На сьогодні наша група підготувала оповідь про Василя Стуса.

Про українського поета, дисидента і правозахисника, але для початку треба згадати
про дитинство та підліткові роки, письменника
бо це є вожливою частиною становлення кожної людини.
Василь Стус народився 6 січня 1938 року в в селі Вінницької області, яке на момент
його народження було частиною Радянського Союзу.
Його родинне минуле було позначене трагедією, оскільки його батько був
заарештований під час сталінських чисток 1930-х років і згодом розстріляний.
Цей ранній досвід, ймовірно, мав глибокий вплив на Стуса і визначив його подальшу
активну діяльність проти несправедливості радянського режиму.
Розпочинає навчання Василь у Доннецькій школі, яку закінчив досить успішною.
Після школи одразу вступає на історико-літературний факультет педагогічного
інституту в Доннецьку. Саме в цей час починає писати перші вірші.
Закінчивши унститут Василь йде в армію на два роки, де перекладає вірші різних
авторів.Закінчивши службу працює на різних робатах,
працюючи як вчителем в українсбкій школі так і шахтарем на Денецькій шахті не
полишає писати вірші.
В решті решть вступає до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР у
Києві.
Згодом у вересні того ж року Стус виразив протест проти рішення влади що до арешту
творчої молоді в Києві, після чого був виключенний з університета.
ПРацюючи на важких роботах, пише збірку «Зимові дерева» яку не дозволили друкувати
на території Радянського Союзу, тому вона виходить у Брюселлі.
Василь двічі відбував покарання в табора де провів двадцять років свого життя.
Поета було звинувачено у зберіганні та розповсюдженні забороненої літератури це й
стало причоною першого ув'язнення.
Вдруге його заарештували за антирадянську агітацію та пропаганду.
Помер він під час відбування другого покарання в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року.

Переважна більшість творів В. Стуса написана на етапах та в таборах, на які

припадає двадцять років його сорокасемирічного віку,
що обірвався у неволі і саме у час нових надій. Їх важко назвати світлими і
життєрадісними,
однак у багатьох із них автор звертається до трьох дорогих йому образів – України,
Матері, Дружини.
Ці поезії стали основою майбутньої книги всього життя Стуса – «Палімпсести»
За своє недовге життя поет встиг створити кілька збірок: «Веселий цвинтар», «Час
творчості», «Палімпсести» та інші.
Наприкінці 80-го рр. він уклав невелику збірку творів цього періоду «Свіча в
свічаді», що вийшла за кордоном.
В Україні твори Василя Стуса отримали посмертне визнання, в 90-их було опубліковано
багато його творів «Дорога болю», «Вікна в запростір», «Золота красуня»,
«І край мене почує», «Феномен доби», «Твори в шести томах, дев’яти книгах».
Внесок поета у відродження національної самосвідомості народу і розбудову
української державності є напрочуд вагомим і помітним.
І саме за це його посмертно нагороджено на багато нагород і номіновано на декялька
премій.