Алла

Горська
1929-1970
АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА
Алла Олекса́ндрівна Го́рська —
українська художниця та дисидентка,
громадська діячка, одна із
засновниць та найяскравіших
творчих особистостей покоління
руху шістдесятництва, одна з перших
представниць андерграунду, діячка
правозахисного руху 1960-х в
Україні.
 Childhood
Алла Горська народилася 1929 року в родині провідного менеджера
радянського кіно. У розпал Другої світової війни Олександра
Горського, батька художниці, призначили директором Київської
кіностудії. Вплив батька міг забезпечити доньці-художниці блискучу
кар'єру та добре оплачувані державні замовлення.

Алла вибрала інший шлях.

 FAMILY
Батько Алли Горської Олександр Горський був одним з
організаторів радянського кіновиробництва. Після
демобілізації деякий час працював у державних
установах, а з 1931 року став директором Ялтинської
кіностудії. 1932 року сім'я переїжджає до Москви, де
батько обіймає посаду начальника виробництва тресту
«Востокфильм». Але Москву батько не любив, тому коли
1933 року видалася нагода переїхати до Ленінграда,
сім'я переїхала туди.
Мати Олена у Ялті працювала вихователькою у дитячих
закладах санаторно-шкільного типу, в Ленінграді —
художницею костюмів, надалі це стало її постійною
роботою.
 На початку 1960-х років влада дозволила створити у Києві Клуб творчої молоді
«Сучасник». Мета — продемонструвати критикам СРСР, що в країні є неформальні
організації, які не контролюються комуністичною партією. Там проводили дискусії,
мистецькі вечори та виставки, копіювали заборонені книжки.

Усіх членів Клубу, до якого входила Горська, потім назвали «шістдесятниками». Вони не
були вражаючими до Радянського Союзу, але прагнули змін і правди. 1962 року спогади
очевидців привели Горську з друзями до Биківні – місцевості під Київом, де каральні
органи розстріляли 50-100 тисяч людей. Знайшли двічі прострілений череп. Алла
заплакала. «Уявіть собі, – показала в бік поховання, – ми – там… Ми ж усі там можемо
бути…»
1964 року Горська разом із кількома
однодумцями створює вітраж
«Шевченка. Мати» біля вестибюлі
головного корпусу Київського
університету. На ньому зображено
гнівного поета, до якого притулилася
жінка – символ матері-України. Над
композицією розміщувалася цитата
Шевченка: «Возвеличу малих отих рабів
німих! Я на сторожі біля них поставлю
слово! Вітраж не вписувався в радянські
ідеологічні стереотипи, тож був
розтрощений.
Portfolio
Portfolio
Photoarchives
 ЗАГАДКОВЕ
ВБИВСТВО
8 листопада 1970 року Алла Горська поїхала до свекра в містечко Васильків біля Києва за
швейною машинкою і не повернулася. За кілька днів її тіло знайшли в льоху будинку
чоловікового батька Івана Зарецького. Причиною смерті назвали «удари тупим предметом з
обмеженою ударною площею» – молотком. Іван Зарецький на той момент уже теж був
мертвий – 29 листопада його понівечене тіло знайшли на залізничній колії.

Друзі Горської не мали сумнівів: то було сплановане і реалізоване спецслужбами вбивство.

Надто сильним і непересічним суперником була для них художниця у часи загального
приниження і брехні.

Аллу Горську не дали поховати в центрі Києва, тож її останнім притулком стало приміське
кладовище.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!