Я питала у родички на тему 2 світової війни і вона мені розповіла декілька

історій.
Перше, про що я хотіла б розповісти, це перша тема з СО, а саме про життя в
окупації.
У родички мама, якій на той момент було 7 років, жила з мамою, батьком та
сестрою. Але після початку війни в перші дні батько пішов в військомат і
збирався йти воювати, але спершу він евакуював свою родину. Батько
посадив їх на потяг: мама з сестрою встигли зайти, а семирічну дівчинку
батько проштовхував через вікно у потяг. Родина приїхала до родичів та
думали що німці туди не прийдуть, але це була хибна думка.
Перед тим як німці зайшли в це місто, батько приїхав на короткотривалу
відпуску(декілька днів +-2) щоб привезти їжу, гроші і так далі. І коли він
приїхав, німці зайшли в місто. щоб батька не розстріляли його сховали в
чулан в якому він сидів десь 5 місяців токи німці не вийшли з міста. Виходив
він тільки вночі щоб походити по будинку. коли німці окупували місто,
декілька німців наче заселилися біля будинку в якому жила сім’я і мама 7-
річної дівчинки ходила і працювала на німців. І там було 2 фашисти – 1 злий
а інший більш добрий. той хто був добрим, вночі приходив, стукав у двері і
коли всі вже думали що він йде їх вбити чи ще щось, цей солдат приносив
велику кастрюлю з супом дуже смачним: там і м’ясо було і бульйон смачний.
на той час це було просто диво та найкраща їжа, адже тоді було досить
складно взагалі знайти якусь їжу.
Також в 1942 році відкрилася школа, не зважаючи на окупацію міста і
дівчинка, якій на той момент було 7 років пішла в школу. Вона розповідала
що їх там навіть вишивати вчили, як згодом виявилося, щоб вони були хоч
чимось зайняті та не просили їсти.
Іноді шили ляльок. Будинок, в якому вони жили, був будинком однієї
жінки(на той момент близько 70 років було). В цієї жінки було горище, де
лежали речі такі як плаття, та наповнювач для ляльок. І хазяйка будинку
дозволила взяти плаття, щоб діти змогли пошити ляльки. Після того як
пошили, їх відносили на базар наче, щоб продати та купити на ці гроші хліб.
І є одна історія з третьої теми з СО – про населений пункт. в мене на районі є
вулиця Феодори Пушиної, її зараз перейменували вже. Цю вулицю тоді
назвали в честь однієї фельдшерки, одна з 17 жінок-медиків, яка на той час
отримала звання Героя Радянського Союзу.
Наскільки я зрозуміла, спочатку вона жила в росії та поступила там в
медицинський коледж, провчилась там. Коли почалась деокупація Києва в 43
році Феодора була в Києві та допомагала нашим бійцям, не покладаючи рук.
І саме жорстокі бої велись в районі Святошина. Тут в будівлі розташували
госпіталь( вул. Пушина 54, зараз це Міжшкільний навчально-виробничий
комбінат). Коли 6 листопада ворожі бомбардувальники нанесли удар, бомба
потрапила в цей госпіталь. Будівля одразу ж загорілася та дівчина почала
рятувати та виносити на собі всіх поранених бійців, ризикуючи життям.
Феодора винесла на собі близько 30 солдатів та офіцерів. Їй допомагав
виносити ще один медробітник і разом вони врятували всіх поранених. Але
коли молода дівчина побігла за останнім, будівля почала обрушуватися.
Другий санітар виніс її, але на Феодорі вже живого місця не було і вона
померла. Вона була ще досить молода, їй було 19 років тільки, а вона вже
допомагала на війні та лікувала бійців.
Ось так зараз виглядає будівля, де був госпіталь.