УКРА Ї НА - КРА Ї НА , ДЕ

НА Р ОДИЛИСЬ , ЖИЛИ І ТВ ОР ИЛИ

ГЕНІ А ЛЬНІ ПИСЬМЕННИКИ

Підготувала
Студентка 1 курсу 101-анн групи
Мусієнко Анастасія
 Ч о м у с а м е В а с и л ь С т ус ?

На сьогонійшній день, кожен українець бореться за національні

свободи рідної держави, відстоює територіальну власність та
політичні вподобання. Відданим громадянином був і Василь Стус,
який, здавалось би, в далеких 1970-х також відстоював інтереси
українців, за що був заарештований та зазнав репресій.
На мою думку, ми маємо пам'ятати тих, хто задля нашого
майбутнього віддав своє життя.
 Український поет, перекладач,
публіцист, мислитель,
літературознавець,
правозахисник, борець за
незалежність України у XX
столітті.
Один із найактивніших
представників українського
дисидентського руху. Лауреат
Державної премії ім. Т.
Шевченка, Герой України.
Стус Василь Семенович
( 6 січня 1938 – 4 вересня 1985)
Народився в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області, нині
Україна.
 Кожного року, 6 січня, в
День народження Василя,
жителі села вшановують
пам'ять видатного поета в
будинку-музеї.
Поруч з будинком
розміщений пам'ятник.
В цьому ж селі, кожен бажаючий може відвідати Стусову криницю.
Школа, до речі, носить ім'я
Стуса. Пам'ятник йому тут
відкрили у 2013-му році.
Зазвичай саме в цій школі
проводяться святкові
заходи приурочені різним
святам.
Парк ім. Василя Стуса в с. Рахнівка Гайсинського
району, Вінницької області
Аби уникнути колективізції батьки
переїхали в Донецьк (
м. Сталіно).Світогляд поета і
правозахисника Василя Стуса
значною мірою сформувався на
Донеччині, де він проживав,
навчався і працював з 1940 по 1963
рік з деякими перервами
 Будинок в м. Сталіно ( нині м.
Донецьк), вул. Чувашська. Тут
пройшло дитинство та юність
Василя Стуса
( фото зроблене влітку 1986 року)
 Після школи вступив на історико-
філологічний факультет педагогіч
ного інституту м. Сталіно

Будівля філологічного факультету ДонНУ в Донецьку

(наразі під контролем окупаційної адміністрації)
Експозиція Донбаського історико-літературного музею Василя Стуса
розташовувалася в приміщенні бібліотеки Крупської
Меморіальна дошка-барельєф на першому корпусі
Донецького університету, у якому навчався поет. У
2015 році демонтована
 Навчаючись в інституті, Стус
вже, насправді, цілковито
визначився зі своїми життєвими
пріоритетами. При поступленні в
інститут перейшов принципово
лише на українську мову – і це
на зросійщеному Донбасі.

(На фото Василь Стус та Іван Світличний. Студентські роки.)

 Був членом літературного об'єднання "Обрій".«Обріївці».
Сидять з ліва на право: Микола Колесник, Василь Стус, Андрій
Клоча, Олег Орач. Стоять Петро Бондарчук і Володимир
Міщенко. Фото з книги С. Каленюка «Сєвєродонецьк
літературний»
 (Вчителювання у Горлівці, 1962)

З 1959 працював учителем української мови й літератури в

селі Таужне Кіровоградської області, згодом, 1962, вчителював у Горлівці.
Камень на алеї Стуса в Горлівці
М У З Е Й І М . В А С И Л Я С Т У С А , М . Г О РЛ І В К А
В УЛ . Б І Л Г О Р О Д С Ь К А , 5 8
Картина «Се ми, пресвята Богородице» з Тарасом Шевченком і
Василем Стусом по центру знаходилася в Горлівці
1959 публікував свої
перші вірші в
"Літературній Україні".

1963 працював
літературним
редактором газети
"Соціалістичний Донбас"
 На початку осені 1965
розгорнулися репресії
проти українських
поетів. Стуса виключають
з аспірантури, через
протест проти незаконних
дій уряду та КДБ, через
арешти інтелігенції.

(Володимир Міщенко, друг Стуса, ледь не

потрапив під суд за націоналізм)
 Міщенку посилали з
Донецька і Києва
«крамольні» вірші, і дещо
він друкував у газеті.
Нічого крамольного в них
не було, але автори були
«заборонені». Такими тоді
вважалися вже і Василь
Голобородько, і Василь
Стус.
 4 вересня 1965 року, під час прем'єри фільму Сергія
Параджанова «Тіні забутих предків», у кінотеатрі «Україна» в
Києві, взяв участь в акції протесту.
Закликав партійних керівників і населення столиці засудити
арешти української інтелігенції, що стало першим
громадським політичним протестом на масові політичні
репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час.
Епізод з фільму "Заборонений", на заклик: "Всі хто
проти терору - встаньте!"
 У 1965 році одружився з
Валентиною Василівною
Попелюх. 15 листопада 1966 у
них народився син Дмитро,
нині літературознавець,
дослідник творчості батька.
Пропозицію Стуса
опублікувати у 1965 році
свою першу збірку віршів
«Круговерть» відхилило
видавництво. Незважаючи
на позитивні відгуки
рецензентів, було
відхилено і його другу
збірку — «Зимові дерева».
Однак її опублікували
в самвидаві.
 На «Літературній сторінці» в газеті від 4 червня 1967 року (№ 67)
вийшли два вірші Василя Голобородька і два Василя Стуса. Ці Стусові
твори пізніше увійдуть до збірки «Зимові дерева».

В тій першій газетній публікації вони мали назву «Сонет з веслами» і «В

розкриллі (з циклу віршів про Т. Г. Шевченка)».
(З циклу віршів про Т.Г.Шевченка)
Сто років, як сконала Січ.
Сибір і соловецькі келії...
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.
Сто років – ніби вивірянь...
Сторуко прохопились води.
Уже не ріки, вже моря
В твій берег хлюпають, народе мій.
Сто років мучених надій
І сподівань, і вір, і крові
Синів, що за любов тавровані
Сто серць і сто палахкотінь.
Та виростають з личаків,
Із шаровар, з курної хати,
Раби зростають до синів
Своєї України-матері.
 6 січня 1968 року Стусові
виповнювалося 30 років. У газеті
“Комуністичний шлях” Курлат саме
готував до виходу “Літературну
сторінку” № 30. В останній момент
Міщенко доповнив її віршами В.
Стуса і М. Колісника з інформацією
про них. Цією публікацією він
зробив подарунок другові.
12 січня 1972 року — перший
арешт; упродовж майже 9
місяців поет перебував у
слідчому ізоляторі. Саме тоді
було створено збірку «Час
творчості».
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався
скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим
обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
 На замовлення КДБ, твори Стуса
прорецензував старший науковий
співробітник Інституту літератури ім.
Шевченка Арсен Каспрук. Поетичну збірку
«Зимові дерева» він назвав
поетикою «декадансу, ідейного занепаду»
 «радянське життя постає як добровільний допр, де живуть і діють неохайний
вчитель етики, вчорашній христопродавець, п'яниця, альфонс, дочка асенізатора
тощо. Бридкішої гидоти, жахливішої зненависті не міг придумати найвинахідливіший
упереджений проти нашої дійсності фантазер»

Арсен Каспрук
У своєму коментарі на вирок суду, позбавлення волі на 5
років та заслання на 3 ррки, Василь Стус, щодо
рецензента Каспрука, сказав, що «на руках цього доктора
філології — моя кров, як і на руках слідчих
 По закінченню строку, Стуса
у 1977 вислали в селище Імені
Матросова Магаданської
області, де він працював до
1979 на золотих копальнях. З
ув'язнення звернувся із
заявою до Верховної Ради
СРСР з відмовою від
громадянства
Рудник ім. Матросова, Магаданська область, де працював
Василь Стус
"...мати радянське громадянство є неможливою для мене
річчю. Бути радянським громадянином - значить бути
рабом..."
У 1978 році поета прийнято до PEN-
клубу.

Повернувшись восени 1979 року до

Києва, приєднався до Гельсінської
групи захисту прав людини.
У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним
рецидивістом. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора
Медведчука, намагаючись самостійно здійснити свій захист.
 «Коли Стус зустрівся з
призначеним йому адвокатом,
то відразу відчув, що Медведчук
є людиною комсомольського
агресивного типу, що він його не
захищає, не хоче його розуміти і,
власне, не цікавиться його
справою. І Василь Стус
відмовився від цього адвоката"

Євген Сверстюк
 «Якщо хтось думає, що я міг би
врятувати Стуса, то він або брехун,
або ніколи не жив у СРСР й не
знає, що це. Рішення за такими
справами ухвалювалося не у суді, а
в партійних інстанціях і КДБ. Суд
лише офіційно затверджував
оголошений вирок»
Під час його ув’язнення табірними
наглядачами знищили збірку «Птах
душі» з 300 віршами, які поет
написав за ґратами, а в січні 1983
року за передачу на волю зошита з
поезіями дисидент був на рік
кинутий в камеру-одиночку.
К А М Е РА , У Я К І Й В Н І Ч Н А 4 В Е Р Е С Н Я П О М Е Р В А С И Л Ь
С Т УС
 А ще екс-охоронець сказав про Стуса таке:

«Він запам’ятався тим, що не боявся говорити вголос того, що комусь не подобалося. Так,
був доволі амбітний, але не хворий на себе. За що й поважали його навіть деякі охоронці.
Ось чому тепер щороку 4 вересня, коли в тому ж таборі не стало Стуса, я промовляю
«Прости, Василю», бо й досі мене спалює сором за те, що передчасно обірвалося твоє
життя і я нічим не міг зарадити цій втраті…»
Поет помер у ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від
переохолодження. Офіційна версія – зупинилося
серце. Хоча колишній політв’язень Василь
Овсієнко припускає його загибель від удару
карцерними нарами, що було зумисне
підлаштоване наглядачами.
 Після смерті поета негайно
поховали на цвинтарі в
селищі Чусове Пермської
області Росії. У 1989 році
прах загиблого політв’язня
було перепохований в Києві
на Байковому цвинтарі.

19 листопада 1989 року. Київ, Софійська площа. Люди зібралися на похорон Василя Стуса.
Вперше радянська міліція не трощила українські прапори, винесені на столичні вулиці.
 Перепоховання в м. Київ Василя Стуса, Юрія
Литвина та Олекси Тихого

Пам' ятник Василю Стусу на

Байковому цвинтарі в місті Київ
Пам'ятник Василеві Стусу (Вінниця), розміщений на площі василя Стуса. Автор
проєкту та скульптор: Анатолій Бурдейний. Засновано 23 вересня 2002
 В 2011 у Краматорську відкрили новий пам’ятник Василю Стусу. Новий монумент
розміщений на території економіко-гуманітарного ліцею №8.Виготовив цей пам’ятний
знак відомий місцевий скульптор В’ячеслав Гутиря
 В 2019 році відбулася
прем'єра фільму про життя Василя
Стуса - "Забороенинй". Режисер
фільму: Роман Бровко.
Дмитро Ярошенко у ролі Василя Стуса у фільмі
"Заборонений"
 Та згадки про відомого
поета залишають не тільки
відомі режисери та
скульптори, художникита
літератори, а й звичайні
українці, які шанують,
захоплюються життям і
творчістю Стуса.

Графіті на якому зображений Василь Стус в

м. Київ, Поштова площа
(Фото зроблене врасноруч, вересень 2021)
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!