ВАСИ́ЛЬ СЕМЕ́НОВИЧ

СТУС— УКРАЇНСЬКИЙ
ПОЕТ-ШІСТДЕСЯТНИК.

Виконала
учениця 11-Б класу
Денисенко Яна
Мета: дізнатися більше про
шістдесятництво; Василь Стус- поет-
шістдесятник.
План
■ Шістдесятники.
■ Василь Стус.
■ Життя і творчість поета.
■ Література.
 Шістдесятники

■ Шістдесятники — назва нового покоління радянської та

української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру
та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період
тимчасового послаблення комуністично-більшовицького
тоталітаризму та хрущовської «відлиги» найповніше себе
творчо виявила на початку та в середині 1960-х років.
Шістдесятники виступали на захист національної мови і
культури, свободи художньої творчості. 
 Стус- шістдесятник

• Василь Стус належав до т. зв. «шістдесятників» — опозиційно

настроєних  представників творчої молоді, які активно боролися
за відродження національної  культури, протестували проти
реставрації сталінізму.
• Влітку 1965 року розпочалися арешти в середовищі української
інтелігенції, зокрема шістдесятників. На початку вересня на
перегляді фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у
київському кінотеатрі «Україна» В. Стус підтримав протест І.
Дзюби та В. Чорновола проти цих арештів.
• А вже наприкінці місяця Стуса відраховують з аспірантури,
формально звинувативши в «систематичному порушенні норм
поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу», хоча
фактичною причиною відрахування був його виступ-протест.
 Василь Семенович Стус —
український поет, прозаїк,
літературознавець, правозахисник. 
• Народився він 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району
Вінницької області в селянській родині.
• 1939 року батьки — Семен Дем'янович та Ілина Яківна - переїжджають
на Донбас у місто Сталіно,влаштовуються працювати на один із
хімзаводів.
• 1940 року перевозять до міста дітей.
• 1954 року Василь закінчує зі срібною відзнакою школу, вступає до
Сталінського педагогічного інституту на історико-філологічний
факультет за співбесідою (бо медаліст).
• У студентські роки працює в бібліотеці, закінчивши навчання, викладає
українську мову та літературу в Горлівській школі, опісля ще два роки
служить в армії на Уралі. Під час навчання та служби починає писати
свої вірші.
■ У 1959 році його перші роботи опубліковані у «Літературній газеті».
■ ». Автор заробляє на життя, працюючи в історичному архіві, згодом — на
шахті, залізниці, будівництві, в метро.
■ Його перші збірки «Круговерть» та «Зимові дерева» відхилені
видавництвами.
■ Літературна діяльність поета, критичні оцінки режиму і протести проти
порушення прав людини спричинили перший арешт у 1972 році.
■ Внесок Василя Стуса в розвиток української державності важко
переоцінити, адже за свої ідеї він зрештою поплатився життям через
неодноразові арешти, перебування в засланні й таборах.
■ Книги Василя Стуса тривалий час належали до категорії забороненої
літератури й не публікувалися. Однак видати книжки Стуса стало можливо
лише на початку 1990-х років.
■ У 1963 р. він літредактор у газеті «Соціалістичний Донбас».
■ Але вже з вересня після успішного складання іспитів Стус - аспірант
Інституту літератури АН України імені Т. Г. Шевченка. Друкується в
часописах «Донбас», «Прапор», «Дніпро».
 Арешт Василя стуса
■ Виступивши над могилою по-звірячому вбитої художниці
Алли Горської (1970), Стус остаточно прирікає себе на
подальшу мученицьку долю. У січні 1972 року його
заарештовують.

У звинувачувальному акті колегії з кримінальних справ Київського

обласного суду від 12 вересня 1972 p., зокрема, значиться, що
«Підсудний Стус, починаючи з 1963 року і до дня арешту — січня
1972 року, систематично виготовляв, зберігав і поширював
антирадянські наклепницькі документи, що порочили державний
радянський і суспільний устрій…»
 Життя після першого заслання

• По закінченню строку в концтаборі Стуса 1977 вислали в Матросове

Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях.
•   Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи
захисту прав людини. Незважаючи на те, що його здоров'я було підірване,
Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі. В травні 1980
був знову заарештований і засуджений на 10 років примусових робіт і 5
років заслання. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора
Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса
вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього.
• Стусові, що перебував у концтаборі в Кучино, заборонили бачитися з
родиною. Однак його записи 1983 вдалося переправити на Захід. 1985
Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури.
Як добре те, що смерті не боюсь
я….

■ 28 серпня 1985 Стуса

відправили в карцер. На
знак протесту він оголосив
голодування. В ніч 3 на 4
вересня він помер,
можливо, від
переохолодження. Його
поховали на табірному
цвинтарі. Прохання родини
перевести тіло додому
відхилили на тій підставі,
що не вийшов термін
ув'язнення.
• Стусова лiрика здебiльшого коротка, мало в нiй нахилу до розповiдi, частiше
трапляється щось в родi "спомину", листа, чи щоденника. В римуваннi поет
рiдко коли користується традицiйною системою.
• Проте не iнструментацiя, не ритм i не рима є найцiкавiшими в Стуса, а його
образнiсть вислову, яка, у поєднаннi з дуже своєрiдним свiтосприйманням, дає
нам стиль оригiнального поета-iмажинiста (своєрідне світосприймання,
багатство тематики, глибина філософських міркувань, різноманітність лексики і
фразеології). 
• Говорячи про тематику його творiв, неможливо оминути проблему вiчностi. Є
у Стуса теж, як в кожної людини, роздуми про смерть. Вони розсипанi по
рiзних вiршах у рiзних формах. Моменти песимiзму, пов'язанi з настроєм
природи.Стус бачить дiйснiсть без рожевих окулярiв, глибоко її iнтерпретує i
шукає позитивної розв'язки.
•  Найвизначнішим досягненням Стуса-поета є збірка "Палімпсести" (1986). 
• 1991 За збірку вибраних поезій «Дорога болю» Василеві Стусові присуджено
Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка(посмертно)
• 25.12.1997 Указ Президента України Л. Кучми Про нагородження відзнакою
Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня поета Василя
Стуса(посмертно)
Василь Стус очима відомих людей
■ В. Стус – це голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять
правди, порядності, честі.
Є.Сверстюк
■ В. Стус – це образ живої віри, живої єдності з Богом творіння як
частки української тверді.
Л.Лук’яненко
■ Стус – це свіча у кам’яній пітьмі.
І. Дзюба
■ “Закликаю всіх, кому дорога людська гідність і справедливість,
виступити на захист Стуса”.
акад. А. Сахаров
■ Поезія Стуса – це осмислене буття, роздуми над її місцями у
суспільстві.
Михайлина Коцюбинська