламного духу, збереження людської гідності. Загальний
огляд його життя й творчості ( відчуження від світу, проблема
вибору, стан трагічної самотності й активної дії, формування
себе; атмосфера розтлінного духу тоталітарної системи).
Узагальнені образи крізь призму індивідуальної долі
Завдання:
- знати основні віхи життєвого і творчого шляху В.Стуса;
- сформувати власну думку про важливість активної громадянської
позиції в житті;
- зрозуміти особливості стоїчної поезії.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938
року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької
області в селянській родині. У 1939 батьки переселилися
в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової
колективізації.
У 1944-1954 роках Василь навчався в Донецькій
міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною
медаллю. Юнак вступив на історико-філологічний
факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У
студентські роки Василь Стус постійно й наполегливо працював у бібліотеці,
був членом літературного об'єднання «Обрій».
Закінчивши в 1959 році навчання з червоним дипломом, три місяці
працював учителем української мови й літератури в селі Таужне
Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі. Під час
навчання й служби став писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких
поетів Ґете і Рільке, переклав близько сотні їх віршів. У 1959 році в
«Літературній Україні» опублікував свої перші вірші. У 1961-1963 викладав
українську мову та літературу в середній школі № 23 м. Горлівки. Згодом був
підземним плитовим на шахті «Октябрська» в Донецьку.
З березня по жовтень 1963 Василь Стус обіймав посаду літературного
редактора газети «Соціалістичний Донбас». Вступив в аспірантуру Інституту
літератури ім. Т. Шевченка Академії наук УРСР із спеціальності «Теорія
літератури». За час перебування в аспірантурі підготував і здав до
видавництва першу збірку творів «Круговерть», написав низку літературно-
критичних статей, надрукував кілька перекладів із Ґете, Рільке, Лорки.
Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.
У вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні
забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту.
Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом
закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти
української інтелігенції, що стало першим громадським політичним
протестом проти масових політичних репресій у Радянському Союзі у
післявоєнний час. За участь у цій акції його було відраховано з аспірантури.
Період тимчасових робіт (1965-1972) став найщасливішим у його
житті. Хоча з моменту виступу у кінотеатрі за ним і слідкували агенти КДБ,
він часто їздив з друзями в подорожі, у ці роки він знайшов свою кохану.
Заробляв на життя, працюючи у Центральному державному історичному
архіві, згодом — на шахті, залізниці, на будівництві, у котельні, у метро. З
1966-1972 — старший інженер у конструкторському бюро Міністерства
промисловості будматеріалів УРСР.
У 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада
1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості
батька Дмитро Стус.
Пропозицію В.Стуса опублікувати в 1965 році свою першу збірку
віршів «Круговерть» відхилило видавництво, було відмовлено і в друці
другої збірки — «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві. У 1970
книжка віршів поета «Зимові дерева» потрапила до Бельгії й була видана в
Брюсселі.
У відкритих листах до Спілки письменників, Центрального Комітету
Компартії, Верховної Ради В. Стус критикував радянську систему, що після
відлиги стала повертатися до тоталітаризму, культу особи та порушення прав
людини, протестував проти арештів у середовищі своїх колег. На початку
1970-х приєднався до групи захисту прав людини. Літературна діяльність
поета, його звернення у вищі партійні інстанції з протестами проти
порушення людських прав і критичні оцінки тогочасного режиму
спричинили арешт 12 січня 1972 року. Упродовж майже 9 місяців поет
перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді народилася збірка «Час творчості».
На замовлення КДБ твори В.Стуса прорецензував старший науковий
співробітник Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Арсен Каспрук.
Поетичну збірку «Зимові дерева» він назвав поетикою «декадансу, ідейного
занепаду».
На початку вересня 1972 київський обласний суд, звинувачуючи
В. Стуса в «антирадянській агітації й пропаганді» засудив його до 5 років
позбавлення волі й 3 років заслання.
Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. Більшість
віршів, що Стус писав у таборі, вилучалася й знищувалися, лише деякі
потрапили на волю через листи до дружини. По закінченню строку поета в
1977 році вислали в селище Імені Матросова Магаданської області, де він
працював до 1979 на золотих копальнях. З ув'язнення звернувся із заявою до
Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське
громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином
— значить бути рабом…».
Повернувшись восени 1979 року до Києва, В. Стус приєднався до
Гельсинської групи захисту прав людини. Попри те, що його здоров'я було
підірване, заробляв на життя, працюючи робітником на заводі.
 У травні 1980 року був знову заарештований, визнаний особливо
небезпечним рецидивістом. У вересні цього року засуджений на 10 років
примусових робіт і 5 років заслання. Відмовився від призначеного йому
адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самостійно здійснити свій
захист. За це В.Стуса вивели із зали суду і вирок було зачитано без його
присутності. В одному з листів, адресованому світовій громадськості
(жовтень 1980), відомий російський учений і правозахисник А. Сахаров
розцінив судовий процес над В. Стусом як ганьбу радянської репресивної
системи. В. Стусові, що з листопада 1980 року перебував у таборі ВС-
389/36-1 в Кучино (тепер Чусівський район Пермської області в Росії),
заборонили бачитися з родиною. Останнє побачення було навесні 1981 року.
Однак його записи 1983 року вдалося переправити на Захід. У 1985 році
українська діаспора намагалась висунути Василя Стуса на здобуття
Нобелівської премії з літератури, але не встигла підготувати всі матеріали
відповідно до процедури номінації.
Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршами
В.Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної
адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. У
січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у
камеру-одиночку. 28 серпня 1985 Стуса відправили до карцеру за те, що,
читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення
режим). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
Помер В Стус у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, можливо, від
переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.
Товариш Стуса, також колишній політв'язень, Василь Овсієнко поруч із цією
версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами,
цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.
Смерть поета приховувалася радянською владою від його друзів-
дисидентів до середини жовтня. Дружина Валентина Попелюх одержала
повідомлення про смерть чоловіка вранці 5 вересня. Усупереч її проханню,
поховання відбулось без присутності рідних. Права на перепоховання
адміністрація не надавала до завершення терміну ув'язнення. Особисті речі
поета також здебільшого не повернули його родині.
Похований на табірному цвинтарі у с. Борисово Чусовського району
Пермської області. Перепохований у 1989 році в Києві на Байковому
кладовищі.
Ознайомитися з матеріалом «Біографія письменника – це не
хронологічна таблиця».
Біографія письменника - це не хронологічна таблиця
 В.Стус народився 6 січня в с. Рахнівка, що на Вінниччині, але мама
побоялася записувати сина датою, що збігається із днем народження
Христа, щоб не давати підстави радянським атеїстам для цькування.
Тож у документах Василя зазначено, що він народився 7 січня.
 В.Стус блискуче навчався, мав дивовижну пам'ять, захоплювався
музикою. У 7 класі батько подарував Василеві гітару. Хлопець
 відвідував концерти у філармонії, захоплювався творчістю Л.
Бетховена.
 Василь Стус не зміг стати щасливим батьком, бо повноцінно
спілкувався із сином Дмитром усього один рік між двома арештами.
Син був уже підлітком, коли поет повернувся з першого ув’язнення, і
спочатку не йшов на контакт, але згодом між ними виникла щира
дружба. На сьогодні В. Стус – літературознавець, який досліджує
творчість батька.
 « Це була інтелігентна, м’яка, ніжна людина, але коли йшлося про
інтереси народу, принципи – він ставав залізний». Віктор Зарецький
 4.09.1965 у кінотеатрі «Україна» відбувся прем'єрний перегляд
кінофільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» (знятого за
мотивами повісті М.Коцюбинського). Та у перерві між частинами
Василь Стус розбурхав зал. Він встав із промовою. Закликав:
«Протестувати повинні всі: сьогодні хапають українців, завтра
хапатимуть євреїв, потім росіян!». Після фільму КГБісти бігали уздовж
рядів, щоб запам’ятати тих, хто влаштував протест проти репресій
української інтелігенції.
Прочитати статтю « 80 років з дня народження Василя Стуса: факти з
життя поета». Режим доступу: https://www.5.ua/kultura/80-rokiv-z-dnia-
narodzhennia-vasylia-stusa-malovidomi-fakty-z-zhyttia-poeta-162609.html ( автор
– Український Інститут національної пам’яті)
Переглянути матеріал презентації. Режим доступу:
https://drive.google.com/drive/folders/1dAjhC5M-
M9owg8oNHjTAk7vLPwkRFpKw ( автор – Власенко О.С.)
Переглянути відеозапис передачі «Велич особистості. За що був
заборонений В.Стус в СРСР?». Режим доступу:
https://www.youtube.com/watch?v=7vcVw4qN_54&t=1290s
Опрацювати матеріал за QR кодом

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
1. Доповніть рубрику «Біографія письменника – це не хронологічна
таблиця» 2-3 фактами, які, на вашу думку, є цікавими.
2. Заповніть таблицю «Анкета В. Стуса».
Анкета Василя Стуса (1938 – 1985)
Родина
Освіта
Рід діяльності
 Псевдоніми
Захоплення

Риси характеру
Твори, поетичні збірки
Своєрідність стилю

Перевірте правильність виконання завдання за QR кодом

3. На основі опрацьованого теоретичного матеріалу створіть

психологічний портрет В.Стуса

4. Прокоментуйте
цитату В.Стуса :
«Життя не є насолода. І не є
задоволення. Воно має свій
насущний житній, із
остюками, смисл. У цьому
насущникові – міра життя».
Які доленосні
«остюки» сформували
характер В.Стуса-стоїка?

БЛОК КОНТРОЛЮ
1. Питання для самоконтролю
- Яким ви побачили В.Стуса як особистість?
- Як ви розумієте поняття «стоїчна поезія»?
- Поміркуйте, чи комфортно жилося б Стусові-поету в нинішній
Україні? Чи такою він бачив омріяну Батьківщину?
2. Виконайте тестування «Життєвий і творчий шлях В. Стуса».
Режим доступу: https://naurok.com.ua/test/zhitteviy-i-tvorchiy-shlyah-v-
stusa-182851.html (автор Вітюк Т.Д.)
3. Напишіть висловлення на тему: «Василь Стус писав про непросту долю
композитора Л.Бетховена: «Все життя – в горі, в нещасті, в муці – і він –
один проти цього світу перемагає!». Чи можна вважати, що ці слова
виявилися пророчими стосовно долі самого поета-стоїка?».

Використані матеріали сайтів:

https://cutt.ly/qt1tVRp
https://cutt.ly/Gt1t75E
https://cutt.ly/kt1ytbp
https://cutt.ly/wt1yo2W
https://cutt.ly/4t1yaK5
https://cutt.ly/0t1yggE