Цикл уроків з української літератури 7 клас, Григір Тютюнник «Климко»

Урок №1
Тема уроку: Григір Тютюнник. Життєвий і творчий шлях письменника,
цікавий епізод з його життя.
Мета уроку : Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Г. Тютюнника.
Дати уявлення про конкретно – реалістичне , суворо правдиве
зображення життя народу у роки Другої світової війни в Україні.
Розвивати уяву, пам’ять, критичне мислення. Формувати навички
аналізу епічного твору, виділення головного, вміння
висловлювати думку. Виховувати інтерес до творчості
письменника, почуття гуманізму, здатності на співпереживання.
Обладнання : Портрет письменника, книжки-збірки прозових творів :
«Зав’язь» (1966),«Батьківські пороги»(1972), «Край небо»(1975),
«Коріння» (1976).
Тип : урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
- З яким твором Г. Тютюнника ви вже знайомилися у попередніх класах?
(оповідання «Дивак»)
- Про що розповідається у цьому творі? Що найбільше сподобалося? Чому?
ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчальної
діяльності учнів.
- Сьогодні на уроці ми ознайомимося з життєвим і творчим шляхом Григора
Тютюнника, дізнаємося про різні факти з його дитинства, спробуємо уявити, в
які часи він жив і творив, що пережив, у чому вбачав сенс свого життя, якою
людиною був.
IV. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу.
1. Слово вчителя.
«Життя дає страждання і щастя, мрія – мрія приносить Нуль, якщо за неї не
боротися, якщо її не зробити життям... Кожен письменник обирає собі тему
найближчу, найріднішу його життєвому досвідові – і неодмінно – своєму
ідеалові Людини в тому часі, в якому живе. Найдорожчою темою, а отже, й
Ідеалом для мене завжди були і залишаються Доброта, Самовідданість і
Милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах». Це слова з
останнього інтерв’ю Григора Тютюнника – відомого українського
письменника, лауреата премії імені Лесі Українки та державної премії України
імені Тараса Шевченка.
Головним у творчості Григора Тютюнника є ідея людяності й добра. Створені
письменником образи є носіями українського національного характеру,
втілюють у собі найкращі його риси: працьовитість, закоханість у красу
природи, мрійливість, оптимізм, щирість, доброзичливість, дотепність,
милосердя, ласкавість, доброту. Ще на початку свого творчого шляху
Г.Тютюнник сказав: «Я – людина. Я буду майстром».
«Буду майстром», очевидно, означало ціною титанічної праці пробудити,
відшліфувати й надихнути свого генія. Письменник не видумував життєві
ситуації для своїх творів, а брав їх з власних спогадів та з того, що відбувалося
в дійсності. Завдяки надзвичайній спостережливості й насиченому життю
Г.Тютюнник мав про що писати, а це дуже важливо, адже ще Р.Роллан
підкреслював : «Перший закон мистецтва : коли тобі нема що сказати – мовчи.
Коли в тебе є що сказати – кажи і не бреши». І Григір Тютюнник ніколи не
брехав, завжди був чесним як з собою, так і зі своїм читачем.
2.Повідомлення учня про життєвий і творчий шлях Г.Тютюнника.
3. Розповідь вчителя про непрості повороти долі Г.Тютюнника, поневіряння
підлітка в часи воєнного лихоліття.
V. Узагальнення і систематизація знань
1. Робота за підручником.
- Використовуючи матеріал підручника, запишіть основні дати біографії
письменника.
2. Бесіда з учнями.
- Чи можна дитинство Григора Тютюнника назвати щасливим? Чому?
- Як ви розумієте вислів письменника: «Справедливість приходить лише на
поминки»?
- На канікули ви отримали завдання: прочитати повість «Климко». Хто з вас
пригадає, про що йде мова у творі?
- Спираючись на прочитаний твір та біографію письменника, спробуйте
визначити, який епізод з життя письменника виписано докладно у цій повісті.
3. Слово вчителя.
- Григір Тютюнник мав свою точку зору на світ, він виводив пересічних
людей, які на сторінках його книг виявлялися зовсім не буденними: далеко не
проста, виявляється, ця проста людина, в душі її цілий космос! Та відкривається
вона цією гранню тільки тому письменнику, який любить і поважає її, не
принижує, не має за другосортну.
VI. Домашнє завдання :
1. Прочитати повість «Климко».
2. с. 163 – 166, підготуватися до переказу біографії.
3. Скласти кросворди за біографією письменника.
4. Індивідуальне завдання (переказ уривку повісті з II розділу )
V. Підсумок уроку.
Інтерактивна гра «Мікрофон»
- Я думаю, що Григір Тютюнник ….
- Найбільше мене вразило …
Матеріал для вчителя
Григір Тютюнник (5 грудня 1931 — 6 березня 1980)\ АВТОБІОГРАФІЯ
Народився я 5 грудня 1931 року в сім'ї селян — Тютюнника Михайла
Васильовича і Тютюнник (до заміжжя Сивокінь) Ганни Михайлівни. Вони були
вже в колгоспі — батько плотникував, косив, пиляв осокорчики довгою
дворучною пилкою, нишком готувався до екзаменів у вчительський вуз. Мати
працювала на різних роботах — полола, в'язала, поливала і подавала снопи в
барабан.
У тридцять третьому році сімейство наше опухло з голоду, а дід, батько мого
батька, Василь Февдулович Тютюнник, помер — ще й не сивий був і зуби мав
до одного міцні (я й досі не знаю, де його могила), а я в цей час — тоді мені
було півтора року — перестав ходити (вже вміючи це робить), сміяться і
балакать перестав… У тридцять сьомому році, коли батькові сповнилось рівно
сорок (він з 1897 року), його заарештували, маючи на увазі політичний мотив, і
пустили по сибірських етапах...
У 1957 році прийшов папірець, який сповіщав, що батько ні в чому не винен і
реабілітований посмертно. По тому, як забрали батька, ми залишилися удвох:
мати двадцятичотирьохрічною вдовою (вона молодша за батька на шістнадцять
років) і я. Мені тоді йшов шостий рік.
Мій батько, кажуть, був гарний собою, розумний, сильний і з лиця моложавий,
бо після першого одруження — на Ївзі Федотівні Буденній (1920 — 1921 рік) —
він не знайшов кращого заняття, ніж займатись поезією, геометрією,
бондарством. Після того, як батька забрали в тюрму в 1937р., взяв мене до себе
батьків брат Филимон Васильович Тютюнник, — мати осталися заміжні за
іншим, а я пішов до дядька. Сьогодні я знаю, для чого взяв мене дядько. Він і
його дружина, Наталя Іванівна Рябовецька, з сусіднього з нами хутора
Троянівка, вчили й виховували мене, а кажучи просто, були моїми батьками.
Вони обоє працювали в школі. Дядя був бухгалтером, тьотя викладала
українську мову й літературу. З того часу я запам'ятав «Як упав же він з коня»,
«На майдані». (...) Я любив і знав казки Пушкіна і безліч українських народних
казок, з яких я найбільше люблю й зараз «Котигорошко», — прекрасна казка.
Перечитував оце недавно — диво, та й годі...
А до Донбасу, ще коли жив я з матір'ю і татом, добре запам'ятались мені
Шевченків «Кобзар», «Під тихими вербами» Грінченка, «Хіба ревуть воли...»,
«Кайдашева сім'я», «Тихий Дон», тоді ще не закінчений, — третю частину
читали, мабуть, тато і мама воювалися за неї: обом хотілося читать. Зійшлись
на тому, що вечорами читали вголос.
1938 року віддали мене дядя і тьотя до школи в український перший клас, який
нараховував сім учнів. Думаю, що тут другі мої, сказати б, батьки
дотримувались і принципових поглядів щодо української мови, освіти,
культури взагалі.
Через два тижні цей клас було ліквідовано за малим контингентом, і я опинився
в російському першому класі. З того часу і до 1962 року я розмовляв, писав
листи (іноді оповідання) виключно російською мовою, окрім років 1942 —
1949-го, коли я знов опинився в селі біля матері. До цього я був старцем в
повному розумінні цього слова. Сталося се так. На початку війни тьотя
народила мені сестрицю. А дядю забрали на фронт. Уже в сорок другому році
почався голод. Я їв тоді картопляну зав'язь, жолуді, пробував конину — коли
вона кипить, з неї багато піни. Люди, дивлячись на змучену тьотю і на нас,
голодненьких дітей, порадили мені чкурнути до матері на Полтавщину, щоб
легше стало всьому сімейству, — голод як-не-як. Я так і зробив. Йшов пішки,
маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з
початку подорожі було дев'ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали
на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було
неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи
привик.
Ішов рівно два тижні. Через Слов'янськ, Краматорськ, Павлоград (чи Конград),
Полтаву, Диканьку, Опішню. А слідом за мною, коли трохи полагодилося із
залізницею, приїхала і бідня моя тьотя з грудною сестричкою.
Зажили ми в селі. Потім хату спалила бомба, і ми опинилися в чужих людей —
те, що було і в Донбасі: міняли квартиру за квартирою, бо ніхто довго не хотів
держати постояльців з двома дітьми. Так і в селі було.
Після Перемоги повернулися дядя і поранений, забинтований уже до смерті
Григорій — аж тоді ото я його взнав трохи ближче, бо він мене іноді гладив по
голівчині і казав щось хороше, лагідне. Видно, взнав, що я теж устиг
настраждатися, хоч і не розуміючи того до пуття.
У 1946 році після закінчення п'ятого класу пішов я в Зіньківське РУ № 7, щоб
мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Вони, оті 700 грамів, і врятували
нас із мамою у 47- му: я носив «з города» щодня по шматочку, глевкому і
сплюснутому, в кишені, як порожній гаманець.
Восени нам, ремісникам, вручили атестати слюсарів п'ятого розряду і одвезли
машинами до Охтирки. А звідси поїздом — до Харкова, на завод ім. Малишева.
Там нам дали гуртожиток (одна кімната — загін на 68 душ) і розподілили по
цехах. Став я належати до пануючого класу, ходив через оспівану заводську
прохідну... їв по талончиках у цеховій їдальні, одержував 900 крб. щомісяця,
доки не закашлявся од іржавчаної пилюки поганим, нездоровим кашлем. І
вирішив: додому, додому! В колгосп, до матері! Та ще й закохався був нишком
у шилівську-таки дівчинку. Туди, туди! Там — краще, хоч і їсти впроголодь.
Пішов у колгосп. Орав, волочив, косив, погоничував біля волів (їх звали
«ледачі») — важко було, а тут ще й з «коханням не повезло», бо хто ж
дозволить дівчинці-школярці сидіти біля червоноармійської могилки вечорами,
як парубок голий, босий, хати не має, та ще й батько в тюрмі.
Коли це якось восени, саме молотили, кличуть мене до зіньківської міліції.
«Утік з Харкова?» — «Ні. Сів, та й поїхав». — «А закон про три роки знаєш?»
— «Знаю». — «Ну-от». Обрізали на моєму рам'ї ґудзики — і в КПУ. Потім
судили. В залі були мама і я з міліціонером. А за столом — народний суддя і
народні засідателі. Дали мені чотири місяці. Колонію знаєте в Полтавській
області? Ото я там відбував кару — чотири місяці. Коли мене випускали,
табірний бібліотекар сказав мені на прощання: «Тебя выпускают? Ах, жаль,
хороший читатель был...» В таборі я взнав Тургенєва і Герцена («Кто
виноват?», «Отцы и дети», «Записки охотника»). А повернувшись додому,
прочитав «Кавалера Золотой Звезды» і ненавиджу його й по цей день: я знав
уже інших кавалерів...
І знову колгосп. Тепер уже коли заставляли робити щось дуже важке, то
натякали, що не тільки мій батько ворог народу, а і я тюряжник. А тут мама
приймака прийняли...
Пішов я та й завербувався у Донбас — край мого дитинства. Будував
Миронгрес (це під Дебальцевим) і зажив, сказать, самостійною житухою.
Навіть посилки матері слав: калоші, матерійки на піджачок тощо. Слюсарював,
їздив на машинах, майстрував і т. ін.
У 50-му і до осені 51-го знову жив у дяді і тьоті, працюючи тепер уже в гаражі
при шахтобуді Краснолуцької автотранспортної контори.
В листопаді 51-го року — армія. Владивосток... Словом, нині орденоносне
Примор'я. Радистом був чотири роки. Отут-то я і взявся за самоосвіту. Та так,
що по демобілізації пішов після «законних» п'яти класів спочатку у восьмий,
потім у десятий клас вечірньої школи. Токарював у Щотовському вагонному
депо — обточував колеса — і вчився.
А далі щасливі п'ять років навчання в університеті на філологічному
факультеті, те, що я й любив. І російське відділення — те, до чого я звик, до
чого мене готували школа, армія, напівросійське донбаське оточення.
В 1961 році написав першу новелу «В сумерки», і «Крестьянка» її надрукувала.
Більше нічого потім не писав: сесія, дипломна робота по психологічному
аналізу Л. М. Толстого — словом, ніколи було писати. До того ж пора було
заходжуватись женитися, що я й зробив цілком успішно і щасливо.
По тому, як умер Григорій, я знову взявся за писанину, але вже українською
мовою. Цей злам вам повинен бути зрозумілий...
Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах — так багато
відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої «Сумерки» на рідну
мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава богу, і не розлучуся до самої
смерті. І все це на четвертому десятку!.. Ця щаслива подія в моєму житті
сталася на шахті № 10 під Комунарськом Луганської області, де я викладав у
вечірній школі російську мову та літературу, а жінка українську мову та
літературу. Там же сталася ще одна щаслива подія — жінка народила мені сина
Михайла. Одного Михайла замордували, може, хоч другому поталанить жити
по-людському. Об цім тільки й молю Господа Бога.
А далі що? А далі я поїхав до Києва, де, завдяки зусиллям багатьох людей і в
першу чергу Анатолія Андрійовича Дімарова, живу й по сьогодні. В Києві була
написана «Зав'язь». Зараз працюю над сценарієм за «Виром» Григорія.
Обіцяють з осені запустити фільм, та хтозна, як воно там покаже.
Амінь.
Київ, 30 липня 1966 року
За книгою «Українське слово» — Т. 3. — К., 1994.
 Урок №2
Тема уроку: Григір Тютюнник. Повість «Климко». Воєнне дитинство в повісті.
Ідея самопожертви. Образ Климка.
Мета уроку :Допомогти учням усвідомити глибинний зміст повісті про дітей.
На основі повісті розкрити майстерність письменника.
Поглибити поняття про сюжет і композицію епічного твору.
Сформувати поняття про екскурс, розкрити роль екскурсів у
минуле. Удосконалювати навички аналізу твору, розвивати
навички виразного читання, переказу тексту. Уміння формулювати
свої думки з приводу прочитаного. Виховувати доброту,
милосердя, почуття відповідальності.
Обладнання: портрет письменника, його крилаті вислови, ілюстрації (картини
війни)
Тип уроку: комбінований.
«Ідеалом для мене завжди була доброта, самовідданість
і милосердя людської душі у найрізноманітніших його проявах ”»
Григір Тютюнник
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Перевірка домашнього завдання.
1.1 Переказ біографії письменника.
- Що найбільше вразило з біографії письменника?
1.2 Перевірка кросвордів.
1.3 Тест на встановлення відповідності:
1. Перший твір Тютюнника А «Климко»
2. Перша прозова збірка Б «Дивак»
3. Перший твір українською мовою В «У сутінках»
Г «Зав’язь»

Відповідь: 1 В
2 Г
3 Б
1.3 Бесіда
- Чому перші твори Г.Тютюнник писав російською?
- Які події з життя письменника лягли в основу повісті «Климко»?
- Яке відношення має епіграф до повісті «Климко»?
ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчальної
діяльності учнів.
1. Слово вчителя.
1966 року з’явилася перша прозова збірка Григора Тютюнника «Зав’язь».
Вустами 35-річного дебютанта заговорило покоління тих, кого згодом не зовсім
вдало назвуть «дітьми війни». Його герої – звідти, з окупованих сіл, із
прифронтових смуг, із ремісничих училищ. Дитина-підранок, яка в непростих,
часом нелюдських обставинах відкриває для себе добро і зло людського світу, –
ось кому Тютюнник-художник «віддав» свій ранній життєвий досвід. Його
армія світла «укомплектована» маленькими відчайдушними правдоборцями. У
них чимало спільного, часом навіть здається, що його герої – це різні версії
одного й того ж героя. Усіх їх споріднює інстинктивний потяг до добра та
милосердя. А ще – надрив, спричинена дитячими травмами істеричність, що раз
у раз «вибухає» бунтами. У них своя лінія фронту. Бунт, істерика – то реакція
на фальш, кривду несправедливість.
Хоча герої багатьох творів Гр. Тютюнника – діти, але це не означає, що вони
писалися спеціально для дітей. Душа митця була дуже схожою на дитячу, його
власні почуття і переживання світу суголосні переживанням дитини, чистого,
довірливого, ще не зіпсованого створіння. Власне, уся творчість Григора
Тютюнника «тримається» на вічних, загальнолюдських цінностях, що
наповнюють пронизливим світлом найтемніші закутки людських душ,
блукальців, як і він сам, відчужених дітей величезного, але все ж прекрасного
світу.
ІІІ. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу.
3.1. Розповідь вчителя про воєнне дитинство. Показ ілюстрацій.
3.2. Обмін враженнями від прочитаного твору, переказування найважливіших
для розуміння авторської позиції епізодів і сцен
3.3. Формування теоретичних понять (запис в зошит)
Слово вчителя:
- Важливе художнє навантаження у творі має композиційний елемент -
екскурс у минуле. Екскурс – це відхід від основної сюжетної лінії і основної
теми твору з метою висвітлення якихось додаткових чи побічних питань.
Екскурс буває часовим, просторовим і часово – просторовим.
- Прочитайте статтю підручника на с.177 і визначте, які характерні ознаки
кожного виду екскурсів.
- Знайдіть у тексті екскурси в минуле. Яка роль цих екскурсів?
3.4. Робота з підручником. (Аналіз перших двох розділів повісті) :
- Знайдіть у тексті епізод з описом ранку після ночівлі Климка під скиртою
виразно прочитайте. Яка роль опису?
- Знайдіть у тексті і перекажіть спогади про те, як «Климко жив удвох з
дядьком Кирилом, відколи осиротів» та про смерть дядька.
- Які риси характеру притаманні Климкові?
3.5. Переказ уривку про зустріч з літнім чехом – солдатом німецької армії
(переказує учень, який мав випереджувальне завдання).
3.6. Евристична бесіда:
- Хто кого більше злякався : Климко – солдата чи солдат – Климка ? Чому?
(Обидва – однаково, обидва – жертви війни, чужої злої волі.)
- Що керувало солдатом, коли він відстав од обозу, аби принести випадково
зустрінутому хлоп’яті гостинець? (Людяність, доброта,осуд війни як великого
зла: « ... ще раз оглянувся на Климка, похитав головою : «Война, война...
Плохо...» – і пішов до коней, згорблений, у важких, не про старечу ногу,
ботинках ».)
- Чому Климко, дуже потерпаючи з голоду, надумав лишити подаровані галети
в соломі? (Запах їх нагадав про непоправну втрату, бо пахли « м’ятно і ладанно,
як сухі квіти в головах у дядька Кирила».)
3.7. Фронтальна бесіда за II розділом:
- Як виявляв своє співчуття Климкові давній дядьків друг аптекар Бочонок?
- Чому в Климка було тільки те, «в чім був»?
- Що затримало хлопчика на картоплищі?
3.8. Виразне читання кінця II розділу.
Бесіда:
- Які спогади нахлинули на Климка? Доведіть, що вони гостро контрастують
гостро контрастують з реальною дійсністю.
- Доведіть, що головний герой виявляє непереборну готовність дійти до
заповітної мети, терпляче зносячи важкі випробування.
- Як називається така риса характеру? (здатність до самопожертви)
3.9. Формування теоретичних понять (запис в зошит)
- Ми вже з’ясували, що образ Климка вимальовується з автобіографічного
епізоду життя автора. Проте письменник може наділяти персонажі своїх творів
рисами характеру знайомих чи друзів, тобто створювати прототип
літературного героя Прототип – (прообраз) – реальна людина, зовнішність,
характер, життєві події, вчинки якої автор описав, створюючи літературний
образ
- Чи можна вважати повість «Климко» автобіографічною? (Ні, бо головний
герой – Климко, а не Григір. Письменник не мав товариша дитячих літ
Зульфата і не рятував від голоду немовля своєї вчительки. Проте в перші роки
війни автор так само пройшов складний шлях додому. До рідного села, навіть
харчі, які дала тітка в дорогу, теж були сухарями. Отже, Григора Тютюнника
можна вважати прототипом образу Климка лише певною мірою).
V. Узагальнення і систематизація знань
5.1.Слово вчителя.
Кожен письменник має свою манеру письма. Для творчої манери Григора
Тютюнника характерна життєподібність зображуваного, яка досягається
індивідуалізованою мовою героїв, багатством лексики, виразністю портретних
характеристик, емоційністю, змістовою насиченістю оповіді і водночас повної
відсутності авторських оцінок, коментарів у вигляді ліричних або
публіцистичних виступів. У його творах чітко окреслено проблеми, мотиви,
образи, що з’явилися вперше лише в нього або зазвучали, освітилися по-новому
в його творах.
Вразлива від природи, ніжна душа головного героя Климка стає ще чутливішою
від пережитих подій у дитинстві і ще з малих літ він почувається самотнім,
ніким не захищеним мандрівником. Але Климко , незважаючи на свій дитячий
вік, часто чинить так, як не вчинив би, мабуть, дехто з дорослих.
5.2.Робота в парах:
- Які риси характеру притаманні герою? Спробуйте довести, що автор любить
свого героя.
5.3. Перевірка роботи в парах
5.4. Клоуз - тести:
1. У степу Климко прокинувся від ______ (холодної роси)
2. Звечора Климкові не давали спати _____________ (миші)
3. Батька хлопчикові замінив дядько ___________ (Кирило)
4. дядько працював на ___________ (залізниці)
5. Найбільша радість Климка, щоб дядько перевірив __________ (зошити)
6. Для дядька Климко варив ___________ (юшку)
7. Климко завжди знаходив гостинець від дядька у _________ (кухлику)
8. Коли в барак потрапила бомба, Климко оселився у _________ (ваговій)
9. Старий чех пригостив Климка _______ (галетами)
10. Перший сухар Климко з’їв, відійшовши від станції кілометрів на
_________(25)
11. У ледь жевріючому багатті хлопчик знайшов _____ ( дві картоплини)
12. Найдужче в дорозі у Климка боліли _______ (ноги)
5.5. Редактор (взаємоперевірка робіт: учитель зачитує правильні відповіді, а
учні перевіряють виконання роботи один одного)

VII. Домашнє завдання

1. Скласти анкету Климка
1. Ім’я героя
2. Вік героя.
3. Національність.
4. Провідні риси характеру героя.
5. Вчинки, гідні наслідування.
6. Почуття, які викликав герой
2. Прочитати наступні два розділи повісті.

VI. Підсумок уроку.

- Що нового дізналися на уроці?
- Які життєві уроки отримали?
 Урок №3
Тема уроку: Художні особливості твору (роль художньої деталі, мова
персонажів). РМ Усний переказ найбільш вражаючого епізоду з
повісті (з аргументацією свого вибору)
Мета уроку:Продовжити роботу над повістю Гр. Тютюнника «Климко»,
виробляти вміння проводити паралелі між особистим життям
автора і сюжетом твору. Сформувати поняття про художню
деталь, допомогти зрозуміти роль художніх деталей у творі. Вчити
пояснювати художні особливості твору, виділяти і переказувати
найбільш вражаючий епізод з повісті, аргументуючи свій вибір.
Розвивати зв’язне мовлення, пам’ять, мислення, увагу. Виховувати
почуття гуманізму, чуйність, доброту, турботу про ближнього.
Обладнання : Твори Григора Тютюнника, ілюстрації до повісті.
Тип : комбінований.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань
2.1. Перевірка домашнього завдання
Учні зачитують анкету головного героя Климка за планом:
1. Ім’я героя
2. Вік героя.
3. Національність.
4. Провідні риси характеру героя.
5. Вчинки, гідні наслідування.
6. Почуття, які викликав герой
2. Перевірка засвоєних знань з нової теми.
2.2 Евристична бесіда:
- Ви вже знаєте, що повість Григора Тютюнника «Климко» народилася на
основі спогадів письменника про власний двотижневий шлях із Донбасу в
Шилівку.
- Які причини спонукали малого Григора до такої подорожі? ( Пригадати з
автобіографії).
- Чому зачин повісті ненав’язливо свідчить про доброту й ліричну душу
хлопчика?
- Розкрийте образ дядька Кирила, який виховував хлопчика – сироту. Як
Климко пережив його смерть?
- Розкажіть про першу зустріч хлопчика з солдатом. Чому автор не виводить
традиційний образ ворога?
- При яких обставинах зустрівся Климко зі своєю першою вчителькою? Як
поставився до того, що вчителька винесла на базар свою найціннішу річ –
плаття?
- Чому Климко і Зульфат вирішили допомагати Наталі Миколаївні?
- З якою метою Климко вирушив по сіль?
- Кого і чому урятували швець і хлопчик?
3. Підсумок вчителя по прочитаному.
 ІІІ. Мотивація навчання і повідомлення теми, мети і завдань уроку.
Слово вчителя .
Повоєнне покоління швидко подорослішало, сприйнявши серцем трагедії
довоєнних та повоєнних років, підставивши плечі під тяжку ношу відбудови,
яку ще тяжчими робили трагедії повоєнні...Але Климко рано став дорослим не
лише від болю й страху, а й від почуття відповідальності – і за себе, і за інших,
завдяки товариській солідарності, яка за окупації виявляється зовсім не так, як
у мирних дитячих заняттях. Коли Климко дізнався, що могла загинути
новонароджена донечка Наталі Миколаївни, бо в матері пропало молоко, він не
став дожидати, що хтось інший її врятував. Тому і йде по сіль сам , зваливши на
свої дитячі плечі зовсім не дитячу відповідальність. Йти самому у таку
небезпечну дорогу – вже є подвигом. Але він про таке й не думає. Кожен крок
його по життю, включаючи й останній, - простий і природний, як дихання. Він
просто не міг чинити по – іншому…
IV. Сприймання і осмислення учнями нового навчального матеріалу.
4.1. Робота над змістом третього та четвертого розділів повісті.
а) Робота в парах.
- Знати відповідні уривки у творі і дати відповіді на запитання:
- Де знайшов притулок Климко після пожежі. Знайти опис.
- Які запаси були у Климка?
- Хто став вірним другом у біді? Як саме?
- Чому зайшли хлопці на базар, кого там зустріли?
б) Читання в особах (розділ ІІІ, від слів « І тут Климко побачив Наталю
Миколаївну, вчительку свою і Зульфатову ... до слів ... Я рада за вас, мої
хлопчики, я просто щаслива...»
- Чому Климко запропонував вчительці перейти жити до них?
- Хто і як саме захистив честь вчительки?
- Як зустріч із вчителькою вплинула на долю Климка? (з’явилась ціль у житті,
можливість піклуватися про іншу людину приглушило біль від втрати)
- Чому Климка вразив той факт, що вчителька хоче обміняти свою найкращу
сукню? (Сукня навіяла спогади про мирне життя, про навчання у школі,
нагадала про безтурботне дитинство. Саме побачивши цю трояндову сукню,
Климко в душі відчув гостре бажання взяти скривджену жінку і її донечку під
захист).
4.2 Бесіда:
- Які художні особливості ви побачили у повісті? ( природний, невимушений
плин розповіді, відсутність стилістичних пишнот, словесної зайвини)
- Що допомагає глибше передати почуття героїв, надає твору яскравості,
неповторності? (Художня деталь)
Художня деталь — засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива
особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива
композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою
виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-
поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому
вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську
ідею твору.
4.3. Формування теоретичних понять (запис в зошит)
Художня деталь – це виразна подробиця з твору, яка подає певний епізод,
подію чи випадок у несподіваному ракурсі . Це можуть бути конкретні факти,
річ, дія, штрих, що мають особливе смислове навантаження.
4.4. Проблемне питання
- Що, на вашу думку, є прикладом художньої деталі у повісті? Обґрунтуйте
свій вибір („трояндова сукня – спогад про довоєнне дитинство. Сукня, як і
барвиста хустка дівчини, символізує знецінення життя, бо ці святкові колись
речі можна зараз виміняти за склянку солі. Букетик чорнобривців свідчить про
тонке розуміння прекрасного, дитячу наївність, душевну чистоту дівчини.
Описуючи інваліда – шевця автор підкреслює його природну доброту, чуйність
такою деталлю: « І в кожній зморшці … „чаїлася добра лагідна усмішка»)
4.5. Слово вчителя.
- У творі є ще одна промовиста деталь. Вирушаючи у далеку і небезпечну
дорогу, Климко залишив для Наталі Миколаївни таку записку: «Наталю
Миколаївно! Я пішов. Зульфат вам усе розкаже. Я скоро вернуся. Клим». Що,
на вашу думку , є художньою деталлю? (Климко називає себе по - дорослому –
Клим. Це підкреслює його відповідальне ставлення до обраного шляху,
бажання полегшити існування тій, що виховувала його, вчила зростати
справжньою людиною, була і є високим моральним взірцем у житті. За
кількома рядками постає вся його благородна душа, хвилювання, аби вчителька
не турбувалася за нього і водночас рішучість у здійсненні свого наміру)
Задля Наталі Миколаївни він задумав пішки пуститися в далеку дорогу по сіль,
щоб мати з донькою мали з чого жити далі. Розуміння, що він потрібний Наталі
Миколаївні, маленькій Олечці, Зульфатові, допомагало йому вистояти,
подолати всі перешкоди на шляху, не відступитися від даного слова.
4.6. Робота в групах.
Слово вчителя.
- Давньогрецький філософ Сократ сказав: «Заговори, щоб я тебе побачив» Як
ви розумієте цей вислів?
Дійсно, за тим, що і як говорить людина, можна зрозуміти, який у неї характер,
яка вона – добра чи зла. Зараз, працюючи в групах, ви спробуєте за мовою
персонажів розкрити їхній характер, духовний світ. Докладно зупинимося на
уривку з ІV розділу, в якому розповідається про перебування Климка на базарі
(від слів «За сірими, вицвілими на сонці прилавками сиділи і стояли жінки і
дідусі...» – до кінця). У цьому уривку багато діалогів, і це дає змогу простежити
за особливостями мови персонажів. Навіть з окремих лаконічних реплік
проступають риси людських характерів, їхні переконання, погляди.
Перша група досліджує мову Климка.
Друга група досліджує мову дівчини на базарі.
Третя група досліджує мову двох поліцаїв.
Четверта група досліджує мову інваліда – шевця.
П’ята група досліджує мова інших персонажів (репліки людей на базарі)
4.7. Перевірка роботи в групах
V. Узагальнення і систематизація знань.
5.1 Усний переказ найбільш вражаючого епізоду з повісті.
- Який епізод справив найбільше враження? Чому? Перекажіть епізод,
аргументуючи свій вибір (використання ілюстрацій або малюнків, виконаних
учнями)

VІ. Підсумок уроку.

Бесіда:
- Художня деталь – це…
- Яка роль художньої деталі, мови персонажів для розкриття змісту повісті,
образу головного героя?
- Наведіть приклади, які підтверджують гуманність вчинків Климка.
VІІ. Домашнє завдання

РМ№1(п) Письмова Характеристика образу Климка з використанням

цитат
 Урок №4
Тема уроку: Григір Тютюнник «Климко». Морально – етичні уроки
доброти, чуйності, турботи про рідних.
Мета уроку: Продовжити роботу над змістом повісті. Допомогти учням
усвідомити думку про те, що можна дійти заповітної мети.
Удосконалювати навички аналізу епічного твору, виразного
читання. Розвивати мислення, увагу до деталей, пам’ять.
Виховувати чуйність, доброту, повагу, бажання допомагати іншим
Обладнання: ілюстрації до повісті, приказки, малюнки учнів
Тип: комбінований.
«Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і
залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в
найрізноманітніших проявах...»
Григір Тютюнник

Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань
2.1. Перевірка виконання учнями домашніх завдань практичного характеру.
а) Зачитати роздум про значення доброти і чуйності в людському житті (на
матеріалі повісті) 2 – 3 учня
2.2 Тестове завдання на встановлення послідовності:
- Розмістити події у правильній послідовності:

А Б В Г Ґ
А Зустріч з учителькою 1 Х

Б Знайомство з тіткою Мариною 2 Х

В Приїзд на станцію Дебальцево 3 Х

Г Життя Климка з дядьком Кирилом 4 Х

Ґ Порятунок дівчини на базарі 5 Х

2.3 Інтерактивна гра «Мікрофон»

- Мені найбільше сподобався (вказати розділ повісті) тому, що ... .
- Мені найбільше сподобався персонаж повісті ... тому , що ... .
- На мою думку особливе смислове навантаження (факт, дія) має такий епізод ...
-
- Епізод про ... свідчить про те, що….
2.4 Слово вчителя:
- Отже, діти з повісті Григора Тютюнника «Климко» змушені нести на собі
тягар усенародного горя, не черствіючи душею, сприймають вразливо і болісно
будь – який вияв несправедливості, переживають будь – який прояв наруги над
людиною, виявляють особливу чулість до тих, кому стає неймовірно важко, з
усіх сил прагнуть допомогти.
ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчальної
діяльності.
3.1 Словникова робота
- Пригадайте значення слів : мораль, етика, доброта, чуйність, турбота. В яких
випадках ми звертаємось до цих слів?
3.2 Аналіз прислів’їв, приказок морально - етичного спрямування.
- Які ви знаєте прислів’я, приказки на морально - етичного тему?
- Чому народ склад такі приказки?
IV. Сприймання і осмислення учнями нового навчального матеріалу.
4.1. Слово вчителя.
- У багатьох творах Григір Тютюнник пристрасно говориться про те, що
доброта й любов повинні стати святими законами людського спілкування, бо
тільки вони піднімають істоту на вершини благородства й поваги до інших. На
такій висоті - Климко, дитина з кришталево чистою, відкритою для людей
душею, що дав нам усім справжні уроки доброти, турботи про інших,
людяності.
4.2. Робота над змістом V та VI розділами повісті.
- Розкажіть про перебування Климка у тітоньки Марини. Чому він не
залишився у неї?
- Зачитати з твору : «А зараз мені назад, мене там ждуть...».
- Як Климко ставився до тітки Марини? Чому не схотів залишитися? Свою
думку підтвердити рядками з повісті.
- Як тітка ставилася до хлопця? Чому? Свою думку аргументуйте відповідними
рядками з повісті.
4.3. Виразне читання останнього розділу. ( від слів «…І тоді Климко все
зрозумів» до слів « Тут і скосила його черга з німецького автомата...»)
- Чи сподівалися ви такого закінчення Климкової подорожі? ( Звичайно,
хотілося діждатися щасливого кінця. Здається, по-іншому й не повинно бути.
Тож зустріч з ворожою кулею на підході до рідного дому сприймається як
несправедливість).
- Що ж стало безпосередньою причиною смерті хлопця?
( Відвертий вияв притаманної йому чуйності: порятунок солдата – втікача.
За цей жест співчуття людині в біді ворог виніс йому нещадний вирок).
- Про що свідчив його останній вчинок?
- Які почуття викликала у вас загибель Климка?
V. Узагальнення і систематизація знань.
5.1 Слово вчителя.
- Сповненими небезпек дорогами, перемагаючи в собі страх, повертався назад
Климко з дорогоцінною сіллю, щоб зарадити вчительчиній біді, і тут
підстерегла хлопчину невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих дорогах
багатьох його ровесників. І навіть у цю судну годину Климко постає людиною,
що дбає не про себе, а про інших.
5.2 Виразне читання епізод (« Від переїзду...»).
- Яку вражаючу художню деталь використав автор у цьому епізоді?
(Зі страшним лаконізмом вражаючої деталі –тоненької білої цівочки солі –
письменник показує, як витікає життя Климка. Так сильно можуть писати
тільки справжні майстри літератури. І до таких – справжніх - майстрів належав
Григір Тютюнник, який розповідав читачеві тільки про те, що бачив і добре
знав він сам, ніколи не віддаляючись од правди життя, якою б часом гіркою
вона не була )
5.3. Проблемне запитання:
- Чому саме так закінчується повість? (Завдяки майстерності письменника
досягається враження справжності, а Климко постає такою людиною, якої не
можна не полюбити, за долю якої не можна не вболівати. Його смерть є
засудженням страшного лиха – війни. Будь – яка війна знецінює людське
життя, багатьох людей робить жорстокими та байдужими до чужого лиха,
змушує втрачати своє моральне обличчя. Тому залишатися людиною у будь –
яких обставинах – це справжній духовний подвиг. Нам усім слід брати приклад
з Климка: бути чуйними, толерантними, небайдужими до чужого лиха).
5.4. Робота над епіграфом уроку.
Підтвердженням цієї самого Григора Тютюнника, який сказав в одному
своєму інтерв’ю: « Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди
були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в
найрізноманітніших проявах...».
В які б обставини не потрапляли герої письменника, вони ніколи не перестають
бути людьми, не гублять на дорогах випробувань доброти, несуть тепло в своїх
душах і прагнуть зігріти ним інших. Тільки смерть завадила Климкові сповнити
до кінця свій благородний людський обов’язок…
5.5. Інтерактивна вправа « Ґронування »
- Автор уміло розкриває сутність людини, показуючи її реакцію у взаєминах з
іншими людьми. Так, епізодичні персонажі – дідусь Гарєєв, Зульфат, солдат-
чех, безногий швець, тітонька Марина – постають як самодостатні народні типи
передусім завдяки своїй небайдужості до чужої біди. Як і Климкові, їм властиве
те розуміння моральності, добра, що його народ формував віками.
- Які морально – етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних для вас є
найважливішими? (На прикладі повісті).
VІ. Підсумок уроку.
Слово вчителя:
-26 лютого 1980 року Григора за повісті «Климко» і «Вогник далеко в степу»
нагороджують Республіканською премією імені Лесі Українки, якою
відзначаються найкращі твори для дітей та юнацтва. Повісті письменника
стали в один ряд з художньо найсильнішими книгами про дітей війни всього
багатонаціонального радянського письменства: «Ранніми журавлями» Чингіза
Айтматова, «Уроками французької» Валентина Распутіна, «Первинкою»
Миколи Вінграновського, «Мовчуном» Віктора Близнеця ...
Без усіх цих книжок просто не зрозуміти життєву історію покоління тих, на чиї
дитячі плечі важким тягарем лягли війна, наруга й сирітство. У них – пояснення
вражаючої духовної сили і морального здоров’я нашого народу, який всупереч
усьому зберіг у собі найкращі, найблагородніші риси і передав майбутнім
поколінням.
VІІ. Домашнє завдання
1. Повторити біографію письменника (с. 163 - 166)
2. Придумати заголовки до розділів повісті
3. Повторити теорію літератури (с. 177, 187)
 Урок №5
Тема уроку: Контрольна робота з теми «Гр. Тютюнник. Повість «Климко»
Мета уроку: Перевірити рівень засвоєння навчального матеріалу з вивченої
теми. Удосконалювати навички самостійної роботи. Розвивати
мислення, увагу, пам’ять, зв’язне мовлення. Виховувати
наполегливість, відповідальність, позитивні мотиви навчання
Тип уроку: контроль і корекція знань
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
ІІІ. Написання контрольної роботи по варіантах.
I варіант
I рівень ( 6 балів)
1. Григір Тютюнник народився на:
а) Харківщині в) Київщині
б) Полтавщині г) Донеччині
2.Перший твір письменника, написаний українською мовою називався:
а) «У сутінках» в) «Дивак»
б) «Климко» г) «Зав’язь»
3. У Зіньківському ремісничому училищі Григір отримав професію:
а) слюсаря в) зварювальника
б) електрика г) столяра
4. Серед запасів, які переніс до вагової Климко. Не було:
а) сала в) моркви
б) картоплі г) цибулі
5. За слова інваліда – шевця сіль можна було придбати :
а) в Артемівську в) на Донбасі
б) у Слов’янську г) на станції Дебальцево
6. Додому Климко повертався:
а) тільки пішки в) на коні
б) потягом і пішки г) підвезли на возі
II рівень (3 бали)
1. Художня деталь - це … Наведи приклад художньої деталі з повісті, поясни
її значення.
2. Назви героїв твору. Поясни значення образу Наталі Миколаївни
3. Встанови відповідність: Герой Опис
1. Учителька А Обличчя жалібно скривилося, очі набрякли слізьми…
2. Інвалід - швець Б «Чистий, виголений і ясний, знову йшов на станцію зі своєю
скринькою в руці»
3.Дівчина з базару В Маленька, бліда, дивилася на бороданя широко розплющеними
очима. В. них не було ні презирства. Ні гніву, а лише зляканий
подив
4. Дядько Кирило Г Стояла…з напуском на очі зап’ята старенькою чорною хустиною.
На плечах – хустка…
Ґ На скронях густо висіялася кучерява розсада сивини, а лице було
все у зморшках. І в кожній зморшці, здавалося, чаїлася усмішка
 III рівень. (3 бали)
Стань співавтором Григора Тютюнника. Напиши коротенький заключний
розділ повісті так, як бачиш його саме ти.
II варіант
I рівень( 6 балів)
1.Батько Григора хотів учитися на:
а) учителя в) адвоката
б) агронома г) лікаря
2.За втечу із заводу Григора тютюнника відправили :
а) до армії в) у Сибір
б) у колонію г) у колгосп
3. Премію ім. Лесі Українки Г. Тютюнник отримав за твори – «Вогник далеко
в степу» та :
а) «У сутінках» в) «Климко»
б «Зав’язь » г) «Дивак»
4. Голод на станції розпочався, коли зі степу прийшли:
а) німці в) італійці
б) румуни г) поляки
5. Окрім солі, тітка Марина дала Климкові ще й :
а) сала в) пляшку молока
б) буханку хліба г) банку консерви
6. Щоб врятувати дівчину від поліцаїв, Климко сказав, що вона його:
а) сестра в) мати
б) тітка г) учителька

II рівень(3 бали)
1. Прототип– це….
2. Наведи приклад екскурсу в минуле у повісті. Поясни роль цього екскурсу
2. Встанови відповідність
Герой Опис
1. Учителька А «Стояла…з напуском на очі зап’ята старенькою
чорною хустиною. На плечах – хустка…»

2. Інвалід - швець Б Здоровенний бородатий дядько з кам’яними очима..

3. Дівчина з базару В Маленька, бліда, дивилася на бороданя широко
розплющеними очима. В. них не було ні презирства. Ні
гніву, а лише зляканий подив
4. Дядько Кирило Г На скронях густо висіялася кучерява розсада сивини, а лице
було все у зморшках. І в кожній зморшці, здавалося, чаїлася
усмішка
Ґ «Чистий, виголений і ясний, знову йшов на станцію зі своєю
скринькою в руці»

III рівень. (3 бали)

Стань співавтором Григора Тютюнника. Напиши коротенький заключний
розділ повісті так, як бачиш його саме ти
Відповіді до тестових завдань:
I варіант
З вибором однієї відповіді:

1 2 3 4 5 6
б в а в а б

На встановлення відповідності:
1 В
2 Ґ
3 Г
4 Б

II варіант
З вибором однієї відповіді:

1 2 3 4 5 6
а б в в в а

На встановлення відповідності:

1 В
2 Г
3 А
4 Ґ