Professional Documents
Culture Documents
Алла Горська
Алла Горська
У тому ж Ленінграді Горська разом із мамою пережили дві блокадні зими й лише
влітку 1943-го евакуювалися до Алма-Ати (нині Алмати). Там їх уже чекав батько,
який працював на кіностудії. Пробувши в Казахстані кілька місяців, сім’я
перебралася до Києва.
Віктор Зарецький, Григорій Синиця, Алла Горська, Василь Парахін. 1965, Донецьк
Це викликало неабияий резонанс, компартія терміново скликала комісію, яка
кваліфікувала розпис як “ідейно ворожий, глибоко чужий принципам
соціалістичного реалізму”. Вітраж зруйнували. Горську разом із Семикіною
виключили зі Спілки художників. І хоча за рік їх поновили, присмак зради
залишився ще надовго.
У 1965 році Україною прокотилася чергова хвиля репресій, і багато друзів Алли
потрапили до в’язниці. Уже в грудні вона написала заяву прокуророві УРСР, в якій
засуджувала арешти й називала їх неправомірними.
Але така завзята боротьба за правду обернулася гоніннями для самих підписантів.
Вдруге художницю виключили зі Спілки художників. Саму Аллу кадебісти
зарахували до очільниць “терористичної бандерівської організації”. Встановили за
жінкою цілодобове стеження. Нерідко вдавалися до залякування – погрожували в
слухавку телефону або й просто посеред вулиці.
Лише 38 років по тому Галузевий державний архів СБУ розсекретив так званий
Фонд 16, який містив документи, що мають стосунок до справи про вбивство А. О.
Горської (чимала частина матеріалів була знищена в 1990 році). Документи
опрацював і 2010 році опублікував син Алли Горської, мовознавець, культуролог і
дослідник творчості батьків Олексій (Олесь) Зарецький. Матеріали неспростовно
доводять, що вбивство правозахисниці було сплановано і організовано тодішньою
владою.
Автопортрет з
сином (фрагмент), 1960
Абетка. 1962
рік