МОНУМЕНТАЛЬНЕ ЖИТТЯ

ХУДОЖНИЦІ-ДИССИДЕНТКИ
АЛЛИ ГОРСЬКОЇ
підготувала
учениця 11- Л класу
Чирва Катерина
мета
Дослідити внесок Алли Горської у диссидентський рух.
Визначити які репресії зі сторони тодішньої влади
вчинялися проти творців у живописі.

зміст
1. біографія.
2. підпілля та протест.
3. загадкове вбивство.
4. висновок.

"Соняшники" 1960 рік

 Алла Олександрівна Горська – українська художниця,
чий доробок складається з монументальних,
живописних та графічних творів. Її роботи виконувались
у традиціях київської академічної школи, народного
мистецтва та українського авангарду.

Автопортрет в синьому 1955 рік

біографія
Алла Горська народилася 18 вересня 1929-го року у впливовій на той час сім’ї. Її
батько Олександр Горський був директором спочатку Ялтинської, а потім
Ленінградської та Київської кіностудій. Батько в родині був авторитетом. З його
листувань з донькою стає зрозумілим що відбувається розмова двох митців, які
полемізують та радяться з приводу творчих планів.

До Києва сім’я Горських переїхала наприкінці 1943

року, де невдовзі Алла вступила до Республіканської
художньої школи.
Після закінчення школи Горська вступила до
Київського художнього інституту на живописний
факультет до майстерні Сергія Григор'єва.

Там вона познайомилася з майбутнім чоловіком – студентом Віктором

Зарецьким, і 1952 року вони одружилися. Вже за два роки після закінчення
інституту, Алла Горська почала працювати у галузі станкового й
монументального живопису. Розпочалися подорожі Україною.
підпілля та протест

Алла Горська належала до покоління післявоєнних романтиків, які відчайдушно

вірили в чесність, дружбу і світле майбутнє.
На початку 60-х років Алла Горська разом з Василем Стусом, Василем
Симоненком, Іваном Світличним організували Клуб творчої молоді у Києві.
Згодом він став центром українського національного життя. Молоді митці
сміливо рухалися вперед, але партійна номенклатура ніколи не спала і
діяльність клубу не залишилася непоміченою.
У 1965 році почались арешти української інтелігенції. Аллу Горську почали
викликати до КДБ як свідка. Ось тоді і розпочався відкритий конфлікт художниці
з органами держбезпеки.

"Ніж на сонці" 1962 рік. Образ для вистави " ніж на Сонці " Івана
Драча.
Приватна колекція
До 150-річчя Тараса Шевченка ректорат Київського
національного університету замовив у Алли Горської вітраж
«Шевченко. Мати». Ескізи вже були узгоджені, Алла запросила
до виконання інших знайомих художників. Але ректорат
університету був незадоволений: а чому це у вас мати-Україна
така сумна? До якої ще помсти закликає поет? І Чому Україна
опинилася за гратами? За тюремну решітку вони прийняли
внутрішні рамки, що тримали частини вітража. Аллу
викликали до Спілки художників. Дорікали за слова
Шевченка, якими був підписаний знищений вітраж: "Возвеличу
малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю Слово!»
Це формулювання секретарка Зборів занесла до протоколу.
Езкіз вітражу "Шевченко. Мати." 1964 рік

Присутні проголосували за виключення Горської з Союзу. Вона поїхала до Москви, щоб домогтися
відновлення членства. Поки їздила, співробітники держбезпеки встановили в її квартирі прослушку,
вмонтовану з кімнати сусідів по комуналці.
У 1968-му Київська інтелігенція направила лист на ім'я Брежнєва з
вимогою зупинити протизаконні політичні репресії проти художників і
письменників, а також зробити голосними судові процеси. Це звернення
увійшло в історію як "лист 139", або "Київський лист", — одна з небагатьох
спроб консолідації Київського культурного середовища проти
центральної влади. Першим свій підпис поставив кінорежисер і художник
Сергій Параджанов; серед інших підписали була і Алла Горська.

Репресії послідували негайно: Горську знову виключили зі Спілки

художників і посилили стеження. В одному з листів того часу вона
каже:"нас "приставили" до стінки: вигнали з Союзу, заборонено давати
роботу у видавництвах, у фонді, відберуть майстерні". Через кілька
місяців радянські танки увійшли до Праги для придушення Празької
весни, і стало ясно, що свобода, в яку так вірило покоління
шістдесятників, виявилася черговою декларацією.
 Але Аллу таким було не зломити. І зі Спілки художників її все ж
таки знову відрахували. Оскільки вона змогла оприлюднути
відомості про поховання розстріляних у Биківні жертв НКВС.
Листувалтися і допомагати політв'язням та їхнім родинам. А також
разом з друзями висміювати владу. Поки в Москві засідало
Політбюро, в Києві шістидесятники організували ЦЮК —
Центральний Ювілейний комітет. Виступаючі обіцяли прожити
п'ятирічку за два з половиною роки, дякували партії за те, що вона
«вчить, як жити, для чого жити і куди жити».
вбивство
28 листопада 1970 року Алла Горська вийшла зі свого будинку на вулиці
Терещенківській. Вона мала їхати по справах до Василькова: забрати
сімейну реліквію – швейну машинку Зінгер у свого свекра, Івана
Зарецького. Додому Алла не повернулася. Схвильований чоловік
наступного дня намагався зв’язатись з дружиною телефоном, але у
Василькові ніхто до переговорного пункту не прийшов. Зв'язку з Аллою не
було. Після цього Віктор вирішив сам поїхати до Василькова. Він знайшов
будинок порожнім та замкненим. Міліціянти двері не відкривали ще добу.
Тіло батька Віктора, Івана Зарецького знайшли 29 листопада біля залізничної станції Фастів-2. Він
лежав на колії з відрізаною потягом головою. Тільки 2 грудня міліція відкрила двері до будинку Івана
Зарецького. В решті решт у льоху було знайдено тіло Алли Горської. Її вбили одним ударом – ззаду по
голові. Слідчі швидко «дійшли до висновку», що свекор (Іван Зарецький) взяв і вбив свою невістку, а
підставою до того начебто була особиста неприязнь. А потім Іван Зарецький сам собі вкоротив віку.
За місяць кримінальну справу було закрито.
На похороні Алли Горської виступали Євген Сверстюк, Василь Стус, Іван Гель, Олесь Сергієнко. Всі
вони були невдовзі заарештовані.
 висновок
В суспільній пам’яті Алла Горська – людина з натхненного
та буремного шістдесятництва. В її біографії суспільно-
політичну діяльність виділяють як основну. Та попри все,
найперше вона була мисткинею, художницею. Її опір
виявлявся не у прямому протистоянні із системою, а в
допомозі тим, хто постраждав через владу. Вона брала до
своїх художніх команд тих, хто був під ризиком потрапити
під репресії й виконувала разом з ними монументальні
замовлення. В той час була кримінальна стаття, яка
передбачала ув'язнення за неробство, а представники
партії не давали працювати людям, яких визнали
неблагонадійними. Ці дії Алли слугували за захист для
багатьох вільнодумних митців.

"Світла душа". Пам'яті Алли Горської.

Віктор Іванович Зарецький, 1989 рік
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
https://treasures.ui.org.ua/horska_en
https://wisecow.com.ua/mistecztvo/zhinochi-imena-
v-mistecztvi/alla-gorska.html
https://officiel-online.com/lifestyle-2/art/women-in-
art-alla-horska/
https://birdinflight.com/ru/pochemu_eto_shedevr/20
190614-alla-gorskaya.html
https://studbooks.net/9949/istoriya/shestidesyatniki
_samizdat_dissidentskoe_dvizhenie_proyavlenie_politi
cheskoy_oppozitsii_kommunisticheskomu

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!